Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Конспект лекцій для здобувачів третього освітньо-наукового рівня доктора філософії (PhD) зі спеціальності 073 «Менеджмент»

Конспект лекцій для здобувачів третього освітньо-наукового рівня доктора філософії (PhD) зі спеціальності 073 «Менеджмент»




Сторінка1/8
Дата конвертації19.03.2017
Розмір7.66 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5   6   7   8


Міністерство освіти і науки України


Сучасні інформаційні системи і технології

Конспект лекцій для здобувачів третього освітньо-наукового рівня доктора філософії (PhD) зі спеціальності 073 «Менеджмент»,

галузі знань 07 «Управління та адміністрування»

денної та заочної форм навчання

Луцьк 2016

УДК 658.8 (07)

М 26
До друку _____________ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ

(підпис)
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ________________ директор бібліотеки.

(підпис)
Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ,

протокол № 9 від «19_» травня 2016 року.


Рекомендовано до видання Навчально-методичною радою факультету бізнесу Луцького НТУ, протокол № 11 від «18» травня 2016 року.

________________ Голова навчально-методичної ради факультету бізнесу

(підпис)
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри менеджменту та маркетингу Луцького НТУ, протокол № 11 від «17» травня 2016 року.

Укладач: _______________ С.Я. Войтович, кандидат економічних наук, професор

(підпис) Луцького НТУ


Рецензент:

_______________ І. Є.

Кандида́т нау́к - науковий ступінь в Україні до 31 грудня 2019 року. Прирівнюється до ступеню доктора філософії. Найвищим науковим ступенем в Україні є доктор наук.
Андрущак , доктор техн. наук, проф. Луцького НТУ

(підпис)

Відповідальний

за випуск: ____________ В.О. Морохова, кандидат економічних наук, професор

(підпис) Луцького НТУ




В 65

Сучасні інформаційні системи і технології [Текст]: конспект лекцій для здобувачів третього освітньо-наукового рівня доктора філософії (PhD) зі спеціальності 073 «Менеджмнт», галузі знань 07 «Управління та адміністрування» денної та заочної форм навчання / уклад. С.Я. Войтович. – Луцьк : Луцький НТУ, 2016. – 424 с.

Видання містить лекційний матеріал з 16 тем, список рекомендованої літератури та практикум за розілами.

Призначене для аспірантів спеціальності 073 «Менеджмент», денної та заочної форм навчання.

©

С.Я. Войтович, 2016



ЗМІСТ



РОЗДІЛ 1. ВВЕДЕННЯ ДО ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ В УПРАВЛІННІ

4

РОЗДІЛ 2. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТА СУТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ В УПРАВЛІННІ

23

РОЗДІЛ 3: ТИПОЛОГІЯ ІС В МЕНЕДЖМЕНТІ ОРГАНІЗАЦІЙ

40

РОЗДІЛ 4. ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

63

РОЗДІЛ 5. УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНИМИ СИСТЕМАМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ

78

РОЗДІЛ 6. Системи підтримки прийняття управлінських рішень

89

РОЗДІЛ 7. КОРПОРАТИВНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ

108

РОЗДІЛ 8. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ ГЛОБАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

123

РОЗДІЛ 9. ЛОКАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ МЕРЕЖІ В СУЧАСНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

157

РОЗДІЛ 10. БЕЗПЕКА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

182

РОЗДІЛ 11. АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ, ОБРОБКИ, АНАЛІЗУ ІНФОРМАЦІЇ

211

РОЗДІЛ 12. ТЕХНОЛОГІЇ ОБРОБЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

225

РОЗДІЛ 13. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ АНАЛІЗУ ІНФОРМАЦІЇ

258

РОЗДІЛ 14. ЗАСТОСУВАННЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ ДЛЯ АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

280

РОЗДІЛ 15. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ ТА АНАЛІЗУ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (АСПА)

305

РОЗДІЛ 16. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ БАНКІВСЬКИХ ТА ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ

316

ПРАКТИКУМ ЗА РОЗДІЛАМИ ДИСЦИПЛІНИ «ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ В УПРАВЛІННІ ОРГАНІЗАЦІЄЮ»

332


РОЗДІЛ 1: ВВЕДЕННЯ ДО ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ В УПРАВЛІННІ
ЗМІСТ

    1. Роль інформаційних систем в управлінні сучасними організаціями.

    2. Ресурси і технології інформаційних систем.

    3. Глобальне інформаційне суспільство.

    4. Основоположна роль інформаційних систем в управлінні організацією. Зростаюча цінність інформаційних технологій.

    5. Організації, що орієнтовані на роботу в Інтернеті. Конкурентні переваги підприємств, що використовують інформаційні технології.

    6. Значущість використання інформаційних технологій в управлінні організацією для здійснення бізнесу на міжнародному рівні.




    1. Роль інформаційних систем в управлінні сучасними організація

Перехід до ринкових відносин в економіці та науково-технічний прогрес надзвичайно прискорили темпи впровадження в усі сфери соціально-економічного життя суспільства останніх досягнень у сфері інформатизації. Термін «інформатизація» уперше з'явився при створенні локальних інформаційно-обчислювальних систем.

Інформатизація - це сукупність взаємопов'язаних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних та виробничих процесів, які спрямовані на задоволення інформаційних потреб окремих громадян і суспільства в цілому і які використовують для цього сучасні інформаційні технології і автоматизовані інформаційні системи.

Інформатизація в області управління економічними процесами передбачає, насамперед, підвищення продуктивності праці працівників за рахунок зниження співвідношення вартість/виробництво, а також підвищення кваліфікації і професійної грамотності зайнятих управлінською діяльністю фахівців. У розвинутих країнах проходять одночасно дві революції: в інформаційних технологіях і в бізнесі, взаємно допомагаючи одна oдній.

Інформація перетворюється на стратегічний ресурс, від якого залежить конкурентоздатність всіх підприємств . Спектр впливу інформаційних систем на діяльність підприємства надзвичайно широкий.

Інформаційні системи допомагають менеджерам різних рівнів вирішувати такі завдання:


  • приєднуватись до єдиного інформаційного простору;

  • ширше використовувати математичні методи в економіці;

  • узгоджувати економічні процедури з міжнародними вимогами.

Актуальність питань інформатизації всіх сфер суспільно-економічного життя цілком очевидна. Інформаційні системи і технології дають можливість оптимізувати і раціоналізувати управлінські функції за рахунок застосування нових засобів збору, передачі і перетворення інформації. Реформа методів управління підприємствами спричинила не тільки перебудову організації процесу автоматизації управлінської діяльності, але і поширення нових форм реалізації цієї діяльності.

Комп’ютерні інформаційні системи використовують комп’ютерні технології для того, щоб переробити різноманітні дані в інформацію придатну для використання. Існує відчутна відмінність між комп’ютером і комп’ютерною програмою, з одного боку, та інформаційною системою – з іншого. Електронні обчислювальні машини і програми для них – це технічна база інструментальні засоби і матеріали сучасних інформаційних систем. Комп’ютери забезпечують устаткування для зберігання і виготовлення інформації. Комп’ютерні програми, або програмне забезпечення, є наборами керівництва по обслуговуванню, які управляють роботою комп’ютерів. Але комп’ютери є тільки частиною інформаційної системи.

Таким чином, комп’ютери та програми – це лише інструменти та матеріали, які покликані спростити та підвищити ефективність роботи інформаційної системи. Щоб правильно уявити інформаційні системи, потрібно зрозуміти проблеми, для яких вони розроблені, визначити їх структуру, процеси, що відбуваються у внутрішньому і зовнішньому середовищі готельного комплексу. Менеджерам в умовах сьогодення необхідно поєднувати комп’ютерну грамотність їз знаннями управлінських, організаційних і економічних процесів.

Вже згадуваний автор, М. Желени визначає такі основні чотири цілі використання організаціями інформації:



  • задля створення можливості функціонувати, або для росту прибутку і розширення ринків;

  • з метою зниження ризику і зменшення невизначеності;

  • для отримання влади і засобів впливу на інших;

  • задля контролю і оцінки продуктивності і ефективності власного підприємства.

Найважливішою серед цих ролей є зниження ризику, особливо при прийнятті управлінських рішень. Відповідно, чим більше інформації є у організації, тим меншим буде рівень ризику у її наступних діях. Інформація дозволяє організаціям діяти першими, а за умови, що організація має більш надійне знання, ніж у конкурентів, інформація надасть їм більш високий шанс завоювати ринок.

Створення і широке використання в повсякденному житті сучасного суспільства новітніх технологій збирання та обробки інформації, різних інформаційно-пошукових, моделюючих, аналітичних і управлінських систем обумовили виникнення цікавого і значного феномена, характерного для новітньої історії людства. Вдосконалення засобів обчислювальної техніки, систем телекомунікацій та інформаційних технологій не лише повною мірою виявляє свою виробничу, технологічну й соціальну корисність, поліпшуючи умови нашої праці і побуту, вони радикальним чином змінюють саму природу людських і виробничих відносин у сучасному суспільстві.

На даному етапі становлення і розвиток інформаційних систем, здатних формулювати і вивчати основні закономірності процесу інформатизації сучасного світу, є об'єктивною і настійною необхідністю.

Інформаційні системи сьогодні – це не тільки теорія інформаційного обміну, не тільки технологія обробки інформації та інформаційних потоків, це ціла соціально-технологічна інфраструктура, яка органічно переплітається з соціальною сферою і чинить на неї все більш істотний вплив. Вивчення природи і методів впливу новітніх інформаційних технологій на соціальну сферу сучасного суспільства на сьогодні є основним компонентом інформаційних систем як комплексної наукової дисципліни. Розширення застосування засобів обчислювальної техніки і телекомунікацій помітно змінює загальне соціальне середовище сучасного суспільства, розширюючи при цьому горизонти наукових та практичних пізнань, стимулюючи процеси вдосконалення інформаційних технологій. Такий взаємний вплив обумовлює стрімкий розвиток всієї інформаційної інфраструктури суспільства, що, у свою чергу, є потужним прискорювачем розвитку новітніх засобів інформаційного обміну.

Інформаційні системи стали частиною нашої повсякденної дійсності. Сьогодні вони змінюють не тільки матеріальні основи багатьох соціально-економічних і науково-технічних процесів, але й наші уявлення про навколишній світ, про форми і методи його пізнання.

Національний інформаційний продукт створюється з допомогою сучасної матеріально-технічної бази інформаційних систем – синтезу засобів зв'язку і електронно-обчислювальної техніки. За всієї автономності і технічної досконалості кожного з цих елементів жоден з них не в змозі виконати весь обсяг робіт щодо збору, обробки, збереження, передачі інформації. У результаті створюється новий вид інформаційної технології, компонентами якої є: радіо, телеграф, телефон, факсимільні апарати, телебачення, кабельне телебачення, пакети інформації, магнітна плівка, аудіо-відеокасети, мікрохвильові передавачі, лазери, оптичні волокна, кредитні картки, комп'ютери, калькулятори, банки даних, мікрофільми, мікрофіші, сканери, штучні супутники.

Ядро інформаційної системи складає інформаційна технологія – сукупність конкретних технічних і програмних засобів, за допомогою яких виконуються найрізноманітніші операції з обробки даних.

Використання нової інформаційної технології спричиняє помітні зміни як у самій країні, так і у світі. Існує два моменти, спільних для зовнішньої та внутрішньої групи проблем. Насамперед, це посилення впливу інформаційних корпорацій, зокрема могутніх транснаціональних монополій, а також проникнення іноземного приватного капіталу в інфраструктуру національних ЗМІ.

Наступний серйозний соціальний момент – посилення поляризації бідності і багатства. Великій частині людства недоступна значна доля сучасних інформаційних послуг. Сьогодні понад двісті телепередавачів України передають інформацію зі всього світу безпосередньо у пам'ять персональних комп'ютерів з достовірністю у мільйон разів вищою, ніж телефонними лініями зв'язку.

Отже, сучасна матеріально-технічна база інформаційних систем – це синтез засобів зв'язку і електронно-обчислювальної техніки. При всій автономності і технічній досконалості кожного з цих елементів жоден з них не в змозі виконати весь обсяг робіт по збору, обробці, збереженню, передачі інформації. В результаті створюється новий вид технології, котрий прийнято уже називати інформаційною технологією, розуміючи за цим всі засоби і процеси обробки та передачі інформації.




    1. Ресурси і технології інформаційних систем

Для функціонування ІС (інформаційних систем) потрібні різні види ресурсів, основними з яких є апаратні, програмні, інформаційні і людські. Не слід, однак, забувати і про фінансові ресурси, необхідні для належного функціонування ІС. До апаратних ресурсів, як відомо, відносяться комп’ютери, периферійні пристрої, мережеве та комунікаційне обладнання. Людським ресурсами ІС є користувачі, адміністратор та технічний обслуговуючий персонал.

Інформаційними ресурсами ІС є та частина інформаційних ресурсів підприємства, яка використовується інформаційною системою.

Джерелами формування інформаційних ресурсів підприємства є його внутрішнє і зовнішнє середовище. Інформація внутрішнього середовища відображає фінансово-господарський стан підприємства. Інформація зовнішнього середовища відображає відносини підприємства з зовнішніми економічними, соціальними і політичними структурами.

Опрацювання інформації внутрішнього середовища здійснюється зазвичай за допомогою стандартних формалізованих процедур. Опрацювання інформації зовнішнього середовища часто вимагає нестандартних процедур, оскільки вона є неточною, неповною та має імовірнісний характер.

Інформаційними ресурсами, як і довільними іншими, потрібно управляти. Управління інформаційними ресурсами передбачає зокрема:


  • оцінку інформаційних потреб на кожному ріні управління і в межах кожної функції управління;

  • раціоналізацію документообігу в організації, стандартизацію типів і форм документів;

  • уніфікацію типів даних;

  • створення системи управління даними.

Програмні ресурси є засобом реалізації в ІС тих чи інших інформаційних технологій (ІТ). Інформаційна технологія - це система методів і засобів збирання, передавання, накопичення, опрацювання, зберігання, подання та використання інформації.

Базовим складовими інформаційних технологій є:



  1. технічне забезпечення для збирання, передавання, опрацювання, збереження і представлення даних;

  2. системне і прикладне програмне забезпечення;
    Застосунок, застосовна програма, прикладна програма (англ. application, application software; пол. aplikacja; рос. приложение, прикладная программа) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.


  3. інформаційні послуги і телекомунікації.

Основною метою застосування ІТ є отримання необхідної інформації відповідної якості на заданому носії.

Інформаційні технології можуть бути реалізовані або в автоматизованому (не паперовому), або в традиційному (паперовому) вигляді.

Обсяг автоматизації спосіб використання технічних засобів залежить від характеру кожної конкретної технології. В широкому розумінні автоматизація - це заміна діяльності людини роботою машин. Степінь автоматизації може мінятись в широких межах - від систем, де управління повністю здійснює людина (ручні системи), до систем, де управління здійснюється лише машиною (автоматичні системи).

Автоматизація доцільна, коли:



  • фізіологічні та психологічні можливості людини є недостатніми для управління;

  • об’єкт управління знаходиться в недосяжному або небезпечному для людини середовищі;

  • безпосередня участь людини в управлінні вимагає від неї надзвичайно високої кваліфікації;

  • процес, яким управляють, перебуває в критичній або небезпечній фазі.

Класифікація інформаційних технологій наведена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація інформаційних технологій

За охопленням завдань управління



Електронне опрацювання даних

Автоматизація функцій управління

Підтримка прийняття управлінських рішень

Електронний офіс

Експертна підтримка

За класом технологічних операцій, що реалізуються

Робота з текстовим редактором

Робота з електронними таблицями

Робота з системами управління базами даних

Робота з графічними об’єктами

Мультимедійні системи

Гіпертекстові системи

За типом інтерфейсу користувача

Пакетні

Діалогові

Мережеві

За способом побудови мережі

Локальні

Багаторівневі

Розподілені

За предметною областю

Бухгалтерський облік

Банківська діяльність

Податкова діяльність

Страхова діяльність




    1. Глобальне інформаційне суспільство

Вибуховий розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій став визначальним чинником розвитку сучасного суспільства, яке отримало назву інформаційне або глобальне інформаційне суспільство. Воно ще не сформоване повністю, а всі ми є учасниками процесу розвитку глобального інформаційного суспільства.

Інформаційне суспільство є етапом цивілізаційного розвитку людства, на якому збільшується вплив інформаційних та комунікаційних технологій на всі сфери життя суспільства. Феномен інформаційного суспільства пов’язаний із якісними змінами в економічних, соціальних, політичних, культурних відносинах між членами суспільства, окремими його групами, державами.

За останнє десятиріччя до теми інформаційного суспільства неодноразово зверталися і вітчизняні вчені, ними запропоновано декілька визначень інформаційного суспільства.

Так, дослідник А. І. Ракитов у працях кінця 80-х років писав, що перехід до інформаційного суспільства означає, що найважливішим продуктом соціальної діяльності стає виробництво, експлуатація і використання послуг і знань, причому питома вага знань у цій бінарній формулі зростає. Справжнє інформаційне суспільство повинне забезпечити правові і соціальні гарантії того, що кожний громадянин суспільства, що знаходиться в будь-якому місці й у будь-який час, зможе отримати всю необхідну для його життєдіяльності та вирішення поставлених перед ним проблем інформацію. Інформаційне суспільство – це суспільство, де всі засоби інформаційної технології, тобто комп'ютери, інтегровані системи, кабельний, супутниковий та інший зв'язок, відеопристрій, програмне забезпечення, наукові дослідження, націлені на те, аби зробити інформацію загальнодоступною, що активно впроваджується у виробництво і життя.

На думку А. І. Ракитова, основними критеріями інформаційного суспільства є кількість і якість інформації, що є в обігу, її ефективна передача і переробка. Додатковим критерієм є доступність інформації для кожного завдяки її відносній дешевизні.

О. А. Фінько і Ю. М. Нестеров описують інформаційне суспільство як суспільство, в якому: персональний комп'ютер, підключений до транскордонних інформаційних мереж, входить в кожний будинок; кожний член суспільства має можливість своєчасно отримувати за допомогою транскордонних інформаційних мереж повну і достовірну інформацію будь-якого вигляду і призначення з будь-якої держави, знаходячись при цьому практично в будь-якій точці географічного простору; надається можливість оперативної комунікації як кожного члена суспільства з будь-ким, так і державними і суспільними структурами незалежно від місцезнаходження на земній кулі; зникають географічні та геополітичні кордони держав у рамках інформаційних мереж, відбувається «зіткнення» інформаційного законодавства країн, виникає необхідність гармонізації законодавства; з'являються нові форми діяльності з використанням інформаційних мереж: робота, творчість, виховання, і освіта, медицина.

Г. Л. Смолян і Д. С. Черешкин до основних ознак інформаційного суспільства зараховують: формування єдиного світового інформаційного простору і поглиблення процесів інформаційної і економічної інтеграції країн і народів; створення ринку інформації і знань як чинників виробництва на додаток до ринків природних ресурсів праці й капіталу та перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку за рахунок розширення доступу до них; підвищення значущості проблем забезпечення інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави та створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне отримання, поширення і використання інформації.

Глобальне інформаційне суспільство формується локально, у різних країнах цей процес йде з різною інтенсивністю і особливостями. Інформаційні товариства мають три головних характеристики. По-перше, інформація використовується як економічний ресурс. Організації використовують інформацію у все більших масштабах з метою підвищити ефективність, стимулювати інновації, укріпити конкурентоспроможність. По-друге, інформація стає предметом масового споживання у населення. По-третє, відбувається інтенсивне формування інформаційного сектору економіки, який зростає більш швидкими темпами, ніж інші галузі. Причому рух до інформаційного суспільства – загальна тенденція для розвинених держав і країн, що розвиваються.

Інформаційне суспільство – це суспільство з високим рівнем розвитку інформаційних та комунікаційних технологій, які використовуються в усіх сферах життя суспільства. При цьому умовою благополуччя людини і держави стають можливість безперешкодного доступу до інформації і вміння її використовувати більшістю громадян . Можна впевнено сказати, що інформаційне суспільство глобальне за своїм характером, і не визнає кордонів.

Основними ознаками глобального інформаційного суспільства є:



  1. Розвиток техніки і технології збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї досяг якісно нового рівня (інформаційні та телекомунікаційні системи);

  2. Доступність і масовість інформації якісно змінили процеси самоорганізації суспільства. Реакція суспільства на виклики і події стала більш масовою і більш швидкою;

  3. Велика кількість людей зайнята в сфері інформаційних та комунікаційних технологій. Значна частина суспільства живе за рахунок вироблення і продажу інформації;

  4. Розвинена інформаційна сфера дозволяє суспільству залучати до обговорення суспільних викликів, важливих проектів і таке інше значну частину громадян, виробляти правильні рішення в інтересах усього суспільства;

  5. Розвинена інформаційна сфера сприяє прозорості влади, взаємодії та взаємному впливу між громадянами і владою;

  6. Оскільки сучасний рівень інформаційних та комунікаційних технологій породжує потужні технології впливу, які можуть використовуватися не на користь громадян, держава повинна здійснювати цілеспрямовану інформаційну політику в інтересах усього суспільства.

Глобальне інформаційне суспільство характеризується і дожиттєвим навчанням, і мережевим інтелектом, і «піщаною» технологією чипів.

Ще в 1994 році Європейська комісія зробила крок до розвитку глобального інформаційного суспільства, розробивши план під назвою «Європейський шлях в інформаційне суспільство». План передбачав чотири напрямки діяльності Євросоюзу:створення нормативно-правового простору; розвиток інформаційних мереж, класифікація інформаційних послуг, стандартизація обладнання; вивчення соціальних і культурних аспектів інформаційного суспільства; пропаганда концепції інформаційного суспільства серед населення з метою мати суспільну підтримку. У цьогорічному «Посланні Президента України Віктора Януковича до Українського народу» 2011 рік проголошено роком інформаційного суспільства та освіти. Інформаційне суспільство з його модернізаційним потенціалом може стати для України тим елементом, що дозволить їй нарешті вийти з кола «наздоганяючих» країн у світовому поділі праці та ресурсів і забезпечити гідне місце серед країн-лідерів.

Можна зробити висновок, що теорія глобального інформаційного суспільства – важливий елемент сучасної теорії суспільного процесу. Вона розкриває об'єктивну тенденцію переходу людства до інформаційного розвитку і визначає гуманістичний вимір технологічного прогресу.

Інформаційне суспільство (англ. Information society):

1. За концепцією постіндустріального суспільства; нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. Рисами, що відрізняють інформаційне суспільство, є:


  • збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;

  • збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті;

  • створення глобального інформаційного простору, який забезпечує: а) ефективну інформаційну взаємодію людей; б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів; в) задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

2. Щабель в розвитку сучасної цивілізації, що характеризується збільшенням ролі інформації і знань в житті суспільства, зростанням долі інфокомунікацій, інформаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті (ВВП), створенням глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх соціальних і особистісних потреб в інформаційних продуктах і послугах.

ІС настає внаслідок інформаційно-комп'ютерної революції й базується на інформаційній технології, «інтелектуальних» комп'ютерах,автоматизації та роботизації всіх сфер і галузей економіки та управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв'язку. Це забезпечує кожній особі (закріплюється законодавчими актами) будь-яку інформацію і знання та зумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та інше). Завдяки цьому забезпечується найбільший прогрес і свобода людини, можливість її реалізації.

Глобальне інформаційне суспільство формується локально, у різних країнах цей процес йде з різною інтенсивністю і особливостями. Інформаційні товариства мають три головних характеристики. По-перше, інформація використовується як економічний ресурс. Організації використовують інформацію у все більших масштабах з метою підвищити ефективність, стимулювати інновації, укріпити конкурентоспроможність. По-друге, інформація стає предметом масового споживання у населення. По-третє, відбувається інтенсивне формування інформаційного сектору економіки, який зростає більш швидкими темпами, ніж інші галузі. Причому рух до інформаційного суспільства – загальна тенденція для розвинених держав і країн, що розвиваються.

Вивчення інформаційного суспільства вимагає використання такого терміна, як інформаційна індустрія. До неї належать приватні та державні організації, які створюють інформацію різних видів, інтелектуальну власність, забезпечують функціонування пристроїв для поширення інформації споживачам, здійснюють обладнання і програмне забезпечення, покликане обробляти інформацію.

Інформаційну індустрію у свою чергу можна подати у вигляді трьох її галузей, які створюють зміст, поширюють його і обробляють. До індустрії змісту належать організації, які створюють інтелектуальну власність. Інформацію створюють письменники, композитори, художники, фотографи, вчені, інженери. У цьому їм допомагають видавці, продюсери та організації, які додають первинному змісту «товарний вигляд». Сюди ж входять організації, які самі не створюють нової інформації, але компілюють її, виробляючи довідники, бази даних, статистичні збірники і т. п. Постачальники такої інформації мають значну частину прибутків, що отримуються в індустрії змісту.

Індустрія поширення інформації пов'язана зі створенням і управлінням телекомунікаціями і мережами поширення інформації. Вона включає телекомунікаційні компанії, мережі кабельного телебачення, системи супутникової трансляції, радіо і телевізійні станції, компанії супутникового зв'язку і т. і.

Індустрія обробки змісту охоплює виробників комп'ютерів, телекомунікаційного обладнання і споживчої електроніки.

На загальну думку, яку складно підтвердити цифрами через відсутність прийнятої статистики, в інформаційній індустрії лідирує індустрія змісту. Саме в ній проводиться велика частина доданої вартості, що привело в середині 90-х років до інтенсивного процесу злиття і поглинання компаній інформаційного сектору економіки, метою яких є прагнення підвищити прибутковість свого бізнесу.

Таким чином, визначити поняття «інформаційне суспільство» можна, як мінімум, трьома способами.

По-перше, перерахувати характеристики, які властиві цьому типу суспільства: створені значні інформаційні ресурси; виробництво, зберігання, поширення і передача, як аудіовізуальної продукції, так і ділової і розважальної інформації стає найважливішою частиною економіки; сформувалася інформаційна індустрія, яка включила в себе комп'ютерну і телекомунікаційну промисловість, розробників аудіовізуального змісту і програмного забезпечення, виробників елементної бази і побутової електроніки, мультимедійну промисловість і т. п. громадяни мають технічні та правові можливості доступу до різноманітних джерел інформації. Перелік цих характеристик можна продовжувати залежно від глибини розуміння суті інформаційного суспільства. Повний і вичерпний список скласти неможливо, оскільки життя постійно вносить свої корективи.

По-друге, можна піти від «абстрактного до конкретного», вказавши, що інформаційне суспільство – це наступний рівень в історичному розвитку людства по ланцюгу «аграрне – індустріальне – постіндустріальне» суспільство, пов'язати становлення інформаційного суспільства з реалізацією концепції стійкого розвитку або з втіленням ідей Вернадського про розвиток ноосфери.

Можливий і третій компромісний варіант типу: «інформаційне суспільство – це наступний рівень або стадія розвитку людства, на якому домінуючим об'єктом виробництва і споживання стають інформаційні продукти і послуги». Звичайно, це не означає, що традиційні предмети споживання, вироблені промисловістю і сільським господарством, втрачають для людини свою актуальність. У процесі виробництва, в обсязі споживаних товарів і послуг частка «інформаційно-містких» операцій і продуктів переважає.




    1. Основоположна роль інформаційних систем в управлінні організацією. Зростаюча цінність інформаційних технологій

Роль інформаційних систем в управлінні організаціями досліджувало багато науковців, зокрема Новаківський І. І. , Грибик І. І. розкрили сутність цього питання, визначили місію і призначення ІС, а також переваги їх використання на підприємстві.

Для кращого розуміння суті питання визначимо сутність поняття інформаційна система. Інформаційна система - це взаємозв'язана сукупність засобів, методів і персоналу, використовувана для зберігання, оброблення та видачі інформації з метою вирішення конкретного завдання.

У роботі інформаційної системи можна виділити такі етапи:


  1. Зародження даних – формування первинних повідомлень, що фіксують результати певних операцій, властивості об'єктів і суб'єктів управління, параметри процесів, зміст нормативних та юридичних актів тощо.

  2. Накопичення і систематизація даних – організація такого їх розміщення, яке б забезпечувало б швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, методичне оновлення даних, захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності та ін.

  3. Обробка даних – процеси, внаслідок яких на підставі раніше накопичених даних формуються нові види даних: узагалюючі, аналітичні, рекомендаційні, прогнозні. Похідні дані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючи відомості глибшої узагальненості і т.д.

  4. Відображення даних – подання їх у формі, придатній для сприйняття людиною. Передусім - це виведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих твердих (паперових) носіях. Широко використовують побудову графічних ілюстративних матеріалів (графіків, діаграм) і формування звукових сигналів.

З долученням України до світової економічної системи прискорились процеси впровадження в усі сфери соціально-економічного життя суспільства останніх досягнень інформатизації.

Інформатизація – це сукупність взаємопов’язаних правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних та виробничих процесів, які спрямовані на задоволення інформаційних потреб окремих громадян і суспільства в цілому, і які використовують для цього сучасні інформаційні технології та інформаційні системи.

Інформатизація в області управління економічними процесами ставить собі за мету підвищення продуктивності праці працівників за рахунок зниження співвідношення «затрати/обсяги виробництва». Для цього вона вимагає підвищення кваліфікації та професійної грамотності зайнятих управлінською діяльністю фахівців.

Система управління являє собою сукупність взаємодіючих структурних підрозділів економічної системи (наприклад, на промисловому підприємстві: дирекція, відділи фінансовий, виробничий, постачання, збуту тощо), що здійснюють наступні функції управління:



  • планування – функція, яка визначає мету функціонування системи на різні періоди часу (стратегічне, тактичне, оперативне планування);

  • облік – функція, що відображає стан об'єкту управління в результаті виконання господарських процесів;

  • контроль – функція, за допомогою якої визначається відхилення облікових даних від планових цілей і нормативів;

  • оперативне управління – функція, що здійснює регулювання всіх господарських процесів з метою виключення виникаючих відхилень у планових та облікових даних;

  • аналіз – функція, яка визначає тенденції в роботі економічної системи і резерви, які враховуються при плануванні на наступний часовий період.

В залежності від рівня менеджменту (оперативний, тактичний, стратегічний) менеджеру доводиться приймати управлінські рішення в умовах різного ступеня невизначеності. При цьому часто доводиться вирішувати задачі типу «що, якщо …?». Використання досягнень інформаційних технологій дозволяє змоделювати результати прийняття різних варіантів управлінських рішень та вибрати оптимальне рішення. У цьому полягає одна з головних переваг інформаційних технологій над методом спроб і помилок при управлінні лише на основі досвіду. Однак, спектр впливу ІС менеджменту на діяльність підприємства значно ширша. Зокрема, використання ІС дозволяє менеджерам різних рівнів наступне:

    • використовувати єдиний інформаційний простір;

    • ширше застосовувати математичні методи в економіці;

    • узгоджувати економічні процедури з рекомендаціями світової спільноти.

Інформаційні системи і технології дають можливість оптимізувати і раціоналізувати управлінські функції за рахунок застосування сучасних засобів отримання, опрацювання та передавання інформації.

Комп’ютери і програмне забезпечення - це лише інструменти, але самостійно продукувати потрібну для організації інформацію вони не можуть. Щоб свідомо використовувати сучасні інформаційні технології, потрібно передусім розуміти проблеми, для розв’язання яких вони були створені, знати їх архітектуру та організаційні процеси, що забезпечують їх функціонування. Менеджерам в умовах сьогодення необхідно поєднувати комп’ютерну грамотність з розумінням управлінських, організаційних та економічних процесів.

Сьогодні не можливий якісний менеджмент без комп’ютерних знань, без використання новітнього програмного забезпечення та моря корисної інформації, яку пропонує віртуальний простір для справи менеджменту.

Місія ІС на підприємстві – це виробництво необхідної для організації інформації для забезпечення ефективного управління всіма ресурсами, створення інформаційного і технічного середовища для управління організацією.

Призначення ІС полягає в описі економічного об’єкта, його станів, взаємодій, що виражаються через економічні показники. Вона покликана своєчасно подавати вищому рівню управління необхідну, повну і достатню інформацію для прийняття управлінських рішень, якість котрих забезпечує ефективну діяльність об’єкта управління.

Спектр впливу ІС на діяльність підприємства надзвичайно широкий. ІС допомагають менеджерам різних рівнів вирішувати такі завдання:



  • переборювати прірву між економікою і математикою;

  • пропонувати ефективні методи вирішення економічних завдань;

  • сприяти узгодженню економічних зв’язків;

  • входити в єдиний інформаційний простір.

До основних завдань ІС відносять:

  1. виявлення джерел інформації;

  2. затрати, реєстрація, оброблення та видача інформації про стан виробництва й управління;

  3. розподіл інформації між керівниками, підрозділами відповідно до їх участі в управлінні.

Основою створення таких систем є децентралізація структури ІС та організовування розподіленої обробки інформації.

Технічною передумовою створення таких систем є значне поширення ПК, які характеризуються низькою вартістю, невеликими габаритами, підвищеною надійністю, простотою в обслуговуванні та експлуатації, що дає змогу наблизити їх до місць виникнення та використання інформації, поділити їх за окремими сферами функціональної діяльності. Організаційною передумовою виникнення таких систем стали процеси децентралізації управління, що відбуваються в світі. Структурно вони реалізуються у вигляді мереж обчислювальних машин або мереж АРМ.



Сучасні ІС надають кожній організації такі переваги:

  • нарощування потенціалу шляхом широкого використання обчислювальних та інформаційних ресурсів через ПК;

  • удосконалення процесів управління шляхом формування гнучких внутрішніх середовищ розподіленого опрацювання інформації за рахунок модульної побудови ІС та можливостей застосування для цього різноманітних типів архітектурних рішень у рамках єдиного комплексу;

  • економія ресурсів системи за рахунок централізації збереження й розподіленого опрацювання даних відповідно до інформаційних потреб на всіх рівнях менеджменту;

  • наявність ефективних централізованих засобів мережного і системного адміністрування (організовування обчислювального процесу), які дозволяють здійснювати наскрізний контроль за функціонуванням мережі і управління на всіх рівнях ієрархії, а також забезпечувати необхідну гнучкість і динамічну зміну конфігурації системи;

  • різке зниження так званих «прихованих витрат» (важко прогнозованих в явному вигляді експлуатаційних витрат утримання ІС), які непросто передбачити в бюджеті організації (підтримка функціонування мережі, резервне копіювання користувацької інформації на віддалених серверах, настроювання конфігурації робочих станцій і підключення їх в мережу, забезпечення захисту даних, відновлення версій програмного забезпечення, захист від програмних вірусів тощо).

Потенційні вигоди застосування інформаційних технологій (ІТ), що полягають у стимулюванні конкуренції, сприянні розширенню виробництва, створенні й підтримці економічного зростання та збільшення зайнятості, відкривають значні перспективи. Для досягнення цих цілей важливо будувати роботу на таких ключових моментах:

  1. проведення економічних і структурних реформ з метою створення умов відкритості, ефективності, конкуренції та новаторства, котрі доповнювались би заходами щодо адаптації ринків праці, розвитку людських ресурсів та забезпечення соціальної злагоди;

  2. управління макроекономікою, яке допоможе підприємствам та споживачам складати більш точні плани, бути впевненішими у майбутньому, ефективніше використовувати переваги нових інформаційних технологій;

  3. розробка інформаційних мереж, що забезпечуватимуть швидкий, надійний, безпечний та економічний доступ зо допомогою конкурентоспроможного ринку, відповідних нововведень у мережних технологіях, сервісі та застосуваннях;

  4. розвиток людських ресурсів, спроможних відповідати вимогам інформаційної епохи, готових до навчання протягом усього життя, та здатних задовольняти зростаючий попит на фахівців з ІТ у багатьох секторах нашої економіки;

  5. активне використання ІТ державним сектором, сприяння наданню в режимі реального часу послуг, необхідних для гарантування підвищення рівня доступності влади для всіх громадян.

В широкому сенсі слово технологія – це спосіб освоєння людиною матеріального світу за допомогою соціально організованої діяльності, що включає три компоненти: інформаційну(наукові принципи та обґрунтування), матеріальну(знаряддя праці) та соціальну(фахівці, які мають професійні навики). Ця тріада становить сутність сучасного розуміння поняття технологія.

Поняття інформаційної технології з'явилося з виникненням інформаційного суспільства, основою соціальної динаміки в якому є не традиційні матеріальні, а інформаційні ресурси: знання, наука, організаційні чинники, інтелектуальні здібності, ініціатива, творчість і т.д. На жаль, це поняття є настільки загальним та всеохоплюючим, що до сих пір фахівці не прийшли до чіткого, формалізованого формулювання.

Інформаційна технологія – поєднання процедур, що реалізують функції збирання, накопичення, зберігання, оброблення і передачі даних із застосуванням технічних засобів.

Тому ІТ невід'ємно пов'язана з технічним і програмним середовищем, в якому її реалізовано.

Інформаційні технології залежать від таких компонентів: технічних засобів; персоналу, здатного використовувати їх; організації, яка об'єднує засоби і персонал в єдиному процесі; інформаційних засобів, що здійснюють формування й видачу інформації.

Основу технології оброблення даних складають процеси перетворення вхідної інформації на результатну. Кожна ІТ закінчується створенням інформаційного продукту.

Технологія розв'язання задачі на ЕОМ охоплює роботи, необхідні для збирання, реєстрації, передачі вхідних даних, їх збереження, оброблення на ЕОМ за відповідним алгоритмом, видачі результатів, передачі їх користувачам, а також послідовність виконання цих робіт.

Інформаційні технології впливають на:



  • підвищення якості та кількості послуг;

  • створення умов для підвищення рівня життя населення;

  • зміну умов дії соціально-економічного механізму внаслідок зміни умов праці й залучення інформації як предмету праці;

  • значне скорочення інвестиційних та управлінських витрат;

  • розширення доступу до інформації з боку більшої кількості користувачів й удосконалення можливостей одержання, збереження, поширення інформації при використанні різноманітних джерел; підвищення ефективності економічних контактів;

  • створення нових можливостей зміцнення національної обороноздатності країни.

В цілому сучасні інформаційні технології спрямовані на підвищення рівня автоматизації всіх інформаційних процесів, що є основою для прискорення темпів науково-технічного прогресу. Інформаційні технології дозволяють ефективно поєднувати технічні можливості обчислювальної техніки, електрозв’язку, інформатики. Вони спрямовуються на збір, нагромадження, аналіз та доставку інформації споживачам (вченим, інженерам, керівникам, лікарям, економістам) незалежно від відстані до джерел та обсягів, на автоматизацію одноманітних операцій управлінського процесу і підготовку аналітичної інформації для прийняття рішень.

Широке застосування сучасних інформаційних технологій в організації забезпечує:



  1. оперативний доступ до найвіддаленіших джерел інформації, в тому числі до джерел зовнішнього середовища;

  2. якісний електронний зв’язок, який найкраще і найшвидше наближається до ідеального;

  3. створення можливостей вертикальної та горизонтальної взаємозв’язки управлінської діяльності всіх ланок менеджерів підприємства;

  4. функціонуванням єдиного інформаційного середовища організації, що дозволить охопити багатофункціональну діяльність в єдиний комплекс.

Інформаційні технології – сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів. Зараз інформаційні технології впроваджуються на багатьох підприємствах, організаціях та різних органах влади. Розроблені концепції впровадження ІТ в наукові заклади, фабрики, тощо. Наприклад концепція впровадження інформаційних технологій у законодавчих органах влади передбачає як автоматизацію самого процесу, так і аналізу роботи, налагодження спілкуванням між різними органами влади та населенням. Розвиток інформаційних технологій дуже змінив за останні роки життя людини.

Інформаційні технології - технології, пов’язані зі створенням, збереженням, передачею, обробкою і управлінням інформацією. Саме вони стали одним з найбільш динамічних явищ сучасного суспільства. Як підкреслюється в Окинавській хартії глобального інформаційного суспільства ІТ стають життєво важливим стимулом розвитку світової економіки. Вони надають людям можливість широкого використання свого потенціалу і служать досягненню взаємодоповнюючих цілей забезпечення стійкого економічного зростання, підвищення добробуту, зміцнення демократії, миру та стабільності. В зв’язку з цим перетворення потенційних можливостей ІТ на реальну силу розвитку стає дуже актуальним завданням. На думку багатьох провідних експертів, ІТ, хоча і не є панацеєю від всіх бід, але можуть допомогти створити нову соціальну і економічну інфраструктури, що забезпечують стійкий економічний розвиток за рахунок якісного поліпшення можливостей обміну інформацією.



    1. Організації,що орієнтовані на роботу в Інтернет. Конкурентні переваги підприємств, що використовують інформаційні технології

З розвитком Інтернету з’явилися нові можливості для компаній. Використовуючи Інтернет, компанія може взаємодіяти не лише із своїми працівниками, але й з клієнтами,партнерами. Так, завдяки можливості продажу товарів та послуг за допомогою електронних каналів глобальної мережі в наш лексикон увійшли слова «електронна комерція» або «e-commerce». Першими визначення поняття «e-commerce» дали фахівці компанії ІВМ:

Електронна комерція (e-commerce) – здійснення будь-яких форм ділових угод за допмогою інформаційних мереж.

В загальному випадку електронна комерція передбачає:


  • подання інформації про товари та послуги компанії;

  • замовлення товарів чи послуг через мережу;

  • он-лайн оплата замовлення.

Із поширенням електронної комерції у вживання все частіше почав входити термін «віртуальний». Так, магазини які продають товари через Інтернет - електронні магазини, або віртуальні.

Банківські послуги через мережу Інтернет назвали інтернет-банкінгом. А банки, створені за допомогою засобів інформаційної мережі (які не мають фізичних відділень для роботи з клієнтами, всі банківські операції відбуваються винятково через Інтернет) – віртуальними банками. З’явились віртуальні брокерські контори, страхові компанії, біржі, рекламні агенції, проектні організації, університети та ін. Використання терміну «віртуальний» в даному випадку означає, що та чи інша компанія «розміщена» в Інтернет, тобто у деякому віртуальному просторі.

На сьогоднішній день багато компаній використовують глобальні мережі значно ширше, ніж це передбачається електронною комерцією. Так, на основі глобальних мереж будуються системи взаємодії з партнерами, постачальниками і клієнтами, і навіть організовують виробничі процеси. З’явилося більш широке поняття – «електронний бізнес». Електронний бізнес (e-business) – будь-яка ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв'язків компанії з метою створення прибутку.

Таким чином, якщо провести аналогії, «електронна комерція» відповідає процесам здійснення продажів товарів та послуг, а «електронний бізнес» – бізнесу взагалі.

За допомогою глобальних мереж стали можливими перетворення як зовнішніх відносин між компаніями та їхніми партнерами чи клієнтами, так і внутрішньої структури самих компаній.

Експерти зазначають, що основи традиційної економіки та принципи ведення бізнесу знаходяться сьогодні на порозі революційних змін. Акцент підприємців повинний зміщатися на початкові стадії життєвого циклу продукту або технології, у першу чергу – на інновації. Але навіть великі транснаціональні корпорації не в змозі осилити весь необхідний для утримання ринкових позицій багаж академічних і прикладних знань і тому залучають до співробітництва інші компанії.

Перехід від традиційної моделі бізнесу до декапіталізованої моделі бізнесу, реалізується шляхом створення принципово нових типів організацій - віртуальних підприємств, праобразом яких є мережеві організації (мережі постачальників, мережі виробників, споживчі мережі, коаліції по стандартах і технологічній кооперації).

Концепція віртуальних підприємств підприємств з’явилась більше 10 років тому і в першу чергу пов’язана з публікацією роботи У. Девідоу та М. Мелоуна «Віртуальна корпорація». Як зазначено в цій роботі: віртуальне підприємство створюється шляхом відбору людських, фінансових, матеріальних, організаційно-технологічних та інших ресурсів з різних підприємств та їх інтеграції з використанням комп’ютерних мереж. Це дозволяє сформувати гнучку та динамічну організаційну структуру, що є найбільш пристосованою до найшвидшого випуску та оперативної доставки нової продукції на ринок.

Можна виділити наступні характеристики, притаманні таким віртуальним підприємствам:


  1. Вони утворюються в результаті взаємодії між компаніями. І членом віртуальної організації може бути як велика транснаціональна корпорація, так і невеличка приватна фірма чи навіть окремий консультант незалежно від територіального розміщення.

  2. Компанії у віртуальній організації зберігають свою юридичну та економічну незалежність.

  3. Метою використання віртуальної організації є оптимальне використання можливостей ринку та ресурсів.

  4. Взаємодія партнерів у віртуальній організації обмежена метою.

Основною особливістю віртуальних організацій є використання інформаційних і комунікаційних технологій, які дозволяють їх реалізувати.

Серед переваг такої форми організації бізнесу можна назвати:



  • гнучкість у виборі робочої сили (компанії-виконавці кожної функції можуть бути замінені більш кращими без особливих обмежень);

  • легкість переходу на нову продукцію (модульна організація може змінити свою структуру);

  • більш висока продуктивність і задоволеність працею співробітників та ін.

Недоліками є:

  • слабкість безпосереднього контролю над процесами;

  • сильна залежність від роботи суміжників;

  • складність роботи з відокремленими працівниками (відсутність в них відчуття колективу та надійності робочого місця) та ін.

Віртуальне підприємство може бути створене у випадку, коли потенційні партнери та їх кваліфікація відомі та представлені в Web-середовищі. Тобто, необхідні певні організаційні та технологічні передумови для його створення. Таким чином, підсумовуючи все вищевказане як основні передумови виникнення віртуальних організацій можна назвати:

  1. економічні фактори;

  2. розвиток інформаційних технологій і зокрема Інтернет-технологій;

  3. організаційні – наявність потенційних учасників ВП та мережного брокера у Web-середовищі.

Віртуальна організація (ВО) – це співтовариство територіально роз’єднаних компаній та/або співробітників, що обмінюються продуктами своєї праці і спілкуються між собою та з клієнтами шляхом використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та систем при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті.

За суб’єктами взаємодії віртуальні організації можна поділити на:



  1. віртуальні підприємства (корпорації) – суб’єктами взаємодії є різні компанії і окремі працівники;

  2. віртуальні офіси – суб’єктами взаємодії є компанія та її працівники;

  3. віртуальні установи – суб’єктами взаємодії є компанія та її клієнти (а також, можливо, працівники) – до них належать електронні магазини, банки, тощо.

Можна також виділити різні класифікаційні ознаки для віртуальних організацій з точки зору різноманітних організаційних моментів їх утворення та принципів діяльності.

Підприємство може одночасно брати участь в різних віртуальних організаціях, або ж приєднатися до одного певного утворення.

На основі мережної координації можуть бути виявлені різні моделі. У деяких секторах економіки, таких як автомобільна індустрія, є домінуюча компанія (її також часто називають в літературі компанією-брокером), яка «оточується» відносно незмінною мережею постачальників (утворюється структура подібна «зірці»). Домінуюча компанія визначає «правила гри» і «нав’язує» власні стандарти, виражені в термінах інформаційного обміну. Подібні приклади можна знайти також в секторі агробізнесу. Інший принцип організації можна знайти в деяких ланцюгах постачання без домінуючої компанії (демократичний альянс), в якій всі вузли співробітничають на рівній основі, зберігаючи свою автономію. Як тільки успішне об’єднання сформовано, компанії можуть усвідомити взаємні вигоди від загального управління ресурсами і вміннями і створити щось на зразок загальної структури для координації (федерація).

За напрямком діяльності віртуальні організації можна розділити на:



  • віртуальні підприємства;

  • віртуальні магазини;

  • віртуальні банки;

  • віртуальні біржі;

  • віртуальні брокерські контори;

  • віртуальні рекламні агентства;

  • віртуальні підприємства;

  • віртуальні університети тощо.

Основними конкурентними перевагами підприємств, що використовують інформаційні технології є:

  1. оперативність отримання інформації, особливо при міжнародних операціях;

  2. зниження невиробничих витрат (торгових витрат, витрат на рекламу, витрат, пов’язаних з сервісним обслуговуванням та інформаційною підтримкою споживачів);

  3. скорочення циклу виробництва та продажу, оскільки зникає потреба повторного підтвердження інформації і знижується вірогідність помилок при введенні інформації;

  4. значно знижуються затрати, пов’язані з обміном інформацією, за рахунок використання більш дешевих засобів телекомунікації;

  5. більша відкритість компаній для споживачів;

  6. можливість звертання користувача до великих масивів інформації у вигляді баз даних і до інформаційної продукції широкої номенклатури.

Наприклад, застосування інформаційних технологій в роздрібній торгівлі багато в чому зумовлює успішність розвитку торговельної організації. Інформаційні продукти покликані спрощувати і удосконалювати систему контролю оперативної діяльності компанії (фінанси і витрати, запаси і склад, закупівлі і продажі, дебіторська заборгованість і цінова політика), управляти взаєминами із замовниками і постачальниками, контролювати процес продажів. Якщо раніше на ринку пропонувалися рішення, доступні за ціною тільки великим компаніям, то останніми роками з'явилися повноцінні автоматизовані системи мобільної торгівлі, доступні навіть малим підприємствам. На сучасному ринку зберегти конкурентні позиції вдається тільки тим, хто постійно розвивається і використовує нові технології.

Впровадження інформаційної системи відкриває нові можливості для ефективного вирішення основних задач також для туристичного бізнесу. Експлуатація системи дозволяє турфірмі реалізувати програми ресурсозбереження шляхом зниження експлуатаційних витрат на утримання систем зв'язку, зниження енергоспоживання, уникнути пікових навантажень, збільшити продуктивність праці, поліпшити якість послуг, виконуваних робіт і підвищити кваліфікацію працівників турфірми.

Усе це визначає актуальність застосування інформаційні технологій в умовах розвитку ринкових відносин, координації наукової і практичної діяльності в області сучасних інформаційних технологій.

Як свідчить світовий досвід, лідерство в конкурентній боротьбі здобуває сьогодні та фірма, яка оперативніше реагує на потреби клієнтів і надає послуги за прийнятною ціною і якістю. В умовах переходу до ринкових відносин інформаційний центр набуває першочергового значення, будучи невід'ємним елементом ефективної системи управління.

Раціональна методологія використання інформаційної технології дозволить досягти більшої гнучкості, підтримувати загальні стандарти, здійснити сумісність інформаційних локальних продуктів та знизити дублювання діяльності.

Таким чином, використання інформаційних технологій вказує на те, що підприємство,яке їх використовує у майбутньому буде перспективним та впевнено буде крокувати шляхом прогресу.




    1. Значущість використання інформаційних технологій в управлінні організацією для здійснення бізнесу на міжнародному рівні

На сучасному етапі розвитку цивілізації процвітання будь-якої країни неможливе без її активної участі у міжнародній співпраці. Самостійність національної економіки зовсім не означає її ізоляцію. Навпаки її подальший розвиток значною мірою залежить від завоювання вітчизняними промисловими підприємствами конкурентних переваг, в тому числі і на світових інформаційних ринках. Тому використання інформаційних технологій в управлінні організацією для здійснення бізнесу на міжнародному рівні має важливе значення. Закони зростання потреб, поділу праці, економії робочого часу, товарного виробництва та обміну є об’єктивними економічними законами розвитку світової цивілізації, що обумовлюють посилення її цілісності, становлення та зміцнення єдиного світового господарства. Це знаходить своє відображення у розширенні мережі великомасштабних транснаціональних господарських комплексів, єдиних ринків товарів та послуг, капіталів та робочої сили. У зв’язку з цим, в останні роки все більше значення отримує орієнтація вітчизняних підприємств на розвиток трансграничної електронної торгівлі з метою стабілізації свого бізнесу та економічного становища на міжнародному рівні.

Головними, визначальними стимулами розвитку інформаційної технології, є соціально-економічні потреби суспільства, і саме зараз суспільство як ніколи зацікавлене в якомога швидшій інформатизації та комп'ютеризації всіх без винятку сфер діяльності.



  1   2   3   4   5   6   7   8



  • _____________
  • Сучасні інформаційні системи і технології
  • РОЗДІЛ 1: ВВЕДЕННЯ ДО ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ В УПРАВЛІННІ
  • Роль інформаційних систем в управлінні сучасними організація
  • Ресурси і технології інформаційних систем
  • Глобальне інформаційне суспільство
  • Основоположна роль інформаційних систем в управлінні організацією. Зростаюча цінність інформаційних технологій
  • Організації,що орієнтовані на роботу в Інтернет. Конкурентні переваги підприємств, що використовують інформаційні технології
  • Значущість використання інформаційних технологій в управлінні організацією для здійснення бізнесу на міжнародному рівні