Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Конспект лекцій з дисципліни «Забезпечення прав людини І громадянина в інтернет-просторі»

Скачати 277.58 Kb.

Конспект лекцій з дисципліни «Забезпечення прав людини І громадянина в інтернет-просторі»




Скачати 277.58 Kb.
Сторінка12/12
Дата конвертації30.03.2019
Розмір277.58 Kb.
ТипКонспект
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
Міжнародної морської організації, представник нашої держави входить до складу Міжнародного трибуналу з морського права (2011-2021 рр.). 6.
Прапор організації Міжнародна морська організація (англ. International Maritime Organization, IMO) - міжнародна міжурядова організація, є спеціалізованою установою ООН. Діяльність ІМО спрямована на скасування дискримінаційних дій, що зачіпають міжнародне торговельне судноплавство, а також прийняття норм (стандартів) по забезпеченню безпеки на морі і запобіганню забруднення з суден довкілля, в першу чергу, морського. ІМО утворена 6 березня 1948 року в Женеві з прийняттям Конвенції про Міжурядову морську консультативну організацію (Inter-Governmental Maritime Consultative Organization, IMCO). Конвенція набула чинності 17 березня 1958 року, і створена організація почала свою практичну діяльність. На 9-й сесії Асамблеї цієї організації (Резолюція A.358(IX)) її назву було змінено. Це було пов'язано з тим, що слово "консультативна" тлумачилося як обмежена в повноваженнях і відповідальності організація, а слово "міжурядова" викликало недовіру і підозри. Тому нова назва - Міжнародна Морська Організація (ІМО) була необхідна для підвищення статусу Організації як міжнародної, відповідальної за впровадження різних міжнародних конвенцій і створення норм і стандартів, що стосуються охорони людського життя на морі і охороні морського середовища від забруднення. З 22 травня 1982 року діє її нинішня назва. За станом на листопад 2009 року членами ІМО є 168 держав. Штаб-квартира розташована в Лондоні, штат близько 300 чоловік. Основні функції і структура ІМО[ред. • ред. код] ІМО діє як спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй; є консультативною і дорадчою організацією; несе відповідальність за організацію забезпечення безпеки на морі і захисту довкілля, а також вирішення юридичних питань, пов'язаних з міжнародним судноплавством; сприяє полегшенню взаємодії урядів держав з технічних питань для досягнення найвищих стандартів в області безпеки на море і запобігання забрудненню; приймає і удосконалює обов'язкові до виконання і рекомендаційні міжнародні конвенції, кодекси, резолюції, протоколи, циркуляри і рекомендації. ІМО складається з Асамблеї, Ради, Секретаріату і Комітетів. Керівний орган ІМО - Асамблея - у складі представників усіх держав-членів скликається один раз на два роки. Перша сесія Асамблеї тоді ще ІМКО відбулася в січні 1959 року. Асамблея обирає Раду з 40 членів, яка збирається двічі на рік. Рада ІМО є Виконавчим органом. У період між сесіями Асамблеї Рада виконує робочі функції організації, координує роботу комітетів. Рада складається за принципом балансу між державами-судновласниками і державами - вантажовласниками. Держави-члени обираються в Раду Асамблеєю. Держави розділені на три великі групи: 10 провідних морських держав, 10 інших держав, значних з точки зору міжнародної морської торгівлі, і 20 морських держав, обраних в Раду з метою забезпечення географічного представництва різних регіонів світу. Категорія А) найбільш зацікавлені в наданні послуг з міжнародного судноплавства. Категорія В) найбільш зацікавлені в міжнародній торгівлі. Категорія С) держави не обрані в категорії А) і В), але які мають істотну зацікавленість в міжнародному морському судноплавстві і морських перевезеннях, із забезпеченням представництва в Раді усіх регіонів світу. Окрім Асамблеї у межах ІМО діють 5 комітетів: Комітет з безпеки на морі (Maritime Safety Committee, MSC - КБМ); Комітет із захисту морського середовища (Marine Environment Protection Committee, MEPC - КЗМС); Юридичний комітет (LEG - ЮРКОМ); Комітет з технічної співпраці (КТС); Комітет з полегшення формальностей судноплавства (FAL) а також 9 підкомітетів (у складі КБМ або КЗМС) і секретаріат на чолі з Генеральним секретарем. Секретаріат ІМО складається з Генерального Секретаря ІМО - головного адмінистративного| посадовця організації - і персоналу Секретаріату. Генеральний Секретар ІМО призначається Радою зі схвалення Асамблеї. Структура Секретаріату спрямована на забезпечення діяльності основних органів організації. Обов'язок Секретаріату - підготовка і ведення усієї документації організації. Усі нормативні і правові документи, підготовлені в підкомітетах і розглянуті на сесіях комітетів розглядаються і приймаються, як правило, на чергових сесіях Асамблеї Організації. Найбільш серйозні, стратегічні рішення можуть прийматися рішеннями Дипломатичних Конференцій. Рішення ІМО оголошуються у формі Резолюцій Організації, до яких при необхідності можуть додаватися знову прийняті документи (кодекси, циркулярні листи, поправки до діючих документів - конвенції, кодексу і так далі). З урахуванням обумовлюваних умов і термінів набуття чинності такі обов'язкові рішення повинні впроваджуватися Адміністраціями. Рішення Асамблеї ІМО, які не змінюють або доповнюють прийняті конвенції, носять рекомендаційний характер і можуть виконуватися національними морськими адміністраціями шляхом включення рішень (чи створення на їх основі власних рішень) в національне законодавство. Діяльність ІМО[ред. • ред. код] Безпека мореплавання - найважливіша мета ІМО. Цій меті підпорядкована діяльність усіх робочих органів і підрозділів організації. За час свого існування, ІМО були прийняті і переглянуті декілька дуже важливих міжнародних конвенцій. Це СОЛАС, МАРПОЛ, ПДНВ, Про вантажну марку та інші. На її рахунку 35 міжнародних конвенцій і велика кількість протоколів| і доповнень до них. З метою підвищення безпеки судноплавства ІМО, МОП та інші організації на своїх сесіях прийняли цілий ряд найважливіших міжнародних конвенцій, резолюцій, кодексів і рекомендацій, спрямованих на забезпечення безпеки мореплавства і охорону довкілля. Основна мета цих документів - підвищення безпеки мореплавства шляхом обов'язкового застосування єдиних для усіх встановлених стандартів як при управлінні суднами з берега, так і в процесі їх експлуатації екіпажами. Перше завдання ІМО полягало в тому, щоб прийняти нову редакцію Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (International Convention for the Safety of Life at Sea, SOLAS - СОЛАС), найважливіша з усіх конвенцій, що мають справу з безпекою на морі. Конвенція прийнята в 1960 році. ІМО також займалася питаннями допомоги міжнародним морським перевезенням, визначенню положення про вантажну марку і перевезення небезпечних вантажів, була також переглянута система виміру тоннажу суден. Протягом наступних декількох років з середини 60-х років XX століття ІМО представила ряд заходів, спрямованих на запобігання аваріям танкерів, а також мінімізацію наслідків цих аварій. Вона також зайнялася питаннями погроз довкіллю, викликаними рутинними діями, такими як чищення нафтових танків, а також скидання відходів машинних приміщень - по тоннажу вони викликають більш велику загрозу ніж випадкове забруднення. Найважливішою з цих заходів стала Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення з суден (International Convention for the Prevention of Pollution from Ships, MARPOL - МАРПОЛ), прийнята в 1973 році, і змінена Протоколом 1978 року (МАРПОЛ 73/78). Вона охоплює не лише випадкові і/або експлуатаційні забруднення довкілля нафтопродуктами, але також і забруднення моря хімікаліями, вантажами в пакетованій формі, стічними водами, сміттям і забруднення повітряного середовища. Успіхи, досягнуті в технології зв'язку, дали можливість зробити серйозні удосконалення в морській системі рятування при лиху. У 70-х роках XX століття було введено в дію глобальну систему пошуку і рятування при лиху. Тоді ж була створена Міжнародна пересувна супутникова організація (International Mobile Satellite Organization, INMARSAT - ІНМАРСАТ), яка серйозно поліпшила умови передачі радіо-| і інших сполучень з/ на судна, що знаходяться в морі. У 1992 році були визначені етапи впровадження Глобальної морської системи зв'язку і безпеки при лиху (Global Maritime Distress and Safety System, GMDSS). З лютого 1999 року, коли ГМССБ була повністю введена в експлуатацію, так, що тепер судно, яке терпить лихо де-небудь у світі, може фактично отримати допомогу, навіть якщо екіпаж судна не має часу передати по радіо сигнал про допомогу, оскільки відповідне повідомлення буде передано автоматично. Інші заходи, представлені ІМО, стосуються безпеки контейнерів, насипних вантажів, танкерів і газовозів, а також інших типів суден. Спеціальна увага була приділена стандартам навчання членів екіпажа, включаючи прийняття спеціальної Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping, STCW - ПДНВ), що набула чинності 28 квітня 1984 року. У роботі ІМО, в підготовці конвенцій беруть участь міжнародні організації, що тісно співпрацюють з ІМО. Це міжурядові організації - Міжнародна організація праці (МОП), Продовольча і сільськогосподарча Організація (ФАО), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Конференція ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ). Для надання допомоги в розробці важливих проблем залучаються як консультативні неурядові організації: Міжнародна палата судноплавства (ICS), Міжнародна асоціація суднових менеджерів (InterManager), Міжнародна Федерація судновласників (ISA), Міжнародна організація зі стандартизації (ISO), Міжнародна Торговельна Палата (ІСС|), Балтійська і міжнародна морська Рада (BIMCO), Міжнародна асоціація класифікаційних товариств (IACS), Міжнародна Федерація Асоціацій Капітанів (IFSMA), INTERTANCO, INTERCARGO та інші організації. Веб-сайт: www.imo.org ↑ Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню з суд... | від 02.11.1973 (Сторінка 1 з 2). zakon5.rada.gov.ua. Процитовано 2016-10-07.
Підводні телекомунікаційні кабелі. Міжнародне право про підводні телекомунікаційні кабелі. Історія підводних кабелів починається в середині 19-го століття, коли почали прокладатися перші телеграфні кабелі по дну річок і гаваней, що стало можливим завдяки винайденню ізоляційних матеріалів. Перший великий телеграфний кабель між Англією та Францією прокладено 1851 року. 1858-го прокладено перший трансатлантичний кабель. Перший тихоокеанський — 1902-го. 1884 — перший телефонний підводний кабель між Сан-Франциско й Оклендом. У 20-х роках 20 століття короткохвильове радіо перехопило першість у морських кабелів, ставши основним носієм інформації на далекі відстані і зберігаючи цю нову роль практично до 50-х років. Справжній прорив стався 1956-го року, коли було прокладено трансатлантичний телефонний кабель ТАТ-1.
Трансатлантичний телефонний кабель (англ. transatlantic telephone cable) - будь-який підводний кабель для передачі телефонного трафіку і даних, прокладений дном Атлантичного океану.
Але в 70-х і 80-х основним інструментом передачі інформації через океани були космічні супутники, аж поки не настала ера оптичного волокна, яку позначив перший підводний оптоволоконний кабель, прокладений 1985-го року.375 На сьогодні 99 всього міжнародного трафіку проходить через підводні кабелі, і значна частина цього трафіку. Найперший багатосторонній договір, що стосувався кабелів, укладено 1884 року. Це досі чинна Паризька конвенція про захист підводних телеграфних кабелів,380381 Попри слово «телеграфний» у назві перша стаття передбачає, що “ця Конвенція застосовується за межами територіальних вод до всіх правомірно прокладених підводних морських кабелів [a tous les cables sous-marins legalement etablis] з виходом на суходіл на територіях, в колоніях або інших володіннях однієї чи декількох Високих Договірних Сторін». Тобто уточнення про функціональне призначення кабелів у тексті відсутнє. Як буде показано далі, Женевські конвенції 1958 року та Конвенція ООН з морського права 1982 також юридично не розрізняють підводні морські кабелі за функціями: так що телекомунікаційні кабелі мають такий самий міжнародно-правовий режим, що й високовольтні електричні. Така байдужість загалом раціональна, адже сьогодні трапляються швидкісні оптоволоконні кабелі, що паралельно використовуються для передачі електроенергії. У найзагальніших рисах Паризьку конвенцію можна класифікувати як класичну кримінально-правову конвенцію, адже її ключовий метод правового регулювання й основне зобов’язання — криміналізувати умисне пошкодження підводних морських кабелів: «Є караним діянням поламка чи пошкодження підводного морського кабелю, умисні чи внаслідок злочинної недбалості [negligence coupable], у такий спосіб, що може перервати чи перешкодити телеграфному зв’язку повністю або частково, причому таке покарання застосовується без шкоди для будь-якого цивільного позову про компенсацію заподіяної шкоди» (Пункт 1 статті 2). Згадка саме про «телеграфний зв’язок» створює сьогодні певну амбівалентність, утім загалом є тенденція тлумачити Конвенцію як застосовну до кабельного зв’язку будь-якого типу, включно з передачею голосу й цифрових даних у вигляді електричних або оптичних сигналів. 7. Світова організація торгівлі й телекомунікації. Світова організація торгівлі (СОТ) – єдина міжнародна організація, що опікується глобальними правилами торгівлі між країнами. Її головна функція – забезпечувати, щоб торговельні обміни відбувалися настільки легко, передбачувано і вільно, наскільки можливо. СОТ стала наступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ҐАТТ), укладеної після Другої світової війни.Тож попри те, що СОТ – одна з наймолодших міжнародних організацій, багатосторонній торговельній системі, початково закладеній ҐАТТ, вже понад 50 років.  Протягом минулих 50 років світова торгівля зростала надзвичайно швидко. Торгівля товарами збільшувалась у середньому на 6 щорічно. 2000 року загальний торговельний обіг у 22 рази перевищив рівень 1950 року. СОТ об’єднує 160 членів, які здійснюють понад 95 світового торговельного обігу. Ще близько 25 країн ведуть переговори про вступ до організації.  Рішення ухвалюють всі члени, зазвичай одностайно. Ухвалення рішення більшістю також можливе, але голосування ніколи не застосовувалось в СОТ. Угоди СОТ ратифікували всі парламенти країн-членів.  Найвищий орган ухвалювання рішень в СОТ – Міністерська конференція – збирається щонайменше раз на два роки.  На рівень нижче – Генеральна рада (зазвичай до її складу входять посли і глави делегацій в Женеві, та іноді – чиновники, спеціально відряджені зі столиць країн-членів). Вона збирається кілька разів на рік у штаб-квартирі СОТ у Женеві. Генеральна рада виконує також функції нагляду за торговельною політикою та врегулювання суперечок.  На наступному рівні – Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами і Рада з торговельних аспектів інтелектуальної власності, підзвітні Генеральній раді.  Численні спеціальні комітети, підкомітети й робочі групи опікуються окремими угодами та іншими галузями, як-от, довкілля, розвиток, заявки на вступ і реґіональними торговельними угодами. 8. Міжнародний союз електрозв’язку: загальний огляд. Регламент міжнародного електрозв’язку. Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ) – спеціалізована установа ООН у сфері глобального електрозв’язку, покликана здійснювати законодавчі, управлінські, виконавчі та консультативні функції, надавати технічну підтримку, розробляти стандарти і правила у сфері електрозв’язку та формулювати рекомендації, спрямовані на активізацію розвитку телекомунікацій та підвищення якості послуг. Основною метою співробітництва України у рамках МСЕ залишається вдосконалення та раціональне використання інформаційно-комунікаційної інфраструктури, а також долання «цифрового розриву» в телекомунікаційних технологіях на національному та міжнародному рівнях. Супутньою метою співпраці з МСЕ залишається спільна діяльність з розробки та використання відкритих, функціонально сумісних, недискримінаційних міжнародних стандартів, що визначаються споживчим попитом. Важливого значення для України також набуває діяльність дослідних комісій МСЕ, яка охоплює сферу технічного прогресу і міжнародної стандартизації в області мовлення, а також споріднених йому аудіовізуальних та мультимедійних застосувань, заснованих на використанні радіотехнологій. На сьогодні робота національних делегацій зосереджується на питаннях подальшого технічного прогресу телевізійного, звукового та мультимедійного мовлення, створення нових методів цифрової обробки, передавання та відтворення аудіовізуальної інформації, прогресу методів оцінки якості аудіовізуальної інформації, планування частотно-територіального ресурсу для наземних та супутникових мовленнєвих служб, використання нових підходів до стиснення аудіовізуальної інформації для подальшого підвищення ефективності її обробки та передачі. Супутньою метою сучасного етапу співробітництва України у рамках МСЕ у галузі міжнародної стандартизації мовлення є забезпечення міжнародного правового захисту сумісного використання в Україні радіомовних аналогових і цифрових систем, служб і технологій на весь перехідний період від аналогового до цифрового мовлення, врахування національних інтересів України під час розроблення міжнародних нормативних документів, що стосуються стратегії впровадження цифрового мовлення, подолання цифрового розриву, а також створення цифрових служб нових поколінь. Генеральним секретарем МСЕ є представник Китаю Хоулінь Чжао (2015-2018 рр.). Керівний орган – Повноважна конференція, яка скликається раз на чотири роки і обирає Раду МСЕ в складі 46 членів, яка проводить свої засідання щорічно. Міжнародний комітет захисту кабелів (International Cable Protection Committee — ICPC) — це неурядова організація, що об’єднує компанії в галузі прокладання й експлуатації підводних кабелів, а також інших зацікавлених осіб, практична робота якої полягає головно в поширенні навігаційних мап із попередженнями про ймовірність пошкодження підводного кабеля (також оновлення навігаційних мап світу в цьому відношенні), а також у підготовці керівництв для допомоги як власникам кабелів, так і офіційним органам. 9. Радіочастотний ресурс і геостаціонарні орбіти. Відповідно до Декларації керівних засад використання мовлення через супутники для вільного поширення інформації, розвитку освіти і розширення культурних обмінів (Париж, 15 листопада 1972 року) і ч. 2 ст. 44 Статуту Міжнародного союзу електрозвязку, радіочастоти і орбіта геостаціонарних супутників є обмеженими природними ресурсами, що належать усім народам і їх використання регулюється Конвенцією Міжнародного союзу електрозвязку та її Регламентом радіозвязку. Статут Міжнародного союзу електрозвязку і Конвенція Міжнародного союзу електрозвязку (Женева, 22 грудня 1992 року) ратифіковані Законом України від 15 липня 1994 року. Положення міжнародно-правових актів відображені у п. 4 Концепції розвитку звязку України до 2010 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2238, згідно з яким, радіочастотний ресурс є обмеженим природним ресурсом, ефективність використання якого впливає на економічне становище країни та на стан довкілля.
Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни - вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
Законодавство: Стаття 1 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» у редакції від 24 червня 2004 року); Закон України «Про радіочастотний ресурс України», стаття 10; Постанова КМУ від 15 грудня 2005 р. № 1208 «Про затвердження Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України»; Закон України «Про радіочастотний ресурс України», стаття 21, пункт 3; Постанова КМУ від 9 червня 2006 р. № 815 «Про затвердження Плану використання радіочастотного ресурсу України» 10. Спеціалізовані й надзвичайні телекомунікації. Регулювання міжнародних (теле)комунікацій на регіональному та національному рівнях. Використання телекомунікацій часто становить важливу складову загального зусилля з подолання наслідків природних і рукотворних катастроф. Наявність таких комунікацій забезпечує швидшу реакцію на надзвичайні події та вищу ефективність у застосуванні рідкісних ресурсів. З іншого боку, самі умови широкомасштабного лиха часто означають, що нормальні (тобто зазвичай залежні від мережі — дротової чи стільникової) комунікації або недоступні, або марні, через що постає потреба в спеціальній апаратурі (супутниковій або портативній). Катастрофи вимагають швидкого розгортання спеціальних телекомунікацій, що нормально не використовуються широким загалом, у зонах, що постраждали. Доставка такого обладнання в такі зони часто саме по собі непроста задача, однак юридичний і регуляторний бік справи можуть іще більше все ускладнити. Зазвичай країни встановлюють різноманітні правила для імпортування пристроїв, що емітують радіохвилі. Наприклад, в Україні навіть такі поширені девайси як мобільні телефони вимагають сертифікації. Правила ввезення можуть бути доволі заплутаними, тож імовірність ненароком щось порушити буває достатньо високою, особливо коли рідкісне професійне іноземне обладнання експлуатується іноземними фахівцями, запрошеними постраждалою країною лише задля допомоги в подоланні наслідків лиха. Нарешті, навіть достатньо прості імпортні правила можуть скласти серйозну перешкоду, навіть стандартна вимога заплатити (високі чи навіть помірні) мита на ввезену апаратуру. Вочевидь, можна придумати ще проблеми. Вищевказані взято лише тому, що саме на них було дано юридичну відповідь у тексті Конвенції Тампере про надання телекомунікаційних ресурсів для пом’якшення наслідків лих і операції з подання допомоги, укладеної Міжурядовою конференцією з надзвичайних телекомунікацій (ІСЕТ-1998) у Тампере, Фінляндія, 18 червня 1998 року. Хоча сам договір закриває ширше коло питань, перераховані вище видаються ключовими з обмеженої точки зору міжнародного права телекомунікацій, радше ніж права боротьби з лихами взагалі.
Каталог: bitstream -> NAU -> 36354
NAU -> Практикум "Professional English" призначений для аудиторної та самостійної роботи з англійської мови професійного спрямування студентів спеціальності "
NAU -> Пакет комплексних контрольних робіт
NAU -> Пакет комплексних контрольних робіт
NAU -> Конспект лецій навчальної дисципліни
NAU -> Розробка додатків для Windows Runtime (Windows 8)
NAU -> Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт і завдання до курсової роботи дисципліни
36354 -> Методичні рекомендації з виконання домашньої роботи з дисципліни
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


Скачати 277.58 Kb.

  • Кабінету Міністрів України