Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Конспект самостійного вивчення з навчальної дисципліни " Економіка підприємства"

Конспект самостійного вивчення з навчальної дисципліни " Економіка підприємства"




Сторінка1/10
Дата конвертації28.04.2017
Розмір0.89 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


Міністерство аграрної політики України
Брацлавський агроекономічний коледж

Вінницького державного аграрного університету
Конспект

самостійного вивчення

з навчальної дисципліни

Економіка підприємства”




Студента_______________________________________

________________________________________________

2009 р.

Навча́льна дисциплі́на - згідно з визначенням в українському законодавстві: педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.



Зміст



Тема 1. Вступ. Підприємство як об’єкт господарювання 4

1. Поняття підприємства 4

Тема 2. Земельні ресурси та їх використання 7

1. Земельний кодекс. Право власності на землю. Земельні реформи та її етапи. Оренда землі 7

Тема 3. Трудові ресурси та продуктивність праці 13

1.

Оре́нда землі́ - господарська операція, що передбачає надання орендодавцем землі у користування іншій юридичній або фізичній особі на визначений строк, за цільовим призначенням та за орендну плату. Порядок здійснення О. з.

Земе́льні ресу́рси (у старішій географічній літературі - поземе́лля) - частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві.

Продукти́вність пра́ці (англ. productivity, labour productivity; нім. Arbeitsleistung f, Leistung f, Arbeitsproduktivität f) - це показник трудової діяльності працівників. Характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.

Пра́во вла́сності (в об'єктивному розумінні) - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Трудові́ ресу́рси (або також трудові резерви) - поняття «марксистсько-ленінської» (комуністичної, сталінської або так званої «лагерної») політичної економії.

Ринок праці та особливості його функціонування 13

2.

Ринок праці - це система суспільних відносин, пов'язаних з купівлею і продажем трудових послуг працівників (послуг праці).

Вплив працезабезпеченості та якісного складу працівників на ефективність виробництва 14

Тема 4. Матеріально-технічна база аграрних підприємств 16

1. Матеріально технічна база та ефективність його використання. Показники і шляхи політика використання. 16

2. Види транспорту. Показники його використання 19

Тема 5. Основні засоби, необоротні активи та інвестиції аграрних підприємств 21

1.

Ефекти́вність виробни́цтва - найважливіша якісна характеристика господарювання на всіх рівнях.

Основні́ за́соби (ОЗ) - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року, або одного оборотного періоду.

Поняття виробничої потужності. Шляхи поліпшення використання 21

2. Ринок засобів виробництва. Поняття і види нематеріальних активів і право на користування землею, право на винахід, товарні знаки, авторські права (патенти,свідоцтва, ліцензії, тощо) 22

Тема 6. Оборотні засоби (оборотні активи) підприємства 26

1. Необхідність функціонування оборотних засобів. Основні напрями поліпшення використання оборотних засобів. 26

Тема 7. Інфраструктура сільськогосподарського виробництва 28

1.

Нематеріальні активи (Intangible Assets (Intangibles)) - Активи, які не мають фізичної дотикової форми, наприклад, захист, забезпечений страховкою, або ціна фірми (гудвіл).

Знак для товарів і послуг, також товарний знак, торгова марка, торговельна марка, англ. trademark - позначення, знак за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від товарів та послуг інших осіб.

За́соби виробни́цтва (англ. Means of production) - сукупність предметів та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг. До засобів виробництва належать машини, знаряддя праці, фабрики, а також суспільний і природний капітал.

Сільське́ господа́рство (с.-г.) - галузь народного господарства, направлена на забезпечення населення продовольством і отримання сировини для цілого ряду галузей промисловості. Галузь є однією з найважливіших, представлена практично у всіх країнах.

Роль і завдання розвитку соціальної інфраструктури.

Соціа́льна інфраструкту́ра - комплекс галузей, які безпосередньо пов'язані зі створенням загальних умов для відтворення робочої сили і забезпечення нормальної життєдіяльності людей. Ця сфера охоплює освіту, охорону здоров'я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв'язок, культуру, побутове обслуговування.

Інфраструктура у сфері матеріально-технічного забезпечення і обслуговування виробничого продовольчого комплексу 28

Тема 8. Витрати виробництва і собівартість 31

1.

Ви́трати виробни́цтва - витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язаних з виробництвом економічних благ.

Шляхи і резерви зниження собівартості продукції 31

Тема 9.

Собівáртість продýкції - являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об'єднує в собі витрати уречевленої праці (обладнання), та витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці та витрати на заробітну плату працівників підприємства.

Економічні результати та ефективність діяльності підприємства 33

1. Методика визначення ефективності зооветеринарних та інших заходів у сільському господарстві 33

2. Основні шляхи підвищення рентабельності продукції 33

Тема 10 . Інтенсифікація і НТП 35

1. Суть і основні напрямки НТП. Основні напрямки інтенсифікації сільськогосподарського виробництва 35

Тема 11. Розширене відтворення і нагромадження в аграрних підприємствах 38

1. Роль земельної ренти, амортизаційних відрахувань, кредитів у розширеному відтворені.

Сільськогоспо́дарське виробни́цтво - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Земе́льна ре́нта - дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Причиною виникнення визнається існування монополії на землю як об'єкт господарювання. Земельна рента - нетрудовий тип приватної власності на засоби виробництва.

Особливості формування різних ринків основних видів сільськогосподарської продукції. 38

Тема 12. Спеціалізація, конкуренція та інтеграційні процеси у сільськогосподарському виробництві 41

1. Суть концентрації виробництва. Поєднання великих і дрібних господарств в умовах багатоукладної економіки. Поняття про кооперування у сільському господарстві, їх значення 41

2. Агропромислова інтеграція.

Агропромисло́ва інтегра́ція - поєднання сільськогосподарського виробництва з переробною промисловістю та іншими галузями народного господарства.

Форми агропромислових формувань у сферах виробництва і переробки продукції та їх економічна ефективність 44

Тема 13.

Економі́чна ефекти́вність - це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Економіка галузей сільського господарства 46

1. Економіка виробництва плодів, ягід 46

2. Економіка олійного під комплексу АПК 48

3. Економіка свинарства. Економіка вівчарства і птахівництва 49

4. Економіка галузей бджільництва, рибництва, звірівництва 56





Тема 1. Вступ. Підприємство як об’єкт господарювання

1. Поняття підприємства

В ході реформування на базі колективних сільського­сподарських підприємств створено 15,8 тис. агроформувань ринкового типу, в тому числі 3607 приватних підприємств (22,9%), 7579 господарських товариств (48%), 2137 сільськогосподарських виробничих коопера­тивів (13,5%), 269 обслуговуючих кооперативів (1,7%) та 449 інших формувань (2,9%);

Госпо́дарське товари́ство - юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Приватне підприємство, також приватна компанія, фірма - підприємство, створене приватними особами, засноване на приватній власності, і що оперує приватним капіталом. Приватна компанія має обмежене число членів з лімітованим правом на передачу своїх акцій і не має права повідомляти публічну підписку на свої акції.

43 тисячі фермерських гос­подарств.

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (до­статньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створю­ють певні організації (трудові колективи), які спільно виконують ту чи ту місію (реалізують програму або мету) і діють на основі певних правил і процедур. Проте мета й характер діяльності таких численних організацій різні. За цією озна­кою їх можна розподілити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існу­вання яких забезпечується бюджетним фінансуванням дер­жави. Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

Підприємство — це організаційно відокремлена та еко­номічно самостійна основна (первинна) ланка виробни­чої сфери народного господарства, що виготовляє про­дукцію (виконує роботу або надає платні послуги).

Народнé господáрство - економічний термін, який використовується для позначення сукупності галузей і сфер виробництва, споживання та обміну.

Кожне підприємство має історично сформовану кон­кретну назву — завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати кілька вироб­ничих одиниць — заводів або фабрик (комбінат, вироб­ниче об'єднання). У більшості країн з розвинутою рин­ковою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами. Під словом «фірма» розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність у галузях про­мисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо з метою одержання кінцево­го фінансового результату — прибутку.

Госпо́дарська дія́льність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Кожна з них визначає для себе певне фірмове найменування, під яким її записують до державного реєстру своєї країни. Фірмове найменування, як правило, включає ім'я та прізвище одного чи кількох власників фірми, відобра­жає характер її діяльності, правовий статус та форму господарювання. В окремих країнах досить поширені більш конкретні найменування фірм. Наприклад, в Англії вони мають назву компаній, у США — корпо­рацій, країнах континентальної Європи — товариств.

Важливо знати, що кожне підприємство або фірма І юридичною особою, має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміна, символу, малюнка або комбінації таких.

Ба́нківський раху́нок - рахунок, на якому обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Континентальна Європа - це широко використовуване позначення, яке вказує на територію Європи, розташовану на європейському континенті (материк Євразія). У поняття не включені європейські країни, розташовані на островах (Велика Британія, Ісландія, Ірландія та ін.).

Правови́й ста́тус - становище того чи іншого суб'єкта в правовій реальності, що відображається у його взаєминах з суспільством і державою.

Юриди́чна осо́ба - організація, суб'єкт права, здатний від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.

Вла́сні на́зви, або оніми - індивідуальні найменування окремих одиничних об'єктів.

Фірмовий знак (марка) слугує для ідентифікації товарів або послуг продуцента (продавця) та їх відокремлення на ринку від продукції (послуг) кон­курентів.

Для ефективного господарювання істотним є визна­чення цілей створення та функціонування підприємства (фірми). Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій еко­номіці заведено називати місією. Здебільшого місією су­часного підприємства (фірми) вважають виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одер­жання максимально можливого прибутку.

Цілі підприємства (фірми) мають бути чітко сформуль­овані для кожного виду його (її) діяльності, що є важли­вим для суб'єкта господарювання, котрий прагне спос­терігати й вимірювати результати цієї діяльності.

Варто також знати, що цілі підприємства (фірми) бу­дуть значущою частиною стратегічного планування у то­му раїі, коли їх не лише правильно сформульовано та ефективно систематизовано, а й достатньо про них інформовано весь персонал і відпрацьовано дійову систе­му стимулювання їхнього здійснення.

Стратегі́чне планува́ння (англ. Strategic Planning) - це довгострокове планування на основі проміжних цілей. Стратегія визначається головною ціллю та проміжними цілями, які дозволяють досягнути головної цілі.

У практиці господарювання кожне підприємство (фірма), що с складною виробничо-економічною систе­мою, Ідійснни багато конкретних видів діяльності, котрі ш отакою спорідненості можна об'єднати в ок­ремі головні напрями:

— вивчення ринку товарів;

інноваційна діяльність;

— виробнича діяльність;

— комерційна діяльність;

— післяпродажний сервіс;

економічна діяльність;

— соціальна діяльність.

До інтегрованого напряму, що охоплює багато кон­кретних видів, належить економічна діяльність підприємства (фірми). Зокрема, вона включає: стра­тегічне та поточне планування, облік і звітність, ціно­утворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову діяльність тощо.

Еконо́міка або економічні науки (від дав.-гр. οἶκος, oíkos - «дім» та дав.-гр. νόμος - «закон») - комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме - про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.

Інноваційна діяльність - вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт введений на ринок, в оновлений чи вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації соціальних послуг, їх адаптацію до актуальних вимог суспільства.

Заробі́тна пла́та, скорочено зарплата (також заробітна платня, зарплатня) - винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Цей напрям є визначальним для оцінки й регулювання всіх елементів системи господарювання на підприємстві. Зміст окремих видів економічної діяльності підприємств (фірми) детальніше буде висвітлено у відповідних розділах цього підручника.

Непересічне значення має соціальна діяльність, оскільки вона істотно впливає на ефективність усіх інших напрямів і конкретних видів діяльності (інноваційної, ви­робничої, комерційної, економічної), результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підго­товки й компетентності всіх категорій працівників, дійовості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці та життя трудового колективу. Тому ефективне управління персо­налом має бути пріоритетним і найважливішим напрямом діяльності кожного підприємства (фірми) за умов соціально орієнтованої ринкової економіки.

Охорóна прáці (рос. охрана труда; англ. labour protection; нім. Arbeitsschutz m) - це: система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності; діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві.

Трудовий колектив - усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства (установи, організації) на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.


Основними законодавчими актами, які регулюють діяльність підприємств в Україні, є закони України: «Про власність», «Про підприємництво в Україні» та ін.

Закон України - нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, - конституційною більшістю голосів).

Зако́нода́вство - система усіх правових норм , якими регулюються суспільні відносини в державі.

Зокрема, Закон України «Про підприємства в Україні» визначає види та організаційні форми підприємства, пра­вила їх створення, реєстрації, реорганізації та ліквідації, механізм здійснення підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки.

Підприє́мництво, підприє́мницька дія́льність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Цим законом визначені рівні правові умови для діяльності підприємств незалеж­но від організаційної форми та форми власності на май­но; він спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність за ре­зультати своєї господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими суб'єктами господарювання, органами державного управління та ін.

Вла́сність - результат привласнення[Джерело?], тобто ставлення людей до певних речей, як до своїх.

Держа́вне управлі́ння (публічне управління, англ. public administration) - є видом діяльності держави, здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод. Державне управління є складовою політичного управління, тобто є процесом реалізації державної виконавчої влади як засобу функціонування будь-якої соціальної спільноти. У деяких країнах (наприклад, у Хорватії) цією діяльністю держави відає окреме міністерство.



Статут підприємства це зібрання обов'язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність.

У ньому зазначається точна назва підприємства, його місцезнаходження, форма власності, вид діяльності, місія функціонування та основні цілі, органи управління, по­рядок реорганізації і ліквідації та ін.

Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва.

Зміст статуту не повинен суперечити положенням за­конодавчих актів, що регулюють діяльність підприємства.

Аграрне підприємство — це юридична особа, основним видом діяльності якої є виробництво та переробка сільсько­господарської продукції, виручка від реалізації якої стано­вить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

В умовах ринкової економіки підприємство може ефективно працювати на принципах економічної незалежності у виборі видів діяльності та ринків збуту своєї продукції, партнерів (постачальників, споживачів, страхових компаній, банків та ін.

Страховики́ (страхівники, страхові компанії) - юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. *

), найму працівників і встановлення ціни.

Підприємства працюють в умовах конкуренції, яка є необхідною властивістю ринкової економіки. Конку­ренція між підприємствами ведеться насамперед за спо­живача, тобто за завоювання, розширення й утримання своєї позиції на ринку.

Для ефективної роботи підприємств та інших учас­ників ринку їм необхідно забезпечувати автономність дій, тобто відповідну незалежність у діяльності, здійснюваній у власних інтересах.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



  • Тема 1. Вступ. Підприємство як об’єкт господарювання