Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Конспекти уроків географії підготувала учитель географії Полтавської гімназії №17 Гриценко Галина Олександрівна

Конспекти уроків географії підготувала учитель географії Полтавської гімназії №17 Гриценко Галина Олександрівна




Сторінка1/9
Дата конвертації31.03.2017
Розмір0.98 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


Географічна карта

та робота з нею.



Географічний простір України

Конспекти уроків географії

підготувала учитель географії

Полтавської гімназії № 17

Гриценко Галина Олександрівна

Полтава – 2016



Зміст

1. Вступ. Об’єкти вивчення і методи досліджень фізичної та

суспільної географії України. 3 – 6 ст.

2. Географічні відомості про територію України. 6 – 9 ст.

3. Географічна карта.

Географія України - частина регіональної географії, яка вивчає природне середовище і територіальну організацію суспільства в межах України. Основними її розділами є фізична і соціально-економічна географія України.

Географічна карта, - зображення у певному масштабі території земної поверхні на площині, виконане за допомогою умовних знаків із застосуванням географічної (картографічної) проекції. Вона показує розміщення, властивості і зв'язки різних природних і соціально-економічних об'єктів та явищ.

Зображення України в картографічних

творах. 9 – 17 ст.

4. Картографічні проекції.

Картографічні проекції (рос. картографические проекции, англ. cartographic projections, нім. kartographische Projektionen f pl) - способи зображення земного сфероїда на площині, при яких кожній точці M зображуваної поверхні відповідає точка M ′ , яка називається її зображенням на площині.

18 – 21 ст.

5. Способи зображення географічних об’єктів та явищ на

топографічних картах. 21 – 25 ст.

6. Топографічні карти.

Карти топографічні (рос. карты топографические, англ. topographic maps, англ. surface contour maps; нім. topographische Karten f pl) - докладні, єдині за змістом, оформленням і математичною основою географічні карти, на яких зображені природні і соціально-економічні об'єкти місцевості з властивими їм якісними і кількісними характеристиками і особливостями розміщення.

25 – 29 ст.

7. Визначення географічних і прямокутних координат,

відстаней, площ за допомогою топографічних карт.

Географічні координати - величини, які визначають положення певної точки на місцевості (на плані чи на карті) відносно прийнятої системи координат. Система координат встановлює початкові (вихідні) точки поверхні або лінії відліку потрібних величин - початку відліку координат та одиниці їх обчислення.

29 – 31 ст.

8. Орієнтування за топографічною картою. 31 – 34 ст.

9. Україна на політичній карті Європи та світу. 34 – 40 ст.

10. Географічне положення України. 40 – 45 ст.

11. Формування території України. 45 – 50 ст.

12. Україна на карті годинних поясів. 50 – 56 ст.

13. Тести «Географічний простір України» 3 варіанти. 56 – 59 ст.

14. Література 59 – 60 ст.
Вступ. Об’єкти вивчення і методи досліджень фізичної та суспільної географії України.

Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України - Руська земля. У Х-XIII ст. цю назву вживали у двох значеннях: конкретному - на окреслення ядра політичної спільноти - Середнього Подніпров'я, і розширеному, що охоплювало усі території, які спершу підпорядковувались Києву, а згодом тяжіли до нього.

Географі́чне поло́ження - геопросторове відношення певного об'єкта до зовнішнього середовища, елементи якого мають або можуть мати на нього істотний вплив.

Економі́чна та соціа́льна геогра́фія - науково-прикладна спеціальність, що займається розробленням наукових засад територіальної організації суспільства, дослідження територіального та комплексно-пропорційного аспектів розвитку продуктивних сил.



Мета: ознайомити учнів з об’єктом та основними розділами курсу «Географія України», узагальнити інформацію про методи географічних досліджень та джерела географічної інформації, вчити учнів користуватися різними джерелами географічної інформації, виховувати любов до предмету

Тип уроку: вступний урок

Обладнання: атласи, підручники, настінні карти

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення із структурою вивчення географії у 8 класі, підручником, атласами, іншими джерелами географічної інформації.

Географія України є частиною географічної науки, краєзнавчим курсом.

Геогра́фія або земле́пис (грец. γεωγραφία, опис Землі, походить від двох еллінських слів: γεια - Земля і γραφειν - писати, описувати) - наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини.

Дана наука включає в себе ряд природних і суспільних дисциплін, що об’єднують у 2 напрямки: фізична географія України та економічна і соціальна географія України.

Предметом вивчення фізичної географії є географічна оболонка – найбільший природний комплекс Землі.

Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus - зв'язок) - система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.

Соціа́льна геогра́фія - суспільна географічна наука, що вивчає закономірності територіальної організації соціальної інфраструктури у зв'язку із способом виробництва та особливостями географічного середовища (побутове, культосвітнє, медичне обслуговування населення, народна освіта тощо).

Фізи́чна геогра́фія - наука про природу та антропогенні зміни ландшафтної оболонки Землі, що є середовищем життєдіяльності людства та земної біоти загалом.

Географі́чна оболо́нка (англ. geography envelope; нім. geografischer Mantel, m) - верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.

Фізична географія вивчає природу нашої держави, закономірності її формування і розвитку, як частину географічної оболонки. Предметом вивчення географії України є загальні риси природи України, природне районування її території і ознайомлення з природними комплексами різного масштабу. Велика увага приділяється питанням охорони і збереження природних комплексів України.

Об’єктом вивчення є Україна - держава, що з’явилась на політичній карті Європи наприкінці ІІ тисячоліття.

Суспільна географія - це наука про загальні та специфічні закони та закономірності територіальної організації суспільства, механізми дії та форми прояву їх у територіальних суспільних системах, що функціонують у просторово-часовому географічному просторі. Таким чином, це базова частина географічної науки, яка комплексно вивчає антропосферу Землі. Суспільна географія вивчає і аналізує в єдності тріаду Населення - Господарство - Природа, взаємозв'язки між елементами цієї тріади.

Які методи здобуття географічної інформації ви знаєте?

Методи досліджень: загальнонаукові і галузеві. Під методом у широкому значенні слід розуміти спосіб пізнання явищ природи і громадського життя з метою побудови й обґрунтування системи знань.

Географічні дослідження:

польові дослідження;

Польові дослідження, польові роботи (англ. Field research, нім. Feldforschung) - загальний термін для позначення робіт по збору первинних (сирих, англ. raw) даних. Термін використовується в основному в природничих і соціальних науках: біологія, екологія, охорона навколишнього середовища, картографія, геодезія, геологія, географія, геофізика, палеонтологія, археологія, антропологія, лінгвістика, соціологія тощо. Також термін використовується в інших галузях, наприклад, в аудиті.

• мандрівки;

• краєзнавчі екскурсії;

• заняття туризмом, альпінізмом.

Польові дослідження бувають експедиційними і стаціонарними. До експедиційних належать вивчення окремих природних компонентів, галузей господарства тощо.

Галузі - сукупність підприємств, які виготовляють однорідну продукцію, або надають однорідні послуги. У галузевій структурі господарства виділяють дві сфери - виробничу і невиробничу. Виробнича сфера забезпечує країну різноманітними товарами, невиробнича сфера - послугами матеріального і нематеріального характеру.

Природні і господарські комплекси пізнаються в процесі комплексних географічних досліджень (природно-географічних, ландшафтознавчих, економіко-географічних тощо).

Стаціонарні географічні дослідження проводяться регулярно впродовж багатьох років на спеціально обладнаних географічних стаціонарах. На них детально вивчаються зміни природних комплексів у часі. Стаціонарні географічні дослідження проводяться на базах Інституту географії НАН України, Київського, Львівського, Одеського, Харківського і Таврійського університетів.

Серед загальнонаукових методів суспільно-географічних досліджень традиційно застосовують споглядання, спостереження за подіями та фактами, їх опис і пояснення за допомогою аналізу. Зокрема, існує метод аналізу аналогових об’єктів, який застосовують у тих випадках, коли досліджувані об’єкти подібні (аналогічні) і коли про один з них є достовірне знання. У цьому разі основні результати вже дослідженого об’єкта переносять на всі інші аналогічні об’єкти. Успішно використовують і давній порівняльно-географічний метод, зокрема у просторових дослідженнях політико-географічних явищ і процесів.

Накладаючи карти одна на одну, здобувають нові знання. Накладанням політичних карт на кліматичні, геоморфологічні, мінеральних ресурсів, ґрунтів, рослинності, економічні виявляють певні господарські, соціально-економічні та політичні залежності й закономірності. Так, англійський учений П. Тейлор таким методом довів, що політичні центри світу зосереджені у середніх широтах Північної півкулі, у країнах з вологим кліматом і багатих на вугілля.

Вологий клімат (гумідний) - клімат з надмірним зволоженням, де кількість опадів за рік перевищує випаровування і проникнення вологи в ґрунт.

Півні́чна півку́ля - частина Землі, розташована на північ від екватору. У Північній півкулі розташовуються Північна Америка, Євразія та частини Південної Америки, Африки та Океанії.

Помітне місце серед загальнонаукових методів посідає історичний метод, що дає змогу вивчати динаміку і тенденції соціально-економічного розвитку.

У суспільній географії користуються також загальнонауковим балансовим методом, коли, зіставляючи певні компоненти, визначають повну відповідність, співвідношення між ними. Так, наприклад, часто розглядають баланси природних ресурсів, населення та трудових ресурсів, палива, електроенергії, продовольства, вантажопотоків, виробництва і споживання, прибутків і видатків.

Природні ресурси - це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.

Історичний метод - метод дослідження, заснований на вивченні виникнення, формування та розвитку об'єктів у хронологічній послідовності. Завдяки використанню історичного методу досягається поглиблене розуміння суті проблеми і з'являється можливість формулювати більш обґрунтовані рекомендації по новому об'єкту.

Трудові́ ресу́рси (або також трудові резерви) - поняття «марксистсько-ленінської» (комуністичної, сталінської або так званої «лагерної») політичної економії.

Більш спеціальним є метод міжгалузевих балансів, за яким аналізують рух тих чи тих ресурсів між галузями і між регіонами. Такі дослідження, де є численні кількісні показники, потребують математичних методів обробки даних.

Обро́бка да́них - систематична цілеспрямована послідовність дій над даними. Обробка даних містить в собі множину різних операцій.

Для одержання оперативних даних нерідко застосовують аерометоди, космічні методи з комп’ютерним дешифруванням здобутої інформації. Для суспільно-географічних узагальнень також використовують комп’ютери, за допомогою яких створюють інформаційні бази даних з подальшою метою їх обробки, аналізу та інтерпретації.

Картографічний метод, що здавна є традиційним у географії, нині набув нового поштовху до розвитку завдяки ГІС-технологіям. Адже тепер зчитування і аналіз карт можна виконувати в автоматичних режимах.

Методи дистанційних спостережень (аерофотозйомки і зйомки певних територій з космосу) все ширше використовуються в дослідженнях з географії природних ресурсів, господарства і населення. Вони дають новітню і детальну інформацію про планету на великих територіях, про конкретне господарське освоєння території, характер концентрації господарства і населення, межі економічних районів і агломерацій, стан навколишнього середовища.

Назвати джерела географічної інформації

Джерелами географічної інформації є географічні інформаційні системи (ГІС). ГІС — це створені за допомогою ЕОМ «архіви» географічних знань про територіальну організацію і взаємодію суспільства та природи. До складу ГІС включаються:

• ЕОМ;


програмне забезпечення;

Інформацíйна систéма (англ. Information system) - сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.

Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) - сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.

• просторова інформація у вигляді картографічних даних про природні компоненти, господарство, угіддя, дороги тощо

Джерелами географічної інформації є краєзнавчі дослідження та описи рідного краю, міст та інших населених пунктів. До них також належать описи мандрівок, туристичних та альпіністських маршрутів, екскурсій. Важливими джерелами географічної інформації є карти й атласи.

Різноманітну географічну інформацію зберігають Національний природничий музей України, обласні, районні, міські краєзнавчі музеї. Різноманітна географічні інформація є у підручниках, посібниках, статистичних довідниках, словниках, енциклопедіях, наукових журналах, періодичних виданнях.

Краєзна́вчий музе́й - один із типів народних музеїв. Музеї цього профілю збирають, зберігають, вивчають і експонують матеріали, що розповідають про природу, економіку, історію і культуру певного краю (області, району, міста, села).

Науковий журнал, академі́чний журна́л або науковий журнал, що рецензується або рецензований науковий журнал - журнал, в якому публікуються роботи із певної галузі академічної науки. Статті, що надсилаються до таких журналів, перед публікацією рецензуються незалежними фахівцями, які зазвичай, не входять до складу редакції журналу, а ведуть дослідження в областях, близьких до тематики статті.

Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).

Журнал (фр. journal) - друковане періодичне видання. Поряд з газетою, журнал є одним з основних ЗМІ і пропаганди, впливає на громадську думку, формуючи її відповідно до інтересів певних ідеологічних груп, суспільних класів, політичних партій і організацій.

Географічною інформацією наповнені засоби масової інформації: газети, передачі радіо і телебачення. Створюються географічні науково-популярні, документальні, навчальні фільми. Географічну інформацію можна знайти у художній літературі, творах живопису, ландшафтній архітектурі тощо.

Ландшафтна архітектура - об'ємно-просторова організація території, об'єднання природних, будівельних і архітектурних компонентів у цілісну композицію, що несе певний художній образ. Подібно архітектурі і містобудуванню ландшафтне мистецтво належить до просторових видів мистецтва.

Худо́жня літерату́ра, також кра́сне письме́нство - складова літератури, сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва слова, який описує дійсність художніми образами.

Великі можливості для отримання і використання актуальної географічної інформації надає Інтернет.



Закріплення знань, умінь, навичок

Чим відрізняється інформація в шкільному підручнику та енциклопедії?

•Яку географічну інформацію можна взяти з газет та журналів?

•Чи міститься географічна інформація в телевізійних передачах? Наведіть приклади.

Бесіда:

1. За допомогою цього методу вивчають процеси, що протікають у мантії і земній корі. (Геофізичний)



2. Цей метод використовує досягнення комп'ютерної техніки. (Моделювання)

3. Цей метод базується на основі вивчення скам'янілих решток рослин і тварин. (Палеогеографічний)

4. Найдавніший метод збирання географічної інформації. (Спостереження)

5. Вивчення поверхні Землі за аерофотознімками, зробленими з літаків і космічних літальних апаратів.(Аерокосмічний)

6. Цей метод поєднує стаціонарні і екскурсійні дослідження. (Експедиційний)

7. Метод, за допомогою якого людина намагається дати відповіді на питання: що? де? коли? стосовно об'єктів навколишнього світу. (Описовий)

8. Цей метод базується на дослідженнях руху хімічних речовин у природних комплексах.

Літа́к (аероплан) - літальний апарат важчий за повітря для польотів в атмосфері за допомогою двигуна та нерухомих крил (крила). Літак здатний переміщатися з високою швидкістю, використовуючи підйомну силу крила.

Речовина́ - вид матерії, яка характеризується масою та складається з елементарних частинок (електронів, протонів, нейтронів, мезонів тощо). Характерною властивістю таких частинок є відмінні від нуля баріонний заряд або лептонний заряд.

(Геохімічний)

9. За допомогою цього методу вивчають географічні об'єкти і явища, позначені умовними знаками.(Картографічний)



Географічні відомості про територію України

Мета: сформувати в учнів загальне уявлення щодо географічних відомостей про Україну за різних часів, розкрити історію географічних досліджень території України, показати роль досліджень Геродота, Г. Боплана, С. Рудницького у вивченні території нашої країни, з’ясувати які дослідження на території України проводяться у наш час, продовжити роботу із фізичною картою, виховувати любов до своєї Батьківщини.

Тип уроку: урок вивчення нових знань

Обладнання: фізична карта України, атласи, презентація

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок учнів

• Що вам відомо з курсів історії України, літератури про територію України в минулі часи?

• Які з відомих вам дослідників давніх часів описували територію України?

• Яким чином у минулі часи люди накопичували й передавали знання про відомі їм землі?



Мотивація навчальної діяльності

На цьому уроці ми дізнаємося, як досліджувалася територія нашої країни в різні історичні епохи.



Вивчення нового матеріалу

Україна належить до тих регіонів світу, де люди з’явилися дуже давно. У середньому Придністров’ї, на півдні Криму, Одещині, в Приазов’ї та інших місцях сліди перебування людини відомі ще з раннього палеоліту.

Перша відома нам згадка про територію сучасної України міститься у книзі «Скіфія», автором якої був «батько історії», давньогрецький учений Герадот.

Історична епоха - термін для позначення єдності якісного стану суспільної системи та історичного часу; категорія, в якій фокусується динамічний аспект соціального простору й часу, пов'язаного з діяльністю людей, їхньою соціальною активністю.

Палеолі́т (від грец. παλαιός - давній і грец. λίθος - камінь) - давня кам'яна доба, найдавніший період людського суспільства. Щодо тривалості палеоліту є різні думки (від 3 млн до 100-150 тис. років тому).

Украї́на (МФА: [ukrɑˈjinɑ]опис файлу) - держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Площа становить 603 628 км². Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі, друга на європейському континенті, якщо враховувати Росію.

«Скіфія – це квадрат, кожна сторона якого становить двадцять днів шляху… їхній край – це добре наводнена трав’яниста рівнина, а рік пливе через нього не набагато менше, ніж у Єгипті каналів. Ось визначніші з них такі, що доступні для морських кораблів : Істр (Дунай), що має п’ять гирл, за ними Тірас (Дністер), Борисфен (Дніпро), Танаїс (Дон)…».

Описував Герадот і кліматичні умови: «Вся описана країна має такий суворий клімат, що протягом кількох місяців там стоять нестерпні холоди, в цей час не розчиниш грунту, проливши воду на землю, хіба що розпалиш вогнище; море і весь Боспор Кіммерійський замерзають, отож скіфи переїжджають кригою на той бік».

Територія України описана також у книзі «Про повітря, воду та місцевість» Гіппократа; 17 т «Географії» історика Страбона, «Географії» Клавдія Птолемея.

Боспо́р Кімері́йський (грец. Κιμμέριος Βόσπορος) - давньогрецька назва Керченської протоки, пов'язана з найменуванням давніх жителів Північного Причорномор'я - кімерійців.

Клавдій Птолемей (або Клавдій Птоломей, грец. Κλαύδιος Πτολεμαῖος; бл. 87 - 165) - давньогрецький вчений (математик, астроном, географ, астролог), твори якого мали великий вплив на розвиток астрономії, географії та оптики.

Пліній Старший описав землі південної України у праці «Природна історія».

Значно поширюються відомості про Україну у світі після утворення Київської Русі.

Пліній Старший, Гай Пліній Секунд (лат. Gaius Plinius Secundus (Maior); нар. 23 або 24 Комо, Північна Італія- пом. 25 серпня 79) - римський історик, письменник, державний та військовий діяч. Старшим його називають на відміну від його племінника, Плінія Молодшого.

Русь - назва історичного регіону в Центральній та Східній Європі з центром у середньому Подніпров'ї. У XI - XIII століттях позначала так звану Руську землю довкола Києва, Чернігова і Переяслава, що була осердям середньовічної держави Київська Русь.

Вони поширюються мандрівниками і купцями, найбільше – арабськими та європейськими.

Перші вітчизняні згадки про українські землі містяться у літописах, княжих грамотах, літературних творах. У Іпатіївському літописі (1187 р.

Іпа́тіївський літо́пис - руське літописне зведення 1420-х років українського походження. Містить «Повість временних літ», Київський і Галицько-Волинський літописи. У XVII ст. зберігався в Іпатіївському монастирі (Кострома, Московське царство), від якого отримав назву.

) вперше згадано слово «Україна». У «Повісті минулих літ» автор змальовує природу навколишніх земель, народи, що їх населяли. У літописах є відомості про заснування давньоруських міст, спорудження у них замків, церков, а також життя міщан.



Розповідь учнів за Г. Боплана

У 1631 – 1647 рр. французький інженер і військовий картограф перебував на польській службі Гійом Левансер де Боплан. У 1650 р. він видав працю про Україну й козаків – «Опис України» У цій книзі автор подає географічні та економічні відомості про Україну, описує працю, побут, звичаї селян, докладно оповідає про пороги на Дніпрі. У цій праці наведена цікава характеристика запорізьких козаків: «Сотня цих козаків під прикриттям табору не побоїться і тисячі поляків чи навіть кількох тисяч татар.

Козаки́ - члени самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів.

Якби вони були також доблесні верхи, як і на землі, то, гадаю, були б непереможними».

Початки систематичного вивчення території України припадають на другу половину17 – 18 ст. На початку 18 ст. розпочалося дослідження родовищ кам’яного вугілля в Донбасі був геолог Г. Капустін, який у 1721 – 1723 рр. брав участь у роботі розвідувальних експедицій на р. Кундючій. У 1781 – 1782 рр. академік В. Зуєв у долині р. Саксагань розпочав дослідження залізних руд Кривбасу. Він описав природу, населення, господарство Лівобережжя, Криворіжжя, Причорномор’я.

У XIX ст. географічні дослідження здійснювали вчені, які працювали в університетах – Київському, Львівському, Харківському, Одеському. Там географію почали викладати студентам.

Значну роль у вивченні територій відіграли наукові товариства. У 1873 –1876 рр. у Києві існувало Південно-Західне відділення Російського географічного товариства.

Науко́ве товари́ство - товариство, яке об'єднує фахівців з певної наукової дисципліни (гуманітарної, природничої, технічної). Діяльність товариства зазвичай поширюється на певний регіон, державу або мовний чи культурний простір.

Російське географічне товариство (рос. Русское географическое общество) - всеросійська громадська організація, яка об'єднує 27 тисяч членів на території всіх суб'єктів Російської Федерації і за кордоном і має 127 регіональних та місцевих відділень, філій та представництв по всій Росії.

У його роботі брали активну участь не тільки природодослідники, а й видатні діячі української науки і культури: історик Михайло Драгоманов, композитор Микола Лисенко, письменник Панас Мирний, автор слів гімну України Павло Чубинський та ін. товариство збирало та публікувало матеріали про природу, сільське господарство, промисловість України, творчість і побут українського народу.

Мико́ла Віта́лійович Ли́сенко (10 (22) березня 1842(18420322), с. Гриньки, нині Глобинський район - 24 жовтня (6 листопада) 1912, Київ, нині Україна) - український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

Держа́вний Гі́мн Украї́ни - один із головних державних символів України поряд із прапором і гербом. Державним гімном є пісня «Ще не вмерла України і Слава, і Воля»: слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького.

Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.

За це російський уряд визнав його роботу неблагонадійною. Діяльність Південно-Західного відділу була припинена, а його віце-президента Павла Чубинського вислано з України. НиніУкраїнське географічне товариство об’єднує сотні географів України.

На кінець XIX – початок XX ст. припадає становлення української географії. Воно пов’язане, передусім, з іменами С. Рудницького, П. Тутковського, і В. Кубійовича.

Степана Рудницького (1877 – 1937) вважають основоположником сучасної української географії. Він викладав географію у вищих навчальних закладах Львова і Харкова (Україна), Відня (Австрія) і Праги (Чехія). С.

Ви́щий навча́льний за́клад (ВНЗ, виш, вуз) - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, має один з чотирьох рівнів акредитації, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Рудницький зробив вагомий внесок у фізичну географію, політичну географію та картографію.

Політи́чна геогра́фія - суспільно-географічна дисципліна, яка займається вивченням територіальної (геопросторової) організації та дослідженням географічних закономірностей формування і розвитку політичної сфери життя суспільства.

Учений першим комплексно описав територію України. Праці та карти, створені ним, видавалися різними мовами. У багатьох працях С. Рудницький обґрунтував необхідність створення незалежної Української держави. Багато зробив учений для навчання географії у школах: склав першу настінну карту України, видав низку підручників. Життя видатного вченого обірвалося трагічно: він був репресований радянським урядом, висланий у північні табори, де й загинув у 1937 р.

В 1918 р. у Києві було створено Академію наук України, Український геологічний комітет, у 1919 р. - Українське геодезичне управління, у 1921 р. - Гідрометеорологічну службу, які розгорнули масштабні дослідження природних умов і природних ресурсів України.

Засновником і першим президентом Академії наук України був академік В.

Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Рада Міністрів СРСР - найвищий орган виконавчої влади Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Уряд чотири рази реорганізовувався із відповіднож зміною назви.

Геологі́чний коміте́т - перша державна геологічна установа в Російській імперії, заснована 1882 року в Петербурзі.

Природні умови- сукупність живих організмів, тіл і явищ природи, які впливають на життєдіяльність і господарську роботу суспільства, але не залучені в матеріальне і виробниче використання, виробничу і невиробничу діяльність людей (клімат).

Приро́дні ресу́рси Украї́ни - частина природних ресурсів Землі, що належать Українському народу.

Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни (НАН України) - вища наукова самоврядна організація України, що є найбільшим центром наукових досліджень в Україні. У складі НАН України станом на початок 2016 року діють 168 наукових установ та 46 організацій дослідно-виробничої бази, в яких працюють 37447 співробітників, в тому числі 18346 наукових працівників, серед яких 2530 докторів наук та 7603 кандидатів наук. На 23.02.2016 до складу НАН України входять 197 дійсних членів (академіків), 379 членів-кореспондентів та 104 іноземні члени. Керівні органи НАН України перебувають у Києві.

Вернадський (1863-1945), який розвинув вчення про біосферу, про роль живої речовини в житті Землі; його праці відіграли важливу роль у розвитку геохімії, охорони природи, ландшафтознавства, палеогеографії.

Охоро́на приро́ди (рос. охрана природы; англ. nature protection, nature conservation; нім. Naturschutz m) - комплекс заходів із збереження, раціонального використання і відновлення природних ресурсів Землі.

Він очолював комісію з вивчення природних багатств України.

Для дослідження природних умов і ресурсів України, населення і господарства, їх картографування, проблем природокористування і охорони природи в 1964 р. при Інституті геологічних наук Академії наук України був створений Сектор географії. Пізніше він був перетворений у Відділення географії, а в 1991 р. на його основі був створений Інститут географії Національної академії наук (НАН) України – головна академічна установа в галузі географічних досліджень у нашій державі. Всіх географів України об'єднує Українське Географічне товариство, що існує з 1964 р. (з 1947 р.

Геоло́гія (від грец. γῆ - земля, і грец. λογος - наука) - комплекс наук про тверду оболонку Землі, історію її розвитку та процеси, що її створили.

Українське географічне товариство (УГТ) - всеукраїнська наукова громадська організація вчених, учителів, викладачів, фахівців, студентів в галузі географії та суміжних з нею наук. Створене з метою задоволення та захисту спільних інтересів його членів, сприяння організації, розвитку, підвищенню ефективності та координації географічних досліджень, використання їх досягнень для вирішення проблем соціально-економічного розвитку, оптимізації взаємодії суспільства і природи, геоекологічному вихованню населення. Товариство співпрацює з органами державної влади і місцевого самоврядування, Національною академією наук України, закладами освіти, науково-дослідними установами, громадськими організаціями в Україні, географічними товариствами іноземних країн, Міжнародним географічним союзом та іншими.

– Український філіал ГТ СРСР).

У 60-90-х рр. XX ст. в Україні виконано великі за обсягом і значні за результатами дослідження її геологічної будови, підземних вод, корисних копалин, клімату, поверхневих вод Чорного і Азовського морів, водних ресурсів, ґрунтового покриву, заповідних територій, рекреаційних ресурсів, складено відповідні карти.

Досягненнями українських географів є створення Атласу природних умов і природних ресурсів України, багатотомної серії з природи України (геологія і корисні копалини, клімат, моря і внутрішні води, ґрунти, рослинність і тваринний світ, ландшафти і фізико-географічне районування).

Азо́вське або Озі́вське мо́ре (рос. Азовское море, крим. Azaq deñizi) - внутрішнє море басейну Атлантичного океану, розташоване між 45°16' і 47°17' пн. ш. та 33°36' і 39°21' сх. д. сполучене з Чорним морем Керченською протокою (Босфор Кіммерійський в давнину, завширшки 4,2 км), між Україною та Росією.

Ко́рисні копáлини - мінеральні утворення земної кори, хімічний склад і фізичні властивості яких дають змогу ефективно використовувати їх у сфері матеріального виробництва. За В .С .Білецьким та В. О. Смирновим, корисними копалинами називають природні мінеральні речовини, які за сучасного рівня розвитку техніки можна з достатньою ефективністю використовувати у господарстві безпосередньо або після попередньої обробки.

Во́дні ресу́рси (англ. water resources, water supply; нім. Wasserreserven f pl) - всі води гідросфери, тобто води рік, озер, каналів, водосховищ, морів й океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода (льоди) гірських і полярних льодовиків, водяна пара атмосфери.

Районува́ння фі́зико-географі́чне (рос. райони́рование фи́зико-географи́ческое, англ. physical and geographical regionalization, нім. physikalisch-geographische Rayonierung f) - система територіального поділу земної поверхні на супідрядні природні регіони, які відрізняються комплексом природних властивостей, зумовлених їхнім положенням, історією розвитку та характером фізико-географічних процесів.

Вну́трішні во́ди - водна територія держави, за винятком територіальних вод. Відповідно до визначення Конвенції ООН з морського права до внутрішніх вод належать води, що знаходяться в сторону берега відносно базової лінії територіальних вод, за виключенням таких для держав-архіпелагів.

Твари́ни (лат. Animalia або лат. Metazoa) - царство переважно багатоклітинних еукаріотичних (ядерних) організмів, однією з найголовніших ознак якого є гетеротрофність (тобто, споживання готових органічних речовин) та здатність активно рухатись.

Найповніші географічні дані про природу нашої держави наводяться в трьохтомній "Географічній енциклопедії України" (1989-1993 рр.

Географíчні дáні (англ. Geographic data ) - будь-яка інформація про об'єкти і явища, які можливо представити через віднесення до поверхні Землі. Прикладом таких даних може бути загальний опис - назва території, чи назва відповідного геологічного шару.

), яку видано вперше.

За роки незалежності в царині вітчизняної географії активно працюють проф. Заставний Ф. Д., Жупанський Я. І., Руденко Л. Г., Топчієв О. Г., Пістун М. Д., Шаблій О. І., Шищенко П. Г., Пащенко В. М. та ціла низка ін., хто всебічно і комплексно вивчають географію України.

У наш час географічні дослідження здійснюються вченими в Інституті географії Національної академії наук України, на географічних факультетах університетів. Українські вчені з 1996 р. проводять дослідження Антарктиди на науковій станції Академік Володимир Вернадський.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9