Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Кореспондент: Необмежені можливості. Чи можуть в Україні люди з обмеженими можливостями зробити кар'єру 30 травня 2012 року

Кореспондент: Необмежені можливості. Чи можуть в Україні люди з обмеженими можливостями зробити кар'єру 30 травня 2012 року




Дата конвертації25.03.2017
Розмір78.7 Kb.

Кореспондент: Необмежені можливості. Чи можуть в Україні люди з обмеженими можливостями зробити кар'єру
30 травня 2012 року
Юлія Козлюк вважає, що з урахуванням свого становища зробила успішну кар'єру, і тепер допомагає іншим

Серед мільйонів співвітчизників із обмеженими можливостями знаходяться сміливці, що намагаються будувати успішну кар'єру. Заразом вони ламають ганебний стереотип відносно інвалідів як громадських ізгоїв, пише Катерина Іванова в № 20 журналу "Кореспондент" від 25 травня 2012 року.

У фірми "Офіс юридичних послуг" незвичайний директор. 25-річний Богдан Геппа через травму, отриману при народженні, може пересуватися тільки на милицях. Проте він веде життя, мало сумісне з його фізичним статусом. "Я завжди поводжуся так, ніби цього [киває у бік милиць] немає", – говорить Геппа.

За словами молодого бізнесмена, він вдячний батькам, які з дитинства привчали його до думки, що йому ніхто нічого не винен. "[Тепер] я розумію, що, якщо чогось хочу, я повинен цього досягати сам", – пояснює Геппа.

Сьогодні у нього декілька людей у підпорядкуванні, особистий водій, власний благодійний фонд Світло в пітьмі, а також плани створення у столиці реабілітаційного центру для людей із обмеженими фізичними можливостями.

Благоді́йна організа́ція - юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених Законом України «Про благодійництво та благодійні організації».

Геппа – представник поки що рідкісного для України типу людей, які не змиряються зі своїм станом, прагнуть побудувати кар'єру, що під силу далеко не кожній здоровій людині.

Із 3 млн українців із обмеженими можливостями працевлаштовані лише 382 тис., або 13,7 %.

Життя більшості співвітчизників, що страждають на важкі фізичні недуги, не виходить за межі домашніх стін. Із 3 млн українців із обмеженими можливостями працевлаштовані лише 382 тис., або 13,7 %. Для порівняння: у Великобританії, де їх істотно більше, близько 10 млн, активне трудове життя ведуть 40 %, і це майже кожен п'ятий із усіх працюючих британців.

Західна Європа, на відміну від України, давно позбавилася ставлення до таких хворих, як до неповноцінної частини суспільства, пояснюють цю різницю експерти. Співвітчизники вважають цих людей ні на що не придатними і нікому не потрібними, а ті, як наслідок, відчувають жаль до себе, який не дає їм розвиватися, розмірковує Андрій Шевцов, інвалід першої групи, а також професор і завкафедрою Національного педагогічного університету ім. Драгоманова.

У всьому світі люди сподіваються на себе, а українці – на державу, озвучує Шевцов установку, характерну і для багатьох повноцінних співгромадян. "[Інваліди можуть] вимагати умов для здобуття освіти або безбар’єрності [для безперешкодного пересування по місту без сторонньої допомоги], медичного забезпечення, але не [повинні] вимагати незароблене", – резюмує професор.

Айтішники у візках

Юлія Козлюк, президент благодійного фонду розвитку комп'ютерних і інформаційних технологій для інвалідів "АІК", під'їжджає на візку до столичного плаваючого кафе "Барракуда" і зупиняється біля входу.

Інформаційні технології Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.

Для неї, ось уже шість років прикованої до візка, самостійно здолати десятисантиметровий поріжок – все одно що здоровому двометрову огорожу. "Людям, які можуть ходити, це важко зрозуміти", – говорить Козлюк. Вона і сама не розуміла, поки ходила на своїх двох. Свого часу, вступивши на кафедру соціальної роботи Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна", вона вивчала техніку роботи з інвалідами, але працювати за фахом не планувала.

Соціа́льна робо́та - галузь наукових знань, академічна дисципліна та професійна діяльність, спрямована на підтримання і надання кваліфікованої допомоги будь-якій людині, групі людей, громаді, що розширює або відновлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє реалізації громадянських прав, запобігає соціальному виключенню.
"Навіщо мені потрібні ці інваліди? – згадує Козлюк свої думки тих років. – Головне – отримати диплом".

Проте за іронією долі на останньому курсі внз Козлюк потрапила в автокатастрофу, в якій дивом уціліла, і перелом хребта не залишив їй шансів на свободу пересування. Після затяжної депресії українка все ж змирилася з новим життям, познайомившись із такими ж людьми, як сама. "Я побачила, що можна жити з цим, і жити щасливо, і жити непогано, і досягати своїх цілей", – робить висновок Козлюк.

Тепер голова благодійної організації допомагає встати на ноги – поки що лише у переносному розумінні – своїм товаришам за нещастям. "Інтернет – єдине вікно у світ, за допомогою якого такі люди можуть чогось досягати", – робить висновок Козлюк. Саме тому її фонд активно працевлаштовує своїх підопічних у сфері IT.

"У нас є хлопчик, який усе робить [створює сайти] тільки за допомогою носа, – більше нічим іншим не може", – розповідає Денис Явнюк, керівник студії веб-дизайну "Unaik", одного з найуспішніших проектів фонду "АІК".

Співробітники студії виконують замовлення для таких компаній, як відомий в Україні винний імпортер "Good Wine", а також група компаній "Папірус" – один із лідерів на ринку канцелярських товарів.

До речі, з розвитком Всесвітньої мережі у людей із обмеженими можливостями з'явилася маса шансів проявити свої трудові здібності.

Канцелярські товари - вироби та приладдя, що використовуються для листування та оформлення документації. Канцелярські товари складають окрему статтю в витратах будь-якого підприємства.
Всесві́тня мережа (англ. World Wide Web, скорочено: WWW; також: всемережжя, веб або тене́та) - найбільше всесвітнє багатомовне сховище інформації в електронному вигляді: десятки мільйонів пов'язаних між собою документів, що розташовані на комп'ютерах, розміщених на всій земній кулі.
Навіть важкі форми інвалідності тепер не вирок, відмічають експерти.

У компанії "Microsoft-Україна", що займається інформаційними технологіями і налічує близько 100 співробітників, у відділах адміністративної підтримки і зв'язків із громадськістю працюють чотири менеджери з важкою формою інвалідності. Вони швидко вписалися в динамічну корпоративну культуру "Microsoft", і керівництво ними задоволене, констатує Ганна Підгірна, директор з управління персоналом. І хоча їх зарплату вона не називає, але, за даними експертів, фахівці на таких посадах в українських компаніях рівня "Microsoft" отримують 10-15 тис. грн.

"Вони цінують свою роботу, – говорить Підгірна. – Поблажок не вимагають, проте іноді особливе відношення потрібне – але тільки тому, що вони – молоді фахівці".

У той же час умови для таких співробітників у "Microsoft" забезпечені від самого початку – є спеціально обладнані робочі місця і туалети.

Управління персоналом Управлі́ння персона́лом (менеджмент персоналу) - систематично-організаційний процес відтворювання і ефективного використання персоналу.
Робо́че мі́сце - елементарна одиниця виробничої структури, що містить частину простору виробничого підрозділу, яка потрібна для здійснення трудової операції та оснащена матеріально-технічними засобами, що використовуються у процесі праці.
При цьому вимоги до незвичайних працівників у компанії суто стандартні – знання своєї справи, вільне володіння англійською мовою і бажання працювати.
Англі́йська мо́ва (English, the English language) - мова, що належить до германської групи індоєвропейської сім'ї мов. Одна з найпоширеніших мов у світі, особливо як друга мова та мова міжнародного спілкування.

"Microsoft" – одна з рідкісних оаз для українців із обмеженими можливостями. Кожен із них, хто намагався знайти роботу, знає, наскільки сильні стереотипи відносно таких людей.

Киянин Вадим Ресенчук, голова наглядової ради фонду "АІК", маючи з дитинства другу групу, закінчив звичайну школу із золотою медаллю і юрфак Київського національного університету ім. Шевченка з червоним дипломом.

Диплом Дипло́м (грец. δίπλωµα (diploma) - «складений листок») - офіційний документ про закінчення середнього спеціального або вищого навчального закладу та присвоєння відповідної кваліфікації; також офіційний документ про присвоєння наукового ступеня або звання.
Проте, поступивши на своє перше місце роботи в одну із провідних юридичних компаній України, майже три місяці "жив" в офісі – долав упереджене до себе ставлення, доводячи, що може працювати з усіма на рівних. При цьому його зарплата була набагато нижча, ніж у колег.

Пішли на зближення

Більшості інвалідів сьогодні доступні будь-які види інтелектуальної праці, констатують фахівці з рекрутингу, але вакансій для них замало. Наприклад, сайт "Head Hunter Україна" за 2011 рік запропонував усього 20 посад – в цілому ж портал виклав за цей час до 70 тис. нових вакансій. В основному це робота невисокої кваліфікації – продавці, касири в супермаркеті, вантажники, кур'єри, охоронці. Рідше – контент-менеджери, оператори call- центрів, перекладачі, яким пропонують досить скромну зарплату.

"Якщо людина має інвалідність і при цьому необхідні знання та досвід, її винаймуть", – запевняє Марина Маковій, гендиректор "Head Hunter Україна".

Якщо в організації працює від 8 до 25 людей, вона зобов'язана працевлаштувати одного інваліда, якщо більше – інвалідам повинно бути віддано 4 % робочих місць.

Між тим за законом компанії усіх форм власності зобов'язані мати квоти для працевлаштування людей із обмеженими можливостями.

Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва.
Якщо в організації працюють від 8 до 25 людей, вона зобов'язана працевлаштувати одного інваліда, якщо більше – інвалідам повинно бути віддано 4 % робочих місць. Правда, в українських реаліях вони лише рахуються на своїх посадах, отримуючи символічну платню. Іноді компанії і зовсім "забувають" дотримуватися квот, сподіваючись, що штраф, передбачений за це, обійде їх стороною.

У компанії "Microsoft-Україна", що йде врозріз із такою позицією, цю політику пояснюють не стільки законослухняністю, скільки прагненням допомогти громадянам із обмеженими можливостями реалізуватися, причому з користю для загальної справи.

"Чим більше різних людей у колективі, тим краще, – пояснює Підгірна. – Ми таким чином віддзеркалюємо наших споживачів, які теж різноманітні".

Тим часом, за оцінкою експертів, із майже 14 % офіційно працевлаштованих інвалідів фактично працює менше половини. А переважна більшість задовольняється допомогою по інвалідності, що в середньому становить близько 750 грн

Така пасивність – атавізм, що зберігся ще з часів СРСР, коли інваліди були викреслені соціумом із активного життя і благополучно існували на утриманні у держави.

"Тоді робилося все, щоб інвалідів не було видно, – пояснює Ресенчук. – Якщо їх не видно, отже, немає зовсім у країні. Таке здорове суперсуспільство". Як наслідок, для людей із обмеженими можливостями держава не передбачала умов для пересування і зручностей.

Сьогодні картина майже не змінилася. У Україні не лише працевлаштовують для годиться. Приміром, пандуси в підземних переходах побудовані з таким кутом нахилу, що по них на візку ні піднятися, ні спуститися, відмічає Козлюк.

"Ви щодня зустрічаєте [на вулиці] людину з інвалідністю? – ставить вона риторичне питання і тут же на нього відповідає: – Тому що вони сидять удома, бояться вийти через ставлення ось такого [упередженого], через бар’єрність".

Підзе́мний пішохі́дний перехі́д - тунель для безпечного перетинання пішоходами транспортних магістралей (під проїзною частиною або залізничними коліями).
Ритори́чне запита́ння, риторичне питання - риторична фігура, яка полягає у використанні запитання, що містить у собі ствердну відповідь.

Синдром жалості до себе, що виникає на цьому підгрунті, ще більше заважає фізично обмеженим співвітчизникам реалізуватися в житті, вважає професор Шевцов. При цьому досягти успіху може тільки той, хто позбавиться від психології утриманця, почуття, що "тобі всі винні", додає він.

Два роки тому Шевцов розробив новий освітній напрям – ортопедагогіку. Це система виховання дітей-інвалідів і реабілітації дорослих, орієнтована на досягнення особистого успіху. Щоб людині з обмеженими можливостями інтегруватися в соціум, треба розраховувати передусім на власні сили, вчить Шевцов.

У західному суспільстві це завдання полегшує і відношення до інвалідів як до потенційних працівників, яке розпочинається ще зі шкільної і студентської лав.

Приміром, Гренобльський університет у Франції був свого часу переобладнаний для візочників, щоб вони могли безперешкодно переміщатися по ньому, підніматися на ліфтах, користуватися бібліотекою і їдальнею.

Університет Гренобль Альпи (фр. Université Grenoble Alpes) - державний університет, заснований 1339 року в місті Гренобль (Франція).
До їх послуг і окремі спеціалізовані туалети.

26-річний Яап Редекер із Нідерландів з дитинства страждає на м'язову дистрофію і вже три роки прикований до візка. В його рідному Роттердамі він ніколи не стикався ні з байдужістю, ні тим більше з неприязню. "Я ходив до звичайної школи, і до мене всі ставилися як до звичайного хлопця", – розповідає Редекер.

У роттердамській Школі психології, де він зараз навчається, побутові умови його цілком влаштовують. У групі з Редекером займається незряча студентка, і в неї "теж жодних проблем", додає голландець.

"Звичайно, деякі стереотипи теж проявляються, але я думаю, це залежить не від країни, а від самих людей", – говорить Редекер.

Головний стереотип, який слід здолати українцям, – що тільки суспільство повинне допомагати інвалідам, вважає Шевцов. За його словами, в ідеалі воно повинне підтримувати фізично немічних людей настільки, щоб ті самі змогли допомагати суспільству.



"Ми дуже хочемо допомагати і дати можемо більше, ніж просимо", – резюмує професор.
Фото: Наталя Кравчук/Кореспондент

http://korrespondent.net/business/companies/1354588-korrespondent-neogranichennye-vozmozhnosti-mogut-li-v-ukraine-lyudi-s-ogranichennymi-vozmozhnostyami-sde



  • Айтішники у візках
  • Гренобльський університет
  • Фото: Наталя Кравчук/Кореспондент