Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Корнєєв Ю.В. ІНСТИТУТ ПОВІТРЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В СИСТЕМІ ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА.docx [Гірничомашинобудівні компанії Німеччини]

Корнєєв Ю.В. ІНСТИТУТ ПОВІТРЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В СИСТЕМІ ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА.docx [Гірничомашинобудівні компанії Німеччини]




Сторінка1/7
Дата конвертації31.03.2017
Розмір4.05 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

Інститут законодавчих передбачень і правової експертизи Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Рада по вивченню продуктивних сил НАН України Українська спілка підприємців малого та середнього бізнесу Адвокатське об’єднання “Василь Костицький і Партнери” Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України МАЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС (ПРАВО, ДЕРЖАВА, ЕКОНОМІКА) економіко-правовий науково-практичний журнал № 3-4 2009 Свідоцтво про державну Реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 11591-46311Р Постановою Президії ВАК України журнал включено до переліку наукових фахових видань Головний редактор: КОСТИЦЬКИЙ Василь Васильович _____________________________________________________________________________ Малий і середній бізнес (право, держава, економіка) №3-4 2009 ЗМІСТ Тези науково-практичної конференції «Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття: економічний патріотизм та стратегічні можливості України» Вступ……………………………………………………….…………………………..
Васи́ль Васи́льович Кости́цький (нар. 20 червня 1956 у с. Заріччя, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) - український політичний та громадський діяч, екс-голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, Народний депутат України I, II, III скликань.
В Україні наукове фахове видання - це періодичне або продовжуване видання (у тому числі - електронне), внесене до затвердженого Департаментом атестації кадрів МОН України (раніше це була компетенція ВАК України) переліку видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних досліджень на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук.
Друко́вані за́соби ма́сової інформа́ції (пре́са) - періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один та більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Д. з. м. і.
…… …5 ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРАВА В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ ПРАВА ТА ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИКИ Костицький В.В. Теоретичні та методологічні засади формування комплексної галузі "Повітряне право"…………………………………………………………………….... 5 Бєглий О.В., Волох К.Ф. Організаційно-правові проблеми створення аеронавігаційної супутникової системи в Україні…………………………………………………………….....15 Боярська З.І. Актуальні проблеми екологічного страхування у цивільній авіації ………..19 Вдовенко Н. В. Повноваження ІСПО щодо забезпечення функціональності цивільної авіації……………………………………………………………………………………...…....22 Гусарєв С.Д. Особливості розвитку сучасної юридичної науки в Україні…………...….....26 Задорожний Ю.А. Роль принципів права у формуванні повітряного права України…….28 Коморна Л. Функції систематизації екологічного законодавства України……………..….31

Корнєєв Ю.В. Інститут повітряного законодавства в системі транспортного права……....33

Кривицький Ю.В. Підходи до визначення поняття норми права в юридичній науці……..37 Костицька І.О. Політико-правова природа представницьких органів влади………..........39 Розвадовський В.І. Порядок припинення повноважень Голови Верховної Ради України..
Голова́ Верхо́вної Ра́ди Украї́ни - одна з найвищих державних посад України. Голова Верховної Ради України здійснює керівництво Верховною Радою України, він обирається народними депутатами, попередньо запропонованим на пленарному засіданні Верховної Ради депутатськими фракціями чи народними депутатами.
43 Ониськів Л.М. Деякі питання кодифікації аграрного законодавства України…………..…44 Хомяченко С.І. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення на повітряному транспорті………………………………………………………………………45 Шереметьєва О.Ю. Поняття та правовий статус держави як суб’єкта повітряного права……………………………………………………………………………………………..48 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗПЕКИ У ГАЛУЗІ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ Верченко В.П. Докази та доказування у справах, пов’язаних з падінням повітряного судна……………………………………………………………………………………………53 Виговська А.В. Відповідальність за незаконний обіг порнографічних предметів та матеріалів за зарубіжним кримінальним законодавством та КК України……………….....56 Головкін О.В. Організація державного нагляду та контролю у сфері охорони довкілля в Україні………………………………………………………………………………………….59 Драпушко Р.Г. Проблеми безпеки і міжнародний туризм…………………………..…….61 Злобіна О.О. Вплив організованої злочинності на процеси регулювання земельних відносин в АР Крим……………………………………………………………………..……63 Кащук І.О. Перспективи розвитку та виконання положень Договору «Про відкрите небо»………………………………………………………………………….…………………66 Кудін С.В. Джерела кримінального права України у Х - першій чверті ХІІ століття: історіографічні аспекти дослідження……………………………………...…………..……67 ____________________________________________________________________________ Малий і середній бізнес (право, держава, економіка) №3-4 2009 2 Мотлях О.І. Криміналістичне версіювання у розслідуванні справ, пов’язаних з авіакатастрофами………………………………………………………………………....….…70 Новицька Н.Б. Організаційно-правове забезпечення інформаційної безпеки як складова національної безпеки……………………………………………………………………….…..75 Рибікова Г.В. Вдосконалення правового регулювання забезпечення безпеки в транспортній галузі………………………………………………………………………….…79 Штанько А.О. Критерії класифікації правопорушень: постановка проблеми……….…...81 Шумський П.В., Кіфоришина Т.Ф. Історичні передумови становлення прокурорської системи в Україні………………………………………………………………..……………..83 Чуб Г.М. Щодо питання боротьби з актами незаконного захоплення повітряного судна: міжнародний аспект………………………………………………………………….…86 ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ Бичков А.С. Суб’єкт адміністративно-правового регулювання порушення правил безпеки польотів………………………………………………………………………….………88 Вайцман В.Г. Адміністративно-правовий підхід до визначення поняття «дорожній транспорт»………………………………………………………………………………………..89 Гончарук С.Т. Адміністративно-процесуальні відносини у галузі цивільної авіації……….91 Горова О. Б. Правове становище інвалідів у. міжнародних документах………………..…...96 Гуренко-Вайцман М.М, Русанова С. Ю. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування (досвід Західної Європи)……………………………………………………..98 Глибіна Г. М. Адміністративно-правовий статус політичних партій як суб’єктів адміністративного права………………………………………………………………………..99 Дараганова Н.В. Особливості адміністративно-правового статусу командира повітряного судна України…………………………………………………………………..…101 Долецький В.В. Громадська експертиза у сфері охорони культурної спадщини………....105 Ейдельберг М.М. Земельна ділянка як об’єкт адміністративно-правових відносин……………………………………………………………………………………….…108 Єрошенко Д.В. Регуляторна політика у сфері страхування……………………………...…..110 Задорожня Г.В. Конституційний лад: питання теорії і практики….………………………..111 Калюжний Р.А. Організаційно-правові форми забезпечення державних інтересів………..115 Калюжний К.Р. Особливості розвитку правового світогляду у Римській Візантійській імперії…………………………………………………………………………………………….117 Коруля І.В. Антикорупційна політика держави………………………………………………119 Кудря В.О. Основні системи професійної підготовки управлінських кадрів в поліції в зарубіжних країнах та їх правове регулювання………………………………………………121 Конєва Н. В. Поняття і сутність анти правового закону………………………………..…..124 Лапчак І.В.Еколого-економічний зміст лісового законодавства України………………....127 Миронова О.О. Правове регулювання взаємовідносин церкви та держави……………………………………………………………………………………........128 Наулік Н.С. Поняття механізму охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина………………………………………………………………………..…………...130 ____________________________________________________________________________ Малий і середній бізнес (право, держава, економіка) №3-4 2009 3 Нашинець-Наумова А.Ю. Особливості корпоративного управління: міжнародно- правовий аспект (на прикладі цивільної авіації)………………………………………………132 Новицький А.М. Державне управління у сфері енергозбереження……………………….…136 Севрюков В.В. Міжнародні нормативно-правові гарантії забезпечення прав і свобод національних меншин і корінних народів в Україні………………………………………..…140 Сопілко І.М. Органи державної влади як суб’єкти правовідносин щодо отримання інформації………………………………………………………………………………………..
Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.
146 Тернавська В. М. Інститут лобізму в галузі цивільної авіації………….……………….……147 Тихомиров Д.О. Навчання та допуск до адвокатської діяльності у США………….…….….149 Тихомиров О.О. Плюралізм підходів до розуміння функцій держави…………………….…151 Трохимчук І.М. Проблеми розвитку фінансового контролю…………………………...…….154 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ Білоусов В.М.
Інтелектуальна власність, скорочено «ІВ» (англ. intellectual property) - результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника та інш.) або кількох осіб.
Інститут комерційної таємниці в законодавстві України: поняття і шляхи вдосконалення…………………………………………………………………………….157 Гусарєва О.С. Актуальні питання охорони інтелектуальної власності в Україні…………...162 Денисюк О.П. Проблеми та перспективи розвитку охорони інтелектуальної власності в Українї…………………………………......................................................................................164 Кметик Х.В. Правовий режим регіональних патентів…………………………………….… 168 Москалюк Н.Б. Проблеми законодавчого співвідношення інтересів селекціонерів і власників патентів на біотехнологічні винаходи……………………………………….…… ..170 Пономаренко О.В. Підходи до розуміння комп’ютерної програми як об’єкта правової охорони…………………………………………………………………………………….. ….…173 Руднікова Н.С. Правове регулювання інтелектуальної власності цивільної авіації в Україні та європейський аспект …………………………………………………………..…….174 Філик Н.В. Правова природа цивільної правосуб’єктності юридичних осіб……………..…178 Шевчук Н.В. Самозахист як спосіб захисту прав інтелектуальної власності…………….....181 ____________________________________________________________________________ Малий і середній бізнес (право, держава, економіка) №3-4 2009 4 Вступ Науково-практична конференція «Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття: економічний патріотизм та стратегічні можливості України», відбулася 2009 року у Національному авіаційному університеті за участю представників органів державної влади, зокрема: Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства освіти і науки, Міністерства промислової політики, Міністерства економіка, Міністерства транспорту та зв’язку, Державної авіаційної адміністрації України, Державної судової адміністрації.
Національний авіаційний університет - авіаційний вищий навчальний заклад в Києві. Від 2010 р. самоврядний (автономний) дослідницький національний університет. В НАУ навчається понад 50 тисяч студентів із 49 країн світу.
Активну участь в обговоренні заявленої тематики взяли провідні вчені у сфері цивільної авіації, спеціалісти з права та міжнародних відносин, керівники та фахівці установ, підприємств, компаній, агентств аерокосмічної галузі, представники науково-педагогічного складу Національного авіаційного університету. Дана науково-практична конференція стала важливою подією в осмисленні як концептуальних проблем забезпечення конкурентоспроможності та прогресу однієї з високотехнологічних галузей економіки України, так і конкретних, пріоритетних інженерних, економічних, правових та інших завдань, вирішення яких забезпечить у найближчому майбутньому створення нових ефективних авіаційних систем та комплексів. Поглиблення політичної і правової реформи, процеси глобалізації та інтеграції нашої країни в міжнародне співтовариство та перспектива вступу в ЄС створюють передумови для ствердження ідеалів рівності і свободи, верховенства права, справедливості, економічного патріотизму, як головних соціальних цінностей, що відповідно вимагає від працівників освіти посилення загальноюридичної підготовки з метою зміцнення світоглядних засад, забезпечення громадянської активності, політичного, економічного патріотизму та прогресивного розвитку в авіаційній сфері. Тому учасники конференції вважають, що слід привернути більшу увагу науковців і практиків до вдосконалення правового регулювання таких галузей як авіаційний транспорт, літакобудування, міжнародні перевезення тощо. Проведення наукової конференції є важливим етапом в розробленні державної політики в галузі цивільної авіації, який забезпечить подальший розвиток цивільної авіації в новому тисячолітті та створить важливі науково-технічні передумови якісного поглиблення знань, соціального прогресу, слугуватиме інтеграції міжнародного співробітництва в цілях вирішення нагальних проблем соціально-економічного розвитку. Під час проведення конференції було заслухано та обговорено близько ста доповідей і виступів, які публікуються в даному збірнику. ____________________________________________________________________________ Малий і середній бізнес (право, держава, економіка) №3-4 2009 5 ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРАВА В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ ПРАВА ТА ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИКИ ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ГАЛУЗІ "ПОВІТРЯНЕ ПРАВО" Костицький В.В. доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України, професор Аналізуючи особливості розвитку системи права України автор стверджує, що в основі розмежування галузей права лежать не тільки предмет і методи правового регулювання, але й принципи права, а також на підставі цих тверджень обґрунтовує наявність нової комплексної галузі права "Повітряне право України". Розвиток уявлень про право і державу та їх роль і місце у житті громадянського суспільства у сучасних умовах розвитку системи права призводять до виокремлення нових галузей права та інститутів права. Тому дослідження місця і ролі повітряного права у системі права логічно починати з аналізу сучасного розуміння права та правової системи, особливостей структуризації права та інших теоретико – методологічних проблем. Система права держави визначає не тільки форму правління, політичний (правовий) режим, але й характеризує особливості її розвитку, оскільки сучасна держава не може залишатися ізольованою у глобальному світі. Під системою права розуміють або систему правових норм, або правові норми і правові відносини, або ж побудову права як нормативного утворення та співвідношення правотворчості і застосування права 1 .Право в загальносоціальному розумінні – це певні можливості суб’єктів суспільного життя, які визначаються рівнем розвитку суспільства2 . Таким чином, право із законообмеження стає феноменом, у якому система обмежень особи і його обов’язків кореспондується з обов’язками держави і можливостями особи. Право як соціальне явище зародилося у Стародавньому Римі саме у вигляді приватного права. Правова матерія включала поряд з приватним правом тільки „вираження” публічного права3 . Можливо тому наука права і саме сучасне розуміння права виникли на початку другого тисячоліття, в тому числі зі школи права Болонського Університету – найстарішого європейського вузу, створеного у ХІ столітті на території сучасної Італії. Такими принципами, які можуть розкрити сутність приватного права, його великими началами, як писав Ієрінг, є юридична рівність суб’єктів, юридична автономність суб’єктів права, свобода договору та диспозитивність. В основу поділу права на публічне і приватне покладені принципи приватного права, які визначають правове становище суб’єктів права, інтереси, втілені у праві, форми дії права, особливості правового регулювання. Право – це соціальне явище, надбання духовної культури лююдства, тому право не може бути позбавлене творчої основи, за допомогою якої розбудовуються нові соціально- економічні відносини. Український досвід, Конституція України 1996 року, проект якої створювався авторами як модель для розбудови Української держави, формування системи права, громадянського суспільства та нової вільної людини - найкращий аргумент на користь такого твердження. 1 Тихомиров Ю.А. Публичное право. Учебник.-М., Издательство БЕК, 1995.- С.211 2Рабінович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення (основи загальної теорії права і держави). – К., 1992. – С.7. Слід зазначити, що П.М. Рабінович одним з перших в українській теоретико-правовій науці підійшов до нового розуміння права, вбачаючи в ньому не тільки імперативи, але й можливості вільного розвитку особи. 3Кашанина Т.В. Корпоративное право (право хозяйственных товариществ и обществ). Учебник для вузов. – М.: “Норма- Инфра-М”, 1999. – С.15 – 16. ____________________________________________________________________________ Малий і середній бізнес (право, держава, економіка) №3-4 2009 6 Право як жива матерія високого духу перебуває у постійному динамічному розвитку. Досліджуючи право як соціальний феномен, щоразу відкриваємо нові його грані, яких ми раніше не помічали. Окрім наведеного зрізу щодо поділу права на приватне і публічне вкажемо на системність права як умову його життя, правотворення і реалізації. Згадаємо, що антична приказка трактувала право як мистецтво добра і справедливості. Конституція України, очевидно, розвиваючи це положення у статті 3, встановила, що особа, її свобода визначають зміст і напрями діяльності держави, перетворивши право із дарованої можливості у систему договірних норм рівних суб’єктів – особи і держави. На відміну від правової системи як сукупності усіх правових явищ система права включає галузі права та інститути права. Логічне запитання – чи можна у системі права виділити галузі, які відносяться до приватного права, та позначити галузі права, які є публічним правом? На рівні поділу права на галузі про це ще можна говорити: цивільне право безумовно складає основу приватного права. Природне право, як говорив Ульпіан, також відносимо до приватного права. У природному праві "містяться" права і свободи особи, невід’ємно належні їй як біосоціальній істоті, які не можуть бути даровані державою, а тільки у силу визнання їх державою мають закріплюватися у конституції як суспільному договорі громадян між собою та громадянського суспільства і держави. Натомість, конституційне право, адміністративне право, кримінальне право є галузями публічного права. Однак, при розгляді права як системи, що включає структурні одиниці, виявляється певна умовність поділу права на публічне і приватне. Навіть у цивільному праві як галузі приватного права є норми публічно-правові, зокрема, ті, що стосуються правового регулювання інтелектуальної власності. І у таких галузях публічного права, як конституційне право та земельне право, знаходимо норми, що регулюють відносини оренди земельних ділянок. Суб’єктами договору оренди тут є орган місцевого самоврядування та державної виконавчої влади, з одного боку, та фізична або юридична особа, з другого боку. А укладенню договору оренди передує процедура прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування або державної виконавчої влади, що є питанням публічного права. Процедура прийняття рішення про укладення договору оренди юридичною особою регулюється нормами приватного права. Право кожної держави як система, що включає такі структурні одиниці, як галузі права, перебуває у постійній динаміці. Поряд із традиційними галузями права, зокрема, такими як конституційне, цивільне, кримінальне, адміністративне, фінансове, трудове, цивільно- процесуальне, кримінально-процесуальне формуються і утверджуються інші галузі права. Сьогодні загальновизнаним є виокремлення екологічного права як комплексної галузі права, продовжуються дискусії щодо подальшого розвитку господарського права як самостійної галузі права. Галузь права об’єднує відносно самостійну сукупність норм права, які регулюють певні сфери суспільних відносин. Великі галузі права можуть об’єднувати як інститути права, так і більші угрупування – підгалузі права, тобто сукупності правових норм, що регулюють суспільні відносини одного роду (банківське, бюджетне право у складі галузі фінансового права). Інститут права – це об’єктивно обособлена всередині однієї або кількох галузей права сукупність взаємозв’язаних норм, які регулюють невелику групу суспільних відносин одного виду або сторони суспільних відносин 4 . Інститути права у даному контексті можуть бути або галузеві або міжгалузеві. І, нарешті, найменшою структурною складовою у системі права є правова норма – конкретне правило поведінки, установлене або санкціоноване і забезпечуване державою. Норму права можна порівнювати з молекулою речовини. Молекула – це найменша складова речовини, яка зберігає властивості цієї речовини. Молекула води є водою, а два атоми водню 4Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Том 2. Теория права. Под ред. Проф. М.Н. Марченко. – М.: Издательство „Зерцало”, 1998.- С.233; Теорія держави і права. Навчальний посібник. За загальною редакцією В.В.Копейчикова і С.Л Лисенкові.- К.: Юрінком Інтер, 2002.- С.200 ____________________________________________________________________________ Малий і середній бізнес (право, держава, економіка) №3-4 2009 7 або атом кисню мають інші у порівнянні з водою властивості. Норма права – це найменша частинка права, яка зберігає властивості і особливості права. Тому зведення норми права до простого правила поведінки дещо спрощує саму природу права. Однак це тема окремої розмови. Одним із проявів цілісності права поряд з його поділом на публічне і приватне та системністю права є наявність або формування комплексних галузей права, зокрема, цивільного права, фінансового права, яке об’єднує бюджетне, податкове та банківське право, а також комплексної галузі екологічного права, яке поєднує в собі і норми публічного права, і норми приватного права, включає норми, що містяться як в екологічному, так і в інших галузях законодавства. В основі екологічного права лежить природнє право людини на придатне для життя і безпечне для здоров’я і життя довкілля. Це право кореспондує відповідний обов’язок держави, який нині закріплений у ст.16 Конституції України: забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави. Ця норма публічного права знайшла свій розвиток в „Основному законі приватного права” – Цивільному кодексі України, який вступив у дію з 1 січня 2004 року. У статті 293 Цивільного кодексу України „Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля”, зокрема, зазначається, що фізична особа має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення Діяльність . фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення природних ресурсів, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка порушує рівновагу у довкіллі та призводить до шкоди інтересам громадянського суспільства, держави та інших суб’єктів права, може бути припинена за рішенням суду. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту). Фізична особа має право на належні, безпечні, здорові умови праці, проживання, навчання тощо”. Стаття 293 Цивільного кодексу України взаємопов’язана не тільки із статтею 16, а й зі статтею 50 Конституції України, яка також встановлює право особи на екологічну безпеку, але є дещо вужчою за своїм змістом. Як бачимо, поєднання норм публічного і приватного права як прояв єдності права і його поділу на галузі, що особливо яскраво простежується в екологічному праві, є законом його існування. З нормативного погляду екологічне право – це система правових норм, що регулюють суспільні відносини на основі спільного предмета правового регулювання, яким є відносини в галузі охорони, використання, відтворення всіх природних ресурсів, екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища загалом, цінних природних об’єктів і комплексів, екосистем та ландшафтів, клімату, життя і здоров’я людей від негативного впливу забрудненого довкілля5 . Джерелами, тобто нормативно-правовими документами, в яких „живе” екологічне право, є Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (прийняті самостійно, спільно з іншими міністерствами і відомствами), рішення органів місцевого самоврядування та рішення суду, тощо.
Постанова Кабінету Міністрів України Постанова Кабінету Міністрів України - нормативно-правовий акт Уряду України - Кабінету Міністрів.
Особливістю екологічного права як комплексної галузі є те, що воно включає земельне, водне, лісове, гірниче, фауністичне, флористичне, повітряне ( не оправдано зараз говорять про атмосфероохоронне право, але про це скажемо дещо пізніше), заповідне законодавство, які або вже сформувалися в окремі галузі права (земельне, водне, лісове, гірниче) і разом становлять природоресурсове право, або ж існують як галузі законодавства, процес формування яких у галузі права триває, а також право екологічної безпеки (див. рис.1). Екологічне право, як комплексна галузь права, об’єднує ряд галузей права, кожна з яких містить як норми, що регулюють відносини з охорони і використання (у тому числі і 5 Петров В.В. Экологическое право России. Учебник для вузов. – М.: БЕК, 1995. – С. 5. ____________________________________________________________________________ Малий і середній бізнес (право, держава, економіка) №3-4 2009 8 господарського використання) конкретного природного ресурсу, так і норми права, спрямовані на охорону довкілля загалом. У якості прикладу можна назвати норми земельного права, що врегульовують порядок вибору земельної ділянки, норми Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. №303, яка встановлює порядок стягнення платежів (зборів) за забруднення навколишнього природного середовища. Рис.1. Система комплексної субгалузі права "екологічне право” Екологічне право, включаючи “екологізовані” норми інших галузей права, взаємопов’язане з іншими галузями права і може реалізовуватися тільки у взаємодії з ними. Так, порядок фінансування природоохоронних заходів, кредитні та податкові пільги для підприємств, установ і організацій є предметом правового регулювання як екологічного, так і фінансового права. Питання стимулювання природоохоронної діяльності підприємств і організацій входять як у сферу екологічного, так і господарського і аграрного права. Правове регулювання інституту власності на природні ресурси займає однаково вагоме місце як у системі цивільного права, так і екологічного. Санкції ж за екологічні правопорушення містяться в адміністративному та кримінальному законодавствах. Екологічне право як комплексна галузь, таким чином, включає галузі права, які регулюють відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, визначають шляхи і засоби вирішення природоохоронних проблем та відображають екологічну політику держави. Це комплексна галузь права, яка об’єднує правові норми, що регулюють різноманітні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, реалізується у тісному взаємозв’язку з іншими галузями права. Нині в Україні поки що не розроблена концепція теоретичних засад розвитку окремих галузей права. Це стосується і екологічного права. Автор ще у 1992 р. висунув свій варіант такої концепції і назвав її концепцією „екологічного дерева”. Вона містить наближений перелік необхідних правових актів у галузі охорони навколишнього природного середовища, черговість їх ухвалення, відображає взаємодію та загальні принципи їх підготовки, становлення системи екологічного права 6 . 6 Див.: Костицький В.В.Проблеми розвитку екологічного права України / Зб. тез: Екологічний менеджмент в Україні: ПРАВО ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЕКОЛОГІЗОВАНІ НОРМИ ІНШИХ ГАЛУЗЕЙ ПРАВА ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО ПРИРОДО- РЕСУРСОВЕ ПРАВО (галузева підсистема) ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО ВОДНЕ ПРАВО ЛІСОВЕ ПРАВО НАДРОВЕ ПРАВО ФАУНІСТИЧНЕ ПРАВО ФЛОРИСТИЧНЕ ПРАВО ПРИРОДО- ОХОРОННЕ ПРАВО ПРИРОДНО- ЗАПОВІДНЕ ПРАВО ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ЧЕРВОНУ КНИГУ ПОВІТРЯНЕ ПРАВО УРБОЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО ПРАВО ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ____________________________________________________________________________ Малий і середній бізнес (право, держава, економіка) №3-4 2009 9 Як сукупність правових норм система права не співпадає із системою законодавства. Так, екологічне право на відміну від екологічного законодавства як системи нормативно- правових актів, що регулюють еколого-правові відносини, включає різні еколого-правові норми, у тому числі норми права, що містяться в актах екологічного законодавства, а також і норми права, що входять до складу нормативно-правових актів як джерел інших галузей законодавства. Тут доречно згадати проф. С.С.Алєксєєва, який ділить всі галузі права на три групи: 1)базові, які охоплюють конституційне право, три головних матеріальних галузі – цивільне, адміністративне, кримінальне право, а також відповідні їм три головні процесуальні галузі права - цивільно-процесуальне, адміністративно-процесуальне та кримінально-процесуальне право; 2) спеціальні галузі права, у яких правові режими модифіковані до певних сфер суспільного життя – трудове, земельне право, сімейне, кримінально-виконавче право; 3) комплексні галузі права, для яких характерне поєднання інститутів різних галузей права – право прокурорського нагляду,
  1   2   3   4   5   6   7



  • Академії правових наук України
  • КОСТИЦЬКИЙ Василь Васильович
  • Корнєєв Ю.В. Інститут повітряного законодавства в системі транспортного права……....33
  • Голови Верховної Ради України
  • Органи державної влади
  • ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
  • Національному авіаційному університеті