Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Коротка історія пк

Скачати 60.29 Kb.

Коротка історія пк




Скачати 60.29 Kb.
Дата конвертації13.04.2017
Розмір60.29 Kb.



Коротка історія ПК. Персональний комп’ютер – комп’ютер для особис­того користування. Першим ПК став комп’ютер Kenbak – 1, сконструйо­ваний Джоном Бланкенбейкером у 1971 році, який за зовнішнім вигля­дом більше нагадував автомобільний радіоприймач. З 1971 по 1974 роки різні фірми створювали різноманітні моделі ПК, але завдяки обмеженим властивостям мало кого приваблю­вали. По – справжньому користувачі зацікавились персональними комп’ютерами у 1975 році. Коли аме­риканська фірма MITS на основі мік­ропроцесора Intel 8080 розробила комп’ютер Altair. Значно досконалішу модель ПК створили у 1976 році молоді американські вчені Стів Возняк та Стів Джобс. Свій комп’ютер вони назвали Apple і швидко розгорнули його виробництво та продаж. Першого року було реалізовано близько 100 ПК по ціні близько 500$. У наступному році вони випустили модель Apple ІІ, котра мала материнську плату, дисплей, клавіатуру і своїм зовнішнім видом нагадувала телевізор. Кількість замовників ПК почали рахувати сотнями та тисячами. У 1976 році для ПК було розроблено операційну систему СР/М.

Стів Возняк (повне ім'я Стівен Гері Возняк, англ. Stephen Gary Wozniak; 11 серпня 1950, Сан-Хосе, Каліфорнія, США) - піонер комп'ютерних технологій, конструктор (разом з Стівеном Джобсом) одного з перших персональних комп'ютерів у світі (США), співзасновник фірми Apple.

Матери́нська пла́та, систе́мна пла́та, ба́зова пла́та (англ. motherboard), відома також як головна плата (mainboard) - плата, на якій містяться основні компоненти комп'ютера, що забезпечують логіку. Плата є основою не лише персонального комп'ютера, а також смартфонів, гральних консолей.

Операці́йна систе́ма, скорочено ОС (англ. operating system, OS) - це базовий комплекс програм, що виконує управління апаратною складовою комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організовує взаємодію з користувачем.

У 1976 році сконструйовано гнучкий диск розміром 5,25 дюймів.

Гнучкий диск також Дискета, Гнучкий магнітний диск чи Флоппі Диск (англ. Floppy disk) - портативний носій інформації, який використовується для багаторазового запису та зберігання даних, що являє собою поміщений в захисний пластиковий корпус (диск діаметром 3½ має жорсткіший футляр, ніж диск діаметром 5¼) гнучкий магнітний диск, покритий феромагнітним шаром.



У 1979 році фірмою Motorola був створений мікропроцесор Motorola 68000, набагато кращий від своїх конкурентів за швидкістю, продуктивністю та можливостями роботи з графічними програмами. У 1980 році у ПК з’явився жорсткий магнітний диск ємністю 5 мегабайт.

Запис магнітний - спосіб запису електричних сигналів на шарі оксиду заліза чи іншому магнітному матеріалі, нанесеному на немагнітну основу: тонку пластикову стрічку, алюміній, скло та ін..

Перші 8-розрядні ПК були більш схожими на дорогу іграшку, аніж на серйозну ЕОМ, до тих пір, поки в галузі індивідуальних комп’ютерів не з’явився комп’ютерний гігант – фірма ІВМ, яка спеціалізувалась на виготовленні великих ЕОМ. У 1982 році ІВМ випустила вдалу модель – 16-розрядний комп’ютер IBM PC. Він був сконструйований на основі мікропроцесора Intel 8088 з тактовою частотою 4,77 мегагерц і використовував операційну систему MS-DOS.

Та́ктова частота́ - основна одиниця виміру частоти тактів у синхронних колах, що визначає кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються системою за 1 секунду.(За підручником І.Л. Володіна, В.В. Володін 9 клас)

Далі розвиток ПК відбувався дуже високими темпами – фірма ІВМ щороку створювала нову модель. У 1983 році з’явився РС ХТ, у 1984 – РС АТ, які швидко завойовували ринок ПК і стали своєрідними стандартами, яких намагались дотримуватись фірми – конкуренти. Фірма ІВМ створила свій перший ПК не з “нуля”, а використовуючи вузли інших виробників. При цьому вона не тримала в секреті того, які вузли мають бути з’єднані та взаємодіяти один з іншим. В результаті до створення та вдосконалення комп’ютера могли долучатись й інші фірми – архітектура комп’ютерів ІВМ РС виявилась “відкритою”. У комп’ютерів ІВМ РС з'явились численні “клони”, тобто, різні родини комп’ютерів, схожих на них. Надалі ЕОМ, що підтримують стандарт ІВМ РС, почали називатись просто “персональними комп’ютерами”. Окрім ІВМ – сумісних ПК існує ще одна значна родина персональних ЕОМ – Macintosh. Ці комп’ютери ведуть свій родовід від моделі Apple, їх виробляла фірма Apple Computer.

Apple Inc. (колишня Apple Computer, Inc.) - американська технологічна компанія з офісом у Купертіно, Каліфорнія яка проектує та розробляє побутову електроніку, програмне забезпечення та онлайн-сервіси.

Архітектура даних комп’ютерів не була відкритою. Тому, незважаючи на свої сучасніші у порівнянні із ІВМ РС графічні можливості, Apple не змогли завоювати такий широкий ринок – їх чисельність у десятки разів менша від чисельності ІВМ – сумісних комп’ютерів. На сьогоднішній день можливості ПК надзвичайно широкі. Вони визначаються двома основними факторами – конструкцією комп’ютера (апаратним забезпеченням) та програмами, які на ньому встановлені (програмним забезпеченням).

Апаратне забезпечення ПК. Як правило, комп’ютер складається з мінімального набору окремих компонентів: системного блоку, клавіатури, монітора, миші.

Системний блок (англ. computer case) - корпус комп'ютера, функціональний елемент, який захищає внутрішні компоненти комп'ютера від зовнішнього впливу та механічних пошкоджень, підтримує необхідний температурний режим в середині системного блоку, екранує створені внутрішніми компонентами електромагнітні випромінення та є основою для подальшого розширення системи.

До ПК можуть бути підключені інші пристрої – принтер, акустичні колонки, сканер тощо.



Категорії ПК:

  • Desktop – настільні (найпродуктивніші).

  • Portable - переносні

  • Laptop – наколінні

  • Notebook - блокнотні

  • Pocket – кишенькові

Склад системного блоку:

  • Електронні схеми, що керують роботою ЕОМ (мікропроцесор, пам'ять, системна шина тощо).

    Горизонтальні:

    • Desktop (533×419×152 мм)



  • Накопичувачі на жорстких та гнучких магнітних дисках, оптичних дисках.

    Комп'ю́терна ши́на (англ.

    Першою є нижня головка (тобто головка 0). В односторонніх дисководах фактично використовується тільки нижня головка, а верхня замінюється повстяною прокладкою.

    computer bus, походить від латинського omnibus, що означає - «для всіх») служить для передачі даних між окремими функціональними блоками комп'ютера і є сукупністю сигнальних ліній, які мають певні електричні характеристики і протоколи передачі інформації.

    Опти́чний диск - носій даних у вигляді пластикового чи алюмінієвого диска, призначеного для запису й відтворення звуку, зображення, буквенно-цифрової інформації тощо за допомогою лазерного променя. Щільність запису - понад 108 біт/см.



  • Блок живлення (перетворює змінну напругу електричної мережі на низьку постійну напругу для роботи електронних схем).

  • Система вентиляції (для забезпечення необхідного температурного режиму).

  • Додаткові вузли (дисковод для компакт – дисків, звукова карта, внутрішній модем тощо).

    Електрична мережа (мережа живлення, електромережа) - взаємозв'язана мережа, призначена для постачання та розподілу електричної енергії від постачальників до кінцевих споживачів. Вона складається з генеруючих станцій, високовольтних ліній електропередач та розподільчих ліній, які доставляють енергію до розподільчих пристроїв підстанцій, ввідних пристроїв, ввідно-розподільчих пристроїв, та головних розподільчих щитів.

    Електронна схема - це система з'єднаних між собою окремих електронних компонентів, таких як резистори, конденсатори, діоди, транзистори та індуктивності. Різні комбінації компонентів дозволяють виконувати безліч як простих, так і складних операцій, таких як підсилення сигналу, обробки та передачі інформації і т.д.

    Звукова́ пла́та (також звукова карта, аудіоплата, аудіокарта, звуковий контролер, аудіоконтролер) (англ. sound card) - електротехнічний пристрій, що дозволяє працювати зі звуком на комп'ютері (виводити на акустичні системи та записувати в комп'ютер).



Розташування зазначених вузлів всередині блоку залежить від типу його корпусу. Обладнання, розміщене ззовні системного блоку, належить до зовнішніх пристроїв введення – виведення (периферійне обладнання).

FootPrint (406×406×152 мм)



Корпус. Визначає не тільки зовнішній вигляд системного блоку, але й задає певне розташування материнської плати та інших вузлів комп’ютера.

SlimLine (406×406×101 мм)

Для настільних ПК випускаються корпуси як із горизонтальним розташуванням материнської плати (desktop, footprint, slimline). Так і з вертикальним розташуванням материнської плати – “вежі” (mini – tower, midi – tower, big – tower). Нині найбільш часто використовуються корпуси tower, які займають мало місця та мають достатньо відсіків різноманітних пристроїв. Тип використовуваного корпусу визначається типорозміром материнської плати, наприклад, АТ або АТХ. На передній панелі системного блоку є кнопки Power (живлення) та Reset (перезавантаження), а також індикатори живлення та роботи вінчестера.

UltraSlimLine (381×352×75 мм)

На корпусах АТХ може бути також кнопка Sleep (перехід до режиму сну).

Материнська плата. Найважливіший вузол ПК. На ній розміщується мікропроцесор, запам’ятовуючі пристрої, генератор тактової частоти, кеш – пам'ять, центральна магістраль, чипсет (компонент мікросхем логіки, що підтримують роботу плати). Тип чипсету визначає основні можливості материнської плати. У більшості ПК материнські плати містять лише основні вузли, схеми зв’язку із зовнішніми пристроями (відеоадаптери, звукові плати тощо) на них відсутні. У цих випадках відсутні елементи розміщують на окремих платах і вставляють у рознімні з'єднання на материнських платах – слоти. Материнська плата характеризується форм – фактором, який визначає її розміри, тип рознімних з’єднань живлення, розташування отворів кріплення тощо. Серед настільних ПК найбільш поширені плати типорозмірів АТ (мають геометрію перших плат для комп’ютерів ІВМ РС/АТ), АТХ (більш сучасні, застосовуються у ПК останніх поколінь) та miniATX (відповідають зменшеному розміру АТХ).



Мікропроцесор – центральний пристрій комп’ютера. Фізично є надвеликою інтегральною схемою, встановленою на материнській платі. У сучасних комп’ютерах над мікропроцесором встановлюється невеликий вентилятор (cooler) та радіатор, які забезпечують його охолодження під час роботи. До материнської плати мікропроцесор підключається за допомогою спеціальних рознімних з’єднань (Socket 7, Socket A, Slot 1 (Socket 370), Socket 423, Socket 478). На корпусі схеми вказується тип процесора (наприклад, Pentium III). За типом мікропроцесора називається і сам комп’ютер. В ІВМ – сумісних комп’ютерах найбільш часто застосовуються мікропроцесори фірми Intel чи сумісні (AMD, Cyrix, IBM). Список мікропроцесорів фірми Intel за порядком зростання їх продуктивності:

  • Intel 8088

  • Intel 80286

  • Intel 80386SX

  • Intel 80386DX

  • Intel 80486SX

  • Intel 80486SX2

  • Intel 80486DX

  • Intel 80486DX2

  • Intel 80486DX4

  • Pentium

  • Celeron

  • Pentium II

  • MMX

  • Pentium III

  • Pentium IV

Нині найбільш поширені мікропроцесори фірми AMD: K6, K6-2, Athlon, Athlon XP.

Пам'ять. На материнській платі розміщуються запам’ятовуючі пристрої, призначені для зберігання інформації. Найважливішими характеристиками пам'яті є її обсяг та швидкодія. Для роботи сучасних операційних систем та додатків потрібно не менше 32 мегабайт оперативної пам'яті. Комфортна робота у графічних пакетах та з мультимедійними додатками можлива за умови, якщо обсяг пам'яті не менше 128 (краще 256) мегабайт.

Блок живлення. Перетворює змінну напругу мережі на постійну. Потужності джерела живлення (200, 230 або 250 Вт) має бути достатньо, щоб цілком і навіть із невеликим запасом забезпечити енергоспоживання всіх підключених до нього пристроїв.

Зберігання інформації - 1. Забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв. 2. Комплекс заходів, спрямований на забезпечення збереження повноти і цілісності сформованих даних про певну інформацію, створення і підтримання належних умов для їх використання, а також запобігання несанкціонованому доступу, поширенню і використанню.

Джерело живлення - елемент електричного кола, в якому зосереджена електрорушійна сила.

У корпусі біля блоку живлення монтується вентилятор, перемикач мережної напруги, рознімні з’єднання для мережного шнура та для шнура живлення монітору.

Блок жи́влення - вторинне джерело живлення, призначене для забезпечення живлення електроприладу електричною енергією, при відповідності вимогам її параметрів: напруги, струму, і т. д. шляхом перетворення енергії інших джерел живлення.

Блок живлення виробляє вихідні напруги для електронних компонентів ПК, для двигунів приводів дисководів та вентиляторів охолодження.

Електро́нні компоне́нти - складові частини, елементи електронних приладів. Побутова назва електронних компонентів - радіодеталі.



Дисководи. Для зберігання інформації існують різні накопичувачі на дисках – з жорсткими та з гнучкими магнітними дисками. Ці приводи містяться у системному блоці у спеціально відведених для них місцях. Двигун приводу обертає магнітний диск, і магнітні головки здійснюють запис або зчитування інформації з диску.



Порти. Підключення до ПК зовнішніх пристроїв здійснюється через спеціальні інтерфейси, які називаються також портами введення – виведення. Відповідні рознімні з'єднання для підключення знаходяться на задній стінці системного блоку. Існують послідовні та паралельні порти, які відрізняються способом передачі даних. Для послідовного характерною є послідовна у часі передачі даних (біт за бітом), а для паралельного – одночасна передача кількох бітів (порції по 8 бітів – 1 байту). Через послідовні порти (СОМ – порти) до комп’ютера підключаються миша, джойстик, модем та інші периферійні пристрої.

Передача даних (обмін даними, цифрова передача, цифровий зв'язок) - фізичне перенесення даних цифрового (бітового) потоку у вигляді сигналів від точки до точки або від точки до множини точок засобами електрозв'язку каналом зв'язку; як правило, для подальшої обробки засобами обчислювальної техніки.

Послідо́вний порт (англ. serial port) - двонаправлений послідовний інтерфейс, призначений для обміну байтовою інформацією. Послідовний тому, що інформація через нього передається по одному біту, біт за бітом (на відміну від паралельного порту).

Перифері́йний при́стрій - частина технічного забезпечення, конструктивно відокремлена від головного блоку обчислювальної системи.

Якщо у комп’ютері є кілька послідовних портів, то вони позначаються від СОМ1 до СОМ4. Паралельні порти в ІВМ – сумісному комп’ютері служать загалом для підключення принтера, тому позначаються LPT. В окремих випадках паралельний порт може використовуватись для підключення сканера та плотера.

IEEE 1284 (порт принтера, паралельний порт, англ. Line Print Terminal, LPT) - міжнародний стандарт паралельного інтерфейсу для підключення периферійних пристроїв персонального комп'ютера.

На даний час широке застосування мають також USB – порти та IEEE 1394 (послідовні), AGP - порти (графічні), інфрачервоні порти.



Скачати 60.29 Kb.

  • Апаратне забезпечення ПК
  • Склад системного блоку : Електронні схеми, що керують роботою ЕОМ (мікропроцесор, память, системна шина
  • Desktop
  • Корпус.
  • Память
  • Блок живлення