Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Кучеровська Наталія Олександрівна

Скачати 195.91 Kb.

Кучеровська Наталія Олександрівна




Скачати 195.91 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації15.05.2017
Розмір195.91 Kb.
  1   2


КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Р Е Ф Е Р А Т

ПСИХОСЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА

ПРОФЕСІЙНОЇ СВІДОМОСТІ

ПСИХОЛОГА-ПРАКТИКА

Кучеровська

Наталія Олександрівна


кандидат психологічних наук,

доцент кафедри

психології і педагогіки КНЛУ

Київ – 2011

Дослідження проводилось в рамках комплексної науково-дослідницької теми МОН України «Професійна свідомість психолога-практика в контексті вітчизняного та світового психологічного консультування» (державний реєстраційний номер 012U002059).
Даний напрям досліджень має на меті сприяти підвищенню рівня якості професійної освіти українських фахівців у галузі практики психологічної допомоги.

Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.
Нау́ка - сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збирання, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують досліджувані природні або суспільні явища та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.
Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
Дослі́дження, до́сліди - (широко розуміючи) пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь.
Профе́сія (фах) - відокремлений («окреслений») у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти.
Психологічне консультування - сфера практичної професійної діяльності психолога, пов'язана з наданням допомоги потребуючим її людям у вигляді порад, рекомендацій щодо вирішення життєвих психологічних проблем.
Психологічна допомога - область практичного застосування психології, орієнтована на підвищення соціально-психологічної компетентності людей і надання психологічної допомоги як окремій людині, так і групі чи організації.
Професі́йно-техні́чний навча́льний за́клад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Актуальність звернення саме до цієї професійної групи зумовлено низкою причин.

Професійна діяльність психолога-практика включена до широкого кола соціальних процесів від корекційної роботи з учнями школи до вдосконалення державної системи вищої освіти, від психологічної допомоги людям, що пережили екологічну чи техногенну катастрофу, до виборів президента країни.

Актуа́льність (від лат. actualis - справжній, теперішній, сучасний, важливий у даний момент, злободенний, назрілий) - абстрактний іменник до прикметника «актуальний». Актуальність - важливість, значимість чого-небудь на сьогодні, сучасність, злободенність.
Соціа́льне (лат. socialis - товариський, громадський) - одна з основних категорій соціології та соціальної філософії. Вперше вона була введена до наукового обігу К. Марксом для позначення характеристики однієї із сторін суспільного життя.
Науковий ступінь (учений ступінь, академічний ступінь, титул) - ступінь кваліфікаційної системи в науці, що дозволяє ранжувати наукових діячів і науково-педагогічних працівників у певній галузі знання на окремих етапах академічної кар'єри.
Техногенна катастрофа (англ. Industrial disaster) - катастрофа з тяжкими наслідками для навколишнього середовища і людини, викликана частковим або повним виходом з ладу або руйнуванням технічних засобів.
Соціа́льний проце́с (рос.социальный процесс, англ. social process) - серія явищ чи взаємодій, які відбуваються в організації, структурі груп і змінюють стосунки між людьми чи між складовими елементами спільноти.
Психологи-практики відіграють ключову роль в розробці та реалізації програм, спрямованих на вирішення гострих соціальних проблем («діти-сироти», «діти-інваліди», «батьки-одинаки» і т.ін.).

Всі ці соціальні проблеми потребують підготовки висококваліфікованих фахівців в галузі надання психологічної допомоги. Між тим реальна ситуація в даній галузі склалася таким чином, що існуюча модель професійного навчання психологів-практиків побудована (з незначними модифікаціями) за загальною схемою теоретичних гуманітарних спеціальностей, а не практичних, як, наприклад, медичні.

Про́даж - це оплатна передача майна однією особою у власність іншій особі.
Спеціальність (лат. specialis - особливий; від species - род, вид) - комплекс набутих людиною знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним родом занять у якійсь галузі діяльності.
Тео́рія (від грец. θεωρία - розгляд, дослідження) - сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційноі моделі. Теорією стає гіпотеза, що має відтворюване підтвердження явищ та механізмів і дозволяє спостерігачу прогнозувати наслідки дій чи зміни стану об'єкта спостережень.
Крім цього, академічна модель професійного навчання психологів-практиків не включає етап професійної спеціалізації в період навчання у вузі, в той час як робота психолога-практика в таких різних структурах, як, наприклад, освітні заходи, центри профконсультацій, сімейне консультування та консультування дітей має свою специфіку і практичній роботі має передувати відповідне спеціалізоване навчання.
Спеціаліза́ція (від лат. specialis - особливий) - конкретизація, деталізація фаху, набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності тощо. Логічна дія - класифікація.
На сьогоднішній день даний аспект професійного навчання являє собою вкрай комерціалізовану, не контрольовану з боку держави діяльність, яка, за своїм змістом, не відповідає ні вимогам науковості та методологічній вивіреності навчання, ні практичній доцільності. По суті, не вирішеною є проблема діяльнісної та особистісної рефлексії, а також наукового обґрунтування засад формування професійних компетенцій майбутніх психологів.

Проблема ускладнюється тим, що методичне та теоретичне підґрунтя сучасної практики психологічної допомоги складають психотерапевтичні парадигми, які є продуктом інших культур, таких, що беруть початок в іудаїзмі, католицизмі та протестантизмі.

Компете́нція (лат. competentia, від compete - взаємно прагну; відповідаю, підходжу) - сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.
Психотерапі́я (ψυχή - душа, θεραπεία «зцілення, медичне лікування») - метод впливу лікаря та медичного персоналу словом на психіку хворого з лікувальною метою. Фахівець у даній галузі - психотерапевт.
Методи́зм (методистська церква) - протестантська церква, поширена головним чином в США, Великій Британії. Виникла в XVIII столітті, відокремившись від англіканської церкви, вимагаючи послідовного, методичного дотримання релігійних приписів.
Протестанти́зм - один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у 16 столітті (лютеранство, кальвінізм тощо) та внаслідок подальшого внутрішнього поділу утворив такі течії як адвентизм, баптизм, методизм, євангелізм, п'ятидесятництво, течію харизматів тощо.
Католици́зм (лат. catholicismus) - найпоширеніший із напрямів християнства (близько 1 мільярда 196 мільйонів вірних у 2012 р.), який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти тих, хто вірить у Христа, - її «кафолічність» (універсальність, соборність).
В той час як могутній ареал візантійського християнства та східно-слов’янської культури залишається terra incognita для українських психологів-практиків.
Христия́нство (від грец. Χριστός - «помазанник», «Месія») - один з напрямків єдинобожжя. Поряд з ісламом та буддизмом входить до числа 3-х світових релігій. Характерною особливістю християнства, яка відрізняє його від інших напрямків єдинобожжя, є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині.
Але ж без історико-культурного та методологічного професійного самовизначення, вітчизняний психолог-практик виявляється ніби іноземцем у власній культурі, оскільки ідеї, поняття, способи дій, що не були достатньо відрефлексовані, позбавляють його головної переваги – вільного самовизначення у просторі сучасної психологічної практики.
Методологія (грец.- μεθοδολογία - вчення про метод) - сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в науці; вчення про методи пізнання та перетворення дійсності. Основу методології складає мислення та світогляд, як операційне середовище самодисципліни та роботи з інформацією, моделями, алгоритмами.

Зважаючи на гостру соціальну значущість проблеми професійної підготовки кваліфікованого психолога-практика та низький рівень її практичного вивчення, як один з аспектів вирішення даної проблеми нами була визначена реконструкція психосемантичної структури професійної свідомості психолога-практика.

Кваліфіка́ція (від англ. Quality - якість) - це: наявність підготовки, професійних знань, навичок та досвіду, які дають можливість особі належним чином проводити певні дії; рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання праці за визначеною спеціальністю чи посадою, що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями.
Інозе́мець - громадянин, підданий іншої держави, країни; чужоземець, чужинець. Дослівно - «особа з інших земель».
Самовизначення - принцип, згідно з яким кожна спільнота має невід'ємне право на вільне облаштування свого громадського і політичного життя і сама визначає форму свого правління. Цей принцип посилається на природне право, і він став з 17 ст.
Професі́йна підгото́вка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.


Мета дослідження полягає у реконструкції методами психосемантики структури професійних уявлень психологів-практиків про власні способи професійних дій, про ціннісно-смислову структуру підходу, який ними практикується, а також у розробці спеціального методичного інструментарію, що дозволив би діагностувати професійну структуру індивідуальної свідомості психолога-практика.

Дослідження здійснювалося в три етапи.

І. Науково-теоретичний аналіз проблеми.

ІІ. Експериментальне дослідження психосемантичної структури професійної свідомості психологів-практиків високого рівня кваліфікації.

Експериме́нт (англ. experiment) - сукупність дослідів, об’єднаних однією системою їх постановки, взаємозв’язком результатів і способом їх обробки. В результаті експерименту отримують сукупність результатів, які допускають їхню сумісну обробку і зіставлення.
На основі отриманих результатів (виокремленої факторної структури професійної свідомості) було розроблено методику парадигмального семантичного диференціалу та здійснено вивчення її прогностичних можливостей.

ІІІ. Експериментальне дослідження з реконструкції професійних уявлень психологів-практиків різного рівня кваліфікації щодо способів, цілей та концептуальних засад своєї професійної діяльності, вивчення специфіки особистісної та ціннісно-смислової детермінації практикованої ними моделі психологічної допомоги.

Прогно́стика - наука для передбачення майбутнього. Філософія ставить дві проблеми прогнозування (футурології): перша - майбутнє не існує як об'єкт, друга - прогнозування як дослідження тенденцій розвитку буття - не є наука.
Результат, пі́дсумок, (заст. ску́ток, вислід) - кінцевий наслідок послідовності дій. Можливі результати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності, коли визначено наявність переходу якості в кількість і кількості в якість.
Специфіка́ція (англ. specification) - формалізований опис властивостей, характеристик і функцій об'єктів.
Сема́нтика мовна (давніше семасіологія) - розділ мовознавства, пов'язаний з лексикологією; вивчає значення (теж у діахронному, іст. перекрої) слів і їх складових частин, словосполук і фразеологізмів. Слово походить від грецького слова σημαντικός (семантікос), «значимий», з σημαίνω (семаіно), «значити, вказувати» та також від σήμα (сема), «знак, позначка, символ».
Професі́йна дія́льність - діяльність людини за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець. Функції професійної діяльності полягають у тому, щоб матеріально забезпечити робітника, який працює.


На першому етапі дослідження за результатами науково-теоретичного аналізу проблеми функціонування практики психологічної допомоги в Україні та теоретико-методологічних засад емпіричного дослідження свідомості, розроблено схему психосемантичного експерименту по реконструкції психосемантичної структури професійної свідомості психолога-практика.
Емпірика - все те, що отримано шляхом експерименту, на практиці, засноване на досвіді, спостереженні.

Показано, що психосемантичний підхід в такому його різновиді, який розвивається у сучасній українській та російській психології (О.Ф.Бондаренко, В.Ф.Петренко, В.І.Похілько, В.С.Собкін, О.В.Улибіна, О.Г.Шмельов, та ін.), є результатом поєднання методологічних розробок проблеми свідомості школою Л.С.Виготського та технічного інструментарію когнітивного підходу для вимірювання значення. Об’єднує когнітивний та діяльнісний підходи ідея про опосередковуючу роль мови у структуруванні свідомості та буття людини. В цілому, поява на початку 50-х років ХХ ст. психосемантики стало ознакою нового етапу у розвитку досліджень свідомості, де свідомість розглядається не як позірна абстракція філософського чи ідеологічного змісту, а як конкретна система значень (афективних, когнітивних, поведінкових) конкретної людини у конкретних обставинах її життєдіяльності.

Пізнáння - сукупність процесів, процедур і методів набуття знань про явища і закономірності об'єктивного голату. Пізнання є основним предметом науки гносеології (теорії пізнання).
Абстра́кція (лат. abstractio - відвернення, відволікання) - одна з основних операцій мислення, а також метод наукового дослідження, що полягає в тому, що суб'єкт, відокремлюючи які-небудь ознаки об'єкту, що вивчається, відволікається від інших, не враховуються його неістотні сторони і ознаки.
Життєдіяльність - сукупність процесів, які відбуваються у живому організмі, слугують підтримці в ньому життя та є проявами життя. Для життєдіяльності характерний обмін речовин.
Ідеоло́гія (грец. ιδεολογία, від Ιδεα - прообраз, ідея, і λογος - слово, розум, вчення, буквально вчення про ідеї) - організована сукупність ідей у формі політичних міфів, настанов, гасел, програмних документів партій, філософських концепцій тощо.
Поведі́нка - родовий термін, який охоплює різні реакції живого організму чи групи організмів.
Філософ - любомудр, шукач істини, мислитель. У вузькому сенсі це спеціаліст з філософії, що займається філософією, розробляє питання світогляду й методології.

Адекватність психосемантичного підходу для експериментального дослідження професійної свідомості (в тому числі професійної свідомості психологів-практиків) ґрунтується на його методологічних та інструментальних можливостях щодо об’єктивації реальних (не декларативних) мотивів та способів професійної діяльності на основі знань про специфіку суб’єктивної організації системи значень;

'Адекватність' моделі - збіг властивостей (функцій, параметрів, характеристик тощо) моделі і відповідних властивостей модельованого об'єкта.
діагностики особливостей когнітивної організації професійної свідомості фахівців різного рівня професійної кваліфікації та можливостях оцінити глибину суб’єктивного прийняття фахівцем своєї професії та генезису «вбудовування» професії в його образ світу.
Інструме́нт (лат. instrumentum - знаряддя) - технологічне оснащення (знаряддя або пристрій), які в процесі праці безпосередньо стикаються з предметом праці з метою зміни чи контролю його форми, стану, властивостей тощо.
Діагно́стика (з грец. diagnosis = dia+gnosis = «роз+пізнання») (англ. diagnostics; нім. Diagnostik; фр. le diagnostic) - галузь знань, що вивчає теорію і методи організації процесів постановки діагнозу, а також принципи побудови засобів діагностування.

По суті, побудова методами психосемантики суб’єктивної системи значень, що описує певну змістову галузь, становить спосіб рефлексії фахівцем у певній професійній галузі засобів опису та пізнання цього фрагменту дійсності.

В термінології психосемантичного підходу професійна свідомість може бути визначена як семантична площина, в системах значень якої відображена суб’єктивна специфіка сприйняття, усвідомлення та практичної реалізації фахівцем норм, настановлень, мотивів, цінностей та смислів своєї професійної діяльності.

Ці́нність - будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров'я тощо, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію.
Терміноло́гія - це: Сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові.
Враховуючи специфіку предмета та засобів професійної діяльності психолога-практика, визначення професійної свідомості конкретизується як вміння та готовність психолога перетворювати різні аспекти життєдіяльності (ставлення, поведінку, цінності та ін.) клієнта/пацієнта у спільну з ним смислотворчу діяльність.

Професійний семантичний простір свідомості психолога-практика може бути визначений як: 1) сукупність базисного тезаурусу і конструктів, що відносяться, перш за все, до самих психотерапевтичних концепцій та підходів; 2) сукупність атрибуцій та положень, що витікають з цих базисних конструктів;

Атрибуція (від лат. atributio) - визначення достовірності, автентичності художнього твору, його автора, місця й часу створення на підставі аналізу стилістичних і технологічних особливостей.
3) специфіка особистісної позиції психолога-професіонала, який визначає себе в професійному та особистісному просторі психологічної практики.



Другим етапом роботи було експериментальне дослідження психосемантичної структури професійної свідомості психологів-практиків високого рівня кваліфікації. На основі виокремленої факторної структури професійної свідомості було сконструйовано методику парадигмального семантичного диференціалу та здійснено вивчення її прогностичних можливостей.

Реконструкція психосемантичної структури професійної свідомості групи експертів здійснювалась в логіці психосемантичного підходу. На етапі конструювання методики, що будувалася за принципом оцінних граток (Дж.

Конструюва́ння - процес створення конструктором проекту певного об'єкта техніки, що полягає у визначенні форми, розмірів, взаємного розташування й параметрів частин й елементів конструкції об'єкта, його складових (агрегатів, систем, вузлів тощо), способу їхнього з'єднання, вибору матеріалів окремих елементів та розробки конструкторської документації.
Експе́рт (від лат. expertus - досвідчений) (рос. эксперт, англ. expert, нім. Experte m, Sachverständiger m, Gutacher m) - фахівець, який здійснює експертизу.
Принцип (лат. principium - начало, основа) - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане. У повсякденному житті принципами називають внутрішні переконання людини, ті практичні, моральні та теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різних сферах діяльності.
Келлі), було виділено 41 елемент (імена авторів і представників найбільш відомих напрямків та методів психологічного консультування й психотерапії) та 31 двохполюсний конструкт (характеристики, що описують концепції та методи психологічної допомоги за низкою параметрів: способи професійної взаємодії, теоретичні уявлення про людину, організаційні особливості консультативного та психотерапевтичного процесу тощо).
Конце́пція (лат. conceptio - розуміння) - система поглядів, те або інше розуміння явищ і процесів; єдиний, визначальний задум.
Диференційована оцінка кожного елементу методики за конструктами проводилась за семибальною шкалою. Фактично, за підсумком отриманих від учасників експерименту даних, середньогрупова матриця оцінок мала розмірність: 13(елементів) 31(конструкт) 20(досліджуваних).

За результатами математичного опрацювання середньогрупових даних за допомогою факторного аналізу методом головних компонент та їх інтерпретації було встановлено, що факторну структуру професійної свідомості групи висококваліфікованих фахівців (експертів) складають п’ять факторів.

Матема́тика (грец. μάθημα - наука, знання, вивчення) - наука, яка первісно виникла як один з напрямків пошуку істини (у грецькій філософії) у сфері просторових відношень (землеміряння - геометрії) і обчислень (арифметики), для практичних потреб людини рахувати, обчислювати, вимірювати, досліджувати форми та рух фізичних тіл.
Ці фактори, з огляду на зміст, отримали назви, відповідно: “Суб’єктність”, “Короткотривалість”, “Ідеологічність”, “Традиційність” та “Персоналістичність”.

Факторний аналіз даних був доповнений кластерним аналізом узагальненої матриці даних, який дає можливість виділити засади (ознаки), за якими відбувається суб’єктивна класифікація заданої групи об’єктів.

Аналіз даних Аналіз даних - розділ математики, що займається розробкою методів обробки даних незалежно від їх природи.
Результати подано на рис. 1.

Задані об’єкти класифікації групуються, по суті, за двома досить значними кластерами (один складають номери 14, 5, 8, 7, 4, 3; другий – 6, 9, 11, 12, 15, 16). Якщо зважити на специфіку змісту кожного підходу, що представлений іменем його автора, що стає очевидним: простір професійної свідомості психологів-експертів відображає існування принципової осі, за якою всі підходи розподіляються на такі, що трактують людину як об’єкт впливу, або ж як його суб’єкт. До того ж, багаторівневість кластерної структури свідчить про широкий діапазон конотативних характеристик, на які спираються психологи-практики експертної групи, диференціюючи ці психотерапевтичні підходи.

Рис. 1.

Дендрограма ієрархічного розташування психотерапевтичних підходів (за іменами їх авторів)

у психосемантичному просторі професійної свідомості експертної групи досліджуваних


Рівні схожості

Об’єкти класифікації
(10 - Роджерс; 13 - Гроф; 16 - «робоча»; 15 - «ідеальна»; 12 – Б’юдженталь; 11 - Франкл; 9 - Морено; 6 - Перлс; 14 - Еріксон; 5 - НЛП; 8 - Бек; 7 -Элліс; 4 - Берн; 3 - Адлер; 2 - Юнг; 1 - Фройд).
Характерною рисою групової професійної свідомості спеціалістів високого рівня професійної кваліфікації виступає несперечливість та граничне зближення, як видно на рис.1, уявлень про “ідеальну” концепцію психологічної допомоги та “робочу”, тобто ту, що реально ними практикується.

За результатами зіставного аналізу загальногрупової факторної структури професійної свідомості та індивідуальних факторних структур було сконструйовано семантичний диференціал, який може використовуватися для вимірювання категоріальної структури професійної свідомості, а також суб’єктивних інваріантів суттєвих відмінностей різних психотерапевтичних концепцій і отримав назву “Парадигмальний семантичний диференціал” (ПСД).

Семанти́чний диференціа́л (СД) (англ. semantic differential) - метод психолінгвістики, започаткований Чарльзом Осгудом у 1952 році, інструмент кількісного та якісного індексування значення з допомогою двополюсних шкал.

Зміст ПСД склали такі біполярні шкали: 1) концепція зорієнтована на суб’єктність чи об’єктність у трактуванні клієнта; 2) концепція зорієнтована чи не орієнтована на швидке досягнення психотерапевтичного ефекту; 3) концепція зорієнтована на ідеологію чи технологію методу; 4) концепція тяжіє до ідеалів класичної чи посткласичної раціональності; 5) концепція припускає (чи не припускає) емоційну залученість психотерапевта; 6) концепція новаторська чи традиціоналістська; 7) концепція зорієнтована на досягнення гомеостазу чи на розвиток.

Прогностичні можливості та валідність методики ПСД перевірялася шляхом вивчення специфіки атрибутування психологами-практиками психотерапевтичних дискурсів психоаналітичного, поведінкового та гуманістичного напрямів. В дослідженні взяло участь 105 осіб, що склали дві групи: у першу групу увійшли психологи-практики, що мають досвід роботи близько 10 років (47 осіб), другу групу склали студенти-психологи випускних курсів (58 осіб). Досліджуваним пропонувалося оцінити психотерапевтичний підхід, що відображений в кожному з трьох поданих текстів-стимулів, за шкалами ПСД. Попередньо було здійснено аналіз психолінгвістичних характеристик та контент-аналіз текстів, що подавалися як стимульний матеріал. Кількісний аналіз всього масиву даних проводився біноміальним методом (за критерієм знаків). Дані, що відбивають ступінь точності атрибутування стилістичних особливостей різних психотерапевтичних напрямів, представлено в табл. 1.


Табл. 1.

Ступінь відповідності реальних оцінок текстів ідеальним

за методикою парадигмального семантичного диференціалу


Парадигма

Психоаналітична

Поведінкова

Гуманістична


Кваліфікація

досліджуваних


Професійні психологи

Студенти-

випускники



Професійні психологи

Студенти-

випускники



Професійні психологи

Студенти-

випускники



Точність атрибутування текстів

(ступінь наближення значення до одиниці)





0,82

0,59



0,79

0,57



0,82

0,55

  1   2


Скачати 195.91 Kb.

  • Кучеровська