Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Л. О. Терещенко, І.І. Матієнко-Зубенко інформаційні системи І технології в обліку

Л. О. Терещенко, І.І. Матієнко-Зубенко інформаційні системи І технології в обліку




Сторінка2/12
Дата конвертації09.04.2017
Розмір2.43 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Рис. 1.2. Загальна структура АІС


Інформаційне забезпечення (ІЗ). Інформація формується у результаті обробки даних і є важливим елементом комп’ютерних інформаційних систем.

Організація інформаційного забезпечення в інформаційних системах має особливе значення.

Система інформаційного забезпечення передбачає створення єдиного інформаційного фонду, систематизацію та уніфікацію показників і документів, розробку засобів формалізованого опису даних тощо.

Інформаційне забезпечення включає:



  • методичні та інструктивні документи;

  • єдину систему класифікації та кодування;

  • інформаційну базу, яка у свою чергу поділяється на нормативно-довідкові документи, інформаційні повідомлення, інформаційні масиви.

Технічне забезпечення. Технічні засоби служать основою побудови ІС. Потужність даних засобів в значній мірі визначає склад задач, які розв’язуються в даній предметній області. До технічного забезпечення ІС відносяться комп’ютерна техніка, засоби комунікації і оргтехніка. Іншими словами, технічне забезпечення – це комплекс взаємопов’язаних технічних засобів, призначених для збору, накопичення, обробки, передачі, обміну та відображення інформації, яка необхідна для управління системою.

Технічне забезпечення сучасних інформаційних систем – це комплекс різних видів техніки: обчислювальна техніка, периферійні пристрої, засоби автоматичного зчитування даних, офісні обладнання, комунікаційне обладнання, засоби передачі та обміну даними, комунікаційне обладнання, мережеве обладнання, засоби мультимедіа тощо.

Мереже́ве обла́днання - пристрої, необхідні для роботи комп'ютерної мережі, наприклад: маршрутизатор, комутатор, концентратор, патч-панель та ін. Зазвичай розрізняють активне та пасивне мережеве обладнання.

Перифері́йний при́стрій - частина технічного забезпечення, конструктивно відокремлена від головного блоку обчислювальної системи.



Програмне забезпечення (ПЗ) – це сукупність програм системи обробки даних і програмних документів, які необхідні для експлуатації цих програм.

Програмне забезпечення включає сукупність програм, які реалізують функції і задачі автоматизованих інформаційних технологій і забезпечують стабільну роботу комплексів технічних засобів.

В склад ПЗ входять загальносистемні і спеціальні програми, інструктивно-методичні матеріали по використанню засобів програмного забезпечення, персонал, який займається його розробкою і супроводженням на весь період життєвого циклу ІТ.

До загальносистемного програмного забезпечення відносяться програми розраховані на широке коло користувачів і призначені для організації облікового процесу і для рішення задач обробки інформації які часто зустрічаються.

Спеціальне програмне забезпечення представляє собою сукупність програм, які розроблюються при створенні інформаційних технологій конкретного функціонального призначення.

Включає: пакети прикладних програм (ППП), які здійснюють організацію даних і їх обробку при рішенні функціональних задач.

Застосунок, застосовна програма, прикладна програма (англ. application, application software; пол. aplikacja; рос. приложение, прикладная программа) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.



Математичне забезпечення — це сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів обробки інформації, які вирішуються при рішенні функціональних задач і в процесі автоматизації проектних робіт автоматизованих інформаційних технологій.

Організаційне забезпечення включає в себе власний апарат управління, який забезпечує функціонування всіх її підсистем, як єдиного цілого. Як правило персонал ІС складають працівники відділу розробки, відділу впровадження і супроводу нових програм, відділу експлуатації.

В теорії комп’ютерних систем обробки інформації в інформаційному забезпеченні виділяють:



  • зовнішнє інформаційне забезпечення, яке включає в себе систему показників даної предметної області, систему класифікацій, первинні документи;

  • внутрішнє забезпечення, що включає в себе інформаційну базу даних на машинних носіях.

Правове забезпечення – це сукупність норм виражених в нормативних актах, які встановлюють і закріпляють організацію цих систем, їх цілі, задачі, структуру, функції і правовий статус ІС.

Правови́й ста́тус - становище того чи іншого суб'єкта в правовій реальності, що відображається у його взаєминах з суспільством і державою.

Предме́тна о́бласть (ПрО) - множина всіх предметів, властивості яких і відношення між якими розглядаються в науковій теорії. В логіці - гадана область можливих значень предметних змінних логічної мови.

Нормативна документація - документи, які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.

Правове забезпечення на етапі розробки автоматизованих інформаційних систем і інформаційних технологій включає нормативні акти, пов'язані з договірними відношеннями розробника і замовника в процесі створення ІС та ІТ, з правовим регулюванням різних відхилень в ході цього процесу, а також зумовлені необхідністю забезпечення процесу розробки ІС і ІТ різними видами ресурсів.

Правове́ регулюва́ння - це упорядкування суспільних відносин здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.



Функціональна частина інформаційної системи реалізує рішення задач предметної області.

Підсистема – це сукупність компонентів системи, виділених за певною ознакою. Кожна функціональна підсистема має свій склад комплексів задач, призначений для реалізації функцій управління.

Основними принципами виділення самостійних функціональних підсистем (комплексів задач) є:


  • відносна самостійність кожної із них;

  • наявність відповідного набору функцій і функціональних задач з чітко вираженою локальною ціллю функціонування;

  • мінімізація складу включених в підсистему елементів.

В основі інформаційної системи бухгалтерського обліку прийнято розв'язання облікових задач, які об'єднані в комплекси і які виконуються окремими ділянками обліку. Комплекс задач характеризується оприділеним економічним змістом, веденням затверджених синтетичних рахунків, первинними і зведеними документами, взаємопов'язаними алгоритмами розрахунків, а також методичними матеріалами і нормативними документами конкретної ділянки обліку.

Інформаційна система бухгалтерського обліку традиційно включає наступні підсистеми:



  • облік основних засобів та нематеріальних активів;

  • облік матеріальних цінностей;

    Матеріальні цінності - речі, що мають певну цінність у вигляді майна, предметів, товарів.



  • облік праці та заробітної плати;

  • облік готової продукції та її реалізації;

  • облік фінансово-розрахункових операцій;

  • облік витрат на виробництво;

  • зведений облік та складання звітності.

Взаємозв'язок комплексів облікових задач закладений у самій методології бухгалтерського обліку, системі ведення рахунків і виконання проводок де кожна господарська операція відображається двічі: в кредиті одного рахунку і дебеті другого.

Інформаційні зв'язки комплексу облікових задач дозволяють виділити три основних фази обробки, які закладені в основу програмних продуктів. На першій фазі виконується — первинний облік, складання первинних документів, їх обробка і складання відомостей аналітичного обліку по кожній ділянці обліку (наприклад, по обліку заробітної плати складається розрахунково-платіжна документація, звіти нарахувань і утримань заробітної плати тощо).

Наступною фазою обробки являється складання проводок та їх розміщення в регістри аналітичного і синтетичного обліку, журнали-ордери по номерам рахунків. Комп'ютерна обробка дозволяє повністю автоматизувати цей процес, формуючи проводки по закінченню рішення кожної дільниці обліку.

Третя фаза обробки складається в складанні зведеного синтетичного обліку звітно-сальдових відомостей по рахункам головної книги, балансу і форм фінансової звітності.



Контрольні запитання


  1. Що таке бухгалтерський облік?

  2. Дати визначення предметної області.

  3. Які основні типи організації ІС обліку?

  4. Що розуміють під формою бухгалтерського обліку?

  5. Які основні завдання внутрішньогосподарського контролю і аналізу в умовах застосування ІС обліку?

  6. Що розуміють під формою бухгалтерського обліку?

  7. Назвіть і дайте характеристику регістрам бухгалтерського обліку?

  8. Що повинен забезпеченими комп’ютерний облік?

  9. Комп’ютерний варіант облікових регістрів.

  10. Основні типи організації інформаційних систем обліку. Дайте їх характеристику.

  11. Які підсистеми традиційно включає ІС обліку?

  12. Інформаційні зв’язки комплексу облікових задач. Основні фази обробки, які закладені в основу програмних продуктів.

  13. Як класифікуються ІС обліку.

  14. Як, класифікуються ІС по сфері застосування ?

  15. Дайте визначення автоматизована ІС обліку, установіть мету її створення.

  16. Із яких основних частин складається ІС обліку?

  17. Що включає в себе забезпечуюча частина ІС обліку.

  18. Що включає в себе функціональна частина ІС обліку?

  19. Що таке технічне, програмне, організаційне, правове, математичне забезпечення ІС обліку?

    Математичне забезпечення (mathematical support) - сукупність методів, правил, математичних моделей і алгоритмів розв'язання задач;



  20. Що входить в поняття інформаційне забезпечення? Яка роль інформації в ІС обліку.

  21. Що складає інформаційне забезпечення ІС та які види інформації відображаються в ньому?


Тема 2. ЕКОНОМІЧНА ІНФОРМАЦІЯ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ФОРМАЛІЗОВАНОГО ОПИСАННЯ
2.1. Економічна інформація, її види та властивості

Поняття інформація походить від латинського слова "informatio", що означає викладення, повідомлення, пояснення факту, явища, події. При вивченні інформації враховуються закономірності її створення, переробки і використання в різних сферах діяльності.

Інформацію як продукт виробництва і використання відрізняє перед усім предметна область. Вона дуже різноманітна і підрозділяється по виду діяльності яка обслуговується: наукова, технічна, виробнича, управлінська, економічна, соціальна, правова тощо.

Кожен вид інформації має свої технології обробки, змістовну цінність, форми представлення і відображення, вимоги до достовірності, оперативності відображення фактів, явищ, процесів.

Предметом подальшого розгляду буде бухгалтерська інформація, важливими властивостями якої є:



  • достовірність;

  • повнота;

  • цінність і актуальність;

  • ясність;

  • зрозумілість.

Економічна інформація (ЕІ) — це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами і колективом людей у виробничій і не виробничій сферах.

Вона чисельно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об'єкта через систему натуральних і вартісних показників, циркулюючи у виробничій та невиробничій сферах, органах управління. За допомогою економічної інформації можна простежити взаємозв'язки між ланками, напрями його розвитку та прийняття управлінських рішень. Іншими словами, економічна інформація — це дані, які використовуються в управлінні об'єктом.

Економічна інформація налічує багато різновидів. Відповідно до виконуваних функцій управління виділяють такі види інформації:


  • прогнозна — пов'язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів. Наприклад, прогнозований розмір прибутку;

  • планово-договірна — пов'язана з функцією планування і описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді. Наприклад, обсяг випуску конкретного найменування продукції, кількість матеріалів конкретного найменування за договором.

  • облікова — пов'язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку і відбиває господарські процеси які вже здійснилися, а також фактичний стан.

  • нормативна — пов'язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує витрати матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасіві заділів.

    Трудові́ ресу́рси (або також трудові резерви) - поняття «марксистсько-ленінської» (комуністичної, сталінської або так званої «лагерної») політичної економії.

    Наприклад, норми витрати матеріалу на виріб.


  • цінова — включає ціни, тарифи, розцінки (ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскурантні, відпускні, рптові, роздрібні).

  • довідкова — призначена для деталізації процесів, розшифрування і доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування і адреса підприємства.

  • таблична — містить коефіцієнтні величини. наприклад, розмір податку з оподаткованої суми заробітку.

Економічна інформація є предметом автоматизованого оброблення.

За технологією оброблення економічну інформацію поділяють на види:



  • первинна — інформація, що надходить до об'єкта. Первинна інформація —це інформація яка виникає на початковій стадії процесу управління. Вона уявляє собою сукупність початкових даних, які необхідні для рішення задач;

  • внутрішня — інформація, що виникає в процесі господарської діяльності об'єкта;

  • зовнішня — інформація, що виникає за межами об"єкта;

  • змінна — інформація, що характеризується зміною своїх значень при кожній її реєстрації. Використовується в одному циклі оброблення.

  • умовно-стала — інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого часу;

  • необроблена — інформація, що в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну.

  • вхідна — інформація, що вводиться до оброблення;

  • похідна — інформація заново створена;

  • проміжна —інформація, що надходить для чергового оброблення. Проміжна інформація характеризується тим, що містить результати розрахунків, що використовуються надалі для наступних розрахунків;

  • вихідна видається наприкінці оброблення, як кінцевий результат. Вихідна інформація утворюється як результат рішення задач і використовується для управління об'єктом і прийняття управлінських рішень.


2.2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації
Структура економічної інформації достатньо складна і може включати різні комбінації інформаційних сукупностей, які володіють певним змістом. Під інформаційною сукупністю розуміють групу даних, яка характеризує об'єкт, процес, операцію.

Розглянемо структуру, форми подання та відображення економічної інформації. Економічна інформація може бути подана таким чином:




СИМВОЛ  РЕКВІЗИТ  ПОКАЗНИК  МАСИВ  І НФОРМАЦІЙНИЙ ПОТІК   ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА

Символ — елементарний нетрадиційний сигнал інформації, який немає самостійного значення. Наприклад — цифра, літера, знак.

Реквізит — найпростіша структурна одиниця інформації, яка є неподільною на смисловому рівні. Вони бувають двох видів:

  • реквізит-основа — містить кількісну характеристику суттєвості і позначаються великими літерами алфавіту і слугує основним елементом при побудові формул.

    Велика літера (заголовна буква) - термін у галузі поліграфічного оформлення і виконання видань та орфографії. Визначає розмір і форму літери.

    Наприклад — кількість, ціна, сума..


  • реквізит-ознака — містить якісну характеристику суттєвості і позначається маленькими літерами алфавіту і слугують в якості індексів у формулах. Наприклад — склад, одиниця виміру, назва матеріалу.

    Одини́ця вимі́рювання (англ. measuring unit, unit of measure) - певний умовний розмір фізичної величини, прийнятий для кількісного відображення однорідних з нею величин.



Виходячи з вищесказаного можемо сказати що економічний показник — це інформаційна сукупність яка складається із реквізітів-ознак і реквізітів-основ, тобто, інформація яка має остаточний економічний зміст. На основі показників складаються документи. Документи, які використовуються в процесі управління, планування , обліку, можуть включать один або декілька показників.

Набір взаємопов'язаних даних однієї форми з усіма її значеннями являє собою масив даних. Наприклад — сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві.

Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком.

Сукупність інформаційних потоків, які характеризують управлінську роботу, пов'язану з виконанням певної функції називають інформаційною базою.
2.3. Система класифікації та кодування економічної інформації

Важливою складовою інформаційного забезпечення являється система класифікації і кодування

Класифікація обов’язковий етап попередньої підготовки економічних даних до автоматизованої обробки, а також передумова раціональної організації інформаційної бази і моделювання інформаційних процесів.

Інформаці́йні проце́си- послідовна зміна стану та (або) уявлення про інформацію в результаті дій, які з нею можна виконувати. Такими діями є - створення, збирання, зберігання, обробка, відображення, передавання, розповсюдження, використання, захист, знищення інформації.

Її можна визначити як складову інформаційного забезпечення будь-якої інформаційної системи, яка належить до мовних засобів управління. Тому класифікація є основою для кодування інформації і наступного її пошуку.



Система класифікації — це сукупність методів і правил розподілу множини об'єктів (М) на підмножину(Мij) в відповідності з признаками подібності або розходження.

Об’єкт класифікації — елемент класифікаційної множини.

Класифікаційне групування — підмножина об’єктів, які отримані в результаті класифікації.

Розрізняють два методи класифікації — ієрархічний і фасетний метод класифікації.



Ієрархічний метод класифікації — це послідовний поділ множини об’єктів на підлеглі класифікаційні групування.

Переваги: логічність побудови, чіткість виділення ознак, великий обсяг інформації, зручність використання.

Недоліки: жорстка структура, відсутність резервного обсягу.

Фасетний метод класифікації — паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні групування.

Фасет — набір значень одного признаку класифікації. Фасети взаємно незалежні. Кожен об'єкт може одночасно входити в різні класифікаційні угрупування.

Переваги: гнучкість структури (пристосування до змін у задачах), дає можливість включати нові фасети чи видаляти старі).



Недоліки: недостатньо повне використання обсягу.






















Рис. 1. Ієрархічна класифікація

ФАСЕТИ

Значення

Ф

1

Ф

2




Ф

k

1

//////////////////










2













3













4













5













...













Рис.2. Фасетна класифікація

Kодування — процес присвоєння умовного позначення різним позиціям номенклатури.

Фасе́тний ме́тод класифіка́ції - паралельний поділ множини об'єктів на незалежні класифікаційні угруповання.



Код — це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначення класифікаційного групування чи об’єкта класифікації.

Для кодування інформації в інформаційних системах застосовують порядковий, серійно-порядковий, послідовний та паралельний методи кодування.



Порядковий метод кодування є найпростішим і найпоширенішим. Побудова кодів виконується в міру зростання або спадання ознак без пропуску номерів.

При серійно-порядковому методі кодування на кожну групу ознак відводиться серія порядкових номерів з резервом номерів.

Послідовний метод кодування передбачає виділення певних розрядів коду під певні ознаки.

Паралельний метод кодування теж передбачає виділення розрядів, але значення ознаки, записаної на будь-якому розряді коду, не залежить від значення ознак, записаних на інших розрядах.

В машинному навчанні та розпізнаванні образів озна́ка (англ. feature) - це окрема властивість спостережуваного явища, яку можливо виміряти. Вибір інформативних, розрізнювальних і незалежних ознак є ключовим кроком алгоритмів розпізнавання образів, класифікації та регресії.

При виборі методів класифікації і кодування об’єктів слід ураховувати:



  • можливість розширення кодової множини об’єктів і внесення відповідних змін;

  • однозначність ідентифікованих об’єктів;

  • мінімальну довжину коду;

  • можливість обробки інформації за допомогою ЕОМ;

  • простоту методу кодування;

  • застосування загальноприйнятих позначень.


2.4.Єдина система класифікації та кодування.

Категорії класифікаторів
Після присвоєння кодів створюється класифікатор.

Класифікатор – це систематизоване зібрання однорідних найменувань і їх кодових позначень.

Єдина система класифікації та кодування – це комплекс взаємопов’язаних класифікаторів техніко-економічної інформації, які пристосовані до обробки засобами обчислювальної техніки з автоматизованою системою ведення цих класифікаторів.

Електро́нна обчи́слювальна маши́на (скорочено ЕОМ) - загальна назва для обчислювальних машин, що є електронними (починаючи з перших лампових машин, включаючи напівпровідникові тощо) на відміну від електромеханічних (на електричних реле тощо) та механічних обчислювальних машин.

Результатом робіт з класифікації та кодування є розробка класифікаторів за типом об’єктів і категоріями.

Держстандартом допускається використання класифікаторів таких видів :


  • загальнодержавні (державні) класифікатори;

  • міжгалузеві класифікатори;

  • галузеві класифікатори;

  • класифікатори підприємств (локальні).

Приведемо перелік основних загальнодержавних та галузевих класифікаторів:

СПАТО — Система позначень автономій, територій, областей;

УКФВ — Український класифікатор форм власності;

КОПФГ — Класифікатор організаційно-правових форм господарювання;

ЄДРПОУ — Єдиний державний реєстр підприємств, організацій України;

ЗКГНГ — Загальний класифікатор галузей народного господарства;

СПОДУ — Система позначень органів державного управління;

Державний реєстр, Єдиний державний реєстр - автоматизована система обліку інформації про осіб, майно, документи, яка створюється та ведеться державою з метою реалізації своїх функцій.

Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва.

Організаці́йно-правова́ фо́рма господарюва́ння - тип суб’єкта права, що визначає форму здійснювання його господарської діяльності. Організаційно-правові форми та їх особливості визначаються законодавством певної країни.

Народнé господáрство - економічний термін, який використовується для позначення сукупності галузей і сфер виробництва, споживання та обміну.

Держа́вне управлі́ння (публічне управління, англ. public administration) - є видом діяльності держави, здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод. Державне управління є складовою політичного управління, тобто є процесом реалізації державної виконавчої влади як засобу функціонування будь-якої соціальної спільноти. У деяких країнах (наприклад, у Хорватії) цією діяльністю держави відає окреме міністерство.



УКВ — Український класифікатор валют;

УКП — Український класифікатор продукції;

КОВ — Класифікатор одиниць виміру;

УСГК — Українська стандартна галузева класифікація ;

УБК— Українська бюджетна класифікація;

КВПП — Класифікатор видів платників податків;

Суб'єкт податку (платник податку) - суб'єкт податкового правовідношення, який має, отримує(передає) предмети оподаткування чи здійснює діяльність яка є предметом оподаткування, і реалізує(має) податкові обов'язки і права встановлені законодавством про податки і збори.



КБУ — Класифікатор банківських установ;

УКОЗ — Український класифікатор основних засобів;

Приведемо приклад кодових позначень:



ДКУД — Український класифікатор управлінських документів

Код уніфікованої форми документа складається із 7 цифрових десяткових знаків і контрольного числа. Структура коду форми документа по УКУД:



ХХ — клас форм

ХХ — підклас форм

ХХХ — регістраційний номер

Х — контрольне число

УКВЕД — Український класифікатор видів економічної діяльності;

Еконо́міка або економічні науки (від дав.-гр. οἶκος, oíkos - «дім» та дав.-гр. νόμος - «закон») - комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме - про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.

Загальне кодове позначення об”єктів КВЕД має такий вигляд:



ХХ — розділ

ХХ. Х — група

ХХ. ХХ — клас

ХХ. ХХ. ХХ — підклас
2.5. Штрихове кодування
Штрихове кодування є одним з типів автоматичної ідентифікації, що використовує метод оптичного зчитування інформації. Воно ґрунтується на принципі двоїчної системи числення;

Системою числення, або нумерацією, називається сукупність правил і знаків, за допомогою яких можна відобразити (кодувати) будь-яке невід'ємне число. До систем числення висуваються певні вимоги, серед яких найбільш важливими є вимоги однозначного кодування невід'ємних чисел 0, 1,… з деякої їх скінченної множини - діапазону Р за скінченне число кроків і можливості виконання щодо чисел арифметичних і логічних операцій. Крім того, системи числення розв'язують задачу нумерації, тобто ефективного переходу від зображень чисел до номерів, які в даному випадку повинні мати мінімальну кількість цифр. Від вдалого чи невдалого вибору системи числення залежить ефективність розв'язання зазначених задач і її використання на практиці.

інформація запам'ятовується як послідовність 0 і 1. Широким лініям і широким проміжкам привласнюється логічне значення 1, вузьким — 0.

Значення істинності (логічне значення) - в логіці та математиці, значення, що показує відношення висловлювання до істини. Тобто міру істинності висловлювання.

У зв'язку з цим штрихове кодування є спосіб побудови коду за допомогою чергування широких і вузьких, темних і світлих смуг.

Існують наступні види штрихових кодів:



  • UPC — універсальний товарний код, розроблений у США і застосовується в країнах Америки;

  • ЕАN — товарний код, створений у Європі на базі UРС. Відповідає назві Європейської асоціації товарної нумерації, що одержала в даний час статус Міжнародної організації (ЕАN International);

    Міжнародні міжурядові організації (англ. International Intergovernmental Organization (IIGO's)), найчастіше асоціюються із терміном Міжнародні організації - об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів.



  • UСС/ЕАN — єдиний стандартизований штрихової код; створений об'єднаними зусиллями організацій США і Канади (Uniform Code Council) і ЕАN International;

Відповідно до видів розрізняються наступні штрихові коди:

UРС-12, ЕАN-13, ЕАN-14, ЕАN-8, UСС/ЕАN-128 (Соdе 39).



UРС-12 є дванадцяти розрядним кодом. Структура коду:

Х — знак системи нумерації

ХХХХХ — номер виробника

ХХХХХ — код продукту

Х — остання цифра є контрольною.

ЕАN-13 є тринадцяти розрядним кодом. Структура коду наступна:

ХХХ — позначають країну виробник;

ХХХХ — код підприємства-виробника

ХХХХХ — код продукту

Х — остання цифра є контрольною

ЕАN-8 є восьми розрядним кодом; використовується для кодування малогабаритних упакувань. Структура коду наступна:

ХХХ — країна-виробник товару

ХХХХ — код продукту

Х — остання цифра є контрольною

ЕАN -14 — чотирнадцяти розрядний код із прямокутним контуром. Він складається з 13 розрядів, що розташовуються за значенням у тій же послідовності, що й ЕАN-13, і одного додаткового розряду. Цей додатковий розряд указується першим і відбиває специфіку упакування цифрами від 1 до 8, наприклад, 1 — групове упакування, 2 — упакування партій у контейнер і т.д. Основне призначення ЕАN-14 — ідентифікація транспортного упакування.

Соdе 39 одержав свою назву по сполучуваності елементів три з дев'яти. У кожнім знаку три елементи є широкими, інші шість — вузькими. Для відображення коду використовується 43 символи, включаючи всі прописні букви, цифри від 0 до 9 і сім особливих знаків (– . $ / % пробіл). Соdе 39 також не має фіксованої довжини, може варіюватися до 40 розрядів.

Сучасною версією коду Соde 39 є UСС/ЕАN-128 — алфавітно-цифровий код, що також не має фіксованої довжини, який дає повну характеристику предмета постачання. Складовими коду є: світле поле, стартовий знак (А, В і С), що забезпечує використання найбільш повного набору знаків, знак функції, що дозволяє автоматично контролювати відмінність символіки коду від інших символік, дані, контрольне число. Основна перевага коду UСС/ЕАN-128 полягає в більш щільному представленні цифрових даних, що дозволяє заощадити багато місця.

Використання кодів регулюється відповідними міжнародними і національними стандартами. Код країни привласнюється ЕАN International.
Ціль штрихового кодування інформації полягає у відображенні таких інформаційних властивостей товару, що забезпечують реальну можливість простежити за їхнім рухом до споживача, що зв'язано з підвищенням ефективності керування виробництвом.

Необхідність упровадження штрихових кодів продиктована надзвичайно великим обсягом постачань, територіальною розкиданістю взаємозалежних організацій і підприємств, недостатньою інформацією про властивості товару на його упакуванні й у супровідній документації, відсутністю достовірної і своєчасної інформації в постачальників продукції про надходження товару до покупця.

Використання штрихових кодів забезпечує діяльність виробників і споживачів на товарному ринку використання єдиного коду, захист споживача від несумлінності виготовлювачів продукції, керування потоками інформації, а також обмін інформацією як усередині організації так і між ними за допомогою методів і засобів електронного обміну даними.

Електро́нний о́бмін да́ними (ЕОД, Electronic data interchange EDI) - засіб, за допомогою якого компанії можуть використовувати мережі для ділової взаємодії. Якщо електронне листування між компаніями - явище звичайне, ЕОД має на увазі передачу великих обсягів інформації, заміняючи великі паперові документи такі, як рахунки і контракти.



Система штрихового кодування інформації являє собою сукупність виду штрихових кодів і технічних засобів нанесення на носії інформації, верифікації якості печатки, зчитування з носіїв, а також попередньої обробки даних.

Носі́й інформа́ції (data medium) - матеріальний об'єкт , створений природою або ж навмисно людиною, за допомогою якого можна зберігати і передавати інформацію

Для зчитування штрихового коду з носіїв інформації використовуються скануючі пристрої різного типу: контактні олівці і сканери; лазерні сканери і мобільні термінали, що зчитують інформацію на відстані.

Мобільний термінал забезпечує крім зчитування інформації з носіїв попередню обробку даних і їхню передачу на комп'ютер для подальшого узагальнення й аналізу.

Типова технологія використання системи штрихового кодування в Україні магазинами типу «супермаркет» розглядається на прикладі процесу оформлення надходження товарів і його продажу покупцям. Товари, що надходять на склад магазина, направляються на контроль відповідності кількості і якості. У результаті операції здійснюється приймання чи відмовлення товару від приймання.

Товари надходять на склад магазина у виді великої партії в контейнерах, у дерев'яній, картонній чи якій-небудь іншій тарі, на яких наклеєна супровідна етикету. При цьому розрізняються два випадки оформлення етикеток: з наявністю чи відсутністю штрихового коду ЕАN-14. Надходження товару супроводжується накладною. Прийнятий товар оформляється товарознавцем, що оперативно вносить інформацію з накладних у комп'ютер. При надходженні товару з штриховим кодом який зчитується сканером, і інформація з етикетки додатково до інформації з накладних передається на комп'ютер, де здійснюється порівняння на відповідність штрихового коду вимогам, пропонованим до ЕАN-14 стандартами України, а також ведеться попередня обробка даних. Якщо штриховий код на етикетці відсутній, за допомогою спеціалізованої програми товарознавець кодує товари і друкує етикетки зі штриховими кодами.

Складування і збереження товару на складах відбувається наступним чином. Комірник розміщає прийнятий до реалізації товар для збереження його на складі. Стелажі, на які укладається товар також оснащені штриховими кодами. Штрихові коди на товарі в місцях збереження зчитуються сканером для того, щоб одержати підтвердження про правильність місцезнаходження товару, і інформація про це передається в комп'ютер.

Якщо товар має одиничне упакування, то на ній необов'язково може бути нанесений штрихової код ЕАN-13. У разі потреби комірник здійснює маркірування товарів.При надходженні товару в розсипі він фасується, зважується й упаковується з нанесенням коду ЕАN-13. Підготовлений у такий спосіб товар подається в торговий зал.

У торговому залі робоче місце касира-контролера оснащене сканером для зчитування штрихових кодів, з'єднаним з касовим апаратом. Касовий апарат, у свою чергу, з'єднаний з комп'ютером де є довідник штрихових кодів всіх наявних товарів і відповідні їм ціни.

Ведеться також оперативний контроль наявності товарів у торговому залі і на складі. Оперативний контроль дозволяє одержувати інформацію про обсяг продажів, запасах продукції на складах і їхній наявності в торговому залі, змінах цін. Робочі місця товарознавців, комірників, касирів-контролерів і керівного персоналу магазина (директора, бухгалтера, менеджера) поєднуються в єдину обчислювальну мережу.

Робо́че мі́сце - елементарна одиниця виробничої структури, що містить частину простору виробничого підрозділу, яка потрібна для здійснення трудової операції та оснащена матеріально-технічними засобами, що використовуються у процесі праці.


Завдання для перевірки знань

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12



  • Тема 2.
  • 2.2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації
  • СИМВОЛ  РЕКВІЗИТ  ПОКАЗНИК  МАСИВ  І НФОРМАЦІЙНИЙ ПОТІК   ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА
  • 2.3. Система класифікації та кодування економічної інформації
  • Рис. 1. Ієрархічна класифікація ФАСЕТИ
  • Рис.2. Фасетна класифікація
  • 2.4.Єдина система класифікації та кодування. Категорії класифікаторів
  • СПАТО
  • ХХ — розділ ХХ. Х
  • ХХХХХ
  • Система штрихового кодування інформації
  • Завдання для перевірки знань