Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Л. О. Терещенко, І.І. Матієнко-Зубенко інформаційні системи І технології в обліку

Л. О. Терещенко, І.І. Матієнко-Зубенко інформаційні системи І технології в обліку




Сторінка5/12
Дата конвертації09.04.2017
Розмір2.43 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Проектування інформаційних систем – це тривалий, трудомісткий і динамічний процес. В якому на різних етапах беруть участь фахівці різних напрямків і кваліфікацій.

Проектування має ціллю забезпечити ефективне функціонування АІС і взаємодію АІТ з спеціалістами, які використовують у сфері діяльності конкретного об'єкту обчислювальну техніку і розвинуті засоби комунікації для виконання своїх професійних задач і прийняття управлінських рішень. Тільки якісне проектування забезпечить створення такої системи, котра зможе функціонувати при постійному удосконаленню її технічних, програмних, інформаційних складових і яка зможе розширяти спектр управлінських рішень, які реалізуються та об'єктів взаємодії.

У процесі проектування удосконалюються як організація основної діяльності економічного об'єкта так і організація управлінських процедур.

Проектування АІС потребує розробки єдиних теоретичних положень, методичних підходів по їх створенню і функціонуванню, без чого неможлива взаємодія різних економічних об'єктів, їх функціонування в складному багаторівневому комплексі.

Виконання приведених принципів необхідно при виконанні робіт на всіх стадіях створення і функціонування АІС і АІТ, тобто на протязі усього життєвого циклу.

Життєвий цикл АІС і АІТ дозволяє виділити чотири основні стадії: передпроектна; проектна; введення в дію і функціонування. Кожна стадія проектування розділяється на ряд етапів і передбачає складання документації яка відображає результати роботи.

Під стадією створення інформаційної системи розуміють одну із частин процесу створення інформаційної системи, яка встановлена нормативними документами і документацією на інформаційну систему з описом повної моделі ІС на даному рівні, або прийняття ІС до експлуатації.



Етапи створення інформаційної системи – це складові стадії створення, об’єднанні характером робіт.

Державним стандартом ГОСТ 34.601 – 90 визначено стадії та етапи розробки інформаційних систем. В цьому стандарті наводиться перелік стадій і етапів по створенню інформаційних систем.

Основними роботами, які виконуються на стадіях і етапах проектування, вважають:

І стадіяпередпроектне обстеження:

1-й етап — зібрання матеріалів для проектування — формування вимог, вивчення об'єкта проектування, розробка і вибір варіанта концепції системи;

2-й етап — аналіз матеріалів і формування документації — створення і затвердження техніко-економічного обґрунтування і технічного завдання на проектування системи на основі аналізу матеріалів обстеження, які зібрані на першому етапі.

Техні́чне завдання́ (ТЗ) (англ. scope statements та англ. statement of work; SOW) - документ, що встановлює основне призначення, показники якості, техніко- економічні та спеціальні вимоги до виробу, обсягу, стадії розроблення та складу конструкторської документації.



ІІ стадіяпроектування:

1-й етап — технічне проектування, де ведеться пошук раціональних проектних рішень по всім аспектам розробки, створюються і описуються всі компоненти системи. а результати роботи відображуються в технічному проекті;

2-й етап — робоче проектування, в процесі якого здійснюється розробка і доведення програм. корегування структур бази даних, складання документації на поставку, установку технічних засобів і інструкцій по їх експлуатації, підготовка для кожного користувача системи інструктивного матеріалу, що оформляється у вигляді посадових інструкцій спеціалістам які будуть виконувати свої професійні функції з використанням технічних засобів управління.

Посадо́ва інстру́кція - документ, що визначає організаційно-правове становище працівника в структурному підрозділі, що забезпечує умови для його ефективної праці. Посадова інструкція - це обов'язковий кадровий документ.

Технічний і робочий проект можуть об'єднуватись в єдиний документ — техно-робочий проект.

Робо́ча констру́кторська документа́ція або робо́чий прое́кт (англ. detailed design) - конструкторська документація, розроблена на основі технічного завдання чи проектної конструкторської документації, згідно з якою виготовляють, контролюють, приймають, постачають, експлуатують та ремонтують виріб.



ІІІ стадіявведення системи в дію:

1-й етап — підготовка до введення — установка і ввід в експлуатацію технічних засобів, завантаження баз даних і попередні випробовування програм, навчання персоналу;

2-й етап — проведення попередніх випробовувань для всіх компонентів системи перед здачею в експлуатацію, навчання персоналу;

3-й етап (завершальна стадія створення АІС і АІТ, яка оформлюється актами приймання і здачі робіт) — введення в експлуатацію;



ІV стадіяпромислова експлуатація — функціонування системи що включає супроводження програмних засобів і всього проекту, оперативне обслуговування і адміністрування баз даних.

Треба звернути увагу, що головна особливість розробки АІС і АІТ полягає в концентрації складності на стадіях передпроектного обстеження та проектування і відносно невисокої складності і трудомісткості наступних етапів. Більш того, невирішені питання і помилки, які допущені на етапах аналізу і проектування, породжують на етапах впровадження і експлуатації труднощі, часто не вирішення проблем що в кінцевому рахунку призводить до відмови використання матеріалів проекту.

Розглянемо особливості проектування АІТ.

Сучасна інформаційна технологія реалізується в умовах спроектованих автоматизованих інформаційних систем, де в процесі їх створення повинні бути взаємопов'язані раціональні методи рішення управлінських задач і технологія обробки даних.

При проектуванні автоматизовані інформаційні технології розглядуються у наступних аспектах:


  • технологічному — як апаратно-комунікаційний комплекс, який має конкретну конфігурацію і служить для обробки і передачі інформації;

  • програмно-математичному — як набір математичних, інфологічних, статистичних, алгоритмічних та інших машинних моделей, а також комп'ютерних програм що їх реалізує;

  • методичному — як сукупність засобів реалізації функцій управління;

  • організаційному — як опис документообороту і регламенту діяльності апарата управління;

  • поопераційному — як сукупність технологічних, логічних і арифметичних операцій, що реалізуються в автоматичному режимі.

    Арифметичні дії є двомісними операціями на множині чисел - на вході беруть два числа (операнда), і повертають одне число як результат.

    Автома́тика (грец. αύτόματος - самодіючий) - галузь науки і техніки, яка розробляє технічні засоби і методи для здійснення технологічних процесів без безпосередньої участі людини.




5.3. Характеристика та типи облікових задач, які підлягають автоматизації
В умовах автоматизованих інформаційних систем бухгалтерський облік включає комплекси задач з усіх розділів обліку і синтетичних рахунків.

Наведемо перелік та характеристику комплексів задач внутрігосподарського обліку на підприємстві:



1. Облік основних засобів (ОЗ).

Призначення комплексу задач: облік наявності, надходження і вибуття ОЗ, нарахування амортизації та спрацювання, облік витрат на ремонт ОЗ.

Вихідна інформація: залишок ОЗ на кінець звітного періоду, суми амортизаційних відрахувань, залишкова вартість ОЗ.

Бала́нсова ва́ртість акти́вів (англ. Book Value) - вартість основних та оборотних коштів підприємства на певний час. Розраховується, як початкова вартість придбаного капіталу (об’єкта), за якою він обліковується у балансі за мінусом нагромадженої суми зносу.



Вхідна інформація: норми амортизаційних відрахувань, залишок ОЗ на початок звітного періоду, надходження і вибуття ОЗ, первісна вартість ОЗ.

2. Облік товарно-матеріальних цінностей.

Призначення комплексу задач: облік наявності, надходження і витрати товарно-матеріальних цінностей.

Вихідна інформація: залишок матеріалів, сировини на кінець звітного періоду, надходження, витрати і рух за період.

Вхідна інформація: залишок матеріалів, сировини на початок звітного періоду, надходження матеріалів, відпуск матеріалів у виробництво.

3.Облік коштів і фінансових операцій.

Призначення комплексу задач: облік наявності та руху коштів на поточному рахунку, у касі, облік розрахунків з підзвітними особами, дебіторами і кредиторами.

Вихідна інформація: залишок коштів у касі, на поточному рахунку, у підзвіті та заборгованість на кінець періоду, звіти з дебітом рахунку, оборот за кредитом рахунку за період.

Вхідна інформація: залишок коштів у касі, на поточному рахунку, у підзвіті на початок періоду, надходження, витрати, повернення коштів.

4. Облік праці та заробітної плати.

Призначення комплексу задач: облік розрахунку з працюючими за заробітною платою, облік відпрацьованого часу.

Вихідна інформація: суми нарахованої та виплаченої заробітної плати, утримання їз заробітної плати.

Вхідна інформація: тарифні ставки, оклади, кількість відпрацьованого часу, норми вироблення, норми утримань і нарахувань, фактичне вироблення.

Тари́фна ста́вка - елемент тарифної сітки, який визначає годинний (денний або місячний) розмір оплати праці працівника в залежності від складності виконуваних робіт або його кваліфікації (присвоєного йому тарифного розряду).



5. Облік готової продукції, іі відвантаження та реалізація.

Призначення комплексу задач: складання звітів з випуску готової продукції, руху на складах, за відвантаженими товарами й обсягом реалізації.

Вихідна інформація: залишок готової продукції на кінець місяця, обороти за дебітом і кредитом рахунків, обсяг реалізації.

Вхідна інформація: обсяг випуску продукції, прихід, витрати, відвантаження, оплата продукції, залишок на початок місяця.

6. Облік витрат на виробництво.

Призначення комплексу задач: визначення фактичної собівартості обсягу витрат на виробництво.

Вихідна інформація: витрати на виготовлення продукції.

Вхідна інформація: поопераційні трудові і матеріальні витрати

7. Зведений синтетичний облік.

Призначення комплексу задач: рознесення за рахунками, субрахунками господарських операцій, складання зведених звітних документів, "Головної книги", "Сальдово-обігової відомості", бухгалтерського балансу.

Вихідна інформація: баланс, сальдо за рахунками на кінець звітного періоду, обороти за дебітом і кредитом рахунків.

Вхідна інформація: сальдо за рахунками на початок звітного періоду, рух засобів на рахунках.

Більш детально автоматизацію розв'язання облікових задач ми розглянемо в наступних темах.


5.4. Постановка задач, розробка алгоритмів,

одержання вихідної інформації
Одним із найважливіших етапів, який виконується з активною участю користувача, є постановка та алгоритмізація задачі для автоматизованого розв‘язання. Постановка задачі інформаційної системи це необхідна та достатня сукупність знань з конкретної задачі інформаційної системи. Результати подаються у вигляді документу “Опис постановки задачі”. Відповідно до держстандарту РД 50 – 34. 698 – 90 цей документ вміщує такі розділи:

Опис постановки задачі (комплексу задач)

  1. Характеристика комплексу задач:

  • призначення комплексу задач;

  • перелік об‘єктів, при управлінні якими вирішується комплекс задач;

  • періодичність і тривалість рішення;

  • умови за яких припиняється рішення комплексу задач автоматизованим способом;

  • зв‘язки даного комплексу задач з іншими комплексами;

  • посади осіб та найменування підрозділів, які визначають умови і часові характеристики конкретного рішення задачі;

  • розподіл дій між персоналом і технічними засобами при різних ситуаціях рішення комплексу задач.

  1. Вихідна інформація.

2.1. Перелік та опис вихідних повідомлень. У табл. описують вихідні повідомлення та масиви, які формуються під час рішення задач. Приклад наведений в (табл.).

Таблиця

Назва

Іденти-фіка-тор

Форма подання

Періо-дич-ність видачі

Термін видачі

Одержу-вач інфор-

мації

1

2

3

4

5

6

2.2. Перелік та опис структурних одиниць інформації вихідних повідомлень, які мають самостійне смислове значення.

Біт (англ. bit, переклад: шматочок) - мінімальна одиниця кількості інформації, яка дорівнює одному двійковому розряду, який може бути рівним одному з двох значень/станів (0 або 1), застосовуваних для представлення даних у двійковій системі числення.



3. Вхідна інформація.

3.1. Перелік та опис вхідних повідомлень. Приклад наведений в (табл.).



Перелік і опис вхідних повідомлень
Таблиця

Назва

Ідентифік-атор

Форма представ-лення

Термін і частота використання
1

2

3

4

3.2.Постановка економічної задачі автоматизованого розв‘язання супроводжується алгоритмом, який відображає логіку розв‘язання задачі та спосіб формування вихідних даних.

Документ “Опис алгоритму” (РД 50 – 34.698 – 90) вміщує:

3.2.1.Математичний опис. Математичний опис подається за допомогою формул розрахунків.



3.2.2. Перелік масивів інформації, що використовуються при реалізації алгоритму і формуються в результаті його реалізації для видачі вихідних повідомлень (машинограм, відеокадрів) їх опис.

Приклад опису масиву подається в табл..



Перелік масивів інформації

Таблиця

Назва реквізиту

Ідентифікатор

реквізиту

Тип

поля

Значність

1

2

3

4

3.2.3. Алгоритм розв‘язання. У цьому підрозділі дається структурна схема алгоритму з посиланням на послідовність етапів обчислень.

Структу́рна схе́ма - схема, яка визначає основні функціональні частини виробу, їх взаємозв'язки та призначення. Під функціональною частиною розуміють складову частину схеми: елемент, пристрій, функціональну групу, функціональну ланку.


5.5.Організація діяльності облікового апарату в умовах функціонування автоматизованої обробки даних
На бухгалтерський персонал підприємства покладене виконання організаційно-методичних, контрольно-аналітичних та інформаційних функцій, які за місцем і призначенням можна об’єднати у такі групи (рис.). Автоматизована обробка облікових даних докорінно змінює умови та характер роботи облікового персоналу, підвищуючи продуктивність та якість їх праці, спричинює необхідність удосконалення організаційної структури бухгалтерії та інших взаємопов’язаних структурних підрозділів підприємства. Для цього:

  • розробляються відповідні документи, які регламентують діяльність (положення про бухгалтерський облік, посадові інструкції тощо), де чітко визначені склад та форми інформації, що передаватиметься, термін її передавання, відповідальність, порядок вирішення розбіжностей тощо;

  • визначається загальне коло робіт в бухгалтерському обліку, які виконуються обліковими працівниками незалежно від їх розподілу за ділянками обліку, та функціональні обов’язки працівників, які відповідають за конкретну ділянку.

Складність управління діяльністю апарату облікового процесу в умовах автоматизації зумовлюється наявними тісними інформаційними зв’язками облікових задач з задачами інших підрозділів, і полягає в необхідності чіткого розподілу функцій облікового персоналу та забезпечення взаємодії з персоналом управлінських та виробничих підрозділів.

Зміст інформаційних взаємозв’язків залежить від особливостей підприємства, а їх організація – від ступеню автоматизації бухгалтерського обліку.



Утворення бази облікових даних дозволяє на сформованій в системі інформації виконувати, окрім облікових, контрольні, аналітичні та аудиторські функції й бухгалтерський персонал несе повну відповідальність за сформовану інформацію, контролює достовірність і правильність її використання іншими користувачами. В умовах автоматизованої обробки облікових даних організаційно-методичні функції бухгалтерського обліку передбачають виконання таких робіт:

  • розробка та впровадження заходів по удосконаленню організації облікового процесу та веденню бухгалтерського обліку;

  • методичне керівництво та контроль за діяльністю посадових осіб структурних підрозділів, зв’язаних з організацією та веденням бухгалтерського обліку;

  • методичне керівництво з організації та веденню бухгалтерського обліку в виробничих (структурних) підрозділах;

  • методичне керівництво з організації внутрішньогосподарського обліку в межах підприємства;

  • забезпечення контролю терміну надання відповідної інформації структурними підрозділами;

  • методичне керівництво організацією внутрішнього аудиту в конкретних підрозділах та підприємстві в цілому;

  • організація підготовки та проведення інвентаризації;

  • методичне керівництво організацією моделювання облікових даних для забезпечення управлінських функцій;

  • методичне керівництво організацією аналізу фінансово-господарської діяльності в цілому по підприємству та в окремих підрозділах.

В умовах автоматизованої обробки даних інформаційні функції бухгалтерського обліку забезпечуються обліковими працівниками завдяки виконанню таких робіт:

  • збирання, реєстрація та передавання бухгалтерським апаратом підприємства даних первинного обліку здійснених господарських операцій;

  • участь у збиранні, реєстрації та передаванні даних первинного обліку господарських операцій, які здійснюються та оформляються окремими структурними одиницями підприємства;

  • аналіз та коригування первинної інформації;

  • формування електронної норативно-довідкової інформації та її коригування;

  • автоматизований контроль введеної інформації;

  • формування інформації в регламентному режимі та режимі запиту;

  • контроль і аудит результатної інформації на предмет її повноти та достовірності;

  • пошук помилок і неточностей в обліковій інформації, їх усунення;

  • аудит правильності складання періодичної та річної звітності;

  • використання наявної інформаційної бази обліку для надання працівникам підприємства довідок та пояснень по розрахунках господарських операціях;

  • архівування облікової інформації.


5.6. Основні види ризику, які пов’язані з автоматизацією обліку
Захист даних в комп’ютерних мережах стає однією з найактуальніших проблем в сучасних інформаційно-обчислювальних системах. На сьогодні виділяють три базові принципи безпеки, завданням яких є забезпечення:

  • цілісності даних (захист від збоїв, які ведуть до втрати інформації або її знищення);

  • конфіденційності інформації;

  • доступності інформації для авторизованих користувачів.

Порушення роботи системи можна класифікувати так:

  • збої обладнання (дискових систем, кабельної системи, серверів, робочих станцій тощо);

  • втрати інформації (через інфікування комп’ютерними вірусами, неправильне зберігання архівних даних, порушення прав доступу до даних);

    Право доступу (англ. access right) - дозвіл або заборона здійснення певного типу доступу до інформаційної системи.



  • некоректна робота користувачів і обслуговуючого персоналу.

Такі порушення роботи мережі вимагають створення різних видів захисту інформації, які умовно поділяють на три види:

  1. Засоби фізичного захисту;

  2. Програмні засоби (антивірусні програми, системи розмежування повноважень, програмні засоби контролю доступу);

  3. Адміністративні заходи захисту.

Ризик – це ймовірність виникнення збитків або недоодержання прибутку від фінансово-господарської діяльності. Ризик автоматизованих систем бухгалтерського обліку випливає з можливості припущення похибок або перекручень при документуванні господарських операцій, невірного відображення їх у реєстрах бухгалтерського обліку. Це означає, що система бухгалтерського обліку буде малоефективною, не повністю надійною.

Розробка та впровадження автоматизованої обробки облікових даних повинна забезпечувати зменшення ризику обліку.

Для забезпечення якості облікової інформації в умовах ручної обробки використовувались дані минулих періодів для прогнозування помилок в майбутньому.

Забезпе́чення я́кості (англ. Quality Assurance, QA) - контроль і оцінка будь-яких аспектів проекту, обладнання чи виду послуг з метою збільшення вірогідності забезпечення встановлених мінімальних стандартів якості, а також - підтримку цих характеристик при зберіганні, транспортуванні та експлуатації продукції.

При розробці автоматизованих систем контролю намагаються виявити проблеми і впровадити контроль можливих помилок, перш ніж вони з’являться. Дуже складно враховувати усі можливі помилки під час проектування інформаційних систем обліку, в наслідок чого і виникає ризик автоматизованої обробки даних.

Розрізняють такі основні види ризику автоматизованої обробки облікових даних, які пов’язані з:



  • помилками при введенні даних (не перевірене походження даних, невірна форма запису даних при підготовці бухгалтерської проводки; помилки при перенесенні даних на машинні носії або при перезаписі даних);

  • хибним кодом (найменування виробів, клієнтів, постачальників тощо в системі відображаються у вигляді кодів, тому введення помилкового коду призводить до помилок в обробці даних);

  • невизначеними даними (не відомо кому, від кого та мета перерахування грошей; наявність помилкових реквізитів у записі; не можливість ідентифікації інформації, яку вводять в ЕОМ, із-за того, що дані записані до того, як був введений ідентифікатор);

  • недозволеними операціями (виконання обліковими працівниками операцій (випадково або навмисно), які не відповідають вимогам керівництва);

  • порушенням контрольного ліміту (порушення ліміту на повноваження окремих виконавців підприємства або на обсяг операцій);

  • порушенням (втратою) записів (втрата інформації до введення в ЕОМ, під час обробки або після їх виклику із системи для коригування);

  • помилками при виведенні даних (дані у звіті помилкові, інформація запізнилася та втратила свою цінність, користувач не зрозумів представлених даних, звіт надійшов не за призначенням);

  • помилками при обробці даних (обробляються хибні вхідні дані);

  • розбіжністю підсумків (невідповідність окремої інформації контрольним сумам із-за помилок в програмуванні, відсутність стандартних програм для перевірки збалансованості даних, неповні або неточні дані, які вводяться до системи, проміжок у часі між ручною та автоматизованою обробкою даних);

  • недоречним способом контролю (спосіб контролю не дозволяє відтворити процес обробки даних);

  • ланцюжком помилок (не виявлена помилка на одній ділянці обліку спричинює одержання хибних результатів на іншій ділянкі, яка використовує неякісні дані);

  • неповними обліковими записами (інформація, яка вводиться до ЕОМ містить неповні облікові записи);

    Обліковий запис (сленг. акаунт, обліковка або обліківка) у комп'ютерній системі - сукупність наданої інформації про користувача, засобів та прав користувача відносно багатокористувацької системи.



  • повторенням помилок (при постійній обробці даних помилки можуть повторюватися через неякісну розробку програми, через багаторазовий запис однієї і тієї ж операції, через введення хибної змінної інформації або хибної постійної інформації, через недостатність технічних засобів у прикладному програмному забезпеченні);

  • хибним розподілом на періоди (інформація віднесена не до того облікового періоду);

  • підтасовкою даних (програма уможливлює крадіжку коштів підприємства);

  • невідповідністю нормативним актам (порядок введення даних не відповідає вимогам нормативних актів);

  • неузгодженістю з політикою адміністрації (політика та методи керівництва неузгоджені з системою оброки даних на ЕОМ);

  • невідповідністю якості послуг вимогам користувачів (користувачі не отримують вчасно потрібних результатів через: недостаню потужність ЕОМ, споживання окремими користувачами більшої частки послуг, ніж їм належить, неефективність автоматизованих систем і методів, невірне визначення першочергових робіт, застаріла техніка або програмне забезпечення, відсутність взаєморозуміння між користувачами та персоналом, який обслуговує ЕОМ);

  • хибним обліком (облікова інформація обробляється не у відповідності до діючої методики обліку).

Для зменшення ризику автоматизованої обробки даних необхідно:

  • покласти відповідальність на працівників за використовувані ресурси (фізичні засоби, інформаційні масиви, лінії зв’язку, документацію тощо);

  • забезпечувати постійну перевірку якості заходів захисту даних;

  • використання криптографії;

  • відповідальність користувачів за застосування за призначенням наданої їм інформації;

  • включенню до файлу “запису-живця” (назви неіснуючого підприємства, зайвої літери у прізвищі покупця тощо) для виявлення протизаконного використання інформації;

  • контроль за знищенням непотрібної інформації;

  • правова охорона заходів захисту даних (переслідування порушників порядку користування інформацією, встановленого підприємством);

  • класифікація інформації у відповідності з її значення (наприклад, секретні дані про комерційну діяльність, секретні дані про виробничу діяльність, секретна інформація про персонал, секретна бухгалтерська інформація тощо);

    Підприє́мництво, підприє́мницька дія́льність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.



  • ознайомлення персоналу підприємства з проблемами захисту даних та з необхідністю виконання заходів захисту інформації;

  • фізичний захист важливих форм і бланків.

Контрольні запитання

  1. Розкрити зміст важливих методичних і організаційно-технологічних принципів створення інформаційних систем.

  2. Локальний, глобальний та системний підхід щодо створення інформаційних систем.

  3. Якими принципами слідує керуватися під час створення інформаційних систем. Основні стадії життєвого циклу АІС і АІТ.

  4. Що розуміють під стадію створення інформаційних систем?

  5. Що таке етапи створення інформаційних систем ?

  6. Що включає в себе передпроектне обстеження ?

  7. Що включає в себе стадія проектування ?

  8. Дайте характеристику стадії “ведення системи в дію”

  9. Що таке промислова експлуатація ?

  10. Дайте перелік та характеристику комплексу задач з усіх розділів обліку і синтетичних рахунків.?

  11. З яких розділів складається опис постановки задач ?

  12. Що таке алгоритм розв’язання задач?

  13. Що передбачають організаційно-методичні функції бухгалтерського обліку в умовах автоматизованої обробки облікових даних?

  14. Базові принципи безпеки, їх завдання?

  15. Види захисту інформації?

  16. Що таке ризик автоматизованих систем бухгалтерського обліку?

  17. З чим пов’язанні основні види ризику автоматизованої обробки облікових даних?

  18. З чим пов’язані основні види ризику автоматизованої обробки облікових даних?

  19. Що необхідно для зменшення ризику автоматизованої обробки даних?


6. АВТОМАТИЗАЦІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ЗАДАЧ З ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
6.1. Облік основних засобів і нематеріальних активів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” , затверджений Наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. №92.

Матеріальні активи (Tangible Assets) - Активи, які можна побачити або доторкнутися до них, мають матеріальну форму. До довготермінових матеріальних активів часто відносять нерухоме майно та основні виробничі засоби.

Міністе́рство фіна́нсів Украї́ни (Мінфін України) - головний орган у системі центральних органів виконавчої влади України з фінансових питань. Місією Міністерства є формування оптимальної державної політики у сфері надходжень до бюджету та забезпечення виконання його видатків.

Норми ПБО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Вла́сність - результат привласнення[Джерело?], тобто ставлення людей до певних речей, як до своїх.

Бюдже́тна устано́ва - це організація, створена органом державної влади для здійснення управлінських, соціально-культурних, науково-технічних або інших функцій некомерційного характеру, діяльність якої фінансується з державного бюджету або за визначених обставин із позабюджетного фонду на основі кошторису доходів і витрат.

Юриди́чна осо́ба - організація, суб'єкт права, здатний від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.

ПБО 7 “Основні засоби” набув чинності з 1 липня 2000 р.

Згідно з ПБО 7 основні засоби — матеріальні активм, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший зарік).

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби поділяються на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які в свою чергу келасифікуються за такими групами (табл. ):




Класифікація основних засобів згідно ПБО 7

Таблиця

Основні засоби

Інші необоротні матеріальні активи

101 Земельні ділянки

102 Капітальні витрпти на поліпшення

земель

103 Будинки, споруди та передавальні



пристрої

104 Машини та обладнання

105 Транспортні засоби

106 Інструменти, прилади, інвентар(меблі)

107 Робоча і продуктивна худоба

108 Багаторічні насадження

109 Інші основні засоби


111 Бібліотечні фонди

  1. Малоцінні необоротні матеріальні

активи

113 Тимчасові (нетитульні) споруди

114 Природні ресурси

115 Інвентарна тара

116 Предмети прокату

117 Іншінеоборотні матеріальні активи


Рахунок 10 “Основні засоби” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах лізингу об”єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів ведеться щодо кожного об”єкту окремо.

Рахунок “Основні засоби” кореспондує:




Рахунок 10 «Основні засоби»

за дебетом з кредитом рахунків

за кредитом з дебетом рахунків

  1. «Капітальні інвестиції»

  2. «Довгострокова дебіторська заборгованість»

37 «Розрахунки з різними дебіторами»

41 «Пайовий капітал»

42 «Додатковий капітал»

46 «Неоплачений капітал»

48 «Цільове фінансування і цільові надход-

ження»


53 «Довгострокові зобов»язання з оренди»

71 «Інший операційний дохід»

73 «Інші фінансові доходи»

74 «Інші доходи»



13 «Знос необоротних активів»

16 «Довгострокова дебіторська заборго-

ваність»

37 «Розрахунки з різними дебіторами»

42 «Додатковий капітал»

84 «Інші операційні витрати»

85 «Інші затрати»

94 «Інші витрати операційної діяльності»

97 «Інші витрати»

99 «Надзвичайні витрати»



Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться щодо кожного об»єкта цих активів.

Рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи» кореспондує:

Рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи»

за дебетом з кредитом рахунків

за кредитом з дебетом рахунків

  1. «Капітальні інвестиції»

  2. «Довгострокова дебіторська

заборгованість»

  1. «Виробництво»

  1. «Розрахунки з різними дебіторами»

  1. «Пайовий капітал»

  2. «Додатковий капітал»

  1. «Неоплачений капітал»

  1. «Цільове фінансування і цільові

надходження»

  1. «Довгострокові зобов»язання з оренди»

  1. «Інший операційний дохід»

  2. «Інші фінансові доходи»

74 «Інші доходи»


  1. «Знос необоротних активів

16 «Довгострокова дебіторська

заборгованість»

37 «Розрахунки з різними дебіторами»


  1. «Витрати майбутніх періодів»

  1. «Додатковий капітал»

84 «Інші операційні витрати»

  1. «Інші затрати»

  1. «Інші витрати операційної діяльності»

  1. «Інші витрати»

99 «Надзвичайні витрати»

Основними задачами обліку основних засобів є:



  • визнання основних засобів;

  • придбання та первісна оцінка основних засобів;

  • подальші витрати, пов”язані з експлуатацією основних засобів;

  • амортизація основних засобів;

  • переоцінка основних засобів;

  • вибуття основних засобів;

  • розкриття інформації щодо основних засобів у примітках до фінансової звітності.



6.2. Організація автоматизованого обліку основних засобів
Облік основних засобів (ОЗ) і нематеріальних активів (НМА) здійснюється на протязі усього життєвого циклу, від надходження на підприємство і до моменту їх ліквідації чи реалізації.

Типовими формами первинної документації, якими оформлюють операції з обліку основних засобів є наступні уніфіковані форми документів:



  • ОЗ-1 — Акт приймання-передачі основних засобів (для внутрішнього переміщення);

  • ОЗ-2 — Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів;

  • ОЗ-3 — Акт на списання основних засобів;

  • ОЗ-4 — Акт на списання автотранспортних засобів;

    Автотрáнспортні зáсоби - легкові автомобілі, автобуси, вантажні автомобілі, причіпи, напівпричіпи, спеціальні автомобілі, призначені для експлуатації на дорогах загального користування.



  • ОЗ-5 — Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини;

  • ОЗ-6 — Інвентарна картка обліку основних засобів;

  • ОЗ-7 — Опис інвентарних карток з обліку основних засобів;

  • ОЗ-8 — Картка обліку руху основних засобів;

  • ОЗ-9 — Інвентарний список основних засобів;

  • ОЗ-14, ОЗ-15,ОЗ-16 — Розрахунок амортизації основних засобів.

З первинних документів формується вхідна інформація при автоматизаваному розв”язанні задач з обліку основних засобів та необоротних матеріальних активів.

Основними завданнями організації обліку і контролю наявності та руху основних засобів є:



  • правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в регістрах обліку надходження, внутрішнього переміщення і вибуття об'єктів основних засобів;

  • контроль за збереженням основних засобів;

  • контроль за витратами на ремонт основних засобів, а також за ефективністю використання основних засобів;

  • правильне обчислення та відображення в обліку сум амортизації;

  • отримання документально обґрунтованих даних про наявність та рух основних засобів за місцями їх експлуатації, а також в розрізі осіб, відповідальних за її збереженням”

  • виявлення результатів від реалізації об'єктів основних засобів або іншого їх вибуття.

І ефективного результату можна досягти з використанням інформаційних систем і комп'ютерних технологій обліку.

Задачі можуть розв’язуватися по-різному:



  • із застосуванням електронних таблиць;

    Табличний процесор (англ. electronic spreadsheet - електронний аркуш або електронна таблиця) - це інтерактивний, комп'ютерний застосунок для налагодження, аналізу та збереження даних у табличному форматі.



  • власних програмних продуктів, розроблених силами підприємства;

  • універсального програмного забезпечення, запропонованого фірмами-розробниками для проведення розрахунків з планування, обліку, контролю та аналізу.

Так, для виконання облікових робіт широкого використання набули такі програмні комплекси, як “1С: Підприємство”, “Парус”, “БЕСТ”, “Галактика” тощо. Крім того, користувач може скористатися окремими їх модулями, які, наприклад, забезпечують облік основних засобів, складский облік, торгівлю, заробітну плату тощо.

В наступному пункті на прикладі розглянемо використання ПП “Галактика”.


6.3. Автоматизація розв'язання задачі “Облік основних засобів та необоротних матеріальних активів” з використанням програмного продукту “Галактика”
Програмний продукт “Галактика” розроблений корпорацією “ГАЛАКТИКА”, фінансово-економічного призначення і систем управління.

Функціональна структура системи “Галактика” включає:



  • Контур адміністративного управління

  • Контур оперативного управління

  • Контур управління виробництвом

  • Контур бухгалтерського обліку

Система побудована по модульному принципу, що допускає в залежності від виробничо-економічної ситуації ізольовану експлуатацію окремих модулів, а також використання їх довільних комбінацій.

Функціональна структура системи “Галактика” представлена на рис.____


Автоматизоване вирішення задач обліку основних засобів передбачає: документування операцій руху основних засобів; організацію поточного обліку наявності та руху основних засобів та складання звітності; розрахунок амортизації та зносу основних засобів; організацію поточного обліку амортизаційних відрахувань та зносу основних засобів, складання звітності; документування операцій по ремонту основних засобів; організацію поточного обліку ремонту основних засобів, складання звітності.

Розглянемо особливості автоматизованого обліку основних засобів та необоротних матеріальних активів.

Вихідні звіти, які формуються в результаті рішення задач:


  • Інвентарний опис по МВО за звітний період;

  • Інвентарний опис по МВО на вказану дату;

  • Інвентарний опис по МВО по підрозділам;

  • Відомість зносу по МВО;

  • Відомість зносу по видам ОЗ (по всім об”єктам; по об”єктам, які прибули в поточному році; по об”єктам, які вибули в поточному році; за проміжок);

  • Відомість зносу по підрозділам;

  • Відомість зносу по підрозділам у розрізі видівОЗ;

  • Відомість наявності драгметалів;

  • Інвентаризаційний опис драгметалів;

  • Звіт повного зносу;

  • Зведений звіт зносу по підрозділам;

  • Зведений звіт зносу по групам і видам ОЗ;

  • Рух ОЗ по видам Оз;

  • Рух ОЗ по МВО;

  • Рух ОЗ по підрозділам;

  • Відомість переоцінки по видам ОЗ;

  • Відомість переоцінки по групам ОЗ;

  • Відомість переоцінки по підрозділам;

  • Карточка обліку руху ОЗ по групі ОЗ;

  • Карточка обліку руху по виду ОЗ;

  • Карточка обліку руху по МВО;

  • Карточка обліку руху по підрозділу

  • Статистичний звіт по формі 11, який включає :

Наявність і рух ОЗ

Наявність ОЗ на кінець року

Амортизація ОЗ

Інші нефінансові активи


Конрольні запитання

  1. Основні задачі обліку основних засобів.

  2. Особливості автоматизованого обліку основних засобів.

  3. Особливості автоматизованого обліку необоротних матеріальних активів.

  4. Вихідні звіти, які формуються в результаті рішення задач з обліку основних засобів.

  5. Вихідні звіти, які формуються в результаті рішення задач з необоротних матеріальних активів.

  6. Дайте визначення основним засобам, нематеріальним активам та назвіть особливості їх класифікації, як вони впливають на автоматизовану обробку.

  7. Назвіть, які рахунки з плану рахунків забезпечуватимуть на прикладі програмного комплексу розкрийте особливості ведення синтетичного та аналітичного обліку.

  8. Схарактеризуйте нормативно-довідкову інформацію з обліку основних засобів та НМА, назвіть особливості формування довідників.

  9. Схарактеризуйте особливості формування електронних первинних документів, які описують господарські операції по наявності і руху основних засобів.

  10. Назвіть особливості коригування облікових даних.

  11. Розкрийте особливості ведення електронної картотеки основних засобів.

  12. Схарактеризуйте основні форми вихідної інформації, періодичність формування та назвіть її користувачів.

  13. Схарактеризуйте інформаційні потоки з обліку основних засобів.

Тема 7. АВТОМАТИЗАЦІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ЗАДАЧ З ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
7.1. Особливості обліку виробничих щапасів
Національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 246 від 2.11.99р., визначаються методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та її розкриття в фінансовій звітності.

За цим стандартом запаси – це активи, які:

  • утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

  • перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

  • утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та накдання послуг, а також управління підприємством.

Їх структура відображена на рис.

В бухгалтерському обліку виокремлюють поняття виробничі запаси, під якими розуміють предмети праці, призначені для обробки, переробки або використання в промисловому виробництві чи для господарських потреб, а також засоби праці, які у відповідності до діючих положень включаються до складу оборотних засобів як малоцінні та швидкозношувані предмети.

За́соби пра́ці - речі або їх комплекс, за допомогою яких людина виробляє життєві блага, тобто це інструменти і обладнання, машини і устаткування, земля і дороги, виробничі будівлі і споруди. До засобів праці належать знаряддя.

Предме́ти пра́ці - речі, на які спрямована праця і засоби праці з метою створення життєвих благ, тобто йдеться про речовину природи, сировину, напівфабрикати. Предмети праці визначаються конструкцією продукції, що випускається виробничою системою.

Далі в тексті розглядатимуться саме ці складові запасів.

В плані рахунків для обліку матеріальних цінностей визначений рахунок 20 “Виробничі запаси”, який має відповідні субрахунки (табл.1).

Таблиця 1.

Структура рахунку 20 “Виробничі запаси”

Номер рахунку

Назва рахунку

Код субрахунку

Назва субрахунку

20

Виробничі запаси







201
Сировина і матеріали







202

Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби







203

Паливо







204

Тара й тарні матеріали







205

Будівельні матеріали







206

Матеріали, передані в переробку







207

Запасні частини







208

Матеріали сільськогосподарського призначення







209

Інші матеріали

Для великих і середніх підприємств з великою номенклатурою матеріальних цінностей для забезпечення якісного аналітичного обліку на основі діючої в Україні системи класифікації розробляється власний детальний класифікатор, який дозволяє розподілити МЦ за групами, підгрупами (за окремими видами, марками, гатунками, типорозмірами) та окремими номенклатурними номерами, номерами матеріалів. В ньому кожному найменуванню, типорозміру та гатунку присвоюється умовне цифрове позначення – номенклатурний номер (код). Кількість знаків в коді повинна бути мінімальною, але достатньою для того, щоб охопити найважливіші ознаки усього переліку використовуваних матеріалів.

Рахунок 20 “Виробничі запаси” кореспондує таким чином (Пархоменко В.М., Баранцев П.П. “Реформування бухгалтерського обліку в Україні”):


Рахунок 20 «Виробничі запаси»

за дебетом з кредитом рахунків

за кредитом з дебетом рахунків

  1. «Виробничі запаси»

  1. «Виробництво»

24 «Брак у виробництві»

26 «Готова продукція»



27 «Продукція сільгосп. виробництва»

28 «Товари»

37 «Розрахунки з різними дебіторами»

41 «Пайовий капітал»

42 «Додатковий капітал»

46 «Неоплачений капітал»



  1. «Цільове фінансування і цільові надходження»

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

  1. «Розрахунки за податками й платежами»

  1. «Розрахунки за іншими операціями»

  1. «Інший операційний дохід»

73 «Інші фінансові доходи»

74 «Інші доходи»



15 «Капітальні інвестиції»

20 «Виробничі запаси»



  1. «Виробництво»

24 «Брак у виробництві»

28 «Товари»

37 «Розрахунки з різними дебіторами»


  1. «Витрати майбутніх періодів»

42 «Додатковий капітал»

  1. «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»

  1. «Матеріальні витрати»

  1. «Інші операційні витрати»

  2. «Інші затрати»

  1. «Загальновиробничі витрати»

  2. «Адміністративні витрати»

  3. «Витрати на збут»

  4. «Інші витрати операційної діяльності»

99 «Надзвичайні витрати»

Малоцінні та швидкозношувані предмети обліковуються на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” і групуються за видами предметів. Кореспонденція цього рахунку така:




Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»

за дебетом з кредитом рахунків

за кредитом з дебетом рахунків

  1. «Виробництво»

24 «Брак у виробництві»

  1. «Готова продукція»

37 «Розрахунки з різними дебіторами»

41 «Пайовий капітал»

42 «Додатковий капітал»


  1. «Неоплачений капітал»

48 «Цільве фінансування і цільові надходження»

  1. «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

64 «Розрахунки за податками й платежами»

68 «Розрахунки за іншими операціями»

71 «Інший операційний дохід»

73 «Інші фінансові доходи»

74 «Інші доходи»



15 «Капітальні інвестиції»

23 «Виробництво»



  1. «Розрахунки з різними дебіторами»

39 «Витрати майбутніх періодів»

  1. «Додатковий капітал»

  1. «Матеріальні витрати»

84 «Інші операційні витрати»

  1. «Інші затрати»

  1. «Загальновиробничі витрати»

  2. «Адміністративні витрати»

  3. «Витрати на збут»

  4. «Інші витрати операційної діяльності»

99 «Надзвичайні витрати»


Основними задачами обліку виробничих запасів є:
  • облік надходження матеріальних цінностей на склад.


  • облік руху матеріальних цінностей на складі.

  • облік нестач та надлишків матеріальних цінностей в місцях зберігання та експлуатації.

  • облік руху малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) в експлуатації.

  • облік переоцінки матеріальних цінностей.

  • облік наявності і руху дорогоцінних металів і каменів у складі комплектуючих виробів, МШП за місцями зберігання та експлуатації.

    Благоро́дні мета́ли (шляхе́тні мета́ли) - метали, що належить до групи кольорових металів, які мають високу хімічну стійкість і умовно поділяються на дві підгрупи: дорогоцінні метали (золото, срібло) і платинові метали (платина, паладій, родій, іридій, рутеній, осмій).



  • облік наявності та руху матеріалів, МШП.

  • облік витрат матеріальних цінностей зі складу.

Ці задачі регламентується чинними в Україні нормативними документами: Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”; План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виплавлення помилок і змін у фінансовій звітності»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»; Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових засобів і документів, розрахунків; Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку; типовий порядок визначення норм запасів товаро-матеріальних цінностей; інші нормативні документи.

Важливу роль в обліку виробничих запасів відіграють методи їх оцінки. В залежності від обраної облікової політики на підприємстві використовуються такі методи як FIFO, LIFO тощо.

Задачі з обліку виробничих запасів тісно взаємозв’язані з задачами інших ділянок обліку та управлінською інформаційною системою підприємства:


  • позавиробничі витрати; надходження матеріальних цінностей за фактичною вартістю (облік фінансово-розрахункових операцій);

  • відпуск матеріальних цінностей в порядку реалізації (облік готової продукції та її реалізації);

  • приход матеріальних цінностей по кореспондуючих рахунках; витрати матеріальних цінностей по кореспондуючих рахунках (облік та складання звітності);

  • витрати матеріальних цінностей на виробництво (облік витрат на виробництво).


7.2. Організація автоматизованого обліку виробничих запасів і малоцінних та швидкозношуваних предметів
Автоматизована обробка даних з обліку виробничих запасів і малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) на практиці може забезпечуватися різними способами:

  • розробкою спеціалізованою фірмою на замовлення управлінської інформаційної системи підприємства (в тому числі й інформаційної системи обліку);

  • придбанням універсального програмного комплексу (або його окремого модулю) на ринку прогамного забезпечення;

  • автоматизацією облікового процесу силами фахівців підрозділу з автоматизованої обробки даних підприємства;

  • використанням табличних процесорів обліковими працівниками для забезпечення автоматизованого вирішення окремих задач конкретної ділянки обліку.

При цьому повинно враховувтися, що облік виробничих запасів здійснюється на складах та в бухгалтерії підприємства.

Після придбання у відповідності до виписаних документів виробничі запаси доставляються на склад підприємства або матеріально-відповідальній особі. На складі здійснюється документоване оформлення операцій і первинна обробка даних з обліку виробничих запасів, ведеться аналітичний облік в місцях зберігання матеріальних цінностей. Інформаційна база на цьому рівні являє собою складську картотеку, в якій відображається рух і залишки на конкретну дату або за конкретний період часу.

Облік матеріалів в бухгалтерії ведеться в кількісному та вартісному виразі по матеріально відповідальних особах, балансових рахунках, субрахунках та облікових групах на підставі зданих первинних документів зі складів та підрозділів підприємства. Здійснює розрахунок і формування вихідної інформації регламентного, контрольного і довідкового характеру. Виконується аналіз, прогноз, аудит і прийняття управлінських рішень у цілому по підприємству або структурному підрозділу.

Технологічний процес автоматизованої обробки даних з обліку виробничих запасів полягає у виконанні всіх необхідних операцій по введенню, обробці, збереженню і видачі необхідної інформації, групованню даних на рахунках, з метою контролю за наявністю і витратою матеріальних засобів зі своєчасним складанням звітності.

Тому для забезпечення обліку виробничих запасів можуть використовуватися окремі програмні модулі, які обслуговують їх облік в місцях зберігання та в бухгалтерії, або створенням різних рівнів робочих мість автоматизованої ділянки обліку виробничих запасів. Останній спосіб передбачає використання комплексної системи організації первинної та вихідної інформації. Єдина база бухгалтерських записів забезпечує необхідною інформацію аналітичний, синтетичний та управлінський облік, формування конкретної звітності.

Прово́дка, бухга́лтерський за́пис (англ. Entry) - запис на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій у паперовому журналі або в комп'ютерній базі даних про зміну стану об'єктів, що обліковуються.

Спільна інформаційна база уможливлює спільне використання такої нормативно-довідкової інформації, як довідники: зовнішніх організацій; прізвищ працюючих; структурних підрозділів; статей обліку; припустимої кореспонденції рахунків; номенклатура-цінник виробничих запасів; типових господарських операцій; постійних даних; груп матеріалів тощо.



Для обліку матеріальних цінностей використовуються типові форми первинних документів, які утворюють вхідну інформацію:

  • прибутковий меморіальний ордер;

  • здавальна накладна;

  • товарно-транспортна накладна;

  • вимога;

  • накладна на відпуск матеріалів на сторону;

  • карточка складського обліку.

Вихідною інформацією складського обліку є:

  • картка складського обліку матеріалів;

  • оборотна відомість матеріальних цінностей;

  • довідкова інформація;

  • інформація про переоцінку матеріальних цінностей;

  • реєстр первинних документів;

  • інвентаризаційна відомість.

А в бухгалтерії основою регламентованою вихідною інформацією з обліку матеріальних цінностей, є :

  • інвентаризаційна відомість по наявності матеріальних цінностей;

  • зведена відомість по надходженню матеріальних цінностей;

  • зведена відомість по витраті матеріальних цінностей;

  • оборотна відомість матеріальних цінностей;

  • картка підзвітної особи;

    Підзві́тна осо́ба - працівник даного підприємства, який отримав грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом (розпорядженням) керівника підприємства. Для обліку розрахунків з підзвітними особами в українському Плані рахунків призначено рахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами».



  • відомість відображення господарських операцій з обліку матеріальних цінностей на рахунках бухгалтерського обліку;

  • відомість переоцінки матеріальних цінностей;

  • відомість нарахування і списання зносу МШП;

  • відомість надходження матеріальних цінностей в аналітичному розрізі;

  • відомість використання матеріальних цінностей;

  • довідкова інформація обліку і аудиту матеріальних цінностей;

  • відомість показників прибутку отриманої від реалізації матеріальних цінностей;

  • реєстр первинних документів;

  • журнал обліку відпустки матеріальних цінностей;

  • прогнозування запасів товарно-матеріальних цінностей;

  • прогнозування використання матеріальних цінностей.

Є свої особливості автоматизованого обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП).

До малоцінних та швидкозношуваних предметів відносяться:



  • предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

  • предмети, які за своєю вартістю не відносяться до основних засобів незалежно від терміну служби;

  • форменний одяг, призначений для видачі працівникам підприємства;

  • інвентарна тара тощо.

В аналітичному обліку виокремлюють МШП за місцем зберігання (складський облік) та МШП в експлуатації. Аналітичний облік МШП на складі подібний обліку матеріальних цінностей, а облік МШП, які знаходяться в експлуатації, вимагає виділення таких груп: інструменти, спецодяг і спецвзуття, господарський інвентар, штампи, спецпристосування, моделі спеціального та загального призначення. Всередині групи МШП обліковуються за номенклатурними номерами, місцями зберігання та використання (цехах, службах і інших підрозділах підприємства).

При автоматизації обліку МШП використовується нормативно-довідкова інформація: довідник цехів, складів та матеріально-відповідальних осіб, МШП (номенклатурних номерів), синтетичних рахунків, субрахунків та шифрів аналітичного обліку, винуватців і причин вибуття предметів із експлуатації, операцій руху предметів в експлуатаціїю.

Для оперативного обліку на місцях експлуатації МШП підприємство розробляє графік документообігу, в якому визначається рух первинних документів всередині підприємства.

Для обліку МШП використовуються основні первинні документи, якими описуються операції обліку матеріальних цінностей. Крім того, можливе формування специфічних документів:



  • повідомлення про сдачу на склад (комору) інструмента, який втратив свою придатність до використання;

  • записка майстра цеху на видачу робочим із комори інструменту (для тривалого використання);

  • акт на вибуття інструмента внаслідок зносу чи помилки.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12



  • Сировина і матеріали