Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Переваги і недоліки різних систем ведення роздрібної електронної комерції

Переваги і недоліки різних систем ведення роздрібної електронної комерції




Сторінка9/11
Дата конвертації10.03.2017
Розмір2.12 Mb.
ТипЛекція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Переваги і недоліки різних систем ведення роздрібної електронної комерції

Модель

Переваги

Недоліки

Електронний торговий ряд

- дешеве рішення, підходить для реклами товарних пропозицій, розміщених у вже існуючих магазинах;

- широкий асортимент



- відсутність єдиних стандартів якості обслуговування;

- залежність від рівня розвитку торгового ряду;

- складність індивідуалізації товарної пропозиції;

- висока конкуренція серед його учасників



Інтернет-вітрина

- відносно недороге і нескладне Інтернет-рішення;

- швидкість виходу на ринок



- реалізується тільки оформлення заявки, відсутня решта всіх складових процесу продажу (виписка рахунку, інтерактивні взаєморозрахунки, відстежування виконан-ня замовлення, надання знижок і т.д.);

- неможливо повністю використовувати засоби автоматизації бізнес-процесів і цим суттєво підвищити ефективність комерційної діяльності



Інтернет-магазин, що не має власних складів і працює за договорами з постачальниками

- вищий рівень автоматизації бізнес-процесів, ніж в Інтернет вітрині;

- відносна простота виходу на ринок (немає необхідності у створенні складських запасів)



- обмежена ефективність логістики і як наслідок – тривалі терміни комплектації і доставки замовлення;

- при збільшенні аудиторії сильно зростають витрати на логістику;

- проблематичне повернення товару;

- відсутність додаткових послуг



Інтернет-магазин, що має власні складські запаси

- гнучка система цін;

- має всі переваги Інтернет-торгівлі



Найбільш капіталомісткий спосіб ведення електронної комерції


Лекція 9

Електронні платіжні системи
1. Види електронних систем взаєморозрахунків.

2. Пластикові картки.

3. Класифікація пластикових карток.

4. Основні поняття систем взаєморозрахунків пластиковими картками.

5. Механізм взаєморозрахунків пластиковими картками в Інтернеті.

6. Переваги і недоліки використання пластикових карток в Інтернет-комерції.


1. Види електронних систем взаєморозрахунків.

Електронна комерція дозволяє передавати запити роздрібного покупця безпосередньо виробникові, усуваючи ланцюжки дистриб'юторів і дилерів. Цей процес отримав назву дезінтермедіація. Він дозволяє знизити накладні витрати на логістику, продаючи роздрібним покупцям товар безпосередньо з підприємства-виробника.

У зв'язку зі скороченням транзакційних витрат стає актуальною оптимізація процедури розрахунків і платежів. Проведення електронних розрахунків і доставка за допомогою Інтернету дозволяють здійснити повний цикл комерційних відносин в єдиному середовищі електронної комерції.

Платіжні системи є одним із основних елементів інфраструктури електронної комерції, значною мірою це обумовлено впровадженням надійніших, зручніших та ефективніших платіжних систем.



Платіжна система – сукупність нормативних актів, договірних відносин, фінансових й інформаційно-технічних засобів, а також учасників (банків, процесингових центрів, підприємств сфери торгівлі і послуг, страхових компаній), які забезпечують функціонування системи фінансових взаєморозрахунків.
Нормативна документація - документи, які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.

На поточний момент в Україні існують декілька систем розрахунків за операціями з платіжними картками. Їх можна класифікувати наступним чином:

- міжнародні платіжні системи MasterCard International, VISA International, American Express, Diner's Club;

American Express Company або AmEx - корпорація з надання фінансових послуг; її засновано в 1850 та вона є одним з 30 компонентів Dow Jones Industrial Average. AmEx відома своїми кредитними й платіжними картками та дорожніми чеками для бізнесу: вона вважається найдорожчим брендом світу та найвизначнішою компанією.
MasterCard Worldwide (NYSE: MA) - міжнародна платіжна система, що об'єднує 22 тисячі фінансових установ в 210 країнах світу. Штаб-квартира компанії знаходиться в Нью-Йорку, США.

- національна система масових електронних платежів НСМЕП;

- внутрішні міжбанківські платіжні системи (ОНІКС, ОБЕКС);

- внутрішні локальні монобанківські платіжні системи (МЕТКАРТ, СБОН, ПІБ).

Внутрішні міжбанківські платіжні системи ОНІКС та ОБЕКС знаходяться на початковій стадії становлення. Організація та правила роботи цих систем використовують стандарти та правила міжнародних систем, що є позитивним з точки зору надійності як роботи, так і бізнесу цих внутрішніх систем. Банки, які є членами міжнародних систем, використовують існуючі у них програмно-технічні рішення, і не несуть при цьому додаткових затрат та економлять на платі за міжнародну торгову марку.

В системі ОНІКС бере участь декілька банків але об'єми та обороти по ним невеликі. Ймовірно, таку ситуацію можна пояснити тим, що ініціатором цієї системи є банк «Аваль», який є один із лідерів карткового бізнесу в Україні, а тим самим і основним конкурентом інших банків.

Система ОБЕКС тільки починає формуватися, її організаторами виступають Ексімбанк та Ощадбанк. В ролі центрального процесинга передбачається використовувати рішення ТОПАЗ.

Внутрішні локальні моно банківські платіжні системи (СБОН, МЕТАКАРТ, ПІБ тощо) у даний час носять характер швидше систем доступу до рахунку, а не платіжних, оскільки сфера використання цих карток в якості платіжних обмежується в основному оплатою обідів в своїх же їдальнях та покупок в своїх магазинах. Об'єднання цих банків в даний час малоймовірне через технічні та організаційні труднощі, а саме: відсутність спільних правил та принципів організації тощо.

З огляду на вищезазначене, найбільш перспективною власною платіжною системою виглядає Національна система масових електронних платежів. Проект цієї системи передбачає участь найбільшої кількості українських банків. Особливістю проекту є використання власних операційної системи, системи безпеки та фінансових прикладних задач старт-карти. На першому етапі впроваджено два основних платіжних інструмента - електронний гаманець та електронний чек, які реалізують дебітові схеми платежів.

Поза сумнівом, електронним платіжним системам ще потрібно прийти до єдиного стандарту, який дозволить погоджувати рішення різних розробників, а користувачеві без обмежень платити в Інтернеті будь-яким зручним для нього способом.
Електронна платіжна система повинна гарантовано виконувати наступні вимоги:

Конфіденційність. Фінансова інформація платника (наприклад, номер кредитної карти, сума платежу) повинна бути доступна мінімальному колу учасників платіжної системи, що мають на це законне право.

Цілісність інформації. Забезпечення збереження інформації і захист від несанкціонованої зміни.

Аутентифікація. Підтвердження того, що контрагенти є тими, за кого вони себе видають.

Авторизація. Процес, в ході якого вимога на проведення транзакції схвалюється або відхиляється платіжною системою. Ця процедура дозволяє визначити наявність коштів у покупця і прав на відповідне їх використання.

Безпека. Система повинна перешкоджати шахрайству і забезпечувати страхування платежів. Підтримка широкого спектра платіжних інструментів.

Мінімізація собівартості транзакції. Плата за оброблення транзакцій придбання товарів і послуг входить до їх вартості, тому зниження ціни транзакції збільшує конкурентоспроможність продавця і платіжної системи.

Можливість стороннього арбітражу й аудиту. Платник повинен мати можливість довести третій стороні, що платіж проведений і надати дані про предмет платежу. Це необхідно у разі конфлікту, коли клієнт або не отримав сплачений товар, або не задоволений його якістю. Одержувач платежу повинен мати можливість довести третій стороні, яку суму, коли, за що і від кого він отримав. Банкір повинен мати можливість довести третій стороні, що він при роботі з рахунками чітко слідував платіжним дорученням.
Як правило, електронні платіжні системи побудовані або на технології віддаленого управління рахунком, або на технології електронних сертифікатів. Проте електронні чеки можуть бути віднесені до обох груп, оскільки є інструментом управління банківським рахунком на основі електронних сертифікатів. Види електронних платіжних систем подано у табл. 9.1.

Таблиця 9.1

Види електронних платіжних систем

Системи, засновані на принципі

управління рахунком

Системи, засновані на принципі

електронних сертифікатів

Системи Клієнт-Банк

Інтернет-банк



Смарт-карти

Магнітні карти

Електронні гроші

Електронні чеки


2. Пластикові карти

У більшості розвинених країн, наприклад в США і Японії, на кожного мешканця доводиться в середньому по три-чотири пластикові карти. За їх допомогою здійснюється дві третини покупок.

Попередниками пластикових карт були чекові книжки, які набули значного поширення наприкінці ХІХ століття. Технологія використання чекових книжок досить проста. Клієнт вносить на банківський рахунок депозит, отримує від банку іменну чекову книжку і розраховується чеками в магазинах, поки не вичерпає внесену до банку суму.

Ба́нківський раху́нок - рахунок, на якому обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Ідея кредитної карти була висунута в 1880 р. у книзі Едуарда Белламі «Дивлячись назад». Проте перші кредитні карти були випущені лише у 1914 р. фірмою Mobil Oil і використовувалися при оплаті нафтопродуктів. Перші карти були картонними, дані на них були або надруковані, або видавлені. Відмінність їх від сучасних пластикових карт тільки у матеріалі карт і системі обліку руху грошей.

На даний час значного розповсюдження набуло використання пластикових карт як засобів розв’язання проблем організації безготівкових взаєморозрахунків у сфері роздрібної торгівлі. Збільшення обсягу безготівкових розрахунків дозволяє зменшити можливість використання неврахованої готівки, що призводить зрештою до збільшення надходження податків.

Безготі́вкові розраху́нки - платежі, які здійснюються шляхом перерахування з рахунку платника на рахунок кредитора у банках без використання грошових купюр. Безготівкові розрахунки застосовуються між підприємствами і організаціями для розрахунків за куплені сировину, матеріали, напівфабрикати, відвантажену продукцію, виконані роботи і т. д.


Пластикова картка – персоніфікований платіжний інструмент, використовуваний для автоматизації безготівкових розрахунків (як правило, на роздрібному споживчому ринку).

Відповідно до закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платіжна картка – це спеціальний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів із своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором



Пластикова банківська картка – засіб розрахунку у формі емітованої в установленому порядку картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, одержання грошей у наявній формі в касах банків, фінансових організацій, пунктах обміну іноземної валюти вповноважених банків і через банкомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пластикова картка, на відміну від паперових грошей, може бути прийнята до оплати за товари й послуги практично в будь-якій країні світу без попередньої конвертації грошей, що перебувають на картці, у місцеву валюту, конвертація робиться автоматично.
Валю́та (італ. valuta - «цінність», «вартість» від лат. valere - «мати силу, коштувати») - грошова одиниця, що використовується як засіб розрахунку в торгових операціях. Валютою, зазвичай, є монети та банкноти певної держави, які є фізичним аспектом національної грошової маси.
Фіатні гроші (англ. fiat currency) - тип грошей або валюти, цінність яких походить не від власної вартості або гарантії обміну на золото або іншу валюту, а від державного наказу (fiat) використання їх як засобу платежу.

На лицьову сторону платіжних карток наносять логотип фінансового інституту, торговельні марки платіжної системи, номер картки, ім'я власника, термін дії картки. Крім того, звичайно на картці присутня голограма з певним символом платіжної системи, може також бути присутнім спеціальний елемент, видимий тільки в ультрафіолетових променях. На лицьовій стороні чіпової картки перебуває мікросхема, її розташування строго визначене стандартом. На звороті картки перебувають магнітна смуга (місце, яке також строго визначено стандартом), панель для підпису й нанесений поліграфічним способом текст банку.

Ультрафіолетове випромінювання (від лат. ultra - «за межами»), скорочено УФ-випромінювання або ультрафіолет - невидиме оком людини електромагнітне випромінювання, що посідає спектральну область між видимим і рентгенівським випромінюваннями в межах довжин хвиль 400-10 нм.
Полігра́фія (від полі - багато; графо - пишу) - галузь техніки, сукупність технічних засобів для множинного репродукування текстового матеріалу й графічних зображень.
У деяких платіжних системах дозволяється в певнім полі (частіше - на звороті картки) поміщати фото власника.



У процесі підготовки до випуску картка піддається графічній, фізичній та електричній персоналізації.

Під графічною персоналізацію розуміють нанесення поліграфічним способом на картку логотипа фінансового інституту-емітента, частіше ж - нанесення за допомогою спеціальних принтерів персональної інформації про власника.

Фізична персоналізація служить для нанесення на картку персональних даних: номера картки, прізвища й імені власника, терміну дії карти, а також іноді деякої додаткової інформації (наприклад, найменування банку-агента, що безпосередньо видав картку своєму клієнтові, або організації, у якій працює власник).

Номер платіжної картки складається з послідовності цифр, звичайно від 13 до 19, найчастіше - 16. У платіжних системах банківських карток номер картки починається з 6 цифр, названих BIN (ідентифікаційний номер банку). Закінчується номер картки контрольною цифрою, що обчислюється виходячи з попередніх цифр за допомогою нескладного алгоритму.

Ембосування (тиснення) - метод фізичної персоналізації. Ембосовані символи - опуклі, також підфарбовуються спеціальною фарбою (звичайно срібною, чорною або золотою). Ембосування необхідно для візуальної ідентифікації персональних даних про власника касиром або операціоністом, і для перенесення персональних даних з картки на сліп (рахунок-повідомлення).

«Електронні» картки відповідно до правил приймаються тільки в електронних пристроях (банкоматах, касових апаратах, платіжних терміналах).



При електричній персоналізації кодується магнітна смуга або здійснюється запис інформації в мікросхему.

Персоналізація карти дозволяє ідентифікувати картку і її власника, а також здійснити перевірку платоспроможності картки при прийомі її до оплати або видачі готівки. Доступ до записаних даних захищається кодованим паролем (або PIN-кодом).

PIN-код - персональний ідентифікаційний номер являє собою послідовність цифр (звичайно 4-6, але може бути й до 12), використану для ідентифікації клієнта.

PIN-код PIN-код (англ. Personal Identification Number – персональний ідентифікаційний номер) - аналог паролю. В ході операції авторизації використовується одночасно як пароль доступу власника карти до терміналу і як таємний ключ для цифрового підпису запиту.
У зв'язку з тим, що РIN-код призначений для ідентифікації клієнта, його значення повинне бути відомо тільки клієнтові.

У цей час ведуться дискусії про застосування PIN-коду для ідентифікації клієнта. Прихильники застосування затверджують, що розкриття PIN-коду становлять кілька випадків на сотні мільйонів транзакцій. А супротивники вважають, що PIN-код може працювати тільки в ідеальних умовах. Якщо:

- відсутня передача картки при передачі її від банку клієнтові;

- банківські картки не крадуть, не гублять, їх не можна підробити;

- PIN-код неможливо довідатися при доступі до системи іншим користувачем;

- в електронній системі банку відсутні збої й помилки;

- у самому банку немає шахраїв.

Як альтернатива пропонується використати пристрої ідентифікації, засновані на біометричному принципі (відбитки пальців, долоні, запису голосу, райдужна оболонка ока).

Райдужна оболонка, райдужка або ірис (лат. iris) - тонка рухома діафрагма ока у хребетних тварин з отвором (зіницею) в центрі; розташована за рогівкою, між передньою і задньою камерами ока, перед кришталиком.
Більшість біометричних критеріїв вимагає обсяг пам'яті в кілька сотень байтів, а також спеціального устаткування для ідентифікації користувача. Крім того, практично для всіх систем безпеки, побудованих на використанні біометрії, характерна поява помилок першого й другого роду. Внаслідок помилок першого роду система відкидає дійсного користувача. Помилки другого роду полягають у тому, що система не відкидає недійсного користувача.

Помилки першого й другого роду пов'язані зі зміною реальних біометричних характеристик користувача (наприклад, зміна голосу через хворобу або утому). Наявність цих помилок може стати серйозною проблемою при використанні методів біометрії на підприємствах торгівлі й у банкоматах як для клієнтів, що не зуміли скористатися послугою, так і для самих банків, підприємств торгівлі. Тому поки біометричні критерії не знайшли широкого поширення в цій сфері.

Процес затвердження продажу або видачі готівки по картці ґрунтується на технології авторизації. Для її проведення точка обслуговування робить запит платіжній системі про підтвердження повноважень пред'явника карти і його фінансових можливостей. Технологія авторизації залежить від схеми функціонування платіжної системи, типу карти і технічної оснащеності точки обслуговування.

Авторизація виконується автоматично: карта поміщається у торговий термінал, який прочитує дані з карти; касиром уводиться сума платежу, а держателем карти зі спеціальної клавіатури – секретний ПІН-код. Після цього термінал здійснює авторизацію, установлюючи зв'язок з базою даних платіжної системи (он-лайнова авторизація) або здійснюючи додатковий обмін даними з самою карткою (оф-лайнова авторизація). У разі видачі готівки процедура носить аналогічний характер з тією лише різницею, що функцію торгового термінала виконує банкомат.
3. Класифікація пластикових карток

Існує багато ознак, за якими можна класифікувати пластикові карти. Нижче наведено основні з них:



1) за матеріалом, з якого вони виготовлені: паперові (картонні), пластикові, металеві.

У цей час найбільшого поширення одержали пластикові карти. Однак для ідентифікації власника карти часто використаються паперові (картонні) карти, запаяні або запресовані в пластикову плівку. Це ламіновані карти. Ламінування є досить простою, дешевою й легкодоступною процедурою, і тому якщо карта використається для розрахунків, то з метою підвищення захищеності від підробки застосовують більш складну технологію виготовлення карт із пластику.

На відміну від металевих карт пластик легко піддається термічній обробці й тиску, що досить важливо для персоналізації карти перед видачею її клієнтові.

2) за способом запису інформації на карту: графічний запис, ембосування, штрих-кодування, кодування на магнітній смузі, чип, лазерний запис (оптичні карти).

Самою ранньою й простою формою запису інформації на карту було й залишається графічне зображення.

Термі́чна обро́бка - технологічний процес, сутність якого полягає у зміні структури металів і сплавів при нагріванні, витримці та охолодженні, згідно зі спеціальним режимом, і тим самим, у зміні механічних та фізичних властивостей останніх.
Схема (грец. Σχήμα - образ, вид) - Спрощене зображення, викладення чогось у загальних, основних рисах. Кресленик, що передає основну ідею конструкції машини, приладу тощо за допомогою умовних позначень.
Воно дотепер використається у всіх картах, включаючи самі технологічно витончені. Спочатку на карту наносилися тільки прізвище, ім'я власника карти й інформація про її емітент. Пізніше на універсальних банківських картах був передбачений зразок підпису, а прізвище й ім'я стали ембосувати.

Ембосування дозволило значно швидше оформляти операцію оплати картою, роблячи відбиток на ній. Інформація, ембосована на карті, моментально переноситься через копіювальний папір на сліп.

Копіювальний папір, копірка - тонкий папір з нанесеним на одну із сторін фарбувальним шаром, призначений для отримання копій документа. Вкладався між двома аркушами паперу так, що слід від написання або малювання олівцем, ручкою, друкарською машинкою або матричним принтером на верхньому аркуші переносився на нижній аркуш.

Запис інформації на карту за допомогою штрих-кодування застосовувався до винаходу магнітної смуги й у платіжних системах поширення не одержав. Однак карти зі штрих-кодами, подібними тим, які наносяться на товари, досить популярні в спеціальних карткових програмах, де не потрібні розрахунки. Це пов'язане з відносно низькою вартістю таких карт й устаткування, що зчитує. При цьому для кращого захисту штрих-коди покриваються непрозорим для неозброєного ока покриттям й зчитуються в інфрачервоному світлі

До кодування на магнітній смузі відносяться карти, на зворотному боці яких наклеєна магнітна смужка, на якій звичайно в закодованому виді записується номер карти, строк її дії й персональний ідентифікаційний номер (PIN) власника карти.

Через помилкові виклики поліції і неможливість оперативно зреагувати і прибути до банкомату вчасно.
У деяких системах на магнітній смузі може записуватися також й інша інформація.

Карти із чипом також дуже часто називають смарт-картами (smart card) або інтелектуальними картами. Ці карти більш дорогі порівняно з магнітними картами, але вважаються більш захищеними, так як на чип можна записати більше інформації про власника карти ніж на магнітні карти.

В 1981 році Дж. Дрекслером була винайдена оптична карта. Запис і зчитування інформації з такої карти проводяться спеціальним апаратом з використанням лазера (звідки і пішла назва - лазерна карта). Технологія застосування в таких картах, подібна тієї, котра використовується в лазерних дисках, перевага - можливість зберігання більших обсягів інформації.

3) за критерієм платоспроможності:

- платіжні (для здійснення розрахунків у безготівковій формі, отримання готівки через банкомат або касу банку тощо);

- неплатіжні (використовуються виключно як обліковий інструмент).

4) по приналежності до установи-емітента:

- банківські карти, емітент яких - банк або консорціум банків;

- комерційні карти, що випускаються нефінансовими установами: комерційними фірмами або групою комерційних фірм;

- карти, випущені організаціями, чиєю діяльністю безпосередньо є емісія пластикових карт і створення інфраструктури по їхньому обслуговуванню.



5) по виду проведених розрахунків:

- кредитні карти, які пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власникові користуватися кредитом при купівлі товарів і при одержанні касових позичок. Власникові кредитної картки відкривається спеціальний картковий рахунок і встановлюється ліміт кредитування по позичковому рахунку на весь термін дії карти й разовий ліміт на суму однієї покупки; у межах разового ліміту оплата покупки може провадитися без авторизації;

- дебетові карти призначені для одержання готівки у банківських автоматах або для оплати товарів з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника карти в банку. Дебітові карти не дозволяють оплачувати покупки при відсутності грошей на рахунку;

- дебетово-кредитні, коли клієнт може здійснювати операції з використанням платіжної картки в межах залишку коштів на його картрахунку, а в разі їх недостатності (відсутності) – за рахунок наданого банком кредиту.



6) по категорії клієнтури, на яку орієнтується емітент:

- звичайні карти призначені для рядового клієнта. Це Visa Classic, Eurocard/MasterCard Mass (Standard);

- срібні карти (Silver, Business) називаються бізнес-картами й призначені для приватних осіб, для співробітників компаній, уповноважених витрачати в тих або інших межах коштів своєї компанії;

- золоті карти (Gold) призначені для найбільш заможних клієнтів.



7) по характеру використання:

- індивідуальна карта, видавана окремим клієнтам банку;

- сімейна карта, видавана членам родини особи, що заключили контракт;

- корпоративна карта видається юридичній особі, на основі цієї карти можуть видаватися індивідуальні карти обраним особам (керівникам, головному бухгалтерові або коштовним співробітникам). Їм відкриваються персональні рахунки, «прив'язані» до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність перед банком по корпоративному рахунку має організація, а не індивідуальні власники корпоративних карт.



8) по сфері використання:

- універсальні карти - служать для оплати будь-яких товарів і послуг;

- приватні комерційні карти - служать для оплати якої-небудь певної послуги (наприклад, карти готельних мереж, автозаправних станцій, супермаркетів).

9) по територіальній приналежності:

- міжнародні, діючі в більшості країн;

- національні, діючі в межах якої-небудь держави;

- локальні, використовувані на частині території держави;

Автозаправна станція (АЗС) - станція, де автомобілі, мотоцикли та інші самохідні машини заправляють паливом, маслом. На деяких автозаправних станціях проводять технічне обслуговування автомобілів. До складу автозаправних станцій входять: службове приміщення; заправні ділянки (острівці) з масло- і паливороздавальними колонками, водо- і повітрозаправними пристроями;автомийка, ділянки з підземними резервуарами для зберігання масла і палива; компресорне та протипожежне устаткування тощо. Автозаправні станції розміщують переважно в містах та на автомобільних шляхах з інтенсивним рухом транспорту.
Терито́рія держа́ви (лат. territorium - область, територія; від terra - земля) - обмежена кордонами частина земної кулі, що знаходиться під суверенітетом певної держави.

- карти, що діють в одній конкретній установі.

10) за часом використання:

- обмежені яким-небудь тимчасовим проміжком (іноді із правом пролонгації);

- необмежені (безстрокові).

11) залежно від типу карткового рахунку та режиму його обслуговування:

ƒ- дебетні картки, для користування якими держателю відкривають розрахунковий рахунок, а платежі за карткою здійснюються в межах вільного залишку на рахунку;

ƒ- розрахункові (charge) кредитні картки, за якими держателю відкривається розрахунковий рахунок, а баланс доступних коштів встановлюється як сума їх залишку на рахунку клієнта банку плюс сума дозволеного овердрафту, яка повинна щомісячно погашатися в повному обсязі;

ƒ- револьверні кредитні картки передбачають відкриття клієнту позичкового рахунку, режим ведення якого не встановлює жорсткої вимоги щомісячного погашення заборгованості в повному обсязі, при цьому, на відміну від розрахункових, такими картками можна продовжувати користуватися, а в міру погашення заборгованості баланс доступних коштів збільшується на суму сплаченого кредиту;

ƒ- револьверні овердрафтні картки, в процесі емісії яких держателям відкривається розрахунковий рахунок, режим ведення якого не встановлює жорсткої вимоги щомісячного погашення заборгованості в повному обсязі, а доступний баланс встановлюється на суму залишку коштів на рахунку і суму кредитного ліміту.
4. Основні поняття систем взаєморозрахунків пластиковими картами

Для адекватного сприйняття системи взаєморозрахунків за пластиковими картами слід дати визначення деяким використовуваним поняттям.



Еквайєр – організація, що відшкодовує грошові кошти точці обслуговування (наприклад, магазину) за товари і послуги, надані даною точкою клієнтам, що розрахувалися пластиковою картою.

Емітент – організація, що здійснює емісію (випуск) пластикових карт клієнтам і відповідає за всіма їх платежами, здійсненими в інфраструктурі даної платіжної системи.

Гарант – організація, що бере на себе ризики еквайєра, викликані можливою неплатоспроможністю емітента.

Забезпеченням гарантій розрахунків можуть бути кошти емітента на рахунках гаранта, кредитні лінії, відкриті гарантом емітенту, застави й ін. Яскравим прикладом гаранта може бути розрахунковий або кліринговий банк. Як правило, гарантом є сама платіжна система взаєморозрахунків за пластиковими картами або емітент.



Процесинговий центр – спеціалізований обчислювальний центр, що забезпечує інформаційну і технологічну взаємодію між учасниками платіжної системи.
Обчи́слювальний центр (ОЦ) - організація, підрозділ, або, в більш вузькому сенсі, комплекс приміщень, призначених для розміщення комп'ютерних систем і допоміжного обладнання.
Поряд з комунікаційними центрами і центрами технічної підтримки, системи обслуговування за пластиковими картами забезпечують таким чином безперебійну роботу платіжної системи в цілому.

Процесинговий центр забезпечує оброблення в реальному часі запитів, що надходять від еквайєрів або безпосередньо від торгових підприємств на авторизацію і проведення транзакцій. Для цього центр веде БД, яка, зокрема, містить дані про банки – члени платіжної системи й утримувачів карт. Центр зберігає відомості про ліміти карт і виконує запити на авторизацію в тому випадку, якщо банк-емітент не веде власної БД карт-рахунків. Інакше процесинговий центр пересилає отриманий авторизований запит до банку-емітента. Після отримання відповіді від емітента центр пересилає його банку-еквайєру. Крім того, на підставі накопичених за день протоколів транзакцій процесинговий центр готує і розсилає підсумкові дані для проведення взаєморозрахунків між банками-учасниками платіжної системи, а також формує і розсилає банкам-еквайєрам (а можливо,і безпосередньо підприємствам сфери торгівлі і послуг) стоп-листи. Слід зазначити, що розгалужена платіжна система може мати декілька процесингових центрів, роль яких на регіональному рівні можуть виконувати банки-еквайєри.

Підтримка надійного, стійкого функціонування платіжної системи вимагає, по-перше, наявності значних обчислювальних потужностей в процесинговому центрі і, по-друге, розвиненої комунікаційної інфраструктури, оскільки процесинговий центр повинен мати можливість одночасно обслуговувати чимале число віддалених точок (банкоматів).

Стоп-лист – список пластикових карт, що не приймаються до оплати.

Складається в процесинговому центрі на підставі наступних причин:

– держатель карти заявив про її пропажу;

– при інкасації виявлена розбіжність балансу карти і записів у процесинговому центрі.

Стоп-лист передається до POS-термінала при кожній інкасації. Крім того, передбачено можливість «позачергового» поповнення стоп-листа за командою з процесингового центру. Чергові інкасації POS-терміналів (перенесення інформації про покупки до БД процесингового центру) проводяться під час планових перерв у роботі підприємств торгівлі і сервісу або у разі переповнення пам'яті термінала.

Оф-лайнова транзакція – транзакція, для здійснення якої не вимагається одночасного безпосереднього інформаційного контакту всіх учасників транзакції. Взаємодія контрагентів за даною транзакцією відбувається поетапно з розривом у часі. Для системи взаєморозрахунків за пластиковими картами – транзакція, сформована автономно на рівні POS-термінала або банкомату з подальшою інформаційною взаємодією решти учасників платіжної системи.

Он-лайнова транзакція – транзакція для здійснення якої потрібен безпосередній інформаційний контакт усіх учасників транзакції. Для систем взаєморозрахунків за пластиковими картами – транзакція, що формується клієнтом і POS-терміналом або банкоматом і вимагає одночасної участі всіх контрагентів: клієнта, емітента, еквайєра і гаранта на рівні системи в цілому.

Авторизація – перевірка прав користувача на здійснення транзакцій, що приводиться в точці обслуговування, результатом якої буде дозвіл або заборона операцій клієнта (наприклад, здійснення акту купівлі-продажу, отримання готівки, доступ до ресурсів або служб).

POS-термінал, або торговий термінал, – електронний пристрій, призначений для оброблення транзакцій або фінансових розрахунків з використанням пластикових карт з магнітною смугою і смарт-карт.

Використання POS-терміналів дозволяє автоматизувати операції з обслуговування карт в традиційній торговій мережі і тим самим значно зменшити час обслуговування. На відміну від банкомату, що працює автономно, POS-термінал обслуговується касиром.

Можливості і комплектація POS-терміналів варіюються в широких межах, проте типовий термінал обов'язково забезпечений пристроями читання смарт-карт і магнітних карт, портами для підключення ПІН-клавіатури (клавіатури для набору ПІН-коду), принтера, з'єднання з персональним комп'ютером або з електронним касовим апаратом.

Крім того, зазвичай POS-термінал буває оснащений модемом. POS-термінал має «інтелектуальні» можливості – його можна програмувати. Все це дозволяє проводити не тільки он-лайнову авторизацію магнітних карт і смарт-карт, але і використовувати при роботі зі смарт-картами оф-лайновий режим з накопиченням протоколів транзакцій. Останні передаються до процесингового центру під час сеансів зв'язку, в процесі яких POS-термінал може також приймати і запам'ятовувати іншу інформацію, що передається процесинговим центром. В основному так передаються стоп-листи, але подібним же чином може здійснюватися і перепрограмування POS-терміналів.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11