Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Лекция №1 Головні поняття та визначення трубопровідного транспорту План Вступ

Скачати 148.87 Kb.

Лекция №1 Головні поняття та визначення трубопровідного транспорту План Вступ




Скачати 148.87 Kb.
Дата конвертації31.03.2017
Розмір148.87 Kb.
ТипЛекция

Лекция №1



Головні поняття та визначення трубопровідного транспорту
План

Вступ


  1. Розвиток та сучасний стан трубопровідного транспорту

  2. Будова трубопроводу. Класифікація.

  3. Етапи проектування трубопроводу.


1. Розвиток та сучасний стан трубопровідного транспорту
В наш час людство транспортує в великій кількості три типа енергії.

  • хімічна – яка міститься в об’ємі якогось речовини, яка може виділяти енергію(нафта, нафтопродукти, газ, торф, вугілля)

  • теплова енергія – пар, гаряча вода

  • електрична енергія

Якщо уявити кількість енергії в умовних одиницях палива, то з’ясується, що кількість нафти що транспортується в 30 разів більша порівняно з електроенергією, а газу в 10.

Практично вся нафта і газ у світі видобувається в місцях, де відсутній їх споживач.

Головні виробники нафти і газу:


  • Арабські держави

  • Латинська Америка

  • Канада

  • Росія(Західні райони Сибіру)

Головні споживачі США і Європа знаходяться від районів видобутку на великих відстанях, тобто у світі існує величезна проблема транспорту нафти, газу і нафтопродуктів.(5-25, 25-85)

Для її вирішення можна, звичайно, використати традиційні види транспорту. На морі вантажити добуту нафту у танкери, на суші в залізничні цистерни. Але чи вигідно це? Звичайно ні.

Навіть на морі, де сучасні супертанкери забирають у трюми відразу тисячі тонн палива(от 600 до 700 000 м³), таке рішення транспортної проблеми не можна назвати найкращим. Адже подібне транспортування має велику вартість. До того ж, часті аварії танкерів приводять до забруднення навколишнього середовища, знищують все живе на сотні миль навколо, та й регулярність такого сполучення могла б бути кращою: як відомо, і по цей час швидкість руху морського транспорту багато в чому залежить від сезонів.

Морськи́й тра́нспорт - вид водного транспорту. До морського транспорту відноситься будь-яке судно, здатне пересуватися водною поверхнею (морів, океанів і прилеглих акваторій), а також просто перебувати на плаву і виконувати при цьому певні функції, пов'язані з перевезенням, зберіганням, обробкою різних вантажів; перевезенням та обслуговуванням пасажирів.
Забруднення довкілля - процес зміни складу і властивостей однієї або декількох сфер Землі внаслідок діяльності людини. Приводить до погіршення якості атмосфери, гідросфери, літосфери та біосфери. Допустима міра забруднення довкілля в різних країнах регламентується відповідними стандартами, нормативами, законами.

Ще гірше справи йдуть на суші. Для перевезення палива нам знадобилося б з кожним роком будувати все нові й нові залізниці, по яких снували б незліченні состави цистерн. А з газом проблема ще гірше: замість цистерн довелося б заводити цілий парк спеціальних «термосів», у яких би постійно підтримувалася температура мінус 80 градусів Цельсия й нижче при тиску 5-6 Мпа - тільки так можна перевозити газ у рідкому стані.

Власно так і транспортують метан з Алжиру в США. Створено цілий флот танкеров-метановозів. У них на борті працюють спеціальні компресорні й холодильні установки, що підтримують необхідний режим у танкерах, для того, щоб метан був у рідкому агрегатному стані.

Рідина́ - один з основних агрегатних станів речовини нарівні з газом та твердим тілом. Від газу рідина відрізняється тим, що зберігає свій об'єм, а від твердого тіла тим, що не зберігає форми.
Холоди́льник - пристрій, що підтримує низьку температуру в теплоізольованій камері. Широко застосовується в побуті для зберігання продуктів харчування (за температури 0 - 5°C).
Агрегáтний стан - термодинамічний стан речовини, сильно відмінний за своїми фізичними властивостями від інших станів цієї ж речовини. Переходи між агрегатними станами однієї і тої ж речовини супроводжуються стрибкоподібними змінами вільної енергії, ентропії, густини і інших фізичних властивостей.
Під час рейсу частина перевезеного метану витрачається на роботу холодильних установок.

Але фахівці знайшли інше рішення транспортної проблеми. По всьому світу прокладена потужна й розгалужена мережа трубопроводів, і розвиток цієї мережі триває.

Трубопроводи в нашій країні по темпах росту вантажообігу набагато випередили інші види транспорту. Частка їх у загальному об'ємі перевезень швидко росла й досягла майже третини загального вантажообігу країни. Настільки стрімкі темпи пояснюються винятково високою економічністю і продуктивністю трубопроводів. Досить сказати, що на доставку кожної тонни нафти по трубах потрібно в 10 разів менше трудових витрат, чим для її перевезення по залізницях. Газопровід діаметром 1400 мм має продуктивність у 6 разів більшу порівняно з залізничним транспортом.

Залізни́чний тра́нспорт (залізни́ця) - вид рейкового транспорту, що здійснює перевезення пасажирів та вантажів в колісних екіпажах, що рухаються залізничною колією. Залізничний транспорт є галуззю промисловості, частиною транспортної мережі логістичних ланцюгів, які сприяють міжнародній торгівлі і економічному зростанню.

У цей час трубопровідний транспорт стає осередком новітніх досягнень вітчизняної науки й техніки. Здавалося б, що отут хитрого: труба вона і є труба... Але саме по собі виготовити трубу, так ще великого діаметра - досить складне інженерно-технічне завдання. Проте, виробництво таких труб було налагоджено на підприємствах України.

Україна транзитна держава, як інколи кажуть „ворота Європи”

Загальні обсяги перевезень транзитних вантажів по Україні становлять близько 190 млн тонн у рік, а з урахуванням переробки транзитних вантажів у портах - більше 223 млн тонн. Трубопроводами транспортується більше 80 % (154 млн тонн), залізницею - 17,7 % (33,4 млн тонн), автотранспортом - 0,7 % (1,4 млн тонн).

Основні транзитні вантажопотоки через територію України - це транспортування газу (105 млн.

Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.
т), нафти й нафтопродуктів (54 млн. т) магістральними газо- і нафтопроводами з Росії, на яку доводиться близько 80 % обсягів усього транзиту, у європейські країни.
Усього на території Європи станом на 2008 рік - 45 незалежних країн та 6 залежних територій.

Тобто траспорт навти і газу є проблемою національного масштабу.

В звязу з цим постановою Камина від 21 червня 2001 р. N 665 створена Національна програми "Нафта й газ України до 2010 року", у тому числі реконструкцію газотранспортної системи, розвиток газотранспортної системи; планується збільшити транзит до 200 млн. т..

Перед фахівцями постійно стоїть задача розвитку трубопровідного транспорту.

Розвиток трубопровідного транспорту тісно пов'язане з історією нафтової промисловості.

Промисловий видобуток нафти почався більше, як півтори сотні років тому назад.

Газотра́нспортна систе́ма (рос.газотранспортная система; англ. gas transport system; нім. Erdgasfortleitungsnetz n, Erdgastransportnetz n) - сукупність взаємопов'язаних газопроводів і супутніх з ними споруд, призначених для забезпечення газом споживачів.
Видобуток нафти (англ. oil recovery) - певна кількість нафти, видобутої з надр землі (як наслідок процесу видобування).
Нафтовий промисел, нафтопромисел (рос. нефтяной промысел (нефтепромысел), англ. oil field; нім. Erdölfeld n, Erdölförderfeld n, Naphthagrube f) - технологічний комплекс, призначений для видобутку і збору нафти на родовищі, а також обробки продукції (нафти, нафтового газу, пластової води) з метою підготовки її до подальшого транспортування споживачам.
Років тому - шкала часу, що широко використовується в археології, геології та інших науках для датування подій в минулому. Оскільки час відрахунку змінюється, стандартна практика пропонує використання 1950 року як еталонної точки «сучасності».

У 1863 році російський учений Д. І. Менделєєв запропонував ідею використання трубопроводу при перекачуванні нафти і нафтопродуктів, пояснив принципи будівництва трубопроводу і представив переконливі аргументи на користь даного виду транспорту.

У Росії в 1825 р. вона вже становила 3500 т, а в 1859 р. піднялася до 5000 т. В 1901 р. світовий видобуток нафти досягла 23 млн. т, причому перше місце по видобутку нафти займала Росія (11,7 млн. т).

Перший нафтопровід місцевого значення довжиною близько 6 км споруджений у США в 1865 р., а в Росії - в 1878 р. (від промислів Баку до нафтопереробних заводів).

Нафтопереробний завод (НПЗ) - промислове підприємство, яке виробляє з сирої нафти рідкі палива, мастила, бітум, нафтовий кокс, парафін, церезин, ароматичні вуглеводні, органічні кислоти, сірку або сірчану кислоту, розчинники, скраплені гази і нафтохімічну сировину.
У дореволюційний час на території царської Росії було побудовано 1147 км магістральних трубопроводів.
Росі́йська імпе́рія - держава, що виникла на основі земель колишнього Московського царства, цю назву вона дістала в процесі петровських реформ 1708–1721 рр, відомих також як «прорубування вікна в Європу».

ДО 1941 р. у промисловій експлуатації перебували магістраль
ні нафтопроводи й нафтопродуктопроводи загальною довжиною
близько 4100 км. Максимальний діаметр становив300мм.

В 1964 р. був уведений в експлуатацію найбільший у світі по довжині (5500 км разом з відгалуженнями) трансєвропейский нафтопровід «Дружба», що з'єднує родовища нафти в Татарії й Куйбишевській області зі східно-європейськими країнами (Чехія, Словаччина, Угорщина, Польща, Німеччина).

Відкриття найбільших родовищ нафти в Західному Сибіру в корені змінило пріоритети трубопровідного будівництва.

Сама́рська о́бласть (рос. Сама́рская о́бласть) - суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Приволзького федерального округу.
Західний Сибір - частина Сибіру, розташована між Уральськими горами на заході та рікою Єнісей на сході.
Транспортування нафти з даного регіону до існуючих промислових центрів було вкрай утруднене.
Промисло́вий це́нтр - низка промислових підприємств, котрі об'єднані наявністю спільних допоміжних виробництв, а у деяких випадками - єдиним технологічним процесом. Така група підприємств, як правило, має єдину систему розселення та об'єднану інфраструктуру.
Відстань від родовищ до найближчої залізничної станції становило більше 700 км. Єдина транспортна магістраль - ріка Об і ріка, що впадає в неї, Іртиш - судноплавні не більше 6 міс. у році. Забезпечити транспортування всі зростаючих об'ємів нафти міг тільки трубопровідний транспорт.

У цей час майже всі магістральні нафтопроводи СНД експлуатуються ВАТ «АК Транснефть», що є транспортною компанією й поєднує 11 російських підприємств трубопровідного транспорту нафти, що володіють нафтовими магістралями, що експлуатують і обслуговують їх.

За станом на 2002 р. ВАТ АК «Транснефть» експлуатувала 48,6 тис. км магістральних нафтопроводів діаметром від 400 до 1220 мм, 322 нафтоперегінні станції, резервуари загальним об'ємом по будівельному номіналі 13,5 млн м3.

До теперішнього часу нафта різних родовищ надходить на вітчизняні нафтопереробні заводи й експорт по системі нафтопроводів ВАТ «Транснефть».

Теперішній час - в українській мові - форма дієслова, що в основному виражає дію або стан, сучасні з моментом мовлення. Часто, однак, вона набуває значень безвідносних до цього моменту (у приказках, правилах, описах і т. д., наприклад, «Тиха вода греблю рве», «Київ лежить над Дніпром»)



http://www.transneft.ru/shema/img/bl_zarub.gif

Газовий транспорт молодший за нафтовий. Але на наш час один з самих довгих газопроводів Уренгой - Помара - Ужгород має довжина близько 4500 кілометрів! потужність - 32 млрд. кубометрів газу в рік. Довжина по території України - 1 160 км, на трасі перебувають дев'ять компресорних станцій.



Природний газ, що добуває в Росії, надходить у магістральні газопроводи, об'єднані в Єдину систему газопостачання (ЕСГ) Росії. Алексей Миллер.

До складу ЕСГ входять 155 тис. км магістральних газопроводів і відводів, 268 компресорних станцій із загальною потужністю газоперекачивающих агрегатів в 44,8 млн. квт, 6 комплексів по переробці газу й газового конденсату, 24 об'єкта підземного зберігання газу.

Магістра́льний газопро́від (англ. trunk gas pipeline, gas main; нім. Ferngasleitung f) - трубопровід, призначений для транспортування природного газу з району видобутку або виробництва до пунктів споживання.
Га́зовий конденса́т (рос. газовый конденсат, англ. gas condensate; Gaskondensat n, Erdgasflüssigkeit f) - Суміш рідких вуглеводнів (С5Н12 і вищі), що виділяється з природних газів при експлуатації газоконденсатних покладів в результаті зниження температури і пластового тиску (нижче за тиск початку конденсації).



http://www.eegas.com/images/fsu-rus.png

Будова трубопроводу. Класифікація.

Згідно Снип 2.05.06 - 85 магістральні нафто- і нафтопродуктопроводи підрозділяються на чотири класи залежно від умовного діаметра труб (у мм): 1 - 1000-1200 включно:

II - 500-1000 включно;

III - 300-500 включно;

IV - 300 і менш

Поряд із цією класифікацією Снип 2.05.07 - 85 установлює для магістральних нафтопроводів категорії, які вимагають забезпечення відповідних міцнісних характеристик на будь-якій ділянці трубопроводу:

Магистральні трубопроводи та їх ділянки поділяються на категорії, вимоги до яких в залежності від умов роботи, объема неразрушающего контроля сварных соединений и величины испытательного давления приведены в табл. 1.

Таблица 1



Категория трубопровода и его участка

Коэффициент условий работы трубопровода при расчете его на прочность, устойчивость и деформативность m

Количество монтажных сварных соединений, подлежащих контролю физическими методами, % от общего количества

Величина давления при испытании и продолжительность испытания трубопровода

В

0,60

Принимается

I

0,75

по

II

0,75

СНиП III-42-80*

III

0,90




IV

0.90




Примечание. При испытании трубопровода для линейной его части допускается повышение давления до величины, вызывающей напряжение в металле трубы до предела текучести с учетом минусового допуска на толщину стенки.

Магістральним газопроводом називається трубопровід, призначений для транспортування газу з району видобутку або виробництва в район його споживання, або трубопровід, що з'єднує окремі газові родовища.

Магістральні газопроводи у залежно від робочого тиску в трубопроводі, підрозділяються на два класи: І - 2,5-10 Мпа; И - 1,2-2,5 Мпа.

Пропускна здатність діючих однониткових магістральних газопроводів залежить від діаметра трубопроводу й становить 10-50 млрд. м3 газу в рік.



До складу магістральних трубопроводів входять БНіП 2.05.06:



  • трубопровід (від місця виходу із промислу підготовленої до далекого транспорту товарної продукції) з відгалуженнями й лупингами, запірними арматурами, переходами через природні й штучні перешкоди, вузлами підключення НПС(нафтоперекачуючих станцій), КС, ВЗВГ(вузлів заміру витрат газу), ПРГ(пунктів редуціровання газу), вузлами пуску й прийому очисних пристроїв, конденсатосборниками й пристроями для уведення метанолу;
    Това́рна проду́кція - вартість всієї продукції, виробленої підприємством і призначеної для реалізації на сторону або для власних невиробничих потреб.


  • установки електрохімічного захисту трубопроводів від корозії, лінії й спорудження технологічного зв'язку, засобу телемеханіки трубопроводів;

  • лінії електропередачі, призначені для обслуговування трубопроводів і пристрою електропостачання й дистанційного керування запірними арматурами й установками електрохімічного захисту трубопроводів;
    Дистанці́йне управлі́ння (керува́ння), - управління технологічними об'єктами і системами на відстані шляхом передачі до них каналами зв'язку сигналів для увімкнення відповідних пристроїв (реле, вимикачів, контакторів, пускачів, вентилів, засувок тощо).


  • протипожежні засоби, протиерозійні й захисні спорудження трубопроводів;

  • ємності для зберігання й разгазирования конденсату, земляні комори для аварійного випуску нафти, нафтопродуктів, конденсату й зріджених вуглеводнів;

  • будинки й спорудження лінійної служби експлуатації трубопроводів;

  • постійні дороги й вертолітні площадки, розташовані уздовж траси трубопроводу, і під'їзди до них, розпізнавальні й сигнальні знаки місцезнаходження трубопроводів;

  • головні й проміжні перекачувальні й наливні насосні станції, резервуарні парки, КС(компресорні станції) і ГРС(газо розподільчі станції);

  • Станції підземного зберігання газу;

  • пункти підігріву нафти й нафтопродуктів; покажчики й попереджувальні знаки.

Магістральні трубопроводи заглиблять у ґрунт звичайно на глибину 0,8 м до верхньої утворюючої труби, якщо більша або менша глибина закладення не диктуються особливими геологічними умовами або необхідністю підтримки температури продукту, що перекачує, на певному рівні.

Для магістральних трубопроводів застосовують суцільнотягнені або зварені труби діаметром 300-1420 мм. Товщина стінок труб визначається проектним тиском у трубопроводі, що досягає 10 Мпа. Трубопровід, що прокладає по районах з мерзлими ґрунтами або через болота, можна укладати на опори або в штучні насипи.

На перетинах великих рік газопроводи (а в деяких випадках і нафтопроводи) закріпленими на трубах вантажами або суцільними бетонними покриттями й заглиблюють нижче дна ріки. Крім основної укладають резервну нитку переходу того ж діаметра. На перетинах залізничнихх і великих шосейних доріг трубопровід проходить у патроні із труб, діаметр яких на 100- 200 мм більше діаметра трубопроводу.

З інтервалом 10-30 км у залежності від рельєфу траси на трубопроводі встановлюють лінійні крани або засувки для перекриття ділянок у випадку аварії або ремонту. По обидва боки лінійного крана на газопроводі є свічі для випуску газу в атмосферу при аваріях.

Уздовж траси проходить лінія зв'язку (телефонна, радіорелейна), що в основному має диспетчерське призначення. Її можна використати для передачі сигналів телевимірювання й телекерування.

Розташовувані уздовж траси станції катодного й дренажного захисту, а також протектори захищають трубопровід від зовнішньої корозії, будучи доповненням до протикорозійного ізоляційного покриття трубопроводу. На відстані 10-20 км друг від друга уздовж траси розміщені господарства лінійних обхідників, в обов'язок яких входить спостереження за справністю своєї ділянки трубопроводу й пристроями електричного захисту трубопроводу від корозії.

Перекачувальні станції розташовуються на нафтопроводах з інтервалом 50-150 км і на газопроводах з інтервалом 100-200 км. Перекачувальні (насосні) станції нафтопроводів і нафтопродуктопроводів обладнані відцентровими насосами з електроприводом. Подача застосовуваних у цей час магістральних насосів досягає 12 500 м3/ч. На початку нафтопроводу перебуває головна насосна станція (НС), що розташовується поблизу нафтового промислу або наприкінці, що підводять трубопроводів, якщо магістральний нафтопровід обслуговують кілька промислів або один промисел, розкиданий на великій території. Головна насосна станція відрізняється від проміжних наявністю резервуарного парку обсягом, рівним двох, тридобової пропускної здатності нафтопроводу. Крім основних об'єктів, на кожній насосній станції є комплекс допоміжних споруджень: трансформаторна підстанція, що знижує напругу подаваного на лінію електропередач (ЛЕП) струму з 110 або 35 до 6 кВ, котельня, а також системи водопостачання, каналізації, охолодження й т.п.

Магістральний нафтопровід (рос. нефтепровод магистральный; англ. oil main, oil-trunk pipeline, нім. Haupterdölleitung f) - комплекс споруд для транспортування нафти від пункту видобування до споживачів (нафтопереробного заводу або перевалочних нафтобаз).
Трансформа́торна підста́нція (ТП) - електрична підстанція, яка призначена для трансформування електричної енергії в мережі змінного струму та для розподілу електроенергії.
Якщо довжина нафтопроводу перевищує 800 км, його розбивають на експлуатаційні ділянки довжиною 400-800 км, у межах яких можлива незалежна робота насосного встаткування. Проміжні насосні станції на границях ділянок повинні мати в розпорядженні резервуарний парк обсяг, рівним 0,3-1,5 добової пропускної здатності трубопроводу.

Компресорні станції (КС) газопроводів обладнають поршневими або відцентровими компресорами із приводом від поршневих двигунів внутрішнього згоряння, газових турбін й електродвигунів.

Газова турбіна ( фр. Turbine від лат. Turbo - вихор, обертання) - це тепловий двигун безперервної дії, на лопатках якого енергія стисненого і нагрітого газу перетворюється в механічну роботу на валу.
Поршневи́й двигу́н вну́трішнього згоря́ння або просто поршневи́й двигу́н - двигун внутрішнього згоряння, у якому теплова енергія газів, що розширюються і які утворились в результаті згоряння паливо-повітряної суміші у замкненому об'ємі, перетворюється у механічну роботу поступального руху поршня у циліндрі.
Потужність одного агрегату в цей час досягає 25 Мвт. Звичайно відцентрові нагнітачі працюють групами по двох або трьох послідовно, і кілька груп можуть бути включені на паралельну роботу. Подача одного агрегату може досягати 50 млн. м3/доб, а тиск на виході станції - 10 Мпа. При високому пластовому тиску газу в перший період експлуатації родовища газопровід може працювати без головної компресорної станції. На всіх компресорних станціях газ очищається в пиловловлювачах від механічних домішок. Крім того, на головній станції можливі осушка газу, очищення від сірководню й вуглекислого газу й одоризація природного газу.
Діокси́д вуглецю́, оксид карбону (IV), вуглекислий газ, CO2 - тривка хімічна сполука, поширена в природних газах, що містять його в кількості від декількох відсотків до практично чистого вуглекислого газу.
Компресорні станції, так само як і насосні, мають допоміжні спорудження: котельні, системи охолодження, електропостачання, каналізації й ін.

Теплові станції встановлюють на трубопроводах, транспортуючих високо застигаючі й високов'язкі нафти й нафтопродукти, іноді їх сполучають із насосними станціями. Для підігріву нафти застосовують підігрівники парової або вогневі (печі). Для зниження теплових втрат такі трубопроводи можуть бути постачені теплоізоляційним покриттям.

Кінцевий пункт нафтопроводу - або сировинний парк нафтопереробного заводу, або перевалочна нафтобаза, звичайно морська, звідки нафта танкерами перевозиться до нафтопереробних заводів або експортується за кордон. Кінцевий пункт нафтопродуктопроводу - резервуарний парк перевалочної або великої розподільної нафтобази.

Магістральний газопровід подає газ до газорозподільних станцій і контрольно-розподільних пунктів, де його очищає від механічних домішок, конденсату й вологи, замірять обсяг, знижують тиск й одорирують (етилмеркаптан C2H5OH H2S --> C2H5SH H2O)(якщо це не було виконано на головних спорудженнях газопроводу) перед подачею до споживача.

Етапи проектування трубопроводу:


  1. Технічного завдання.

У завданні вказуються наступні основні дані:

  • призначення трубопроводу;

  • річна пропускна здатність

  • для нафтопроводів і нафтопродуктопроводів перелік нафти і нафтопродуктів, що підлягають послідовної перекачуванню, с. вказівкою числа кожного сорту; характеристики всіх нефтей і нафтопродуктів;

  • напрямок трубопроводу (початковий, кінцевий, а якщо буде потреба й проміжні пункти);

  • перелік пунктів шляхового скидання або підкачування продуктів із вказівкою кількостей по сортах;

  • строки початку й закінчення будівництва по чергах;

  • подання технічної документації по стадіях проектування;
    Техні́чна документа́ція - система графічних і текстових документів, необхідних і достатніх для безпосереднього використання на усіх стадіях життєвого циклу продукції (конструюванні, виготовленні та експлуатації промислових виробів; при проектуванні, зведенні і експлуатації будівель і споруд; при розробці технологічних процесів виробництва; при розробці та використанні програмного забезпечення).


  • найменування проектувальника й генерального підрядника.

Крім того, у завданні на проектування іноді вказують, на труби якого діаметра, з якої сталі, а також на яке встаткування повинні розраховувати проектувальники.

Завдання на проектування є основним вихідним документом при проектуванні трубопроводу, і всі положення в ньому повинні одержати відбиття в проекті.



  1. технічний проект

... На стадії технічного проекту виробляються всі необхідні вишукування, приймаються основні технічні рішення по проектованих об'єктах, визначаються загальна вартість будівництва й основні техніко-економічні показники.
Те́хніко-економі́чні пока́зники - величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції.
Ціль цього етапу проектування полягає в наступному:

^виробництво технічних і економічних вишукувань по різних варіантах траси й площадок перекачувальних станцій з вибором оптимального варіанта;

вивчення геологічних запасів нафти й газу, що забезпечують трубопровід сировиною на тривалий строк експлуатації;

складання технологічної частини проекту, включаючи гідравлічні й теплові розрахунки;

вибір найвигідніших параметрів трубопроводу (діаметр трубопроводу, число й потужність перекачувальних станцій і т.п.);

розгляд питань житлового будівництва, постачання станцій водою, енергією, паливом, рішення питань каналізації, узгодження цих рішень із постачальними організаціями й місцевими Радами народних депутатів;

розрахунок обсягу основних будівельних і монтажних робіт із всього будівництва,

вибір і опис способів ведення робіт,

розробка будівельного генерального плану із вказівкою способів ведення робіт, споруджень (підсобних підприємств, складів будівельних матеріалів, тимчасових доріг і ін.

Депута́т (від лат. deputatus - посланий, спрямований) - особа, обрана виборцями відповідного виборчого округу до представницького органу державної влади або до органу місцевого самоврядування.
Генера́льний план - вид містобудівної документації, що регулює містобудівну діяльність в містах і інших поселеннях, визначає умови безпеки мешкання населення, забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних і екологічних вимог, раціональне визначення меж землекористувань, зон житлової, суспільної, промислової забудови, територій, що особливо охороняються, зон різної містобудівної цінності, розміщення місць прикладення праці, розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, впорядкування територій, збереження історико-культурної спадщини і антропогенних ландшафтів.
Будіве́льні матеріа́ли - це різні за складом, структурою, формою та властивостями речовини, застосовувані безпосередньо для будівництва споруд або для виготовлення з них збірних елементів на спеціалізованих підприємствах.
);

складання калькуляцій собівартості транспорту продукту по трубопроводу;



визначення вартості всіх об'єктів і всього будівництва, для чого становлять кошторисно-фінансові розрахунки на окремі об'єкти й зведений кошторис.

  1. Робочі креслення становлять у строгій відповідності із затвердженим технічним проектом. У них уточнюються й деталізуються прийняті в технічному проекті рішення в такому ступені, щоб по цих кресленнях можна було виконувати відповідні будівельні й монтажні роботи. Іноді допускаються незначні відступи.


Скачати 148.87 Kb.

  • 1. Розвиток та сучасний стан трубопровідного транспорту
  • Куйбишевській області
  • Будова трубопроводу. Класифікація.
  • Етапи проектування трубопроводу