Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Лекція Структура та функціональні зв’язки апк

Скачати 66.08 Kb.

Лекція Структура та функціональні зв’язки апк




Скачати 66.08 Kb.
Дата конвертації19.03.2017
Розмір66.08 Kb.
ТипЛекція




Лекція 1. Структура та функціональні зв’язки АПК
План:

  1. Компонентна структура АПК.

  2. Територіальна структура АПК.

  3. Організаційно-управлінська структура АПК.

  4. Функціональна структура АПК.



1. Компонентна структура АПК.

АПК — це поєднання на території взаємопов'язаних підприємств, що беруть участь у виробництві, переробці та збуті сільськогосподарської продукції, а також пов'язані з ними обслуговуючі підприємства.

Вони покликані забезпечувати потреби населення у продуктах харчування, в окремих видах продукції легкої промисловості (лляні, бавовняні тканини, вовна та вироби з неї, шкіра і шкіряні вироби), деякими медичними препаратами.

Ї́жа - все, що споживає людина й інші живі істоти для підтримки життя; харчі. Речовини, що їх організм отримує з навколишнього середовища, є для нього будівельним матеріалом і джерелом енергії.
Баво́вна - текстильне волокно рослинного походження. Волокно являє собою волоски на насінинах бавовника - кущоподібної рослини роду Gossypium, яка займає одне з провідних місць серед технічних сільськогосподарських культур.

АПК має складну галузеву структуру. Вона виражає галузевий поділ праці у процесі агропромислового виробництва, дає певну узагальнену характеристику за складом галузей і виробництв.

По́діл пра́ці - диференціація, спеціалізація трудової діяльності. При вертикальному поділі праці відбувається розподіл за рівнями, наприклад, розмежовується виробництво і управління підприємством. При горизонтальному поділі праці розподіляються види робіт в межах одного рівня, наприклад, виділяються виготовлення, обробка деталей виробу і збір виробу з цих деталей.
До основних сфер АПК належать:

1) сільське господарство;

2) промисловість, що переробляє сільськогосподарську сировину;

3) виробництво засобів виробництва для сільського господарства та пов'язаних із ним галузей промисловості;

Галузь промисловості - сукупність споріднених підприємств, продукція яких має однакове економічне призначення, характеризується однотипністю використовуваної сировини, технологічних процесів, технічної бази, професійного складу кадрів і умов праці (електроенергетична, паливна, чорна та кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна, машинобудівна, металообробна, лісова, деревообробна, легка, харчова та інші).
За́соби виробни́цтва (англ. Means of production) - сукупність предметів та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг. До засобів виробництва належать машини, знаряддя праці, фабрики, а також суспільний і природний капітал.

4) заготівля, транспортування та збут сільськогосподарських продуктів;

5) підготовка кадрів, управління, науково-дослідні та проектні роботи і т.ін.

Кожна зі сфер відіграє певну роль в АПК.



Сільське господарство є основою АПК. Воно є сферою матеріального виробництва, призначення якої — виробництво рослинницької й тваринницької продукції з метою одержання продовольства для населення і сировини для промисловості.
Матеріа́льне виробни́цтво - виробництво, безпосередньо пов'язане з виготовленням різапсу матеріальних цінностей або з наданням матеріальних послуг: перевезення вантажів, виконання будівельних, монтажних, земельних, ремонтних робіт.
Твари́нництво, галузь сільського господарства, що займається розведенням і використанням сільськогосподарських тварин. Воно забезпечує людей харчовими продуктами (молоко, масло, сир; близько 60% білків, що їх споживає людина, - продукти тваринництва), дає сировину для легкої (вовна) і харчової, а також фармацевтичної промисловості, тяглову силу (кінь, віл), основне органічне добриво - гній.


Промисловість із переробки сільськогосподарської сировини об'єднує харчову та галузі легкої, що пов'язані з сільським господарством.
Сільське господарство Сільське́ господа́рство (с.-г.) - галузь народного господарства, направлена на забезпечення населення продовольством і отримання сировини для цілого ряду галузей промисловості. Галузь є однією з найважливіших, представлена практично у всіх країнах.
Харчова промисловість характеризується складною структурою — понад 20 галузей із численними спеціалізованими виробництвами, загальна ознака яких — призначення продукції. Серед галузей легкої до АПК належать лляна, бавовняна, конопле-джутова, вовняна, шовкова.

Виробництво засобів виробництва в АПК криє в собі виробництво різних сільськогосподарських машин, засобів транспортування, мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин, мікробіологічних препаратів, тари тощо.
Харчова промисловість Харчова промисловість - галузь переробної промисловості, сукупність виробництв харчових продуктів у готовому вигляді або у вигляді напівфабрикатів, а також тютюнових виробів, мила і миючих засобів, парфюмерно-косметичної продукції.
Добрива - органічні й неорганічні речовини, які застосовують для поліпшення умов живлення культурних рослин з метою підвищення врожаю й поліпшення його якості.
За́хист росли́н (або контроль шкідників) - це комплекс заходів, які спрямовані на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби, бур'яни.


Рис. 1. Галузево-компонентна структура АПК
2. Територіальна структура АПК

Особливості територіального розвитку АПК розкриває територіальна структура (ТС). Вона відображає внутрішню територіальну будову комплексу, характеризує територіальні відношення між процесами виробництва, промислової переробки сільськогосподарської сировини та умовами їх розвитку в межах регіонів різного масштабу.

Оскільки АПК — утворення міжгалузеві, то елементи їх ТС об'єктивно є міжгалузевими поєднаннями. Під час їх виділення й аналізу виробництво і переробку сільськогосподарської продукції слід розглядати у єдності.

ТС — це наслідок процесу розміщення виробництва, вона змінюється під його впливом. Раціоналізація розміщення виробництва означає і раціоналізацію ТС. Основним критерієм удосконалення ТС і розміщення виробництва повинен бути кінцевий соціальний та економічний ефект.

Створення раціональної територіальної структури АПК нерозривно зв'язане з удосконаленням системи управління.

Система керування, також Система управління (англ. control system) - систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети. Об'єктом системи керування можуть бути як технічні об'єкти так і люди.
Це важливо для поліпшення поєднання територіального і галузевого його принципів. ТС — одна з об'єктивних основ організаційної структури виробництва.
Організаці́йна структу́ра управлі́ння (або субординаці́йна структу́ра) - упорядкована сукупність служб, відділів, підрозділів і окремих посадових осіб, що знаходяться у взаємозв'язку і співпідпорядкованості і виконують певні управлінські функції

В науковій літературі виділяють локальні, регіональні, ареальні АПК.

Локальні АПК сформувалися на порівняно невеликих територіях на основі поєднання агропромислових підприємств по переробці малотранспортабельної сільськогосподарської продукції і мають найнижчий ступінь інтеграції.

Локальні форми АПК є найбільш поширеними. Серед них виділяють:

- агропромисловий пункт – локальна форма АПК, що об'єднує в населеному пункті переробку одного виду сільськогосподарської сировини;

Наукова публікація - це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обґрунтовані висновки. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців.
Населений пункт Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).

- агропромисловий центр – локальна форма АПК, яка об'єднує в населеному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сировини;

- агропромисловий кущ – локальна форма АПК, що характеризується компактним розміщенням на невеликій території агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами;

- агропромисловий вузол – складне територіальне агропромислове утворення, яке розглядається як система компактно розміщених агропромислових пунктів, центрів і кущів навколо міста (як правило, обласного чи районного центру).

Розміщення і взаємодія локальних АПК на території певної адміністративної одиниці обумовлюють формування відповідного регіонального АПК.

Адміністрати́вно-територіа́льний у́стрій (адміністративний поділ) - поділ території країни на окремі частини - адміністративно-територіальні одиниці (губернії, провінції, області, округи, повіти), залежно від якого створюються і діють органи державної влади та місцевого самоврядування.
Регіональні (територіальні) АПК можуть включати територію країни, області чи адміністративного району. Регіональні елементи ТС формуються на основі соціально-економічного районування та адміністративно-територіального поділу країни.



Ареальні елементи ТС відбивають зональність природних умов і територіальну концентрацію населення, нерозривно пов'язані з територіальною диференціацією природних умов і розселення.

До ареальних елементів належать агропромислова зона, агропромисловий район, спеціалізована агропромислова зона, спеціалізований агропромисловий район та ін.

В межах природно-економічних зон виділяють зональні АПК, сформовані під впливом природних умов відповідної зони. Вони представлені інтегральними агропромисловими зонами і агропромисловими районами та спеціалізованими агропромисловими зонами і районами.

Інтегральна агропромислова зона – це територіальне зосередження всіх агропромислових підкомплексів в межах однієї природно-економічної зони. Такі зони сформувались у межах Полісся, Лісостепу і Степу України.

Інтегральний агропромисловий район – це територіальне зосередження агропромислових підприємств у межах певної частини природно-економічної зони.

До складу інтегральної агропромислової зони входять спеціалізовані агропромислові зони, які формуються на основі переважно одного спеціалізованого процесу (наприклад, картоплепродуктова зона).



Спеціалізований агропромисловий район – територіальне зосередження агропромислових підприємств однієї спеціалізації в межах відповідної спеціалізованої зони (коноплепереробне виробництво).

Якщо зональні агропромислові комплекси сформувалися переважно під впливом природних умов у межах природно-економічних зон Полісся, Лісостепу і Степу, то навколо великих міст, промислових і рекреаційних центрів переважно під впливом економічних факторів сформувалися азональні – інтегральні і спеціалізовані приміські АПК. На формування таких агропромислових утворень насамперед впливає попит населення великих міст на малотранспортабельну продукцію харчування – овочі, свіже і дієтичне м'ясо, незбирана молочна продукція.

Молочні продукти, або Набі́л - харчі, що виробляються з молока. Переробка молока в харчі відбувається для надання особливих смакових якостей і підвищення стійкості до зберігання. Зазвичай використовується молоко сільськогосподарських тварин, в першу чергу, корів, овець, верблюдів, яків та інших.

Для приміських АПК характерна відсутність виробництва і переробки більшості зернових і технічних культур та тісний зв'язок виробництва продукції з її реалізацією. Практично це агропромислово-торговельні територіальні комплекси.



  1. Організаційно-управлінська структура АПК

Елементи організаційно-управлінської структури створюються державними і господарськими органами як форми управління виробництвом з урахуванням об'єктивних процесів економічного розвитку.
Техні́чні росли́ни (технічні культури) - сільськогосподарські рослини, що їх використовують в основному як сировину для різних галузей промисловості (харчової, текстильної, миловарної, лакофарбової, фармацевтичної та інші.).
Економічний розвиток - поняття економічної науки, що позначає перехід від одного етапу економіки до іншого, при якому в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з попереднім періодом.

Низовою формою в управлінні агропромисловими утвореннями є агропромислові об'єднання (АПО). Суть АПО полягає в організаційно-управлінській єдності виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, а також певних обслуговуючих виробництв.

Елементами організаційно-управлінської структури є різні типи АПО. У кінцевому підсумку АПО призначені забезпечити раціональне поєднання територіального і галузевого принципів управління. Їх створення — результат виділення різних типів агропромислових комплексів, що об'єктивно формуються в самостійні об'єкти управління.

Виявити організаційно-управлінську структуру АПК — означає встановити, які конкретно АПО в ньому є. При цьому треба мати на увазі, що організаційні форми охоплюють не всі різновиди АПК, виділені нами шляхом типології.

Так, не мають організаційної форми інтегральні ареальні АПК (ареально-районні, зональні). Разом з тим всередині кожного ареального АПК обов'язково наявні локальні організаційні форми.

Наприклад, лісостепова агропромислова зона України не виділена у самостійний об'єкт управління (очевидно, в цьому нема необхідності). Однак у середині цієї зони є різні елементи організаційної структури (районні АПО, різні об'єднання спеціалізованих комплексів).




  1. Функціональна структура АПК

Елементи функціональної структури АПК — це агропромислові цикли виробництв. Вони формуються на основі виробництв, що являють собою послідовні стадії одержання і переробки вихідної сировини у готовий продукт. Такою сировиною є продукти рослинництва (зерно, цукрові буряки, овочі, льоноволокно, виноград, насіння соняшника тощо) та тваринництва (молоко, м'ясо, вовна, шкіра тощо).
Цукро́вий буря́к (Beta vulgaris saccharifera) - найважливіша в Україні технічна рослина, сировинна база цукрової промисловості; різновид буряка звичайного.

Якщо цикл основано на одному виді сировини або кількох однотипних видах (наприклад, на різних овочах), то на його базі формується спеціалізований (одноцикловий) комплекс.

Якщо з деяких певних ланок інтегруються кілька циклів, то на їх основі формуються багатоциклові комплекси.

Залежно від використання рослинницької або тваринницької сировини відповідно формуються рослинницько-промислові і тваринницько-промислові цикли.



На основі сукупності всіх агропромислових циклів формуються територіальні інтегральні АПК.

Подальша розробка теорії функціональної структури АПК необхідна для вдосконалення управління цими комплексами, поліпшення поєднання галузевого і територіального їх розвитку.


Скачати 66.08 Kb.

  • 1. Компонентна структура АПК.
  • 2. Територіальна структура АПК
  • Локальні форми АПК
  • Ареальні елементи ТС
  • Інтегральна агропромислова зона
  • Інтегральний агропромисловий район
  • Організаційно-управлінська структура АПК
  • Функціональна структура АПК