Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Львів історико-архітектурний

Скачати 119.33 Kb.

Львів історико-архітектурний




Скачати 119.33 Kb.
Дата конвертації28.04.2017
Розмір119.33 Kb.

Львів історико-архітектурний

Архітектурні пам’ятки Львова, їх своєрідна краса - особливі не лише в нашому, але й у світовому мистецтві. Це переплетення здобутків східної, західної культур та українського народного мистецтва, художній ансамбль, який свідчить про високу шляхетну душу народу, вибагливість його смаків та звичаїв.

Традиці́йна украї́нська культу́ра, Українське народне мистецтво - це пласт української культури, пов’язаний з відтворенням світосприйняття українського народу, його психології, етичних настанов і естетичних прагнень, що охоплює всі види народної творчості, традиційно притаманні Україні: музику, танці, пісні, фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво, що розвиваються, як єдиний комплекс, і органічно входять у життя народу протягом усієї його історії.

Неповторність міста гармонує з розмаїттям культурних традицій, стилів різних епох від XIII до XX століття - ренесансом, роман-ським, готикою, бароко, рококо, ампіром, класицизмом, конструктивізмом, сецесією.

Старовина надає сучасному Львову чарівності. Тут, поряд з новим конструктивним будинком, можна побачити древню вежу або рештки середньовічної стіни. Поруч з будівлями древньо-руського періоду (церква Св. Миколая та храм Іоана Хрестителя), розташувалися шедеври львівської ренесансної архітектури - комплекс Успенської церкви та ансамбль площі Ринок, готичні арки Латинського костелу, пишне бароко собору Святого Юра і всесвітньо відома будова XIX століття -Львівський оперний театр.

Львів - одне з найбагатших міст України за кількістю і значимістю історичних, архітектурних та культурних пам’яток - їх понад 2000. Другого грудня 1998 року на засіданні 22 сесії ЮНЕСКО в місті Кіото ансамбль історичного центру Львова було внесено до списку Світової культурної спадщини.

Іва́н Хрести́тель, Іван Предтеча, Йоан Хреститель, Йоан Предтеча, Іоан Предтеча, Іоан Хреститель (івр. יוחנן המטביל‎, Йоханан бар Зехар'я - «син Захарії»; Йоханан ѓа-Матбіль [Хаматвіл] - «здійснювач ритуального очищення водою»; грец. Ιωάννης ο Βαπτιστής, Іоаннес о Баптистес, Ιωάννης ο Πρόδρομος, Іоаннес о Продромос; лат. Io(h)

Культу́рна спа́дщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини, результат духовної і матеріальної діяльності. 1963 року створена загальноєвропейська федерація Europa Nostra з метою популяризації і захисту культурної спадщини та природного середовища Європи.

Відро́дження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance - «Відродження») - культурно-філософський рух кінця Середньовіччя - початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

Успенська (Волоська) церква у Львові, також Ставропігійна Церква Успіння Пресвятої Богородиці - храм, збудований у 1591–1629 рр. за планом Павла Римлянина, за участю Войцеха Капіноса і Амвросія Прихильного, на замовлення Львівського братства.

Істори́чний центр Льво́ва, або Старе́ мі́сто - історично, - перший район Львова, де було засновано місто, яким воно довгий час обмежувалося, і звідки розвивалося; політичний, економічний і культурний центр Львова.

Для вирішення проблем старовинного міста урядом України в 1997 році прийнято «Комплексну програму збереження історичної забудови Львова», що передбачає особливий його статус як міста-пам’ятки. З метою залучення громадськості та меценатів до збереження і реставрації архітектурних пам’яток у 2000 році був створений Благодійний Фонд збереження історико-архітектурної спадщини Львова.

Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни - вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Благоді́йність, також доброчи́нність - безкорисливе надання допомоги потребуючим, які не є пов'язаними з благодійником. Приклади благодійності часто перетинаються з прикладами філантропії, хоча не всяка благодійність є філантропією, як і навпаки, не всяка філантропія є благодійністю.

Як виглядало місто Львів на зорі свого виник-нення докладних відомостей не маємо, але, напевно, було подібним до інших укріплених руських городищ. На нижній горі, на думку дослідників, була фортеця з княжим палацом. Біля підніжжя гори в долині ріки Полтви (сьогоднішній район Підзамча) розкинулось місто з будинками ремісників, купців, торговою та вічевою площами, церквами. Цей найстаріший район міста неодноразово був ареною жорстоких боїв, його нищили пожежі, особливо після того, як центр Львова перемістився в нове місце, на сьогоднішню площу Ринок, і Підзамче стало передмістям, майже беззахисним під час ворожих нападів.

У місті майже не збереглося будівель княжих часів у первісному вигляді. Найдавнішою кам’яною будівлею Львова, крім фрагментів оборонних стін Високого Замку, є церква Святого Миколая, що стояла на Волинському шляху.

Оборо́нний мур (від лат. murus - стіна) - фортифікаційна споруда для захисту мешканців міста чи поселення від потенційного агресора. З найдавніших часів до тепер вони обгроджували поселення.

Святи́й Микола́ Чудотворець; Микола Уго́дник; Святи́тель Миколай(270 /286(бл.275) - 6 грудня 326 /342/351), (грец. Νικόλαος, Hagios Nikólaos, лат. Sanctus Nicolaus) - єпископ Мир (Лікія, сучасне Демре, Анталія, Туреччина), християнський святий.

Згадка про неї зустрічається в грамоті князя Лева 1292 року. Вона була церквою родини Лева. Структура церкви нагадує громадський собор: маленькі вхідні двері і вікна, товсті стіни, завдяки чому будівля могла використовуватися для захисту від ворога. Теперішнього вигляду надали їй в першій половині XVII століття.

Недалеко від цієї церкви стоїть храм Іоана Хрестителя, який був збудований у 1260 році для дружини князя Лева, дочки угорського короля Бели IV Констанції. Кілька разів будівлю руйнували, її відновлювали, а в 1886 році перебудували в романському стилі. Обидві святині будувалися в давньоруському стилі з урахуванням ознак візантійського зодчества.

Приблизно наприкінці XIII століття вірмени збудували церкву Св. Анни (до нашого часу не збереглася), а німецька громада міста спорудила костел Марії Сніжної (тепер храм Матері Божої Неустанної Помочі), який вважається найдревнішим львівським костелом. Нинішній вигляд наданий йому при реставрації в XIX столітті.

Церква і монастир Св. Онуфрія ведуть своє літочислення з княжих часів. Вони займають визнач-не місце в історії української культури.

Романське мистецтво також Романіка - період розвитку мистецтва Західної Європи, що охопив хронологічно 11-13 ст. (у декотрих місцевостях дещо довше) і був поступово витіснений сформованою готикою. На території України романське мистецтво розвивається від початку ХІІ ст.

Українська культура - сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.

Прикраса храму - іконостас. У цьому монастирі в 1573 році Іван Федоров заснував друкарню. У 1574 році опублікував першу на Україні книгу «Апостол». Похований І. Федоров на території цього монастиря.

По обидва боки Волинського шляху - головної вулиці тогочасного міста - було ще багато дерев’яних архітектурних споруд, як, наприклад руські церкви Св.

Архітекту́ра (грец. αρχιτεκτονικη - будівництво) - це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси.

Теодора, Воскресіння, Св. Михайла, а також вірменські - Св. Якова, Св. Христа. Але до нашого часу вони не збереглися.

Княжий Львів був одним з найбагатших руських міст. Городище було добре укріплене. Проте часті напади монголо-татарських орд підірвали міць Галицько-Волинського князівства. У другій половині XIV століття місто потрапило під владу польського королівства і протягом шести століть несло тягар чужоземного панування. У той час в південній частині старого княжого міста формується нове місто, укріплене кам’яними стінами і вежами, із забудовами, центральною площею і ратушею.

З оборонних споруд залишились рештки мурів Королівського і Міського арсеналів та Порохова вежа.

Фортифікація (від лат. fortificatio - зміцнення) - галузь військово-інженерного мистецтва, що охоплює теорію і практику укріплення (фортифікаційне обладнання) місцевості, як при завчасної військово-інженерній підготовці театрів воєнних дій і території країни, так і в ході війни з метою підвищення боєздатності Збройних сил, збільшення їх бойової ефективності, захисту військ, органів управління, населення та об'єктів господарства від впливу засобів ураження противника. При цьому фортифікаційне обладнання включає зведення комплексів фортифікаційних споруд відповідно до оперативно-стратегічних або тактичних планів.

Каміння з первісного арсеналу частково використано при будівництві цієї вежі (1554-1556 роки). Ця споруда входила в систему фортифікацій і стояла на валу за другим кільцем стін та ровом і служила для оборони міста зі східної сторони. У воєнний час вона ставала фортецею, була складом провіанту, а в мирний - товарів, що перевозились через Львів.

Високий Замок, споруджений на Княжій горі, був справжнім сторожем міста. Замок уперше взяли штурмом запорізькі козаки під проводом полковника Максима Кривоноса в час Визвольної війни українського народу 1648 року.

Козаки́ - члени самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів.

Хмельниччина (Українсько-польська війна, Козацько-польська війна, Козацька революція, Національно-визвольна війна українського народу, Визвольна війна, Повстання Хмельницького) - назва історичного періоду 1648-1657 років та повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава на чолі з гетьманом. Цей період розглядається як перша фаза Української національної революції 17 ст.

На початку XVIII століття його здобули війська шведського короля Карла XII. У другій половині XVIII століття фортецю почали розбирати, залишився лише фрагмент стіни.

Архітектурний ансамбль площі Ринок займає особливе місце в архітектурі Львова. Площа майже квадратної форми, з чотирьох сторін її оточують 44 різнорідні за часом і стилем (ренесанс, бароко, ампір) будинки. У пивницях та на перших поверхах багатьох будинків збереглися елементи готичної архітектури XV-XVI століття різних стилів. Тут на площі можна побачити палац Бандинеллі, де була відкрита перша в місті пошта, палац Корнякта, який наприкінці XVII століття перейшов у власність польського короля Яна II Собеського. На даний час в цьому будинку знаходиться Львівський історичний музей, де в італійському подвір’ї і в королівських залах проходять концерти старовинної і класичної музики.

Король Польщі - титул, що вживався для ознаменування правителів Королівства Польського, а згодом Речі Посполитої. Першим польським королем був Болеслав I Хоробрий. Цей титул існував від 1025 року - дати коронування Болеслава Хороброго і до 1795 року включно, поки його не заборонила Російська імперська влада.

Пала́ц Корня́кта, також Королівська кам'яниця - пам'ятка ренесансної архітектури, що знаходиться у Львові на площі Ринок, 6.

Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль - художній стиль, середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».

Льві́вський істори́чний музе́й - один із найстаріших музеїв України, заснований у 1893 році. Вміщає понад 330 тисяч музейних предметів. Експозиція знайомить з історією міста Львова та галицьких земель від найдавніших часів до наших днів.

На площі Ринок знаходиться аптека-музей, яка працює безперервно більше ніж 250 років. Центр площі увінчує ратуша, яка впродовж віків неоднора-зово перебудовувалася. Першу ратушу заклав у XIV столітті князь Володислав Опольський.

Владисла́в Опо́льчик, чи Владислав Опольський[a] (пол. Władysław Opolczyk, нім. Wladislaus von Oppeln, угор. Oppelni László; 1326/1332 - 18 травня 1401) - князь Опольський (1356-1401; як ленник Чеської Корони, до 1370 року формально правив з братами, з 1396 вважався князем тільки формально), палатин угорський (1367-1372), князь-ленник люблінецький (1368-1372), велюньський і ченстоховський (1370-1392), болеславецький (1370-1401; пожиттєво), пщинський (1375-1396), намісник угорського короля Людовика Угорського у Галичині (1372-1378 та 1385-1387, формально, як титулярний «Король Русі») та Польщі (1378), князь-ленник крновський (1385-1392), глоговський (з 1383), князь добжинський і куявський (1378-1392; як ленник Польщі), регент в Стшельцях і Немодліні.

Кілька разів вона горіла. Над будинком ратуші височіла на 58 метрів стара вежа. Вже від 1404 року на ратушевій вежі був годинник. Той, що відбиває час нині, виготовлений 1851 року у Відні.

Сучасного вигляду ратуша набула в середині XIX століття. Під час революції 1848 року ратуша запалала, баня зі старим годинником упали. Відбудували її за три роки, але залишили без бані. Звідси львів’яни та гості міста мають змогу помилуватися панорамою старовинного міста. Неповторною окрасою площі є скульптури на кутах, які постали на площі двісті років тому (скульптор Г. Вітвер). Це чотири ампірні фонтани початку XIX століття з фігурами персонажів античної міфології - Нептуна, Ддани, Адоніса та Амфітрити.

Років тому - шкала часу, що широко використовується в археології, геології та інших науках для датування подій в минулому. Оскільки час відрахунку змінюється, стандартна практика пропонує використання 1950 року як еталонної точки «сучасності».

Антична міфологія - міфологія народів античного періоду. Як правило дослідниками розглядається за регіонами - зокрема египетська, грецька, римська, міфологія Межиріччя тощо. Традиційно в західній культурі саме з античною міфологією порівнюють міфологічні системи інших племен і народів.

Приблизно в 1360 році поряд з площею Ринок було закладено Кафедральний (Латинський) собор. Будівництво тривало майже 100 років. Це костел суворих і простих готичних форм, а водночас монументальних і величавих. Вівтарна частина залишилась майже незмінною до нашого часу. У XVI-XVII століттях собор обростає цілим рядом каплиць.

Крім Кафедрального собору в XIV столітті споруджено ще дві пам’ятки архітектури - церкву Св. Юра та Вірменську. Юрська церква не збереглась до нашого часу. Вірменський собор був споруджений між 1370 і 1390 роками. Храм будувався за зразком вірменських святинь, але на ньому позначились впливи романсько-готичної архітектури Західної Європи та у великій мірі відбиті сліди запозичень староруського галицького зодчества.

Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.

У монастирському дворі зберігається чудова галерея з орнаментованими колонами та рідкісні твори кам’яної різьби того часу. Мистецьку цінність має колона в дворі, на якій здіймається постать Св. Христофора. До ансамблю входять церква, приміщення колишнього жіночого монастиря та палац архієпископів.

Жіночий монастир - жіноча релігійна громада. Члени громади називаються черницями або монахинями та ведуть аскетичний спосіб життя.

Масивні стіни товщиною 140 см муровані з коленого каменю, ззовні і зсередини облицьовані кам’яними плитами. Конструкція купола унікальна - він опирається на ребра, які викладені із глиняних глечиків.

У 1527 році у Львові виникла пожежа і перекинулась не тільки на середмістя, а й на передмістя - Підзамче, Знесення. Уцміла тільки ратуша, обгоріли - Вірменська церква, стіни Кафедрального собору. Жителі хотіли покинути місто, та все ж залишились. Львів був відроджений за відносно короткий час. Пам’яток готичної архітектури у Львові збереглося мало: костели Іоана Хрестителя, Марії Сніжної, Кафедральний латинський собор та фрагменти в житлових будинках, зокрема на пл. Ринок.

Починаючи з середини XVI століття у всі сфери життя Львова проникають тенденції культури Ренесансу (П-га половина XVI - перша половина XVII століть). Гордістю Львова став збудований на Руській вулиці славнозвісний ренесансний ансамбль Успенської церкви із трьох пам’яток: церкви Успення Богородиці, каплиці Трьох Святителів та вежі дзвіниці Корнякта.

Готична архітектура - період розвитку західноєвропейської архітектури з XII по XVI століття. Готична архітектура замінила архітектуру романської доби і своєю чергою поступилася архітектурі доби відродження.

Капли́ця Трьох Святи́телів - частина комлексу Успенської церкви у Львові, пам'ятка архітектури.

Цей ансамбль був створений на місці першої православної церкви Успення княжих часів у класичному стилі українських дерев’яних храмів і хвилює святковістю та ліризмом, які так властиві національному характеру українців. Вежа заввишки 66 метрів вважається найгарнішою дзвіницею Львова. Один із її дзвонів - „Кирило” має діаметр два метри та вагу чотири тонни. Ансамбль Успенської церкви - один з найбільш яскравих проявів творчого генія українського народу, прекрасна будівля епохи Відродження.

Класици́зм (англ. classicism, від лат. classicus - зразковий) - напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI-го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.).

Православ'я або Православне християнство - збірний термін, який включає в себе Православну церкву та Давньосхідні православні церкви.

Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.

 

Недалеко від церкви стояла споруда, яка за своїм винятковими художніми вартостями належала до шедеврів Львівської архітектури. Це - синагога „Золота Роза”, збудована в 1582 році. У ній поєднувались готичні форми з ренесансними. У 1942 році будівля була зруйнована. Залишилась тільки частина північної стіни.

Ренесансну архітектуру Львова доповнюють ще два шедеври: каплиці Камп’янів (1619 рік) та Боїмів (1609-1617 роки). Це були свого роду мавзолеї - усипальниці багатих міщан. Каплиці вражають багатством скульптур, кам’яної різьби, рельєфів, детальних сцен євангельських сюжетів. Каплиця Боїмів декорована різьбленням на білому камені, що відтворює історію страждань Христа. Вінчає каплицю купол з фігурою сидячого Христа в Гетсиманському саду.

Капли́ця Бо́їмів - пам'ятка сакральної архітектури у Львові на площі Катедральній, 1. Одна з найкращих пам'яток пізнього Ренесансу у Львові.

Гетсима́нський сад, Гефсима́нія, Ге(ф/т)сима́н (грец. Γεθσημαν від івр. גת שמנא‎, гат шманім; івр. גת שמנא‎, гат шамна буквально «оливкова давильня») - оливковий сад, розташований у нижній частині Оливкової гори біля струмка Кедрон на схід від центру Старого міста в Єрусалимі (тепер Ізраїль).

Каплиця Камп’янів прикрашена ззовні різьбленими плитами також на євангельські теми. Фреска із зображенням Богородиці з Христом прикрашає східний бік каплиці. Всередині - бюсти Павла і Мартина Камп’янів.

З 30-х років XVII століття і до другої половини XVIII століття у львівській архітектурі використовують форми бароко. Першою бароковою спорудою у Львові став костел єзуїтів (1610-1630 роки). Це одна з найбільших культових споруд у Львові.

Храм (від стцерк.-слов. храмъ) - архітектурна споруда, призначена для здійснення богослужінь і релігійних обрядів.

Колись за глухими стінами костелу була єзуїтська колегія, а потім академія. У такому ж дусі був побудований храм Св. Марії для монастиря кармеліток босих.

У першій половині XVII століття будівництво у Львові досягає інтенсивного розвитку. У більшості зводяться споруди за межами передмістя. У 1615- 1639 роках на місці дерев’яного виріс кам’яний костел Магдалини - яскрава пам’ятка раннього львівського бароко XVII століття. Нині в костелі -концертний зал камерної та органної музики. Поблизу костелу Магдалини збудований костел Св. Лазаря. Позбавлений декоративних прикрас, суворо простий, він справляє враження фортеці.

Українські братства мало будують у першій половині XVII століття. Але перед початком визволь-ної війни українського народу було зведено споруду, що стала справжньою окрасою Підзамча, перлиною львівської архітектури. Це П’ятницька церква, що збудована в 1643-1644 роках на місці старої церкви ще з XIII століття. її збудувало українське братство на кошти молдавських воєвод. В інтер’єрі храму -іконостас, який є унікальною пам’яткою українського мистецтва. Він створений львівськими живописцями та різьбярами і складається із сімдесяти ікон. Це яскраве поєднання живопису та декора-тивної різьби.

Цікавий архітектурний ансамбль - монастир бенедиктинок - закладений в 1595 році.

Украї́нське бра́тство фр. Fraternité Ukrainienne - благодійна організація у Франції, яка займається допомогою українцям у Російсько-українській війні.

Архітектурний ансамбль (від фр. ensemble - цілісність, зв'язність, єдність) - "гармонійна єдність просторової композиції будівель, інженерних споруд, творів монументального живопису, скульптури і садово-паркового мистецтва ".

Розта-шований поза міськими мурами, костел з монасти-рем утворив окремий оборонний комплекс.

Окрему фортифікаційну одиницю становив комплекс Бернардинського монастиря (тепер церква Св. Андрія Первозванного), який складають костел, монастирські будинки, дзвіниця, ротонда над криницею, оборонні мури та декоративна колона. Колись він стояв за мурами міста і для оборони мав власні укріплення, залишки яких збереглися до нашого часу. Бернандинський монастир - зразок ренесансної архітектури XVII століття. 



Драматичними подіями - битвами, облогами -була переповнена друга половина XVII століття. З’явилось лише декілька скромних храмів. Це костел Св. Казимира та костел Св. Лаврентія. Церкву Петра і Павла збудували 1660 року як придорожню каплицю. Вона мала бароковий фасад з готичною вежею. Був також свій монастир.

Видатними пам’ятками архітектури пізнього бароко, що з’явилися у XVIII столітті, є собор Св. Юра та Домініканський собор, які виділяються своєю величчю і красою. У цих двох шедеврах львівська архітектура досягла свого апогею.

Кафедральний собор Св. Юра збудовано у XVIII столітті в дусі візантійських традицій. В ансамбль входить храм, дзвіниця, капітула, митрополичі палати, сад. Такого поєднання декоративної різьби та архітектури не має жодна споруда міста. Особливою мальовничістю наділена тераса навколо храму. Це - головна святиня Української греко-католицької церкви, резиденція її митрополитів.

Пала́ц гре́ко-като́лицьких митрополи́тів - пам'ятка рококової архітектури у Львові. Знаходиться на площі Святого Юра, 5, напроти Святоюрського Собору. Зразок палацової архітектури другої половини сторіччя, поєднує в собі пізнє бароко (рококо) з елементами класицизму.

Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква, скорочено УГКЦ - одна із двадцяти трьох Східних католицьких церков свого права, яка перебуває у сопричасті з єпископом Риму та зберігає Константинопільську (Візантійську) літургійну традицію.

Саме тут правили Сильвестр Сембратович, Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий, Мирослав-Іван Любачівський. У митрополичих палатах зупинявся Папа Римський Іван Павло II, коли відвідував Львів у 2001 році.

Митрополит Андре́й Шепти́цький, ЧСВВ (мирське ім'я Рома́н Марі́я Алекса́ндер Шепти́цький; 29 липня 1865, село Прилбичі - 1 листопада 1944, Львів) - український релігійний діяч, граф. Єпископ Української греко-католицької церкви; від 17 січня 1901 до смерті - Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський - предстоятель Української греко-католицької церкви.

Митрополи́т Сильве́стр Сембрато́вич (у світі Сильве́стр Сембрато́вич, пол. Sylwester Sembratowicz; 3 вересня 1836, Дошниця, Західна Лемківщина - 4 серпня 1898, Львів) - єпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Католицької Церкви; з 5 травня 1885 року Митрополит Галицький, Архиєпископ Львівський та Єпископ Кам'янецький - предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.

Верхо́вний архиєпи́скоп Миросла́в Іва́н Любачі́вський (24 червня 1914, Долина - 14 грудня 2000, Львів) - єпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Католицької Церкви; з 7 вересня 1984 року Верховний архиєпископ Львівський - предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.

Па́па Ри́мський (від лат. papa - Папа, батько; з грец. παπάς - патріарх, священик від грец. πατήρ - батько). - або Понтифік - глава Католицької Церкви, єпископ Риму і голова держави Ватикан. З 13 березня 2013 року ним є Франциск.

У 1772 році Львів відійшов до Австро-Угорщини і упродовж півтора століття вписав ще одну сторінку у свою історію, архітектуру та культуру. Укріплення втратили своє оборонне значення. Було знесено брами, розібрано кріпосні стіни та оборонні вежі. Австрійський період репрезентує будівництво житлових, адміністра-тивних та громадських споруд.

Починаючи з 80-х років XVIII століття і майже до середини XIX століття львівська архітектура розвивається в руслі класицизму. Стиль класицизму транспортується з середньої Європи у Львів. Характерним зразком стилю класицизму є будинок № 4 на вулиці Краківській. Згодом завершенням класицизму став стиль ампір, який позначився на декоративних мотивах оздоб фасадів будинків на вул. Краківській, Вірменській, Театральній. На Вірменській вулиці унікальними ампірними рельєфами прикрашені будинки під номерами 21, 23 (фриз із знаками зодіаку, сцени „Пори року”, та ін).

Центра́льна Євро́па - політичний та історико-географічний регіон, у який включають колишні соціалістичні країни Європи.

Знаки зодіаку - це певні рівні відрізки, на які за певною системою поділено річний шлях Сонця небосхилом.

Найдосконалішими пам’ятками класицизму стали будинок Наукової бібліотеки на вул. Стефаника, Природознавчий музей, новий будинок Ратуші, Палац Потоцьких. Завершенням класицизму є будівля міського театру (тепер Національний академічний український драматичний театр ім. М.

Драматичний театр - один з основних видів театру, поряд з оперним і балетним, театром ляльок і пантомімою.

Заньковецької). На ті часи театр був одним з найбільших в Європі.

Архітектура першої половини XIX століття відзначалася єдністю стилю, гармонійним поєднанням конструктивних форм із скульптурою. Друга половина цього століття такої стильової єдності не мала.

Вже в кінці першої половини XIX століття роз-виток архітектури класицизму завершується і зароджується стиль еклектизму. Він панував до кінця XIX століття, залишивши помітний слід в архітектурі міста. Еклектизм широко використовував готику, Ренесанс й інші стилі. Імітація архітектури минулого в сполученні з новими засобами дала яскраві зразки будов того часу. Чудовими пам’ятками цього стилю є будівлі сьогоднішніх головних корпусів Львівського Національного університету ім.

Льві́вський націона́льний університе́т і́мені Іва́на Франка́ (у 1918-1939 - Університет Яна Казимира) - один із найстаріших університетів України та Східної Європи та найпрестижніших в Україні. Заснований у 1784 імператором Йосифом ІІ з латинською мовою викладання.

Івана Франка, НУ «Львівська політехніка», театру опери і балету імені Соломії Крушельницької.

Іва́н Я́кович Франко́ (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі - 28 травня 1916, Львів, Австро-Угорщина) - видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906).

Особливо велично виглядає фасад центрального корпусу Львівського Національного державного університету ім. І. Франка, який прикрашений алегоричними постатями: «Галичина», «Дністер», «Вісла», «Освіта» та «Праця». Фронтон «Львівської політехніки» увінчаний алегоричною групою - сим-волами інженерії, будівництва та механіки.

Оперний театр збудований поряд з руслом ріки Полтви. Цього місця вимагав архітектурний ансамбль. Це споруда, в якій змішуються різні стилі архітектури європейських країн.

Усього на території Європи станом на 2008 рік - 45 незалежних країн та 6 залежних територій.

Будинок театру є пишним у ренесансно-бароковій образності, він насичений скульптурами та живописом. Фасад прикрашений алегоричними фігурами «Комедія», «Трагедія». Фронтон увінчують три крилаті мідні скульптури: в центрі - «Слава» з пальмовою гілкою, ліворуч - «Геній драми і комедії», праворуч - «Геній музики». Інтер’єр оздоблений різнокольоровим мармуром, позолотою, декоративними розписами і скульптурою. Окрасою сцени є живописна завіса Г. Семирад-ського, яка має назву «Парнас».

Характерними пам’ятками львівської архітек-тури кінця XIX століття є будинки на проспекті Свободи. Приміщення Музею етнографії та худож-нього промислу побудоване в 1891 році. На вершині фасаду, біля куполу - відома скульптурна група, що символізує розквіт Галичини.

Па́льмові (лат. Arecaceae) - родина дерев'янистих рослин з класу однодольних. Родина складається із близько 240 родів і 3400 видів.

Скульпту́ра (лат. sculptura, від лат. sculpo - вирізаю, висікаю) - ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів.

У стилі французького бароко побудований колишній палац Сап’єгів (тепер тут знаходиться обласне Товариство охорони пам’яток). Будинок вчених (колишнє казіно), 1898 року, споруджений в традиціях пізнього бароко.

Будинок готелю «Жорж» збудований в 1901 році. Скульптурними оздобленнями будинку є алегоричні постаті, що втілюють Європу, Азію, Америку та Африку.

Алего́рія (дав.-гр. ἀλληγορία - іносказання) - спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного.

Фасад будинку вінчає барельєф Юрія Змієборця.

Львівський головний вокзал споруджено в 1904 році. У нішах парадного входу розміщені скульптури, які символізують промисловість і торгівлю.

Стилізація під старовину набрала великого розповсюдження у Львові.

У неоготичному стилі на початку XX століття побудований костел Єлизавети, в якому відроджено чистоту готики і передано її характер.

З еклектичних споруд слід згадати церкву Преображення. Вона збудована в 1900 році на фундаменті колишнього монастиря тринітаріїв XVII -XVIII століття в дусі українських національних традицій.

В архітектурі XX століття помітний потяг до нових стилів - модерну і конструктивізму. У Львові цей стиль мав віденське забарвлення так званої сецесіії. Виразом цього стилю став будинок філармонії з сецесійними декоративними елементами фасаду і концертного залу. Принципи модерну пов’язувались з елементами народного мистецтва, у декоративне оздоблення фасадів впроваджувалась народна орнаментика. Зразками українського модерну стали: будинок страхового товариства «Дністер» (тепер поліклініка), будинок Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка (тепер корпус музичного училища), будинок для Україн-ського педагогічного товариства (тепер корпус Львівського лісотехнічного університету), «Академічний дім» (тепер корпус Української академії друкарства).

Декорати́вне оздо́блення фаса́дів - складова комплексу фасадних робіт, один із способів надати індивідуальність оселі та покращити її експлуатаційні характеристики. Поряд з чисто зовнішньою, декоративною функцією, оздоблення виконує ряд найважливіших завдань по захисту систем будинку від негативних впливів навколишнього середовища.

Украї́нська акаде́мія друка́рства (до 1994 р. - Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова) - єдиний в Україні автономний вищий навчальний заклад, який готує фахівців для видавничої справи та друкарства.



Історико-архітектурні пам’ятки Львова становлять групу виняткових шедеврів львівської архітектури. Незважаючи на те, що їх будували приїжджі майстри, які з собою принесли деякі готові традицій будівельної культури, все ж ці пам’ятки стали типово львівськими. Можна скільки завгодно шукати аналогій із європейською архітектурою і нічого точно відповідного так і не знайти. У Львові здавна будівниче мистецтво стояло на високому щаблі. Тут вироблялись свої стилістичні риси, в основу яких міцно ввійшли традиції древньої Русі і чудове мистецтво народних зодчих Галицької землі.

Галицька земля (велика) - територіально-політичне утворення у Південно-Західній Русі. Почала складатися в 1-й пол. XII ст. із Перемишльського, Звенигородського й Теребовльського князівств. З ХІІ ст. відбулось піднесення значення Галича, який занепав після монголо-татарської навали 1240-х років.



... З кожним роком Львів росте, виходить за свої околиці, піднімається в небо багатоповерховими будинками. Будуючи нове, львів’яни прагнуть зберегти те краще, що залишили тут віки, минулі покоління. Це перш за все архітектурні пам’ятки, мистецькі здобутки людського генія, що надають нашому місту своєрідного забарвлення, великої оригінальності і неповторної краси.


Скачати 119.33 Kb.

  • Іоана Хрестителя
  • Каплиця Боїмів
  • Української греко-католицької церкви
  • Сильвестр Сембратович , Андрей Шептицький
  • Львівського Національного університету
  • Української академії друкарства