Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



"Людину убила ідея, а воскресила віра"

Скачати 98.63 Kb.

"Людину убила ідея, а воскресила віра"




Скачати 98.63 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації25.04.2017
Розмір98.63 Kb.
  1   2

Тема: "Людину убила ідея, а воскресила віра"

Мета: підвести учнів до розуміння художньої своєрідності роману Ф.М. Достоєвського "Злочин і кара", його проблематики; розвивати навички роботи з текстом, аналізу й дослідження клю­чових епізодів, розвивати зв'язне мовлення; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки.

Розумі́ння - психологічний стан, який виражає собою правильність ухваленого рішення і супроводжуваний відчуттям упевненості в точності сприйняття або інтерпретації якої-небудь події, явища, факту.
Худо́жник - творчий працівник у галузі образотворчого мистецтва; живописець, графік, скульптор, майстер, коміксіст.
Відповіда́льність - загальносоціологічна категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов'язків, соціальних завдань, норм і цінностей. Відповідальність означає усвідомлення суті та значення діяльності, її наслідків для суспільства і соціального розвитку, вчинків особи з погляду інтересів суспільства або певної групи.

Обладнання: портрет Ф.М Достоєвського, висловлювання письменника, опорні схеми.

Письменник Письме́нник - у широкому розумінні - кожна людина, яка пише твори (не обов'язково художні, наукові, вірші також), висловлює власні думки, досвід і бачення світу у письмовій формі. У вузькому розумінні це автор художніх творів; особа, для якої літературна діяльність є професією.

Зміст уроку

"Счастье нельзя купить злодейством" Ф. Достоєвський

« Головне покарання для винного полягає в тому, що

він не може виправдатись перед власним судом»

Ювенал


І. Слово вчителя. Сьогодні у нас підсумковий урок по вивченню романа Достоєвського "Злочин і кара". Достоєвський говорив: « Людина - це велика таємниця і її потрібно розгадати, я займаюсь цією таємницею, бо хочу бути людиною».
Таємни́ця - те, що не підлягає розголошенню, що приховується від інших обмеженим колом осіб або особою.
Фе́дір Миха́йлович Достоє́вський (рос. дореф. Ѳедоръ Михайловичъ Достоевскій, рос. Фёдор Михайлович Достоевский; 30 жовтня (11 листопада) 1821(18211111) - 28 січня (9 лютого) 1881) - російський письменник.
Спроба розгадати таємницю знайшла відображення в романі "Злочин і кара". І ми з вами уже кілька уроків теж намагаємось розгадати характер головного героя роману. Поступово, крок за кроком знайомились ми з Раскольніковим, співчували йому,переживали, засуджували. З нетерпінням чекали чим же закінчиться історія, чи визнає Раскольніков свою помилку, чи прозріє.

-Давайте пригадаємо композицію роману. (Відповіді учнів)

-Як ви помітили, сцени суду в романі немає. Згадайте, який художній твір ми вивчали, де головного героя судять за злочин - вбивство?

Зло́чин - злодіяння, злий вчинок з точки зору тієї чи іншої системи цінностей, людини, групи людей, чи людства в цілому. Людину, яка чинить злочин, називають «злочинець».
Головни́й геро́й або протагоні́ст (від грец. πρωταγωνιστής «той, хто виконує головну роль») - персонаж, який у різних видах мистецтва грає провідну роль, зазвичай протиставляється антагоністові. Цей термін виник у Давній Греції, коли в 534 до н. е.
Худо́жній твір - термін, яким позначають твір, що має передусім естетичну або розважальну цінність. Здебільшого цей термін використовується, коли мова йде про твори літератури й кіно, тоді як картини, статуї тощо частіше називають витворами мистецтва.

-Чи можна порівняти цих літературних героїв?

Літературний герой - це виразник сюжетної дії, яка розкриває зміст творів літератури, кіно, театру.
(Відповіді учнів)

-От і ми попробуємо уявити, як би міг відбуватися суд над Раскольніковим. (Учні займають свої місця)

Інсценізація "Суд над Раскольніковим" Секретар. Встати, суд іде! Заходить суддя

Суддя. Засідання суду оголошується відкритим!

Слухається справа по звинуваченню Родіона Раскольнікова у вбивстві.

Підсудний Раскольніков, ви звинувачуєтесь у вбивстві Олени Іванівни, лихварки, і її сестри Лизавети. Підсудний, визнаєте ви себе винним?

»

Раскольніков. Так, визнаю.



Суддя. Підсудний, розкажіть, як ви здійснили злочин.

Раскольніков. Ваша честь, так, я вбив стару лихварку. Вбив сокирою, яку вкрав у двірника. Мене ніхто не бачив. До Олени Іванівни я прийшов, ніби хочу дати їй заклад. Коли вона повернулась до вікна і стала розмотувати пакунок, я вдарив її сокирою по голові. Вона упала, я вдарив ще кілька разів. Потім витягнув з її кишені ключі і побіг в спальню. Там я пробував відкрити комод, але в мене нічого не виходило, трусились руки. Мені здалося, що стара ще жива. Я повернувся в кімнату. На шиї старої я помітив гаманець на шнурку. Я забрав його собі. Знову повернувся в спальню. Під ліжком знайшов скриню, в якій були золоті речі, ще, мабуть, були заклади, які приносили люди до лихварки, я став розпихати золоті годинники, ланцюжки по кишенях.

Годинник (арх.: дзиґа́р, дзиґарі́) - пристрій для вимірювання часу.
Раптом мені почулось, що хтось ходить по кімнаті, де лежало тіло старої. Я вхопив сокиру і кинувся туди. То була сестра Олени Іванівни, Лизавета. Я накинувся на неї і розрубав їй голову. Вона упала, навіть не охнула. А я пішов на кухню мити руки і сокиру. Коли я зібрався йти, то почув,що на сходах є люди, я почекав і тільки потім вийшов. Мене знову ніхто не бачив. Сокиру я поклав на місце і пішов додому.

Прокурор. Які ж причини, мотиви, що привели вас до вбивства?

Раскольніков. Я вбив стару лихварку, бо був…просто задавлений бідністю. Змушений був жити в малесенькій кімнаті. Знаєте, як я її називаю "клітка", "шафа", "гроб". Ось за неї я винен хазяйці. Вбив, щоб підправити своє становище, продовжити навчання в університеті.

Адвокат. Пробували ви знайти інший шлях, якийсь заробіток?

Раскольніков. Намагався підробляти репетитором.

Репети́тор (лат. repetitor - той, що повторює) - викладач, що дає приватні уроки. Може проводити як індивідуальні, так і групові заняття по різним дисциплінам.
Але чи можна багато заробити чесною працею.

Адвокат. Згадайте сцену вбивства. Ви звертали увагу, які речі старої берете? Де ви поділи їх після вбивства?

Раскольніков. Як під час вбивства, так і після я не розкривав коробки, футляри, не перераховував гроші в гаманці. Я навіть не знаю, чи були там гроші. Після злочину я думав як позбутися цих речей, викинути їх в канаву, чи закопати десь на острові, в кінці-кінців я заховав їх в дворі під каменем.

Адвокат. Тобто ви не переслідували корисну ціль?

Раскольніков. Ох, якби я зарубав через те, що голодний був, то тепер я був би щасливий! Я пішов на злочин, щоб допомогти матері і сестрі, які живуть дуже бідно, останні гроші мені висилають. Сестра готова вийти заміж за нелюбого підлого Лужина, щоб тільки мені допомогти. Мати і сестра готові принести себе в жертву для мене. Але я не міг прийняти цю жертву. Щоб там не було ,мені потрібно було зважитись на злочин.

Адвокат. Ваша честь, зверніть увагу мій підзахисний під тиском обставин зважується на злочин.

Прокурор. І ви вирішили убити лихварку?

Раскольніков. Я вирішив убити злу, противну "вошу", яка заїдала чуже життя. Прокурор. Воша, чи людина – лихварка , на вашу думку? Адвокат. Ваша честь, я протестую проти такого запитання. Суддя. Протест не приймається.

Раскольніков. Тепер я вважаю, що не воша. Весь досвід моїх страждань після злочину, показує, що не воша. Тисячу добрих справ, які можна влаштувати на гроші старої, десятки сімей, врятованих від бідності. Вбити її, взяти її гроші, щоб присвятити себе потім всьому людству. За одне життя — тисяча життів, врятованих від гниття і смерті. Одна смерть і 100 життів натомість — це ж справжня арифметика!

Питання - форма думки, виражена в мові пропозицією, яку виголошують або пишуть, коли хочуть що-небудь запитати, тобто отримати інформацію, що цікавить. В українській мові, якщо питання виголошують, то використовують питальну інтонацію, а якщо пишуть, то в кінці ставлять знак питання і використовують питальні частки: чи, не… чи, що, як, чи що, то хіба, невже, що якщо, а, так, правда, чи не так, так, але ж, чи не так, вірно; питальні займенникові слова: хто, що, який, який, чий, який, скільки, як, де, куди, звідки, коли, чому, навіщо, наскільки. За допомогою цих засобів будь-яка непитальна пропозиція може стати питанням або перезапитом. Задаючи питання зазвичай чекаємо відповіді. Виняток становить лише риторичне питання, на яке відповідь не потрібна.
Страждання - сукупність вкрай неприємних, обтяжливих або болісних відчуттів живої істоти, при яких вона відчуває фізичний і/або емоційний дискомфорт, біль, стрес, нестерпні муки.
Арифме́тика (дав.-гр. ἀριϑμητική - мистецтво лічби, вчення про числа, від дав.-гр. αριθμός - число) - наука про числа, їх властивості й операції над ними.

Прокурор. Ваша честь, Раскольніков "ідейний вбивця" і головна причина, яка привела його до злочину —це ідея надлюдини, комплекс Наполеона. Поясніть свою теорію.

Раскольніков. По моїй теорії всі люди поділяються на звичайних і незвичайних. Звичайні — це матеріал, "это твари дрожащие". Незвичайна людина має право дозволити своїй совісті переступити через перешкоду, через кров, через труп, якщо так потрібно для ідеї. Якщо для Ньютонового відкриття потрібно було б убити одного, двох, сотню людей, то Ньютон мав право, навіть був би зобов'язаний убити їх, щоб зробити свої відкриття відомими для всього людства.

Надлюди́на (нім. Übermensch) - концепція, сформульована в творчості німецького філософа Фрідріха Ніцше як мета, до якої повинна прагнути людина в своєму розвитку. Єдиного розуміння точного значення терміну не існує.
Ньюто́н - одиниця сили у системі СІ, названа за ім'ям фізика Ньютона.
Троль - міфічна істота, одна з нелюдських рас в літературі жанру фентезі. Тролі переважно описуються як велетенські могутні істоти (вищі, сильніші і, часто, дурніші за орків, якщо останні наявні в даному художньому світі) зі шкірою сірого чи зеленого кольору.
Людина (англ. human, нім. mensch) - жива, наділена інтелектом істота, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури. Відмінними рисами людини, які визначають її унікальність у Всесвіті, є її свідомість, здатність мислити і здатність до здійснення вільного вибору, приймати відповідальність за власні дії; наявність моральних суджень.

Суддя. Ви хочете сказати, що для досягнення мети підійдуть всі засоби? Ви говорите нісенітницю. Життя - це дар, життя - щастя і неможливо переступати через життя навіть однієї людини.

Адвокат. Ваша честь, мій клієнт прийшов до такої думки під тиском життєвих обставин. Скрутне матеріальне становище, соціальні закони, життя інших людей примусило Раскольнікова повірити, що той, хто має силу, отримує і владу, не задумуючись, яким шляхом ця влада здобута.

Прокурор. Підсудний, поясніть як ваша теорія пов'язана зі злочином.

Раскольніков. Не тільки для того, щоб допомогти матері і сестрі я убив —дурниці! Я вбив для себе, для себе одного. І не гроші мені потрібні. Мені потрібно було дізнатися якнайшвидше: воша я, як всі, чи незвичайна людина. Чи зможу я переступити чи не зможу? "Тварь дрожащая" чи право маю.

Суддя. Який же висновок ви зробили?

«г

Раскольніков. Люди ніколи не зміняться і переробляти їх не має кому. Не варто марнувати час. Це закон.



Секретар. Починається допит свідків. Для свідчення викликається студент Разуміхін. Суддя. Свідок, що ви можете розповісти про підсудного? Разуміхін. Я знаю, що Раскольніков, ще перебуваючи в університеті на останні гроші, допомагав своєму бідному і хворому товаришеві. А коли він помер, то доглядав його старого батька. І мені Раскольніков допомагав і не один раз, і грошима і шматком хліба. Секретар. Для свідчення викликається свідок — вдова Зарніцина. Зарніцина. Я, мати померлої нареченої Раскольнікова, свідчу, що Раскольніков підчас пожежі вночі, врятував двох маленьких дітей і сам обгорів.
Наречена (ст.-слав. Нєвѣста - від не і відати, т. е. «Невідома», «незнайома») - дівчина чи жінка, що вступає в шлюб. Неофіційно дівчина вважається нареченою з моменту згоди на пропозицію руки і серця.
Це бачило багато людей нашого будинку. Секретар. Для свідчення викликається свідок Соня Мармеладова. Мармеладова. Мати розповіла, що недавно Раскольніков привів додому мого батька геть п'яного. Пожалів, привів додому зовсім незнайому йому людину. Пізніше, коли батько попав під колеса і загинув, то саме Раскольніков упізнав його і переніс на квартиру. А матері моїй він говорив, що батько розказав йому всю історію свого життя, а про матір говорив з повагою і любов'ю. Раскольніков залишив нам 20 рублів, щоб хоч чимось допомогти.

Адвокат. Ви хочете сказати, що Раскольніков, зовсім незнаючи ні вас, ні Катерини Іванівни, всього два рази зустрічаючи вашого батька, допомагав вам і дав 20 рублів.

Катерина Іванівна Катерина Іванівна (Іоаннівна) (нар. 29 жовтня 1691, Москва - пом. 14 червня 1733, Санкт-Петербург) - герцогиня Мекленбург-Шверинська, дружина Карла Леопольда Мекленбург-Шверинського; царівна, дочка царя Івана V Олексійовича і цариці Парасковії Федорівни Салтикової, старша сестра імператриці Анни Іванівни, племінниця імператора Петра I,
Соня. Да. Раскольніков, він добрий, він чистий... Він втратив віру, а його ідея... я не все розумію, як одна людина може вирішувати житти іншій, чи ні, але не можна переступати через людину. Людину потрібно любити. Я стільки страждала, але все одно я люблю свого батька і Катерину Іванівну. Раскольніков, знаючи, хто я, поклонився мені до землі і сказав, що він поклонився всьому стражданню людському. Він знає, що таке страждання, він дуже страждав після злочину.



Прокурор. Шановний суд! Раскольніков, протестуючи проти нашого соціального ладу, насправді порушує і переступає вічний моральний закон, важливу заповідь — "Не убий!" Кого убив Родіон Раскольніков? Хтось відповість: стару лихварку і Лизавету, хтось згадає ще не народжену дитину Лизавети. Через сина помирає мати Пульхерія Іванівна, ледь не загинув маляр Миколка. Отже, за одну ідею —віддали життя п'ятеро людей. Вирок повинен бути справедливим і суворим!

Адвокат: Шановний суд! Раскольніков — не холодний вбивця професіонал. Ідея "крові по совісті" постійно бореться з розумом і серцем. Це постійні муки і вагання до злочину і

  1   2


Скачати 98.63 Kb.

  • Достоєвський
  • Ньютонового
  • Катерини Іванівни