Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



М. Хмельницький, Україна Професійна компетентність майбутніх учителів в системі профільного навчання старшокласників Постановка проблеми

Скачати 199.68 Kb.

М. Хмельницький, Україна Професійна компетентність майбутніх учителів в системі профільного навчання старшокласників Постановка проблеми




Скачати 199.68 Kb.
Дата конвертації08.05.2017
Розмір199.68 Kb.

УДК 371.13 В.В. Хренова

м. Хмельницький, Україна
Професійна компетентність майбутніх учителів в системі профільного навчання старшокласників
Постановка проблеми. Інноваційні процеси, що відбуваються сьогодні в соціально-економічному житті суспільства, висувають нові вимоги не тільки до рівня освіченості випускника школи, а й до рівня професійної кваліфікації та компетентності сучасного вчителя. Орієнтація системи освіти на нові види діяльності обумовлює пошук нових освітніх форм.
Систе́ма осві́ти - реальна сукупністьфакторів, спеціально створених для реалізації соціальних функцій освіти.

Введення профільного навчання розглядається сучасною педагогікою як важливий механізм підвищення якості та фундаментальності освіти, що, у свою чергу, передбачає зміну цілей освіти, перехід від знаннєво-центричної організації освітнього процесу до гуманістичної особистісно-центрованої, до розвитку здібностей, обдарувань і компетентностей людини, його самореалізації.

Зміна цілей освіти вимагає освоєння нових функцій, змісту діяльності, прогресивних форм і технологій організації освітнього процесу. Традиційна навчальна діяльність педагога в контексті профільного навчання доповнилася функціями управління дослідницькою та пізнавальною діяльністю учня. Зросли вимоги до професійної компетентності педагогів у нових умовах профільного навчання.

Аналіз попередніх досліджень. Дослідження І.Ареф'єва, М.Гриньової, Г.Кузнєцової, С Стрижак, В.Фрицюк, Н.Шиян присвячені підготовці майбутніх спеціалістів в умовах вищої школи.

Проблема компетентнісного підходу у підготовці майбутнього учителя знайшла відображення у працях таких вітчизняних і зарубіжних учених: Н.М.

Компете́нтнісний підхі́д - спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна.
 Бібік, Є.В. Бондаревської, Л.С. Ващенко, І.А. Зимньої, І.Ф. Ісаєва, Н.В. Кузьміної, О.І. Лакшина, А.К. Маркової, В.І. Маслова, О.І. Овчарука, Л.I. Паращенко, O.I. Пометун, С.А. Ракова, О.Я. Савченко, Л.З. Тархан та інших.

Питаннями формування та підвищення професійної компетентності учителів розглянуто в роботах Т.Г. Браже, Е.Ф. Зеєра, Н.В. Кузьміної, М.І. Лук'янової, А.К. Маркової, A.M. Новікова, Г.С. Трофімової, М.А. Чошанова та ін. Питання кадрового забезпечення старшої профільної школи як однієї із найважливіших умов її функціонування розглянуто у працях В. Блінова, С. Вольянської, В. Дивака, Н. Десятниченко, І. Жерносека, Є. Соф'янца, Л.Таруніної, І.Чечеля та інших.

Водночас проблема формування професійної учителів профільної школи ще недостатньо розв'язана. Вона залишається актуальною як для педагогічної теорії, так і практики.



Аналіз останніх досліджень та публікацій відповідної проблемі в педагогічній літературі [1-10] свідчить, що нині не має єдиного підходу до визначення ключових компетентностей, необхідних вчителям профільних класів.

Мета статті: проаналізувати психолого-педагогічні дослідження та визначити зміст професійної компетентності учителя для реалізації профільного навчання старшокласників.

Виклад основного матеріалу. Модернізація національної освіти, у тому числі загальноосвітньої й вищої школи України, спрямована на вдосконалення навчання, виховання, на розвиток самостійної, ініціативної, творчої особистості випускників шкіл і вищих навчальних закладів, на забезпечення умов входження України в міжнародний освітній простір через приєднання до Болонського процесу, на створення сучасної економіки освіти.
Еконо́міка осві́ти (або освітня економіка) - це галузь економічної науки яка вивчає економічні питання, пов'язані з освітою, в тому числі попит на освіту, фінансування та забезпечення освіти, та економіку освітніх установ.
Болонський процес Боло́нський проце́с - процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Його метою є створення до 2012 року європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи. На сьогодні 48 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками.
Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.

Запровадження в Україні 12-річної школи неминуче потребує вдосконалення навчально-виховного процесу на всіх ступенях різних навчальних закладів. Відповідно постає питання реформування процесу фахової підготовки майбутнього вчителя до профільного навчання учнів старших класів.

Профільній школі потрібні вчителі з новим професійним мисленням, вчителі, які можуть на практиці забезпечити:


  • варіативність та особистісну орієнтацію освітнього процесу;

  • практичну, діяльністну спрямованість освіти;

  • завершення професійного самовизначення учнів;

  • проектування пізнавального розвитку учнів;

  • організацію проектної, пошуково-дослідницької діяльності учнів.

Оскільки кінцевим результатом професійної підготовки будь-якого фахівця є його професійна компетентність в обраній галузі, на нашу думку, цей процес необхідно починати з аналізу компетентностей, якими повинен володіти вчитель профільної школи, щоб адекватно вписатися в освітній процес і досить успішно вести його.
Педагогі́чний проце́с - динамічна система, яка об'єднує процеси навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості. Процес, сутність якого полягає у забезпеченні єдності навчання, виховання і розвитку на основі цілісності і загальності.
Професі́йна підгото́вка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.

Відправною точкою для визначення цих компетентностей можуть слугувати як компетенції вчителя, його компетентнісна модель, так і безпосередньо компетенції учнів, які він має сформувати в процесі їх навчання у профільних класах.

У Концепції профільного навчання в старшій загальноосвітній школі, яка розроблена на виконання Закону України «Про загальну середню освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2000р.

Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.
Постанова Кабінету Міністрів України Постанова Кабінету Міністрів України - нормативно-правовий акт Уряду України - Кабінету Міністрів.
№ 1717 «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» і спрямована на реалізацію Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України від 17.04.2002 р. № 347/2002, підкреслюється, що мають формуватися соціальна, комунікативна, інформаційна, технічна, технологічна компетенції учнів на допрофесійному рівні, молодь має спрямовуватися стосовно майбутньої професійної діяльності.
Ука́з Президе́нта Украї́ни - це правовий акт глави держави, який видається з найважливіших питань, віднесених до його компетенції. Укази можуть мати як нормативний, так і ненормативний (правозастосовний характер).
Загальноосві́тня шко́ла - масовий тип навчально-виховних закладів, які дають загальну освіту.

Питаннями стосовно компетентісного підходу, педагогічної компетентності займалися такі учені, як Бібік Н.М., Бондаревська Є.В., Варданян Ю.В., Ващенко Л.С., Гоноболін Ф.М., Гуревич Р.С, Зеєр Е.Ф., Зимня І.А., Зязюн І.А., Кадемія М.Ю., Колеснікова І.О., Кузьміна Н.В., Лук'янова М.І., Маркова А.К., Маслов В.І, Овчарук О.І., Рогов Є.І., Сластьонін В.О., Сєриков В.В., Тархан Л.З., Тушева В.В. та ін.

Аналіз існуючих моделей компетентнісної освіти Кузьміної Н.В., Дж. Равена, Маркової А.К., В. Хутмахера дозволяє сформулювати узагальнене розуміння професійної компетентності учителя.

Так Тушева В.В., на підставі аналізу провідних психолого-педагогічних досліджень, виділяє наступні ключові (базові) компетентності випускника педагогічного вузу:



  • прийняття активної життєвої і професійної позиції;

  • орієнтація на соціальне і професійне самовизначення і самореалізацію, здатність до самоорганізації;

- освоєння основних професійних навиків, практичних умінь в професійній сфері;

  • формування й володіння професійними цінностями і якостями, що відповідають загальнолюдським нормам;

  • досягнення сучасного загальнокультурного рівня і сформованість професійної культури [2].

Коберник О.М., взявши за основу запропоновані науковцями України ключові (надпредметні) компетентності вчителя, подає визначення їх структури та змісту у технологічній освіті:

  • складниками навчальних компетентностей технологічної освіти є: графічна, технічна, технологічна, проектна, які найбільш результативно формуються в процесі організації проектно-технологічної діяльності;

  • культурна компетентність в освітній галузі «Технологія» стосується сфери розвитку культури особистості та суспільства у всіх її аспектах, що передбачає передусім формування культури праці, естетичної, екологічної культури, оволодіння національними трудовими традиціями, досвідом художньо-трудової діяльності тощо;

  • здоров'язберігаюча компетентність у контексті технологічної освіти – розуміння необхідності дотримання правил безпечної праці, санітарії та гігієни, здатність їх виконувати і т.д.;

  • інформаційна компетентність передбачає здатність учня орієнтуватись в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією відповідно до потреб. Компетентності з ІКТ передбачають здатності: застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в навчально-трудовій діяльності, раціональне використання комп'ютера для пошуку та опрацювання необхідної інформації, розроблення творчих проектів;
    Інформаці́йний про́стір (англ. Information space) - сукупність результатів семантичної діяльності людства.
    Інформац́ійно-комун́ікаційні технол́огії (ІКТ, від англ. Information and communications technology, ICT) - часто використовується як синонім до інформаційних технологій (ІТ), хоча ІКТ це загальніший термін, який підкреслює роль уніфікованих технологій та інтеграцію телекомунікацій (телефонних ліній та бездротових з'єднань), комп'ютерів, підпрограмного забезпечення, програмного забезпечення, накопичувальних та аудіовізуальних систем, які дозволяють користувачам створювати, одержувати доступ, зберігати, передавати та змінювати інформацію. Іншими словами, ІКТ складається з ІТ, а також телекомунікацій, медіа-трансляцій, усіх видів аудіо і відеообробки, передачі, мережевих функцій управління та моніторингу. Вираз вперше було використано в 1997 році у доповіді Денніса Стівенсона для уряду Великої Британії, який посприяв створенню нового Національного навчального плану Великої Британії в 2000 році.
    конструювати і моделювати за допомогою засобів ІКТ; давати оцінку процесові й досягнутим результатам технологічної діяльності;

  • соціальна компетентність забезпечує здатність: до встановлення гуманних взаємин у трудовій діяльності, продуктивно працювати у колективі та групі, виконувати різні ролі (керівника і підлеглого), проявляти ініціативу, готовність брати на себе відповідальність, вміння застосовувати ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації тощо;

  • підприємницька компетентність має на меті: знання з основ економічного аналізу господарської діяльності та підприємництва, вміння визначати собівартість продукції і витрати на виробництво, здійснювати міні-маркетингові дослідження, розраховувати рентабельність виготовленої продукції;
    Економі́чний ана́ліз (англ. Economic Analysis, від грец. analysis - розкладання, розчленування) - взаємопов’язані й взаємозумовлені методи вивчення і наукового дослідження певних явищ, процесів, дій, результатів.
    здатність співвідносити власні економічні інтереси й потреби з наявними матеріальними, трудовими й природними ресурсами, інтересами й потребами інших людей та суспільства; готовність організовувати власну підприємницьку діяльність, складати, здійснювати й оцінювати бізнес-проекти, розробляти прості моделі дій та прийняття економічно обґрунтованих рішень у динамічному світі;
    Собівáртість продýкції - являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об'єднує в собі витрати уречевленої праці (обладнання), та витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці та витрати на заробітну плату працівників підприємства.
    Економі́чний інтере́с - реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб суб'єктів господарської діяльності.
    Природні ресурси - це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.
    Підприє́мництво, підприє́мницька дія́льність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.
    аналізувати й оцінювати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами ринку праці.

Компетентність у галузі технологічної освіти розглядається автором як досвід, освіченість учня у сфері виробничих технологій, у різних видах предметно-перетворювальної діяльності, його уміння і навички, підготовленість, знання та ерудиція, а також здатність до визначення шляхів і можливостей їх набуття та функціонування за допомогою свідомості та мислення [3].

В.В. Сидоренко [4] вказує на необхідність усвідомлення педагогом одного із стратегічних завдань реформування змісту освіти – розподілу навчання на два етапи: до профільний і профільний. Перший – до профільне навчання - передбачає становлення профільних намірів учнів, формування готовності школяра в старшій школі в умовах профілізації, оволодіння ним комунікативною, інтелектуальною, креативною, особистісною, рефлексивною, діяльністною, емоційною тощо компетентностями, що здійснюється шляхом введення курсів за вибором, поглибленого вивчення предметів на диференційованій основі, зокрема предметно орієнтовані і міжпредметні факультативні курси тощо. Другий етап навчання – профільне (10-12 кл.) –надання наукового супроводу для реалізації учнями завдань дослідницького і творчого характеру, створення оптимальних умов для загальнокультурного, морального, естетичного розвитку особистості, самостійної творчої діяльності учнів, розвиток умінь здійснювати такі мисленнєві операції, як аналіз, порівняння, зіставлення та ін.

В професійній компетентності педагога автор виділяє наступні складові:

- когнітивно-технологічна, або спеціальна компетентність у галузі дисципліни, окреслює професійний тезаурус учителя, включає глибокі знання, кваліфікацію і досвід практичної діяльності в галузі свого предмета; знання засобів розв'язання технічних, творчих завдань; гармонізація науково-предметних і світоглядно-методологічних, дидактичних, психологічних знань; оволодіння сучасним інструментарієм вивчення особистості дитини; використання прийомів педагогічного менеджменту; уміння організовувати суб'єкт-суб'єктний навчальний процес, тобто педагогічну взаємодію, спрямовану на розвиток особистості, її підготовку до розв'язання завдань життєтворчості;



- спеціальна компетентність вчителя – ті знання, уміння, установки, що забезпечуватимуть необхідний для учнів арсенал знань;

  • методична компетентність учителя в галузі засобів формування знань, умінь і установок включає засвоєння педагогом нових методичних і педагогічних ідей, підходів до навчально-виховного процесу в сучасних особистісно-зорієнтованих, розвивальних, креативних тощо технологіях, володіння різними методами і формами організації опрофільного і профільного навчання; в умовах допрофільної підготовки формування портфоліо учня; уміння роботи з нормативними документами, навчально-методичними матеріалами, розробляти методичні посібники, дидактичні матеріали, посібниково-хрестоматійні довідники для учнів тощо.
    Дидактичний матеріал - особливий тип наочного навчального посібника, переважно карти, таблиці, набори карток з текстом, цифрами або малюнками, реактиви, рослини тощо, які роздаються учням для самостійної роботи в класі і вдома або демонструються вчителем перед усім класом.
    Нормативна документація - документи, які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.
    Профілізація навчання потребує від педагога побудови гіпотетичної моделі випускника загальноосвітнього навчального закладу, продуманого вибору методів та технологій навчання, сприяння визначенню учнем своєї перспективи та побудови траєкторії особистісного зростання. Змінено також критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, що не можуть обмежуватися ЗУН. Метою навчання стають сформовані компетентності як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості. Основними функціями оцінювання навчальних досягнень є контролююча, навчальна, діагностико-коригувальна, стимулювально-мотиваційна, виховна. Учителем також ураховуються: характеристики відповіді учня (цілісність, логічність, правильність), якість знань (повнота, глибина, гнучкість, системність), сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок, рівень володіння творчої роботи, досвід творчої діяльності, рівень володіння розумовими операціями;

  • комунікативно-ситуативна компетентність учителя охоплює знання, уміння, навички та способи здійснення фасилітативного (партнерського) формату регуляції співпраці «учитель – учень» із застосуванням специфічних лінгвальних й позалінгвальних засобів, урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей дітей; спроможність педагога знаходити нестандартний вихід у різних (навіть найскладніших) ситуаціях спілкування; уміння бачити в дитині особистість, поважати її думку; поєднувати вимогливість із повагою гідності кожного учня, поєднувати тактовність і толерантність у стосунках; здатність до антиципації, тобто випереджального прогнозування оптимальних внутрішньо-колективних контактів між учнями класу, організація власної комунікативної стратегії педагогічного спілкування (конструювання емпатичної комунікації) з класом, прогнозування уроку як системи ситуацій комунікації; уміння реалізовувати комунікативний задум у ході занять, організувати увагу учнів, стимулювати їх комунікативну активність, володіти технікою мови, прийомами, навичками асертивності, що допомагають переконувати, конструктивно критикувати, досягати рішень, компромісів; уміння за допомогою «слова» здійснювати психотерапію, знімати стрес; знайти адекватну темі й навчально-виховним завданням уроку комунікативну структуру; комунікативне співробітництво співтовариство в навчальній діяльності, уміння впливати на встановлення сприятливого психологічного клімату в учнівському учительському колективі, створювати на уроці атмосферу творчого спілкування, позитивного настрою;

  • соціальна компетентність учителя вміщує характеристики педагога, який досяг високого рівня усвідомлення соціальних проблем і способів взаємодії із суспільством; уміння знаходити інформацію і впевнено конструювати поведінку для досягнення балансу між своїми потребами, очікуваннями, сенсом життя і вимогами соціальної дійсності;
    Сенс життя Сенс життя, сенс буття - філософська та духовна проблема, що має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для духовно-морального становлення особистості.
    конкретизацію у свідомості індивіда своїх інтеракцій із суспільством у системі «Я – суспільство»; уміння робити вибір, брати на себе відповідальність; формування засобами предмета патріотичних почуттів, поваги до історії, традицій українського народу тощо;
    Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.


  • психолого-педагогічна компетентність учителя у сфері навчання охоплює володіння педагогічною діагностикою, уміння здійснювати індивідуальну роботу на основі результатів педагогічної діагностики, знання вікової діагностики, уміння виявляти особистісні особливості дітей, визначати і враховувати емоційний стан людини, грамотно будувати взаємовідносини з керівниками, колегами, учнями;

  • прогнозувально-рефлексивна компетентність педагога включає вміння конструювати траєкторію розвитку школяра, здійснювати індивідуальний розвиток учня;
    Педагогі́чна діагно́стика - це підрозділ педагогіки, що вивчає принципи і методи розпізнавання та встановлення ознак, що характеризують нормальний (або з відхилом від норм) перебіг педагогічного процесу та розглядає процедури встановлення діагнозу.
    Онтогене́з (від грец. οντογένεση: ον - буття й γένηση - походження, народження) - індивідуальний розвиток організму з моменту утворення зиготи до природної смерті.
    уміння технологічно прогнозувати, конструювати, планувати хід навчально-виховного процесу; здійснювати контрольно-оцінну діяльність, спрямовану на себе й учня – суб'єкт співпраці, проводити моніторингово-рефлексивні операції, створювати програмно-тематичні комплекси (моделі) планування вивчення предмета для будь-якого класу, тобто всього курсу або теми, окремого уроку чи серії уроків; прогнозувати розвиток колективу, динаміку його структури, а також розвиток особистості, її якостей, почуттів, волі й поведінки, можливих відхилень у розвитку;

  • аутопсихологічна компетентність учителя передбачає вміння усвідомлювати рівень власної професійної діяльності, своїх спеціальних, методичних і комунікативних спроможностей, потенціалу; знання про засоби професійного самовдосконалення; уміння бачити недоліки у своїй роботі, бажання самовдосконалюватись; визначати завдання та траєкторію власної самоосвіти й самовдосконалення;

  • інформаційно-технологічна компетентність учителя вміщує вміння і навички роботи вчителя з ІКТ; уміння створювати презентаційні слайди для ефективного супроводу навчально-виховного процесу; застосовувати раціональні прийоми пошуку, аналізу, адекватного відбору, систематизації, використання інформації та створення нової, логічно-узагальненої; визначати валідність тестів, самостійно створювати різноманітні стандартизовані, точні, з високим ступенем диференціації тестові завдання (чотири основні формати, ситуаційний кластер), дидактичні завдання в тестовій формі; враховувати дидактичні принципи, закономірності, способи, форми організації навчального процесу, оптимізувати навчальний процес на основі комп'ютеризації, використовувати технічні засоби навчання;
    Технічні засоби навчання (ТЗН) - система засобів, що складається з двох взаємопов'язаних частин: специфічних навчальних посібників (носіїв навчальних повідомлень) і апаратури, за допомогою якої може бути подано навчальне повідомлення, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності..
    віднаходити інноваційні, найбільш прийнятні технології навчання, спрямовані на розвиток інтелектуальних здібностей учнів; забезпечувати вміння дидактично перетворювати, тобто інтерпретувати й адаптувати інформацію відповідно до завдань навчання і виховання; дохідливо й чітко викладати навчальний матеріал з огляду на специфіку предмета, суб'єктний досвід школярів, їх рівень підготовки, життєвий досвід і вік; формулювати питання в доступній для дітей формі, стисло й чітко; виражати думку за допомогою графіків, діаграм, схем, малюнків; оперативно, із використанням різноманітних методів діагностувати характер і рівень знань засвоєння учнями нового матеріалу; перебудовувати в разі потреби план і хід викладу навчального матеріалу; використовувати засоби дистанційного навчання, моніторингу процесу навчання;
    Дистанційне навчання - сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій) від тих, хто навчає (викладачів, визначних постатей у певних галузях науки, політиків), до тих, хто навчається (студентів чи слухачів).
    зберігати, знаходити та змінювати формат інформаційних документів відповідно до визначених вимог тощо;

- управлінська компетентність включає володіння вчителем методами, прийомами організацією власною діяльністю та ефективної діяльності учнів, класу в урочній та позаурочній видах діяльності; управління процесом засвоєння учнями знань: визначення цілей діяльності, розроблення і реалізацію способів діяльності, отримання інформації про ступінь досягнення цілей діяльності, корегувальний вплив на способи діяльності з метою зменшення різниці між запланованим і реальним ступенем досягнення цілей діяльності;
Управлі́ння проце́сом - це сукупність заходів з планування та моніторингу виконання процесу. Термін часто використовують описуючи управління бізнесовими та виробничими процесами.


  • кооперативна компетентність учителя передбачає здатність педагога або групи педагогів продуктивно й гармонійно організовувати навчальну взаємодію у напрямку спільної мети;

  • полікультурна компетентність учителя вбирає знання педагогом культурних, національних надбань, менталітету представників різних національностей, досягнень української культури;
    Отримання да́них (англ. Data Mining) - виявлення прихованих закономірностей або взаємозв'язків між змінними у великих масивах необроблених даних. Зазвичай поділяють на задачі класифікації, моделювання та прогнозування.
    Українська культура - сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.
    толерантне ставлення до культури і традицій інших народів;

  • здоров'язбережувальна компетентність учителя, або валеологічна, забезпечує організацію здорового способу власного життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах, організацію власної праці й впровадження, реалізацію здоров'язбережувальної функції розвитку учнів, тобто належних умов для нормальної життєдіяльності школярів, оптимального функціонування фізіологічних процесів оволодіння вміннями та навичками турботи про своє здоров'я, а саме: належний повітряний і тепловий режим, достатнє освітлення, зміну різних видів навчальної діяльності, відповідність меблів індивідуальним особливостям учнів, відповідність обсягу змісту відведеному часу на вивчення предмету, часове співвідношення виконання класних і домашніх робіт;
    Фізіоло́гія (грец. φυσιολογία - природознавство)- це наука про життєві процеси, діяльність окремих органів та їх системи і в цілому всього організму. Основним у фізіології є експериментальний метод дослідження, який обґрунтував англійський учений Френсіс Бекон.


  • загальнокультурна компетентність учителя – досягнення високого рівня розвитку в суспільному, виробничому й духовному житті; педагог інтелігентний, вихований, толерантний, ґречний, коректний.

Співставлення характеристик компетентніших моделей освіти та специфіки профільного навчання знайшло своє відображення в працях сучасних вчених.

Так Сотниченко І.І., на основі праць В.М. Введенського, А.С. Бєлкіна, В.В. Нестерова, Н.В. Кузьміної в межах компетентнішого підходу як складові професійно-педагогічної компетентності вчителя профільної школи, виділяє такі компетенції [5]:

- соціально-громадянську – вміння визначати власне професійне місце в суспільстві, проектувати стратегії власної діяльності з урахуванням інтересів та потреб загальноосвітнього навчального закладу та суспільства в цілому, проявляти самостійність та ініціативу, розв'язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях, здатність брати на себе відповідальність;

- спеціально-предметну, що передбачає ґрунтовні знання, кваліфікацію в галузі свого предмета, мобільне оперування знаннями, вміння критично мислити та діяти, вміння пробуджувати в учнів стійкий інтерес до свого предмета і обраного профілю;

- методично-функціональну – вміння використовувати педагогічно доцільні методи і технології навчання у класах різних профілів;

- володіння навичками дослідницької діяльності, реалізації проектної та інформаційних технологій;



  • психолого-комунікативну – знання вікової психології, володіння засобами особистісного та педагогічного пілкування, культура спілкування і педагогічний такт;
    Психологія розвитку або вікова психологія - галузь психологічної науки, яка вивчає особливості психічного та особистісного розвитку людини на різних етапах її життя. Психологія розвитку вивчає стадії розвитку, закономірності їх зміни, періодизацію психічного розвитку та розвитку особистості, залежність психічного розвитку від культурно-історичних і соціальних умов тощо.
    Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.
    Культу́ра спілкува́ння - частина культури поведінки людини - сукупність форм щоденної поведінки людини (у побуті, у спілкуванні з іншими людьми), у яких знаходять зовнішнє вираження моральні та естетичні норми такої поведінки.


  • диференційно-педагогічну як уміння виявляти і розвивати основні якості особистості учня, володіння засобами реалізації диференційованого та особистісно-орієнтованого підходу;

  • аутопсихологічну – вміння визначати професійний рівень власної діяльності, володіння засобами самоаналізу, самоконтролю, самокерування, самовдосконалення.

Л.К. Артемова [6], погоджуючись з Н.К. Сергєєвим [7], пропонує модель готовності вчителя, пов'язану з формуванням освітньо-професійного маршруту старшокласників, з позицій єдності наступних блоків: «Моральна вихованість», «Психічний розвиток», «Рівень методичної підготовки», «Рівень професійної підготовки».

Моральна вихованість представляє систему компетенцій та світоглядних установок особистості, що виражають її відношення до педагогічної професії і визначають життєву і професійну позицію. Психічний розвиток -індивідуально-типологічні властивості та характеристики особистості, від яких залежить реалізація його світоглядних установок і мотивів діяльності в умовах профільного навчання. Методична підготовка – система компетенцій, необхідних для організації процесу формування освітньо-професійного маршруту старшокласників, реалізації професійної та особистішої позиції педагога. Професійна підготовка – система знань педагога як цілісна картина професійно-педагогічної діяльності, необхідна і вичерпна для реалізації освітньо-професійного маршруту старшокласників.

До ключових компетенцій, необхідних саме вчителям профільних класів, автор відносить наступні:

- вміння створювати дидактичні матеріали для різнопрофільних навчання;



  • освоєння методів, що забезпечують варіативність освітнього простору;

  • здатність поєднувати методологію, технологію та методику викладання навчального предмета (фундаментальність);
    Мето́дика (від грец. μέθοδος - «шлях через») навчання окремої навчальної дисципліни (предмета) - галузь педагогічної науки, що являє собою окрему теорію навчання (приватну дидактику).


  • готовність ставити і обговорювати проблеми, які вимагають виходу в різні сфери життєдіяльності (інтегрованість);

- прагнення розвивати пізнавальні здібності учнів різної профільної спрямованості у контексті формування творчого підходу;

  • здатність розвивати мислення в учнів профільних класів;

  • володіння технологіями, що сприяють розвитку певних типів пізнання дійсності в учнів профільних класів;

  • володіння прийомами, які застерігають перевантаження учнів;

  • освоєння методів, що забезпечують формування освітньо-професійного маршруту старшокласників;

- оволодіння проектно-дослідними та комунікативними вміннями та навичками.

Педагогічний аналіз існуючих компетентнісних моделей освіти Дж. Равена, Е. Ф. Зеєра, Н. В. Кузьміної, А. М. Новикова, М. А. Чошанова і специфіки профільного навчання у праці Скачкової Н.В. [8] дозволив автору виявити зміст професійної компетентності вчителя технології для реалізації профільного навчання в загальноосвітній школі та виокремити сукупність таких компетентностей:

1. Педагогічного проектування та варіативного подання змісту навчального предмета на предпрофільном і профільному рівнях (включаючи вміння представляти зміст навчального предмета на різних рівнях складності).


  1. Проектування педагогічних технологій.

  2. Проектування контексту педагогічної діяльності.

Представлена в її роботі компетентнісна модель майбутнього вчителя технології вирішує завдання формування у студентів технологічної, інформаційної, профорієнтаційної компетентності, а також компетентності в галузі педагогічного проектування.

На думку автора, результатом формування технологічної компетентності майбутнього вчителя технології в педагогічному вузі є поява у студентів відповідних компетенцій: технологічного проектування, варіативного подання навчального матеріалу в залежності від напрямку технологічної підготовки, проектування системи діагностичних процедур.

Результатом формування компетентності майбутнього вчителя технології в педагогічному проектуванні є поява у студентів відповідних компетенцій: проектування індивідуальної освітньої траєкторії учня, проектування змісту елективних курсів і технології їх освоєння, використання стимулюючих можливостей дизайн-проектування.

Результатом формування інформаційної компетентності майбутнього вчителя технології в педагогічному вузі є поява у студентів відповідних компетенцій: пошуку та раціонального використання інформації (включаючи критичне ставлення до неї), проектування та здійснення дистанційної форми навчання на основі гіпертекстових і модульних технологій, компетенція в роботі з системами машинної графіки.

Результатом формування профорієнтаційної компетентності майбутнього вчителя технології в педагогічному вузі є поява у студентів відповідних компетенцій: відображення процесу та змісту майбутньої професійної діяльності у змісті навчальних курсів, здійснення фасілітаційної функції педагогічної взаємодії, здійснення професійно-педагогічної діагностики учнів, тьюторского супроводу процесу професійного самовизначення школярів.

А.Г. Пекшева [9] у своїй роботі представила модель вчителя профільної школи до якої включено основні компетентності, які на думку автора є ключовими:



  • правова компетентність припускає загальнопрофесійний (знання основ трудового законодавства) і спеціальний (основоположні документи – закон «Про Освіту», «Концепція профільного навчання в старшій загальноосвітній школі» та ін.) компоненти;

  • предметна компетентність – знання змісту навчання з предмета на базовому і профільному рівнях;

  • інформаційна компетентність сприяє реалізації змістовного компонента освітнього процесу, з'єднуючи знання для учнів (у рамках предмета), знання для вчителя (основи регулювання його праці) і засоби для отримання, обробки інформації та накопичення її у вигляді знань (інформаційні технології);
    Обробка інформації́ - вся сукупність операцій (збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрація), що здійснюються за допомогою технічних і програмних засобів, включаючи обмін по каналах передачі даних [6.


  • технологічна компетентність значною мірою орієнтована на практичні аспекти реалізації освітнього процесу;

  • наукова компетентність припускає знання методологічних основ особистісно орієнтованого, індивідуального та компетентнісного підходів до навчання та механізми їх реалізації в освітньому процесі профільної школи з метою забезпечення практичної орієнтації освіти на формування компетентностей учнів (інтелектуальної, комунікативної, пізнавальної, та ін.);

  • освітня компетентність включає в себе вміння використовувати педагогічні технології, що„ формують практичні навички збору та аналізу інформації, що стимулюють самостійну роботу учнів, що закріплюють досвід відповідального вибору і відповідальної діяльності, а також конструювати нові педагогічні технології, що дозволяють зробити освітній процес більш адаптивним цілям учнів у профільній школі;

- методична компетентність розглядається автором у якості основних умінь володіння методикою розробки та організації елективних курсів, проектної науково-дослідної діяльності учнів;

- психолого-педагогічна компетентність припускає володіння засобами діагностики розвитку колективу і кожного школяра, прогнозування труднощів, визначення їх причин та шляхів виправлення, а також необхідним рівнем психологічної підготовки, що дозволяє сприяти професійному самовизначенню учнів.



Висновки: У результаті нашого дослідження встановлено, що компетентний педагог має володіти професійними знаннями, вміннями та навичками; володіти практичним мисленням; розуміти колег, студентів; уміти використовувати свої знання та попередній досвід практичній діяльності.

В процесі аналізу психолого-педагогічних досліджень нами виокремлено складові професійної компетентності майбутніх учителів в системі профільного навчання старшокласників: навчальна, культурна, здоров'езберігаюча, інформаційна, соціально-громадянська, підприємницька, правова, прогнозувально-рефлексивна, аутопсихологічна, предметна, методична та наукова компетентності.


Література:

  1. В. Кожевников. Поняття «компетентність» у педагогіці. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/theory/1964.

  2. Тушева В.В. Компетентніший підхід в системі вищої педагогічної освіти.
    Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
    – Режим доступу: http://4vvv\\.bdpu.org/scientrilc published/conf 2008/articles/Tusheya.

  1. Коберник О. Технологічна освіта в Україні в контексті запровадження компетентнісного підходу / О. Коберник // Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи: матер. V міжнар. наук.-практ. конференції / О. Коберник. – Хмельницький, 2009. – С. 87-92.

  2. В.В. Сидоренко. Шляхи удосконалення професійної компетентності педагога в умовах особистісно зорієнтованого навчання. – Режим доступу: http://docs.google.eom/Vievv7idddq6cz8s 93hc9mngdp.

  3. Сотніченко I.I. Сутність і структура готовності вчителя хімії до профільного навчання старшокласників // Збірник наукових праць Сумського державного університету ім. А.С. Макаренко, 2005. - С. 163-169.

  4. Артемова Л.К. Кадровое обеспечение профильного обучения. – Режим доступу: ht^.7/wvvw.portalus.ru/modules/slTkola/ms_readi^e.php?subactiori'=sho\vfull&:id=:l 19 4531708&archive=l 195596857&start_from=&ucat=&.

  1. Сергеев Н.К. Теория и практика становления педагогических комплексов в системе непрерывного педагогического образования учителя // Автореф. дис: д-ра пед. наук. Волгоград, 1998.

  2. Скачкова Н.В. Проблемы и перспективы обновления содержания профессионально-педагогической подготовки будущих учителей технологии. – Режим доступу: http ://tehnologiya. ucoz.ru/publ/15-j-0-121.

  3. А.Г. Пекшева. Методы формирования технологической компетенции учителя информатики в педагогическом университете. – Режим доступу: http://www.ict.edu. ru/vconf/flles/9405.pdf.


Анотація. У статті розглянуто підходи до змісту професійної компетентності вчителя для реалізації профільного навчання в загальноосвітній школі, її структуру та сутність.

Abstract. The article discusses approaches to the professional competence of teachers to implement education in secondary school, its structure and essence.


Скачати 199.68 Kb.

  • Аналіз попередніх досліджень.
  • Аналіз останніх досліджень та публікацій
  • Виклад основного матеріалу.
  • Закону України
  • Указом Президента України