Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



М. Ірпінь, 20 листопада 2012 р

Скачати 392.19 Kb.

М. Ірпінь, 20 листопада 2012 р




Скачати 392.19 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації28.03.2017
Розмір392.19 Kb.
  1   2   3   4

Тема: Порядок державної реєстрації земельних ділянок та ведення Державного земельного кадастру
Кулинич Павло Федотович

Юридичний радник з земельних питань Проекту ЛІНК
м.

Када́стр (фр. Cadastre; рос. кадастр; англ. cadastre; нім. Kataster, Grundbuch n, Flurbuch n) - упорядкована геоінформаційна система про правове, природне, господарське, економічне та просторове положення об'єктів, що підлягають обліку в системі відповідного рівня управління.

Земе́льна діля́нка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (Земельний кодекс України. Стаття 79).

Ірпінь,


20 листопада 2012 р.
План


  1. Поняття державного земельного кадастру. Відомості, які містяться в державному земельному кадастрі.

  2. Об’єкти державного земельного кадастру. Суб'єкти ведення державного земельного кадастру.

  3. Кадастровий номер земельної ділянки. Державна реєстрація земельної ділянки. Ведення Поземельної книги.

  4. Порядок обміну інформацією між Держземагентством та Укрдержреєстром

  5. Огляд проблемних питань


Поняття державного земельного кадастру

Державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами (ч.

Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.

Геоінформаці́йна систе́ма - сучасна комп'ютерна технологія, що дозволяє поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо).

Державний кордон України Державний кордон України - лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території, - суші, вод, надр, повітряного простору - тобто межі державної території України, просторові рубежі дії державного суверенітету України.

1 ст. 1 ЗУ Про державний земельний кадастр);

Згідно з ст. 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при:


  • регулюванні земельних відносин;

    Юриди́чна осо́ба - організація, суб'єкт права, здатний від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.

    Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

    Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.

    Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.

    Місце́ве самоврядува́ння - право та змога органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.



  • управлінні земельними ресурсами;

  • організації раціонального використання та охорони земель;

  • здійсненні землеустрою;

  • проведенні оцінки землі;

  • формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів;

    Земе́льні ресу́рси (у старішій географічній літературі - поземе́лля) - частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві.



  • справлянні плати за землю.

забезпечення державної реєстрації прав на нерухоме майно

Державний земельний кадастр включає такі документи:


  1. Поземельна книга;

    Нерухо́мість, нерухоме майно (англ. Real Property, Real Estate) - земельні ділянки, а також будівлі, споруди чи інше майно, безпосередньо пов'язане землею, тобто об'єкти, переміщення яких неможливе без нанесення значної шкоди його вартості і призначенню.



  2. Індексні кадастрові карти (плани) - картографічні документи, що відображають місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану);

  3. Кадастрові карти (плани) - графічні зображення, що містять відомості про об'єкти Державного земельного кадастру;

  4. Документи, на підставі яких формуються земельні ділянки, визначаються їх частини, встановлюються межі дії обмежень прав на земельні ділянки, зони зі спеціальним режимом землекористування, охоронні зони, території та межі адміністративно-територіальних одиниць. Такими документами є:

а) рішення відповідних органів влади;

Державна влада - це публічно-політичні відносини панування і підкорення між суб'єктами, що спираються на державний примус.



б) проекти землеустрою.

  1. Вищезазначені документи у електронній формі

Відомості, які містяться в державному земельному кадастрі

В Державному земельному кадастрі містяться відомості про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, відомості про розподіл земель між власниками і користувачами в текстовій і картографічній формі, які в свою чергу містяться в паперовій та електронній формі.

Геодезичною основою для Державного земельного кадастру є державна геодезична мережа.

Картографічною основою Державного земельного кадастру є карти (плани), що складаються у формі і масштабі відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Техні́чний регла́мент - законодавчий акт, прийнятий органом влади, що містить обов'язкові технічні вимоги або безпосередньо, або шляхом посилання на стандарт(и), або шляхом застосування взаємопов'язаних стандартів.

Станда́рт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.


Картографічна основа Державного земельного кадастру є єдиною для формування та ведення містобудівного кадастру та кадастрів інших природних ресурсів (ст. 8 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Природні ресурси - це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.

Закон України - нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, - конституційною більшістю голосів).



ОБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

Об'єктами Державного земельного кадастру є:



  • землі в межах державного кордону України;

  • землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць;

  • обмеження у використанні земель;

  • земельна ділянка (ст. 10 Закону України «Про державний земельний кадастр»).


До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про державний кордон України:

  • графічне зображення державного кордону України;

  • повні назви суміжних іноземних держав;

  • опис меж прикордонної смуги;

  • інформація про документи, на підставі яких встановлено державний кордон України;

  • дані щодо демаркації державного кордону України (ст. 12 ЗУ «Про ДЗК»).



До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах):

а) найменування адміністративно-територіальної одиниці;

Адміністрати́вно-територіа́льна одини́ця - частина території країни, що має місцеву адміністрацію - управління. Іноді також може мати синонімом Регіон[Джерело?].

б) опис меж адміністративно-територіальної одиниці;

в) площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці;

г) повне найменування суміжних адміністративно-територіальних одиниць;

ґ) інформація про акти, на підставі яких встановлені та змінені межі адміністративно-територіальних одиниць;

д) відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці:

- назва, код (номер), межі категорії земель;

- опис меж;

- площа;


- інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель;

е) відомості про угіддя адміністративно-територіальної одиниці:

- назва, код (номер);

- контури угідь;

- площа;

- інформація про документи, на підставі яких визначено угіддя;

- інформація про якісні характеристики угідь;

є) відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці;

ж) відомості про бонітування ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці.

Обсяг інформації Державного земельного кадастру про якісні характеристики земельних угідь в межах території адміністративно-територіальної одиниці визначається Порядком ведення Державного земельного кадастру (ст.

Угі́ддя - частина землі, що відрізняється від сусідніх способами господарювання. З точки зору права, угіддя є обмеженням, формуються землевпорядною документацією і реєструються у Державному земельному кадастрі.

13 Закону України «Про державний земельний кадастр»).



До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель:

- вид;


- опис меж;

- площа;


- зміст обмеження;

- опис режимоутворюючого об'єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об'єкта);

- інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель (ст. 14 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки:


  • кадастровий номер;

  • місце розташування;

  • опис меж;

  • площа;

  • міри ліній по периметру;

  • координати поворотних точок меж;

  • дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі;

  • дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів;

  • відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка;

  • цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

  • склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв;

  • відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;

  • відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

  • нормативна грошова оцінка;

  • інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 Закону України «Про державний земельний кадастр», зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 15 ЗУ «Про державний земельний кадастр»).

Суб'єкти ведення державного земельного кадастру
Систему органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, становить центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Викона́вча вла́да - одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та керує сферами суспільного життя.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі (ст.

Державне підприємство (ДП) - підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Супроводження програмного забезпечення - процес покращення, оптимізації та виправлення дефектів у програмному забезпеченні після його вводу до експлуатації.

6 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Функції Адміністратора Державного земельного кадастру здійснює Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України».

ГОЛОВНОЮ ДІЙОВОЮ ОСОБОЮ, НА ЯКУ ПОКЛАДАЄТЬСЯ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ, Є ДЕРЖАВНИЙ КАДАСТРОВИЙ РЕЄСТРАТОР

Згідно з ст. 9 Закону «Про державний земельний кадастр», внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів здійснюються державними кадастровими реєстраторами.

Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем, має вищу землевпорядну або юридичну освіту та стаж землевпорядної або юридичної роботи не менш як два роки.

Юридична освіта - частина системи спеціалізованої освіти, яка забезпечує підготовку правознавців (юристів) для роботи в державному апараті, судах, адвокатурі, народному господарстві, правоохоронних органах.

Держа́вна слу́жба - професійна діяльність щодо практичного виконання завдань і функцій держави особами, які мають посади в державних органах та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.



Державний кадастровий реєстратор:

  1. здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного

земельного кадастру, надання таких відомостей;

  1. перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства;

  2. формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

  3. здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

  4. присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

  5. надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

  6. здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

  7. передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор: 1) має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій; 2) має незалежний статус: втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ - ВНЕСЕННЯ ДО ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ УКРАЇНИ «ПРО ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР» ВІДОМОСТЕЙ ПРО ФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ТА ПРИСВОЄННЯ ЇЙ КАДАСТРОВОГО НОМЕРА


Який орган земельних ресурсів має здійснювати державну реєстрацію земельних ділянок

Згідно з ст. 24 Закону «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в містах Києві та Севастополі, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення, районі.



Хто має право ініціювати державну реєстрацію земельних ділянок

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:



  1. особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу

місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

  1. власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки

державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

  1. органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування

разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Комуна́льне підприє́мство - юридична особа, заснована на власності відповідної громади.

Органи місцевого самоврядування - «виборні та інші органи територіальних громад, наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення».


Які органи виконавчої влади та місцевого самоврядування мають право ініціювати державну реєстрацію земельних ділянок
Відповідь на дане питання міститься у Законі України від 6 вересня 2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»

Згідно з пунктом 3 Перехідних і прикінцевих положень Закону, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

Територіа́льна грома́да - «жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр».

- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).



Згідно з пунктом 4 Перехідних і прикінцевих положень Закону, у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

- які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

- які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

Міжнаро́дний до́говір - це письмова угода, що регулюється міжнародним правом, укладена між двома або декількома суб'єктами міжнародного права незалежно від того, міститься вона в одному документі, у двох або кількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретної назви (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.


Згідно з пунктом 5 Перехідних і прикінцевих положень Закону України від 6 вересня 2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Земельний кодекс України (ЗКУ) - основний нормативно-правовий акт земельного законодавства України, ухвалений Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року (№ 2768-III).


У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування

  1   2   3   4


Скачати 392.19 Kb.