Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Пріоритети сучасної філології: теорія І практика" Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ббк 80

Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Пріоритети сучасної філології: теорія І практика" Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ббк 80




Сторінка13/31
Дата конвертації10.03.2017
Розмір5.07 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   31

Література

1. Арбекова Т. Лексикология английского языка (практический курс). Учебн. пособие для II-III ин-тов и фак. иностр. яз. – М: Высш. школа, 1977. – 240с.

2. Бережан С. К семасиологической интерпретации явления синонимии. – у кн.: Лексическая синонимия. – М.: Наука, 1967. – 187 с.

3. Верба Л. Порівняльна лексикологія англійської та української мов. Посібник для перекладацьких відділень вузів. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2003. – 160 с.

4. Виноградов В. Основные типы лексических значений слова // Вопросы языкознания, 1953. – №5. – 11-17 с.

5. Звегинцев В. Теоретическая и прикладная лингвистика. – М.: Просв., 1968. – 210 с.

6. Минаева Л. Слово в языке и речи: Учебн. пособие для студентов филол. фак. ун-тов и ин-тов и фак. иностр. яз. – М.: Высшая школа, 1986. – 147 с.

7. Мостовий М. Лексикологія англійської мови: Підручник для ін-тів і фак. інозем. мов. – Х.: Основа, 1993. – 256 с.


Костриж Тетяна

Чернівецький національний

університет імені Ю Федьковича,

Науковий керівник – асист. Дудницька Н.В.
Проблема мови і стилю в теорії та художній творчості

Вільяма Теккерея (на матеріалі роману “Ярмарок марнославства”)

Першою умовою створення реалістичного твору є вибір актуальної тематики, яка могла б зацікавити читачів і правдиво відбити наявний стан речей у сучасному суспільстві, типові пороки, інтереси, спосіб життя і звичаї людей. Художній твір буде цікавим і правдивим лише тоді, якщо його тему підкаже саме життя.

Метою роботи є проведення кількісно-якісного аналізу вживання стилістичних засобів на матеріалі роману В.Теккерея “Ярмарок марнославства”.

У пошуках мовних і стилістичних засобів для реалістичного художнього твору Теккерей виділяв певні важливі моменти. Один з них – дбайливий добір лексики. Кожне слово – це мазок на картині, який може або все зіпсувати, або надати їй нового блиску. Тому “письменник має бути впевненим у кожному вимовленому ним слові” [1, с. 66]. Реальну картину дійсності, характери сучасників можна відтворити тільки за допомогою побутової лексики, вживаючи найпростіші й найбуденніші слова й вислови, це допоможе письменникові збудувати художній твір, який був би зрозумілим для всіх і зберігав би колорит епохи.

Принцип “використання побутової лексики” у реалістичному творі Теккерей вдало застосовував і в художній практиці. Він свідомо уникав “піднесеної термінології”, барвистих епітетів. Наприклад, у “Ярмарку марнославства” Теккерей використовує побутову лексику для того, щоб викрити черствість, користолюбство, жадобу буржуа і аристократів. Згадаємо хоча б історію хвороби міс Кролі. Говорячи про причини, які викликали її недугу, і про її від’їзд з братового маєтку, Теккерей відверто натякає на розлад шлунку у цієї дами. При цьому він оперує такими словами, як “об’їлась, обпилась, “розкішна вечеря з гарячих омарів” [3, с. 167].

Говорячи про використання метафор і порівнянь у художньому творі, Теккерей-критик вимагав насамперед загальнодоступності цих зображальних засобів та обережності у їх вживанні. Порівняння, так само як метафори, письменник мусить застосовувати в незначній кількості й лише тоді, коли звичайного опису не досить для повної психологічної характеристики образу. Порівняння, за Теккереєм, найкраще брати з повсякденного життя. Це допомагає письменникові створювати зрозумілі всім образи.

Цього правила Теккерей дотримувався й у своїй письменницькій практиці. Так, худючі ноги сера Пітта автор порівнює з “придворною шпагою, що теліпалася у нього на боці” [3, с. 141], а зів’ялих великосвітських дам –із жалюгідним, поношеним шматком пишного колись одягу” [3, с. 179]. Мучеництво, терпіння й покору жінок у родині Теккерей порівнює з “нескінченним рабством, що не одержує ніякої винагороди” [3, с. 279].

Та найулюбленішим видом порівняння для Теккерея була “поширена побутова паралель”. Так, зусилля Ребекки проштовхнутися “нагору”, здобути визнання у “вищому товаристві Теккерей порівнює зі спробами павука, який “тче своє павутиння біля одвірка і вперто дереться нагору ниточкою, доки покоївці Моллі не набридне ця розвага: тоді вона хапає віника і змітає павутиння та ткача” [3, с. 128-129]. Використовуючи такі паралелі, письменник примушує читача уважніше стежити за долею “героїні, ніби підказуючи йому висновок: намагання Беккі “пролізти до “світського товариства” – це тільки нагода розважитися для лорда Стайна та інших. Багаті й знатні відіграють у долі Беккі таку саму роль, що й покоївка Моллі в “долі” павука: коли їм набридли її “витівки”, коли вона переступила межі дозволеного, вони одним помахом руки її розчавили. Такі порівняння-паралелі, яких у книзі дуже багато, надзвичайно поглиблюють психологічну характеристику персонажів.

Захищаючи “правдивий” метод зображення дійсності, Теккерей-критик наполягав на тому, щоб прозаїки й поети ретельно обмірковували виразність кожного речення, фрази, уривка. А й справді, невдалий “мовний образ” порушує характеристику літературного персонажу або спотворює задум усього твору.

Уміння самого Теккерея одним вдалим мовним образом дати характеристику цілому класу людей, розвинути сюжет можна проілюструвати таким прикладом. Після розриву з чоловіком Ребекка була вимушена жити на континенті, змінюючи одне місто на інше. “Беккі з важким серцем мандрувала з однієї колонії в іншу: з Булоні до Дьєппа; з Дьєппа до Канна; з Канна до Тура, всіляко намагаючись бути респектабельною, та, на жаль, одного чудового дня її обов’язково впізнавали якісь справжні ворони і довбали її дзьобами, доки не проганяли з клітки” [3, с. 376]. Називаючи “воронами” заможних англійських колоністів у континентальній Європі, Теккерей наочно показує кругову поруку багатих і знатних у їхній боротьбі проти будь-якої спроби “білих ворон” з низів дістатися до їхнього середовища. Водночас “мовний образ” так само наочно ілюструє марність численних спроб Ребекки досягти своєї життєвої мети - “стати рівною серед рівних у вищому світі”.

За результатами проведеного аналізу дослідження, у романі В. Теккерея “Ярмарок марнославства” домінує вживання стилістичного засобу метафори (234 / 51,3%), насичений роман і побутовою лексикою (157 / 45,6), широко вживаним є порівняння (74 / 36,7%).

Роль Теккерея-теоретика і пропагандиста реалістичного методу в англійській літературі ХІХ ст. є дуже значною. Наведені матеріали і факти переконливо свідчать, що Теккерей зробив цінний внесок не тільки в практику критичного реалізму, а й у створення його теорії в Англії вже в 40-х роках ХІХ століття.


Література

1. Виноградов В. О языке художественной литературы. – М., 1987.

2. Глєбова Т. Теорія художнього образу в критичних статтях В.М.Теккерея. – В кн.: Збірник робіт аспірантів каф. філол. наук. Львів. ун-ту. – Львів, 1960.

3. Thackeray W. Vanity Fair. – London: Penguin Books, 1994.


Кочерга Наталія

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г.Короленка

Науковий керівник – викл. Колбіна Н.В.
Новела Едгара По “Овальний портрет” у російських перекладах

(порівняльний аналіз)

Новела Едгара По “Овальний портрет” – це класичний твір, тому порівняльний аналіз її перекладів є дуже цікавим і важливим завданням. Уперше ця новела була опублікована в журналі “Graham’s Lady’s and Gentleman’s Magazine” (США, Філадельфія) у квітні 1842 року під назвою “Life in Death”. Останній раз за життя автора твір було видано в журналі “The Broadway Journal” 26 квітня 1845 року в скороченому й переробленому варіанті під назвою “The Oval Portrait”. Він і вважається остаточним. У цьому варіанті Е.По не використовує італійський епіграф до новели: “Он жив и заговорил бы, если бы не соблюдал обета молчания (Надпись на итальянской картине, изображающей св. Бруно)” і перший абзац (приблизно 400 слів), опис дії опіума на героя, яким і починалася сама новела: “Лихорадка моя была сильна и упорна. Я перепробовал все средства, какие только можно было достать в дикой области Апеннин, и все без успеха. Мой слуга и единственный помощник, с которым мы очутились в уединенном замке, был слишком нервен и неловок, чтобы пустить мне кровь, да я и без того немало потерял ее в схватке с бандитами. За помощью я его также не мог послать. Наконец я вспомнил о небольшом запасе опиума, который хранился у меня вместе с табаком: в Константинополе я привык курить табак с этим зельем...” [16]. Автор скорочує третій абзац первісної версії, а також прибирає останні слова художника – одного з героїв новели. Таким чином, Е. По змінює зміст первісного твору.

У період з 1881 року по сьогоднішній день новела перекладалася російською мовою 11 разів. Так, один з перекладів виконаний С. Бєльським у 1909 році, є не перекладом, а вільним викладом новели [8, с. 341]. Цікаво відзначити, що тільки один перекладач із десяти Н.Галь (1976) представляє нашій увазі первісну версію новели “Життя в Смерті” [10, с. 129]. У перекладах В. Рогова та І. Городецького представлена остаточна версія новели [12, с. 216; 5, с. 123]. У перекладі М.Енгельгардта дані епіграф і перший абзац первісної версії, але в коментарях представлені відповідні пояснення [11, с. 167]. Варіанти К.Бальмонта, В.І.Т. спотворюють зміст новели Е.По, тому що починаються як “Життя в смерті” (є епіграф і перший абзац), а закінчуються як “Овальний портрет” (третій й останній абзаци скорочено) [6; 7].

Також привертає увагу авторський курсив. У своїй новелі Е. По виділяє курсивом наступні слова: vignette, vignetting, in Moresque, lifelikeliness, would (три рази), Life itself, She was dead. У перекладах К.Бальмонта, В.І.Т, В.Хю нічого не виділено, а в перекладах І.Городецького, С.Бельського, Н.Галя, М. Енгельгардта лише частково [5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 15]. Найбільш повно ці слова представлені в перекладі В.Рогова: виньеточной, жизнеподобием, не желал, Жизнь, Она была мертва [12, с. 216].

Як слушно зауважує перекладач Н.Галь, у перекладі повинен бути збережений авторський ритм тексту, тобто повинен бути розподіл на речення і тим більше на абзаци, як у самого автора [10, с. 12]. Інші перекладачі, такі як М.Енгельгардт, С.Бельський, І. Городецький, ставляться до тексту менш суворо [11, с. 43; 8, с. 34; 5, с. 21]. Повністю або майже повністю збережений авторський ритм у перекладі В.Рогова та Н.Галя [12, с. 216; 10, с. 14]. Вільну роботу з текстом ми зустрічаємо в одному з перших перекладів новели 1884 року [15, с. 23]. Наприклад:

Long, long I read – and devoutly, devoutly I gazed [17].

Я схватил его и принялся жадно читать, отрывая глаза только для того, чтобы безмолвно сосредоточенно, с каким-то благоговением, созерцать картины…” [15, с. 45].

Цей уривок цікаво порівняти з іншими варіантами перекладу, тому що Е.По використовує в ньому нетиповий для англійської мови порядок слів і повторення, які створюють особливу структуру речення. У заданому уривку інверсія, що тлумачиться в синтаксичній стилістиці як відхилення від звичайного (так званого прямого) порядку слів в реченні, у результаті чого елементи речення виявляються стилістично забарвленими, є яскравим стилістичним прийомом [18]. Однак більшість перекладачів, працюючи над цим реченням, підкреслюють переважно особливості його початку, наприклад, “Долго, долго я читал” [10, с. 60] або “Долго, долго читал я” [8, с. 13], але не зберігають особливості другої частини. Так ніхто не повторює другий прислівник: “Long, long I read – and devoutly, devoutly I gazed” [17].

Найбільш удалим перекладом цього речення на нашу думку є варіант, запропонований В.Роговим: “Долго, долго я читал – и пристально, пристально смотрел” [12, с. 56].

Інший приклад, який привертає увагу, це опис дівчини на портреті, де Е.По використав дуже цікаву метафору: “Portrait of a young girl just ripening into womanhood” [17].

Розглянемо варіанти цього уривку в різних перекладах.

“… портрет молодой девушки, недавно сформировавшейся, почти даже женщины” [13, с. 67].

“… портрет молодой девушки в тот период ее развития, когда из ребенка она начинает становиться женщиной” [15, с. 56].

“… молоденькой девушки недавно сформировавшейся в женщину” [4, с. 29].

“… портрет молодой девушки, только что развившейся до полной женственности” [6, с. 78].

“… портрет вполне развитой молодой девушки, может быть даже женщины” [7, с. 81].

“… портрет молодой девушки, только что начинающей себя чувствовать женщиной” [9, с. 51].

“… портрет совсем юной, едва расцветшей женщины” [10, с. 43].

“… портрет девушки в первом расцвете пробудившейся женственности” [11, с. 44].

“… портрет юной, только расцветающей девушки” [12, с. 62].

На нашу думку, найкраще з цим непростим завданням упоралися перекладачі-сучасники: Н.Галь, М.Енгельгардт, В.Рогов [10; 11; 12].

Цікаво відзначити, що Е.По використає дієслово ripen – зріти, дозрівати, а в найбільш вдалих перекладах використається дієслово розцвітати. Обидва дієслова в першому своєму значенні пов’язані з рослинністю. Можливо, успішність цих перекладів саме в тому, що в оригіналі й у перекладі використані слова з однієї й тієї ж лексико-семантичної групи. Можна помітити, що в багатьох народів світу використовуються порівняння дівчини з квіткою, рослиною, так калина постає в українському фольклорі одним із найулюбленіших поетичних образів. Її завжди супроводжує епітет червона, що символізує жіночу красу, дівочу цноту. Із замилуванням писав про калину Тарас Шевченко:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина…” [2, с. 79].

Отже, у дореволюційних перекладах (за винятком перекладу К.Бальмонта [6, с. 174]) ми спостерігаємо дуже вільну роботу з текстом. Непоодинокі випадки, коли перекладач із двох-трьох речень оригіналу робить одне, при цьому він передає тільки загальний зміст, найчастіше випускаючи важливі деталі. Серед цих перекладів виділяється переклад В.Х. [15, с. 32]. Це дуже вільний переклад з безліччю порівнянь, епітетів і метафор, яких немає в оригіналі. Але саме до цього перекладу можуть бути застосовні слова А.В.Федорова (1953), сказані ним про перекладача, приблизно того ж періоду, І. Введенского: “Он чрезвычайно свободно обращался с текстом, переиначивая его на свой лад вплоть до прибавления целых фраз и абзацев от себя, но вместе с тем он понимал своеобразие автора и по-своему умел передавать его, умел дать почувствовать читателю и эмоциональную окраску оригинала, и его ритм” [14, с. 32].

К.Бальмонт, М.Енгельгардт, Н.Галь і В.Рогов не дозволяють собі настільки вільного звертання з текстом, що, у цілому, цілком відповідає вимогам сучасного перекладу. Хоча й тут є недоліки, які вже згадувалися вище. У цілому найбільш позитивне враження справляють переклади останніх років, тобто М.Енгельгарда, Н.Галь і В.Рогова [11, с. 120; 10, с. 101; 12, с. 311]. У подальшому було б цікаво розглянути проблеми стилю й лексики, які є найбільш складним матеріалом для перекладу.
Література

1. Галь Н. Слово живое и мертвое. – М.: Образование, 1976. – 145с.

2. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А.Пономарьов, Л.Артюр, Т.Космічна та ін. – К.: Либідь, 1993. – 256 с.

3. Мюллер В. Новый англо-русский словарь. – М.: Русский язык – Медиа, 2004. – 809 с.

4. Необыкновенные рассказы Э. По. – СПб.: Просвещение, 1885. – 341 с.

5. По Э. Очерки, рассказы и мысли / Пер. И. Городецкого. – М.: Возрождение, 1885. – 245 с.

6. По Э. Собр. соч. Т.1 / Пер. К. Бальмонта. – М.: Возрождение, 1901. – С. 192.

7. По Э. Вильям Вильсон. Овальный портрет / Пер. В.И.Т. – СПб.: Просвещение, 1909. – 189 с..

8. По Э. Маска красной смерти / Пер. С. Бельского. – Одесса, 1909. –179 с.

9. По Э. Собрание сочинений. – СПб.: Просвещение, 1911. – 320 с.

10. По Э. Избранные произведения Т.2 / Пер. Н. Галь. – М.: Возрождение, 1972. – 296 с.

11. По Э. Собр. Соч. / Пер. М. Энгельгардта. – М.: Образование, 1993. – С. 312.

12. По Э. Избранное / Пер. В. Рогова. – М.: Надежда, 1996. – 401 с.

13. Русское богатство. – СПб.: Просвещение, 1881 – № 5 – 33 с.

14. Федоров А.В. Введение в теорию перевода. – М.: Образование, 1953. – 214 с.

15. Художественный журнал / Пер. В. Хю Т.5. – СПб.: Просвещение, 1884. – 48 с.

16. По Э.А. Овальный портрет. Перевод В.Рогова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scilib. ru/lib/ sb/ book /1098/ page/2.

17. The Oval Portrait by Edgar Allan Poe [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://classiclit.about.com/library/bl-etexts/eapoe/bl-eapoe-oval.htm.

18. Учебный словарь стилистических терминов. Часть 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://sigieja.narod.ru/stilslovar1.htm.

Крамаренко Ганна

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут

Науковий керівник – к. філол.н., доц. Дишлюк І.М.
Громадське й інтимне в ліриці Василя Симоненка

Однією з найбільш цікавих і яскравих постатей української поезії XX ст. є Василь Симоненко. Він завжди різний – глибокий і доступний, сміливий і вразливий, ніжний і гнівний – але завжди зі щирою синівською любов’ю оспівує Україну: велич її, красу, трагічну історію, мінливу сучасність.

Поет зумів тісно переплести патріотичну громадську лірику з інтимною, ці паралелі проходять через усі художні варіації, адже сам він – “...закоханий палко, без міри, у небачену вроду” [1, с. 13] України. Лексема закоханий вжита у переносному значенні, оскільки закоханість передбачає потяг, інтимну близькість до іншої людини. Через неї образ України асоціюється з образом коханої дівчини. Посилена порівнянням палко, без міри, лексема доносить до читача увесь спектр інтимно-патріотичних переживань поета.

Персоніфікований образ України вбачаємо у поезії: “О земле з переораним чолом, з губами, пересохлими від сміху! Тебе вінчали з кривдою і злом, байстрятам шматували на утіху” [2, с. 66]. Через метафоризовані однорідні означення з переораним чолом, з губами, пересохлими від сміху образ стає більш конкретним і переходить з абстрактного рівня сприйняття на чуттєвий, при цьому зберігаючи філософське смислове навантаження. Трагізм ситуації передається поєднанням в одному образі рис багатостраждальної змученої жінки та дівчини-нареченої, яку ведуть до вінця. Недаремно поет звертається до використання префікса пере- в ряді епітетів переораним, пересохлими, завдяки чому створюється враження перенасиченості дії, граничності емоційного напруження ситуації. Василь Симоненко продовжує свій задум використанням прийому метонімії – вінчали з кривдою і злом та дієсловом шматували, що має негативну конотацію.

Василю Симоненкові неповторно вдається розкрити тему патріотичного та громадського через найтепліше, найрідніше – образ матері. Поет подекуди об’єднує образи матері та Батьківщини через низку характерних епітетів – рідна, добра ласка, мила, любове світла, ненаглядна, горда, єдина, моя [1; 2]. Маючи синівські почуття до України, поет часто використовує іменник мати та споріднені з ним слова у прямих звертаннях до неї: Україно – ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, буду, мамо горда і вродлива, з тебе дивуватися повік” [1, c. 58]; “Все в тобі прекрасне і священне, мамо моїх радощів і мук” [1, c. 54]; “Бери мене! У материнські руки бери моє маленьке гнівне Я!” [2, с. 65]. Аналогічну функцію, але вже стосовно образу ліричного я поета, виконує прикметник синівський: “Маю я просте синівське право з матір’ю побуть на самоті” [1, c. 72].

Менш конкретний щодо лексичного оформлення, але так само виразний в емоційному плані бачимо образ Батьківщини у контексті: “Я думаю про тих, що народитись мали із плоті вбитих неньок і батьків <…> – Невже? Знову вмиратимуть неціловані? Знову гинутимуть незачаті? <…> – Невже?” [2, с. 78]. У поезії постає незримий образ ненародженого нового покоління – дітей вбитих неньок і батьків, дітей нецілованих і незачатих. Використання саме цих лексем підкреслює зв’язок громадського та інтимного, їхня негативна конотація відбиває гнів поета, що посилено повтором заперечувальної частки не у дієприкметниках і використанням анафори через лексичне повторення (питальна частка невже на початку кількох рядків).

Палка любов до України зумовлює відверту вистраждано-патріотичну ненависть поета до ворогів: “Ви, байстрюки катів осатанілих, не забувайте, виродки, ніде: народ мій є! В його волячих жилах козацька кров пульсує і гуде!” [1, с. 57]. Поет не боїться добирати розгорнені ненормативні звертання, що, виступаючи контекстуальними синонімами, перебувають у відношеннях градації, а відтак виступають на передній план як об’єкт ненависті автора. За рахунок морфологічних перетворень іменник сатана як втілення усього злого трансформується в дієприкметник осатанілих, посилюючи негативізм лексеми кати. У другій частині строфи поет описує свій народ, добираючи протилежні за конотацією слова. Зокрема, у фразі кров пульсує і гуде автор вдається до синекдохи: кров є символом життєвої сили; два однорідні присудки, що характеризують активність дії, показують віру, силу і піднесення духу. Для посилення враження використано словосполучення волячі жили, що набуває значущості через асоціацію з фразеологізмом працювати як віл [4, с. 129].

Василь Симоненко вміло оперує вдало дібраними тропами, мовними засобами для вираження своїх громадсько-інтимних почуттів. Він поєднує лексико-семантичні поля патріотизм та інтимні переживання в образах України-дівчини, України-жінки, України-матері. Саме такі художні знахідки дозволяють читачам сприймати патріотичну лірику на особистісному психологічному рівні.


Література

1. Симоненко В. Поезії. – К.: Молодь, 1996. – 206 с.

2. Симоненко В. У твоєму імені живу: Зб.: для серед. та ст. шк. віку / Упоряд. В.В.Яременка; Передм. О.Т.Гончара; Художнє оформл. М.І.Стратілата. – К.: Веселка, 1994. – 350 с.

3. Таран О. Концепт “Україна” в символічній системі О.Олеся // Крок у майбутнє: Тези доп. учасників ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. студ., аспір. та мол. вчених (22-24 травня 2002 р., м. Київ). – К.:ІВЦ, 2002. – С.99-102.

4. Фразеологічний словник української мови / Уклад.: В.М.Білоноженко та ін. – К.: Наук. думка, 1993. – 984 с.
Крамчанінова Марина

Горлівський державний педагогічний

інститут іноземних мов

Науковий керівник – ст.викл. Миронова Н.В.
Зміст концепту ВІЙНА у франкомовних українців

Мова реалізує прагнення людини закріплювати та передавати інформацію, тому однією з найважливіших функцій мови є функція когнітивна, що пов’язана з необхідністю об’єктивувати у вербальних формах результати пізнання світу. Людина закріплює за створеною мовною формою певне значення, наділяючи мовний знак властивістю співвідноситися з існуючими в свідомості носіїв мови чуттєвими формами відображення відповідних предметів і явищ, що сприяє завершенню формування понять, а потім і концептів.

Існує чимала кількість методів та прийомів дослідження концептів [3; 6]. Декілька з них ми застосовуємо у своїй роботі. Експериментальні ж методики часто залишаються осторонь, але на нашу думку вони є досить цікавими та дають змогу найбільш точно та повно охарактеризувати той чи інший концепт.

З екпериментальних методик нами обрано вільний асоціативний експеримент, що є, на наш погляд, найбільш науково обгрунтованим та уживаним як вітчизняними [3; 4; 5], так і зарубіжними вченими [1; 2; 6].

Метод вільного асоціативного експерименту полягає у пред’явленні опитуваним слів-стимулів, на які вони повинні реагувати будь-якою словесною реакцією, що прийде їм у голову. Обробка результатів вільного асоціативного експерименту дозволяє інтерпретувати отримані асоціати як відображення тих чи інших концептуальних ознак концепту, що досліджується.

Так, нами було проведено вільний асоціативний експеримент з ціллю виявлення змісту концепту ВІЙНА в українській мовній свідомості. Опитуваним пропонувалося записати п’ять перших реакцій (слів, словосполучень, речень), що прийшли до голови, на слова-стимули. При обробці результатів експерименту враховувалися усі асоціати, в тому числі й одиничні. У експерименті брали участь 222 випробувиних: 222 студенти І-V курсів факультетів англійської, французької мови, перекладацького факультету, факультету іноземних та української мов Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, з яких 193 опитаних – жінки, 29 – чоловіки. У нашому випадку ми не звертали уваги на стать учасників експеременту, але у подальшій роботі було б цікавим дослідження саме у гендерному аспекті. Вік респондентів 18 – 22 роки, рідна мова – українська, але усі вільно володіють французькою. Отримано 1110 асоціативних реакцій, із яких 222 – перші, які й підпадатимуть аналізу.

При обробці результатів зходні за смисловим змістом асоціати узагальнювалися, а отримані дані були розташовані за семантичними групами:

1. Асоціанти, пов’язані з політикою (разом 28):

а) Країни та територіальні утворення: Афганістан – 4, Ірак – 3, США – 4, США Ірак – 1, Чечня – 6 (18).

б) Політичні лідери: Бен Ладен – 1, Буш – 1, Гітлер – 3, Наполеон – 4, Путін – 1 (10).

2. Асоціати, пов’язані з історичними подіями (разом 14):

а) Війни: Перша світова – 1, Друга світова – 1, Велика Вітчизняна – 3, “Холодна” війна – 2. (7).

б) Дати: 1945 рік – 6, 9 травня – 1 (7).

3. Асоціати, пов’язані з бойовими подіями (разом 112):

а) Зброя, її види: автомати – 1, гармата – 1, рушниця – 1, катюша – 1, бомби – 4, атомна бомба – 1, зброя – 40, ядерна зброя масового ураження – 1, кулі – 2, постріли – 3, снаряди – 1 (56).

б) Воєнна техніка: танки – 7, літаки – 2, воєнна техніка – 1 (10).

в) Власне бойові події: битва – 3, бій – 4, бійка – 1, бойові події – 1, вибухи – 9, атомний вибух – 1, ядерний вибух – 1, стрілянина – 6 (26).

г) Учасники бойових подій: війська – 2, ворог – 2, солдати – 14, фашист – 2 (20).

4. Асоціати, пов’язані з наслідками бойових подій (разом 58):

а) Збитки матеріальні: розруха – 22, зруйнування – 25, руїни – 7 (54).

б) Збитки моральні: вдови – 1, трупи – 1, сироти – 2 (4)

5. Кількісні асоціати (разом 4):

Багато чогось, когось: багато сліз – 1, багато зброї – 1, багато смертей – 1, мільйони жертв – 1 (4).

6. Асоціати за кольором (разом 3):

чорний – 1, чорний колір – 1, чорна земля – 1 (3).

7. Асоціати, пов’язані з природними явищами (разом 3):

зима – 1, холод – 2 (3).

Узагальнимо отримані результати та зведемо їх до таблиці з вказівкою на відсотки.



№ п/п

Асоціати

Кількість уживань

% відношення

1.

пов’язані з політикою

28

12,6

2.

пов’язані з історичними подіями

14

6,3

3.

пов’язані з бойовими подіями

112

50,4

4.

пов’язані з наслідками бойових подій

58

26,1

5.

кількісні

4

1,8

6.

за кольором

3

1,4

7.

пов’язані з природними явищами

3

1,4







222

100%

Таким чином, можемо зробити наступні висновки:

50,4% респондентів асоціюють ВІЙНУ з бойовими подіями, 26,1 % – з наслідками бойових подій, 12,6 % – з політикою.

ВІЙНА – це фрагмент концептуальної системи, представлений у мові.

Сукупність мовних і позамовних знань соціуму про ВІЙНУ являє собою єдину концептуальну базу виявлення закономірностей категоризації, концептуалізації та вербалізації цього фрагмента у франкомовній картини світу.

Репрезентація концепту ВІЙНА у мові відбувається на рівні слів та словосполучень.

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   31



  • Костриж Тетяна
  • Кочерга Наталія
  • Новела Едгара По “Овальний портрет” у російських перекладах (порівняльний аналіз)
  • Крамаренко
  • Крамчанінова Марина
  • Зміст концепту ВІЙНА у франкомовних українців