Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Пріоритети сучасної філології: теорія І практика" Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ббк 80

Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Пріоритети сучасної філології: теорія І практика" Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ббк 80




Сторінка18/31
Дата конвертації10.03.2017
Розмір5.07 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   31

Література

1. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. – К.: Вид. т-во “Криниця”, 1991.

2. Винниченко В. Сонячна машина. – К.: Дніпро, 1989.

Марчук Надія

Національний університет “Острозька академія”

Науковий керівник – Крайчинська Г.В.
Лексичні одиниці на позначення юнацького

та підліткового віку

Вивченням лексичного складу мови займались З.Н.Вердієва, В.Г.Адмоні, Ф.П.Філін, М.І.Мостовий, Л.Х.Діас, Й.Трир та В. фон Вартбург. Лексичні одиниці (ЛО) на позначення віку загалом були частково розглянуті в статті Є.Б.Черкаської “Способи вираження віку в англійській мові” [4]. Актуальність нашого дослідження визначається тим, що ЛО на позначення юнацького та підліткового віку та їх функціонування, за нашими даними, не достатньо опрацьовані у науковій літературі, хоча й становлять значний інтерес, оскільки належать до сфери опису людини.

Відповідно до результатів нашого дослідження, концепт “Підлітковий вік” у англійській мові репрезентує незначна кількість лексем. Незважаючи на те, що в психології підлітковий вік виділяють як окремий період, що не збігається з дитинством або юністю, а перебуває між ними [2; 3], у тлумаченнях іменників, що називають людей за приналежністю до віку, не простежується чіткого розмежування між підлітковим періодом та юністю, оскільки за визначенням з “Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English” дитиною (a child) вважається особа до 14–15 років, а підліток – це особа у віці з 13 до 19 років, тобто все ж більша частина припадає на юність [6]. За дефініцією з “Longman Dictionary of Contemporary English”, юність (youth) – це період життя людини, коли вона молода, особливо коли вона перебуває у підлітковому віці (teenager) [5].

Так, наприклад, слово “підліток” тлумачиться через слово хлопчик (boy). Проте в англійській мові на відміну від української boy і girl вживається, коли говорять про особу, якій близько 20 років. Коли йдеться про людину між 13 і 19 роками надають перевагу таким виразам як young woman та young man, що дослівно означають “молода жінка” та “молодий чоловік”. Як бачимо, це суперечить психологічній дефініції підлітків та юнаків. Підлітків подекуди називають young adults (дослівно “молоді дорослі”), особливо при формальному обговоренні їхнього суспільного становища чи стану здоров’я [4, c. 101].

Деякі з перерахованих нижче ЛО можуть називати як підлітка, так і юнака чи юнку: lad, stripling, girl in her teens, young girl, young maiden. Дані приклади, на наш погляд, свідчать також про те, що група вікових номінацій являє собою так звану “нечітку множину”, у якій сусідні сфери взаємоперетинаються [1, c. 67]. Нечітке визначення концепту “Підлітковий вік”, його неявне відмежування від концептів “Дитинство“ й “Юність” обумовили певну вузькість його лексичної розробленості, незначну вираженість у лексичній системі англійської мови.

Семантичний аналіз та аналіз парадигматичних і асоціативних зв’язків довів існування ядерних одиниць та тих, що знаходяться на периферії. Це також дозволило визначити основні категоріальні ознаки концепту “Підлітковий вік” в англійській мовній свідомості: незавершений розвиток організму; бурхливий фізичний розвиток, що випереджає духовно-моральний; відсутність глибокого розуміння явищ, поверховість, різкість суджень; протиріччя ціннісних переконань підлітків зі світосприйманням дорослих. В англійській мовній свідомості відзначається неоднозначне, проте в основному нейтральне сприйняття осіб даного віку, що є характерним саме для англійської мови на відміну від української. Усе ж наявними є й деякі негативно забарвлені номінації з іронічним відтінком (green, callow), а також лексеми, що викликають негативні асоціативні реакції (juvenile): Juvenile crime is an increasing problem in big cities [5].

Лексична організація концепту “Юність” характеризується перевагою груп найменувань осіб відповідного віку, виражених іменниками, які мотивуються здебільшого не ядерною лексемою young, а гендерно маркованими лексемами різного стилістичного забарвлення stripling, lass, lassie, maid, maiden, damsel тощо.

Незважаючи на нечіткі межі, які відділяють підлітковий вік від дитячого, ми все ж прийшли до висновку, що в англійській мові ЛО на позначення цього періоду близькі до ЛО на позначення юності, а у більшості випадків збігаються з ними. Оскільки цей період у житті людини ототожнюють з недосвідченістю та наївністю, серед прикметників, які характеризують осіб цього віку, переважають ті, що денотують саме такі асоціації. Варто зазначити, у характеристиці підлітків відображається картина світу англійців, які висловлюються про підлітків та юнаків досить нейтрально.


Література

1. Вердиева З. Семантические поля в современном английском языке. – М.: Высшая школа, 1986. – 120 с.

2. Гамезо М., Герасимова В., Горлова Г., Орлова Л. Возрастная психология: личность от молодости до старости. – М., 1999. – 195 с.

3. Савчин М., Василенко Л. Вікова психологія. – К.: Академвидав, 2005. – 360 с.

4. Черкасская Е. Способы выражения возраста в английском языке // Иностранные языки в школе. – 1976. – №3. – С. 102–103.

5. Longman Language Activator: Second Edition. – Edinburgh: Pearson Education Limited, 2002. – 1587 p.

6. Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English / Ed. by S.Wehmeier. – Oxford: Oxford University press, 2006. – 1600 p.

Маслова Анна

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г.Короленка

Науковий керівник – викл. Шевченко О.М.
Необхідність вивчення іноземних мов у контексті

загальноєвропейського освітнього простору

За останні десятиріччя у політичному, економічному та культурному житті Європи відбулося чимало змін, посилилися інтеграційні процеси, у результаті яких у 1991 році була підписана Болонська декларація, що проголосила створення загальноєвропейського освітнього простору. Перед країнами Європи відкрилися широкі перспективи обміну досвідом та здобутками, а викладачі та студенти вищих навчальних закладів отримали можливість академічного та професійного вдосконалення. Проте інтеграція системи вищої освіти європейських країн можлива лише за умови подолання перешкод у вільному спілкуванні всіх учасників Болонського процесу. Оскільки головним засобом спілкування є мова, виникає нагальна потреба у підвищенні якості мовної освіти та поліпшенні іншомовної комунікативної компетенції європейців.

Європейська мовна стратегія спрямовується на:


  • захист і розвиток багатої спадщини мовного та культурного розмаїття, як джерела взаємозбагачення;

  • сприяння спілкуванню, взаєморозумінню та співробітництву;

  • сприяння демократизації процесу вивчення та викладання іноземних мов шляхом підвищення мотивації вивчення мов, орієнтації на потреби тих, хто вивчає мови, їх особистісні характеристики;

  • надання всебічної допомоги в галузі вивчення та викладання мов шляхом міжнародного співробітництва між країнами членами Ради Європи [4, с. 6].

Зрозуміло, що пріоритетною цінністю європейської освіти визнана мова як суттєвий інструмент європейського єднання. Що стосується загальних підходів до проблеми мови в Європі, то стратегічним завданням мовної політики на континенті є рух у напрямі мультилінгвістичності з перспективою оволодіння кожним європейцем трьома і більше мовами.

Ключовим поняттям нової концепції вивчення іноземної мови в межах європейських країн стало поняття “поріг комунікації”, а методологічними орієнтирами – правила вимови та повсякденна сучасна мова [5, с. 10]. Західні автори роблять наголос на оволодіння навичками живої мови як інструменту комунікації і взаємодії.

При Радi Європи було розроблено Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти. Ці Рекомендації являють собою основу, спираючись на яку кожен фахівець із викладання іноземних мов може створити власну методику. Рекомендації ради Європи пропонують новий підхід до викладання і вивчення іноземних мов. Це діяльнісно-орієнтовний підхід, що наголошує на зв’язку спілкування і діяльності. При цьому мова розглядається не як ізольована знакова система, а як засіб спілкування між членами суспільства, які виконують певні завдання у певних умовах в окремій сфері діяльності.

Ще один новий підхід, запропонований Радою Європи, – це орієнтація на плюрилінгвізм. Під плюрилінгвальною комунікативною компетенцією розуміють те, що знання і навички з різних мов переплітаються та активно взаємодіють у мовному досвіді певного члена суспільства. Згідно з таким підходом, мета викладання і вивчення іноземних мов докорінно змінюється і формулюється зараз так: розвивати “лінгвістичний репертуар”, у якому знання, уміння і навички з кількох іноземних мов не є чітко розмежованими, а навпаки, взаємодіють та взаємодоповнюються [2, с. 103].

Значну роботу щодо сприяння вивченню сучасних європейських мов проводить створений у місті Граці Європейський Центр сучасних мов.

Робота Центру була спрямована на впровадження комунікативних методів вивчення та викладання іноземних мов. Центр виступив координатором проекту “Вивчення мов для європейського громадянства”. Була науково обгрунтована шкала професійних рівнів володіння іноземною мовою:

Рівень 1– рівень виживання

Рівень 2 – допороговий рівень

Рівень 3 – пороговий рівень

Рівень 4 – верхній проміжний рівень

Рівень 5 – просунутий рівень.

Кожен із вказаних рівнів передбачає перелік вмінь та вимоги до володіння чотирма видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання та письма). Запропонована шкала має слугувати основою для використання в навчальних закладах усіх країн Європи.

Що стосується вищої освіти, то серед проектів ХХІ століття найбільш доступними для українських викладачів та студентів є такі: “Допомога новим країнам-членам у оновленні вищої освіти”, “Вища освіта для демократичного суспільства”, “Побудова університету завтрашнього дня: політика і практика вищої освіти в Європі”. Активне включення в ці проекти стимулюватиме оволодіння сучасними технологіями вивчення іноземних мов.
Література

1. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Наук. редактор укр. видання доктор пед. наук, проф. С.Ю.Ніколаєва. – К., 2003. – 273 с.

2. Ніколаєнко Ю. Нові напрямки викладання іноземних мов // Мат. наук.-практ. конф. “Інноваційні технології у наукових дослідженнях і навчальному процесі вищого закладу освіти”. – Полтава, 2006. – С. 102 – 103.

3. Пуховська Л. Вивчення іноземних мов у контексті формування загальноєвропейського освітнього простору // Мат. Всеукр. наук.- практ. конф. “Сучасні технології викладання іноземних мов у професійній підготовці фахівців”. – К., 2000. – С. 32 – 38.

4. Language Learning for European Citizenship. Final Report of the Project Group (1989-1996). – Strasbourg: Educational Committee. – P. 1 – 30 р.

5. Council for Cultural Cooperation (1995) Common European Framework of Reference for Language Learning and Teaching Language Learning for European Citizenship // Draft of a Framework Proposal. CC-LANG (95) 5 rev. III. Strasbourg: Educational Committee. – 204 p.



Матіюк Дмитро

Вінницький державний педагогічний університет

імені М.М. Коцюбинського

Науковий керівник – доц. Чугу С.Д.
Лінгвостилістичні особливості рекламного дискурсу

Інституціональні види спілкування знаходяться в центрі уваги прагмалінгвістики, соціолінгвістики та лінгвістики тексту, проте рекламний дискурс все ще потребує більш детального висвітлення, незважаючи на численні дослідження. Розглядаючи дискурс як лінгвістичне поняття, варто зазначити, що навіть його дефініція є досить дискусійною. Зокрема, П.Серіо розглядає дискурс як будь-яке конкретне висловлювання, лінгвістичний філософ Й.Хабермас характеризує дискурс як судження з метою з’ясування істини, а класик дискурсивного аналізу Т.А. ван Дейк – як складне комунікативне явище, що містить, окрім тексту, ще екстралінгвістичні чинники, а саме: знання про світ, установки, мету мовця, спрямованість на його ментально-прагматичну сферу тощо [2].

Реклама знаходиться у центрі міждисциплінарних досліджень. Загальновизначеною метою реклами є донесення певної інформації від рекламодавця до цільової аудиторії і спонукання її до дії. Для цього застосовуються різноманітні лінгвостилістичні прийоми, метою яких є активізація інтересу адресата і створення сприятливих умов для закріплення інформації у свідомості реципієнта [1].

Основним елементом рекламної комунікації є рекламне звертання, яке представляє комунікатора його цільовій аудиторії. Саме тому рекламне звертання можна розглядати як елемент рекламного дискурсу, яке є безпосереднім джерелом інформаційного й емоційного впливу комунікатора на реципієнта. При розробці рекламних звертань використовують багато технологій. Однією з найпоширеніших є нейролінгвістичне програмування (Neuro-Linguistic Programming; далі – НЛП), засновниками якого були Дж.Грін та Р.Бендлер. Головне відкриття НЛП полягає в тому, що люди поділяються на візуалів (переважають зорові образи, майже 75% людей), аудіалів (переважають слухові образи, близько 20%) та кінестетиків (які сприймають навколишню дійсність переважно за допомогою відчуттів, близько 5%). Практичне застосування НЛП пов’язане з подвійною дією слова, що дозволяє сформувати у людини неусвідомлене нею самою позитивне або негативне ставлення до інформації [3].

Аналізуючи фактичний матеріал можна встановити, які частини мови є домінуючими у рекламі: а саме, іменники (близько 25%), прикметники (20%) і дієслова (17%). Ще однією спільною рисою оголошень є використання коротких слоганів та лаконічних фраз [1].

Розгляд рекламних дискурсів, опублікованих у газетах “Факти”, “Аргументи і Факти”, “Комсомольська Правда”, а також реклами на телебаченні, доводить такі лінгвостилістичні й граматичні особливості, як використання найвищого ступеня порівняння прикметників, дієслів теперішнього часу, епітетів, порівнянь, спонукальних речень.

Так, теперішній час дієслова використовується у текстах реклами медичних препаратів, наприклад: “Доктор Мом”: “Так лікує сама природа”; “Лазолван”: “…кашель вилікує Вам”; косметичного засобу Rocc”: “ Rocc завжди виконує обіцяне: повертає Вашу шкіру на 10 років назад”, що дає змогу рекламодавцям створити ілюзію максимального наближення тексту до адресата, а відповідно і продукту.

Також часто використовуються спонукальні речення з дієсловами у наказовому способі, зокрема у рекламі книжкової колекції від газети “Комсомольська Правда”: “Соберите свою коллекцию великих имен!”; журналу “Фокус”:Купуйте з 27 грудня спеціальний номер журналу “Фокус” та отримуйте диск з кращими піснями Паваротті в подарунок”; лікарського препарату “Галстена”: “Защитите свою печень”, Universal Bank: “Бери скільки хочеш – купуй що захочеш!”, “МТС”: “Замовте Діду Морозу найкращий подарунок цього року!”, “Миргородської”: “Живи здорово!”, що закликають адресата до певних активних дій.

Використання епітетів: професійне чищення в рекламі зубної пасти Colgate Total, королівський смак, насичений аромат, гарячі новини, багатий смак в рекламі кави Neskafe Gold, гарячі ціниDomoтехніки”, привабливі відсоткибанку “Родовід”, привертає увагу адресата до презентованої продукції.

У рекламі широко використовується найвищий ступінь порівняння прикметників, зокрема Райффайзен Банку Авальнайкраща депозитна програма 2007 року”, у назві одного з тарифних планів компаніїї “Київстар” – Найкращий, що доводить адресатові винятковість рекламованих товарів та послуг.

Отже, аналіз рекламного дискурсу свідчить про те, що доцільне використання лінгвістичних та стилістичних засобів ефективно впливає на цільову аудиторію, забезпечуючи реалізацію програмованої поведінки.
Література

1. http://ilze.org/semio/005.htm

2. http://www.krugosvet.ru/articles/82/1008254/1008254a1.htm#1008254-A101

3. http://pro-nlp.ru/



Мельничук Володимир

Чернівецький національний

університет імені. Ю. Федьковича

Науковий керівник – к. філолог. н. Єсипенко Н.Г.
Модальність вірогідності у художньому дискурсі

У сучасному мовознавстві дослідники все частіше переконуються, що мовні явища не можуть бути адекватно зрозумілі й описані поза їхнім вживанням, без обліку їх дискурсивних аспектів. Модальні дієслова, як і порядок їх використання, потребують подальшого вивчення. Слід зазначити, що йде повне ігнорування глибинного дослідження окремих пунктів класичної граматики англійської мови, які стосуються вживання модальних дієслів, вірогідності у художньому дискурсі англійської мови.

Категорія модальності в англійській мові є прикладом складної функціонально-семантичної системи, що посідає ряд різноструктурних пересічних полів і мікрополів, для яких характерна множинність ієрархічно організованих засобів вираження, які належать до різних рівнів мови. Модальність вірогідності в англійській мові репрезентує мовні універсалії з градуйованим характером.

Проведений нами аналіз сучасного художнього дискурсу англо-американських письменників довів, що модальність вірогідності виражає ступінь пізнання мовцем зв’язків і відносин дійсності. Така вірогідність завжди суб’єктивна, оскільки здебільшого пов’язана з умовиводами мовця. Модальність вірогідності – зовнішньосинтаксична категорія, бо виражена, як правило, елементами, які перебувають в синтагматичній ізоляції (модальними словами, частками, модальними фразами). Це – модальність висловлювання, a не дії. Вона характеризує все судження у цілому, а не спосіб існування зв’язку між об’єктом і його ознакою [1, с. 187].

Дослідження показало, що модальність вірогідності по-різному виявляється в різних комунікативних типах речень. З найбільшою регулярністю семантика вірогідності співвідноситься з розповідними реченнями, що мають пропозитивне значення, тобто відтворюють деяке положення речей. Оцінка вірогідності може підсилювати основне модальне значення висловлення або модифікувати його, наприклад: “He might turn up tonight, if he arrives in time, Brett?” [3, с. 143]; “It seems that we may not win this battle” [4, с. 351].

Аналіз питальних висловлювань показує, що протиставлення за ступенем вірогідності поширюється лише на ті типи питань, що в експліцитній чи імпліцитній формі містять пропозитивну частину, наприклад: “Can he be fighting for us? I don’t trust him” [4, с. 271]. Для спонукальних речень модальність вірогідності не властива через те, що вони не виражають судження.

З позицій прагматики оцінка вірогідності є показником того, якою мірою мовець бере, на себе відповідальність за істинність свого висловлювання. Знижуючи чи підсилюючи категоричність висловлення, вираження вірогідності служить також реалізації принципу ввічливості в мовленнєвому спілкуванні.

Вивчення змісту модальності вірогідності в проаналізованих нами текстах англійської мови показало, що семантичне членування цього типу модальності визначається двома критеріями: кількісною і якісною (суб’єктивною) оцінкою знань мовця.

Дібрані випадки модальності, вірогідності в англійській мові передаються одиницями різних мовних рівнів: лексичного, лексико-граматичного, лексико-синтаксичного і синтаксичного.

Зі списку модальних дієслів в англійській мові два виражають значення логічної можливості (can, may) і шість (must, have to/have got to, will, would, ought to, should) – значення логічної необхідності. Через це значення логічної необхідності виявляється більш диференційованим. Цій меті слугують також модальні фрази типу: be able to, be allowed to, have to, have got to, be going to, be about to, used to, ought to be, to be supposed to [2, с. 177].

З огляду на те, що в англійській мові модальність вірогідності значно граматикалізована, бо для її вираження мова має у своєму розпорядженні варіативні синтаксичні й лексико-граматичні (модальні дієслова) засоби, питання модальності вірогідності потребує багатогранного дослідження.
Література

1. Телецкая Т. К проблеме модальности в современной лингвистике // Записки з романо-германської філології. – Одеса, 1997. – Вип.2. – С. 187 – 198.

2. Quirk R., Greenbaum S., Leech G., Jan S. A Comprehensive Grammar of the English Language. – Edinburgh Gate, 2000. – 177 p.

3. Hemingway E. Fiesta: The sun also rises. – L.: Penguin, 1998. – 269 p.

4. Hemingway E. For whom the bell tolls. – L.: Рenguin, 2003. – 485 p.

Міцюк Марина

Полтавський державний педагогічний

університетімені В.Г.Короленка

Науковий керівник – ст. викл.Шкарупа Н.С.
Комунікативні стратегії навчання англійської мови:

інформаційна прогалина (Іnformation gap)

У відомому англійському методичному посібнику “Learning to teach” говориться, що спілкування виникає тоді, коли необхідно передавати інформацію, коли існує “information gap” – інформаційний пропуск / розрив, інформаційна прогалина. [5]

“Ми говоримо або пишемо для того, що б повідомити щось, або поділитися думкою, цікавою, як нам здається, для співрозмовника. Але, якщо ж він ознайомлений з інформацією, або дотримується однієї з нами думки, то він, імовірно, “відключиться”, або припинить спілкування через відсутність інтересу” [1, с. 11].

Вербальний контакт відбувається при умові, якщо у однієї людини є певна інформація (і вона може її передати), а іншій її потрібно дізнатися. З цієї точки зору, на уроках англійської мови ми часто стикаємося з певним ступенем штучності комунікативних завдань і натягнутості спілкування іншою мовою. Тобто, для навчання говоріння (а так само і аудіювання) бажано створити такі умови, коли один учень володіє певною інформацією, а іншому її хотілося дізнатися. Таким чином, для спілкування часто необхідні певні відмінності в тій кількості і якості інформації, якою володіють учні. Основа завдань з інформаційним пропуском – відкриття нового шляхом з’ясування цих відмінностей і заповнення пропусків.

Завдання типу “Information gap” можуть мати різні форми: 1) picture gap; 2) text gap; 3) knowledge gap; 4) belief / opinion gap; 5) reasoning gap.

На початкових етапах навчання для залучення уваги і розвитку інтересу в мовних вправах з дітьми, часом необхідне “щось в мішку (капелюсі, кишені і т.д.)” [1, с. 71] Добре, якщо це можна помацати, бачити приблизну форму, але що насправді – дізнаєшся через деякий час. Деталь, що інтригує, викликає справжній ажіотаж. Діти хором починають висловлювати свої припущення, просять не відкривати, поки самі не здогадаються, а, в результаті, самі того не помічаючи, повторюють всю лексику і “витягнуть” з учителя багато нових для себе слів. На більш просунутих етапах – свої “коти в мішку”. Це може бути або прихована частина якогось тексту, або зашифроване послання, або відповідь на загадку.

При picture gap в учнів є майже однакові картинки, деякі зображення відрізняються, і відмінності потрібно виявити за допомогою питань, не бачачи картинки партнера. Прикладом завдання даного типу є комунікативна гра “Treasure Island”, де два учасники спілкування (“шукачі кладу”) мають контурні карти із зображенням “безлюдного острова”. Інформація на карті одного учасника відсутня. Учасники, задаючи один одному питання, намагаються виявити всі “небезпеки”, що підстерігають їх, і вкладають на порожні квадрати своїх карт відповідні позначення небезпеки. У результаті єдиний квадрат на контурних картах обох учасників залишається порожнім. Це і є місце, де захований “скарб”. Робота проводиться в парах, і перемагає пара учасників, яка перша знайшла “скарб”.

Для text gap можуть бути різні варіанти.

Варіант 1: у школярів є аналогічні тексти або фрагменти одного і того ж тексту, де подробиці, присутні в тексті одного учня, відсутні в тексті іншого, і нестачу інформації потрібно заповнити.

Варіант 2: кожне слово, речення написано на окремій картці. Тоді можна викласти реченя, ніби випадково “забувши” пару, або більше слів на столі. Таким же чином можливо працювати і з текстами.

Варіант 3: пропуск з поступовим відкриттям подальшого тексту. У пропуск можна вставити різні слова залежно від подальшого речення, що відкривається.

e. g. I … apples.

I. I like apples and I eat them every day.

II. I see apples. They are not green.

III. I draw apples in my notebook.

IV. I am drawing apples in my notebook now. [1, с. 87]

При knowledge gap у одного учня є інформація, якої немає у інших, і її потрібно з’ясувати. Прикладом може бути гра “Contact” [5], у якій проводиться поступове відкриття слова, задуманого ведучим. Але він сам відкриває подальшу букву слова, коли решта учасників гри зможе загадати йому слово, яке він не зможе відгадати. Слово, яке загадує решта учнів повинне починатися з тієї ж букви (або вже відгаданих літер), що і слово, яке задумав ведучий, і повинне бути зрозумілим хоча б одній людині з класу. Той учень (що не водить), який відгадав, не вимовляє саме слово, а говорить CONTACT. Після цього ведучий прагне відгадати слово, на яке було дано визначення (за 30 секунд). Якщо йому це вдається – то гра продовжується з тими ж буквами, якщо ні – то ті учні, які “зконтактували” повинні одночасно вимовити слово, яке вони загадали. Якщо слова виявилися різними, гра продовжується з тими ж буквами. Якщо однаковими – ведучий відкриває ще одну букву.

e.g. Leader: I am thinking of the word which begins with a letter D

P 1: Isn’t it an animal with 3 heads?

P 2: Contact.

L: No, it is not a dragon.

P 3: Isn’t it an animal that barks?

P 1: Contact

L: No, it is not a dog.

P 4:Isn’t it opposite to up?

P 3: Contact

L: (after 30sec). I don’t know.

P 4 and P 3 together: Down. Give us the second letter.

L: A. DA.

P 3: Isn’t it a period of time after noon?

L: No, it is not a day.

P 1: Isn’t it harm?

P 4: Contact

L: (after 30sec). I don’t know.

P 1, P4: Damage. Give us the third letter.

L: N. DAN.

P 5: Isn’t it a threat to your life?

L: Yes,


P 5: The word is “danger”.

L: Yes. And you are the leader.

При belief / opinion gap учні мають різні переконання, їх завдання – виробити єдину думку.

При reasoning gap у школярів є різні докази, які важливо зібрати разом і зіставити. Прикладом може бути “Tелефонна розмова”. Робота ведеться в парах. Одному учневі потрібно дізнатися певну інформацію у іншого. Це може бути розклад автобусів, літаків, або домовиться про зустріч з лікарем, з'ясувавши його розклад і погодивши при цьому час прийому.

e.g. P1 What time does the sport-program start?

P2 At ten o’clock. What time does the show start?

P1 At half past eleven.

Дане завдання необхідне для закріплення певних граматичних структур і в той же час носить актуальний, комунікативний характер.

Більшість завдань типу “Information gap” носять ігровий характер і можуть використовуватися на різних етапах уроку і з класами різної підготовленості. Вони відчутно стимулюють роботу думки і уяви учнів.

Окрім систематизації лексики, розширюється словниковий запас, діти вчаться віднаходити потрібну інформацію, слухати, давати визначення понять англійською, що може виявитися дуже потрібною навичкою під час спілкування в іншомовному середовищі.

1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   31



  • Маслова Анна
  • Матіюк Дмитро
  • Лінгвостилістичні особливості рекламного дискурсу
  • Мельничук Володимир
  • Модальність вірогідності у художньому дискурсі
  • Міцюк Марина
  • Комунікативні стратегії навчання англійської мови: інформаційна прогалина (Іnformation gap)