Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Пріоритети сучасної філології: теорія І практика" Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ббк 80

Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Пріоритети сучасної філології: теорія І практика" Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ббк 80




Сторінка20/31
Дата конвертації10.03.2017
Розмір5.07 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   31

Література

1. Баранцев К. Англо-український фразеологічний словник. – К.: Рад. шк., 1969. – 1052 с.

2. Кунин А. Англо-русский фразеологический словарь. – М.: Высш. шк., 1984. – 942с.

3. Рум А. Великобритания: Лингвострановедческий словарь. – М.: Рус. яз., 2002. – 560 с.

4. Томахин Г. США. Лингвострановедческий словарь. – М.: Рус. яз., 1999. – 576 с.

5. Щербакові Н. Фразеологізми з назвами людей у лексичному наповненні: Автореф. дис. … канд. філол. наук. – Харків, 2002. – 18 с.



Новохатка Яна

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г.Короленка

Науковий керівник – к. філол. н. Луньова Т.В.
Орієнтаційні метафори у романі Р.Трімейн “Музика і тиша”

Наше дослідження базується на концепції Дж.Лакоффа та М.Джонсона [1; 2], сутність якої полягає в інтерпретації метафори як засобу концептуалізації та категоризації навколишньої дійсності.

Американські теоретики Дж.Лакофф та М.Джонсон доводять, що метафора – це не поверхневий механізм прикрашання мови, а фундаментальний когнітивний процес, який організовує думки людини, формує судження та структурує мову [1, с. 7-9]. Центральна теза Дж.Лакоффа та М.Джонсона полягає в тому, що метафори полегшують процес мислення, надаючи людині емпіричні рамки, за допомогою яких відбувається засвоєння нових абстрактних концептів. Отже, сутність метафори полягає в осмисленні і переживанні явищ одного роду в термінах явищ іншого [1, с. 9-11].

У своїй роботі Дж.Лакофф виділяє такі типи метафор: онтологічні, структурні, конструктивні, метафори каналу зв’язку та орієнтаційні. Специфікою останніх є те, що вони не просто слугують для структурування одного концепту в термінах іншого, а організовують систему концептів завдяки протиставленню “верх – низ”, “зовні – всередині”, “передня частина – задня частина”, “минуле – майбутнє”, “центральний – периферійний” тощо [1, с. 28-32].

Зміст роману Р.Трімейн “Музика і тиша” значною мірою структурований за допомогою метафор. Зокрема, через сукупність метафор розкриваються характери головних героїв та їх ставлення до світу. Сама назва роману метафорична: музика є втіленням світлого майбутнього героїв твору (What is music and Why do I neglect all other things so that I may give my life to this alone? But now I see that if by some miracle I may return your husband to the paradise he glimpsed in his dreams) [3, с. 91], душевного спокою короля Крістіана, життя Пітера Клера, святості та надії Емілії (…Peter Claire and his friends are playing music so tender and melodic that the children become grave and silent and sit down on the floor to listen, and she sits by them and no one moves); тиша є розчаруванням, хворобою, темрявою і навіть смертю. Таким чином, назва роману задає основну антитезу, яка детально розкривається у творі.

Значну роль у розкритті цієї основної антитези відіграють орієнтаційні метафори, наприклад: верх – замок, низ – підвал, де грали музиканти (Emerging from the tunnel, Peter Claire finds himself in a large vaulted cellar, lit by the flares from two iron torches bolted to the walls) [3, с. 9]; всередині – темрява, яка заповнювала замок (…the young man had been impressed by the profound darkness into whichhe had suddenly stepped. For it seemed to him not merely an external phenomenon, having to do with an actual absence of light, but rather as though it emanated from within him, as if he had finally crossed the threshold of his own absence of hope) [3, c. 5]; зовні – світло (…but Peter Claire stays where he is, looking around, noting that the torches are not the only source of light in the cellar, but that two narrow slits in the wall give out onto the garden at ground level. They are not windows, only reticulations in the brickwork, their spaces open to the air. And now, as Peter Claire stares at them, he sees a few snowflakes, like an errant cotene of summer gnats, come clustering in) [3, с. 16]; минуле – майбутнє (старість – молодість) (The King is ugly… The lutenist, to whom, by cruel contrast, nature has given an angel’s countenance) [3, с. 4-5] або опис друга Крістіана, Брора, якого зовнішнім виглядом нагадував Пітер Клер (Brorson was Mikkelson's most detested pupil He was the handsomest boy in the school, with a fine-boned face and eyes of a deep-sea blue and a thatch of thick blond hair) [3, с. 7].


Література

1. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живём // Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990. – 260 с.

2. Lakoff G., Johnson M. Metaphors We Live By. – Chicago, London: University of Chicago Press, 1980. – 242 p.

3. Tremain R. Music and Silence. – London: Random House, 2000. – 464 p.


Нос Сніжана

Харківський гуманітарний університет

Народна українська академія”



Науковий керівник – доц. Берест Т.М.
Фразеологізми з колоронімами

(особливості семантики та перекладу)

Фразеологічні одиниці (ФО) утворюються в мовленні й відбивають ті явища і предмети, що безпосередньо оточують людей. Отже, цілком закономірно, що складовою частиною деяких ФО є саме колір.

Оскільки ФО є мовною універсалією, то можна припустити, що в будь-якій мові існують фраземи, до складу яких входять назви кольорів. Безсумнівно, для кожної мови буде різним психологічне тлумачення кольорів, яке дається взнаки при перекладі. Розбіжності у сприйманні довкілля певним народом вплинуть на кількість ФО з одним і тим самим кольором у різних мовах. Існує національно-культурна специфіка сприйняття кольору. В Америці, наприклад, червоний колір асоціюється з любов'ю, жовтий – з процвітанням, зелений – з надією, блакитний – з вірністю, білий персоніфікує чистоту, спокій, мир, а чорний – символ складності й надзвичайних ситуацій. Улюбленим кольором європейців є синій. За даними Німецького центру кольорів у Веймарі, кожен другий європеєць в анкетах при відповіді на запитання про улюблений колір називає синій, який асоціюється зі спокоєм, мудрістю, інтуїцією. Другий популярний колір у Європі – червоний [5].

Що ближче до Сходу, то більше значення надається символіці кольору. Так, у Китаї червоний колір означає доброту й відвагу, чорний – чесність, а білий асоціюється з підлістю й облудністю, а також символізує траур.

У цій роботі ми зробили спробу порівняти особливості уживання ФО із компонентами-колоронімами в англійській, німімецькій, українській та рососійській мовах. Зіставлення ФО різних мов та виявлення особливостей їх складу, семантики, конотацій стане у пригоді як для ознайомлення з мовною картиною світу певного народу, так і для адекватного перекладу цих сполук.

Звернувшись до англо-українського та німецького фразеологічних словників [1; 3] і розглянувши 256 ФО із компонентами-колоронімами, ми встановили, що найчастіше використовуються такі назви кольорів: black (33,9%), white (19,14%), blue (14,06%), green (10,93%), yellow (7, 42%), red (6,25%), brown (3,12%), gray (2,34%), pink, rose (1,95%), orange, purple (0,39%).

Як правило, при перекладі ФО з колоронімами з англійської мови на українську, російську та німімецьку, вживається точний відповідник лексеми на позначення кольору: black as a crow (crow’s wing, raven, coal, ebony, jet, soot, the ace of spades) (англ.) – Schwarz wie Ebenholz (Krähenflügel) (нім.) – чёрный как сажа, чёрный как вороново крыло (рос.) – чорний, як сажа, як воронове крило (укр.); white as snow (англ.) – weiß wie die Schnee (нім.) – белоснежный (рос.) – білий, як сніг (укр.); blue rose (англ.) – blaue Blume (нім.) – голубая роза (рос.) – блакитна троянда (щось недосяжне) (укр.).

Однак, існує певна кількість ФО, у яких при перекладі використовується інший колоронім. При перекладі з англійської мови на німецьку 66,25% сполук мають відповідник-колоронім, але у 15% ФО використовується назва іншого кольору; 42,5% сполук мають колоронім при перекладі з англійської на українську мову, 10% сполук мають іншу назву.

Наприклад, в англійській мові на позначення заздрості вживається зелений колір: green with envy (мучений заздрістю), to look through green glasses (заздрити), green-eyed monster (заздрість). В українській мові зустрічаємо вислів заздрість із жовтими очима, мов жовтки, хоча є вираз позеленіти від заздрощів. У нім. мові вживається як grün, так і gelb: for Neid grün und gelb werden (позеленіти від заздрощів), der gelbe Neid (заздрість). Як бачимо, сприйняття поняття “заздрість” не дуже різниться. Відмінність становить російська мова, де існує ФО чёрная зависть. Вживання саме цього колороніма посилює негативну оцінку почуття.

Однак існують і такі ФО, що при перекладі втрачають колоронім. Наприклад, das ist nicht grau nicht grün (ні те, ні се; ні риба, ні мясо) – fish nor fowl, що ближче до укр. відповідника; sich grün machen – бути високої думки про себе – fly on the weel. White elephant – подарунок, якого важко позбутися, blue stockings (“сині панчохи”) – вчена жінка тощо.

Незважаючи на деякі розбіжності у вживанні колоронімів у різних мовах, переважна більшість ФО, що містять назви кольорів, при перекладі зберігають свою структуру. Колір є невід’ємною частиною світосприйняття людини, що також відбивається в мові народу. Проаналізувавши ФО англійської, німімецької, російської та української мов, можемо сказати, що разючого контрасту немає, невідповідність деяких колоронімів пояснюється відмінністями у сприйнятті та тлумаченні кольору.
Література

1. Англо-український фразеологічний словник / Укл.: К.Баранцев – К.: Знання, 2005. – 1056 с.

2. Півтора Л. Колоратив чорний у фразеології як вираження лінгвоментальності (на матеріалі іспанської, англійської, української та російської мов // Культура народов Причерноморья, 2004. – № 54. – С. 322–325.

3. Німецько-український фразеологічний словник / Укл.: В.Гаврись, О. Пророченко. – К.: Рад. шк., 1981. – Т. 1. – 416 с.

4. Правенко О. Семантика фразеологизмов и пословиц с компонентом “цвіт”: на материале рус. и англ. яз. // Русская и сопоставительная филология: взгляд молодых: Сб. науч. тр. – Казань, 2005. – С. 57–61. [Электрон. ресурс]. – http://vss.nlr.ru/queries/search.php?p=28q=nlr /.

5. Улюблені кольори європейців – синій і червоний // Рівне вечірнє. – 2005. – 11 жовт. [Электрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rivnepost. rovno. ua /showarticle.php?art=011672 /


Овчаренко Тетяна

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г.Короленка

Науковий керівник – доцент Алефіренко Л.Б.
Вплив французьких запозичень на словниковий склад

англійської мови

Запозичення іноземної лексики займає певне місце серед процесів, пов’язаних із поповненням словника англійської мови як один із способів номінації нових явищ і заміна вже існуючих найменувань. Запозичення – це результат тісного географічного й культурного контакту двох країн протягом століть [1, c. 75].

Запозичення по-різному впливають на збагачення словникового складу мови. Оскільки запозичення – це процес, що існує в кожній мові і є невідокремлюваним для лексичного складу англійської мови, ця проблема завжди важлива й актуальна, вона має достатньо матеріалу як для розгляду, так і для дослідження. Жива мова – явище, що постійно розвивається. З’являються нові слова, а старі зникають, і тому багато проблемних питань залишається недостатньо вивченими і малодослідженими. Тому замість староанглійських слів, що виражали такі поняття, як “річка”, “битва”, “армія”, “астрономія”, “поезія”, з’явилися французькі запозичені слова river”, “battle”, “army”, “astronomy”, “poetry [2, c. 59].

Для входження слова в систему запозиченої мови необхідні такі умови, як передача іншомовного слова фонетичними і граматичними засобами запозиченої мови, співвідношення слова з граматичними класами й категоріями запозиченої мови, семантичне засвоєння, регулярне використання в мовленні.

Особливе значення запозичень у розвитку англійської мови полягає в тому, що вони є загальновизнаними формами лексико-семантичного вираження важливих понять сучасної культури. Запозичення – це процес переміщення із однієї мови в іншу різних елементів і рівнів структури мови – фонології, морфології, синтаксису, лексики, семантики [5, c. 43].

У процесі довгої історії свого розвитку англійська мова запозичила багато іншомовних слів, зокрема з французької мови, частина яких на даний момент складає більш ніж 75%.

Дослідження запозичених слів можна проводити різними способами. Історія англійської мови, що вивчає будову мови, її фонетичні, граматичні, лексичні особливості в різні епохи розвитку мови, вивчає і словниковий склад англійської мови в кожний певний період її розвитку.

Запозичення в англійській мові включають пласти лексики, запозиченої в різні історичні епохи й під впливом різних історичних, географічних, соціальних, економічних, культурних умов розвитку, що являють собою значний інтерес для історії мови [4, c. 54].

Процес асиміляції може бути настільки глибоким, що іншомовне походження таких слів не відчувається носіями англійської мови: наприклад, buffet, cafe, haute couture, genre.

Із етимологічної точки зору, запозичення – це результат зближення народів на грунті економічних, політичних, наукових і культурних зв’язків. У більшості випадків запозичення потрапляють у мову як засіб назви нових речей і вираження раніше незнайомих понять. Багатозначні слова запозичуються в одному із своїх значень і об’єм значення слова при запозиченні звужується [3, c. 157].

Вплив французької мови на англійську мову був особливо сильним у період французького правління в країні, коли національна англійська мова ще не сформувалася. Французька мова впродовж довгого часу була державною мовою Англії, і в країні існував білінгвізм.

Сучасна англійська мова за своєю будовою є мовою аналітичною, тобто має таку граматичну будову, завдяки якій зв’язок слів у реченні виражається їх порядком і за допомогою службових слів [8, c. 54].

Запозичення лексики можливе усним і письмовим способами. Слова, запозичені усним шляхом, швидше повністю асимілюються у мові, а слова, запозичені письмово, довше зберігають свої фонетичні, орфографічні і граматичні особливості [6, c. 43]. Основними способами запозичення лексики є транскрипція, транслітерація, калькування.

Транскрипція (фонетичний спосіб) – це таке запозичення мовної одиниці, коли зберігається її звукова форма. В англійській мові запозичені з французької мови такі слова, як regime, ballet, bouquet та інші.

Транслітерація – це спосіб запозичення, коли запозичуються написані іншомовні слова: букви запозиченого слова замінюються буквами рідної мови. При транслітерації слово читається за правилами читання рідної мови.

Калькування – це спосіб запозичення, коли запозичуються асоціативні значення і структурна модель слова чи словосполучення. При калькуванні компоненти запозиченого слова перекладаються окремо й не з’єднуються за зразком іншомовного слова чи словосполучення. У результаті калькування в англійській мові з’являються кальки. Методом калькування в англійській мові з’явилося багато слів і фразеологічних одиниць на базі французької мови таких, як masterpiece – “шедевр” (із франц. chef doeuvre), pen name – “псевдонім” (із франц. nom de plume) [7, c. 68].

З’явилося багато слів, вимова й правопис яких не співпадає з нормами англійської мови і які мають деякі граматичні особливості. Запозичені слова, які не повністю асимілювалися в мові, мають такі особливості: у словах, запозичених з французької мови в пізній період, буква g читається як [ж]: genre, prestige; сполучення ch читається як [ш]: machine, chauffeur.

Французькі слова відображають стан, спосіб життя, діяльність та інтереси тих суспільних верств населення (дворянство і буржуазія), які виключно користувалися французькою мовою, тому ці запозичення залишаються в рамках жаргонної світської лексики: action – дія, agreeable – приємний, beauty – краса, duke – герцог. Деякі слова з плином часу стали звичайними й загальноприйнятими, наприклад: face – лице, gay – веселий, hour – година, ink – чорнило, money – гроші [1, c. 75].

Система англійського словотвору була під впливом французької мови: наприклад, суфікс -able зустрічається в таких запозиченнях, як acceptable, readable, suitable; суфікс -encedifference, excellence, evidence, violence.

Останнім часом французькі запозичення з’явилися в багатьох сферах життя: політика, світське життя, спорт, відпочинок, що робить мову особливою, живою. Наприклад, boulevard, repertoire, rendez-vous, haute couture, gourmand, genre [4, c. 80].

Отже, велика кількість французьких запозичень не тільки збагатила англійську мову, а певною мірою компенсувала недостатньо розвинену систему словотворчих засобів для вираження нових понять чи відтінків значення.
Література

1. Антрушина Г., Афанасьева О., Морозова Н. Лексикология английского языка. – М.: Изд-во “Дрофа”, 2000. – C. 73-96.

2. Арбекова Т. Лексикология английского языка. – М., 1977.– C. 58-143.

3. Багинская И. К проблеме ассимиляции заимствований. – М., 2001.– C. 153-169.

4. Бруннер К. История английского языка. – М., 1956.– C. 47-84.

5. Войнова Е. Лексикология современного английского языка. – М., 1991.– C. 38-52.

6. Гальперин И., Черкасская Е. Лексикология английского языка. – М., 1956.– C. 39-57.

7. Гинзбург, Хидекель. Лексикология английского языка. – М., 1981. – C. 61-85.

8. Смирницкий А. Лексикология английского языка. – М., 1956.– C. 53-86.
Онофрейчук Міхаела

Чернівецький національний університет

імені Ю.Федьковича

Науковий керівник – асит. Божеску М.Г.
Особливості дослідження текстів міжнародних угод

Англійська мова широко використовується в юридичній практиці та в роботі багатьох юридичних фірм та міжнародних корпорацій. Таким чином, дослідження текстів міжнародних угод є зараз актуальним.

Юридичний дискурс орієнтований на всі шари суспільства і вважається одним з найактуальніших різновидів дискурсу сучасності. У сучасній науці дискурс розуміється як складне явище, що складається з учасників комунікації, ситуації спілкування і самого тексту.

У поле зору дослідників юридичного дискурсу потрапляють питання, пов’язані з вивченням юридичних понять, що репрезентуються в одиницях юридичного тексту. Текст юридичних документів є основою юридичного дискурсу. Ми розглядаємо юридичний дискурс як комплекс текстів міжнародних угод, укладених між Україною та країнами Євросоюзу. Особливого значення набуває їх лінгвістичне тлумачення, без чого неможливе досягнення правильних юридичних інтерпретаційних рішень та взаєморозуміння між різними країнами.

У зв’язку з тим, що юридичні тексти різняться своїми функціями, їх класифікують на прескриптивні, дескриптивні та змішані [3, c. 143]. Тексти міжнародних угод належать до прескриптивних текстів так само як закони, регулювання, кодекси, контракти, договори. Ці нормативні документи є інструментами правових відносин, що містять правила поведінки та норми, яких повинен дотримуватися індивід при законній правовій діяльності. Отже, ці документи наказують, диктують, що треба робити, або не робити, щоб бути легально послідовними та уникнути негативних наслідків.

Семантика текстів міжнародних угод пов'язана з їх інтерпретацією як системою знань про основні закономірності з'ясування та роз'яснення правових норм, що охоплюють граматичні, логічні, історико-політичні та системні способи тлумачення.

Існують деякі особливості текстів міжнародних угод, які ведуть до труднощів, що виникають у процесі їх семантичної інтерпретації.

Так, одним з таких труднощів є те, що в текстах міжнародних угод зустрічається значна частина загальновживаних слів (avoid, money); загальновживані слова зі спеціальним значенням (agreement, assessment, utility, valid, warrant), спеціальні юридичні терміни (pleader, lawyer, reversal, party), спеціально-технічні терміни, що відображають галузь спеціальних знань (average rate, balance of migration, unfair competition, assess damages) тощо.

Тексти міжнародних угод також характеризуються запозиченнями з латинської мови (lex loci actus, ex parte, corpus delicti), з французької мови (appeal, plaintiff, lien, verdict).

У коло проблем, пов’язаних з розумінням текстів міжнародних угод, входить також проблема синонімії й омонімії юридичних термінів, яка розглядається в контексті створення загальноправового тезауруса, а також проблема уніфікації термінології юридичної мови, під якою розуміють вживання стереотипних зворотів і виразів, розгорнені визначення термінів.

Взаємовідносини людини й суспільства носять складний характер. Вони закріплені в законах та міжнародних документах державної влади. Аналіз текстів міжнародних угод забезпечує ефективне спілкування в процесі міжнародного співробітництва.

1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   31



  • Новохатка Яна
  • Орієнтаційні метафори у романі Р.Трімейн “Музика і тиша”
  • Фразеологізми з колоронімами (особливості семантики та перекладу)
  • Овчаренко Тетяна
  • Вплив французьких запозичень на словниковий склад англійської мови
  • Онофрейчук Міхаела