Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Пріоритети сучасної філології: теорія І практика" Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ббк 80

Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Пріоритети сучасної філології: теорія І практика" Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ббк 80




Сторінка29/31
Дата конвертації10.03.2017
Розмір5.07 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31

Література

1. Аскольдов С. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология. М.: Academia, 1997. – С. 15-24.

2. Бех И. Психологические основы нравственного развития личности: Автореф. дис. д-ра психол.наук. – К., 1992. – 43 с.

3. Білоусова В. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи: Монографія. – К.: ІЗМН, 1997. – 192с.

4. Павловская О. Нравственность. Личность. Трудовой коллектив / Под. ред. А.Голованова. – Минск: Навука і тэхніка, 1991. – 96 с.

5. Стельмахович М. Виховні цінності традиційної української родини // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За заг. ред. О.В.Сухомлинської та ін. – К., 1997. – С. 129-132.

6. Штерн І. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енциклопедичний словник. К., 1998. – 130с.

Четиркіна Анна

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г.Короленка

Науковий керівник – доц. Радько Г.І.
Гендерний підхід до тлумачення міжособистісних стосунків

(за повістю С.Йовенко “Жінка в зоні”)

Останнім часом все більшу популярність завойовують гендерні студії. Ця традиція прийшла до нас із Заходу і швидко опанувала український науковий простір. Сплеск зацікавленості сучасного суспільства подібними проблемами В.Агеєва пояснює так: “Інтерес до проблеми гендерної ідентичності, до розмаїтих колізій фемінності/ маскулінності пов’язаний, зокрема, з переглядом і ре інтерпретацією гендерних апокаліптичних культурних моделей, що відбуваються на рубежі століть” [1, с. 3]. Враховуючи актуальність гендерних студій на сьогоднішньому етапі, ми вирішили застосувати гендерний підхід до дослідження чорнобильської тематики в українській літературі, зокрема до повісті Світлани Йовенко “Жінка в зоні”.

Дослівно термін гендер перекладається з англійської як “рід” у лінгвістичному сенсі цього слова. У сучасному значенні термін гендер використали дослідниці-феміністки Гейл Рабін, Адріан Річ та ін., на противагу термінові стать (“sex”) як категорії суто біологічної. “Сьогодні гендер розглядають як соціальний конструкт, реально існуючу систему міжособистісної взаємодії, за допомогою якої створюється, підтверджується та відтворюється уявлення про чоловіче і жіноче як категорії соціального рівня”, – пише дослідниця О.Кісь [4, с. 15]. Іншими словами, гендер – це соціальні вияви статі, або ж просто “соціальна стать”. Відтак стать як комплексна категорія складається з двох посутніх компонентів – статі біологічної (sexus) та статі соціальної (gender).

Гендерна критика розглядає через призму взаємин статей будь-що, навіть такий складний і болючий феномен, як Чорнобиль. Здавалося б, що спільного між гендерними дослідженнями й осмисленням планетарної ядерної катастрофи? Про яку опозицію “жінка – чоловік” може йти мова, коли всі постраждали, і обоє – і чоловік, і жінка – докладають зусиль до подолання чорнобильського синдрому, до відбудови нового постапокаліптичного світу? Але саме тут і починаються розбіжності, що дають плідний грунт для гендерних досліджень.

Світлана Йовенко виклала свої враження про Чорнобиль у повісті “Жінка в зоні”. Вона змальовує у повісті два світи – чоловічий і жіночий, що несподівано перетнулися у зоні ЧАЕС. Жахлива аварія нагло перекреслила їхні площини, порушила звичний ритм життя і, у той же час, різко виявила суперечності між цими двома світами.

На початку твору авторка широкими мазками змальовує світ “панівної касти”, що є господарями цієї зони – чоловіків. Це вони – найкращі спеціалісти, здібні й авторитетні начальники. Це вони спроектували і збудували цю станцію, вони утішалися славою геніальних науковців та інженерів і – спочивали на лаврах. Вони ж відвели жінкам другорядне місце, доручивши їм створювати відповідну атмосферу сімейного затишку чи робочої обстановки (чашка кави і вміння непомітно розчинитися в потрібний момент), щоб вони – чоловіки – могли творити, вирішувати долю планети. Тут вони не потребували жіночих порад. Це відчула на собі героїня повісті – журналістка Інна, опинившись на чоловічій території: “Жінка у зоні. А може, Зона – це чоловіча планета, де вона справді чужа, і мова її тут непотрібна, незрозуміла? Вона має існувати безмовно, безпретензійно: для прикрашання інтер’єру, як необхідність для гармонізації чоловічого побуту… А щоб мати свій голос і піднімати його на рівні з ними?! Та хто вона така? На рівні – ніколи… Бо вона – жінка у зоні” [3, с. 175].

Катастрофа Чорнобиля змінює цей розклад сил. Ось тут найяскравіше і виявляє себе опозиція “чоловік – жінка”, варто лише поглянути на те, як поводять себе представники різних статей після катастрофи. Спробуємо дослідити їх реакцію на цю ситуацію на прикладі двох головних персонажів повісті: журналістки Інни й інженера-атомника Олеся.

Він, окрилений романтичною ідеєю мирного атома, не уявляв свого життя без атомної енергетики. Страшна катастрофа похитнула його юнацьку віру, але зрадити свою розбиту мрію він не міг: “ЧАЕС була його молодістю, любов’ю, була його смислом життя… Казав, що померти, заступаючи на вахту … це смерть, гідна мужчини” [3, с. 141]. Після аварії він не бачить ніякої мети у житті, жодної перспективи: “Не муч себе в майбутнім. У нас його нема” [3, с. 142], – говорить він своїй коханій Інні.

Протилежність Олесеві становить Інна, яка втілює жіночий світ, жіноче бачення проблеми, а отже, і бачення самої письменниці.

Інні вистачає духу ще й підтримувати Олеся, виступати для нього опорою в його зневірі. Серед жахливої реальності вона ще мріє про майбутнє, навіть хоче народити дитину. Наскільки ж сильнішою духовно вона виглядає поряд із зневіреним слабким “героєм” Олесем!

Хоча саме Інні, як жінці, набагато тяжче доводиться за таких ненормальних умов. Адже її призначення бути матір’ю, вона повинна носити в собі майбутнє життя, народжувати, плекати надії людства. А чоловік – забезпечувати їй гідні для цього умови. Замість того Інна їде в зону лиха, наражаючи на небезпеку себе й генофонд нації.

Порівнюючи поведінку жінки і чоловіка в критичній ситуації, можемо зробити очевидний висновок. Жінка, попри свою тілесну слабкість, незахищеність і тендітність, виявляється морально набагато стійкішою за представників сильної статі. Та у жінок навряд чи є привід для гордощів. Бо такий стан речей абсолютно неприродний, призводить до порушення нормального ходу подій і, зрештою, до катастроф на зразок Чорнобиля. І якщо Чорнобиль – це апокаліпсис, то ми повинні очиститися, переродитися та повернутися до природного розподілу соціальних ролей. Тільки якщо чоловіки знову стануть мужніми, сильними, якщо жінки зможуть без перешкод і страху виконувати своє найсвятіше призначення – нести нове життя у світ, – тільки тоді наше суспільство перестане бути хворим, і ми зможемо не боятися нових апокаліптичних катастроф.


Література

1. Гендерна перспектива / Упор. В.Агеєва. – К.: Факт, 2004. – 256 с.

2. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн. – К.: Критика, 2005. – 264 с.

3. Йовенко С. Любов під іншим місяцем: Оповідання та повісті. – К.: Український письменник, 1999. – 223 с.

4. Кісь О. Дефініції фемінізму // Ї: Незалежний культурологічний часопис: Гендерні студії. – 2000. – №17. – С. 14-19.

5. Ніколчина М. Фемінізм у любовному ракурсі // Ї: Незалежний культурологічний часопис: Гендерні студії. – 2000. – №17. – С. 44-54.


Шатківська Віра

Національний університет “Острозька академія”

Науковий керівник – д. педагог. н., проф. Жуковський В.М.
Вплив гендеру на процес спілкування іноземною мовою

Питання співвідношення мови та гендеру привернули увагу дослідників у 70-х роках XX століття. Гендерний фактор, який враховує природну стать людини та її соціальні “наслідки”, є однією з основних характеристик особистості й впродовж усього життя впливає на свідомість людини, а також на її мовленнєву компетенцію та спілкування з іншими [10, с. 51]. На відміну від категорії sexus гендерний статус і, відповідно, гендерно обумовлені моделі поведінки визначаються не природою, а “конструюються” суспільством [11, c. 92]. Проблема гендерних особливостей в процесі спілкування, студентів (вік 17-20 років) перших курсів у вищих навчальних закладах є темою нашого дослідження.

Метою статті є визначення впливу гендерних особливостей на формування іншомовної компетенції у монологічному мовленні студентів (вік 17-20 років) перших курсів у вищих навчальних закладах.

Поняття “gender” було введено в науковий обіг в кінці 60-х – на початку 70-х років двадцятого століття і спочатку використовувалося в історичній, соціологічній, психологічній науці. Згодом це поняття почали використовувати й у лінгвістиці. Слід згадати роботу психолога Р.Унгера “Редефініція понять стать і гендер”, де він запропонував використовувати слово sex тільки стосовно до спеціальних біологічних аспектів людини, а термін “гендер” тільки при обговоренні соціальних, культурних і психологічних аспектів, якї стосуються рис, норм, стереотипів, ролей, що вважаються типовими й бажаними для тих, кого суспільство визначає як жінок або чоловіків [9, с. 34]. Гендер не є монолітною категорією, яка робить усіх жінок одними і тими ж, а, швидше, позначає позицію субординації (тобто гендер – категорія соціальної стратифікації) [12, c. 539]. У результаті науковець робить висновок про те, що гендер – це своєрідна система взаємопов’язана з іншими владними стратифікаційними категоріями. Таким чином, гендер стає частиною складної мережі владних компонентів, які впливають на процес спілкування рідною мовою.

До перших досліджень в області гендерної лінгвістики можна віднести дослідження Т.Б.Крючкової. Вона вивчала особливості письмових текстів, які були написані жінками та чоловіками, аналізувала й статистично фіксувала вживання певних частин мови. Автор виявила, що в жіночих текстах переважають займенники і частки, а в чоловічих – іменники [2, с. 178]. Крім того, жінкам більше властиві фатичні мовленнєві акти, вони легше змінюють тему й змінюють ролі в процесі комунікації рідною та іноземною мовами. Чоловікам важче змінити тему спілкування, оскільки вони занадто захоплюються однією темою, концентрують усю увагу на ній і не реагують на інші репліки, які звучать під час розмови [7, c. 63-68].

А.А.Вейлерт, досліджуючи спілкування іноземною мовою на основі гендерного підходу, виявив у мовленні дівчат велику частоту вживання дієслів і прийменників. Також було зазначено, що дівчата мають більш багатий лексикон. А.А.Вейлерт встановив, що юнаки під час спілкування іноземною мовою частіше вживають прикметники, прислівники та абстрактні іменники [1, c. 123]. Крім того, часто одні й ті ж слова мають негативне значення для жінок, у той час як для чоловіків дані слова означають щось позитивне, наприклад, spinster і bachelor називають неодружених дорослих людей, однак для жінок ці два слова мають негативне забарвлення [6, с. 41]. Вплив гендерних особливостей мовця на процес вербальної комунікації іноземною мовою доводиться і в роботі Л.Р.Мошинської [8, с. 84].

Лінгвіст Є.С.Гриценко досліджував особливості дискурсу студентів у ВНЗ під впливом гендеру. Він зазначав, що дівчата часто використовують у комунікації приклади конкретних випадків з особистого життєвого досвіду або найближчого оточення [4, с. 56]. Крім того, науковець виявив, що у мовленні юнаків переважають термінологічність, тяжіння до точних визначень понять та предметів. Великий вплив на спілкування хлопців також має і фактор професії, що виявляється у використанні експресивних засобів мовлення. Крім того, проблемою гендерної парадигми та її особливостями займався і Є.І.Горошко [3, с. 31]. Є.П.Ільїн розглядав урахування психічних та фізіологічних особливостей юнаків та дівчат під час спілкування англійською мовою [5, с. 75].

Проаналізувавши дослідження науковців, можна зробити висновок, що гендерні особливості впливають не лише на поведінку людей, а й на комунікацію іноземною мовою. Відмінності у спілкуванні англійською мовою дівчат та юнаків визначаються їхніми гендерними особливостями, а також статусом у певному суспільстві чи групі.


Література

1. Вейлерт А. Гендер и речь. – М., 1985. – 230 с.

2. Гендер и язык / Под ред. А.Кирилиной. – М., 2005. – 273 с.

3. Горошко Е. Языковое сознание: гендерная парадигма. – М., 2003. – 145 с.

4. Гриценко Е. Язык. Дискурс. Гендер. – Н.Новгород, 2005. – 192 с.

5. Ильин Е. Дифференциальная психофизиология мужчин и женщин. –С.П.: Питер, – 2002. – 175 с.

6. Кирилина А. Гендер: лингвистические аспекты. – М, 1999. – 239 с.

7. Крючкова Т. Особенности мужской и женской речи. – М., 1975. – 175 с.

8. Мошинська Л. Гендерные особенности вербальной коммуникации. – М., 1992. – 107 с.

9. Унгер Р. Философские проблемы новейшего литературоведения. – М., 2007. − 66 c.

10. Holter H. Sex Roles and Social Change // Acta Sociologica, 1971. – V.14. – № l / 2.

11. Kelly R.M. Gender, Culture, and Socialization. Workplace/Women’s Place: An Anthology/ Edited by Paula J. Dubeck and Dana Dunn. − Los Angeles: Roxbury, 2002. − 159 p.

12. Kramer D. Gender, Role Conflict, and the Development of Relativistic and Dialectical Thinking // Sex Roles. – 1990. – V.23. – №9-10. – 575 p.

Швецова Ганна

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут

Науковий керівник – к. філол. н., доц. Дишлюк І.М.
Образ природи як засіб вираження світоглядних мотивів у поезії Олександра Олеся

Олександр Олесь належить до того покоління українських письменників, що постали на початку XX ст., тобто в той час, коли жили і творили великі Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка. В українську літературу він входить як поет, що розширив тематичний і настроєвий діапазони лірики, як поет із оригінальним світобаченням та неповторним стилем. Особливістю лірики Олеся є філософічність, патріотизм і залюбленість в українську природу. Відтак актуальне вивчення семантики та способів реалізації образу природи в поетичному мовленні Олександра Олеся і є завданням нашої роботи.

Олесь передусім лірик, поет особистісного переживання, поезії серця. Краса природи, замилування її вічним рухом становлять основу його світосприйняття та вражаючого життєлюбства, зародженого ще в дитинстві: Згадую: так я в дитинстві любив, вибігти вранці із хати: тільки послухати шелести ниввітром пісні поспівати. Що говорив мені в лісі струмок, що мені поле шуміло – мозок не міг зрозуміть їх думок, серце ж моє розуміло [2, с. 158]. Поет не є стороннім спостерігачем, а вступає в діалог з персоніфікованими явищами природи: говорив мені струмок, мені поле шуміло. Останнім рядком Олесь підкреслює, що це спілкування відбувається не на раціональному, а на почуттєвому рівні: серце ж моє розуміло. Ця тема продовжується в наступній поезії: “Шумів травою степ шовковий, сміявся день, пісні лились <....> Раділо сонце, ниви, луки... І я не виніс щастя-муки, і задзвеніли в серці звуки, і розітнувсь мій перший спів...” [3, с. 13]. Природа тут виступає не тільки другом і приємним співрозмовником, а джерелом натхнення, що спонукає до творчості: розітнувсь мій перший спів.

Образ природи в поетичному мовленні Олександра Олеся реалізується через велику кількість образів-складників, зокрема елементів ландшафту, явищ природи, рослин. Нашу увагу привернула інтерпретація образів рослин, оскільки вони не є традиційними і поступово ускладнюється у плані семантики, переходячи від засоба змалювання краси природи до зображення людини, а далі – до втілення філософських понять. Красивий пейзаж поєднує в собі образи квітів, елементи ландшафту у поезії:Жита з волошками, і луки, і гаї, і всі розкоші весняні, всю вроду, всю красу безкраю – як втілити її, не знаю, в слова, в пісні мої” [3, с. 119]. Вираз розкоші весняні надає поезії позитивного звучання.

Семантично ускладнений образ квітів бачимо у контексті: “Очі розкрила конвалія біла і в дивуванні застигла, зомліла... Бо біля неї не трави всміхались, бо понад нею не віти гойдались, – мовчки кімната пустельна сіріла <....> О, не одна ти не в рідній оселі... Квітко! Прокинувсь і я у пустелі!” [3, с. 108]. Ніжність, тендітність квітки ототожнюється з чуйністю та беззахисністю відкритої людської душі. З метою уособлення образу автор використовує метафори очі розкрила, застигла, зомліла; ти не в рідній оселі та прийом паралелізму.

Обставини життя Олеся склалися так, що він був вимушений покинути рідну землю. Мотив туги за Батьківщиною є визначальним у багатьох його поезіях, зокрема: “Не беріть із зеленого лугу верби ні на жовті піски, ні на скелі, бо зів'яне вона від жаги і журби по зеленому лузі в пустелі... І сосни не несіть на зелені луги, бо вона засумує в долині, і засохне в воді від палкої жаги і нудьги по далекій вершині...” [3, с. 143]. Образ верби та сосни автор асоціює із власною долею; дієслова із заперечною часткою нене беріть, не несіть – виступають застереженням від фатальної помилки.

Продовження теми в контексті: “Коли б я знав, що розлучусь з тобою, о краю мій, о земленько свята, що я, отруєний журбою, в світах блукатиму літа <...> я попрощався б хоч з тобою, до лона рідного припав, прислухався б до шуму трав і зник” [1, с. 202]. Словосполучення шум трав підноситься до філософського рівня, оскільки є узагальненням ідеї любові до Батьківщини, відчуття свого етнічного коріння.

Слуховий образ шуму семантично важливий у поезії: “Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі! Шуми, Україно, як рідні ліси, як вітер в широкому полі…” [1, с. 186]. Дієсловом наказового способу шуми поет спонукає громадськість до дій; порівняння як рідні ліси, як вітер в широкому полі надають ситуації динамізму.

Автор впевнений в істинній величі та могутності свого народу й своєї країни. Це чітко прослідкується у творі: “Яка краса: відродження країни <....> Так спить орел, – і враз, розкривши очі, угледе світ, красу і простір голубий <....> Так море іноді всю ніч дрімає, і нагло хвилями, як крилами, заб’є” [1, с. 194]. Основна ідея поезії розкривається через образи орла та моря, які є вільними та сильними від природи, а відтак мають позитивну конотацію.

Максимальна концентрація образів природи для розкриття теми Батьківщини в творі: “Від дощу, від грому оживе руїна, зацвіте квітками вільна Україна, творчий Дух народу із могили стане і здивують всесвіт лицарі-титани” [3 с. 197]. Відродження країни розкривається через метафору зацвіте квітками, а образи дощу та грому є водночас як джерелом, так і засобом оновлення суспільства.

Отже, образ природи – визначальний у творчому набутку Олександра Олеся, оскільки є засобом реалізації основних тем його поезії. Поза сумнівом, поет посідає важливе місце в історії української культури, і ще не одне покоління читачів та дослідників знайде для себе джерело натхнення в його ліриці.
Література

1. Костенко Л. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус. Поезія. – К.: Наук. думка, 2001. – 272 с.

2. Олесь О. Вибране. – К.: Радянський письменник, 1958. – 518 с.

3. Олесь О. Все навколо зеленіє. – К.: Веселка, 1990. – 318 с.

4. Петров В. Проблема О.Олеся // Українське слово: Хрестоматія української літератури та критики: В 4 кн. – Кн. 1. – К., 1994. – 258 с.
Швідченко Анна

Сумський державний педагогічний

університет імені А.С.Макаренка

Науковий керівник – к. філол. н., доц. Коваленко А.М.
Критика у сучасному англомовному медійному дискурсі

Вивчення мови в дискурсі засобів масової інформації є перспективним у зв’язку з тією роллю, яку відіграють ЗМІ у створенні масової культури й конструюванні соціальної реальності. Мас-медіа відрізняє не лише здатність відтворення культурних цінностей, нормативних зразків і моделей поведінки, але й можливість найбільш швидко відбивати соціальні зміни в суспільстві, зміну культурних цінностей та орієнтирів. Тексти, що продукуються у медійному дискурсі, є репрезентативним емпіричним матеріалом для виявлення певних явищ, характерних для конкретного соціуму в конкретний історичний період [1].

Дискурсивний аналіз ЗМІ означає звернення до найрізноманітніших повідомлень, що об’єднані лише способом трансляції й загальною функцією відтворенням ідеології й підтримкою гегемонії владного блоку. Тому, в межах такого підходу, аналізу підлягає довільний аспект будь-якого тексту якщо цей текст був трансльований за допомогою технічних засобів, які відносять до сфери масової комунікації [1].

За останні роки лінгвістичне дослідження медіа комунікації перетворилося на один з найбільш перспективних напрямів розвитку гуманітарного знання, що безпосередньо пов’язане із зростанням ролі ЗМІ на сучасному етапі розвитку цивілізації.

У свою чергу, у медійному дискурсі має місце такий спосіб висловлення думки та суджень як критика. Її дослідження у ЗМІ має сьогодні особливе значення, тому що будь-яка, а тим більше радикальна, зміна в суспільстві, в укладі життя й світогляді не відбувалася без певного критичного ставлення до минулого, без руйнування всього, що є перешкодою на шляху до нового. Разом з тим, саме це відношення, як свідчить практичний досвід суспільного розвитку, може бути досить різним, і також різними виявляються його результати. Навмисне руйнування, тимчасова втрата позитивного змісту, ігнорування необхідних фаз розвитку, забування справжніх досягнень попередніх формацій, спроба побудувати новий світогляд всупереч дійсним передумовам, на яких він може бути заснований – усе це, нерідко, обертається величезними матеріальними та моральними втратами. Ось чому особливо актуальний сьогодні аналіз “критики” як соціального явища [4].

У більшості випадків, поняття “критика” ототожнюється з поняттям “оцінка”, оскільки певні вчинки, дії та особистості підлягають об’єктивному чи суб’єктивному аналізу, що, в свою чергу, веде за собою винесення позитивної або негативної оцінки.

З розвитком різних галузей знань поняття “критика” набувало різних відтінків значень в залежності від сфери вживання цього поняття.

З одного боку, критика – це аналіз, упорядкування, обговорення кого-небудь або чого-небудь з метою винесення оцінки, виявлення недоліків; розбір і оцінка літературних, музичних, художніх творів; жанр літературної творчості, що полягає в такому аналізі перерахованих добутків; несприятлива оцінка, вказівка недоліків; осудження; відгук, оцінка, рецензія, суд, судження, експертиза; осуд [2].

З іншого боку, критика дослідження, наукова перевірка вірогідності, дійсності будь-якого факту (наприклад, критика тексту, критика історичних джерел) [5].

За спрямованістю критика буває трьох видів: конструктивна, деструктивна й змішана [3].

Конструктивна критика це обґрунтування опонентом власної тези з метою спростування альтернативного твердження пропонента. У випадку конструктивного підходу опонент не займається деталями – окремими аргументами, слабкими місцями й неточностями в міркуванні пропонента [3].

Деструктивна критика це критика, спрямована на руйнування аргументованого процесу шляхом критики тези, аргументів або демонстрації [3].

У психології деструктивна критика розуміється як висловлювання зневажливих та образливих суджень про особистість людини чи агресивне судження, висміювання її дій та вчинків. Руйнівність такої критики полягає в тому, що вона не дозволяє людині “зберегти обличчя”, відволікає її на боротьбу із виниклими негативними емоціями; забирає в неї віру в себе. Предметом деструктивної критики є власне сам адресат впливу, тобто критикуються не стільки його вчинки, скільки сама особистість людини [5].

Принципова різниця між конструктивною та деструктивною критикою полягає в тому, що конструктивна критика руйнує негативні сторони і замість них пропоную позитивні; в свою чергу, деструктивна критика має на меті зруйнувати та спростувати повністю той аспект вчинку, що обговорюється.

Отже, виявлення та дослідження аспектів конструктивної та деструктивної критики у сучасному англомовному медійному дискурсі на сьогодні є актуальними. Це зумовлено зростаючим інтересом до лінгвістичного опису критики у засобах масової інформації, а також специфікою медійного дискурсу.

1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31



  • Гендерний підхід до тлумачення міжособистісних стосунків (за повістю С.Йовенко “Жінка в зоні”)
  • Вплив гендеру на процес спілкування іноземною мовою
  • Образ природи як засіб вираження світоглядних мотивів у поезії Олександра Олеся
  • Критика у сучасному англомовному медійному дискурсі