Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Методичні рекомендації для користувачів Київ кнутд 2013

Скачати 122.12 Kb.

Методичні рекомендації для користувачів Київ кнутд 2013




Скачати 122.12 Kb.
Дата конвертації07.06.2017
Розмір122.12 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

Науково-технічна бібліотека

Основи інформаційної культури
Методичні рекомендації для користувачів



Київ КНУТД 2013
Основою інформаційної культури є знання про інформаційне середовище та закони його функціонування, уміння орієнтуватися в інформаційних потоках, користуватись даними, які зосереджені на різних носіях, із застосуванням методів і засобів сучасних інформаційних технологій.
Інфосфе́ра (англ. Infosphere) - неологізм, який складається з двох слів інформація і сфера. Вживається в інформатиці для опису сукупності інформації, інформаційної інфраструктури, суб'єктів інформаційних відносин, а також системи регулювання виникаючих при цьому суспільних відносин.
Інформаційна культура (англ. Information culture) - в широкому значенні - це сукупність принципів і реальних механізмів, що забезпечують позитивні взаємодії етнічних і національних культур, а також сполученість у загальному досвіді людства.
Інформаційні технології Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.

Інформаційна культура користувача представляє собою комплекс навичок, який включає усвідомлений вибір тематики, систематичність і послідовність інформаційного пошуку, уміння знаходити потрібні видання за допомогою довідково-пошукового апарату, застосовувати раціональні прийоми роботи з джерелами інформації.

Інформаці́йний по́шук (ІП) (англ. Information retrieval) - наука про пошук неструктурованої документальної інформації. Особливо це відноситься до пошуку інформації в документах, пошук самих документів, добуття метаданих з документів, пошуку тексту, зображень, відео та звуку у локальних реляційних базах даних, у гіпертекстових базах даних таких, як Інтернет та локальні інтранет.
Важливою складовою інформаційної культури є комп'ютерна грамотність: теоретичні знання та навички роботи (насамперед, навігації) в Інтернеті.


Методика пошуку та обробка інформації

Знання методики пошуку джерел інформації є обов‘язковим для кожного дослідника-початківця, студента, аспіранта.

Необхідні видання допоможе підібрати путівник по фондам бібліотеки – довідково-пошуковий апарат (ДПА), який складається з комплексу каталогів і картотек, фонду довідкових, бібліографічних та реферативних видань, фонду виконаних довідок.

Бібліотека веде традиційні карткові каталоги: Алфавітний та Систематичний, і Електронний каталог (БД KNUTD - Сводный каталог НТБ КНУТД).

Електронний каталог Електро́нний катало́г (скор.: е-каталог, англ. e-catalog) - каталог на електронному носії, який подає переважно зміст паперового каталогу та містить інформацію про продукти й послуги для клієнтів або ділових партнерів.
Кожен каталог має цільове призначення, що дозволяє користувачам проводити інформаційний пошук у різних аспектах.

Якщо вам відомо прізвище автора або назва книги, звертайтесь до алфавітного каталогу.

Алфавітний каталог допомагає розшукати усі книги визначеного автора, які є у фонді бібліотеки, з’ясувати наявність конкретної книги. Картки (бібліографічні записи) у каталозі розташовані в алфавіті прізвищ авторів, назв видань, найменувань установ і організацій, які публікують свої праці. Прискорюють пошук каталожні роздільники: буквені, складові, іменні.

Щоб знайти публікації, які містять інформацію за визначеною темою, необхідно переглянути відповідні рубрики систематичного каталогу.

Для спрощення пошуку до систематичного каталогу складений алфавітно-предметний покажчик (АПП).

Бібліоте́чний фонд - упорядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці. Бібліотечний фонд - це твори друку (книги, періодичні видання), а також інші документи (діафільми, мікрофільми, цифрові документи).
Системати́чний катало́г (СК) - бібліотечний каталог, в якому бібліографічні записи розташовуються за галузями знань у відповідності бібліотечно-бібліографічною класифікацією (ББК). Він розкриває зміст бібліотечного фонду за галузями знань та інформує читачів про те, які видання з того чи іншого питання є в бібліотеці.
В АПП найменування предметів і понять, відображених у каталозі, розташовані в алфавітному порядку з зазначенням індексу розділу за УДК (Універсальною десятковою класифікацією), у якому можна знайти відповідні видання. Наприклад: Легка промисловість - 67/68.

Для детального роз’яснення роботи в електронному каталозі звертайтесь до видання бібліотеки «Методика інформаційного пошуку в електронному каталозі НТБ КНУТД».


Критерієм оцінювання знайденої інформації є можливість її практичного використання при написанні наукової роботи. Достовірність наукових фактів значною мірою залежить від достовірності першоджерел. Офіційні видання державних або громадських організацій, установ і відомств містять матеріали, точність яких викликає найменше сумнівів.
Грома́дська організа́ція - об'єднання громадян, яке створюється для спільної реалізації спільних інтересів (культурних, економічних, вікових, гендерних, регіональних, релігійних, професійних, соціальних тощо).
Офіційне друковане видання - періодичне друковане видання, в якому здійснюється офіційне оприлюднення документів держави чи певної установи (законів, рішень, офіційних оголошень тощо). Може виходити у формі газети, журналу, бюлетеню, альманаху тощо.
Достовірність і практичну цінність мають наукові видання: монографії, присвячені дослідженню визначеної проблеми або теми, збірники матеріалів наукових конференцій.
Наукова публікація - це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обґрунтовані висновки. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців.
Наукова конференція - форма організації наукової діяльності, при якій дослідники (не обов'язково вчені чи студенти) представляють і обговорюють свої роботи. Зазвичай заздалегідь (в інформаційному листі або стендовій оголошенні) повідомляється про тему, час і місце проведення конференції.
Про достовірність інформації свідчить також науковий і професійний авторитет автора.

Серед найбільш оперативних джерел інформації чільне місце займають наукові статті з періодичних видань, у яких стисло й конкретно викладаються результати досліджень, дані про їх фактичну або можливу реалізацію, економічну чи виробничу ефективність. Обираючи джерела, які містять тільки останні дані, необхідно точно зазначати, звідки взяті матеріали. Вивчення робіт авторів, які раніше працювали над подібною проблемою, допомагає науковцю-початківцю уникнути дублювання у наукових дослідженнях і використати досвід і знання попередників.

Періодичне видання - серіальне видання (зазвичай друковане), що виходить через певні проміжки часу, має заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих, однотипово оформлених випусків, які не повторюються за змістом, мають однакову назву.
Наукова стаття - вид наукової публікації, який описує дослідження чи групу досліджень, пов'язаних однією темою, та виконана її науковими авторами. Наукові статті публікуються в періодичних наукових журналах або в неперіодичних збірниках наукових робіт.
Наука Нау́ка - сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збирання, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують досліджувані природні або суспільні явища та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.

Результати вивчення літератури за темою дослідження оформлюються у вигляді тематичних оглядів, рефератів. З тексту джерел робляться виписки, цитати.

Після вивчення джерела одразу зробіть його повний бібліографічний опис, необхідний для організації особистої бібліографічної картотеки.

Створення картотеки сприяє послідовності у вивченні теми, полегшує оформлення бібліографічного апарату наукової праці, який складається зі списку використаних джерел та бібліографічних посилань, оформлених відповідно до чинних стандартів.
Бібліографічний опис джерел інформації.
На кожне друковане видання або інший документ складається бібліографічний опис, який містить необхідні відомості про книгу, її частину або статтю, наведені у певному порядку, з визначеними розділовими знаками.

Розділо́ві зна́ки, або зна́ки пунктуа́ції - сукупність графічних знаків, що не належать до алфавіту даної мови, а служать засобом відображення тих ознак (сторін) писемної мови, які не можуть бути передані літерами та іншими писемними позначеннями - цифрами, знаками рівності, подібності тощо.

Об‘єктом складання бібліографічного опису є друкований твір, книга, окремий том (випуск) багатотомного або серійного видання, нормативно-технічний документ (стандарт, специфікація), електронний документ, складова частина документа (розділ, глава), стаття з періодичного видання.

Бібліографічний опис у списку використаних джерел до дисертації, у бібліографічних посиланнях, у списку друкованих робіт науковця, при підготовці будь-якої наукової роботи повинен відповідати вимогам чинних стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис.

Видавни́ча спра́ва - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.
Електро́нний докуме́нт - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Бібліографі́чний за́пис - розгорнута бібліографічна характеристика видання (твору, документального джерела), в якій бібліографічний опис доповнений тими чи іншими елементами: заголовком, анотацією чи рефератом, класифікаційними індексами, предметними рубриками, бібліотечними шифрами зберігання тощо.
Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", ДСТУ ГОСТ 7.80: 2007 "Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі.
Бібліографічний опис - це сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за певними правилами, необхідні та достатні, і є результатом аналітико-синтетичної переробки інформації.
Украї́нська мо́ва (МФА: [ukrɑˈjɪnʲsʲkɑ ˈmɔwɑ], історичні назви - ру́ська, руси́нська[* 2]) - національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї[* 3]. Число мовців - близько 45 млн, більшість яких живе в Україні.
Загальні вимоги і правила", а також ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

Бібліографічний опис складається з обов‘язкових та факультативних елементів, за своїми функціями об‘єднаних в області, послідовність яких строго регламентована і не може бути змінена.

Обов‘язкові елементи опису містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа, їх наводять при складанні будь-якого опису.

Бібліографічні відомості - конкретні відомості про назву твору, його автора, видавництво, місце видання та ін.


Обов‘язкові елементи:

- основний заголовок

- відомості про авторів (індивідуальних або колективних)

- область видання

- область вихідних даних (місце та рік видання )

- кількісна характеристика (кількість сторінок)

- область серії

- міжнародний стандартний номер книги (ISBN)

Області та елементи розділені відповідними знаками (крапка, кома, тире, двокрапка, коса риска, дужки).

Скісна́ ри́ска (в інформатиці - слеш, від англ. (forward) slash, в номерах та індексах - дріб) - друкарський знак у вигляді тонкої прямої лінії, нахиленої вправо.
ISBN (з англ. International Standard Book Number - міжнародний стандартний номер книги) універсальний ідентифікаційний номер, що присвоюється книзі або брошурі з метою їх класифікації. ISBN призначений для ідентифікації окремих книг або різних видань та є унікальним для кожного видання книги крім репринтного.

Бібліографічний опис джерел, використаних у науковому дослідженні, наводиться з включенням лише обов‘язкових елементів. Зразки бібліографічних записів наведені нижче.


Опис складається на мові видання. Джерелом бібліографічних відомостей є титульна сторінка видання.
Опис книг розпочинається з прізвища автора у називному відмінку.
Називний відмінок, або номінатив (лат. casus nominativus, від nomino - «називаю», «іменую») відповідає на запитання «хто?», «що?».
Після прізвища автора вказують його ініціали. При описі книги двох або трьох авторів, наводиться прізвище та ініціали першого з них, а за косою рискою після області заголовку вказуються перший, другий і третій автори через кому. Якщо у видання 4 автори – опис починається з заголовка, за косою рискою вказуються усі автори; при 5-ох авторах і більше – також, але наводимо прізвища трьох авторів /та ін./.
Дані про колективного автора (установи, організації) подають в офіційній формі, в називному відмінку. Видання колективного автора, назва якого змінювалася, описують під його останньою офіційною назвою. У заголовку опису публікацій вищих органів державної влади та управління перед їх найменуванням вказується назва країни: Україна, Верховна Рада, Кабінет Міністрів.
Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.

Якщо книга написана колективом авторів, або являє собою збірку матеріалів, то опис починається з заголовка (опис під назвою). За косою рискою після заголовка вказуються укладачі, редактори, перекладачі (спочатку ініціали, потім прізвище), наводяться їх функції. Відомості про авторів, редакторів, перекладачів та інших осіб, зазначені на звороті титульної сторінки книги, наводять у квадратних дужках.


У назві книги, статті тощо не допускається скорочень.

До області назви введено новий елемент – загальне позначення матеріалу. Це факультативний елемент, який доцільно наводити у списку, що містить відомості про видання на різних матеріальних носіях та з різними способами подання інформації.

Він позначає знакову природу документа (текст, карти тощо), чи фізичну форму об‘єкта опису (електронний ресурс, рукопис, мультимедіа). Елемент наводиться у квадратних дужках.
В область видання включають відомості про перевидання ( 2-ге, 3-тє), та додаткові відомості ( виправлене, доповнене, стереотипне, змінене тощо). В області допускаються скорочення слів.
У вихідних даних назву місця видання (міста, де видана книга) наводять повністю, у називному відмінку, за винятком міста Київ – К., перед назвою міста ставиться тире. При наявності двох місць видання наводять обидві назви, трьох або більше місць видання – назву міста, вказаного першим, зі словами "та ін.".
В області видання найчастіше випускають форму власності видавця (ТОВ, ВАТ тощо), слово "видавництво", "видавнича агенція". Назву видавництва наводять без лапок (Всесвіт, Дніпро). За наявності двох видавництв перед кожною назвою ставлять двокрапку.
Рік видання позначають арабськими цифрами.

І́ндо-ара́бська' або інді́йська систе́ма чи́слення' є позиційною десятковою системою числення розроблена у 1-4 століттях індійськими математиками. Цифри виникли в Індії і в 10-13 ст. були занесені в Європу арабами, через що часто згадуються як «ара́бські».

Джерелом відомостей для області кількісної характеристики є видання в цілому. В області кількісної характеристики вказують фактичну кількість сторінок видання, що пронумеровані. Кількість сторінок, що не пронумеровані, за необхідності вказують у квадратних дужках.
Відомості про серію подаються у круглих дужках.
Видання, що складається із визначеної кількості томів (частин), і є єдиним цілим за змістом і оформленням, вважається багатотомним.

В описі багатотомних видань, окрім раніше зазначених елементів, наводиться ще й номер тому, рік видання та обсяг тому.


Аналогічно опису книг складається бібліографічний опис спеціальних видів нормативно-технічних документів (норми, нормативи, стандарти, патенти), звітів про науково-дослідні роботи.
До неопублікованих документів належать дисертації, автореферати, переклади науково-технічних видань. В описі дисертацій та авторефератів у скороченому вигляді наводять відомості про вчений ступінь, на здобуття якого представлена дисертація.
Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (акронім НДДКР) (рос. НИОКР) - сукупність робіт, спрямованих на отримання нових знань та їх практичне застосування при створенні нового виробу або технології.
Науковий ступінь (учений ступінь, академічний ступінь, титул) - ступінь кваліфікаційної системи в науці, що дозволяє ранжувати наукових діячів і науково-педагогічних працівників у певній галузі знання на окремих етапах академічної кар'єри.

Опис електронного ресурсу в області відомостей, що відносяться до заголовка та відомостей про відповідальність (автори, редактори, перекладачі, колективи) здійснюється по правилах опису книги. Позначення матеріалу /електронний ресурс/ наводять одразу після заголовка у квадратних дужках.
Деяку відмінність має аналітичний бібліографічний опис – опис частини книги, статті з періодичного або продовжуваного видання, частини твору (розділ, параграф), яка має власну назву.
Вла́сні на́зви, або оніми - індивідуальні найменування окремих одиничних об'єктів.

Аналітичний опис складається з двох основних частин: відомості про статтю або розділ твору, та відомості про видання, в якому вони опубліковані. Зазначають прізвище автора, основний заголовок, після двох косих рисок - відомості про видання (назва), рік видання, номер випуску, місце розташування статті (сторінки, на яких розміщена стаття). Якщо стаття розміщена в двох і більше журналах, то відомості про місце її розташування в кожному з номерів відокремлюють крапкою з комою.


Приклади бібліографічного опису.
Опис книг
Однотомні видання

1. Офіційні матеріали

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Юрінком, 1996. – 80 с.

Закон України "Про вищу освіту" [Текст] / За ред. В.Г. Кременя. – К.: Мін. освіти і науки України, 2002. - 323 с.

2. Книга одного автора

Грищенко І.М. Комерційна діяльність посередницьких підприємств: підручник для студ.

Підприє́мництво, підприє́мницька дія́льність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.
вищих навч. закладів / І.М. Грищенко. - К.: Грамота, 2009.- 448 с.

3. Книга двох авторів

Шрамченко Б.Л. Технічне та лінгвістичне забезпечення САПР: конспект лекцій, для студентів напрямку "Комп’ютерні науки", спеціальність 6.080402 "Інформаційні технології проектування" / Б.Л. Шрамченко, С.Д. Стеценко. - К.: КНУТД, 2007. - 63 с.

4. Книга трьох авторів

Колесніков В.Г. Рисунок: навчальний посібник для студентів І-ІV курсів спеціальності: 6.

Конспе́кт - стислий писаний виклад змісту чого-небудь. Різновид навчального видання. Конспе́кт лекцій - стислий виклад курсу лекцій чи окремих розділів навчальної дисципліни.
Навчальний посібник - видання, яке частково доповнює або замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу, офіційно затверджений як такий.
020210 "Дизайн" ден. форма навчання / В.Г. Колесніков, М.В. Осипчук, О.П. Басанець. - К.: КНУТД, 2007. - 156 с.

Менчак О.П. Технологія і обладнання виробництв легкої промисловості: навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни студентами спеціальності 08.0402 – "Інформаційні технології" напрямку 0918 "Легка промисловість" / О.П. Менчак, А.І. Бабич, Г.І. Лисенко. - К.: КНУТД, 2007. - 101 с.

5. Книга під заголовком

Англійська мова: Метод. вказівки до практичних занять для студентів І курсу інженерно-економічного факультету/ Упор. І.І. Бороліс, О.М. Вігурська, Ю.А. Прибатень. - К.: КНУТД, 2004. - 47 с.

Економічні аспекти проблем розвитку вищої освіти в Україні: монографія / Ред. І.М. Грищенко. – Хмельницький : ХНУ, 2010. – 478 с.

Аналітична хімія та інструментальні методи аналізу: конспект лекцій з курсу "Аналітична хімія та інструментальні методи аналізу" для студентів напрямів підготовки: 0916 "Хімічна технологія та інженерія" та 1102 "Фармація" / Упор. А.П. Строкань, Т.А. Пальчевська, Г.В. Тарасенко.- К.: КНУТД, 2006. - 146 с.

6. Дисертація

Здоренко В.Г. Розвиток наукових основ стабілізації натягу пружної системи заправки текстильних машин: Дис. на здоб. наук. ступ. д-ра техн. наук: Спец. 05.19.03 – технологія текстильних матеріалів.

Тексти́ль (від лат. textere - «плести»), також текстильні матеріали - м'який матеріал, що являє собою щільну мережу природних або штучних волокон (ниток або пряжі). Пряжа виготовляється в процесі прядіння сировини з волокон вовни, льону, бавовнику або іншого матеріалу на ткацькому верстаті, виготовляючи довгі нитки.
Наук. рук. д-р техн. наук, проф. Ю.О. Скрипник /В.Г. Здоренко. – К.: КНУТД, 2007. – 397 л. – укр.

7. Стандарти



ГОСТ 7.1-2003. Библиографическая запись. Библиографическое описание. Общие требования и правила составления. Межгосударственный стандарт. – Введ. 2004-07-01. – М.: Изд-во стандартов, 2004. – 165 с.
Багатотомні видання:

Історія світової архітектури: метод. рекомендації до практичних занять для студентів спеціальності 7.02.02.10 – "Дизайн спеціалізації", "Дизайн інтер'єру та меблів" денної форми навчання: В 2-х ч. / Упор. О.О. Горбик. - К.: КНУТД, 2004. -

Ч.1: Архітектура Стародавнього світу та Античності. - 22 с.

Стародавній світ - термін, що описує всесвітню історію людства з початку писаної історії до Середньовіччя. Частково цю тему покривають статті Стародавній Єгипет, Стародавня Індія, Стародавній Китай, Стародавня Греція, Стародавній Рим та Межиріччя.

Історія світової архітектури: метод. рекомендації до практичних занять для студентів спеціальності 7.02.02.10 – “Дизайн спеціалізації”, “Дизайн інтер'єру та меблів” денної форми навчання: В 2-х ч. / Упор. О.О. Горбик. - К.: КНУТД, 2004. -

Ч.2: Архітектура Середньовіччя. – 2005.- 42 с.

або


Вища математика: В 2-х ч. Ч.1: Ряди: метод. вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання / Упор. А.Г. Фесенко, О.О. Мазурок. - К.: КНУТД, 2004.-69с.

Вища математика: В 2-х ч. Ч.2: Операційне числення: метод. вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання / Упор. А.Г. Фесенко, О.О. Мазурок. - К.: КНУТД, 2004.- 69с.


Електронні ресурси

Текстильно - допоміжні сполуки [Електронний ресурс]: курс лекцій для студентів денної та заочної форми навчання спеціальності 7.091610 "Хімічна технологія та обладнання опоряджувального виробництва" / Упор. О.В. Романкевич. - К. : КНУТД, 2009. - 80 с.




Аналітичний опис (опис статті з періодичного видання

або частини книги)
1.Стаття 1-го автора.

Селіверстова Л.С. Підходи до оцінки конкурентоспроможності продукції легкої промисловості / Л.С.Селіверстова // Економіка та держава. - 2008. - №9. - С.51-52.



2.Стаття 2-х авторів

Матвієнко О. "Соціальна інформатика": наукова та освітня спеціальність в Україні / О. Матвієнко, М. Цивін // Вісник Книжкової палати - 2011.- №3.- С.31-34.



3.Стаття 3-х авторів

Шевчук О.О. Підвищення мотивації до навчання студентів у контексті вимог Болонського процесу / О.О.

Боло́нський проце́с - процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Його метою є створення до 2012 року європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи. На сьогодні 48 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками.
Шевчук, І.В. Панасюк, Н.О. Шевчук // Вісник КНУТД.- 2008.- №1.- С.188-190.



4.Стаття 4-х авторів і більше

Пасивна дефектоскопія діелектричних виробів / В.П. Куценко, М.Ф. Трегуб, Ю.О. Скрипник, К.Л. Шевченко // Вісник КНУТД.- 2008.- №2.- С.81-85.



5.Опис частини книги

Закон України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" [Текст] // Законодавство України про культуру.

Зако́нода́вство Украї́ни - сукупність чинних в Україні нормативно-правових актів.
Бібліотечна справа - галузь інформаційної, культурної, освітньої діяльності суспільства, що включає створення і розвиток мережі бібліотек, формування та обробку бібліотечних фондів, організацію бібліотечного, інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів бібліотек, підготовку бібліотечних кадрів, наукове та методичне забезпечення розвитку бібліотек.
За станом на 10 серпня 2000 р. Офіційне видання .- К., 2000.- С.28-40.



6.Опис розділу книги

Палеха Ю.І. Загальна характеристика засобів оргтехніки // Організаційна техніка. - К., 2008.-[Розд .] 1.-С.8-16.



Методика складання бібліографічного списку до наукової роботи.
Важливою складовою частиною наукової роботи є бібліографічний список, оформлений відповідно до визначених вимог.

До нього заносяться інформаційні джерела: видання та статті, вивчені і використані при написанні роботи. За ним можна зробити висновки про ступінь ознайомлення автора з наявною інформацією.

Бібліографічний опис джерел, використаних у науковому дослідженні, наводиться з включенням лише обов‘язкових елементів. Це прізвище автора чи авторів, назва, вихідні дані видання.

Вихідні́ відо́мості - відомості, що містять довідкову інформацію про друковане видання, ідентифікують і класифікують його. Залежно від характеру видання вони розташовані на обкладинці, палітурці, титульному аркуші, поєднаному титульному аркуші, першій сторінці, останній сторінці, кінцевий сторінці видання.
Книга чотирьох і більше авторів, а також довідники та словники описуються під заголовком.

В залежності від виду, обсягу, призначення роботи бібліографічні описи розташовуються у списку одним з наступних способів: алфавітним, систематичним, хронологічним, за розділами роботи, у порядку цитування.

Найбільш поширеним способом групування матеріалів у списку є алфавітний, що дозволяє зібрати разом роботи одного автора. На початку списку подають закони, нормативні акти та положення державного значення.

Нормативна документація - документи, які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.
Роботи одного автора розміщують в алфавіті назв, або по роках публікації, в прямому хронологічному порядку, що дозволяє простежити за динамікою поглядів певного автора на проблему.
Хронологія (від грец. χρόνος - час і λόγος - вчення) - як загальне поняття: послідовність історичних подій у часі; часослів'я, опис і вивчення того, як саме відбувалися певні події в часі (історично).
Роботи авторів з однаковими прізвищами розміщують в алфавіті ініціалів. За наявності у списку книг та статей іноземними мовами їх подають після вітчизняних джерел.

Систематичний спосіб застосовується при наявності великої кількості використаної літератури, яка розміщується за темами, за главами або розділами роботи. У кожному розділі записи розташовують за алфавітом.

Хронологічний спосіб застосовують, якщо необхідно показати історію вивчення проблеми. Він передбачає групування робіт за роками публікацій, а у межах року – за алфавітом прізвищ авторів або назв.
Розміщення матеріалів у порядку появи посилань або цитувань у тексті зручне для користування і рекомендоване при підготовці дисертацій. Його недолік полягає в тому, що такий список включає відомості не про всі використані джерела, а лише про ті, що згадуються у тексті.
Усі бібліографічні записи у списку послідовно нумеруються. Суцільна нумерація необхідна для зв‘язку списку з текстом наукової роботи.

У дисертаціях з технічних наук наводять як додатковий список-перелік авторських свідоцтв і патентів, на які є посилання в основному тексті.

А́вторське свідо́цтво - документ, що засвідчує юридичне право автора. Найбільшого розповсюдження набуло у СРСР.
Технічні науки - науки, що вивчають закономірності розвитку техніки і визначають способи найкращого її використання.

Ретельно складений список становить самостійну наукову і практичну цінність, а також є додатковим джерелом інформації по даній темі.

Укладачі: Н.П. Максимова, О.В. Котвицька, Н.А. Пастухова.


Відповідальна за випуск: О.В. Жменько, директор бібліотеки



Основи інформаційної культури: Методичні рекомендації для користувачів / Н.П. Максимова, О.В. Котвицька, Н.А. Пастухова. – К.: КНУТД, 2013. – 10с.


Скачати 122.12 Kb.