Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття

Скачати 1.43 Mb.

Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття




Скачати 1.43 Mb.
Сторінка 1/10
Дата конвертації 31.03.2017
Розмір 1.43 Mb.
Тип Методичні рекомендації
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова


ЗАТВЕРДЖЕНО

на методичній нараді кафедри

_____________________________

Завідувач кафедри

проф.. Денисюк В.І.

«_______» ______________ 20__ р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ





Навчальна дисципліна

Внутрішня медицина

Модуль №4

Невідкладні стани у клініці внутрішньої медицини

Змістовий модуль №1

Невідкладні стани в кардіології

Тема заняття

Курація хворого з параксизмальними порушеннями ритму та провідності

Курс

6

Факультет

Медичний №1

Вінниця – 2011
І. Актуальні проблеми

Порушення ритму і провідності є одним із найбільш частих, наряду із серцевою недостатністю, ускладнень хвороб серця.

Проблема - складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження. Проблема - об'єкт (питання, недолік чи потреба чогось,завада від надлишку чи наявності чогось, процес) явище збуджуючого характеру як стимул діяльності спонукаючого характеру - незадоволений попит чи нереалізовані потреби (нестача або відсутність, надлишок або наявність чого-небудь), дефект, вада, чи загроза що змушує цілеспрямовано ліквідувати проблему шляхом уникнення взаємодії чи зміни стану об'єкту, себе чи свого ставлення до подій.
Актуа́льність (від лат. actualis - справжній, теперішній, сучасний, важливий у даний момент, злободенний, назрілий) - абстрактний іменник до прикметника «актуальний». Актуальність - важливість, значимість чого-небудь на сьогодні, сучасність, злободенність.
Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.
Серцеві хвороби - це цілий ряд різних захворювань, які вражають серце та серцево-судинну систему. Вивченням хвороб серця, їх профілактикою та лікуванням займається кардіологія.

Певні види аритмій та поєднання аритмій з рядом захворювань серця є життєнебезпечними.

Порушення ритму серця є безпосередньою причиною раптової кардіальної смерті.

Із-за потенційної життєнебезпечності порушень ритму і провідності потенційної небезпечності антиаритмічної терапії у зв’язку з проаритмічними ефектами, їх точна діагностика і лікування є відповідальним моментом в роботі лікаря і вимагає доброго знання сучасного стану проблеми, електрокардіографічної діагностики, значення інших методів діагностики та контроль за їх проведення, ефективності і безпечності тих чи інших засобів лікування на основі даних доказової медицини.

Смерть - припинення життєдіяльності організму. У теплокровних тварин і людини смерть пов'язана насамперед із припиненням дихання і кровообігу. У медицині вивченням смерті займається наука танатологія.
Діагно́стика (з грец. diagnosis = dia+gnosis = «роз+пізнання») (англ. diagnostics; нім. Diagnostik; фр. le diagnostic) - галузь знань, що вивчає теорію і методи організації процесів постановки діагнозу, а також принципи побудови засобів діагностування.
Аритмі́ї се́рця (грец. α - не і ρυθμος - ритм) - група порушень діяльності серця, пов'язаних з розладом ритмічності, послідовності та сили скорочень серцевого м'яза.
Серце́вий ритм, частота серцевих скорочень - важлива характеристика фізіологічного стану організма. Зазвичай розраховується як число скорочень серця за хвилину та виражається в числі ударів за хвилину.
Доказова медицина - використання в щоденній медичній практиці (у діагностиці, лікуванні й профілактиці) медичних технологій і ЛП, ефективність яких доведена у фармакоепідеміологічних дослідженнях із застосуванням математичних оцінок імовірності успіху й ризику.

ІІ. Учбові цілі

А. Студент повинен знати:

  • Класифікацію порушень ритму і провідності серця

  • Надшлуночкову пароксизмальну тахікардію (НШПТ):

- етіологію

- симптоматологію

- ЕКГ – симптоми передсердної та атріовентрикулярної

пароксизмальної тахікардії

- ускладнення

- невідкладне лікування:

 вагусні проби, механізм дії, методики їх

виконання, протипокази до проведення масажу

каротидного синуса;

Симпто́м (від грец. σύμπτομα - випадок, ознака) - будь-яка відчутна зміна в організмі або його функціях, яку виявили на підставі скарг хворого (суб'єктивний симптом) або при дослідженні лікарем (об'єктивний симптом).

 засоби вибору за медикаментозного купірування

НШПТ;

 методику застосування АТФ, механізм дії,



побічні ефекти;

 інші анти аритмічні препарати для купірування

НШПТ;

 покази до електрокардіоверсії ;



алгоритм надання невідкладної допомоги;
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям узб. математика аль-Хорезмі) - набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час.
Застосунок, застосовна програма, прикладна програма (англ. application, application software; пол. aplikacja; рос. приложение, прикладная программа) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.
Механі́зм (грец. μηχανή mechané - машина) - система тіл, що призначена для перетворення руху одного або декількох тіл у потрібний рух інших тіл. Механізм складає основу більшості машин і застосовується в різноманітних технічних об'єктах.
Пе́рша меди́чна допомо́га - комплекс невідкладних медичних заходів, які проводяться людині, що раптово захворіла або постраждала, на місці пригоди та під час її транспортування до медичного закладу.

 сучасні підходи до подальших діагностики і

лікування хворих із НШПТ.


  • Мономорфну шлуночкову пароксизмальну тахікардію (ШПТ):

- етіологію;

- симптматологію;

- ЕКГ – симптоми;

- ускладнення;

- основні медикаментозні засоби для купірування;

- методики застосування лідокаїну, новокаїнаміду,

аміодарону;

Прокаїнамід (англ. Procainamide, лат. Procainamidum), також Новокаїнамід - синтетичний препарат, що є похідним амідних анестетиків (новокаїну), та відноситься до антиаритмічних препаратів Іа класу. Прокаїнамід може застосовуватися як перорально, так і парентерально (внутрішньовенно або внутрішньом'язово).

- показання до електрокардіоверсії;

- диференційоване лікування залежно від стану

гемодинаміки;

- сучасні підходи до нозальної діагностики і лікування.


  • Поняття «тахікардія з широкими шлуночковими комплексами». Сутність. Особливості купірування.

  • Нестійка шлуночкова тахікардія. Лікувальна тактика.

  • Поліморфна шлуночкова тахікардія:

- етіологія;

- ЕКГ – симптоми;

- клінічне значення;

- невідкладне лікування.



  • Фібриляція ФП та тріпотіння передсердь:

- етіологію;
Передсердя (лат. atrium) - відділ серця, у який надходить кров з вен.

- симптоматологію; дефіцит пульса: сутність, механізм

виникнення, клінічне значення;

- діагностику;

- ЕКГ – симптоми;

- ускладнення;

- алгоритм лікування:

 ФП, що виникла вперше;

 рецидивуючій пароксизмальній;

 рецидивуючій персистуючій;

 медикаментозні засоби для контролю частоти

шлуночкових скорочень:

 у хворих без додаткових шляхів проведення;

 за наявності серцевої недостатності;

 у хворих з додатковими шляхами проведення;

- медикаментозні засоби для відновлення синусового

ритму;

- покази до електрокардіоверсії;



- особливості лікування тріпотіння передсердя.

  • Надшлуночкові тахікардії при позавузлових додаткових шляхах проведення:

- особливості ЕКГ;

- небезпека від ФП на тлі синдрому Вольфа-Паркінсона-

Вайта (ВПВ);

Небезпе́ка - можливість виникнення обставин, за яких матерія, поле, інформація або їхнє поєднання можуть таким чином вплинути на складну систему, що призведе до погіршення або неможливості її функціонування і розвитку.

- антиаритмічні засоби, які не рекомендуються за

тахіаритмій на тлі синдрому ВПВ;

- антиаритмічні засоби, які рекомендуються для лікування

тахіаритмій на тлі синдрому ВПВ.


  • Поняття про вислизаючі прскорені ритми. Тактика.

  • Класифікацію антиаритмічних засобів, групоспецифічні лікувальні особливості та побічні ефекти.

  • Атріоветрикулярні блокади ІІ та ІІІ ступеня:

- етіологія;

- симптоматологію;

- ЕКГ – симптоми;

- ускладнення; синдром Морганьї-Адамса-Стокса,

механізми виникнення;

Синдро́м Морга́ньї-А́дамса-Сто́кса - раптова тимчасова втрата свідомості, що виникає через несподіване зменшення серцевого викиду. При цьому можуть відбуватися судоми. Причинами розвитку синдрому можуть бути: повна атріовентрикулярна блокада, асистолія, шлуночкова тахікардія, тахіформа фібриляції чи тріпотіння передсердь.

- невідкладне лікування. Види електрокардіостимуляції.

ЕКL. Показання до застосування тимчасової ЕКL.

Медикаментозне лікування. Лікування за синдрому

Морганьї-Адамса-Стокса.
Б. Студент повинен вміти:


  • провести клінічне обстеження хворого із порушення ритму серця, зокрема за ФП;

  • ідентифікувати за ЕКГ порушення ритму та провідності серця:

- надшлуночкову пароксизмальну тахікардію,

диференціювати передсердну та атріовентрикулярну

тахікардії;

- хаотичну передсердну тахікардію;

- фібриляцію передсердь;

Миготіння передсердь (син. фібриляція передсердь, миготлива аритмія) - різновид надшлуночкових тахіаритмій, що характеризується некоординованою електричною активністю предсердь з наступним погіршенням їхньої скорочувальної функції.

- тріпотіння передсердь;

- мономорфну шлуночкову пароксизмальну тахікардію;

- шлуночкову тахікардію типу «пірует»;

- атріовентрикулярну блокаду ІІ ступеня першого типу;

- атріовентрикулярну блокаду ІІ ступеня другого типу;

- повну атріовентрикулярну блокаду проксимального та

дистального типів.



  • сформулювати розгорнутий діагноз хворого зі згаданими порушеннями ритму;

  • визначити об’єм методів дослідження;

  • надати невідкладну допомогу з такими пароксизмальними порушеннями ритму та провідності серця:

- надшлуночкова пароксизмальна тахікардія;
Пароксизмальна тахікардія (від грец. παροξυσμός «дратування» та «тахікардія») - вид аритмії, який проявляється раптовим самостійним посиленням нападів серцебиття (пароксизми) з частотою серцевих скорочень від 140 до 250 ударів на хвилину, що виникають під впливом ектопічних імпульсів в передсердях, атріовентрикулярному з'єднанні або шлуночках, та викликають подальше заміщення нормального синусового ритму.

- шлуночкова мономорфна пароксизмальна

тахікардія/тахікардія з широким шлуночковим

комплексом;

- різних формах фібриляції передсердь;

- тріпотіння передсердь;

- шлуночковій тахікардії типу «пірует»;

- порушеннях атріовентрикулярної провідності;

- визначати подальшу тактику за згаданих порушеннях

ритму і провідності;


зокрема вміти:

  • визначити дефіцит пульсу;

  • відобразити в історії хвороби особливості пульсу, «мелодії» серця, частоту шлуночкових скорочень, дефіцит пульсу у хворого з ФП;

  • визначити частоту шлуночкових скорочень на ЕКГ хворого з ФП;

  • виконати вагусні проби, зокрема масаж каротидного синусу, пробу Вальсальви.
    Каротидний синус (лат. sinus caroticus) - ділянка в місці поділу загальної сонної на зовнішню та внутрішню артерії.



ІІІ. Зміст теми
Рекомендації з лікування суправентрикулярних аритмій

Американського кардіологічного коледжу,

Американського товариства кардіологів

та Європейського товариства кардіологів (2003 р.)
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

Суправентрикулярні (надшлуночкові) аритмії (СВА) є досить поширеними, часто повторюють­ся, інколи персистують, та рідко загрожують жит­тю. Частота їх виникнення залежить від віку, статі та супутньої патології.

Деколи тяжко розрізнити фібриляцію перед­сердь (ФП) чи миготливу аритмію, тріпотіння пе­редсердь (ТП) та інші СВА, через що складно точ­но визначити ступінь поширення цього виду арит­мії у загальній популяції.

Патоло́гія (грец. παθός - страждання; та грец. λόγος - вчення) - наука про структурні, біохімічні та функціональні зміни в клітинах, тканинах та органах, спричинені хворобою. В основі патологічної науки закладені чотири основні аспекти патологічного процесу: його причина (етіологія) біохімічні та молекулярні механізми розвитку (патогенез) структурні зміни в клітинах і органах організму (морфологічні зміни) функціональна послідовність морфологічних змін (клінічний прояв[en]).
Популяція - сукупність організмів одного виду, що займають обмежений ареал (територія поширення якогось об'єкта або явища), мають спільне походження за фенотипом та географічно ізольовані від інших популяцій даного виду, можуть вільно схрещуватися і дають плодюче потомство.
Під час аналізу історій хвороб у регіоні Marshfield (штат Вісконсин, США), де проводили епідеміологічне дослідження MESA, пароксизмальну суправентрикулярну тахі­кардію (ПСВТ) зафіксовано у 3,5 %, тобто у 2,25 на 1000 хворих. Частота ПСВТ становила 35 на 100 000 пацієнто-років.

Вік впливає на виникнення суправентрикуляр-ної тахікардії (СВТ). У хворих, яких було включе­но в це дослідження, середній вік на момент почат­ку ПСВТ становив 57 років і коливався від періоду новонародження до 90 й більше років. «Ізо­льована» (без органічної серцевої патології) ПСВТ спостерігалася в молодших пацієнтів порівняно з ПСВТ в поєднанні з серцево-судинною патологією (середній вік відповідно становив 37 та 69 років), супроводжувалася більшою частотою серцевих скорочень (ЧСС — 186 проти 155 за 1 хв) і частіше була причиною госпіталізації (69 проти 30 %).

Пацієнт (лат. patiens) - людина, яка отримує медичну допомогу, лікування чи медичне спостереження.
Пульс (з лат. pulsus - удар, поштовх) - це періодичне, синхронне з діяльністю серця коливання стінок артерій, яке спричинює скорочення серця, вигнання крові в артеріальну систему і зміну в ній тиску впродовж періоду систоли та діастоли.
Атріовентрикулярна вузлова реципрокна тахікар­дія (АВВРТ) починалася пізніше — (32 18) років — порівняно з такою при атріовентрикулярній реципрокній тахікардії (АВРТ) — (23±14) років.

Стать також відіграє роль в епідеміології СВТ. Жінки у дослідженні MESA мали вдвічі вищий відносний ризик (ВР) розвитку ПСВТ (ВР=2,0; 95 % довірчий інтервал від 1,0 до 4,2) порівняно з чоловіками.

Єдине опубліковане епідеміологічне дослідження хворих з ТП включало переважно сільських жителів європеоїдної раси, що лікувалися у клініці Marshfi­eld, штат Вісконсин. Приблизно у 60 % випадків ви­никненню ТП передував специфічний чинник спри­яння (наприклад, велике хірургічне втручання, пневмонія чи гострий інфаркт міокарда).

Європеоїдна раса (англ. Caucasian race) - раса, поширена до епохи Великих географічних відкриттів в Європі, західній Азії і північній Африці, Індостані; пізніше - на всіх населених континентах, особливо широко європеоїди розселилися в Північній Америці та Південній Америці, в Південній Африці, Австралії, Північній Азії і Далекому Сході.
Чолові́к (множина - чоловіки) - це доросла людина чоловічої статі, однієї з двох статей роду людей (людина іншої статі - жінка). Символ чоловіка - ♂, символ Марса. Немовлята чоловічої статі часто асоціюються у західних культурах з блакитним кольором, у той час як немовлята жіночої статі, - з рожевим.
Пневмоні́я - це хвороба, для якої характерне запалення легень, яке відбувається перш за все у повітряних міхурцях, що мають назву альвеоли. Зазвичай причиною є інфікування бактеріями, значно рідше - вірусами та іншими мікроорганізмами, ураження деякими медичними препаратами, ураження легень при автоімунних захворюваннях тощо.
Епідеміоло́гія (грец. ἐπιδημία - має всенародне поширення; грец. λόγος - вчення) - галузь медицини, разом з тим і загальномедична наука, що вивчає закономірності виникнення і поширення захворювань різної етіології з метою розробки профілактичних заходів (преморбидна, первинна, вторинна і третинна профілактика).
Хірургі́я (грец. χειρουργική, від грец. χειρ - рука і грец. ουργική - робити) - галузь медицини, яка вивчає хвороби, що лікуються за допомогою оперативного (хірургічного) методу.
Хірургі́чна опера́ція, також хірургі́чне (операти́вне) втруча́ння (від лат. operatio - «роблю», «дію») - комплекс дій над тканинами чи органами людини, які проводить лікар-хірург з лікувальною метою, а також для діагностики та корекції функцій організму, за допомогою різних способів роз’єднання та сполучання тканин.
Довірчий інтервал - термін, який використовується в математичній статистиці при інтервальній оцінці статистичних параметрів, більш кращою при невеликому обсязі вибірки, ніж точкова. Довірчим називають інтервал, який покриває невідомий параметр із заданою надійністю.
Віско́нсин (англ. Wisconsin МФА: [wɪˈskɑnsən] Виска́нсан) - штат на півночі центральної частини США над озерами Верхнім і Мічиган; 145,4 тис. км², населення 5 363 675 (2000); адміністративний центр Медісон, головне місто Мілуокі; міста: Грін-Бей.
Інфаркт міокарда - крайній ступінь ішемічної хвороби серця, який характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.
В інших ТП було пов'язаним з супутньою хронічною патоло­гією (хронічна серцева або легенева недостатність, артеріальна гіпертензія).
Арте́рія (грец. αρτηρια - жила) - кровоносна судина, що несе збагачену киснем (артеріальну) кров від серця до всіх органів і тканин (лише легенева артерія несе венозну кров від серця до легень).
Гіпертоні́я - застарілий термін, що означає підвищення понад норму кров'яного тиску в судинному руслі. З 90-х років XX-го століття в медичній практиці замість терміну гіпертонія рекомендуть використовувати термін артеріальна гіпертензія.
Тільки у 1,7 % випадків будь-якої причини чи чинників провокації не вияв­лено (так зване ізольоване ТП).
Провокація - дія або низка дій, які мають на меті викликати реакцію тих, кого провокують. Як правило, проводяться, з метою штучного створення складних обставин або негативних наслідків для тих, кого провокують.
Загальна частота виникнення ТП становила 0,088 %. У 58 % цих паці­єнтів також виявлено ФП. ТП самостійно спостері­галося лише у 0,037 %. Вірогідність виникнення ТП значно збільшувалася з віком — від 5 випадків на 100 000 серед осіб 50 років та старших до 587 на 100 000 серед тих, кому виповнилося 80 років.
Вірогі́дність - властивість знання, істинність якого твердо встановлена суб'єктом.
ТП у 2,5 разу частіше спостерігалося у чоловіків та удвічі частіше діагностувалося порівняно з ПСВТ.



ЗАГАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ СВА

Синоатріальний вузол (CAB), передсердя та атріовентрикулярний (АВ) вузол є гетерогенными структурами. Існує чітка електрофізіологічна спе­ціалізація тканин і клітин згаданих структур.

CAB складається з морфологічно та електрично різнорідних клітин. Центральна його частина, яка має переважно пейсмекерну функцію, містить клі­тини з довшим потенціалом дії і більшою швидкіс­тю діастолічної деполяризації у фазі 4, ніж інші клітини серця.

Різні популяції клітин існують також і у АВ вуз­лі ссавців. Відмінності в експресії іонних каналів лежать в основі різниці електрофізіологічної пове­дінки кожного типу клітин.

Експре́сія (лат. expressio - вираження) - 1) сила вираження, вияву яких-небудь почуттів, переживань і т. ін.; 2) підкреслене виявлення почуттів, переживань; виразність; 3) інтенсивна виразність тексту, що створюється фонетичними, лексичними, граматичними, стилістичними засобами мови.
Структу́ра (лат. structūra, англ. structure, рос. структура, нім. Struktur) - це характеристика складу та просторова картина складу об'єкта, речовини (ізотропна, анізотропна, кристалічна, аморфна, гомогенний чи колоїдний розчин, фазові суміші) взаєморозміщення формацій, частин, деталей, елементів, певний функціональний взаємозв'язок складових частин об'єкта, внутрішня будова.
Іонні канали - трансмембранні білки, що утворюють пори через цитоплазматичну та інші біологічні мембрани, які допомагають встановлювати і керувати електричною напругою через мембрани всіх живих клітин (так званим мембранним потенціалом), дозволяючи рух певних іонів вниз за електрохімічним градієнтом.

Усі серцеві тахіаритмії зумовлені одним або кіль­кома механізмами, що включають порушення гене­рації та проведення імпульсу. Перші частіше зумов­лені порушеннями автоматизму, останні — механіз­мом повторного входження хвилі збудження (re­entry). Тканини з аномальним автоматизмом, який лежить в основі СВТ, можуть бути розташованими у передсерді, АВ вузлі та у судинах, що безпосеред­ньо пов'язані з передсердями (порожнисті чи леге­неві вени). Клітини з підвищеним автома­тизмом мають підвищену швидкість діастолічної деполяризації у фазі 4 потенціалу дії і таким чином генерують більшу кількість імпульсів збудження за одиницю часу порівняно з пейсмекерними.

Збу́дження - стан нервового піднесення, неспокою, хвилювання, підвищеної активності, пожвавлення.
Кількість - в Арістотелівській логіці друга з 10 категорій (класів, розрядів, які спрощують процес розумового визначення будь-якої речі), побічна обставина матеріальних речей , за допомогою якої вони поширюються в просторі, вимірюються якоюсь математичною нормою і здатні бути поділеними на окремі частини.
Якщо частота імпульсів з ектопічного осередку переви­щує таку CAB, він стає водієм ритму.

Тригерна активністьмеханізм тахікардії, який пов'язаний з порушеннями відновлення, чи реполя-ризації.

Активність - поняття, яке визначає темп руху і інтенсивність дій речовин, явищ і живих організмів. Активність визначається в порівнянні
Тригерні ритми з'являються внаслідок пе­реривання реполяризації клітин серця — післядеполяризації. Післядеполяризації достатньої величини можуть досягти «порога» й ініціювати виникнення раннього потенціалу дії під час реполяризації.

Найчастішим механізмом розвитку аритмій є повторне входження хвилі збудження (re-entry), яке може виникати в різних формах. У найпрості­шій формі спостерігається повторне збудження ділянки серця, що призводить до проведення електричного імпульсу навколо фіксованої пере­пони за певним контуром. Це стосується тахікар­дії типу re-entry. Початок колового руху при тахі­кардії потребує блока проведення в одному нап­рямку в одному з кінців контура. Односпрямова-ний блок може виникати внаслідок прискорення ЧСС або блокади передчасного імпульсу, який потрапляє у рефрактерний період шляху. Повіль­не проведення зазвичай потрібне як для початку, так і для підтримки колового руху в разі тахікар­дії. У разі ортодромного АВ re-entry (наприклад, антероградне проведення через АВ вузол з рет­роградним проведенням через додатковий шлях) сповільнене проведення через АВ вузол дає змогу відновити збудливість додаткового шляху з його ретроградною активацією.

Відно́влення (рос. восстановление, англ. reduction; нім. Reduktion f) -- це процес приєднання електронів речовиною, при цьому ступінь окиснення її елементів знижується.
Подра́зливість, збу́дливість - здатність клітин організму переходити із стану фізіологічного спокою в діяльний стан у відповідь на дію будь-якої сили, яку називають подразником, процес дії цієї сили - подразненням, а відповідь на нього - біологічною реакцією.
Актива́ція - збудження чогось, наприклад, молекул, атомів; перехід молекули з неактивного стану в стан з енергією, достатньою для здійснення хімічної реакції, наприклад, механохімічна активація .

Re-entry — механізм тахікардії за таких СВТ, як АВРТ, АВВРТ та ТП. Однак фіксована перепона і встановлений контур не є обов'язковими для всех його форм. У функціонально визначеному re-entry поширення відбувається через відносно рефрак-терну тканину.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


Скачати 1.43 Mb.

2021