Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Методичні рекомендації Історія зарубіжної літератури І курс, 2 семестр Укладач: доц. Іванова О. М. Тематичний план дисципліни Розподіл навчальних годин за

Скачати 405.1 Kb.

Методичні рекомендації Історія зарубіжної літератури І курс, 2 семестр Укладач: доц. Іванова О. М. Тематичний план дисципліни Розподіл навчальних годин за




Скачати 405.1 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації28.05.2017
Розмір405.1 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4


Методичні рекомендації

Історія зарубіжної літератури

І курс, 2 семестр

Укладач: доц. Іванова О.М.

Тематичний план дисципліни

Розподіл навчальних годин за темами



п/п

Тема

Кількість годин

лекцій

практичних

самостійна робота

1.

Література Стародавньої Греції

Тема 1. Характерні риси античної літератури, її періодизація та проблема походження: зв'язок прогр. формування видів і жанрів літератури із фольклором та трансформацією діалектів, форм афінського койне й літературної мови.

2




2

2.

Тема 2. Поняття «епос» - родові ознаки, загальні закони формування епосу та епічних жанрів. Зв'язок епосу із міфологією. «Іліада» -давньогрецький героїчний епос. Проблема авторства. Композиція та художні засоби поеми.

2

2

2

3.

Тема 3. Родові ознаки ліричної поезії, види і жанри давньогрецької лірики. Поняття «мелосу». Монодична та хорова лірика. Авлетика та кифаристика. Творчість Алкея, Анакреона, Сапфо.

2




2

4.

Тема 4. Виникнення та розвиток античної драми. Драма як рід літератури. Види драми, організація вистав в античному театрі. Хор античної драми. Творчість Есхіла, Софокла та Еврипіда. Поняття «Агона», «Катарсису». Аристотель про трагедію.

2

2

4

5.

Тема 5. Антична комедія, її походження й види. Творчість Аристофана. Розвиток дії (комедійні маски), художні засоби комедії, її політична актуальність. Новоаттична комедія. Вплив грецької традиції на розвиток драми у римській літературі.

2




4

6.

Тема 6. Література елліністичного періоду. Формування жанрів художньої прози: повість і роман. Вплив на художню літературу з боку наукової, історичної, філософської та риторичної прози. Олександрійська поезія.

2




4

7.

Тема 7. Специфічні риси римської літератури; її періодизація і форми. Еній, Лукрецій, Катон, Цицерон, Цезар та поети неотеріки - найвидатні автори літератури республіканського Риму. Жанри: філософський епос, промова, записки та ін.

2




4

8.

Література Стародавнього Риму

Тема 8. Література імперського Риму. «Золотий вік» римської поезії. Творчість Вергілія, Горація, Овідія.

Жанри: ода, сатира, послання, елегія, поема.



2

2

4

9.

Тема 9. Римська література кризової доби. Загострення етичної проблематики літератури в умовах деспотичної монархії -трагедії та філософські листи Сенеки, сатири Ювенала, і Персія.

2




4

10.

Тема 10. Історична проза Плутарха і Тацита; римський роман Апулея, Лукіана, Петронія.

2




4


Зміст лекцій по темах
Розділ І. АНТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

Тема 1.

Анти́чна літерату́ра (від лат. antiquus - «стародавній,древній») - література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях).

Введення

Античне суспільство та його місце в історії людства. Хронологічна та географічна протяжність античності.

Хронологія (від грец. χρόνος - час і λόγος - вчення) - як загальне поняття: послідовність історичних подій у часі; часослів'я, опис і вивчення того, як саме відбувалися певні події в часі (історично).

Протяжність - одна з характеристик простору, яка виражає його розміри. В понятті протяжність зафіксовано відносну постійність певних типів зв'язку, що зумовлює можливість порівняння розмірів фізичних тіл.

Геогра́фія або земле́пис (грец. γεωγραφία, опис Землі, походить від двох еллінських слів: γεια - Земля і γραφειν - писати, описувати) - наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини.

Основні історичні етапи соціально-економічного розвитку античного суспільства:



  • Суспільно-родовий устрій;

  • Рабовласницька формація: час міст-держав.

Основні історичні етапи літературного розвитку античного суспільства: архаїчний, класичний, елліністичний. Переважна проблематика і жанрові форми, що відповідає цим етапам.

Періодизація грецької літератури:

  1. Література епохи родового устрою та його розпаду (з найдавніших часів до н. е.). Архаїка. Усна народна творчість.

    Класика (з лат. classicus - зразковий) - явище перевірене часом, висока якість якого є загальновизнаною.

    Поліс (фінік. , грец. πόλις, лат. civitas) в сучасному значенні - місто-держава, міська громада; звідси політія - особлива форма соціально-економічної та політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції та Риму.

    Гре́ція (грец. Ελλάδα - Еллада), офіційна назва Гре́цька Респу́бліка (грец. Ελληνική Δημοκρατία) - європейська держава на півдні Балканського півострова та численних островах. На півночі межує з Албанією, Республікою Македонією та Болгарією, на сході - з Туреччиною.

    Фольклор Фолькло́р (англ. folk-lore, букв. - народна мудрість; народне знання), або усна наро́дна тво́рчість - художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.

    Героїчний та дидактичний епос.

  2. Література періоду становлення полісної системи (VІ ст. - сер. V ст. до н.е.). Рання класика. Лірика.

  3. Література розквіту та кризи полісної системи (ІІ пол.. V ст. - сер. IV ст. до н.е.). Класика. Трагедія. Комедія. Проза.

4. Література еліністичного періоду (ІІ пол.ІV ст. - сер. І ст. до н.е.).

Періодизація римської літератури:

  1. Література епохи царів і становлення республіки (VII-ІV ст.

    Геро́й (дав.-гр. ἥρως, hḗrōs - святий, священний, божественний, богатир, звитяжець, витязь) - людина, яка здійснює великі вчинки на благо людського суспільства. У стародавні часи, зокрема в давній Греції, у зв'язку з надзвичайними здібностями, героїв вважали за напівбогів.

    Дида́ктика (дав.-гр. διδακτικός - повчаючий) - один із розділів педагогіки, який вивчає закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань; визначає обсяг і структуру змісту освіти, вдосконалює методи й організаційні форми навчання, вплив навчального процесу на особу.

    Про́за (лат. prosa, від prosa oratio - пряма мова, що вільно розвивається й рухається) - мовлення не організоване ритмічно, не вритмоване; літературний твір або сукупність творів, написаних невіршованою мовою.

    Елліністичний період, або Еллінізм - етап в історії країн Східного Середземномор'я з часу походів Александра Македонського (334-323 до н. е.) до завоювання цих країн Римом, що завершився 30 року до н. е.

    Латинська література (лат. Litterae Latinae) - література, написана латинською мовою.

    до н.е.). Архаїка. Усна народна творчість.

  2. Література періоду розквіту та кризи республіки (ІІІ ст. -30-ті рр. до н.е.). Докласичний і класичний період. Комедія. Лірика. Прозаїчні твори.

  3. Література періоду імперії (30-ті рр.

    Творчість - діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо).

    Ри́мська імпе́рія (лат. Imperium Romanum) - державне, військово-політичне утворення, яке зародилося на основі Римської республіки близько 27 року до н. е. Хронологічні межі існування імперії охоплюють період до 395 (поділ імперії на Західну та Східну) або 476 року (падіння Західної Римської імперії).

    до н.е - V ст. н.е.). Класичний і позакласичний період; література становлення імперії - принципат Августа (30-ті рр.

    Принципат (лат. principatus, від лат. princeps - перший сенатор, сенатор відкриває засідання) - умовний термін в історичній літературі для позначення системи влади, що склалася в Стародавньому Римі в період ранньої імперії (27 до н. е. - 284 н. е.)

    до н.е. - 14-ті рр. н.е.), література ранньої (І-П ст.ст. н.е.) та пізньої (III-V ст.ст. н.е.) імперії. Епос. Лірика. Байки. Трагедія. Роман. Епіграма. Сатира.

Грецька література

Ліричне світосприйняття як особлива стадія в процесі осмислення світу.

Епігра́ма (грец. epigramma - напис) - жанр сатиричної поезії дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом).

Світосприйняття́ - спільне бачення світу і ставлення до нього. Як правило, мається на увазі сприйняття зовнішнього світу через призму внутрішнього світу, за допомогою своєї внутрішньої картини життя.

Міфологічне мислення давнього грека. Антропоцентризм грецької міфології й антропоморфізм богів. Міфологічний зміст грецької літератури. Перетворення міфів в основу художньої творчості. Сказання про богів та героїв. Вклад античної літератури в світову культуру.



Тема 2. Грецька література епохи родового устрою та його розпад (з найдавніших часів до VIII ст. до н.е.). Архаїчний період

Грецький епос. Народна героїчна пісня як художня основа народного героїчного епосу.

Боги́ (божества́) - надприродні безсмертні сутності, яким віруючі, для котрих їх існування є постулярним, приписують суттєвий вплив на життя людини, вклоняються їм, звертаються до них з молитвами, вважають святими або священними.

Антропоморфі́зм (грец. ανθρωπος - людина, грец. μορφή - вигляд, форма) - уподібнення будь-чого до людини або перенесення її фізичних та інтелектуальних властивостей на тварин, рослини, речі та явища навколишнього світу.

Гре́ки, самоназва Елліни (грец. Έλληνες) - етнонім, що у різні часи мав різні значення. В стародавні часи - населення Балканського півострова і сусідніх островів (Мала Греція) або земель, які входили до сфери впливу держав, які розташовувались на цих землях (Велика Греція).

Антропоцентризм (грец. ανθρωπος - людина і лат. centrum - центр) - різновид телеології, філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена Богом «за своїм образом і подобою».

Худо́жник - творчий працівник у галузі образотворчого мистецтва; живописець, графік, скульптор, майстер, коміксіст.

Арха́їка (грец. αρχαιος - стародавній) - ранній етап в розвитку суспільства, його культури а також мистецтва.

Давньогрецька міфологія була основою розвитку однієї з найдавніших цивілізацій світу - Стародавньої Греції, колиски сучасної цивілізації. Розглядаючи богів, божеств та героїв давньогрецьких міфів, можна побачити розвиток сучасного суспільства: як воно змінювало своє ставлення до сил природи, до суспільного та індивідуального.

Героїчний епос (з грец. «епос» - слово або оповідання) - збірна назва фольклорних творів різних жанрів, в яких у легендаризованій формі відображено волю, завзяття народу в боротьбі проти ворогів, зла, гноблення.

Гомерівські поеми "Іліада" та "Одисея". Фольклорна основа поем, їх найпізніший запис і літературна обробка. Переказ про Троянську війну, його історичні та міфологічні елементи.

Троянська війна Троянська війна (грец. Τρωικός πόλεμος, лат. Bellum troianum) - війна ахейців на чолі з володарем Мікен Агамемноном проти троянців; датувалася в давньогрецьких джерелах початком 12 століття до н. е і тривала впродовж десяти років.

Час і місце виникнення поем, їх авторство. Гомер - легендарний творець "Іліади" та "Одісеї". Гомерівський епос. Відображення в поемі кількох історичних епох.

Леге́нда (лат. legenda - те, що слід прочитати) - жанр літератури і фольклору. Малосюжетна фантастична оповідь міфологічного, апокрифічного чи історико-героїчного змісту з обов'язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антропоморфізації предметів, явищ природи тощо).

А́втор (лат. auctor - творець) - це фізична особа, творчою працею котрої створено твір.

Гоме́р (дав.-гр. Ὅμηρος) - легендарний давньогрецький поет, якого вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу. В «Одіссеї» міститься перше у писемних джерелах повідомлення, що стосується найдавнішого населення на теренах України – кіммерійців.

Історична епоха - термін для позначення єдності якісного стану суспільної системи та історичного часу; категорія, в якій фокусується динамічний аспект соціального простору й часу, пов'язаного з діяльністю людей, їхньою соціальною активністю.

Тип художнього мислення поем, його основні закономірності.

Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.

Тема "людина і суспільство" в епічній співвіднесеності: людина-герой-плем'я-народ. Епічний ідеал людини. Людські характери, які розкриваються в діях та мовленні (Ахілл, Агамемнон, Гектор, Пріам, Парис).

Характер (термін «характер» - грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток»)- це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.

Мо́влення - це процес спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення за допомогою радіо чи телебачення.

Агаме́мнон (грец. Ἀγαμέμνων, Agamemnon) - напівлегендарний цар Мікен XIII–XII ст. до н. е., вождь ахейського війська в Троянській війні, син Атрея і Аеропи, брат Менелая.

Структура епічної характеристики.

Композиційна своєрідність поем. Всезагальність і завершеність епічної дії. Самозначимість об'єктів розповіді всередині епічного цілого (сцена "Одісей", гублячий плащ, Іл., П, 82-184). Закон "хронологічної несумісності". Гармонія і паралелізм. Авторська позиція "об'єктивного" свідоцтва.

Свідоцтво - документ, що засвідчує якийсь конкретний факт чи ряд пов'язаних між собою фактів. Часом, навіть в законодавстві, коли йдеться про документ, який засвідчує особу чи її особливі права плутають свідоцтво та посвідчення.

Вибір лексико-зображальних засобів: постійні епітети, розгорнуті порівняння, повтор описів ("загальні місця"), роль гіперболи під час створення епічного образу. Віршований розмір-урочистий епічний гекзаметр. Пушкін про Гомера. Бєлінський про народність і світове значення "їліади" та "Одіссеї"".



  1   2   3   4


Скачати 405.1 Kb.

  • Література Стародавньої Греції Тема 1.
  • Література Стародавнього Риму Тема 8.
  • Зміст лекцій по темах Розділ І. АНТИЧНА ЛІТЕРАТУРА
  • Хронологічна та географічна протяжність
  • Періодизація грецької літератури: Література епохи родового устрою та його розпаду (з найдавніших часів до н. е.). Архаїка. Усна народна творчість
  • Героїчний та дидактичний
  • Проза . 4. Література еліністичного
  • Епіграма
  • Тема 2. Грецька література епохи родового устрою та його розпад (з найдавніших часів до VIII ст. до н.е.). Архаїчний період