Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Методичні рекомендації щодо формування в учнів навичок усних обчислень

Скачати 62.76 Kb.

Методичні рекомендації щодо формування в учнів навичок усних обчислень




Скачати 62.76 Kb.
Дата конвертації13.06.2017
Розмір62.76 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

Методичні рекомендації щодо формування

в учнів навичок усних обчислень

У пояснювальній записці до програми з математики початкової школи вказується, що найважливішим завданням навчання математики у початковій школі є формування усвідомлених і міцних обчислювальних навичок – основи обчислювальної компетентності.

Пояснювальна записка - документ, в якому: офіційна (юридична) доповідь про певні дії в певний проміжок часу (на яку може даватись позитивна або негативна оцінка, якщо пояснювальна залишилась без відповіді - це адміністративне порушення керівництва); міститься додаток чи доповнення до основного документа, в якому пояснюється зміст окремих його положень (мета, актуальність, структура, зміст призначення та ін. плану, звіту, проекту тощо). Пояснювальні записки можуть бути службовими (відтворюються, як правило, на бланках) й особистими (відтворюються на аркушах паперу за підписом автора). Пояснювальна записка до законопроекту - документ, який подається разом з законопроектом його автором до парламенту і містить (в Україні): обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законодавства; обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття; інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту.
У́сні обчи́слення - математичні обчислення, що виконуються людиною без застосування допоміжних приладів, таких як калькулятор, комп'ютер, ручка та папір тощо.
Початкова школа Початкова школа - загальноосвітній навчально-виховний заклад для дітей, що дає початкову освіту - елементарні знання з рідної мови (вміння читати й писати), математики, а також про природу й суспільство; перший ступінь обов'язкової загальної освіти.
З огляду на це широке практичне застосування має усний рахунок. Вміння користуватися прийомами усного рахунку полегшує виконання дій на письмі. Водночас усні обчислення розвивають кмітливість учнів, збуджують творчу активність, розвивають логічне мислення, підвищують їх математичну культуру, формують навички тотожних перетворень, привчають застосовувати різноманітні комбінації в розташуванні чисел і різні способи та прийоми при виконанні однієї й тієї ж операції над числами та виразами.
Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.
Міркування - зіставлення думок, пов’язання їх задля відповідних висновків, логічне мислення. Можна розглядати міркування як аналіз і синтез даних, та їхню оцінку. Хоча знання фактів і є точкою відліку у вивченні суспільних наук, людина також повинна мати здатність до логічного мислення-міркування, адже саме міркування наповнює факти, проблеми і поняття змістом: міркуючи над засвоєним знанням, людина приходить до повнішого розуміння предмета. Міркування є також предметом логіки, яка вказує нам правила, закони або норми, яким повинне підкорятися наше мислення для того, щоб бути істинним.
Усні обчислення сприяють підтягуванню до рівня загальних вимог тих учнів, що відстають у навчанні.

Усний рахунок – це короткочасні (протягом 5-10 хвилин) тренування в обчислюваннях, які можна розподілити на такі групи:

- усні обчислення із поданими записами (використання різноманітних карток, таблиць);

- усні обчислення без записів (фронтальний рахунок на слух, усне розв‘язання задач);

- усні обчислення з записом проміжних результатів виконаних обчислень (математичні диктанти).



Проводити усні обчислення треба регулярно і в певній системі, що визначається програмою. Для усних обчислень матеріал треба підбирати відповідно до програми, проводячи їх або з метою закріплення обчислювальних навичок учнів, або підготовки дітей до сприймання нового матеріалу. Усні обчислення не повинні бут випадковим додатком до уроку, а мають методично пов‘язуватися з його основною темою, тобто бути його органічною частиною виучуваного або закріплюваного розділу програми. Залежно від цільової настанови уроку, усні вправи можуть бути або вступом, або доповненням, або, нарешті, завершенням тієї його частини, якій вони підпорядковуються. Щоб поставити на належну височінь якість усних обчислень, необхідно звернути увагу на їх правильність. Учитель повинен перевіряти, чи правильно учні виконують обчислення, чи не користуються вони при цьому нераціональними прийомами усного рахунку, які на даному етапі оволодіння навичками не повинні мати місця. Заняття з усних обчислень вимагають від учителя систематичної практики, міцного знання основних прийомів усного рахунку, вміння підбирати і складати задачі та організовувати весь обчислювальний матеріал для цілеспрямованого використання його в навчальній роботі.

Не слід допускати:

- проведення усних обчислень між ділом;

- одноманітних прийомів роботи, що стомлюють учнів;

- відсутність усних задач;

-невикористання наочного матеріалу;

- місцезнаходження вчителя позаду учнів.



Якість математичної грамотності вимагає укріплення найекономніших навичок усного обчислення. Насамперед педагогічна практика переконує нас у тому, що з великої кількості прийомів усного рахунку не слід якомога більшу їх кількість довести до дітей. Основну увагу треба приділити якісному опрацюванню і міцному закріпленню загальних типових прийомів усного рахунку, що ґрунтуються на основних арифметичних законах і властивостях. Під час усного обчислення необхідно обов‘язково числові та буквені вправи чергувати з розв‘язуванням задач, які закріплюють відповідну тему (іноді перед розв‘язуванням складної задачі вчитель пропонує кілька аналогічних задач усних, простих, які пояснюють кроки складної задачі, або шукані однієї задачі, що мають практичне значення, використовуються для складання і усного розв‘язування нових задач). Для усних задач слід спеціально підбирати числа. Вибір чисел визначається, з одного боку, доступністю для дітей відповідних обчислювальних операцій і, з другого боку, можливістю застосування відомих дітям прийомів усного рахунку. Розв‘язування усних задач треба пов‘язувати з практичними питаннями, застосуванням і опрацюванням числових таблиць. Щодо самих задач, то вони повинні відзначатися легкістю структури, простотою, ясністю мови, конкретністю змісту. Такі задачі розв‘язуються учнями здебільшого в процесі читання їх умов. Умови усних задач на1-3 дії не записуються на дошці, якщо вони не мають складних числових даних, і, по можливості, не повторюються. Учитель загострює увагу учнів на умові задачі, читаючи її повільно, і спостерігаючи за кількістю піднесених рук. Він опитує кількох учнів, і якщо в класі є учні, які не розв‘язали задачі, вчитель пропонує якомусь учневі пояснити її розв‘язування. Задачі, які підбирає вчитель, повинні розширювати кругозір учнів і збагачувати їх знання. Звичайно, при цьому треба враховувати коло інтересів і життєвий досвід дітей. За змістом задачі для усного розв‘язання повинні бути цікавими, захоплюючими, такими, що активізують учнів, емоційно збуджують і дають матеріал для міркувань.

Техніка проведення усних обчислень досить різноманітна. Використання різноманітного дидактичного матеріалу, технічних засобів навчання, з одного боку, збільшує міру унаочнення операцій над числами та виразами і, з другого боку, підвищує самодіяльність учнів. Необхідно сприяти бажанню учнів цілком самостійно складати вправи, вибирати числові та буквені вирази, конструювати круги та ланцюжки з цифрами та виразами, що збуджують їх цікавість, організовувати лічильно-рахувальні ігри, складати особисті проекти з усних обчислень по можливості використовуючи комп‘ютерну підтримку.

Під час опитування не слід:

- задовольнятися відповіддю одного учня(треба опитати одного, двох, трьох і більше учнів, проявляючи в процесі опитування однакову увагу до різних відповідей і лише опісля разом з учнями прийти до правильної);

- запитувати сильніших учнів (бо їх відповіді послаблюватимуть ініціативу і винахідливість середніх і слабших, сильним краще запропонувати написати свою відповідь на листочках, а інколи запропонувати інший вид роботи);

- зразу стверджувати вірність даної учнем відповіді, а спробувати виявити, чи немає іншої, хоч би й неправильної);

- задовольнятися лише відповіддю до вправи або задачі(треба частіше вимагати, щоб учень пояснив, як він розв‘язав завдання).

Коли проводити заняття з усного обчислення?

Вправи з усного обчислення проводяться в залежності від характеру математичної роботи – на початку, в середині або протягом усього уроку. Зовсім не потрібно, щоб на усні обчислення відводився один і той самий час на кожному уроці. Проведення усного обчислення, як правило, в кінці уроку або тоді, коли лишається час і нічим зайняти учнів, не бажано, бо усне обчислення вимагає від учнів напруженої праці. Учитель повинен регулювати роботу учнів з усних обчислень як щодо часу, так і щодо розумового навантаження учнів. Якщо метою усних обчислень є повторення і засвоєння прийомів усної лічби, то її можна проводити в кінці уроку. Коли ж вони вводять учнів у зміст теми уроку, їх треба ставити на його початку. Усні обчислення, які супроводжується розв‘язуванням задач чи вправ, проводяться одночасно з розв‘язуванням задач і вправ. Усні обчислення можна проводити і під час перевірки домашнього завдання, але не частіше2-3 разів на два тижні. Можна дати можливість учням записати на дошці вправи з домашнього завдання без відповідей (ті, що близькі до усного обчислення) і на уроці, запропонувавши учням закрити робочі зошити, усно їх розв‘язати. Надати можливість звірити свою відповідь з записаними на дошці і т.д..

Планування і облік роботи з усних обчислень

Заняття з усних обчислень повинні плануватися, причому так, щоб їх проведення було пов‘язане з іншими видами роботи з даної теми на уроці. Місце усного обчислення визначається загальною цільовою настановою уроку і спеціальним завданням, поставленим перед усним рахунком. Щоб забезпечити належну продуктивність роботи з усної лічби, необхідно правильно поставити облік цієї роботи.

Продукти́вність пра́ці (англ. productivity, labour productivity; нім. Arbeitsleistung f, Leistung f, Arbeitsproduktivität f) - це показник трудової діяльності працівників. Характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.
Вміння користуватися прийомами усних і письмових обчислень, тобто правильно і швидко обчислювати як усно, так і на письмі, здебільшого обліковується під загально назвою «обчислення». Вміння ж орієнтуватися в умовах усних і письмових задач та розв‘язувати їх обліковується під рубрикою «задачі». Виходячи із специфічних особливостей усних обчислень, вчитель повинен вести систематичні спостереження за роботою дітей по оволодінню ними.

Необхідно періодично проводити невеликі контрольні роботи з усного обчислення у вигляді диктанту чи за змістом, записаним на дошці (3-5 хв). Такі роботи допомагають вчителю виявити учнів, що відстають, визначити темп роботи, встановити, які утруднення відчувають діти, якими навичками вони володіють ще недостатньо.

Використані джерела:



  1. Ломоносов О. І знову про усні обчислення.//Математика. – 2002. - № 7. – с.15-16.

  2. fastiv-lyceum.edukit.kiev.ua/.../Горобей Т....Методичні рекомендації щодо формування в учнів навичок усних обчислень


Скачати 62.76 Kb.

  • Проводити усні обчислення треба регулярно і в певній системі
  • Якість математичної грамотності
  • Основну увагу треба приділити якісному опрацюванню і міцному закріпленню
  • Техніка проведення усних обчислень досить різноманітна.
  • Під час опитування не слід
  • Коли проводити заняття з усного обчислення Вправи з усного обчислення проводяться в залежності від характеру математичної роботи
  • Планування і облік роботи з усних обчислень