Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття

Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття




Сторінка1/3
Дата конвертації13.04.2017
Розмір0.54 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.І. ПИРОГОВА

Затверджено”


на методичній нараді

каф. променевої діагностики,

променевої терапії та онкології


В/о зав. Кафедри


д.мед.н., доц. Костюк О.Г.
____________________________________
“______” _____________ 2013 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ




Навчальна дисципліна

Онкологія

Модуль №




Змістовний модуль №




Тема заняття

Рання діагностика пухлин

Курс

5

Факультет

Медичний

ВІННИЦЯ 2013

Місце проведення – учбова кімната, кабінети в поліклінічному відділенні.
1.Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку клінічної онкології основною тенденцією є прагнення до виявлення злоякісних пухлин на ранньому етапі їх розвитку, що є важливою умовою ефективності лікування і забезпечує п'ятирічну виживаність в 70-100% випадків.
Злоя́кісна пухли́на - патологічний процес, зумовлений неконтрольованим розмноженням клітин, інвазією та, іноді, метастазуванням. В залежності від типу тканини, клітини якої перетворились на злоякісні, розрізняють рак, саркому, лімфому та інші види злоякісних пухлин.

Разом з тим, діагностика ранніх форм злоякісних новоутворень через їх мізерної симптоматики складна, необхідно всебічне клінічне обстеження хворих із застосуванням комплексних методів (рентгенологічних, ендоскопічних, ультразвукових, імунологічних та ін.), а також формування груп підвищеного ризику розвитку злоякісних новоутворень і спостереження за цією категорією пацієнтів.


2. Навчальні цілі заняття:

2.1. Ознайомитись з ранніми клінічними проявами злоякісних пухлин і з можливістю ранньої діагностики пухлин за допомогою додаткових методів досліджень.

2.2.Студент повинен знати:. основні ранні клінічні ознаки, методи додаткового обстеження онкологічних хворих, а також:

1.

Онкологія (від дав.-гр. όγκος - пухлина та дав.-гр. lógos - вчення) - розділ медицини, присвячений діагностиці та лікуванню новоутворень (пухлин - раків, сарком).
Періоди розвитку злоякісної пухлини.

2. Важливість ранньої діагностики онкологічних захворювань.

Пухли́на (лат. Tumor) - патологічний процес, представлений новоствореною тканиною, в якій зміни генетичного апарату клітин призводять до порушення регуляції їхнього росту і диференціювання.

3. Принципи онкологічної настороженості.

4. Збір анамнезу. «Синдром малих ознак».

5. Фізикальне обстеження онкологічного хворого.

6. Додаткові методи обстеження.

7. Етапи встановлення діагнозу злоякісного новоутворення.


2.3. Студент повинен вміти: збирати скарги, анамнез хвороби, методично правильно проводити огляд хворого, проводити пальпацію периферичних лімфатичних вузлів і внутрішніх органів, пальпацію щитовидної залози та молочних залоз, виконувати проктологічне та піхвове дослідження, формулювати діагноз, обирати найбільш інформативні додаткові методи діагностики а також:

- Визначити необхідний перелік обстежень.

Орган (від др.-грец. ὄργανον - знаряддя, інструмент) - частина тіла певної форми, що складається з однакових груп тканин і виконує певні функції.
Щитоподібна залоза (лат. glandula thyroidea) - непарний орган ендокринної системи, що складається з двох долей, перешийка та рудиментарної пірамідальної долі. Розташований на передній поверхні шиї, попереду трахеї, і є периферійним гіпофіз-залежним органом ендокринної системи, який регулює основний обмін і забезпечує кальцієвий гомеостаз крові.
Лімфатичний вузол - це орган імунної системи, що формується в місцях злиття декількох лімфатичних судин в різних областях організму (на шиї, потилиці, в паховій області (всього налічується 15 груп лімфовузлів).
Молочні залози - відмінна риса представників класу ссавців. У людини молочні залози мають як жінки, так і чоловіки. За своєю структурою вони ідентичні, розрізняються лише ступенем розвитку. До початку статевого дозрівання груди дівчаток і хлопчиків нічим не відрізняються.

- Визначити із анамнеза симптоми характерні для злоякісних новоутворень.

- Провести пальцеве дослідження прямої кишки, піхвове дослідження, бронхоскопію, фіброезофагогастродуоденоскопію, ректо­романоскопію, фіброколоноскопію.

Пряма́ або ку́тня ки́шка, кутни́ця (лат. rectum) - крайова частина шлунково-кишкового тракту, названа так за те, що йде прямо і не має вигинів. Прямою кишкою називається сегмент товстої кишки донизу від сигмовидной кишки і до ануса (лат. anus)

- Фізикальне обстеження хворих.

- Обстежити і дати оцінку периферичним лімфатичним вузлам у хворих на злоякісні новоутворення.

- Дифференціювати злоякісні пухлини з другими захворюваннями.

- Встановити розповсюдженість процесу.

- Виконати пункційну біопсію пухлини;

- Виконати щіпкову біопсію пухлини;

- Визначити стадію захворювання.

- Виявити ускладнення злоякісних пухлин.

- Інтерпретувати ірігограми, томограми, термограми, сонограми.

- Формулювати діагноз злоякісних пухлин.

- Оформити необхідну документацію і направити хворого в спеціалізований

лікувальний заклад;



3. Виховні цілі: Звернути увагу на деонтологічні, правові та медико-соціальні аспекти при обстеженні хворих на злоякісні новоутворення; розвинути почуття відповідальності за своєчасність та правильність професійних дій;
Відповіда́льність - загальносоціологічна категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов'язків, соціальних завдань, норм і цінностей. Відповідальність означає усвідомлення суті та значення діяльності, її наслідків для суспільства і соціального розвитку, вчинків особи з погляду інтересів суспільства або певної групи.
розвинути деонтологічні уявлення у студентів щодо хворих зі злоякісними пухлинами; вміти здійснювати деонтологічний підхід до сиптоматичних хворих. На матеріалі теми розвинути почуття відповідальності лікаря за своєчасність правильної постановки діагнозу та правильність вибору лікувальної тактики, важливості профілактики розвитку злоякісних новоутвореннь.

IV. Міждисциплінарна інтеграція.

Дисципліни

Знати

Вміти

І Попередні дисципліни:

Нормальна

анатомія
Нормальна

фізіологія

Біохімія

Патологічна анатомія

Пропедевтика внутрішніх хвороб

Загальна хірургія

Патологічна фізіологія



Анатомію людини. Кровопостачання, інервація, лімфовідтік.

Роль різних органів и систем.


Основні класи поживних речовин, їх розщеплення та всмоктування.


Особливості морфологічної структури пухлини, ступеню диферинціації.
Методи обстеження хворих: опитування та фізикальне обстеження.
Додаткові методи обстеження. Показання до спеціальних методів обстеження.

Соно-, скано-, томографічну

характеристику пухлини та mts.
Головні клінічні симптоми.


Визначити топографічну анатомію різних органів

Фізіологічні та патофізіологічні процеси в организмі


Інтерпритувати лабораторні показники.
Анато́мія (з грец. ἀνα- - верх і τέμνω - різати) - це наука про форму, будову організму та окремих його органів чи систем. Загальний термін анатомія охоплює анатомію людини, або антропотомія (грец. ἄνθρωπος - людина та грец. τέμνω - різати)

Фіксувати та збергати морфо-логічний матеріал, виконувати його забір. Виконати пункційну аспірайну щіпкову біопсію.


Методично правильно обстежити

хворого на злоякісні новоутворення. Проводити цілеспрямований та систематизований збір скарг та анамнезу. Проводити фізикальне обстеженн.

Обстежити та оцінити регіонарні лімфатичні вузли. Визначати пальпаторні зміни різних органів. Визначити макроскопічну форму пухлини.

Встановити показання до спеціаль-них методів обстеження


Провести підготовку хворого до ірігоскоії, ірігографії.

Провести підготовку хворого до гепатоскано-, соно-, томо-, лімфо-сканогра­ми.


Визначати достовірні ознаки раку ободової кишки на ірігорамах.
Ободова кишка (лат. colon) - основний відділ товстої кишки більшості хребетних тварин. Ободова кишка більшості тварин є останнім відділом травної системи, але у деяких ссавців її продовженням може бути прямая кишка.
Визначати достовірні ознаки мтс в печінку, легені, заочеревинний простір за результатами сонографії, сканографії, томографії, диф-діагностика із доброякісними пухлинами.
Заочеревинний простір (ретроперитонеальний простір, лат. spatium retroperitoneale) - анатомічна зона, що обмежена задньою частиною парієтальної очеревини та внутрішньоочеревинною фасцією, та розташована між діафрагмою та малим тазом.

Визначати характерні клінічні прояви злоякісних новоутворень.




V. Зміст теми заняття.

Структурно-логічна схема теми







Рання діагностика пухлин







КЛІНІКА




Клініко-анатомічна класифікація




Клінічні форми, симптоми




Ускладнення







ДІАГНОСТИКА




Обов’язкові методи дослідження




Додаткові методи дослідження




Диф.діагноз



Методи діагностики злоякісних пухлин

Однією з важливих проблем у вдосконаленні надання спеціалізованої медичної допомоги онкологічним хворим є створення уніфікованої системи стандартизації методів діагностики злоякісних пухлин.

Терап́ія (синонім: лікування) - процес, бажаною (але не завжди досяжною) метою якого є полегшення, зняття чи усунення симптомів (компенсація, купірування) і проявів того чи іншого захворювання, патологічного стану чи іншого порушення життєдіяльності, нормалізація порушених процесів життєдіяльності і одужання, відновлення здоров'я (санація).

Застосування різноманітних методів діагностики необхідне для виявлення пухлинного процесу , визначення його стадії і виборі тактики лікування хворих, що страждають онкологічними захворюваннями. У багатьох випадках для диференціальної діагностики необхідно провести кілька досліджень , використовуючи різні методи . При плануванні дослідження насамперед необхідно враховувати індивідуальні особливості пацієнта й особливості перебігу захворювання , а також знати принципи , можливості й обмеження кожного з методів , щоб забезпечити максимально ефективну діагностику і лікування . Тому вибір методу діагностики і тактики дослідження є одним з основних компонентів лікування онкологічних пацієнтів , а аналіз результатів крім відповіді на питання про наявність пухлини повинний сприяти одержанню інформації про тип пухлини , стадії пухлинного процесу і про залучення в патологічний процес суміжних з ураженим органом анатомічних структур.

Патологічний процес - це послідовність закономірно виникаючих в організмі реакцій у відповідь на ушкоджуючий вплив патогенного фактора.
Для кваліфікованого й ефективного дослідження з застосуванням методів діагностики , а значить і успішного лікування онкологічних хворих , необхідно тісна взаємодія онкологів , лікарів- рентгенологів , радіологів , лаборантів , гістологів , імунологів , лікарів функціональної діагностики та ін

Виявлення злоякісних пухлин у доклінічному періоді можливе за активної скринінгу або при випадковому виявленні.

Функціона́льна діагно́стика - набір методів, які використовуються для перевірки працездатності певної системи на основі дослідження її роботи (функціонування). Набір методів під такою назвою присутній в медицині, де вони використовуються для дослідження "роботи" людського організму.
Відсутність клінічних симптомів не означає того , що новоутворення знаходиться в ранніх стадіях розвитку , так як можливо безсимптомний перебіг навіть запущеного раку. Але шанси виявити пухлину саме в ранній стадії при цьому значно вище.

Консультація лікаря .

 Першим суттєвим етапом у розпізнаванні злоякісної пухлини є консультація лікаря , який проводить огляд хворого , з'ясовує історію розвитку захворювання , зміну його проявів протягом часу ( ретельний збір анамнезу ) .

 При опитуванні виявляється давність захворювання (поява первинних симптомів пухлини) , динаміка росту пухлини . Ці дані допомагають розпізнавати візуальні форми раку : нижньої губи , шкіри , слизової оболонки порожнини рота, пухлини м'яких тканин , молочної залози та ін Пухлини внутрішніх органів чітких симптомів початку патологічного росту зазвичай не мають.

Слизова́ оболо́нка (лат. tunica mucosa, часто говорять просто слизова) - внутрішня оболонка порожнистих органів, яка контактує з зовнішнім середовищем (тобто органами дихання, сечової, статевої та травної систем).
Рот (лат. stoma, -atis) - тілесний отвір у тварин, через який приймається їжа і, у багатьох випадках, здійснюється дихання. У багатьох хребетних у роті розміщені зуби і язик. Зовнішньо рот може мати різну форму.
Злоякісний ріст у них частіше починається на тлі хронічного запального процесу , без яскравих симптомів. Вже утворилася злоякісна пухлина в I і II стадії процесу найчастіше безболісна , без яскраво вираженої симптоматики. Але ретельно зібраний анамнез дозволяє і в цих випадках запідозрити початок злоякісного новоутворення. Академік А. І. Савицький описав ряд малих неспецифічних симптомів - "синдром малих ознак " , одночасна наявність яких у хворого є специфічною для злоякісної пухлини. це :

 1 . невмотивована слабкість , швидка стомлюваність ,

2 . схуднення,

3 . анемізація ( недокрів'я, що проявляється блідістю ) ,

4 . психічна депресія.

 Залежно від локалізації процесу на додаток до перерахованих ознак з'являються інші характерні ознаки . Наприклад , при раку бронхів - сухий надсадний кашель , повторні атипові пневмонії ; при раку прямої кишки - почуття неповного її спорожнювання, хибні позиви і т.д.

 Онкологи , що приймають первинного хворого , надають велике значення старанності збору анамнезу . Багато хто з них роз'яснює хворим значення анамнезу в постановці діагнозу і згадати всі зміни в стані організму за останній час. Однак , як і при інших захворюваннях , анамнез дає тільки орієнтовні дані і може привернути увагу на якийсь орган , де підозрюється пухлинний процес .

 При об'єктивному огляді хворого після оцінки стану свідомості , положення хворого , статури і загального будови тіла , конституції , постави і т.д. Слід почати з самого простого - огляду зовнішніх шкірних покривів і слизової оболонки порожнини рота.

Шкі́ра (грец. derma, лат. cutis) - зовнішній покрив тваринного організму, який захищає тіло від широкого спектру зовнішніх впливів, бере участь в диханні, терморегуляції, обмінних і багатьох інших процесах.
Деформація кінцівки або іншої ділянки тіла може виявитися проявом пухлини , що росте в м'яких тканинах. Під виглядом ділянок пігментації і різного виду виразок і ерозій можуть ховатися різні новоутворення - меланома шкіри , рак нижньої губи , мови та ін Припухлості в місцях розташування поверхневих лімфатичних вузлів повинні наштовхнути лікаря на думку про можливе їх поразці.

Перкусія та аускультація можуть виявити непрямі ознаки пухлин внутрішніх органів , пальпація може дозволити промацати новоутворення самих різних локалізації. У деяких випадках , наприклад при раку молочної залози, при ураженні поверхневих лімфатичних вузлів , це самий простий і ефективний метод обстеження .

Рак молочної залози Рак молочної залози - злоякісна пухлина залозистої тканини молочної залози. У світі це найчастіша форма раку, що трапляється протягом життя у однієї з 13-ти - 9-ти жінок віком від 13 до 90 років. Також це друге за частотою після раку легень онкологічне захворювання в популяції загалом (враховуючи чоловіче населення).

  лікар досліджує пухлину чи ділянку її передбачуваної локалізації ; стан регіонарних і віддалених лімфатичних вузлів ( шийні , пахвові , пахові та ін.) При пухлини шкіри , губи , язика огляд ураженої ділянки проводиться за допомогою лупи . При підозрі на пухлину органів черевної порожнини обстежуються лімфатичні вузли малого таза.

Черевна порожнина або порожнина живота (лат. cavitas abdominis) - найбільша з порожнин тіла людини, вона обмежена внутрішньочеревною та внутрішньотазовою фасціями, які вкривають зсередини такі утвори: вгорі - діафрагму, спереду і з боків - м'язи стінки живота, ззаду - поперекові хребці, Квадратний м’яз попереку та клубово-поперекові м'язи, знизу - стінки великого і малого таза.
У жінок обов'язково необхідно проводити обстеження per vaginum ( через піхву ) і per rectum ( через пряму кишку) , у чоловіків - per rectum . Ці дослідження лікар- онколог може провести самостійно або направити хворого до фахівця гінеколога чи уролога.

У всіх лікарів завжди повинна бути онкологічна настороженість , яка передбачає такі основні позиції :

1 . Детальний збір анамнезу і з'ясування факторів ризику розвитку злоякісних пухлин.

2 . Знання особливостей передракових захворювань , принципів їх спостереження та лікування.

3 . Системність обстеження - уважний і скрупульозний огляд хворого , у тому числі зон можливого метастазування .

4 . Знання симптомів пухлин на ранніх стадіях .

Використання сучасних методів діагностики для виключення або підтвердження прихованого злоякісного процесу .

5 . Облік можливості наявності злоякісних новоутворень.

6 . Активна пропаганда онкологіечскіх знань серед населення.

Рентгенологічні методи:

Рентгенологічні дослідження включають безконтрастна і контрастні методи .

До безконтрастна методів відносять поліпозиційне оглядову рентгеноскопію , лінійну томографію , мамографію , Флюорографія ( мелкокадровая , великокадрова ) . Ці методи в основному исползуют для оцінки стану органів грудної клітини, молочних залоз і кісткових структур.

Грудна клітка, груди (лат. Thorax) - утворюється грудиною, ребрами, грудним відділом хребта. Грудна клітка має форму конусу, широка частина якого знаходиться знизу, а вужча зверху.

До контрастним методів відносять контрастну рентгеноскопію органів шлунково - кишкового тракту, молочних залоз , сечових і жовчних шляхів, кровоносних і лімфатичних судин. З цією метою використовують рідкі контрастні речовини , наприклад водну ізвесь сульфату барію висококонтрастірованние водні розчини органічних сполук йоду.

Жо́вчний міху́р (ЖМ) (лат. vesica biliaris) - це тонкостінний орган травної системи, що є резервуаром жовчі, яка надходить по загальній печінковій та міхуровій протоках, і виробляється печінкою (вихід жовчі з печінки у цей час заблокований завдяки скороченню м'яза замикача спільної жовчної протоки).
Кише́чник або кишківни́к (лат. Intestinum) - у хребетних тварин - травний тракт від шлунка до відхідника. Тонкий кишечник людини має 5 м завдовжки і 4 см в діаметрі і складається з дванадцятипалої, порожньої і клубової кишок; товстий кишечник має в довжину 2 м, 6 см в діаметрі і складається зі сліпої, ободової, сигмоподібної і прямої кишок.
Лімфати́чна систе́ма - мережа судин, тканин і органів (анатомія), яка служить джерелом клітин, що забезпечують імунітет, фільтрувальним комплексом, переносником жирів і інших речовин, а також дренажною системою, що сприяє поверненню надлишку тканинної рідини в кров.
Сульфа́т ба́рію, ба́рій сульфа́т - неорганічна сполука, барієва сіль сульфатної кислоти складу BaSO4. Сіль є нерозчинною у воді, етанолі, розчинна у концентрованій сульфатній кислоті.
Органі́чні сполу́ки - клас сполук, в склад яких входить хімічний елемент Карбон (за винятком карбідів, карбонатної кислоти, карбонатів, оксидів Карбону і ціанідів). Окрім Карбону, вони майже завжди містять Гідроген, досить часто - Оксиген, Нітроген та галогени, рідше Фосфор, Сульфур та інші елементи.

Крім постановки діагнозу за допомогою рентгенологічних методів досліджень , вони можуть бути використані в динаміці після лікування , для оцінки його ефективності, і своєчасного виявлення рецидивів і вирішити питання про подальшу тактику лікування.

 Рентгенографічні обстеження - є основним методом розпізнавання при пухлинах легень , шлунка , товстої кишки та ін Тому цей метод застосовується при обстеженні онкологічних хворих.

Товсти́й кише́чник (лат. Intestinum crassum), або товста́ кишка́ - кінцева ділянка шлунково-кишкового тракту людини. Тут відбувається в основному всмоктування води і формування з харчової кашки (хімуса) оформленого калу.
Сучасна рентгенологія широко застосовує томографічне ( пошарове ) дослідження і з контрастуванням органа. За останні роки значно розширилося застосування спеціальних методів дослідження, таких як ангіографія , бронхографія , що підвищують ефективність діагностичних досліджень, які в основному в стаціонарі. Флюорографія , особливо великокадрова , відіграє велику роль у профілактичних оглядах населення .

 Рентгенологічне обстеження є одним з основних, що проводяться з профілактичною метою. Кожна доросла людина повинна проходити профілактичні огляди і рентгенографію легень не рідше одного разу на рік.

 Мамографія - це спеціальне рентгенологічне обстеження молочної залози з використанням невеликої дози рентгенівських променів.

Рентгенографія (англ. projection radiography, plain film radiography, X-ray imaging, roentgenography, X-ray study, X-ray filming) - дослідження внутрішньої структури об'єктів, які відображаються за допомогою рентгенівських променів.
Рентге́нівське випромі́нювання, пулюївське випромінювання або Х-промені (англ. X-ray emission, roentgen radiation, нім. Röntgenstrahlung f) - короткохвильове електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 10 нм до 0.
Мамографія допомагає виявити в тканині залози ущільнення, які важко визначити обмацуванням, а також інші зміни, які можуть вказувати на можливий розвиток пухлини ще до того , як що-небудь узагалі можна прощупати. Знімки виконуються при деякому стисканні молочної залози. Це робиться для того, щоб зменшити дозу опромінення й одержати знімки більш високої якості. Звичайно проводиться по два знімка кожної залози. У ряді випадків проводяться додаткові знімки.

 Обстеження краще проводити на 7 - 10й день від першого дня менструального циклу, коли груди менш болюча.

Менструа́ція (лат. menstruus - щомісячний), місячні - частина менструального циклу жіночого організму, відторгнення функціонального шару ендометрію, що супроводжується кровотечею.
Жінкам у менопаузі мамографія виконується в будь-який зручний час. Як правило, рекомендується, щоб кожна жінка після 45 років мамографію проходила щорічно.

 Комп'ютерна томографія.

Серед методів, що дозволяють одержувати зображення різних ділянок людського тіла, комп'ютерній томографії ( КТ) приділяється особлива роль, а саме роль стандарту.

Людське тіло - фізична структура людини, людський організм. Тіло людини утворено клітинами різних типів, характерним чином організується в тканини, які формують органи, заповнюють простір між ними або покривають зовні.
Якість КТ -зображення , а значить і його інформативність, залежать від фізичних характеристик і особливостей будови органа (щільності, концентрації електронів на одиницю маси й інші властивості біологічних тканин), а також від енергії використовуваного рентгенівського випромінювання. Перевагами КТ є більш висока в порівнянні з іншими методами візуалізації деталізація по контрасту , можливість одержати за короткий час велику кількість поперекових проекцій, що особливо цінно для локалізації області, з якої надалі береться проба тканини для біопсії, а також для планування хірургічного втручання і наступної радіотерапії .
Хірургі́я (грец. χειρουργική, від грец. χειρ - рука і грец. ουργική - робити) - галузь медицини, яка вивчає хвороби, що лікуються за допомогою оперативного (хірургічного) методу.
Обмеженням методу КТ при дослідженнях внутрішніх органів є відсутність можливості одержувати зображення від великих ділянок у повздовжніх і фронтальних проекціях. Цей недолік можна подолати, використовуючи в ході дослідження спеціальні контрастні речовини.

 Ультразвукова діагностика (УЗД, сонографія, ехографія)

Ультразвукове дослідження є одним з молодих і швидко удосконалюються методів діагностики. Всього за 57 років , що минули з часу першого обстеження людини (Wild J., Reid J., 1952), ехографіческое зображення зазнало разючу еволюцію від кривої відбитих сигналів тіла до живого телевізійного відображення зрізів людського організму, яка визнана зараз найбільш широко, в тому числі і в онкології.

 Ультразвукове дослідження - високоінформативний метод; який застосовується для діагностики пухлин органів черевної порожнини (особливо печінки, жовчного міхура, голівки підшлункової залози, селезінка) і заочеревинного простору ( нирок , наднирників, лімфатичні вузли), малого тазу (сечового міхура, матки та її придатків : передміхурової залози), щитовидної залози, молочних залоз, м'яких тканин тулуба і т.д.

Підшлунко́ва за́лоза - це залоза внутрішньої та зовнішньої секреції, розташована позаду шлунка, складається з частини (головки), тіла і хвоста. Це залоза змішаної секреції, що виробляє як травний сік (екзокринна функція), так і гормони (ендокринна функція).
Передміху́рова за́лоза (простата) (від грецьк. - стояти, видаватися вперед) - одна з залоз статевої системи чоловіка. Вона розміщується нижче сечового міхура, оточуючи уретру. Крізь її товщу проходить простатична частина сечовивідного каналу.
Таз, тазовий пояс (лат. pelvis) - пояс скелета нижньої кінцівки, який складається з двох тазових кісток та крижової, які міцно між собою сполучаються і становлять міцну опору для вільних нижніх кінцівок.
Під час дослідження також може бути виконана прицільна пункція аспіраційна біопсія пухлини.

Ехографія володіє певними перевагами перед комп'ютерною томографією, дозволяючи отримувати різноманітні (а не тільки стандартні поперечні) перетину тіла, спостерігати механічні рухи органів (пульсацію судин, перистальтику кишечника, дихальні екскурсії діафрагми, нирок, печінки, селезінки та ін), до того ж немає необхідності застосування штучних контрастних речовин.

Механічний рух - зміна взаємного розташування тіл або їх частин у просторі з плином часу. Розділ фізики, що вивчає закономірності механічного руху, називається механікою. В більшості випадків під механікою розуміють класичну механіку, в якій вивчають рух макроскопічних тіл, що рухаються зі швидкостями, які в багато раз менші за швидкість світла у вакуумі.

Як анатомічні структури, так патологічні утворення досліджуються ехографіческі в поздовжній , поперечної і косих проекціях. При цьому вдається створити об'ємне уявлення про об'єкт дослідження, точно визначити розміри і кількість пухлинних вузлів, їх ставлення до магістральних судинах, диференціювати артерії і вени, виявити пухлинні тромби у венах і ін.

Ехографіческая семіотика грунтується на властивості ультразвукових хвиль вільно проникати через рідину і в різному ступені відбиватися від кордону розділу середовищ. Чим більше рідини міститься в тому чи іншому утворенні , тим більше чорним воно виглядає на екрані, в той час як фіброзна та інші тканини дають відтінки сірого кольору, а структури, що відображають ультразвук, відображаються лише білою смугою їх поперечного контуру, зверненого до датчика апарату. Відповідно до цього розрізняють ехонегатівние освіти (чорні), зниженою і підвищеної ехогенності (темно -, світло- сірі).

Останнім часом з розвитком сучасної апаратури велике поширення набула допплеросонография - УЗД-дослідження з використанням ефекту Доплера. При цьому стало можливим спостерігати напрямок і швидкість кровотоку в судинах органа чи патологічного утворення, що дає додаткову цінну інформацію про його будову.

 Оскільки ультразвукове дослідження поєднує в собі високу інформативність із простотою й безпекою дослідження, а також високу роздільну здатність, воно широко використовується як обов'язковий метод дослідження при підозрі на рак будь-яких локалізацій для виключення або підтвердження наявності метастазів у внутрішні органи і в першу чергу печінку.

Ефект Доплера - явище зміни частоти хвилі, яку реєструє приймач, викликане переміщенням джерела або приймача.
Ме́тод (від грец. μέθοδος - «шлях крізь») - систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити, щоб виконати певну задачу чи досягти певної мети; поняття тотожне алгоритму дій і технологічному процесу.
Медична акустика - розділ акустики, в якому досягнення цієї науки про звуки використовують для створення приладів та технологій для діагностичних та терапевтичних цілей. При цьому, для оцінки стану окремих органів використовують, як звуки, які природно генеруються в організмі, так і звуки, що генерують спеціальні пристрої і потрапляють вони до організму зовні.

 Ендоскопічні методи:

Ендоскопічні методи дослідження завдяки досягненням сучасної електроніки і оптики придбали вирішальне значення для ранньої діагностики раку внутрішніх локалізацій: шлунка, стравоходу, товстої і прямої кишок, бронхів. Ендоскопічні апарати з волоконної оптикою (гастроскопи, інтестіноскопи, колоноскопи, бронхоскопи та ін.) дають можливість ретельно оглянути всю слизову оболонку внутрішніх органів, зробити цитологічне дослідження, а при підозрі - взяти шматочок тканини для гістологічного дослідження.

Висока інформативність, простота і відносна безпека ендоскопічних методів дозволяє використовувати їх як в стаціонарних, так і амбулаторних умовах для вирішення багатьох питань первинної та уточнюючої діагностики, а також для диспансеризації осіб, які належать до груп підвищеного онкологічного ризику .

Ендоскопічні методи досліджень в онкології дозволяють вирішити такі завдання:

1 . Пошук і виявлення передракових захворювань слизових оболонок порожнистих органів (шлунково - кишкового тракту, дихальних шляхів і сечостатевої системи) з формуванням груп ризику для подальшого динамічного спостереження або ендоскопічного лікування .

2 . Діагностика первинно -множинних синхронних пухлин.

3 . Діагностика прихованих початкових форм раку.

4 . Диференціальна діагностика доброякісних і злоякісних пухлин, уточнення фонового патологічного процесу.

Ди́хальна систе́ма - відкрита система організму, яка забезпечує газообмін, формування гомеостазу в трахеобронхіальних шляхах, очищення повітря, яке вдихається, від чужорідних часток і мікроорганізмів, а також аналіз пахучих речовин в атмосферному середовищі.
Сечостатева система - система органів репродуктивної та сечовидільної систем, анатомічно, функціонально і ембріологічних пов'язаних між собою. Деякі органи сечостатевої системи виконують і репродуктивну, і сечовидільну функцію (наприклад, уретра у чоловіків).
Група ризику - термін, що використовується переважно в медицині і соціології. Це визначення є збірним для представників населення, найбільш уразливих до певних соціальних, медичних впливів або впливу навколишнього середовища.
Патоло́гія (грец. παθός - страждання; та грец. λόγος - вчення) - наука про структурні, біохімічні та функціональні зміни в клітинах, тканинах та органах, спричинені хворобою. В основі патологічної науки закладені чотири основні аспекти патологічного процесу: його причина (етіологія) біохімічні та молекулярні механізми розвитку (патогенез) структурні зміни в клітинах і органах організму (морфологічні зміни) функціональна послідовність морфологічних змін (клінічний прояв[en]).

5 . Визначення форми росту злоякісної пухлини і уточнення місцевої поширеності пухлинного процесу.

6 . Оцінка ефективності проведеного лікування.

Основні ендоскопічні методи досліджень, що застосовуються в онкології: фіброезофагогастродуоденоскопія, фибробронхоскопия,торакоскопия, Медіастіноскопії, лапароскопія, фіброколоноскопії, холіцістохолангіоскопія, цистоскопія, ректороманоскопія .

Ендоскопі́я (від грец. εντόςn - всередині та грец. Σκοπός - глянути) - медичний метод спостереження змін всередині тіла та обстеження внутрішніх органів людини за допомогою медичного приладу - ендоскопа, без порушення цілісності шкірних покривів та слизових оболонок.


 За допомогою інвазивних ендоскопічних методів можна оглянути не тільки порожнинні органи, але і природні порожнини нашого тіла - грудну (плевральну) порожнину, черевну, порожнини суглобів, середостіння і ін. Огляд плевральної порожнини (торакоскопія) і черевної (лапароскопія) застосовуються для огляду зовнішньої поверхні внутрішніх органів.

При використанні ендоскопічних методів досліджень окрім візуального огляду , можна виконати деякі види біопсії : щіпцевая ( спеціальними щипцями ) , щеточная (бранш - біопсія ) і петлею.

 Лабораторні дослідження:

 Клінічні аналізи: аналіз крові, сечі, шлункового соку, калу необхідний у діагностиці первинного хворого.

Клінічний аналіз крові (загальний) - кількісне та якісне дослідження елементів, формуючих кров (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, ретикулоцитів та ін.). Загальний клінічний аналіз крові включає в себе такі показники: Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) Кількість гемоглобіну Кількість еритроцитів Обчислення кольорового показника (середній вміст гемоглобіну у одному еритроциті) Лейкоцитарну формулу (вміст гранулоцитів - базофіли, еозинофіли, нейтрофіли паличкоядерні та сегментарні; агранулоцитів - лімфоцити, моноцити) Кількість ретикулоцитів Кількість тромбоцитів Опис особливостей морфології клітин периферійної крові Наявність плазматичних клітин.
Наявність прихованої крові в сечі, калі, мокротинні є важливим симптомом злоякісної пухлини. Істотне значення має встановлення факту наростаючої анемізації.

 Біохімічні методи дослідження дають корисну інформацію при обстеженні онкологічних хворих. Хоча специфічних біохімічних змін в організмі онкологічних хворих не встановлено, при деяких пухлинах виявляються деякі характерні зміни . При дисемінованому раку передміхурової залози високий рівень кислої фосфатази встановлений у 75% хворих (однак при локалізованому раку - нижче 20%); при раку підшлункової залози - збільшення амілази (25%), при раку печінки - збільшення печінкової фракції лужної фосфатази.

Лужна фосфатаза - ензим, який від’єднує фосфат (дефосфорилювання) від різних типів молекул.
Рак проста́ти (лат. Prostatic adenocarcinoma) - злоякісне новоутворення, що виникає з епітелію альвеолярно-клітинних залоз.
Рак підшлункової залози (РПЗ) - злоякісне новоутворення підшлункової залози. Найчастішим типом РПЗ (близько 95% випадків) є дуктальна (протокова) аденокарцинома, що походить з екзокринної частини залози; до інших типів злоякісних пухлин підшлункової залози належать нейроендокринні пухлини.

 Велике практичне значення має виявлення високого рівня к- фетопротеїну при раку печінки , яєчка, різних тератокарциномах; карциноембріонального антигену - при раку товстої кишки ; лХГ - при хоріонепітеліоме матки і яєчка.

 Біохімічні тести можуть виявити ендокринну секрецію пухлини і пояснити багато клінічні синдроми, обумовлені тканеспецифической або паранеопластіческой ендокринної активністю. Виявляється високий рівень АКТГ, антидіуретичного, паратиреоїдного, тиреостимулирующего, фолікулостимулюючого, лютеотропного, меланостимулюючого гормону, еритропоетину; кортизолу, адреналіну, норадреналіну, інсуліну, гастрину, серотоніну та ін.

 Біохімічні методи дозволяють з'ясувати вміст рецепторів деяких гормонів в пухлинної тканини (естрадіол, прогестерон, тестостерон, кортикостероїди). Такий аналіз роблять при біопсії або видаленні пухлини зі швидким заморожуванням тканини; результат дослідження корисний для вироблення лікувальної тактики (наприклад , при раку молочної залози та ін.)

Досягнення генетики та молекулярної біології останніх десятиліть відкривають у перспективі принципово нові можливості в діагностиці та лікуванні злоякісних новоутворень.

Молекуля́рна біоло́гія - галузь біології, яка вивчає біологічні процеси на рівні біополімерів- нуклеїнових кислот і білків та їх надмолекулярних структур.
Вплив конкретних генетичних порушень, що лежать в основі пухлинного росту, дозволив знайти специфічні молекулярні маркери . На їх основі розробляються тести ранньої діагностики пухлин. В даний час сформувалося кілька напрямків використання молекулярних тестів в онкології. Самі методи діагностики ще повинні пройти клінічні випробування.
Клінічне випробування - будь-яке дослідження на людях - суб'єктах випробування, призначене для виявлення чи перевірки фармакологічних і/або інших фармакодинамічних властивостей досліджуваного(их) препарату(ів), його (їх) впливу на клінічні прояви захворювання і/або для виявлення побічних реакцій, і/або для вивчення абсорбції, розподілу, метаболізму та виведення, і проведене з метою підтвердження його (їх) безпеки та/чи ефективності. Терміни «клінічне випробування» і «клінічне дослідження» - синоніми.

 Морфологічні методи:

У зв'язку з розширенням можливостей консервативних методів лікування онкологічних хворих все більш постає проблема морфологічного підтвердження (верифікації ) діагнозу шляхом отримання біопсії.

Біопсія - це метод отримання біоптату у живої істоти.

Для верифікації діагнозу в онкології використовуються такі методи:

1.Светооптіческая мікроскопія (цитологічне і гістологічне дослідження після стандартних забарвлень)

2 .Електронна мікроскопія

3. Імунологічні дослідження (імунофлуоресценція, імуноцитохімії і імуногістохімія)

4 . цитогенетика

5 . молекулярна біологія

Цитологічний метод дослідження спрямований на отримання клітин і отримав заслужене визнання і поширення. Простота і доступність його використання в поліклінічних закладах, а головне - високий відсоток достовірності дозволяють у багатьох випадках розпізнавати ранні форми злоякісного процесу. Вперше він був застосований при діагностиці раку шийки матки.

Рак ши́йки ма́тки - злоякісне новоутворення, що виникає в області шийки матки. Гістологічно розрізняють дві його основні різновиди: аденокарциному та плоскоклітинний рак.
У мазках із стінок піхви були виявлені ракові клітини. В даний час цитологічний метод широко застосовується при дослідженні харкотиння хворих із підозрою на рак бронхів, легень, виділень з соска молочної залози і пунктату з пухлини, які дають можливість більш рано поставити діагноз раку молочної залози.

Дослідження промивних вод шлунка, бронхів допомагає встановленню більш точного діагнозу. При підозрі на рак язика, нижньої губи, шкіри діагноз може бути поставлений в самій ранній стадії при використанні цитологічного дослідження відбитків звиразкованого місця.

 Розрізняють такі варіанти цитологічного дослідження: мазок відбиток, зішкріб (скарифікація ), пункційна аспіраційна біопсія і мазок з будь-яких виділень і рідин.

Гістологічний метод спрямований на отримання патологічної тканини. Розрізняють Ексцизійна (відкриту) біопсію, коли весь пухлина, або підозрілий на метастаз лімфатичний вузол видаляється повністю. Якщо для дослідження, береться лише ділянка пухлини чи підозрілої на пухлину тканини - це інцизійна біопсія. Широке застосування біопсія знайшла в онкологічних установах, як самий достовірний метод діагностики. За наявності щільних пухлин нерідко застосовується трепанобиопсия для отримання стовпчика патологічної тканини за допомогою товстої голки з мандреном. Розрізняють так само і випадкову біопсію, коли без спеціального нашого втручання, ми можемо отримати як правило шматок распдающейся пухлини.

Основа сучасної морфологічної діагностики - це визначення тканинної приналежності пухлини (гістогенез). При цьому враховують особливості атипових клітин (розмір, контури, будова, патологія цитоплазми і ядер), а й характер структур, які вони формують (гістоархітіктоніка). Крім того, враховують наявність крововиливів, полів некрозу, форму живлять судин та їх кількості. У більшості випадків можна встановити діагноз за допомогою традиційних методів обробки препаратів. Багато класифікації будуються на звичайній світловій мікроскопії біоптату або видаленої пухлини.

Мікроскоп - оптичний прилад для отримання сильно збільшених зображень об'єктів (або деталей їхньої структури), невидимих неозброєним оком. Людське око є природною оптичною системою, що характеризується певною роздільною здатністю, тобто найменшою відстанню між елементами спостережуваного об'єкта (сприйманими як крапки або лінії), при якому вони ще можуть бути відрізнені один від одного.

Іммуноцітохіміческіе метод займає провідне місце в діагностиці пухлинних і пухлиноподібних процесів. Застосування цього методу в онкології розширює можливості морфологічної діагностики і сприяє розробці адекватних схем терапії вже на доопераційному етапі.

У відмінності від сироваткових маркерів клітинні маркери визначаються в пухлинних клітинах іммуноцітохіміческіе дослідженням, в основі якого реакція антиген - антитіло. Необхідно уявляти, що специфічних маркерів диференціальної діагностики злоякісних і доброякісних пухлинних процесів га сьогоднішній день не існує.

Іммуноцітохіміческіе метод ісползуется для :

1 . встановлення гістогенезу та диференціальної діагностики пухлин;

2 . допомоги у визначенні джерела метастазування при невиявленим первинному осередку;

3 . визначенні иммунофенотипирование злоякісних лімфом, без чого за сучасними канонами неможливо почати лікування;

4 . для опеделенія рецепторів стероїдних гормонів, що дозволяє чітко визначити приналежність рецепторів саме пухлинним клітинам;

Стероїди - речовини тваринного чи рослинного походження з високою біологічною активністю. Стероїди утворюються у природі з ізопреноїдних попередників. Особливістю будови стероїдів є наявність конденсованої тетрациклічної системи гонана.

5 . визначення факторів прогнозу пухлинного процесу, що дозволяє скорегіровать схеми лікування на доопераційному етапі.

    Радіонуклідні методи:

При обстеженні хворих з підозрою на злоякісні пухлини велика роль відводиться радіонуклідної діагностики, що відрізняється високою достовірністю, неінвазивністю, що супроводжується відносно низькими променевими навантаженнями на пацієнтів.

Радіонуклідна діагностика - група методів, заснована на реєстрації зображень від об'єктів, які отримували гамма- промені (добре проникають через тканини). Для того щоб, людський організм став джерелом випромінювання, в нього вводяться радіофармацевтичні препарати, що містять у своєму складі радіонукліди. В онкологічній практиці особливе місце займають канцеротропние препарати, що дають накопичення в злоякісних новоутвореннях.

Основний апарат для радіонуклідної діагностики -гамма -камера. Проста конструкція гамма- камери дозволяє отримати фронтальне або бічне зображення. Найпоширеніша конструкція - сканер , що друкує зображення на папері. При використанні Органотропність радіофармацевтичних препаратів на зображеннях з'являються "холодні" зони або вогнища в роекціі первинної або метастатичної пухлини.

Радіонуклідна діагностика злоякісних пухлин можлива завдяки здатності радіофармацевтичних препаратів, тобто хімічних сполук, мічених певними радіоактивними нуклідами, введених хворому , вибірково накопичуватися різними органами або транспортуватися через них.

Хімі́чна сполу́ка - речовина, молекули якої складаються з атомів двох або більше різних хімічних елементів, сполучених між собою тим чи іншим типом хімічного зв'язку. Сполука має певний хімічний склад і їй можна приписати точну хімічну формулу.

Реєстрація γ - випромінювання (сцинтиграфія), що випускається при розпаді нукліда дозволяє отримати зображення заданого органу - мішені.

Основні завдання радіонуклідної діагностики можна сформулювати наступним чином:

1 . Діагностика новоутворень.

2 .Оцінка ступеня поширеності пухлинного процесу, виявлення рецидивів захворювання.

3 .вивчення функціонального стану різних органів і систем з метою планування лікування.

4 . Оцінка ефективності лікування онкологічних хворих.

Розрізняють сканування, сцинтиграфію та лімфографію і позитронну емісійну томографію які, не рідко використовуються в діагностиці меланом шкіри , пухлин кісток, нирок і печінки та ін. В основі цих методів лежить принцип диференційованого розподілу радіоактивної речовини в пухлині і в нормальній тканині , яка оточує цю пухлину.

Радіоакти́вність (від лат. radio - «випромінюю» radius - «промінь» і activus - «дієвий») - явище мимовільного перетворення нестійкого ізотопа хімічного елементу в інший ізотоп (зазвичай іншого елемента) (радіоактивний розпад) шляхом випромінювання гамма-квантів, елементарних частинок або ядерних фрагментів.

Різноманіття хімічних сполук і радіоактивних нуклідів створює фактично необмежені можливості отримання різних радіофармпрепаратів, з яких в даний час найбільш широко використовуються: радіоактивний фосфор для діагностики меланоми, для виявлення пухлин кісток застосовується техніці, при патології щитовидної залози - натрій йодид а при підозрі на наявність злоякісних пухлин печінки, застосовується радіоактивне золото або бенгал - троянд.

          Позитронна емісійна томографія (ПЕТ) є винятково ефективним методом клінічних досліджень пацієнтів з онкопатологією; його широке поширення в останнє десятиліття пов'язане насамперед з розробкою і технічним удосконаленням приладів, призначених для дослідження всього тіла. ПЕТ дозволяє одержувати унікальну інформацію про метаболічну активність пухлин і зміни метаболізму, пов'язані із проведеною терапією. За швидкості та інтенсивності накопичення ізотопопомічених метаболітів або спеціальних лікарських препаратів можна судити про біологічні особливості пухлинної тканини в порівнянні з тканиною інтактною, а також - що особливо цінне для онкології - оцінювати ефективність лікування і складати прогноз подальшого перебігу процесу.

Ліка́рські за́соби (лікувальні препарати, ліки, медикаменти) - речовини або суміші речовин, що вживають для профілактики, діагностики, лікування захворювань, запобігання вагітності, усунення болю; отримані з крові, плазми крові, органів і тканин людини або тварин, рослин, мінералів, хімічного синтезу (фармацевтичні засоби, ліки або медикаменти) або із застосуванням біотехнологій (вакцини).
Даний вид томографії дозволяє докладно вивчати навіть приховані метаболічні процеси.

Позитронна емоссіонная томографія заснована на використанні випускаються радіонуклідами позитронів (випускається протон відразу ж реагує з найближчим електроном в реакції анігіляції; випромінюються при цьому два гамма- фотона регтсріруются двома детекторами). Для виробництва радіонуклідів на позитронну емоссіонную томографію використовуються циклотрони.

радіоімунологічний:

Засноване на аналізі вмісту моноклональних антитіл у досліджуваних тканинах, дозволяє виявляти багато видів пухлин на ранніх етапах розвитку процесу , коли розміри пухлин малі. Тести на виявлення антитіл, специфічних для певного виду пухлин, дозволяють найбільш ефективно вирішувати проблему низької деталізації по контрасту між тканинами подібною щільності, характерної для звичайних рентген -досліджень.

 Магнітно -резонансна томографія (МРТ) - це метод отримання зображень, індукованих сигналом ядерного магнітного резонансу.

Магнітний резонанс Магні́тний резона́нс (англ. magnetic resonance) - явище резонансного поглинання радіочастотного випромінювання на частотах, які відповідають частотам переходів між розщепленими в магнітному полі квантовомеханічними станами.

  1   2   3



  • “Затверджено”
  • МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ