Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Методичні вказівки для студентів до практичних занять заняття №1 Тема: Основи будови органічних сполук. Техніка безпеки. Ізомерія, номенклатура, класифікація органічних сполук

Методичні вказівки для студентів до практичних занять заняття №1 Тема: Основи будови органічних сполук. Техніка безпеки. Ізомерія, номенклатура, класифікація органічних сполук




Сторінка1/18
Дата конвертації25.03.2017
Розмір2.47 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


Методичні вказівки для студентів до практичних занять

ЗАНЯТТЯ №1



Тема: Основи будови органічних сполук.
Органі́чна хі́мія - один з найважливіших розділів хімії, який вивчає структуру та властивості органічних сполук. Органічними називають сполуки вуглецю з іншими елементами. Здатність вуглецю з'єднуватися з більшістю елементів і утворювати молекули різного складу і будови обумовлює різноманіття органічних сполук (до кінця XX століття їх число перевищило 10 млн, зараз понад 20 млн).
Техніка безпеки.
Охорóна прáці (рос. охрана труда; англ. labour protection; нім. Arbeitsschutz m) - це: система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності; діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві.
Ізомерія, номенклатура, класифікація органічних сполук.


Актуальність теми: Серед усіх хімій, які вивчаються на фармацевтичному факультеті, особливе місце займає органічна хімія. Понад 85% ліків мають органічне походження. Тому знання будови, властивостей, ізомерії, ідентифікації необхідні для вивчення спеціальних дисциплін, особливо фармацевтичної хімії-хімії ліків. Органічних речовин відомо близько 10 мільйонів, які мають різні назви. При вивченні органічних сполук, необхідно знати різні номенклатури, особливо правила міжнародної номенклатури (ІЮПАК).

Навчальні цілі: Ознайомлення з лабораторним обладнанням, хімічним посудом і основними правилами складання лабораторних приладів для виконання функціонального аналізу та органічних синтезів. Правила техніки безпеки в лабораторії органічної хімії.
Органі́чні речови́ни (рос. органические вещества, англ. organic matter; нім. organische Stoffe m pl) - речовини, що виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах.
Функціона́льний ана́ліз - математична дисципліна, яка фактично є поширенням лінійної алгебри на нескінченновимірні простори. З другого боку, характер питань, які при цьому розглядаються, дозволяє вважати цю науку частиною математичного аналізу.
Правила техніки безпеки (англ. safety rules, preventive regulations, safety regulations, нім. Sicherheitsregeln f pl, Sicherheitsvorschriften f pl) - правові норми, що передбачають заходи із забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.
Теоретичне і практичне засвоєння будови, класифікації, різних видів номенклатури та ізомерії органічних сполук.

Знати:

  • хімічний посуд, що використовується в лабораторії органічної хімії;

  • правила техніки безпеки;

  • основні положення теорії хімічної будови О.Бутлерова.

  • основні правила різних номенклатура;

  • особливості правил ІЮПАК;

  • основні класи органічних сполук, їх, функціональні групи;
    Функціона́льні гру́пи (функці́йні гру́пи) - це специфічні групи атомів всередині молекул, які відповідають за властивості цих молекул в хімічних реакціях. Одна і та ж функціональна група однаково себе поводить в хімічних реакціях, незважаючи на розмір молекули, частиною якої є ця група..
    Хімі́чна сполу́ка - речовина, молекули якої складаються з атомів двох або більше різних хімічних елементів, сполучених між собою тим чи іншим типом хімічного зв'язку. Сполука має певний хімічний склад і їй можна приписати точну хімічну формулу.
    Органі́чні сполу́ки - клас сполук, в склад яких входить хімічний елемент Карбон (за винятком карбідів, карбонатної кислоти, карбонатів, оксидів Карбону і ціанідів). Окрім Карбону, вони майже завжди містять Гідроген, досить часто - Оксиген, Нітроген та галогени, рідше Фосфор, Сульфур та інші елементи.


  • правила систематичної номенклатури.

Вміти:

  • складати прилади для органічних синтезів;

  • надати першу медичну допомогу в разі нещасного випадку.
    Неща́сний ви́падок (подія) - тілесні пошкодження або смерть, інколи пошкодження майна, причиною яких є несподіваний збіг обставин. При цьому зазвичай мається на увазі, що негативного імовірнісного результату можливо було уникнути або запобігти, якщо причини, що привели до нещасного випадку, були би розпізнані раніше.
    Пе́рша меди́чна допомо́га - комплекс невідкладних медичних заходів, які проводяться людині, що раптово захворіла або постраждала, на місці пригоди та під час її транспортування до медичного закладу.


  • перевірити герметичність приладів і усунути неполадки.

  • записувати формули сполук за назвою і навпаки – давати назву за формулою;

  • визначати клас органічних сполук;

  • писати молекулярні, структурні і електронні формули органічних сполук.
    Електро́нна конфігура́ція - формула розташування електронів на різних електронних оболонках атома хімічного елемента.



Самостійна позааудиторна робота

  1. Повторити основні положення теорії хімічної будови органічних сполук.

  2. Повторити будову атома та електронні конфігурації елементів: C, H, N, O.

  3. Повторити основні етапи розвитку хімії.

  4. Привести приклади неорганічних і органічних сполук різних класів.

  5. Особливі властивості органічних речовин.

  6. Праці українських і зарубіжних вчених у розвитку сучасної органічної хімії.

  7. Значення органічної хімії у підготовці аптечних працівників.

  8. Вивчити теоретичний матеріал. Знати відповіді на контрольні питання теми.

  9. Повторити гомологічний ряд метану. Гомологічна різниця. Вуглеводневі радикали і їх назви.

  10. Написати формули ізомерів бутану і пентану. Дати назви.

  11. Повторити з неорганічної хімії валентність і ступінь оксидації.
    Алкіл (алкільна група) - одновалентна функціональна група атомів, загальна назва одновалентних залишків насичених вуглеводнів. Наприклад, метил -СН3 - це одновалентний залишок метану CH4, етил -CH2-CH3- фрагмент етану C2H6.
    Неоргані́чна хі́мія - галузь науки про хімічні елементи, їх прості та складні сполуки (крім органічних), а також закономірності перетворення цих речовин. Неорганічна хімія вивчає хімічні елементи і утворені ними прості і складні речовини (крім органічних сполук вуглецю).


  12. Визначити ступінь оксидації Карбону в метані, етені, етіні, метанолі, бензолі.

  13. Написати формули ізомерів дихлорпентану. Дати назви.

  14. Що таке класи органічних сполук? Які класи вам відомі?

  15. Навести по два приклади сполук кожного класу. Дати назви.

  16. Які номенклатурні системи склалися в процесі розвитку органічної хімії?

  17. Сформулювати основні правила утворення назв за номенклатурою ІЮПАК.


Контрольні питання

  1. Основні положення теорії будови органічних сполук О.М.Бутлерова.

  2. Правила роботи в лабораторії органічної хімії.

  3. Прилади, що використовуються в органічному практикумі.

  4. Складання приладів та перевірка їх на герметичність.

  5. Техніка безпеки при роботі з вогненебезпечними органічними речовинами.

  6. Перша допомога при нещасних випадках.

  7. Хімічний посуд, його призначення і правила роботи з ним.

  8. Органічна хімія – базова дисципліна в системі фармацевтичної освіти.

  9. Особливості будови і властивостей органічних сполук..

  10. Сучасний розвиток теорії хімічної будови органічних сполук.

  11. Класифікація органічних сполук за будовою карбонового скелету.

  12. Класифікація органічних сполук за природою функціональних груп.

  13. Основні функціональні групи та відповідні їм класи органічних сполук.

  14. Номенклатурні системи: тривіальні назви.

  15. Радикально-функціональна номенклатура.

  16. Замісникова номенклатура, її основні правила.

  17. Види ізомерії: структурна ізомерія, ізомерія Карбонового скелету.

  18. Ізомерія положення функціональних груп.

  19. Просторова ізомерія. Геометрична ізомерія. Цис- і транс-ізомери.

  20. Хіральність і ахіральність молекул. Асиметричний атом Карбону.


Самостійна аудиторна робота

  1. Ознайомлення з хімічним посудом та приладами, вказаними у даному методичному посібнику.

  2. Нарисувати основні прилади та посуд, вказані викладачем.

  3. Оформити протокол згідно поданої схеми в методичній вказівці і захистити його у викладача.

  4. Скласти прилад для фракційної перегонки.

  5. Ознайомлення з літературою та навчальними посібниками, що рекомендовані для вивчення курсу органічної хімії на фармацевтичному факультеті.

  6. Записати в протокол правила роботи і техніки безпеки.

  7. Написати тестовий контроль або самостійне індивідуальне завдання.


Теоретична частина

Значне місце серед фармацевтичних дисциплін займає органічна хімія, яка вважається основою для вивчення спеціальних предметів. Органічна хімія виникла на початку 19 ст. Вона вивчає вуглеводні та їх похідні. Причинами її відокремлення від інших хімій є : а) велика кількість органічних сполук; б) їх особливі властивості(горючість, нестійкість не проводять електричного струму, реакції відбуваються повільно, характерне явище ізомерії і ін.); в) велике практичне застосування.

Електри́чний струм (англ. electric current) - упорядкований, спрямований рух електрично заряджених частинок у просторі.
Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.

Основоположником органічної хімії є російський хімік О.М. Бутлеров, який створив теорію хімічної будови органічних речовин. Дана теорія не зазнала великих змін до сьогоднішнього часу, але лише розвивається в двох напрямках:

а) просторової ізомерії; б) електронної структури будови атома.



Розвиток органічної хімії в історичному аспекті включає чотири періоди розвитку:

а) емпіричний (18 ст. початок і кінець);

б) аналітичний (кінець 18ст. початок19ст.);

в) структурний (друга половина 19ст. початок 20ст.);

г) сучасний (початок 20ст. і до наших днів).

Важливим періодом в розвитку органічної хімії є структурний, який характеризується бурхливим розвитком органічної хімії як самостійної науки. Важливого значення набуває органічний синтез, за допомогою якого одержано сотні не знайдених в природі речовин. З’являються нові галузі по виробництву синтетичних барвників, вибухових речовин, лікарських засобів. На основі сучасної органічної хімії розвивається хімія гетероциклічних, високомолекулярних сполук, алкалоїдів, вітамінів, гормонів, хімія елементоорганічних сполук.

Високомолекуля́рні сполу́ки (скорочено ВМС) - хімічні сполуки, що мають молекулярну масу від декількох тисяч до кількох мільйонів а.о.м. Молекули таких сполук називають макромолекулами.
Вибухо́ві речови́ни (ВР) - хімічні сполуки або механічні суміші речовин, здатні під впливом зовнішньої дії (початкового імпульсу) до швидкого самопоширюваного хімічного перетворення (вибуху) з виділенням великої кількості теплоти та утворенням газів, здатних спричиняти руйнування і переміщення навколишнього середовища.
Ліка́рські за́соби (лікувальні препарати, ліки, медикаменти) - речовини або суміші речовин, що вживають для профілактики, діагностики, лікування захворювань, запобігання вагітності, усунення болю; отримані з крові, плазми крові, органів і тканин людини або тварин, рослин, мінералів, хімічного синтезу (фармацевтичні засоби, ліки або медикаменти) або із застосуванням біотехнологій (вакцини).
Хі́мія елементооргані́чних сполу́к - галузь науки, яка займається розробленням методів синтезу та вивченням будови, властивостей, реакційної здатності елементоорганічних сполук різних класів (фосфоровмісних, флуоровмісних, силіцієвмісних, боровмісних, металовмісних органічних сполук та інших елементоорганічних сполук).

Органічні речовини відіграють важливу роль в життєдіяльності рослинних і тваринних організмів.

Твари́ни (лат. Animalia або лат. Metazoa) - царство переважно багатоклітинних еукаріотичних (ядерних) організмів, однією з найголовніших ознак якого є гетеротрофність (тобто, споживання готових органічних речовин) та здатність активно рухатись.
Вони є основою прояву життя. При вивченні органічної хімії слід користуватися молекулярними формулами(брутто), які показують, які атоми і в якій кількості входять в склад молекули, також структурними (графічні), які відображають природу атомів, їх число послідовність зв’язування, а також тип хімічного зв’язку між ними. Для зручності запису частіше використовують скороченні структурні формули.

Всі органічні сполуки ділять на дві групи: ациклічні і циклічні. До першої групи відносяться сполуки з відкритим (незамкнутим) ланцюгом. В залежності від будови скелету, сполуки можуть бути: насичені(наявність σ-зв’язків) ненасичені (σ і π зв’язки). Циклічні сполуки в свою чергу діляться на карбоциклічні (утворюють замкнутий цикл лише атомами Карбону) і гетероциклічні – крім атомів Карбону беруть участь інші атоми (гетероатоми).

Циклі́чні сполу́ки - різновид хімічних сполук, які містять у своїй структурі замкнені ланцюги атомів - цикли. Циклічні сполуки поділяють на карбоциклічні в яких цикли складаються тільки з атомів вуглецю та гетероциклічні в яких до циклів крім вуглецю входять й інші атоми, зазвичай азоту, сірки, кисню.
Серед карбоциклічних сполук слід виділити аліциклічні і ароматичні. За природою функціональних груп, органічні сполуки поділяють на окремі класи, які характеризуються певними функціональними групами. За кількістю функціональних груп сполуки поділяються на монофункціональні, поліфункціональні, гетерофункціональні. Сполуки одного класу об’єднуються в гомологічні ряди.

Номенклатура (назва) існує тривіальна (історична, випадкова назва) і міжнародна номенклатура, яка включає замісникову і радикально-функціональну (ІЮПАК). При складані назв за правилом ІЮПАК спочатку визначають функціональні групи і вибирають старшу. Старша група позначається в суфіксі, а всі інші в префіксі. Нумерація атомів Карбону ведеться від старшої групи. Читаємо замісники в алфавітному порядку, вказуючи номер атома Карбону біля якого знаходяться замісники. Подвійний зв’язок в назві позначається суфіксом – ен потрійний - ін, одинарний - ан.

Для органічних сполук характерна явище ізомерії (існування сполук з однаковим якісним і кількісним складом, але з різною будовою і властивостями). Розрізняють такі види ізомерії:



    1. Структурна:

а) ізомерія ланцюга; б) положення зв’язку або функціональної групи; в) міжкласова.

    1. Просторова або стереоізомерна ізомерія:

а) геометрична (цис-транс форми); б) оптична (D і L ряду).

Геометричні ізомери це - речовини, які мають одинаковий склад і послідовність зв’язування атомів в молекулах, але різне розташування замісників в просторі відносно площини подвійного зв’язку. Крім транс і цис позначення ізомерів останнім часом використовується E, Z-система, яка є більш загальною і використовується при будь-якому наборі замісників, враховуючи їх старшинство. Для характеристики оптичної активності вводять поняття асиметричність або хіральність молекул.


Практична робота

І. Правила роботи й техніка безпеки в лабораторії органічної хімії

До практичних занять у лабораторії органічної хімії студенти допускаються лише після докладного інструктажу з техніки безпеки (ТБ).



Студенти, зобов'язані виконувати такі вимоги:

  1. Бути присутніми тільки в білих халатах і білих медичних шапочках.

  2. Розпочинати виконання експериментальної частини лише після ретельного ознайомлення з хімічним посудом, технікою виконання всіх дослідів, а також із правилами роботи з електронагрівальними приладами.

  3. Слідкувати, щоб на робочому місці знаходились тільки необхідні реактиви, прилади й зошит для запису результатів роботи.
    Робо́че мі́сце - елементарна одиниця виробничої структури, що містить частину простору виробничого підрозділу, яка потрібна для здійснення трудової операції та оснащена матеріально-технічними засобами, що використовуються у процесі праці.
    Перевірити чистоту та цілість скляного й фарфорового посуду.

  4. Не допускати нагрівання колб із легкозаймистими речовинами на відкритому полум'ї або поблизу нього.

  5. Категорично забороняється нагрівання речовин у закупореному посуді (можливий вибух).

  6. Нагрівання пробірок із речовинами проводити поступово, рівномірно, тримати пробірку за допомогою спеціального затискувача, похило, періодично струшуючи й спрямовуючи отвір пробірки в сторону від усіх працюючих і себе.

  7. Не відлучатися з лабораторії без дозволу викладача, не залишати без нагляду лабораторні прилади, що нагріваються, не споживати їжу і не пити воду з кранів лабораторії.

  8. Після закінчення роботи ретельно вимити й поставити сушитися посуд, вимкнути нагрівні прилади, газові і водяні крани, погасити світло в лабораторії.

  9. Перед тим, як піти з лабораторії ретельно помити руки і прибрати робоче місце.



ІІ. ПЕРВИННІ ЗАСОБИ ВОГНЕГАСІННЯ

У випадку виникнення пожежонебезпечної ситуації в лабораторії слід закрутити загальний газовий кран, вимкнути вентиляцію й рубильник силової мережі, негайно звернутися за допомогою до викладача чи лаборанта, вжити заходи для ліквідації пожежі.



Під час пожежі необхідно швидко й організовано залишити лабораторію, вивести потерпілих і надати першу допомогу. Викликати за телефоном 01 пожежну охорону, за телефоном 03 карету швидкої допомоги, взяти участь в евакуації потерпілих і в боротьбі з вогнем різними підсобними засобами (вогнегасники, пісок, шерстяні ковдри, вода).
Швидка́ меди́чна допомо́га - спеціалізована медично-санітарна служба, завданням якої є надання першої медичної допомоги при станах, загрозливих для життя, потерпілим від нещасних випадків (поранення, переломи, опіки, отруєння, ураження електричним струмом тощо) або при раптових захворюваннях, а також транспортування потерпілих до лікарень.


Найпростіші засоби вогнегасіння:

а) Повстяна або шерстяна ковдра, азбестове полотнище - застосовуються при гасінні невеликої за площею пожежі. Ковдрою обгортають людину у випадку займання одягу;

б) Пісок - універсальний засіб гасіння пожежі;

в) Вода - застосовується тільки для припинення горіння предметів, виготов-лених з дерева, пластмас, змішуваних із водою рідин (етанол, метанол, пропанол, ацетон, ацетальдегід).



Забороняється застосовувати воду для гасіння електроприладів та речовин, які реагують з водою (Nа, К, Са, кальцій карбід, хлорангідридів кислот).

г) Вогнегасники бувають різних конструкцій, найбільш універсальним є вуглекислий вогнегасник. Пінний вогнегасник можна застосовувати тільки в тих випадках, для яких не рекомендується використання води.
ІІІ. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ У ХІМІЧНІЙ ЛАБОРА-ТОРІЇ

Надання першої допомоги потерпілому до того, як прибуде лікар – обов'язок кожного. При цьому, перш за все, слід ліквідувати причину травми (вимкнути електромережу, погасити полум'я, видалити з рани осколки скла чи інших твердих тіл або хімічну речовину, яка викликала опік, промити рану чи очі, вивести потерпілого на повітря, тощо). Створити потерпілому умови для найзручнішого положення тіла, взяти аптечку першої допомоги і діяти за такими порадами:



При порізах склом: видалити пінцетом скалки скла і промити рану 3%-им розчином гідроген пероксидом (Н2О2); змазати шкіру навколо порізу 5%-им розчином йоду; накласти стерильну пов'язку. При сильній кровотечі накласти джгут і точно зазначити час накладання.

При термічних опіках: очистити місце опіку від обгорілого одягу, обробити обпечене місце етиловим спиртом або 5%-им розчином таніну в 40%-у розчині етилового спирту; змазати маззю від опіків; накласти стерильний тампон.

При опіках кислотою: ділянки обпеченої шкіри чи ока добре промити проточною водою, обробити 2%-им розчином натрій гідрокарбонату .

При опіках лугом: промити обпечену ділянку великою кількістю води, обробити місце опіку 1%-им розчином оцтової кислоти чи оцту.
Етано́л (ети́ловий спирт, ви́нний спирт) - органічна сполука, представник ряду одноатомних спиртів складу С2Н5ОН (скорочено EtOH). За звичайних умов є безбарвною, легкозаймистою рідиною. Згідно Національного стандарту України ДСТУ 4221:2003 етанол - це токсична речовина з наркотичною дією, за ступенем впливу на організм людини належить до четвертого класу небезпечних речовин.
О́цтова кислота́ - органічна сполука, одноосновна карбонова кислота складу CH3COOH. За звичайних умов є безбарвною рідиною із різким запахом. Температура плавлення чистої кислоти дещо нижча від кімнатної температури, при замерзанні вона перетворюється на безбарвні кристали - це дало їй технічне найменування льодяна оцтова кислота.
При опіках очей після промивання великою кількістю води промити 2%-им розчином (Н3ВО3) борної кислоти..
Бо́рна кислота́ (о́ртобо́рна, о́ртобора́тна, бора́тна кислота́) Н3ВО3 - слабка неорганічна кислота. Білі кристали, малорозчинні у воді при кімнатній температурі і значно більше у гарячій воді. При нагріванні борна кислота втрачає воду, утворюючи спочатку метаборну кислоту (НВО2), потім тетраборну (Н2В4О7) і, нарешті, оксид бору (В2О3); при розчиненні у воді з цих сполук знову утворюється борна кислота. У природі борна кислота зустрічається у вигляді мінералу - сасоліну.


При опіках фенолом: розтерти уражену ділянку гліцерином до відновлення природного кольору шкіри, добре промити водою, накласти ватний або марлевий тампон, змочений гліцерином.

При отруєнні газом або пароподібними речовинами: вивести чи винести потерпілого на свіже повітря; створити йому спокій, накрити теплою ковдрою або одягом.

При ураженні електрострумом: вимкнути силову електромережу; користуючись предметами з дерева чи пластмаси, звільнити потерпілого від дотикання до електропроводки; забезпечити цілковитий спокій і доступ свіжого повітря, якщо потерпілий не втратив свідомості; у випадку припинення дихання чи серцевої діяльності застосувати штучне дихання чи непрямий масаж серця.
Реанімація - комплекс заходів, спрямованих на відновлення різко порушених або втрачених життєво-важливих функцій організму (серцево-легеневі та церебральні функції).
Се́рце - це конусоподібний м'язовий порожнистий орган кровоносної системи, який своїми ритмічними скороченнями прокачує кров або гемолімфу через судини тіла, забезпечуючи таким чином живлення і дихання тканин.


ІV. Ознайомлення з хімічним посудом і допоміжними пристроями

1. Колби: круглодонні (одно-, дво-, три- і чотиригорлі), плоскодонні; конічні, (колби Ергенмейера), колба Кיєльдаля; гостродонна (грушовидна), колба Вюрца, колба Кляйзена, колба Фаворського, колба Бунзена.
Ко́лба Кля́йзена (Кла́йзена) - круглодонна колба особливої конструкції для дистиляційної перегонки органічних сполук (у тому числі для перегонки під зменшеним тиском) і синтезу хімічних речовин.
Колба Бунзена - плоскодонна конічна колба з боковим отвором чи тубусом виготовлена із товстого скла. Використовується для фільтрування при створеному пониженому тиску у колбі. Служить для зливу фільтрату.


2. Склянки: хімічні, склянки для зважування (бюкси).

3. Пробірки: циліндричні, конічні, зі шліфом, зі шліфом і боковою трубкою.

4. Чашки: циліндричні (кристалізатори), плоскодонні, круглодонні, чашки Петрі.
Ча́шка Пе́трі - неглибока посудина циліндричної форми, зроблена з пластмаси або скла. Широко використовується для дослідів у біології для клітинної культури, котра може бути культурою клітин бактерій, тварин, рослин або грибів.


5. Лійки: конічні, з скляним фільтром, лійки з цвяшком, крапельні лійки, ділильні лійки.

6. Ексикатори: звичайні, вакуумні.

7. Холодильники: повітряні, холодильник Лібіха, кулькові, спіральні, дефлегматор.

8. Пристрої: перехідники, насадки, алонж, затвори.

9. Фарфоровий посуд: склянки, чашки, тиглі, ступки, лодочки, шпателі, ложки.

10. Пристрої для закріплення приладів:

а) Штатив лабораторний з затискачем і кільцями, тримачі; б) Штатив і тримачі для пробірок.



в) Конусні шліфи (керни й муфти).

Методичні вказівки для студентів до практичних занять
ЗАНЯТТЯ №2
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18



  • Навчальні цілі
  • Вміти: складати прилади для органічних синтезів; надати першу медичну допомогу
  • Самостійна позааудиторна робота
  • Вуглеводневі радикали
  • Самостійна аудиторна робота
  • Просторова або стереоізомерна ізомерія
  • Практична робота І. Правила роботи й техніка безпеки в лабораторії органічної хімії
  • Студенти
  • ІІ. ПЕРВИННІ ЗАСОБИ ВОГНЕГАСІННЯ
  • Найпростіші засоби вогнегасіння
  • ІІІ. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ У ХІМІЧНІЙ ЛАБОРА-ТОРІЇ
  • При термічних опіках
  • При опіках кислотою
  • При отруєнні газом або пароподібними речовинами
  • При ураженні електрострумом
  • ІV. Ознайомлення з хімічним посудом і допоміжними пристроями 1. Колби: круглодонні (одно-, дво-, три- і чотиригорлі), плоскодонні; конічні, (колби Ергенмейера), колба Кי
  • Методичні вказівки для студентів до практичних занять ЗАНЯТТЯ №2