Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Методичні вказівки для виконання самостійної роботи для студентів напряму підготовки 05050201 „Інженерна механіка

Скачати 482.95 Kb.

Методичні вказівки для виконання самостійної роботи для студентів напряму підготовки 05050201 „Інженерна механіка




Скачати 482.95 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації16.06.2017
Розмір482.95 Kb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3

Міністерство освіти і науки України

опис : lntu_logo_20x20_cm new! (1)

МАЛОВІДХОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ
Методичні вказівки для виконання самостійної роботи

для студентів напряму підготовки 6.05050201 – „Інженерна механіка”

денної та заочної форм навчання

Луцьк 2016

УДК 621.762(07)

М54


До друку ________________ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ

(підпис)
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ________________ директор бібліотеки.

(підпис)
Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ,

протокол № ___ від «___» 2016 року.


Рекомендовано до видання Навчально-методичною радою технологічного факультету Луцького НТУ, протокол № __ від « » 2016 року.

________________ Голова навчально-методичної ради технологічного факультету

(підпис)
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри КПВ та ТМ Луцького НТУ, протокол № _від «» 2016 року.

Укладачі: ________ Л.М. Самчук, к.т.н. Луцького НТУ, ______________С. А. Савчук, к.н.ф.в.с. Луцького НТУ
Рецензент: ___________ Д.О. Сомов, кандидат технічних наук, доцент Луцького НТУ

(підпис)
Відповідальний

за випуск: _________ В.Д. Рудь, доктор технічних наук, професор Луцького НТУ

(підпис)


М54


Маловідходні технології в машинобудуванні [Текст]: Методичні вказівки для виконання самостійної роботи студентів спеціальності 6.05050201 – „Інженерна механіка” / укладачі. Л.М. Самчук, С.А. Савчук – Луцьк : Луцький НТУ, 2016. – 38с.

Видання містить конспект лекцій, зміст, та список посилань.
Конспе́кт - стислий писаний виклад змісту чого-небудь. Різновид навчального видання. Конспе́кт лекцій - стислий виклад курсу лекцій чи окремих розділів навчальної дисципліни.
Кандида́т нау́к - науковий ступінь в Україні до 31 грудня 2019 року. Прирівнюється до ступеню доктора філософії. Найвищим науковим ступенем в Україні є доктор наук.
До́ктор нау́к - вищий науковий ступінь, який присуджують на підставі публічного захисту докторської дисертації.

Призначене для студентів напряму підготовки 6.05050201 – „Інженерна механіка” денної та заочної форм навчання.


© Л.М. Самчук, 2016
ЗМІСТ ст.



  1. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ МЕТОДИ ОТРИМАННЯ ПОРОШКІВ……………4

    1. Отримання металевих порошків методом випаровування-конденсації..4

    2. Виробництво металевих порошків електролізом………………………..................................................................6

1.3. Отримання порошків методом термічної дисоціації карбонілів металів……………………………………………………………………………8

1.4. Отримання металевих порошків термодифузійним насиченням……………………………………………………………………...10

1.5. Отримання металевих порошків з використанням міжкристалітної корозії…………………………………………………………………………….12
2. ВЛАСТИВОСТІ МЕТАЛЕВИХ ПОРОШКІВ…………………………….12

2.1. Хімічні властивості порошків………………………………………..….....13

2.2. Фізичні властивості порошків……………………………………………...

Хімічні властивості - властивості речовин, що стосуються хімічних процесів, тобто це такі властивості, які проявляються в ході хімічної реакції. До хімічних властивостей відноситься здатність реагувати з іншими речовинами, а також схильність до розкладу.
Фіз́ичні власт́ивості - властивості будь якої речовини, які вона проявляє поза хімічною взаємодією: температура плавлення, температура кипіння, в'язкість, густина, розчинність, діелектрична проникність, теплоємність, теплопровідність, електропровідність, абсорбція, колір, концентрація, емісія, текучість, індуктивність, радіоактивність, гідрофільність і гідрофобність, теплота змочування та ін.
14

2.3. Технологічні властивості порошків………………………………………..16



  1. ЗМІШУВАННЯ ПОРОШКІВ…………………………….;……….…….20

4. ПРЕСУВАННЯ ПОРОШКІВ…………………………………………...21

5. ОСНОВНІ ВИДИ ДЕФЕКТІВ ПРИ ПРЕСУВАННІ ПОРОШКОВИХ МАТЕРІАЛІВ……………………………………………………………………24

6. ОСНОВНІ ВИДИ ДЕФЕКТІВ ПРИ СПІКАННІ ПОРОШКОВИХ МАТЕРІАЛІВ……………………………………………………………………26

7. ВИРОБНИЦТВО МАТЕРІАЛІВ ТА ВИРОБІВ З ПОРОШКІВ……….29

8. ПРОДУКЦІЯ ПОРОШКОВОЇ МЕТАЛУРГІЇ………………………….32

9. ТЕМИ РЕФЕРАТІВ………………………………………………………36

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………38


  1. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ МЕТОДИ ОТРИМАННЯ ПОРОШКІВ

1.1. Отримання металевих порошків методом випаровування-конденсації
Метод випаровування-конденсації передбачає переведення компактного або рідкого металу в пароподібний стан (перша фаза процесу, пов'язана з випаровуванням речовини) і подальшу конденсацію пари, що утворилася (друга фаза процесу) на поверхнях, температура яких нижче точки плавлення осадженого металу.
Температу́ра плáвлення і затверді́ння - температура, при якій тверде кристалічне тіло здійснює перехід у рідкий стан і навпаки. За іншим визначенням - температура, за якої тверда фаза речовини знаходиться в рівновазі з рідкою.
Відомо, що в звичайних умовах над будь-якою поверхнею спостерігається певний тиск парів речовини, при якому швидкість випаровування з поверхні дорівнює швидкості конденсації пари на ній. Якщо ж зробити так, щоб пара речовини стала конденсуватися (осідати) не тільки на цій, але і на якій-небудь іншій поверхні (наприклад, більш холодною в порівнянні з першою), то рівновага порушиться і відбуватиметься безперервне випаровування речовини з більш нагрітої поверхні зі швидкістю, яка визначається пружністю його парів та їх концентрацією поблизу більш холодній поверхні осадження, тиском інших газів або пари інших речовин в навколишньому просторі.

Утворення порошку при конденсації пари здійснюється шляхом молекулярного формування часток твердої фази. Для конденсації дисперсної фази необхідні дві умови:

1. Високий тиск пари, яка викликає одночасне і множинне виникнення зародкових центрів конденсованої фази, завдяки чому сповільнюється ріст часток і система зберігає дисперсний стан.

2. Присутність в конденсованій парі нейтрального газу. Нейтральний газ служить середовищем, що перешкоджає коагуляцйному і дифузійному рості частинок.

Процес конденсації металевого пару в порошок може протікати на охолодженій поверхні гетерофазно. Гетерофазний процес утворення порошку являє собою масове зростання кристалічних частинок, зародження яких відбувається на макроскопічних дефектах поверхні. У гетерофазному процесі залежно від умов формуються частинки, величиною від частки мікрометра до декількох міліметрів різноманітної форми - дендрити, пластини. Спочатку на підкладці формується плівка. Кристали спільним фронтом ростуть перпендикулярно підкладці. Кристали набувають форми граней (у вигляді пірамід або призм розміром 10-20 мкм). Потім в шарі кристалів формується як би другий фронт: із загальної маси кристалів швидко виділяються переважаючі частинки, які проростають одна через одну.

Другий фронт - умовне найменування в Другій світовій війні сухопутних бойових дій після висадки союзників (військ Британської імперії та США) у Франції 6 червня 1944 року.

Гомофазний процес відбувається перенасиченням пари, в результаті чого відбувається гомо- і гетерофазне утворення зародків частинок порошку. Вони ростуть головним чином коагуляційний шляхом - злиттям в газовому потоці. Форма і структура частинок залежать від тепло- і масопереносу в газовому середовищі. Коли температура останньої вище 0,7 Тпл металу утворюються (по механізму «пара-рідина-тверде тіло») частинки сферичної форми. При температурі нижче 0,7 Тпл металу утворюються (по механізму «пара-кристал») частинки з вираженими гранями у вигляді призм, пірамід і складних ізометричних кристалів за схемою «пара-кристал».

Змішаний процес (гомогетерофазний). У цьому процесі нова фаза з'являється в зоні конденсації, а зростання часток відбувається після осадження їх на холодній поверхні. Частково процес протікає шляхом злиття дрібних часток і орієнтованого формування з них великих псевдокристалів або сферолітів, легко руйнуються при впливі ультразвукових коливань.

Ультразву́к - акустичні коливання, частота яких більша ніж високочастотна межа чутного звуку (понад 20 000 Гц) Верхня межа частот ультразвуку умовна.
Для порошків, одержуваних у результаті змішаного процесу, характерна наявність частинок змішаних форм і структур: гранних, сферичних полі-і монокристалічної будови. Метод випаровування-конденсації доцільно використовувати при отримання порошків металів з більшим тиском парів при порівняно низьких температурах (Zn, Mg, Cd, Be та ін.).
1.2. Виробництво металевих порошків електролізом.
Електролітичний металевий порошок - це металевий порошок, отриманий електролізом розчинів або розплавів сполук металів. Електроліз являє собою своєрідний процес відновлення, здійснюваний не за допомогою відновників, а за рахунок використання енергії електричного струму.
Електри́чний струм (англ. electric current) - упорядкований, спрямований рух електрично заряджених частинок у просторі.
До переваг цього процесу відносять універсальність, високу чистоту одержуваних металевих порошків і їх технологічні властивості. Недоліки електролізу - велика енергоємність, низька продуктивність, необхідність утилізації великої кількості відходів виробництва.

Електролітичне отримання порошків полягає в розкладанні водних розчинів сполук металу або його безкисневих розплавлених солей при пропущенні через них постійного електричного струму і подальшої розрядки відповідних іонів металу на катоді.

Відхо́ди - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону про Відходи)
Водний розчин - розчин, який складається з води, розчиненої речовини та продуктів їхньої взаємодії - гідратованих (сполучених з молекулами води) йонів.
Електроліз - розклад речовин (наприклад, води, розчинів кислот, лугів, розчинених або розплавлених солей тощо) постійним електричним струмом.
Використовувані при електролізі розчини або розплави солей називають електролітами і відносять до провідників другого роду. Сам процес електрохімічного перетворення відбувається на межі електрод (анод або катод) - електроліт (розчин або розплав). Джерело електричного струму відіграє роль своєрідного «насоса», що перекачує іони з одного полюса електроланцюга на інший.

Джерелом іонів металу служать, як правило, анод або електроліт, в складі якого знаходиться розчинне (розплавлене) з'єднання відповідного металу. У випадку, коли використовують нерозчинні аноди, джерелом металу є тільки електроліт. Іони в електроліті за відсутність електричного поля рухаються хаотично. При накладенні електричного поля рух іонів стає більш впорядкованим: позитивно заряджені іони (катіони) наближаються до катода, а негативно заряджені іони (аніони) - до анода.

В даний час в промислових масштабах отримують порошки міді, срібла, заліза, хрому, цинку, нікелю, кадмію, свинцю, олова, сурми, а також їх сплавів. Характер утворення катодних осадів залежить як від індивідуальних особливостей металів, так і від складу електроліту і умов електролізу. Розмір частинок і гранулометричний склад порошків визначаються (за інших рівних умов) густиною струму.

Густина електричного струму - визначається як величина заряду, що протікає через одиничну площу за одиницю часу.
Гранулометри́чний склад, Ґранулометри́чний склад (рос. гранулометрический состав, англ. granulometric composition, particle size distribution, gradation composition, grain composition; нім. Kornverteilung f, Korngrößenverteilung f) - кількісний розподіл зерен (грудок, шматків) за класами крупності.
Однак поряд з цим на характер утворення осадів впливає склад електроліту.

Електроліз водних розчинів є найбільш поширеним методом для виготовлення мідних порошків. При електролізі міді осад відкладається на катоді безпосередньо в порошкоподібному вигляді. Відкладенню на катоді порошкоподібного, дисперсного осаду сприяють мала концентрація іонів металу у вихідному розчині, низька температура і висока густина струму. Регулюючи ці умови, а також циркуляцію електроліту, з підвищенням якої зменшується дисперсність порошку, можна отримати продукцію з бажаною характеристикою.

Порошки, отримані електролізом водних розчинів, мають характерну дендритну структуру частинок. Перевагами електролізу водних розчинів є: висока чистота одержуваних порошків, хороша здатність до пресування (іноді тільки після відпалу) і спікання порошків, легкість отримання стандартної продукції, можливість застосування для роботи як у великих, так і в малих масштабах.




    1. Отримання порошків методом термічної дисоціація карбонілів металів.

Карбоніли являють собою хімічні сполуки металів з оксидом вуглецю, які можна виразити загальною формулою Me(CO).

Хімі́чна сполу́ка - речовина, молекули якої складаються з атомів двох або більше різних хімічних елементів, сполучених між собою тим чи іншим типом хімічного зв'язку. Сполука має певний хімічний склад і їй можна приписати точну хімічну формулу.
В основі карбонільного методу лежить здатність деяких металів під впливом оксиду вуглецю (СО) утворювати комплексні з'єднання, що називають карбонілами, які за певних умов можуть проводити дисоціацію з утворенням порошків. Загальною вимогою до таких сполук при отриманні порошків є їх легколетучість і невисокі температури плавлення та термічне розкладання. Карбонільний процес отримання порошків проходить у дві стадії:



-на першій стадії вихідна сировина, що містить метал (Ме) в з'єднанні з речовиною (Б) взаємодіє з оксидом вуглецю (СО), утворюючи проміжний продукт - карбоніл [Me(CO)c], який відокремлюється від баластної домішки завдяки високій летучості і збирається в чистому вигляді.

-на другій стадії проміжний продукт (карбоніл) при нагріванні дисоціює на метал і оксид вуглецю, який зазвичай повертають на першу стадію процесу.

Першу стадію карбонільного процесу називають синтезом карбонілу металу, а другу - термічним розкладанням карбонілу. Газоподібні молекули оксиду вуглецю (СО) адсорбуються, та вступають потім в хімічну взаємодію з металевою складовою сировини. Отримане карбонільне з'єднання спочатку залишається на поверхні металу і утримується силами зчеплення, а потім видаляється з неї у вигляді газу. Реакція утворення карбоніла проходить скрізь, де оксид вуглецю стикається з поверхнею металу у вихідній сировині: ззовні твердого тіла, в його тріщинах і порах. На утворення карбоніла впливають температурні умови, а також присутність речовин, які гальмують або прискорюють реакцію.

Термічна дисоціація карбонілу на метал і оксид вуглецю зазвичай проходить при відносно невисокій температурі. Спочатку з'являються атоми металу і газоподібні молекули оксиду вуглецю. Порошкові частинки формуються в результаті кристалізації пароподібного металу. Спочатку утворюються зародки, а потім з них виростають крупинки порошку різної форми.

На швидкість утворення зародків і на швидкість формування металевих кристалів впливають: ступінь розрядження в апараті, концентрація парів металу і головним чином температура. При відносно низькій температурі утворюється значно більше зародків, ніж при підвищеній. Збільшення концентрації пари металу і зниження вакууму в апараті сприяє утворенню зародків.

Умови розвитку зародків відмінні від умов їх утворення. Швидкість росту кристалів також залежить від температури процесу і від концентрації парів металу. Однак глибина вакууму впливає на форму і розмір часток металу. В умовах глибокого вакууму утворюються дрібні частинки з правильно сформованими гранями. У помірному вакуумі утворюється суміш правильних кристалів самих різних розмірів. У промислових масштабах карбонільним методом виробляють порошки нікелю, заліза, кобальту, хрому, молібдену, вольфраму і деяких інших металів. Метод дозволяє отримувати і поліметалічні порошки, наприклад залізонікелеві, залізомолібденові, залізокобальтові, залізонікельмолібденові. У цьому випадку термічному розкладанню піддають суміш карбонілів відповідних металів. Самі карбоніли при цьому готують окремо. Сплави можна отримувати і в тому випадку, якщо в установку разом з парами карбоніла вводити порошок іншого металу. Карбоніл розкладається на поверхні порошкових частинок і утворюється сплав.


    1. Отримання металічних порошків термодифузійним насиченням.

Дифузійне насичення відбувається перенесенням легуючого елемента через газову фазу у вигляді хлоридів, йодидів або бромідів, що утворюються під час нагрівання при взаємодії металевих компонентів суміші з продуктами розкладання відповідних галоїдних солей амонію. Кількість утворених галоїдних сполук залежить від вмісту в шихті NH4 (оптимальна кількість 10-12%), герметичності контейнера, температури і швидкості нагріву, температури агрегатних перетворень галогенідів металу і металу легуючого компонента, коефіцієнтів випаровування компонентів шихти та інших факторів.

У процесі ізотермічної витримки в контейнері взаємодіють один з одним вихідні і ті, що утворюють тверді, рідкі та газоподібні речовини. При зустрічі газоподібного галогеніду одного металу з поверхнею частинок іншого металу відбувається реакція заміщення, в результаті якої утворюється газоподібний галогенід іншого металу і активні атоми насичуючого елемента.

Реа́кції замі́щення - хімічні реакції, що полягають у заміні в молекулі одного чи більше атомів (або груп) на інші. Такі реакції можуть відбуватись за гетеролітичним або гомолітичними механізмами.
Процес формування частинок сплаву буде відбуватися до досягнення ними рівноважного складу. В результаті послідовного і суміщеного протікання перерахованих процесів за 3-6 год відбувається повне вирівнювання концентрації елементів частинок порошків сплавів.

Спосіб насичення більш ефективний і дозволяє отримувати порошки сплаву однорідного складу. Спосіб передбачає приготування суміші з порошків металу і легуючого металу, в яку вводять хлористий амоній, і подальший нагрів цієї шихти протягом певного часу.

Амо́нію хлори́д (рос. нашатырь, англ. sal-ammoniac, англ. ammonium chloride; нім. Salmiak m, Ammoniumchlorid n) -мінерал, амонієва сіль соляної кислоти. Інші назви - нашатир, хлористий амоній, сальм’я́к, сальміак, саламоніак, саламоніт.
Отриману губку заданого складу розмелюють в порошок, який потім відмивають у воді або відпалюють у водні для видалення залишків галоїдних сполук. Іноді замість порошку легуючого металу в шихту вводять його оксид і вуглець. У цьому випадку легуючий елемент утворюється в процесі нагрівання шихти в результаті протікання відповідної реакції відновлення. Отримання порошків, що містять три і більше металевих компонента, може бути реалізовано в два етапи. На першому етапі проводять спільне відновлення суміші оксидів металів (наприклад, оксидів заліза, нікелю, кобальту, вольфраму та ін.
Легуючі елементи - хімічні елементи, переважно метали, що вводяться до складу сплавів для додання їм певних властивостей (див. Легування (металургія)). Основні легуючі елементи у сталі і чавуні - Cr, Ni, Mn, Si, Mo, W, V, Ti, Zr, Be, Nb, Co, Al, Cu, B, Mg; у алюмінієвих сплавах - Si, Cu, Mg, Zn, Mn, Ti, Zr; у мідних сплавах - Zn, Sn, Pb, Al, Mn, Fe, Ni, Be; у магнієвих сплавах - Al, Zn, Mn, Zr; у свинцевих сплавах - Sn, Zn, Sb; у нікелевих сплавах - Cr, Fe, Ti, Al. Легуючі елементи вводять в легований метал зазвичай у вигляді сплавів.
Залізо утворює два ряди сполук, які відповідають двом оксидам: монооксиду заліза FeO і сесквіоксиду заліза Fe2O3. У першому залізо є двовалентним, у другому - тривалентним. Також існує суміш оксидів Fe3O4.
), На другому - насичення частинок одержуваного сплаву хромом, кремнієм, титаном, марганцем та іншими важковідновлювальними елементами. Шихту змішують в змішувачі, причому спочатку перемішують металеві порошки, а потім до них додають хлористий і двовуглекислий амоній.

В основі методу міжкристалітної корозії лежить руйнування (розчинення) міжкристалічних прошарків у сплавах спеціально підібраними розчинами. Вихідним матеріалом для отримання порошку використовують відходи металообробки. Порошки, отримані методом міжкристалітної корозії, використовуються при виробництві фільтрів і конструкційних матеріалів.

Конструкці́йні матеріа́ли (англ. constructional materials, engineering materials, structural materials) - це матеріали, з яких виготовляють деталі конструкцій (машин та споруд), що зазнають силових впливів (навантажень).
При використанні в якості вихідної сировини сплавів з двох або більше металів, розчинних один в іншому в рідкому стані і володіють повною взаємною розчиністю (або обмеженою розчинністю) в твердому стані, один з металів видаляється зі сплаву, а інший - залишається у вигляді порошку. Чутливість до міжкристалітної корозії може бути підвищена відповідною термічною обробкою сплавів.
Рідина́ - один з основних агрегатних станів речовини нарівні з газом та твердим тілом. Від газу рідина відрізняється тим, що зберігає свій об'єм, а від твердого тіла тим, що не зберігає форми.
Термі́чна обро́бка - технологічний процес, сутність якого полягає у зміні структури металів і сплавів при нагріванні, витримці та охолодженні, згідно зі спеціальним режимом, і тим самим, у зміні механічних та фізичних властивостей останніх.
Існує можливість отримання легованих порошків, якщо кілька елементів розчиненні один в одному і нерозчинні у якому-небудь іншому елементі.


    1. Отримання металічних порошків з використанням міжкристалітної корозії.

Цей метод заснований, на розчиненні міжкристалічних прошарків в сплавах спеціальними розчинами, використовується для отримання порошків металів чи сплавів, які важко чи неможливо отримати іншими відомими методами. Зокрема метод міжкристалітної корозії застосовують для отримання порошків нержавіючої або хромонікелевої сталі. В якості вихідної сировини в таких випадках використовують відходи виробництва в формі стружки, обрізків тонких листів і стрічок.

При термообробці хромонікелевих сталей по границях зерен виділяються карбіди хрому, а області поблизу границь збіднюються хромом. Для обробки такої сталі використовують водяний розчин, що містить 11% CuSO4 і 10% H2SO4. Інтенсивність корозії зростає за рахунок створення гальванічних мікроелементів: області з меншою кількістю хрому, являються анодом по відношенню до центральних частин зерна, що насичені хромом та розчиняються. Мідь, яка осіла на частинках, відмивають азотною кислотою. Отримані порошки нержавіючої сталі знаходять застосування при виготовленні спечених фільтрів і конструкційних матеріалів.

Азотна кислота, нітратна кислота (HNO3) - сильна одноосновна кислота. Висококорозійна кислота, реагує з більшістю металів, сильний окисник. Має тенденцію набувати жовтого відтінку через накопичення оксидів азоту, при довгому зберіганні.
Ста́ль чи кри́ця (рос. Сталь; англ. Steel; нім. Stahl) - сплав заліза з вуглецем, який містить до 2,14 % вуглецю і домішок (кремній, марганець, сірка, фосфор та гази).
У випадку двох, або більше металів, що розчиняються один в одному в рідкому стані, володіють повною взаємною нерозчинністю, або слабкою взаємною розчинністю в твердому стані, один метал видаляється зі сплаву, тоді другий залишається у вигляді порошку. Цим методом можна отримувати леговані порошки, якщо декілька елементів розчинні один в одному і нерозчинні в будь яких інших елементах. Наприклад, сплав з вмістом 72% Сu, 25% Fe, 3% Cr, оброблюють HNO3, мідь при цьому розчинається в кислоті, а порошок сплаву Fe-Cr, попадає в осад. Потім порошок промивають водою і спиртом, сушать, в результаті отримують тонкий порошок з вмістом біля 12%Cr. Метод міжкристалітної корозії не знайшов широкого промислового застосування.



  1   2   3


Скачати 482.95 Kb.

  • МАЛОВІДХОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ
  • ________________
  • Хімічні властивості
  • ФІЗИКО-ХІМІЧНІ МЕТОДИ ОТРИМАННЯ ПОРОШКІВ 1.1. Отримання металевих порошків методом випаровування-конденсації
  • 1.2. Виробництво металевих порошків електролізом .
  • Отримання порошк ів методом термічної д исоц і ац і я карбон і л і в металів.
  • Отримання металічних порошків термодифузійним насиченням.
  • Отримання металічних порошків з використанням міжкристалітної корозії.