Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Методичні вказівки до практичних занять для бакалаврів спеціальності 191 «Архітектура та містобудування»

Методичні вказівки до практичних занять для бакалаврів спеціальності 191 «Архітектура та містобудування»




Сторінка1/4
Дата конвертації22.03.2017
Розмір0.81 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4


Міністерство освіти і науки України

Луцький національний технічний університет

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА

Методичні вказівки до практичних занять

для бакалаврів

спеціальності 191 «Архітектура та містобудування»

Луцьк 2016

УДК 7.033 (076)

ББК 85R73

Є 62
До друку _____________ Голова навчально-методичної ради Луцького НТУ


Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ________________ директор бібліотеки.

Затверджено Навчально-методичною радою Луцького національного технічного університету,

протокол № ___від « » _________20 ____ року.

Луцький національний технічний університет - один з наймолодших технічних університетів України, має IV рівень акредитації.

Рекомендовано до видання Навчально-методичною радою факультету будівництва і дизайну Луцького НТУ, протокол № ___ від «___» _______ 2016 р.

________________ Голова Навчально-методичної ради факультету будівництва і дизайну.

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри дизайну Луцького НТУ,

протокол № ____ від « » 20 ____ року.
Укладач: _______________ М. П. Єфімова, старший викладач Луцького НТУ

Рецензент: _____________Ю. С.

Старший викладач - в СРСР та деяких пострадянських країнах - викладацька посада у вищих навчальних закладах.
Христюк, асистент кафедри дизайну Луцького НТУ

Відповідальний

за випуск___________О. С. Пасічник, канд.. архітектури, з. к., доцент Луцького НТУ


Історія українського мистецтва: Методичні вказівки до практичних занять для бакалаврів спеціальності 191 «Архітектура та містобудування» / Єфімова М. П. – Луцьк: ЛНТУ, 2016. – 88 с.

© М. П. Єфімова, 2016



ЗМІСТ

ВСТУП

4

Тема 1. Мистецтво палеоліту, неоліту та епохи міді-бронзи

6

Тема 2. Скіфо-сарматське та Античне мистецтво Північного ПРИЧОРНОМОР’Я

10

Тема 3. Мистецтво Київської Русі (ІХ-ХІІІ ст.)

15

Тема 4. Українське мистецтво XIV-XVI ст.

17

Тема 5. Ренесансне мистецтво на землях України (друга пол. XVI – перша пол. XVIІ ст.)

20

Тема 6. Мистецтво українського бароко (XVIІ – перша пол. XVIІІ ст.)

22

Тема 7. Мистецтво українського класицизму і романтизму (друга пол. XVIІІ – перша пол. ХІХ ст.)

22

Тема 8. Українське мистецтво середини ХІХ – ХХ століття

24

РОЗДІЛ 2. Тестові завдання

31

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

63

СЛОВНИК

65


ВСТУП


Розвиток національної культури є однією з найскладніших і найактуальніших проблем сучасного українського державотворення. Пам’ятки мистецтва репрезентують тисячолітній досвід історії людства, допомагають наблизитись до розуміння культури, життя та світогляду минулих епох.

Навчальна дисципліна “Історія українського мистецтва” розвиває вміння сприймати естетичну і духовну сутність мистецьких творів, здатність вживатися в епоху їх творення, сприяє вихованню національної самосвідомості нової генерації фахівців незалежної України.

Самосвідо́мість (англ. Self-consciousness, рос. Самосознание, нім. Selbstbewusstsein) - рефлекторна (відображувана) свідомість, за допомогою якої особа конкретно усвідомлює себе у своїх власних розумових діях і станах; самоусвідомлення.


Предметом навчальної дисципліни “Історія українського мистецтва” є вивчення світоглядних основ образотворчого мистецтва України та історико-культурного матеріалу на ґрунті мистецької практики формотворення.
Навча́льна дисциплі́на - згідно з визначенням в українському законодавстві: педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.
Образотво́рче мисте́цтво - мистецтво відображення сущого у вигляді різних образів, зокрема таких як художні образи на площині (графіка, малярство тощо) та в просторі (скульптура).


Метою вивчення дисципліни “Історія українського мистецтва” є ознайомлення студентів з безперервним українським мистецьким процесом, закономірностями еволюції та стилевої модифікації у контексті розвитку світового мистецтва, особливостями формування художньо-образної системи; розвиток навиків використання надбання українського і світового мистецтва у власному творчому процесі та професійній діяльності.

Завданням навчальної дисципліни “Історія українського мистецтва” є розвиток професійного інтелекту майбутнього дизайнера, формування його як спеціаліста з високим рівнем художньо-образної культури, підготовка до самостійної творчої роботи.

До основних завдань курсу належить вивчення



  • ключових мистецтвознавчих термінів та категорій;

  • процесів стилістичного та іконографічного розвитку;

  • шедеврів світового та українського мистецтва;

  • творчих біографій визначних митців (архітекторів, живописців, скульпторів, графіків);

  • соціального та комунікативного значення українського мистецтва в історичному контексті.

У методичному виданні розглянуто властиві українській художній традиції феноменальні мистецькі явища, що становлять шедеври світового значення: мистецтво Трипілля, золотарство Скіфії, архітектуру, мозаїки і фрески Київської Русі, мистецтво українського Ренесансу, бароко, рококо, класицизму і романтизму, яскравий український авангард, з яким суттєво пов’язано художнє мислення XX століття, творчість митців українського зарубіжжя.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО практичних занять
Основним змістом курсу «Історія українського мистецтва» є розкриття найважливіших етапів розвитку українського мистецтва, аналіз його основних напрямів і стилів, характеристика видів, жанрів і окремих творів образотворчого мистецтва України. Практичні завдання навчального курсу полягає в тому, щоб об’єднати характеристику епохи з глибоким мистецьким аналізом кожного твору, розглядаючи його як вияв історичного розвитку мистецтва, в тісному зв’язку з минулим і майбутнім, показуючи єдність конкретно-історичного і національного, всесвітньо-історичного і загальнолюдського.

Мета курсу – допомогти студентам глибше оволодіти знаннями з історії українського мистецтва, його складовими: архітектури, скульптури, живопису, ікономалярства, графіки, декоративно-прикладного мистецтва, народного мистецтва тощо.

Традиці́йна украї́нська культу́ра, Українське народне мистецтво - це пласт української культури, пов’язаний з відтворенням світосприйняття українського народу, його психології, етичних настанов і естетичних прагнень, що охоплює всі види народної творчості, традиційно притаманні Україні: музику, танці, пісні, фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво, що розвиваються, як єдиний комплекс, і органічно входять у життя народу протягом усієї його історії.
Декоративно-ужиткове мистецтво - один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди.
Для цього пропонуються відповідні практичні заняття, завдання для самостійної роботи студентів, орієнтовна тематика рефератів та мультимедійних презентацій, розгорнутий список літератури до кожної теми.
Практи́чні заня́ття - форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Важливою складовою методичного видання є ілюстративний супровід, у якому представлено основні архітектурні споруди, твори образотворчого мистецтва: ікономалярства, живопису, графіки, скульптури; народного декоративно-прикладного мистецтва України.

Методичні вказівки пропонують структуровану підготовку до практичних занять, організації самостійної роботи з дисципліни «Історія українського мистецтва». Скориставшись методичними порадами, студент зможе ефективно розподілити навчальний час, визначити домінанти основних мистецьких реалій та долучитися до невичерпної скарбниці духовного доробку українського народу.

Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.

Структура та зміст методичних рекомендацій до виконання практичної роботи органічно поєднує попередній досвід в царині вивчення українського мистецтва та залучення новітніх технологій – роботи з Інтернет-ресурсами, мультимедійними матеріалами і електронними документами.

Завдання для самостійної роботи виконуються у позааудиторний час. Студенти повинні відповідно до списку рекомендованої літератури самостійно протягом семестру:



    • написати один реферат на одну із запропонованих тем;

    • підготувати ілюстроване повідомлення про пам’ятки українського мистецтва або мультимедійну презентацію з текстовим коментарем.

Кількість балів. Критерії оцінювання. Усього за результатами практичної роботи студенти денної форми навчання можуть набрати 40 балів. Загальна сума балів складається з наступного:

  • реферат, оформлений за всіма правилами, у разі успішного захисту оцінюється в 5 балів;

  • відповіді на практичних заняттях оцінюються у 4 бали;

  • ілюстроване повідомлення або мультимедійна презентація оцінюються у 5 балів. Робота повинна бути змістовною і оформленою на високому естетичному рівні.

Складовою практичної роботи студентів є опрацювання теоретичного і додаткового ілюстративного матеріалу, ознайомлення з найвизначнішими пам’ятками та митцями українського мистецтва.

Формування даного розділу передбачає перелік ключових мистецтвознавчих термінів, шедеврів українського мистецтва, творчого доробку найвизначніших митців в контексті стильових та історичних особливостей розвитку українського мистецтва відповідно до тематики практичних занять. Контрольні запитання для самостійного опрацювання подаються в кінці кожної теми. Список рекомендованої літератури дозволяє більш детально опрацювати окремі питання. Таке подання відповідає тематичному плануванню згідно робочої програми навчальної дисципліни „Історія українського мистецтва” і дозволяє студенту чітко структурувати матеріал, що допоможе при виконанні контрольних тестових завдань.



Тема 1

Мистецтво палеоліту, неоліту та епохи міді-бронзи
Мета та завдання: розгляд культури періоду палеоліту, неоліту та епохи міді-бронзи, катакомбної культури, характеристика особливостей житлового будівництва, живопису, творів декоративно-прикладного мистецтва, кераміки, дрібної та статуарної пластики.
Катако́мбна культу́ра - археологічна культура епохи ранньої бронзової доби.

Практичне заняття 1. Мистецтво палеоліту, неоліту та епохи міді-бронзи.

  1. Пам’ятки палеолітичного мистецтва

  2. Мистецькі особливості неолітичного мистецтва

  3. Характеристика культури епохи міді-бронзи

Періодизація кам’яного віку. Головні ознаки первісної культури: синкретизм (нерозчленованість); гомогенність, або однорідність; наявність системи табу; домінування образно-чуттєвого сприйняття світу; міфологічна свідомість.

Неолітична революція та її роль у культурі людства. Основні надбання людства у період неолітичної революції: перехід до продуктивних форм господарювання, осілий спосіб життя, збільшення кількості населення, формування етносів і націй, поява ремесел, формування у людини абстрактного мислення, поява писемності, формування релігійного культу.

Міфоло́гія або мітологія (грец. μυθολογία від μῦθος - переказ та λόγος - слово; виклад стародавніх сказань, переказів) - сукупність пов'язаних міфів певних людських спільнот. Архаїчні міфи здебільшого елементарні за змістом, позбавлені зв'язної фабули та не утворюють чітких міфологій.
Неолітична революція - історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності.
Первісна культу́ра - культура первісної доби, найбільшого періоду в історії людства - від виникнення людини (близько мільйона років тому) і до появи державності.
Ми́слення - це процес опосередкованого й узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях, в результаті якого формується інтелект особистості.
Релігі́йний культ (лат. cultus - поклоніння, шанування) - система релігійних дій, предметів і символів, випробуваних у релігійній практиці впродовж певного часу та змінюваних за потребою. Пов'язаний з релігійними уявленнями вірян і спрямований на задоволення їхніх релігійних потреб.

Пізній палеоліт в Україні (35-10 тис. р. до н.е.). Зростання населення й розвиток будівництва житла. Початки будівництва пізнього палеоліту.

Палеолі́т (від грец. παλαιός - давній і грец. λίθος - камінь) - давня кам'яна доба, найдавніший період людського суспільства. Щодо тривалості палеоліту є різні думки (від 3 млн до 100-150 тис. років тому).
Житлові споруди пізньопалеолітичної людини в Мізині (Чернігівщина, поблизу м. Новгород-Сіверський), Межиріччі (середня течія р.Дніпро), Добраничівці (притока Дніпра р.Супой), Пушкарях (басейн р.Десна) та ін. Основний будівельний матеріал.
Будіве́льні матеріа́ли - це різні за складом, структурою, формою та властивостями речовини, застосовувані безпосередньо для будівництва споруд або для виготовлення з них збірних елементів на спеціалізованих підприємствах.

Печерний культовий об’єкт Кам’яна Могила. Печерна стоянка Молочний Камінь (Закарпаття).

Моло́чний Камінь - карстова печера в Українських Карпатах; геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташована в Тячівському районі Закарпатської області, на північ від села Велика Уголька, в межах Угольсько-Широколужанського заповідного масиву.
Пам’ятки зі стоянки Мізин.

Пластика палеоліту. Розвиток пластики 30-10 тис. років до н.е. Чуринги – своєрідні культові предмети.

Цикл петрогліфів Кам’яної Могили. Рельєфні композиції гроту Мамонта: група із чотирьох биків, група трьох биків, рельєф із зображенням Мамонто-Бика, група із зображенням Чаклуна. Поліморфне зображення Мамонто-Бика.

Кругла пізньопалеолітична пластика. Жіночі та анімалістичні статуетки із місцевостей Костенки, Гагаріно, Авдєєве, Мізин. Палеолітичні “Венери”. “Мізинський” орнамент.



Нова кам’яна доба. Відтворювальне господарство, кераміка, відтискна техніка розщеплення, шліфування, свердління, елементи духовної культури.

Розвиток неоліту України (середина VIII – початок IV тис. до н.е.). Докерамічний період розвитку неоліту (з середини VIII до середини VII тис. до н.е.). Основні археологічні культури: кукрецька в Запорізькій обл. (Кам’яна могила І), в’язівоцька на Полтавщині (В’язівок IV), буго-дністровська в басейнах Південного Бугу та Дністра (Заньківці), Таш-Аїр в Гірському і степовому Криму (Таш-Аїр, Фронтове IV), платовоставська на Луганщині (Зимівники-1-3, Должик, Мурзіна балка).

1. Археологі́чна культу́ра - термін, уживаний для позначення спільності (комплексу) подібних між собою археологічних пам'яток, що відносяться до одного часу й поширені в певній місцевості. АБО
Духо́вна культу́ра - складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.
Південний Буг, Бог, рідше Біг (дав.-гр. ‛Ύπανις - Гіпаніс, крим. Aqsu - Ак-Су, пол. Boh) - річка на південному заході України. Бере початок на Поділлі і впадає до Бузького лиману Чорного моря.
Загальні риси докерамічних неолітичних культур.

Керамічна фаза неоліту. Етапи: ранній (6500-6000 рр. до н.е.), середній (6000-5500 рр. до н.е.), пізній (5500-3900 рр. до н.е.).

Могильники маріупольського типу (басейни Дніпра, Сіверського Дінця, територія Північного Приазов’я). Культ черепу.

Трипільська археологічна культура (середина VI тис. до н.е. - початок III тисячоліття до н.е.). Будівництво Трипілля. Розташування і планування поселень. Ранні поселення Трипілля (4000-3600 pp. до н.е.). Середній етап розвитку трипільської культури (середина IV тис.

Трипі́льська культу́ра, культу́ра Кукуте́нь (рум. Cucuteni, або культурна спільність «Кукуте́нь-Трипі́лля») - археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині, у зазначеній «розширеній» назві культури присутня ще й назва румунського села Кукутень.
до н.е.). Величина поселень, їх конструкція і форма (поселення Майданецьке, Доброводи, Тальянки, Усатове, Маяки, Стойкань, Градениці, Паланка, Слободзея).

Культури Михайлівського зразка та Кемі-Оба (середина III тис. до н.е). Антропоморфні стели. Монументально-сепукральна (похоронна) архітектура. Курганний могильник мідного віку (с. Вербівка на Черкащині).

Ямна культура ( III тис. до н.е.). Курганні поховання. Сакральні споруди катакомбної культури Приазов’я (курганне святилище с.

Сакра́льна архітекту́ра (від лат. sacer - священний), або релігійна архітектура - вид архітектури, що пов'язана з певною релігією. Основними прикладами сакральних споруд є церкви, костели, собори, мечеті.
Виноградне Токмакського району).

Живопис Трипілля. Настінний живопис трипільців. Розписна трипільська кераміка. Кераміка раннього періоду Трипілля. Орнаментальний декор.

Кераміка. Штампований орнамент. Спірально-меандровий орнамент. Типи господарського, кухонного і культового посуду. Локальні способи орнаментації посуду. Трипільський кольоровий розпис кераміки.

Антропо- та зооморфна пластика: Лука-Врубловецька на Дністрі, Сушківка на Уманщині, Усатове на Одещині, Гренівка на Кіровоградщині, Шипинці на Буковині, Троянів на Житомирщині, Гребені на Київщині, Кошилівці на Тернопіллі, Озаринці на Вінниччині.

Теракотові жіночі статуетки. Трипільські мадонни. Теракотові моделі житла.

Меморіальні степові антропоморфні стели періоду міді-бронзи V-III тис. до н.е. Іконографія, композиційне вирішення, пластичні засоби образної мови. Стели із с. Наталівка на Дніпропетровщині, с. Білогрудівка на Уманщині, із Новочеркаська на Дону, с. Казанків у Криму, с. Федорівка на Полтавщині, Керносівський ідол з Дніпропетровщини.

Керносівський ідол - кам'яна статуя епохи мідної доби, III тис. до Р. Х. Знайдений в 1973 році у с. Керносівка Новомосковського району Дніпропетровської області.
Усатівська стела.

Катакомбна культура (XVIII-XVII ст. до н.е. Новий поховальний феномен – творення портрета людини на модельованих черепах. Культ черепів (Чатал-Гуюк).

Археологічні знахідки доводять, що в період палеоліту одними з перших були заселені Закарпаття, Крим і Середнє Подніпров’я. У 70-х рр. ХХ ст. біля сіл Королеве та Молодове Чернівецької обл. на Закарпатті, біля с. Мізин на Десні Чернігівської обл. та ін. були знайдені стоянки первісної людини часів палеоліту. Носії цієї культури виготовляли примітивні крем’яні та кістяні знаряддя праці (наконечники, різці, рубила, вістря, відщепи, скребки);

Пе́рвісне суспі́льство - тривалий період в історії людства: від початкового етапу становлення людини та суспільства і до виникнення перших цивілізацій. Період в історії людства до винаходу писемності, після чого з'являється можливість історичних досліджень.
Орудия труда☃☃- понятие марксистской политэкономии, которое означает «все вещи, с помощью которых человек действует на предмет своего труда и преобразовывает его».
будували житла з дерева, кісток, покритих шкурою тварин; займалися збиральництвом та полюванням; виготовляли прикраси з орнаментом (намиста, браслети), фігурки тварин, людей, зокрема жінок («первісні венери», образи матері-прародительки). У с. Мізин був знайдений унікальний набір 16 кістяних музичних інструментів.
Музи́чний інструме́нт - інструмент, призначений для виконання музики. В принципі будь-який інструмент, що здатний відтворювати звуки за певних умов і в певних музичних традиціях може бути використаним, як музичний.
У цей період з’являються не лише зачатки мистецтва, а й релігійних уявлень (анімізм, тотемізм, фетишизм, магія).
Релігі́йні уя́влення - складне питання історії стародавнього людства, основане на гіпотезах науковців. Включають політеїстичне вірування предків: фетишизм, анімізм, тотемізм, магія, шаманізм; припускають, що з політеїзму розвинувся монотеїзм.
У добу мезоліту на теренах України продовжує існувати мисливський привласнювальний тип господарювання; використовується лук і стріли, розвивається рибальство; приручено собаку; започатковуються форми первісної племінної організації; основою суспільного устрою стає матріархат; для обробки дерева використовується кам’яне долото, сокира, тесло; виготовляються нові знаряддя – ножі, кинджали, списи з ріжучими кам’яними пластинами; з’являються зооморфні й антропоморфні зображення.

Пізній палеоліт в Україні (35-10 тис. р. до н.е.) характеризується зростанням населення й розвитком будівництва житла.


Рекомендована література для поглибленого опрацювання теми

    1. Художня культура України: Навч. посіб. / Л.М. Масол, С.А. Ничкало, Г.І. Веселовська, О.І. Оніщенко; За заг. ред. Л.М. Масол. – К., 2006.

    2. Давня історія України. T.l. (1997) – К., 1997.

    3. Кифішин А.Г. Жерці Чатал-Гуюка на Кам’яній Могилі // Укр. світ. – 1996. – № 4-6.

    4. Кифишин А.Г. Древнее святилище Каменная Могила. Опыт дешифровки протошумерского архива ХІІ-ІИ тыс. до н.э. – К, 2001. – Т. 1.

    5. Крвавич Д. Універсалізм дизайну як мистецтва ідеї, форми і функцій // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Художня освіта: 36. наук, праць. — Львів, 2000. — С. 325-338.

    6. Леві-Строс К. Первісне мислення / Перекл. з франц. – К, 2000.

Тестові завдання:

У науці усталеною є думка, що образотворче мистецтво з’явилося у:

1) верхньому палеоліті;

2) середньому палеоліті;

3) нижньому енеоліті;

4) мезоліті.
Анімізм – це:


  1. віра в існування душі та духів;

  2. віра в потойбічне життя;
    Життя після смерті (англ. Afterlife) - релігійне і філософське уявлення про продовження свідомого життя людини після смерті її фізичної оболонки. У більшості випадків подібні уявлення обумовлені вірою в безсмертя душі, характерною для деяких релігійних і релігійно-філософських світоглядів.


  3. віра у надприродну спорідненість людей із тваринами чи рослинами;

  4. віра в надприродну силу, що править світом.


Тотемізм – це:

  1. віра в існування душі і духів;

  2. віра в надприродну силу, що править світом;

  3. віра у надприродну спорідненість людей із рослинами і тваринами;

  4. віра у надприродні можливості матеріальних предметів.


Живопис верхнього палеоліту можна охарактеризувати як

1) натуралістичний;

2) геометризований;

3) матеріалістичний;

4) ідеалістичний.

Давні наскельні зображення Кам’яної Могили відкрив і дослідив:

1) Б. Рибаков;

2) В. Хвойка;

3) В. Даниленко;

4) М. Веселовський.
Петрогліфи це написи:

1) на пергаменті;

2) на дереві;

3) на камені;

4) на папірусі.
Кам’яна Могила слугувала для:

1) культових ритуалів і житла;

2) культових ритуалів;

3) житла;

4) поховання.
Період культури Трипілля датується:

1) ІV – ІІІ тис. до н.е.;

2) ІІІ – ІІ тис. до н.е.;

3) ХІІ – Х тис. до н.е.;

4) 100-200 р. н.е.
Епоха слави та величі трипільської культури припадає на:


  1. 3200–2600 рр.
    Трипі́лля - село Обухівського району Київської області. Відстань до райцентру становить близько 15 км і проходить автошляхом Р19.
    до н.е.;

  2. 4300–3200 рр. до н.е.;

  3. 5100–4300 рр. до н.е.;

  4. 2600–1000 рр. до н.е.


Матеріалом для пластики Трипілля найчастіше була:

1) бронза;

2) кістка;

3) камінь;

4) керамічна глина – теракота.
Хто перший описав трипільські пам’ятки Галицького Поділля?


  1. В.Хвойка;

  2. А.Шнайдер;

  3. Г.Шліман;

  4. М.Відейко.



  1   2   3   4