Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Методичні вказівки до практичних занять для бакалаврів спеціальності 191 «Архітектура та містобудування»

Методичні вказівки до практичних занять для бакалаврів спеціальності 191 «Архітектура та містобудування»




Сторінка4/4
Дата конвертації22.03.2017
Розмір0.81 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4

Словник


а

Абсида – апсида (грец. склепіння)виступ будівлі, здебільшого півкруглий в плані (зовні іноді багатокутний або квадратний), перекритий півкуполом або зімкнутим півсклепінням. Вперше абсиди з'явились в давньоримських базиліках. У християнських церквах абсидавівтарна частина, яка орієнтована зазвичай на схід.

Абсолютизм (лат. absolutus необмежений)форма державного правління, за якої верховна влада повністю належить монархові (імператору, царю, королю тощо).

Абстракціонізм (лат. abstractusвідокремлений, відірваний)напрям у модерністському мистецтві XX ст., що цілком відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ.

Абстракція – мислене відокремлення окремих властивостей предметів і перетворення їх у самостійні об'єкти (наприклад, електропровідність, твердість, вартість і т. п.). Більшість наукових понять утворені в такий спосіб.

Авангардизм (фр. Avante garde передовий загін)узагальнюючий термін для позначення новаторських напрямів у художній культурі XX ст., для яких характерний пошук нових, нетрадиційних засобів вираження.

Акмеїзм (rp.akmeвершина, розквіт, вищий ступінь чого-небудь)модерністська течія в російській поезії початку XX ст.
Вищий ступінь - граматична категорія прикметника й прислівника, яка позначає більший ступінь прояву ознаки (якості) порівняно з тією ж ознакою, позначеною звичайним ступенем; один із ступенів порівняння, поряд зі звичайним і найвищим.
Акмеїсти проголосили відхід від символізму з його містицизмом, зашифрованою багатозначністю слова, прагненням повернутися до світу реальності. Для поетів-акмеїстів характерна філософська проблематика і відмова від соціальних проблем.

Андеґраунд (англ. underground – підпілля)нелегальне, яке не підтримується або, навіть, переслідується офіційною владою, явище художньої культури. У 40-х pp. XX ст. термін вживався для означення некомерційних фільмів. Пізніше почав використовуватися до певних напрямів інших видів художньої культури.

Анімізм (від лат. animaдуша, дух)уявлення про душу, в основі якого лежить уявлення про природу як живу основу; одухотворення неживої природи.

Антропогенез – процес формування людини, переходу від тварини до розумної істоти.

Антропотеокосмізм – нероздільність людської, божественної і природної сфер діяльності; сприйняття світу як ніким не створеного, світуяк вічно живого вогню. Таке світосприйняття було характерним для світогляду стародавніх слов'ян.

Антропоцентризм (грец. бнисщрпт – людина і лат. centrum – центр)різновидність телеології, філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена богом "за своїм образом і подобою".
Філосо́фія - (дав.-гр. φιλοσοφία, дослівно: любов до мудрості) особлива форма пізнання світу, що виробляє систему знань про фундаментальні принципи буття людини, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його основних проявах..
Це також принцип, відповідно до якого людина є завершенням еволюції світобудови. Сам термін був вперше вжитий в добу Відродження. Суть його полягає в тому, що центр Всесвіту переноситься від проблем світобачення до конкретних проблем людини.

Апокрифи (від грец. apokryphos – таємний, прихований)книги, твори на біблійні теми, проте вони не увійшли до складу біблійного канону, офіційно не визнані, близькі до житійної літератури.
Біблійний канон - сукупність книг Біблії, що визнаються церквою богонатхненними і застосовуються в богослужінні як Священне Писання.


б

Барельєф (фр. basнизький і фр. relief)скульптурна композиція виконана на площині і пов'язана з тлом. Відповідно до висоти розрізняють високий рельєф (горельєф) і низький (барельєф або плоскорізьба).

Бароко (від італ. baroccoвигадливий, дивний)мистецький та архітектурний напрям, який зародився в Італії та Іспанії у середині XVI ст., поширився на інші європейські країни, існував протягом XIV-XV ст., для якого характерні грандіозність, декоративна пишність, мальовничість, багатство контрастів світла і тіні, вигнутість ліній в архітектурі. Виник в Італії. Порівняно із Західною Європою стиль бароко в Україні поширився із значним запізненням (друга половина XVII-XVIII ст.).
Усього на території Європи станом на 2008 рік - 45 незалежних країн та 6 залежних територій.
Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.
українське бароко характеризується поєднанням європейського бароко з національними рисами. Українське бароко ще називають мазепинським, козацьким бароко. Мазепинське бароко – новий тип церкви, архітектура якої виражає ідею української державності.

Билини – героїчний епос Київської Русі, який виник за княжої доби. У змісті билин відображено зміни у світогляді древніх русичів: співіснування двох світоглядних систем - міфологічної і християнської.

Бієнале – виставка, фестиваль і т. ін., що проводяться раз на два роки.

Боді-арт (англ. body-art, мистецтво тіла)один з модерністських напрямів, представники якого розглядають власне тіло як матеріал і об'єкт художньої творчості, розмальовують його, роблять надрізи, вдаються до демонстрації різних поз.

Братства – всестанові, загальнонаціональні організації, що створювалися у кінці XVIна початку XVII ст. при церквах і монастирях. Православні церковні братства матеріально підтримували церкву, відкривали школи, займалися книгодрукуванням та благодійництвом. Братства відігравали велику роль у боротьбі проти полонізації та окатоличення, відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців.

Братські школи – навчальні заклади в Україні XVI-XVIII ст. Почали створюватись у 80-х роках XVI ст. на кошти міщан, а тому набули назви братських. Першою з'явилась Львівська братська школа (1586 p.).
Бра́тства - національно-релігійні громадські організації руських (українських і білоруських) православних міщан у XVI–XVIII ст. Виникли на базі традиційних церковних братств при парафіяльних храмах.
Льві́вська бра́тська шко́ла - перша братська школа в Україні. Заснували її у Львові близько 1585 діячі Львівського братства Ю. Рогатинець, І. Рогатинець, І. Красовський та ін.
Згодом аналогічні школи виникли у Рогатині, Перемишлі, Вінниці, Немирові, Кременці, Кам'янець-Подільському, Києві (1615 р.) тощо. Головна увага братських шкіл була спрямована на вивчення рідної мови, пізніше грецької й латинської мов. Братські школи були важливими осередками формування національної свідомості, засобами боротьби за національну незалежність.

в

Вертеп – народний ляльковий театр, поширений в Україні за доби бароко. Вертеп складається з різдвяної драми та сатирично-побутової інтермедії. Основним є сюжет про народження Ісуса Христа, погоня Ірода.
Братські школи - навчальні заклади в Україні у 16-18 ст., які організовувалися при братствах - громадських організаціях православних міщан з метою зміцнювати православ'я і чинити опір денаціоналізаційним впливам латинських (єзуїтських) і протестантських шкіл.
Незале́жність - можливість приймати самостійні рішення, які підкорюються власним бажанням та інтересам і не потребують зовнішніх вказівок та наказів. Незалежність для держави - політична самостійність, відсутність підлеглості, суверенітет.
Христос (від дав.-гр. Χριστός) - букв. «Помазанець». Це переклад єврейського слова מָשִׁיחַ (Машиах). У сучасному використанні термін зазвичай стосується Ісуса Христа. «Ісус Христос» означає «Ісус Помазанець».
Також персонажами вертепу є запорожець, циган, лях, москаль, селянин тощо. Найдавніші тексти вертепної драми збереглися з другої половини XVIII ст.
Вертепна драма - художній твір, що складається з двох частин: різдвяної драми і механічно приєднаної до неї сатирично-побутової інтермедії; перша частина («свята») - більш-менш стійка, друга («народна») змінюється залежно від місцевих умов, історичного періоду, здібностей самого вертепника.
(Сокирницький вертеп, 1771 р.)

Відродження – найвизначніша перехідна епоха історії людства. Термін" Відродження" було введено в ужиток у XVI ст. італійським живописцем та істориком мистецтва Джордано Базарі, у точному розумінні стосується лише Італії XV ст. середини XVI ст.

Вірування – релігійні уявлення людей, які сприймаються на віру і становлять основу релігійного світогляду, обрядів та ритуалів.
Релігійний світогляд (від лат. religio - благочестя, святість) ґрунтується на вірі у надприродні сили. Релігії на відміну від більш гнучкого міфу властиві жорсткий догматизм та добре розроблена система моральних заповідей.


г

Гіперреалізм (англ. пуреггеаіізт – підвищення, надмірність і реалізм)течія в образотворчому мистецтві США і Європи, представники якої намагаються ретельно копіювати фотографію за допомогою живописних і графічних засобів.

Глобалізація – нова форма взаємодії між націями, економічними та політичними системами, значно розширює культурно-інформаційні контакти між народами і державами, впливає на управління, виробництво, торгівлю, ринок праці, політичні утворення та інші суспільні інституції і процеси.

Гончарство – традиційне народне ремесло, виробництво глиняного посуду, а також інших глиняних виробів (кахлів, іграшок, скульптур). Виникло в епоху неоліту і являло собою значний крок у розвитку продуктивних сил. За доби енеоліту гончарні вироби, окрім утилітарного призначення, починають виконувати й естетичну функцію: їх починають оздоблювати орнаментом, розфарбовуватися глиняними кольоровими фарбами.
Ринок праці - це система суспільних відносин, пов'язаних з купівлею і продажем трудових послуг працівників (послуг праці).
Утилітари́зм - багатозначний термін, зокрема, в залежності від контексту: Ідеалістичне філософсько-етичне вчення, в основі якого лежить оцінювання речей, предметів, процесів, явищ з точки зору їх корисності, можливості їх використання для досягнення цілей і задоволення потреб; зародилося у Великій Британії в XIX ст.


Гравюра (франц. gravure, graver – вирізати, висікати)вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, виконаного художником-гравером на спеціально підготовленій дошці або ж друкарській формі;
Друка́рська фо́рма - скомплектований типографський набір, пластина, циліндр тощо, поверхня яких містить друкуючі та пробільні елементи. Призначена для багаторазового одержання друкарських відбитків. Взаємне розташування друкуючих і пробільних елементів визначає спосіб друку.
пластина, на якому вирізьблено малюнок.

Графіка (грец. Graphikл, grapheпишу, креслю, малюю)вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері за допомогою пензля, олівця, пера тощо.

Графіка книжкова – друковані художні зображення, в основі яких лежить графічний малюнок.

Графіті – стародавні написи і малюнки, зроблені гострими предметами на стінах, ремісничих виробах.

Гривна, торквес – нашийна прикраса, що мала форму гладкого, або витого обруча із дорогоцінного металу. У історичний період до Київської Русі, найчастіше із золота, пізнішезі срібла. В Київській Русі використовувалася як грошова одиниця.
Благоро́дні мета́ли (шляхе́тні мета́ли) - метали, що належить до групи кольорових металів, які мають високу хімічну стійкість і умовно поділяються на дві підгрупи: дорогоцінні метали (золото, срібло) і платинові метали (платина, паладій, родій, іридій, рутеній, осмій).
Гро́ші - особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів та послуг. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу.


Гуманізм – 1) ідейний напрям у культурі Відродження, який обстоював право на існування світської культури, незалежної від релігії; 2) риса світогляду, яка в розумінні людини виходить з "вічних цінностей" і "природних прав". Гуманізм долає національні, расові, релігійні та соціальні обмеженості у ставленні до людини.

д

Дадаїзм (фр. dadaisme, від dadaдитячий коник, переносно-дитячий лепет) - модерністська течія в літературі й образотворчому мистецтві Західної Європи початку XX ст. Характерні риси дадаїзму: антиестетизм, зумисний примітивізм. Дадаїзмпопередник сюрреалізму.

Декор – сукупність елементів, що становлять зовнішнє оформлення архітектурної споруди або його інтер'єрів, може бути живописним.

Дикість – період історії первісного суспільства, у сучасній археологічній періодизації відповідають палеоліт і мезоліт. Цей період характеризуються поступовим виділенням людини з тваринного світу, привласнення готових продуктів природи, створенням перших найпростіших знарядь праці, добування вогню.
Твари́ни (лат. Animalia або лат. Metazoa) - царство переважно багатоклітинних еукаріотичних (ядерних) організмів, однією з найголовніших ознак якого є гетеротрофність (тобто, споживання готових органічних речовин) та здатність активно рухатись.
Бере початок у період появи людини і закінчується виникненням гончарства. Виникає перша форма суспільно-економічних відносин "первісне людське стадо", яке мешкає на певній території і є невеликою групою людей без професійних та соціальних відмінностей.

Дитинець – укріплена центральна частина давнього міста на Русі.

Думи - народні епіко-ліричні пісенні твори героїчного, рідше соціально-побутового змісту. Слово "дума" часто зустрічається у давньоукраїнських рукописних джерелах на означення думки, мислення. Згодом набуло іншого змісту і ним почали визначати жанр епічного поетичного твору, епічної пісні героїчного плану.

е

Еклектика – поєднання в одному вченні, стилі несумісних, часто суперечливих елементів. Еклектика свідчить про кризу в духовному розвитку, відсутність довершеної системи, яка б подолала ці суперечності.

Експресіонізм (фр. expressionвиразність, вираження)напрям у європейській літературі та мистецтві перших десятиліть XX століття. Головним в експресіонізмі проголошувалося вираження суб'єктивних уявлень митця, що зумовило потяг до ірраціональності, загостреної емоційності та гротеску.

Епоха Відродження – період в історії культури Західної Європи, який почався в Італії в кінці XIII ст.
Історія культури - розділ історичної науки та культурології, присвячений вивченню розвитку і взаємодії аспектів людської діяльності, так чи інакше пов’язаних з культурою. Крім того, історія культури є окремою соціально-гуманітарною академічною дисципліною.
, зайняв в більшості європейських країн XIV-XVI ст., а в Іспанії та Англії тривав до початку XVII ст. Термін "Відродження" першим почав вживати Джорджiо Базарііталійський художник XVI ст., учень Мікеланджело і перший дослідник сучасного йому мистецтва, автор книги "Життєписи найбільш знаменитих живописців, ваятелів і зодчих".

Етнос (від гр. еїпоз – плем'я, народ)історично сформована стійка єдність людей, культурна спільність якої зумовлює єдність психічного самовідчуття.

Етноцентризм – перевага культурних цінностей власного народу над усіма іншими.

ж

Живопис – вид образотворчого мистецтва, художнє відображення видимого світу фарбами на будь-якій поверхні (полотні, дереві, папері, стіні тощо). Живопис є однією з форм суспільної свідомості, засобом пізнання світу. Найважливішим зображальним та емоційним засобом живопису є колір. Відповідно до призначення творів живопис поділяється на монументальний, станковий, театрально-декораційний і мініатюру. За тематикою живопис поділяється на жанри: побутовий, історичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістичний.

Житія – життєписи людей, яких церква прирівнювала до лику святих, удостоювала церковного шанування і поминання. Складання житія були неодмінною умовою канонізації, тобто визнання святості.

з

Зернь – дрібні позолочені кульки, що впаювалися в персні та інші прикраси за часів Київської Русі.

Золоті ворота – головна урочиста брама давнього Києва, визначна пам'ятка архітектури часів Київської Русі. Споруджено 1037 р. за доби Ярослава Мудрого. Назва походить від позолоченого золотого купола надбрамної церкви.

і

Ідол – в язичницьких релігіяхоб'єкт культу, предмет, який уособлює божество, зображує його або сам є об'єктом поклоніння.
Язи́чництво (стцерк.-слов. языкъ - «народ») - прийнятий у християнському богослов'ї і частково в історичній літературі термін, що означає всі неавраамічні релігії. Поширене не зовсім точне вживання терміна щодо всіх політеїстичних (багатобожних) релігій.


Ізборники – хрестоматії, книги, в яких містилися матеріали, уривки з інших творі.

Іконографія – правила зображення певного сюжету або особи, пов'язані з релігійною тематикою.

Іконопис – мистецтво писання ікон. Це мистецтво особливо характерне для православної традиції.

к

Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад, визначний освітній і культурний центр України.
Культурний центр - широко використовуване для позначення організацій, а також будівель або їх комплексів, призначених для зосередження, примноження і просування в життя, що оточує їх, суспільства - тих чи інших цінностей, традицій і практик, що лежать у сфері культури і мистецтва.
Православ'я або Православне християнство - збірний термін, який включає в себе Православну церкву та Давньосхідні православні церкви.
Ви́щий навча́льний за́клад (ВНЗ, виш, вуз) - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, має один з чотирьох рівнів акредитації, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.
Створена 1632 р. в результаті злиття Київської братської школи (засн.
Ки́ївська бра́тська шко́ла - одна з братських шкіл в Україні у 17 столітті, заснована у 1615 році Київським братством за зразком єзуїтських освітніх закладів (на деревориті Ковдена 1869 р. зображено Київський Братський монастир, в якому свого часу містилось Київське братство).
1615) з Лаврською школою (засн. 1631). Об'єднаний навчальний заклад отримав назву Києво-Могилянська колегія на честь свого засновника митрополита П. Могили. У 1701 р. колегія одержала статус академії. Випускники академії зробили значний вклад у розвиток освіти і культури не лише в Україні, але й у Росії, Білорусі, інших країнах. Існувала до 1817 р.

Києво-Печерський лавра – православний чоловічий монастир, заснований 1051 р. у Києві. Відіграла значну роль у розвитку української культури, була центром літописання, іконопису, книгодрукування. Назву "Печерська" отримала від печер, в яких мешкали його перші поселенці-ченці. Засновниками Києво-Печерського монастиря вважаються ченці Антоній і Феодосій.

Києво-Печерський патерик – збірка творів про історію Києво-Печерського монастиря та його перших подвижників, яка була складена у першій третині XIII ст. (1215 -1230 рр.)

Київська Русь – ранньофеодальна держава з центром у Києві. Існування Київської Русі охоплює період з IX ст. по 40-і рр. XIII ст. Відіграла визначну роль в історії східних слов'ян.

Кирилиця – один з двох слов'янських алфавітів (другийглаголиця), який було утворено на основі грецької абетки на рубежі IX-X ст.
Гре́цька абе́тка (грец. Ελληνικό αλφάβητο) - абетка, що використовується в грецькій мові для писемності з 9 сторіччя до н. е. Найперша абетка у вузькому сенсі, на її основі створено латинську та кириличну абетки.
і названо на честь Кирила - визначного просвітника і місіонера християнства. Кирилиця нараховувала 43 літери, які мали не лише фонетичне, а й числове значення. Представляла собою південнослов'янський мовний діалект. Нею написані всі відомі твори XI та інших століть: "Остро-мирове Євангеліє", Ізборники Святослава 1073 і 1076 pp. "Слово про закон і благодать", "Мстиславове Євангеліє", "Повість минулих літ" та ін.

Кінетичне мистецтво (гр. kinemosруховий, рушійний)напрям у західному мистецтві 50-60-х років XX ст. Представники цього напряму намагалися створювати рухомі конструкції, вдавалися до світових ефектів.

Кітч (нім. Kitschдешева продукція, несмак, verkitschenдешево продавати)напрям у сучасній культурі, розрахований на масового споживача, що характеризується примітивністю, безідейністю, розважальністю; масова продукція, позбавлена смаку і розрахована на зовнішній ефект.

Класицизм (від лат. classicus – зразковий) – художній стиль та естетичний напрям у європейській літературі та мистецтві XVII - XVIII ст., для якого характерне звернення до образів і форм античного мистецтва і літератури як ідеального художньо-естетичного еталона, сувора ієрархія жанрів, дотримання певних канонів, що були мірилом вартості творів цього стилю. В Україні класицизм набув поширення наприкінці XVIIIпершій половині XIX ст.

Колегія – школа, приватна гімназія XIVXVII ст., яка утримувалася на кошти меценатів.

Колти (однина: колт)характерні для слов'ян скроневі прикраси, що підвішувалася до головного убору на стрічці, чи металевих ланках-ряснах.

Конструктивізм – зближення архітектури з практикою індустріального побуту.

Контркультура (від лат. contra - проти) - напрям розвитку культури, який протистоїть офіційній, базовій, домінуючій традиційній культурі, будь-які форми девіантної поведінки.

Контрреформація (реформування католицизму)рух спрямований на оновлення католицької церкви, виник як реакція на поширення протестантизму.
Девіáнтна поведíнка (відхильна поведінка) - поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.
Католици́зм (лат. catholicismus) - найпоширеніший із напрямів християнства (близько 1 мільярда 196 мільйонів вірних у 2012 р.), який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти тих, хто вірить у Христа, - її «кафолічність» (універсальність, соборність).
Контрреформація тривала приблизно з 1560 року до кінця Тридцятилітньої війни.
Тридцятирічна війна - один із перших загальноєвропейських збройних конфліктів, який тривав з 23 травня 1618 по 24 жовтня 1648 року між двома угрупуваннями держав: габсбурзькою і антигабсбурзькою коаліцією за домінування на Європейському континенті.


Концептуальне мистецтво – одна з течій авангардизму, що розглядає художній твір як засіб демонстрацій ідей, понять, концепцій.
Худо́жній твір - термін, яким позначають твір, що має передусім естетичну або розважальну цінність. Здебільшого цей термін використовується, коли мова йде про твори літератури й кіно, тоді як картини, статуї тощо частіше називають витворами мистецтва.
Його представники відмовляються від створення традиційного художнього твору і звертаються до концептуальних об'єктів, що виступають у формі ідей чи проектів і супроводжуються написами, текстами, іншими позаестетичними засобами.

Кубізм – модерністська течія в західноєвропейському образотворчому мистецтві початку XX ст., представники якої зображували реальний світ у вигляді комбінацій геометричних форм (куба, кулі, циліндра, конуса тощо) та деформованих фігур.

Культ (від лат. cultusдогляд, вшанування)інститут вшановування та поклоніння речам, явищам, істотам, божествам.

л

Літопис – історико-літературний твір доби Київської Русі, в якому фіксувалися події за роками. Назва походить від структури літопису, де оповідь починалася зі слів "в літо". Пам'ятка літератури, цінне джерело для дослідження слов'янської історії з давніх часів до XIII ст.

м

Майоліка (від італійського MaiolicaМальорка)різновид кераміки, виготовляється з випаленої глини з використанням розписної глазурі.

Масова (або егалітарна) культура – напрям у культурі другої половини XX ст., розрахований на доступність широким верствам населення, знижений рівень сприйняття, розважальність.

Матеріальна культура – усі матеріальні предмети, створені людиною, а також винаходи та технології. До матеріальної культури входять такі сфери життєдіяльності людини: культура праці, матеріальне виробництво, культура побуту, культура проживання, культура ставлення до власного тіла та ін.
Матеріа́льне виробни́цтво - виробництво, безпосередньо пов'язане з виготовленням різапсу матеріальних цінностей або з наданням матеріальних послуг: перевезення вантажів, виконання будівельних, монтажних, земельних, ремонтних робіт.
Поділ культури на духовну та матеріальну - досить умовний: будь який об'єкт культури є складним поєднанням матеріальних і духовних елементів.

Мистецтво – форма культури, що виявляє творчий потенціал особистості та слугує історичним способом задоволення її естетичних потреб, художня творчість загаломлітература, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-ужиткове мистецтво, музика, танець, театр, кіно та інші види діяльності людини, що об'єднуються як художньо-образні форми відображення дійсності.

Мініатюра (італ. miniatura, лат. miniumсурик)1) живописний твір невеликого розміру, що характеризується тонкою технікою виконання на дереві, металі, порцеляні тощо; 2) невеличкий музичний або драматичний твір або театральна п'єса.

Мінімалізм (лат. minimalisнайменший) один з напрямів у мистецтві 60-70-х рр. XX ст., твори якого позбавлені зовнішньої декоративності, найчастіше зводяться до використання найпростіших геометричних фігур.
Дра́ма (грец. drama - дія) - один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.
Геоме́трія (від дав.-гр. γη - Земля і μετρέω - вимірюю; землеміряння) - розділ математики, наука про просторові форми, відносини і їхні узагальнення.
Мінімалізм представлений головним чином скульптурою і живописом.

Містерія (грец. mysterion – таїнство, служба)жанр релігійної драми XIIIсередини XVI ст. Основними групами містерій були різдвяні і великодні.

Модерн (фр. moderne – новітній, сучасний)умовна назва стильового напряму в європейському та американському мистецтві кінця XIXпочатку XX ст. Український модерн характеризується вдалим поєднанням українських національних традицій, характерних пропорцій української сільської хати та дерев'яної церковної архітектури із сучасним розумінням зручності. У декорі широко застосовувалися мотиви української вишивки, дерев'яного різьблення, кераміки.
Вишивка - один із видів народного декоративного мистецтва українців; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат.


Модернізм (фр. moderneсучасний, новітній)узагальнююча назва художніх напрямів XX ст. Модернізму властивий розрив з ідейними і художніми принципами класичного мистецтва, пошук нових художніх форм і виражальних засобів.

Мозаїка (фр. mosaique, італ. іт. mosaiko, від лат. musivum, букв. присвячене музам)зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток та інших матеріалів.

Монотеїзм (грец. mono – один і грец. theos – бог)віра в єдиного бога. Монотеїстичним є три основні світові релігії: християнство, іслам і буддизм.

H

Нава, також неф (фр. nef, від лат. navisкорабель)поздовжня або поперечна частина простору церкви чи громадської споруди, розташована між рядами колон, стовпів, арок або між зовнішньою стіною та поздовжньою колонадою або аркадою (синоніминеф, корабель).

Неокласицизм – художні течії другої половини XIX - початку XX ст., що ґрунтувалися на класичних традиціях античного мистецтва, мистецтва епохи Відродження та класицизму.

Неореалізм – напрям в італійському кіно і літературі 40-50-х pp. XX ст. Визначними рисами неореалізму є демократизм і гуманізм, увага до життя простої людини, наявність документальної основи твору (принцип вірності факту).

О

Образотворче мистецтво – мистецтво, в якому втілюються художні образи на площині (малярство, графіка тощо) та у просторі (скульптура).
Худо́жній о́браз - особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність.


Оп-арт (англ. op-art, скороч. від optical artоптичне мистецтво) напрям у мистецтві модернізму 60-х pp. XX ст., що розробляє в живописі й графіці декоративні ефекти простих геометричних форм, звичайно розрахованих на оптичний ефект.

Оранта – давньохристиянська Богоматір, заступниця людей; покровителька бідних; образ молитви. Оранта зображувалася з піднятими вгору рукамижест адорації (молитви). Оранта набула поширення в іконографії та живопису Візантії і Київської Русі.

Ордер (від лат. ordo – порядок, показ) – композиція, що складається з вертикальних несучих частин - підпор у вигляді колон та горизонтальної частиниантаблементу.

Орнамент – оздоблювальний візерунок, побудований на повторенні геометричних, рослинних та інших елементів, розташованих симетрично.

"Остромирове Євангеліє" – давньоруська пам'ятка, найдавніша точно датована книга 1056-1057 рр., яка збереглася до наших днів. Книга написана кириличним уставом, оздоблена орнаментами та мініатюрами. Переписав зі староболгарської мови та оформив київський каліграф диякон Григорій. Виконана на замовлення новгородського посадника Остромирасвояка київського князя Ізяслава.

Офорт – вид гравюри; малюнок вишкрябується гравірувальною голкою на металічній основі, вкритій лаком, після цього прошкрябані місця протравлюються кислотою.

П

Панегірик (грец. panegyrikos logos – урочиста похвальна промова)похвальна промова на честь кого-небудь.

Парсуна – жанр портретного живопису кінця XVI-XVII ст., що використовував прийоми іконопису.

Патерики (грец. paterikon, лат. vita patrum від paterбатько)життєписи і повчання святих отців Церкви, збірники оповідань про життя християнських святих отців, засновників християнської церкви, з країн християнського Сходу і Заходу.
Отці́ Це́ркви (грец. Εκκλησιαστικοί Πατέρες; в Православії Святі отці) - стародавня шаноблива назва християнських богословів і церковних діячів, який з IV ст. використовується до групи видатних церковних діячів і письменників минулого (найчастіше це період II-VIII століть), як мирян так і священиків, які зробили вагомий внесок у створення і розробку правил, устрою, віровчення і обрядів Церкви, канона Святого Писання (відокремлення богонатхненних книг від апокрифічних) та ін. Вважається, що святих отців відрізняє православне вчення, святість життя, визнання Церкви і древність. Вчення святих отців, так само як розділ богослів'я, що вивчає їх вчення називається патристикою або патрологією.
Христия́нство (від грец. Χριστός - «помазанник», «Месія») - один з напрямків єдинобожжя. Поряд з ісламом та буддизмом входить до числа 3-х світових релігій. Характерною особливістю християнства, яка відрізняє його від інших напрямків єдинобожжя, є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині.


Пейзаж – жанр образотворчого мистецтва, в якому основним об'єктом зображення є природа.

Перекази – усні оповіді про життєві факти, явища, драматичні ситуації, пов'язані з конкретними історичними подіями, інформація про які передається не очевидцями, а шляхом переповідання почутого.

Перунголовний бог у слов'ян язичників.

Перформанс (англ. performanceвиконання, здійснення)один із напрямів у модерністському мистецтві. Виник у 60-х pp. XX ст. Складається з виконання якихось спланованих дій перед публікою. Глядачі обмежуються пасивною роллю, а участі в дійстві не беруть.

Перформанс (англ. performanceвиконання, здійснення)один із напрямів у модерністському мистецтві. Виник у 60-х pp. XX ст. Складається з виконання якихось спланованих дій перед публікою. Глядачі обмежуються пасивною роллю, а участі в дійстві не беруть.

Пілястр (фр. pilastre)плаский виступ в стіні будіві. Зовні має ознаки колонибазу, тіло, але без інтазісу (потовщення всередині), капітель.

Плінфа – широка і тонка випалена цегла великого розміру, яку використовували у будівництві у Візантії та в Київській Русі у X-XIIIст.

Політеїзм (грец. poly – багато і грец. theos – бог)багатобожжя, віра у багатьох богів.

Поп-арт (англ. pop art, скорочено від popular artпопулярне мистецтво)неоавангардистський напрям у 60-х pp. XX ст., що на противагу абстрактному мистецтву має предметний характер. Митці цього напряму використовують у своїх композиціях побутові предмети, промислові відходи тощо.

Посад – за Київської Русі торгово-реміснича частина північно-руських міст, пізніше у Росії торгово-промислові осередки, які не мали фортеці, але вважалися містами.

Постмодерн – напрям у сучасній культурі, що сформувався у 70-х p. XX ст.

Просвітництво – ідеологія молодої буржуазії XVIII ст., яка продовжувала гуманістичні традиції Відродження.
Відхо́ди - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону про Відходи)
Гуманізм - це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя і фізичного та духовного розвитку. Історія, проте, знає чимало кривавих періодів, коли людей масово і без суду розстрілювали, прикриваючись саме ідеалами гуманізму, та ще й "вищого ґатунку".
ПредставникиЛокк, Вольтер, Монтеск'є, Дідро, Руссо та ін. Термін "Просвітництво" вперше вживається у Вольтера та И.Г. Гердера, але утверджується у науковій літературі після статті І. Канта "Що таке Просвітництво?" (1784 р.).

Протестантизм – один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у XVI ст. (лютеранство, кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу (баптисти, методисти та ін.).

Псалтир (книга Псалмів)одна з книг Святого Письма (святих КнигБіблії).
Наукова публікація - це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обґрунтовані висновки. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців.
Святе Письмо, Священне Писання або Біблія, збірник книг, що утворюють Біблію (грец. τά βιβιλία, βιβλία, «бібліа» тобто «збірка книг») - Слово Бога, містить книги релігійного (історично-повчального) змісту.
Однією з перших перекладена на старослов'янську мову ще за часів Кирила і Мефодія. Складається з 150 ліричних пісень-псальм з молитвами до Всевишнього, часто друкується окремою книгою та використовується для богослужбових піснопінь.

Р

Реалізм (франц. realisme – матеріальний, предметний)літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

Реформація (від лат. reformatio) – культурне зрушення, що спричинено християнським церковно-релігійним, духовно-суспільним та політичним рухом оновлення у країнах Західної та Центральної Європи в XVI ст. Спрямоване на повернення до біблейських першоджерел Християнства у їх суті, який набув форми релігійної боротьби проти Католицької церкви і папської влади. Реформацію пов'язують з іменами Мартіна Лютера, Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі, відповідно називають протестантською, лютеранською або євангелічною.
Ульріх Цвінглі (нім. Huldrych або Ulrich Zwingli, 1484-†1531) - діяч Реформації у Швейцарії, теософ, гуманіст і протестантський пастор. Прихильник філософії Еразма Ротердамського.
Центра́льна Євро́па - політичний та історико-географічний регіон, у який включають колишні соціалістичні країни Європи.
Жан Кальвін (фр. Jean Calvin; 10 липня 1509(15090710)-27 травня 1564) - французький протестантський проповідник, засновник кальвінізму. Автор «Institutio Christianae religionis» (1536). Також - Іван Кальвін.
Ма́ртін Лю́тер (нім. Martin Luther; 10 листопада 1483, Айслебен - 18 лютого 1546, Айслебен) - католицький священик, ініціатор руху в Церкві, пізніше названого Реформацією.
Зазвичай, розглядається як другий етап у розвитку західноєвропейського Відродження, і має місце у країнах Центральної та Північної Європи (т. з.
Півні́чна Євро́па - частина Європейського континенту, що охоплює північні його регіони.
Північне Відродження).
Півні́чне Відро́дження - культурний рух та мистецька епоха у північноєвропейських країнах в останнє десятиріччя XV століття та першу чверть XVI століття. Поступилося місцем культурі маньєризму і бароко.


Рід інколи називають просто богпервісний бог давніх слов'ян. Входив до пантеону давньоукраїнських богів. В одному російському рукописі XVI в. говориться: "те ти не Рід седя на повітрі метає на землю купи й у тім народжуються діти". Таким чином, Рід виступає як Творець. Язичники саме Рода вважали творцем нового життя на Землі. Для того щоб народилися діти, язичеський бог повинний скидати з неба якісь "купи", що сприяють народженню. Найбільш ймовірно, що це слово означало просто дощові краплі ("грудие"краплі, "грудие росное"краплі роси, "градные купи"дробинки граду). Рукопис спростовує думку язичників, що виникнення життя на землі твориться Родом, що зрошує Землю небесними краплями, унаслідок чого народжуються діти. Тут Рід виглядає Зевсом, що зійшов до Данаї золотим дощем. Далі Рід представляється не тільки продовжувачем життя, але і творцем світу.

Річ Посполита – феодальна держава другої половини XVI-кінця XVIII ст., яка складалася з Польського королівства і Великого Князівства Литовського.
Виникнення життя на Землі - подія чи процес, що відбувся між 4,4 та 3,6 мільярди років тому та призвів до появи живих істот на планеті Земля та початку біологічної еволюції. Механізми виникнення життя вивчаються на стику наук фізичної хімії, нерівноважної термодинаміки, молекулярної біології.
Вели́ке кня́зівство Лито́вське, Руське і Жемайтійське (лат. Magnus Ducatus Lituaniae) - монархічна держава у Східній Європі середньовіччя і нового часу. Існувала в 1236–1795. У час найбільшого розширення території знаходилось на теренах сучасної Литви, Білорусі, більшої частини України, крайньої західної частини Росії, Придністров'ї Молдови, невеликої частини східної Польщі та невеликої частини східної Латвії.
До неї входила частина сучасних українських та білоруських земельГаличина, Поділля, Волинь, Брацлавщина, Київщина. Була утворена Люблінською унією (1569 p.), припинила своє існування 1795 р.

Розстріляне відродження – процес винищення радянськими каральними органами української творчої інтелігенції у 30-х pp. XX ст.

Рококо (франц. rococo) – стилістичний напрям в європейському мистецтві першої половини XVIII ст. Характеризується відходом від реального життя у світ фантазії, театралізованої гри, міфологічних сюжетів. Виник на початку XVIII ст. у Франції і панував до середини століття, але його вплив на європейську культуру відчувався аж до кінця XVIII ст. Таку назву він отримав за манірність, легкість, декоративність, химерність і фантастичність орнаментальних мотивів, вигадливість форм. Рококо мав переважно світський характер. Цей стиль більш камерний та інтимний, щирий, пов'язаний з побутом людини. Найбільшого свого розвитку набув у галузі прикладного мистецтва. Світ мініатюрних форм рококо знайшов свій найбільший вияв у посуді, бронзі, меблях, порцеляні, шпалерах, оформленні інтер'єру.

Романський стиль (від лат. romanus - римський)повноцінно виявив себе передусім в архітектурі. Будови романського стилю різноманітні за типами, за конструктивними особливостями, за декором.
Романське мистецтво також Романіка - період розвитку мистецтва Західної Європи, що охопив хронологічно 11-13 ст. (у декотрих місцевостях дещо довше) і був поступово витіснений сформованою готикою. На території України романське мистецтво розвивається від початку ХІІ ст.
Найбільша увага приділялася спорудженню храмів, монастирів, замків, які розташовані на підвищених місцевостях. Романський стиль вирізнявся масивністю споруд.
Рома́нський стиль (від лат. romanus - римський) - художній стиль в архітектурі, що панував у Європі (переважно західній) в X-XII ст. (у деяких місцях - і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури.
Основним будівельним матеріалом романської архітектури був камінь.

Романтизм – культурна течія кінця XVIIIпочатку XIX ст., представники якої (Ф. Шлегель, молодий Шеллінг, Новаліс) розглядали природу як художній витвір духу. Звідси мистецтву відводилась провідна роль у пізнанні. Романтики проповідували культ генія, в пізнанні надавали перевагу інтуїції. Романтизм заперечував канони класицизму, йому властива увага до внутрішнього світу героїв, підкреслене зображення пристрастей, напруженість сюжету, мальовничість описів і характеристик.

"Руська правда" – перше письмове зведення законів Київської Русі XI-XII ст.

c

Символізм – модерністський літературний напрям кінця XIX-XX ст.
Літерату́рний на́прям - відносно монолітна і внутрішньо упорядкована сукупність літературних (ідейно-художніх) тенденцій, усталена в ряді визначних чи епохальних творів, що з'явилися приблизно в один і той самий час.
Виник у Франції. Символісти відмовилися від зображення реалій життя і метою своєї творчості вважали пошук прихованої краси світу. На місце художнього образу вони ставили художній символ, що містить у собі ряд значень. Намагалися надати своїм творам музикальності, співзвучності, бо тільки музику вважали мистецтвом.

Синкретизм – поєднання різнорідних елементів (танцю, співу, музики, слова, жестів і т. д.) у єдиному вираженні. Синкретизм є характерним для первісного періоду розвитку культури.

Скань – вид ювелірної техніки: ажурний або напаяний на металічний фон візерунок з тонкого золотого, срібного або мідного дроту.

Скоморохи – мандрівні актори, співаки, музиканти, акробати і дресирувальники доби Київської Русі.

"Слово" – твір церковно-повчального характеру часів Київської Русі. Сюжетом могла бути історична подія, моральна тематика тощо.

Служебник – церковна книга, що містить три літургії: св. Василія Великого, Іоана Золотоустого і Наперідосвячених Дарів та священичі і дияконські моління на вечірній, утрені і по причасті.
Іва́н Золотоу́стий, також Іоа́н Золотоу́ст (грец. Ἰωάννης ὁ Χρυσόστομος - Іоанес о Хрізостомос; англ. John Chrysostom (нар. 347, Антіохія - пом.14 вересня 407 р., Комани Понтійські) - святий, один із засновників Константинопольського патріархату, патріарх Константинопольський, вселенський учитель, блискучий оратор, адвокат і релігійний полеміст, надзвичайна за колоритом постать, яка виділяється серед низки непересічних мислителів й проповідників східнохристиянської Церкви. Почесні титули: «вселенський учитель» і «золотоустий»; останній титул - офіційно закріплений Церквою на Халкідонському соборі у V сторіччі та отриманий святим за надзвичайне красномовство. Понині у церквах правиться літургія Івана Златоустого.
'Васи́лій Вели́кий' (грец. Μέγας Βασίλειος, 329, Кесарія Каппадокійська, нині м. Кайсері, Туреччина - 379, Кесарія Каппадокійська) - святий, архієпископ Кесарії Каппадокійської в Малій Азії, визначний церковний діяч, один із Отців Церкви та найшанованіших на Русі святих.


Станкове мистецтво – твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живописукартина, у скульптурістатуя, погруддя. За доби Київської Русіце ікони.

Стилізація – у мистецтві й літературі свідоме наслідування формальних прикмет якогось стилю.

Субкультура – сукупність культурних зразків, тісно пов'язаних з домінантною культурою і у той же час відмінних від неї. Кожна культура є цілісним утворенням, що складається з множинності субкультур, проте вони не є її механічними складниками. У реальному житті вони перехрещуються, зливаються, розмежовуються або ж відрізняються за деяким параметрами аж до протистояння основному масиву культури, перетворюючись на його альтернативу. Розрізняють професійні, молодіжні, наукові, творчі, релігійні субкультури, субкультури національних меншин тощо.

Супрематизм – різновид абстракціонізму; твори супрематизму є комбінаціями кольорових геометричних фігур (квадрат, трикутник, коло).
Націонáльні менш́ини - групи громадян певної держави, які не є представниками титульного етносу, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
Фігура - термін, формально застосовуваний до довільної множини точок; тим не менш зазвичай фігурою називають множину точок на площині, які обмежені скінченим числом ліній. Наприклад: квадрат, коло, кут.


Сюрреалізм – модерністська течія в літературі і мистецтві XX ст., яка намагається джерела творчості знайти в підсвідомості.

Т

Табу – первісно: релігійна заборона на використання певних предметів, дій, слів, порушення якої накличе кару вищих сил. Заборона.

Тоталітаризм – форма державного правління, що характеризується повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами життя суспільства, ліквідацією демократичних свобод.
Свобо́да - можливість чинити вибір відповідно до своїх бажань, інтересів і цілей на основі знання об'єктивної дійсності.


Тотемізм – сукупність уявлень та вірувань у надприродній зв'язок між людьми (плем'ям, родом) та окремими видами рослин, тварин, птахів, звірів.

У

Українська культура – сукупність надбань, спосіб сприйняття світу, система мислення та творчості українського народу.

Ф

Фактура – (лат. facturaоброблення, побудова). Особливості побудови та оздоблення поверхні предмета. Фактура у живописі та архітектурісвоєрідність художньої техніки.

Фасад – зовнішній вигляд певного боку або частини споруди.

Фетишизм – викривлене відображення в суспільній свідомості певних явищ, за якого речі наділяються не притаманними їм властивостями (фетишизація грошей, золота, символів влади і т. ін.).

Фовізм (фр. fauvesдикий)один з напрямів модернізму, для якого властиві поєднання яскравих, "агресивних" кольорів, декоративність, пластичні деформації предметів.
Пласти́чна деформа́ція (англ. plastic strain) - складова залишкової деформації, що не викликає зміни об'єму.


Фортифікація (лат. fortification, fortis – міцний, fasioроблю)способи будівництва спеціальних військових споруд з метою полегшення бою для своїх військ та ускладнення для військ противника.

Фреска (Fresco)техніка настінного малярства на мокрому тиньку з піску і вапна фарбами, відпорними на лужний вплив вапна. Малюванню Ф. переважно передує малюнок (графія) на заправі гол. контурів композиції. Слово фреска походить з італійської мови "dipingere al fresco", що українською означає "малювати на свіжому".

Футуризм (лат. futurumмайбутнє)авангардистський напрям у літературі і мистецтві, представники якого намагалися створити мистецтво майбутнього, відкидали класичну художню спадщину, насаджували ідеї фантастики, урбанізму, крайнього формалізму.
X

Хепенінг (англ. happeningподія, випадок)напрям у модерністському мистецтві, що виник у кінці 50-х pp. XX ст. у США. В основі хепенінгувиконання художником якоїсь незапланованої дії перед публікою та за її участю.

Хуторянство – течія у художньому мисленні України XIX-XX ст., у центрі якоїзахист гідності "маленької людини" та критика урбаністичної цивілізації.

ч

Часослов, або молитвослов – церковно-богослужбова книга, що містить молитви щоденних церковних служб, призначена для вжитку священиків, читців і співаків. Назва походить від слова "часи" (години), частини церковних служб.

Чернь – сплав срібла, свинцю, сірки та інших компонентів, використовувався ювелірами Київської Русі.

Я

Язичництво – форми релігії, що засновані на політеїзмі. Синонімом є поганство.
ДЛЯ НОТАТОК

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ВИДАННЯ


Історія українського мистецтва: методичні вказівки для практичних занять для студентів напряму підготовки 6.020207 «Дизайн» денної форми навчання/уклад. Єфімова М.П.. – Луцьк: ТК. Луцького НТУ, 2014. – 80 с.


Комп’ютерний набір та верстка:

М. П. Єфімова


Редактор: М. П. Єфімова

Редакційно-видавничий відділ

Луцького національного технічного університету

43018 м. Луцьк, вул. Львівська, 75



Друк – РВВ ЛНТУ

1   2   3   4



  • Західною Європою стиль бароко в Україні
  • Львівська братська школа
  • Київської братської школи
  • Святого Письма
  • Мартіна Лютера , Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі
  • Великого Князівства Литовського
  • Василія Великого , Іоана Золотоустого