Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Методичні вказівки до практичних занять подано методику та вимоги у виконанні практичного програмного завдання з дисципліни "Вступ до спеціальності"

Скачати 206.57 Kb.

Методичні вказівки до практичних занять подано методику та вимоги у виконанні практичного програмного завдання з дисципліни "Вступ до спеціальності"




Скачати 206.57 Kb.
Дата конвертації02.05.2017
Розмір206.57 Kb.
ТипМетодичні вказівки


Міністерство освіти і науки України



ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ

Методичні вказівки до практичних занять

для студентів I курсу напряму підготовки 6.

Спеціальність (лат. specialis - особливий; від species - род, вид) - комплекс набутих людиною знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним родом занять у якійсь галузі діяльності.
Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.
Студе́нт (лат. studens, родовий відмінок studentis - «ретельно працюючий», «такий, що займається») - учень вищого, у деяких країнах і середнього навчального закладу.
020207 «Дизайн» денної форми навчання

Луцьк 2014


УДК 74 (075.8)

І 11
До друку _____________ голова навчально-методичної ради Луцького НТУ (підпис)


Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ________________ директор бібліотеки.
Друка́рство - принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення. Отримані таким чином роботи можна використовувати у великих кількостях - що і стало суттю друкарства. До цього винаходу, на створення та відтворенням рукописних документів і книг мали монополію лише невелика кількість фахівців (особливо освічені ченці монастирях).

(підпис)


Затверджено навчально-методичною радою Луцького НТУ, протокол № _

від « » _________20 ____ року.


Рекомендовано до видання навчально-методичною радою технічного коледжу Луцького НТУ, протокол № ___ від «___» _______ 20 ___ року.

________________ голова навчально-методичної ради коледжу.

(підпис)


Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії “Моделювання та конструювання промислових виробів та дизайну”, технічного коледжу Луцького НТУ, протокол № ____ від « » 20 ____ року.
Конструюва́ння - процес створення конструктором проекту певного об'єкта техніки, що полягає у визначенні форми, розмірів, взаємного розташування й параметрів частин й елементів конструкції об'єкта, його складових (агрегатів, систем, вузлів тощо), способу їхнього з'єднання, вибору матеріалів окремих елементів та розробки конструкторської документації.
Промисло́вість - технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.


________________ голова циклової комісії “Моделювання та конструювання

(підпис) промислових виробів та дизайну”.

Укладач: _______________ Г. П. Іванченко, викладач, ТК Луцького НТУ

(підпис)


Рецензент: _______________ Р. В.
Учи́тель/вчитель (педагог)- людина, яка навчає інших людей (своїх учнів), передає їм певні знання про життя. У вузькому розумінні - спеціаліст, який проводить навчальну та виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів.
Чугай, викладач, Луцького НТУ

(підпис)


Відповідальний

за випуск _______Т. М. Бондарук, заст. дир. з НР технічного коледжу Луцького НТУ (підпис)


Вступ до спеціальності: Методичні вказівки до практичних занять для студентів I курсу та викладачів напряму підготовки 6.020207 «Дизайн» денної форми навчання / Іванченко Г. П. – Луцьк: ТК Луцького НТУ, 2014. – 24 с.
Методичні вказівки до практичних занять подано методику та вимоги у виконанні практичного програмного завдання з дисципліни “Вступ до спеціальності”.
Задача - проблемна ситуація з чітко визначеною метою, яку необхідно досягти; в більш вузькому сенсі задачею називають також цю саму мету, що дана в рамках проблемної ситуації, тобто те, що необхідно виконати.

©

Г. П. Іванченко, 2014


ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................................4

Мета і завдання методичних вказівок………………………….4

  1. Практичне заняття 1 на тему: “Індивідуальне письмове завдання, аналіз за лінійною моделлю системи”, чи за “системою композиції ”, знайти об’єкт за вибором.

Практична робота 1. Індивідуальне письмове завдання, аналіз за лінійною моделлю системи – знайти об’єкт за вибором. Намалювати рисунок, схему…………………………………………...5

  1. Практичне заняття 2 на тему: Застосування метафори як засобу формоутворення (формотворення) конструктивних ідей.
    Застосунок, застосовна програма або прикладна програма (англ. application, application software, app) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.
    Мета́фора (грец. μεταφορά - «перенесення») - один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю.


Практична робота 2. Застосування метафори як засобу формоутворення (формотворення) конструктивних ідей…………..12

3. Додаток…………………………………………………………….17

Рекомендована література................................................................20

ВСТУП
Для практичного засвоєння методики дизайн-аналізів у процесі вивчення дисципліни “Вступ до спеціальності” потрібно виконати практичну роботу. З метою вивчення природних та штучних форм, які формують уміння виконувати дизайн-проектні аналізи об’єктів природи та штучних форм, об’єктів, що є основою запозичення у природи професійних знань та умінь для формування проектного мислення.
Запози́чення - елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція та ін.), який було перенесено з однієї мови до іншої в результаті мовних контактів, а також сам процес (запозича́ння) переходу елементів однієї мови до іншої.
Профе́сія (фах) - відокремлений («окреслений») у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти.

Довколишній світ форм такий різноманітний, що немає межі вивченню його ознак. А тому, природа, проектує форми дуже раціонально, використовуючи практично одні й тіж знакові системи.

Раціональність (від лат. Ratio - розум) - термін у найширшому сенсі означає розумність, свідомість, протилежність ірраціональності. У більш вузкому значенні - характеристика знання з точки зору його відповідності деяким принципам мислення.
Але секрет різноманітності формотворення полягає в такому застосуванні композиції дизайну, де складаються рядові, видові та типові класи природних форм.

Отже, за методом композиціонування (композиції), природа використовує компонування аналогічних елементів, вона сформовує безліч зразків тощо.

Вивчення виражальних властивостей природних та штучних форм, базується на методі спостереження.

Тому студентам потрібно навчитися уважно спостерігати за виглядом форм з усіх боків-сторін, у перерізах – за напрямком різних осей, конструкції, морфології, діаграми-числення стосовно елементів, вивчати форму як об’єкт, систему.

Аналог (від грец. analogos - відповідний): Об'єкт вивчення (явище, предмет, установка, схема чи пристрій), схожий (аналогічний) з певним об'єктом. Коли розв'язують техн. задачі, аналогія передбачає наявність певних однозначних співвідношень між характеристиками А.
Спостере́ження (англ. observation, рос. наблюдение) - метод наукового дослідження, що полягає в активному (систематичному, цілеспрямованому, планомірному) та навмисному сприйнятті об'єкта, в ході якого здобувається знання про зовнішні сторони, властивості й відносини досліджуваного об'єкта.
Будо́ва - сукупність будівель та споруд, об'єктів будівництва, розширення та реконструкція яких здійснюється, як правило, за єдиною проектно-кошторисною документацією зі зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на які у встановленому порядку затверджується титул будови.

Образні рішення дизайнерських ідей на основі метафори сприяють розвитку метафоричного мислення та пошуку оригінальних конструктивних ідей, образного перенесення сприйняття матеріалу, форми, що є особливо актуальним у дизайн-проектуванні предметно-речового формоутворення, промислового, графічного, дизайну одягу та середовища тощо.

Перене́сення, або Енжамбема́н (фр. enjambement) - віршовий прийом, який полягає у перенесенні фрази або частини слова з попереднього рядка у наступний, зумовлений незбіжністю ритмічної паузи зі смисловою, хоч рядок при цьому втрачає свою інтонаційну викінченість.
Оригінал - (від лат. originalis - первісний) - первісний, справжній.
Гра́фіка (нім. Graphik, грец. graphikos «написаний») - вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного та менше, ніж у живописі, використання кольору.



Мета і завдання методичних вказівок

Метою і завданням проведення практичних занять, які формують уміння виконувати дизайн-проектні аналізи об’єктів природних чи штучних форм, що є основою запозичення в природі професійних знань та вмінь для формування проектного мислення.

По́зика - передача активів у грошовій або натуральній формі на певний обумовлений час. Позичальник повертає позикодавцеві позику - таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Виконання завдання сприяє розвитку образного перенесення конструктивного мислення, набуттю практичних навиків концептуального проектування об’єктів, що передбачає художньо-образний аналіз формоутворення та цілеспрямований пошук форми на основі метафоричного осмислення.

Заняття і завдання до практичних робіт побудовані за темами програмного, тематичного планування курсу.



Практичне заняття 1 на тему: “Індивідуальне письмове завдання, аналіз за лінійною моделлю системи”, чи за “системою композиції”, знайти об’єкт за вибором.

Практична робота 1 на тему: “Індивідуальне письмове завдання, аналіз за лінійною моделлю системи”, чи за “системою композиції”, знайти об’єкт за вибором. Намалювати рисунок, схему.

Мета практичної роботи: вивчення зображень, ілюстрацій, рисунків, пошукова робота аналогів, прототипів, інформації і. т. д.
Ілюстра́ція - зображення, що супроводжує текст літературного твору, газетної статті тощо з метою полегшення для читача візуалізації змісту.


Завдання практичної роботи: Зробити аналіз виражальних властивостей природних форм. Проаналізувати один, будь-який об’єкт середовища природної чи штучної форми.

Хід виконання роботи: Зробити аналіз, опис, проаналізувати один будь-який об’єкт проектування середовища. Описати історію об’єкта (системи), складові частини (елементи, структура, функціональне відношення, процеси і явища в системі, рівень організації життєвого циклу, функції). Дописати види об’єкта проектування. Зробити і подати рисунок у кольорі, або схему у кольорі.

Матеріали та інструменти: Папір формату А 4, олівці, маркери, туш, акварель, гуаш, фломастери, пера, пензлі, ножиці, клей, кольоровий папір інформаційні технології, роздатковий матеріал.
Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.
Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.


Методичні рекомендації до виконання заняття

За вивченням зображення ілюстрацій, рисунків та інформаційних технологій, студенти роблять аналіз об’єкта проектування опис, письмову практичну роботу.

Користуючись знаннями понять “Лінійної моделі системи” та “Системи композиції”, студент повинен розглянути будь-які ілюстрації, рисунки з літературних джерел інформації, де є матеріали і прототипи штучних чи природних форм.

Використовуючи поняття з вищевикладеного, означає що, студент зобов’язаний по-дизайнерськи оцінити композиційне ціле. Описати історичні дані системи об’єкта проекту.

Проектува́ння - процес створення проекту, прототипу, прообразу майбутнього об'єкта, стану та способів його виготовлення. У проектуванні застосовують системний підхід, який полягає у встановлені структури системи, типу зв'язків, визначені атрибутів, аналізуванні впливів зовнішнього середовища.
Далі знайти системні елементи. Пізніше описати з чого створена структура об’єкта проектування.

Система об’єкта проектування пов’язана з процесом в системі та іншими системами. Процеси в системі (функціональні зв’язки в системі), (функціональні відношення з іншими системами). А складові частини (елементи, структура, функціональне відношення, процеси і явища в системі, рівень організації життєвого циклу, функції), розписати за порядком.

Життєвий цикл системи як процес розробки виробника від творчої ідеї до зняття з експлуатації за формулою. Виготовлення – використання – утилізація.

Життєдіяльність - сукупність процесів, які відбуваються у живому організмі, слугують підтримці в ньому життя та є проявами життя. Для життєдіяльності характерний обмін речовин.
Виробни́цтво - процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку. Створюючи певні блага люди вступають у зв'язки і взаємодію – виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.
Переро́бка (обро́блення, переро́блення) відхо́дів (також: вторинна переробка, ресайклінґ (від англ. recycling), рециклювання й утилізація відходів) - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних зі зміною фізичних, хімічних або біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.
Дописати види об’єкта проектування. Зробити і подати рисунок у кольорі, або схему у кольорі.

Отже, поняття лінійної моделі системи та композиції і є як метод аналізу проектування виражальних властивостей всієї загальної побудови вигляду. Таким чином студенти зможуть проектувати всі складники середовища, застосовуючи поняття як “Система композиції та “Лінійна система”. Також зможуть проектувати всі складники середовища та його цілісний зміст і вигляд, освоївши композиційне, морфологічне, діаграмне мислення загалом, в якому є чуттєва основа емоційного сприйняття прекрасного поєднане з розумним проектуванням життя в культурі дизайну.

Прекра́сне - категорія естетики, що характеризує явища з точки зору досконалості, наявності вищої естетичної цінності. «Явища можна вважати прекрасними, коли вони в своїй конкретно-плотській цінності виступають як суспільно-людські цінності, що втілюють затвердження людини в світі, свободи суспільства і людини, що свідчать про розширення меж, сприяють гармонійному розвитку особи, виникненню і якнайповнішому прояву людських сил і здібностей».
Емо́ції (від фр. emotion - «хвилювання», «збудження») - складний стан організму, що припускає тілесні зміни поширеного характеру - в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо - і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттями, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки.

Кожна форма в системі є втіленням невидимих та видимих сил, які взаємодією, тобто взаємною дією розгортають дію цих сил. Приклад перший, невидимі сили – звук і світло, народжені рухом планети Земля, тобто сонячною системою, космосом та всесвітом.

Взаємодія - широкий загальний термін, що позначає таку сумісну дію кількох об'єктів або суб'єктів (тіла, елементарної частинки, біологічної істоти, людини, співтовариства), при якій результат дії одного з них впливає на інші, що змінює їхню динамічну поведінку.
Все́світ - весь матеріальний світ, різноманітний за формами, що їх набуває матерія та енергія, включаючи усі галактики, зорі, планети та інші космічні тіла. Всесвіт настільки великий, що його розміри важко уявити.
Со́нячна систе́ма - планетна система, що включає в себе центральну зорю - Сонце, і всі природні космічні об'єкти, що обертаються навколо нього.
Вони діють знаково- образно за напрямками осей взаємодії сили і спокою та траєкторіями руху — сили і інерції.

А також вони вказують напрямки розвитку кожної форми природи за осями та за просторовим розташуванням. Приклад другий, видимі сили – пов’язані з природними особливостями поверхні Землі, людиною і суспільством.

Особливість, або сингулярність в математиці - це точка, в якій математичний об'єкт (зазвичай функція) не визначений або має нерегулярну поведінку (наприклад, точка, в якій функція недиференційована).
Траєкто́рія - лінія, яку описує матеріальна точка, що рухається в просторі.
Географі́чна оболо́нка (англ. geography envelope; нім. geografischer Mantel, m) - верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.
Такими є рельєф території, річки й озера, болота, ґрунти, природні географічні зони, клімат, вітри, переважаюча висота Сонця над горизонтом, віддаленість від морів та океанів, характер тектонічних рухів Землі, господарська діяльність людини, звуковий мікроклімат, руйнівний вплив людської психіки й людської діяльності землян загалом тощо.
Горизо́нт, або о́брій, виднокра́й, небокра́й, видноко́ло (від дав.-гр. ὁρίζων - «те, що обмежує») - уявна лінія торкання небосхилу і земної поверхні. Розрізняють видимий горизонт та істинний горизонт. Кут між площиною істинного горизонту і напрямком на видимий горизонт називають нахилом горизонту (синоніми: пониження горизонту, депресія горизонту).
Мікроклі́мат (від мікро... і клімат) - клімат приземного шару повітря, обумовлений мікромасштабними відмінностями земної поверхні усередині місцевого клімату. Наприклад, в місцевому кліматі лісового масиву розрізняють мікроклімат лісових полян, узлісь тощо; в місцевому кліматі міста - мікроклімат площ, провулків, скверів, дворів і ін.
Текто́ніка (грец. τεκτονική - будівельна справа, від τεκταίνω - майструю, будую) - наука (галузь геології), що вивчає структуру та рухи земної кори і підкорових мас та форми залягання гірських порід, створені цими рухами, досліджує геологічну історію й закономірності розвитку тектонічних рухів.
Геогра́фія або земле́пис (грец. γεωγραφία, опис Землі, походить від двох еллінських слів: γεια - Земля і γραφειν - писати, описувати) - наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини.
Госпо́дарська дія́льність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Ці сили суттєво впливають на кожну форму в природі.

Здійснюючи пошукову роботу в інформації над літературними джерелами ілюстрацій, рисунків студент повинен спостерігати за формою як дизайнер вміти: розрізняти приналежність кожної форми до її природного світу – рослинні, тваринні, штучні, витісняючи чи виділяючи серед них людину;

а) вичленовувати характерні особливості форм: серед рослинних – дерева, чагарники, трави, мохи, лишайники тощо, та їх приналежність до типів і видів.

Лишайники - організми, що з'явилися внаслідок симбіозу грибів із водоростями або ціанобактеріями. Гриб утворює основу тіла лишайника, а клітини водорості містяться всередині. Водорість здатна до фотосинтезу й постачає грибу поживні речовини, а він захищає її від несприятливих зовнішніх факторів.
Чагарни́к - 1) те саме, що кущ; 2) ландшафт, де панівною формою рослинності є кущі.

Серед тварин – птахів, наземних та водяних тварин, морських мешканців;


б) бачити в кожній формі такі власні особливості як: величину, масивність форми загалом та її елементів, зв’язок змісту, маси з щільністю, об’ємом, пропорціями, масштабом, кольором та його розподіл за елементами структури;

в) розрізняти в кожній формі такі просторові особливості: тектонічну виразність та її вплив на всі ознаки просторового розташування форми, протяжність форми та її елементів, напрямки динамічного спрямування, стійкість та способи її забезпечення, масштабність у порівнянні з оточуючими формами й людиною, напруженість конструкції, кольорову виразність та особливості її змін в процесі переходу станів;

Елеме́нт (лат. elementum - стихія, первинна речовина) - нерозкладний (у даній системі) компонент складних тіл, матеріальних систем, теоретичних побудов; будь-який об'єкт, пов'язаний певними відношеннями з іншими об'єктами в єдиний комплекс.
Масштаб, мірило (від нім. Maß - міра, і нім. Stab - палка) - відношення розмірів об'єкта, виконаних без спотворень, до інших номінальних значень. Масштаб це число, що може бути більше 1, якщо розміри об'єкту ненадійні, креслення дрібних деталей) - це називають масштабом збільшення, або менше 1 (плани будинків, топографічні та географічні карти, карти зоряного неба) - масштаб зменшення.
Про́стір (латинське: spatium) - протяжність, вмістилище, в якому розташовані предмети і відбуваються події. У філософії тривають дискусії щодо того, чи є простір окремою сутністю чи лише формою існування матерії.
Протяжність - одна з характеристик простору, яка виражає його розміри. В понятті протяжність зафіксовано відносну постійність певних типів зв'язку, що зумовлює можливість порівняння розмірів фізичних тіл.

г) дослідити характер поверхні: характерні графічні лінії та площини, їх зв’язок із об’ємною структурою, фактурні ознаки, текстури, прийоми матеріалу формоутворення та їх кольоротворчі ознаки, морфологічні та діаграмні схеми.

Структу́ра (лат. structūra, англ. structure, рос. структура, нім. Struktur) - це характеристика складу та просторова картина складу об'єкта, речовини (ізотропна, анізотропна, кристалічна, аморфна, гомогенний чи колоїдний розчин, фазові суміші) взаєморозміщення формацій, частин, деталей, елементів, певний функціональний взаємозв'язок складових частин об'єкта, внутрішня будова.


Приклади виконання завдання

Щоб зробити аналіз об’єкта проектування виражальних властивостей природних форм розглянемо практичну роботу. Для прикладу опису до практичнго завдання є об’єкт середовища природної, а не штучної форми.

Застосовуючи перелік запитань для аналізу, та прикладів даних систем об’єкта середовища природної форми до практичної роботи 1, для зразка поданий аналіз зображення природної форми аїру дивись рис 1.


Рис. 1

За лінійною моделлю системи поданий об’єкт для аналізу виражальної властивості природної форми аїру (короткий аналіз). Розглянемо перший приклад.



  1. Аїр – це болотна рослина. Див. Рис. 2



Рис. 2

  1. Вона належить до трав.

  2. Власні особливості аїру:

- його величина, в порівнянні з іншими травами, є значною й досягає висоти більше 1 метра;

- форма трави немасивна, в горішній частині за рахунок членування листками, й набуває масивності при кореневищі;

- щільність маси пов’язана з матеріалом формотворення (зовні листя щільніше ніж всередині), конструкцією аїру (при кореневищі рослина має ознаки цілісного щільного стовбура) й темні кольорові ребра-плями, які посилюють відчуття щільності. Ця частина забезпечує міцність конструкції;

- переважає зелений колір стебел рослини з тонами від світло-жовтих при основі до темно-зелених завершень листя, а квітка коричневого кольору.

Зеле́ний - один з трьох основних кольорів, зелений діапазон спектру з довжиною хвилі 500–565 нанометрів. Зелений - це четвертий колір веселки.



  1. Просторові особливості:

    • тектоніку рослини формує загальна осьова спрямованість по вертикалі, а також генетична програма розвитку структури рослини, яка програмує утворення просторових частин кореневища та стебел:

    • форма загалом характерна видовженістю листків по вертикалі та ламанням дозрілих крайніх листків під дією сил тяжіння й власної маси.
      Гене́тика (грец. γεννώ - породжувати) - це наука про спадковість і мінливість ознак організмів, методи управління ними та організацію спадкового матеріалу; розділ біології. Через універсальність генетичного коду генетика лежить в основі вивчення всіх форм життя від вірусів до людини.
      Кореневище також видовжене, округле. Стебло формується з нероз’єднаних тимчасово в процесі росту листків. Квітка видовжена, веретеноподібної форми:

    • у зламаних листків динаміка вгору змінюється динамікою горішньої частини листків униз;
      Верете́но - паличка, на яку накидається нитка внаслідок ротаційного руху, якого їй надає жінка, що пряде. Веретено походить із найдавніших часів, і його знаходять в Єгипті на пам'ятках фараонівської доби.


    • стійкість рослині забезпечує кріплення кореневища, а також розчленованість листяної маси, яка здатна через це протистояти вітрам. Очевидно, що проростання рослини у вигляді чагарникових зарослів також сприяє загальному протистоянню плантації силі вітрів;
      Плантація (від лат. plantare - «саджати») - велика ферма або господарство, особливо в тропічних та напівтропічних країнах, таких як Бразилія або Нікарагуа, на якій вирощується чай, тютюн, кава, цукрова тростина або подібні культури, що потребують великої кількості працівників, зазвичай найманих місцевих мешканців.


    • порівняно з луговими травами рослина відрізняється великими розмірами, вона масштабна, складає три чверті середнього зросту людини;

    • максимальна напруженість конструкції візуально розташована в верхній частині кореневища, а також у місці кріплення квітки та в місцях зламу листя;

    • колір виразний у загальному жовто-зеленому тоні листя й коричневому тоні квітки. При зміні станів – життєвих циклів рослини, вона мало змінює власний колір.

  2. Характер поверхні:

    • графічний образ листя рослини формують межеві лінії, що формують площини у вигляді конусів і графічні півдуги поперечного перерізу.
      Диференціа́льний пере́різ розсі́яння - це відношення числа частинок, розсіяних в тілесний кут d Ω до потоку частинок, які падають на мішень та до величини тілесного кута, густина ймовірності розсіяння в даний тілесний кут.
      Поверхню кореневища й квітки формує графічна хвильова лінія та коло в поперечнику:

    • півдуги листя знаково формують коло стовбура. Загальний вид рослини (межевий образ у просторі) також підпорядкований формам кола та конуса:

    • фактурні ознаки листя визначаються ребрами жорсткості, створеними двома лініями вздовж осей листя й шороховатістю поверхні.
      Ребро жорсткості - частина конструкції у вигляді бруса, балки або сталевого чи з іншого матеріалу профілю, яка виконує функцію підтримки жорсткості конструкції і може бути покрита обшивкою. Наприклад: шпангоут з корпуса судна, стійка з кузова вантажівки і так далі.
      Кореневище має власну фактурну поверхню, сформовану горбками, розташованими поперек головної осі. Фактуру поверхні квітки формує хвильова природа розташування окремих квіток у загальній масі:

    • текстура листя визначається текстом прожилків;

    • матеріалами формотворення є біологічні клітини рослини різного складу, що в кольоровій гамі елементів рослини, її текстурних ознаках та фактурі. Більше про це за зовнішнім виглядом сказати неможливо.

Проведений студентами аналіз виражальних властивостей, ознак природних форм за першим прикладом, закладає базу для розуміння багатьох дизайнерських ознак природних форм. Головні з них – це тектоніка, конструктивно-композиційне групування елементів форми для предметного формоутворення та видиме відзеркалення, вид, матеріал, текстура, фактура, колір. Знання ознак природних форм наприклад, рослин потрібне для майбутнього наслідування та вивчення особливостей формотворення (формоутворення як категорії дизайнерської діяльності й технічної творчості, що виражає процес проектування і творення, єдності форми і змісту на основі закономірностей).
Майбутнє - суб'єктивна з людського погляду й об'єктивна з погляду стороннього спостерігача часова категорія сприйняття реальності, яка характеризується комплексом явищ і подій, що не здійснились і не відбулися відносно об'єкта, який перебуває в більш ранньому часі.
Розумі́ння - психологічний стан, який виражає собою правильність ухваленого рішення і супроводжуваний відчуттям упевненості в точності сприйняття або інтерпретації якої-небудь події, явища, факту.
Те́хніка (від грец. techne - мистецтво, майстерність) - сукупність засобів, створених людством для обслуговування своїх потреб виробничого і невиробничого характеру. У техніці матеріалізовані знання і виробничий досвід, накопичені людством у процесі розвитку суспільного виробництва.
Дизайн - це творчий метод, процес і результат художньо-технічного проектування промислових виробів, їхніх комплексів і систем, орієнтований на досягнення найповнішої відповідності створюваних об'єктів і середовища загалом потребам людини, як утилітарних, так і естетичних.
На практиці наприклад, на рисувальній до майбутнього проектування ландшафтного дизайну, використання декоративних ознак рослин (природних форм) при різноплановому проектуванні – промислових виробів, дизайну інтер’єрів, графічному дизайні чи дизайні одягу за пошуком знаковості форм виконують ескізи до проектів тощо.

Майбутній дизайнер повинен вміти націлювати увагу на завершення дослідження пошуком знаковості та її зв’язку з певною символікою (знаком) художньої ідеї, змісту у стилі й формі виразити широке багатомістке поняття художнього образу.

Си́мвол (англ. symbol символ) - знак, сутність, яка позначає іншу сутність.
Худо́жник - творчий працівник у галузі образотворчого мистецтва; живописець, графік, скульптор, майстер, коміксіст.
Ландшафтна архітектура - об'ємно-просторова організація території, об'єднання природних, будівельних і архітектурних компонентів у цілісну композицію, що несе певний художній образ. Подібно архітектурі і містобудуванню ландшафтне мистецтво належить до просторових видів мистецтва.
Графічний дизайн - художньо-проектна діяльність по створенню гармонійного та ефективного візуально-комунікативного середовища. Графічний дизайн вносить інноваційний внесок у розвиток соціально-економічної та культурної сфер життя, сприяючи формуванню візуального ландшафту сучасності.
Худо́жній о́браз - особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність.

Це необхідно для майбутнього пошуку стилізації й стилеутворення (утворення, складання системи взаємопов’язаних елементів зі стилем зовнішнього вигляду та органічної єдності всього предметного середовища) чи національних форм середовища.

Стиліза́ція - у мистецтві й літературі свідоме наслідування формальних прикмет якогось стилю. У мистецтві можна стилізувати під будь-який стиль (єгипетський, візант., бароковий, бідермаєр, народне мистецтво тощо); часом це наслідування виростає у власні стилі (неокласицизм, неовізантизм, неореалізм тощо).

Розглянемо другий приклад (короткий) аналіз композиційної виразності. Цей аналіз відноситься до практичної роботи 1 для студентів для порівняння з першим прикладом короткого аналізу. Див. рисунок 3.




Рис. 3. Етапи розвитку знакових форм винограду:

двостатева квітка

Зрозумівши виражальні ознаки природних форм за попередньою вправою, перейдемо до вивчення поняття “композиційної виразності форми”. Для цього вивчатимемо форму винограду загалом та її частини.

Поняття виразності й виду природної форми споріднені. Бо за виражальними ознаками композиції формується видова відмінність кожної форми серед інших у природі.

Композиційний аналіз, який ми виконуємо для вивчення дизайнерських особливостей форми, повинен завершуватися усвідомленням знакових особливостей виду.

У знаковості заключається основний зміст виражальних ознак, їх символіка. Сприймаючи вид, ми його вирізняємо серед інших саме за знаковістю форми.

Тому, спостерігаючи за формами листя, ми шукаємо передусім знаковість у розташуванні осей та знаковість у типовому обрисі. Вони формують стилістичні елементи природного виду.

Стилістика - розділ мовознавства й літературознавства (поетики), що вивчає функційно-стильові засоби мови та їхнє застосування з погляду норм, їхніх варіантів (нормативна стилістика) і відхилень (літературна стилістика) в синхронному й діахронному (історична стилістика) перекрої.

Проведене дослідження можна далі застосувати для опису композиційної форми.

Композиційна виразність сформована:

1) тектонічними й об’ємно-просторовими О знаками: взаємодією вертикальної прямої осі квітки з просторовими структурами двох конусів, які формують квітколоже й матку, а також взаємодією горизонтальної площини конуса просторового розташування тичинок із вертикальною віссю;

Квітколоже - вкорочена осьова частина квітки (верхня розширена частина квітконіжки квітки), на якій розташовуються чашечка, віночок, тичинки і маточки.
Горизонталь, ізогіпса (англ. contour lines, horizontal, isohyps, нім. Höhenkurve f, Horizontale f; рос. горизонталь, изогипса; від дав.-гр. ισος - равний і дав.-гр. ὕψος - висота) - лінія на плані (карті), яка з'єднує точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою.

2) стильовими О знаками структурних елементів квітки:



    • форму знаку О формують голівки тичинок, тіло матки, ложе чашки, голівка матки. Поєднання цієї ознаки в різних пропорціях творить цілісність образу квітки;

    • форму лінії творять стержні тичинок, які кількістю, довжиною та просторовим розташуванням за правилами симетрії формують образ конуса, перевернутого дном догори. Лінія дна конуса, при погляді на неї згори, творить коло з центром, в якому розташована голівка матки;

    • форму gs-символу зберігають хвильові межі голівки матки й край чашки ложа. Їх розташування в горизонтальній площині й повтор стильово об'єднують колові й прямолінійні форми квітки, створюючи художній образ цілого.

Додаткові стильові ознаки формує поверхня кожного з елементів квітки, але це не помітно на рисунку.

Виконання самостійно практичної роботи посилить багаж знань, а аналіз композиційної виразності природної форми, з літературних джерел, є також прикладом, описаним вище.

Знання композиційної виразності природних форм дозволяє використовувати її при виконанні форм штучного середовища, особливо символічних.
Практичне заняття 2 на тему: застосування метафори як засобу формоутворення (формотворення) конструктивних ідей.

Практична робота 2 на тему: застосування метафори як засобу формоутворення (формотворення) конструктивних ідей. Художньо-образний аналіз.

Етапи виконання завдання: оволодіння навиками метафоричного (метосферичного) мислення для пошуку конструктивних ідей, образного сприйняття, матеріалу, форми, поверхні, образотворче рішення.



Мета практичної роботи: образотворче рішення рисунку композиції, що відображає метафоричне осмислення твору у кольорі.

Завдання практичної роботи: користуючись поетичними творами, знайти тексти, що дозволяють використати метафори для образного рішення дизайнерських ідей в предметно-речовому формоутворенні чи в графічному дизайні. Створити графічну композицію, що відображає метафоричне осмислення твору.

Хід виконання роботи: виконати композицію образно-метаферичну трансформацію графічного рішення в ескізні проекти предметно-речових об’єктів.

Матеріали та інструменти: Папір формату А4, олівці, маркери, туш, акварель, гуаш, фломастери, пера, пензлі, ножиці, клей, кольоровий папір інформаційні технології, роздатковий матеріал.

Методичні рекомендації до виконання заняття

У фаховій підготовці дизайнерів особливо перспективним є поєднання проектування дизайнерських ідей на основі метафори.



Метафора (від. грець. – перенесення) – один із основних засобів- творів: слово або словосполучення, яке розкриває сутність і особливості одного явища чи перенесення на нього схожих ознак і властивостей іншого явища. При цьому прямі ознаки поєднуються з переносними. Переносне значення базується на подібності або на контрасті.

Метафора також є основним засобом метафізичного висловлювання в художній літературі.

Словосполучення - поєднання слів, утворене за нормами мови з двох або більше повнозначних слів, пов'язаних між собою синтаксично, яку використовують як лексично-семантичний матеріал номінативної (знакової) функції в реченні й поза ним.
Метафі́зика (грец. Τά μετά τά φυσικά - «те, що понад фізикою», лат. metaphysica) - галузь філософії, розглядає буття як буття, досліджує граничні й надчуттєві принципи, причини та засади буття.
Худо́жня літерату́ра, також кра́сне письме́нство - складова літератури, сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва слова, який описує дійсність художніми образами.
У метафорі різні асоціації під час зіставлення зливаються воєдино.

Відтак цей спосіб висловлювання можна використати у дизайні для творення образу та його конструктивного рішення.

Одним із шляхів розвитку професійного дизайнерського мислення, пошуку цікавих, неординарних рішень є пошук шляхів від формулювання і осмислення ідеї до втілення її в об’ємно-просторову дизайнерську форму.

Згідно з концепцією і методичною моделлю фахова підготовка дизайнерів, проектування ідей – це застосування світогляду і мови з метою формування дизайн-проектних рішень.

Сучасний ринок пропозицій у світовій практиці життєдіяльності найдорожче цінує ідеї. Продукування ідей має певні способи висловлення: формулювання, моделювання, конструювання, зображення, озвучення, втілення, діяльність тощо.

У дизайні, як і в цілому в мистецтві, ідею можна виразити через художній образ – намалювати, нарисувати, подати графічним знаком.

По́пит і пропози́ція (правильно українською: попит і пропонування) - економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиції як універсальні характеристики ринку та доводить, що, за умовами певних припущень, ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на даний товар.
Світо́гляд - сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності.
Мисте́цтво - одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відбиває дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність.
Але для дизайнера, котрий повсякчас перебуває у зв’язку із споживачем і створює для нього гармонійне матеріальне середовище, важливим постає вміння оперувати як графічною, так і словесною мовою образів, щоб довести власні ідеї до споживача.
Спожива́ч - фізична особа, яка купує, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, або виконанням обов'язків найманого працівника.
Особливо перспективним є проектування дизайнерських ідей на основі метафори. Особливістю пропонованого завдання є відмінність щодо сприйняття студентами ідей метафори та образним переживанням сприйнятого. Втілення проектних ідей форми та середовища залежить від рівня володіння проектною графікою, засобами та прийомами композиції.

Метафори містять інформаційний потенціал, що дозволяє надати образного трактування проектним ситуаціям та метафізичного забарвлення.



Етапи виконання завдання до практичної роботи

На першому етапі виконання завдання студент використовує графічні засоби для фіксування концептуальних ідей на папері. Завданням дизайнера є вміння за допомогою простих засобів створити максимальний художній ефект, образ виробу. Функціональна виразність виробу, композиційна цілісність, пластичність і кольорова гармонія – основні показники правильності рішення форми. Засобами гармонізації при цьому є правильне підпорядкування мас, продумані пропорції, масштабність і ритмічний лад композицї виробу.

Ритм (грец. rhythmos - розміренність) - рівномірне чергування мовних, звукових, зображальних елементів у відповідній послідовності; періодичне рівномірне членування звуків, рухів, зображень за такими ознаками, як сила, тривалість тощо.

Кількість варіантів залежить від складності завдання і об'єкта. Студенту пропонується виконати декілька варіантів ескізних рішень на основі метафоричного осмислення.

На другому етапі за результатом роботи на стадії дизайн-пропозиції повинні бути 2 – 3 варіанти конструктивного та композиційного рішення виробу, графічного зображення чи середовища, що базуються на принципах дизайн-проектування, ідейному рішенні графічної форми чи образному рішенні формоутворення середовища.

Результат, пі́дсумок, (заст. ску́ток, вислід) - кінцевий наслідок послідовності дій. Можливі результати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності, коли визначено наявність переходу якості в кількість і кількості в якість.
Принцип (лат. principium - начало, основа) - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане. У повсякденному житті принципами називають внутрішні переконання людини, ті практичні, моральні та теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різних сферах діяльності.
Для демонстрування проектних рішень студент повинен вибрати оптимальні засоби і прийоми графічноїї мови для вирішення завдань візуалізації ідей проекту.
Оптимальність - властивість, при якій забезпечується найбільша відповідність даному завданню, умовам тощо.

У кінцевих варіантах демонстраційної графіки студент повинен у завершеній формі подати дизайнерські пропозиції. Джерелами інформативного пошуку можуть слугувати каталоги, спеціалізована та фахова література. Банк даних повинні складати варіанти, які вирізняються оригінальністю конструкції та дизайну, високим рівнем графічного виконання й образного рішення та мають потенційний рівень до наступного сеансу проектування.

На третьому етапі кінцевий варіант демонстраційної графіки повинен характеризуватися високим рівнем художньо-образного рішення та графічного виконання.

Гармонійність композиції залежить від змістовного навантаження. Асоціації, які вона викликає, визначаються функціональним призначенням об'єкта.

Графіка проектної частини є особливо важливою, оскільки виражає композиційний задум дизайнера, ступінь володіння графічною технікою та професійними навиками, що базуються на знаннях основ композиції.

Згідно із концепцією формоутворення, вона втілюється традиційним графічним, кольоровим способом, комп’ютерним чи комбінованим.

Компози́тний матеріа́л (КМ), або компози́т - гетерофазний матеріал, окремі фази якого виконують специфічні функції, забезпечуючи йому властивості, яких не має жодний з компонентів окремо. Зазвичай отримують поєднанням двох або більше компонентів, які нерозчинні або малорозчинні один в одному і мають властивості, що сильно відрізняються.
Тради́ція - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.

Для створення виразної дизайн-пропозиції (залежно від сформованої концепції формоутворення та рівня володіння різними способами графічної подачі) використовують різноманітну художню техніку.

До практичної роботи розглянемо приклади композицій, рисунків видів дизайну: дизайн одягу, графічного та промислового для завдання. Дивись рис. 4. Дизайн одягу, рис. 5. Графічний дизайн, рис. 6, 7. Промислова графіка, поліграфічна продукція рис. 8. Дизайн товарних і фірмових логотипів та знаків і. т. д. у додатку. Дивись рис. 9, 10, 11, 12.



Рис 4. Дизайн одягу




Рис 5. Графічний дизайн
«Коли усе в тумані життєвому загубиться» — це метафора


Рис 6, 7. Промислова графіка, поліграфічна продукція


Рис 8. Дизайн товарних і фірмових логотипів та знаків






ДОДАТОК


Рис 9. Календар – буклет з шрифтовим написом-метафори




Рис 10. Графіка та аплікація відкритки з шрифтовим написом-метафори



Рис 11. Промислова графіка.


Рис 12. Промислова графіка.


Рекомендована література

1. Каберник О. М. Технології: підручник. – К.: Літера ЛТД, 2010. – 160 с.

2. Масол Л. М. Художня культура. Тематичні розробки уроків. – Х.: видавництво “Ранок”, 2009. – 320 с.

3. Нестеренко О. И. Краткая энциклопедия дизайна. – М.: Молодая гвардия, 2008. – 331с.

4. Приступа О. В. Застосування метафори як засобу формотворення конструктивних ідей. Методичні вказівки до практичного заняття для студентів спеціальності «Дизайн» – Луцьк: ЛНТУ, 2009. – 20 с.

5. Холмянський Л. М., Щипанов О. С. Дизайн: Проб. навч. посіб. – К.: Освіта, 2008. – 206 с.

6. Хмельовський О. М. Графічний дизайн: навч. посіб. – Луцьк: “Терен”, 2008. – 160 с.

7. Хмельовський О. М. Вступ у дизайн. Основи проектування систем життя. Навч. посіб. – Луцьк: ЛНТУ, 2008. – 208 с.




Вступ до спеціальності: Методичні вказівки до практичних занять для студентів I курсу та викладачів напряму підготовки 6.020207 «Дизайн» денної форми навчання / Іванченко Г. П. – Луцьк: ТК Луцького НТУ, 2014. – 24 с.

Комп’ютерний набір Іванченко Г. П.


Редактор Богуш М. І.
Підписано до друку грудня 2014 р.

Формат 60х84/16. Папір. Офс. Гарнітур. Тайм.

Ум. друк. арк. 1,5 Обл.-вид. арк. 1,25

Тираж ___ прим. Зам. 261


Редакційно-видавничий відділ

Луцького національного технічного університету

43018 м. Луцьк, вул. Львівська, 75



Друк – РВВ Луцького НТУ






Скачати 206.57 Kb.