Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Методичні вказівки до виконання курсового проекту "Санітарно-технічне обладнання будинків" для студентів 3 курсу денної та заочної форм навчання

Методичні вказівки до виконання курсового проекту "Санітарно-технічне обладнання будинків" для студентів 3 курсу денної та заочної форм навчання




Сторінка1/4
Дата конвертації25.03.2017
Розмір8.6 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4

Міністерство Освіти і Науки України

Харківська НАЦІОНАЛЬНА Академія

Міського господарства

Методичні вказівки

до виконання курсового проекту

"Санітарно-технічне обладнання будинків"

(для студентів 3 курсу денної та заочної форм навчання

спец. 7.

Житло́, осе́ля, домі́вка, поме́шкання - квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати в квартирах чи одноквартирних будинках, а також інші приміщення, призначені для постійного або тимчасового проживання людей, що завершені будівництвом та віднесені у встановленому порядку до житлового фонду.
Обла́днання (устаткування) (англ. equipment, нім. ausrüstung) f) - сукупність пристроїв, механізмів, приладів, інструментів або конструкцій, що використовуються в певній сфері діяльності, або з певною метою.
Студе́нт (лат. studens, родовий відмінок studentis - «ретельно працюючий», «такий, що займається») - учень вищого, у деяких країнах і середнього навчального закладу.
092601 "Водопостачання та водовідведення",

7.092101 "Промислове та цивільне будівництво",

7.

Водовідведення - послуга, яка передбачає відведення стічних вод з територій промислових, жилих будівель (квартири, приватного будинку) за допомогою інженерних санітарно-технічних приладів та каналізаційної мережі.
Будівництво - галузь матеріального виробництва, в якій створюються основні фонди виробничого і невиробничого призначення: готові до експлуатації будівлі, будівельні конструкції, споруди, їх комплекси.
092103 "Міське будівництво та господарство")

Харків – ХНАМГ – 2005


Методичні вказівки до виконання курсового проекту "Санітарно-технічне обладнання будинків" (для студентів 3 курсу денної та заочної форм навчання спец. 7.092601 "Водопостачання та водовідведення", 7.092101 "Промислове та цивільне будівництво", 7.092103 "Міське будівництво та господарство"). Укл. Тітов Ю.П., Яковенко М.М. - Харків: ХНАМГ, 2005. - 78 с.

Укладачі: Ю.П. Тітов, М.М. Яковенко

Рецензент: доц. Колесник Н.Ю.

У методичних вказівках наведено відомості з питань розрахунку і проектування санітарно-технічного обладнання будинків, а також довідкові матеріали.

Рекомендовано кафедрою ВВіОВ, протокол № 5 від 17.12.2004р.


вступні зауваження
Санітарно-технічне обладнання сучасних будинків - це комплекс інженерного обладнання холодного і гарячого водопостачання, каналізації, водостоків і сміттєвидалення.

Обслу́га - у військовій справі - група військовослужбовців, які безпосередньо обслуговують артилерійську систему, кулемет і інші види зброї і техніки; первинна (нижча) організаційна одиниця (підрозділ) у збройних силах багатьох держав.
Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.
Річкови́й стік - стік води у процесі її кругообігу в природі у формі стікання по річковій сітці. Для окремої річки - це кількість води, що протікає у її річищі за певний проміжок часу.
Фортифікаційне обладнання (застаріла назва інженерне обладнання) - є одним із елементів і важливих завдань інженерного забезпечення військ і розглядається завжди в комплексі заходів бойового забезпечення військ.
Водопостача́ння - постачання води належної якості та кількості населенню, промисловим підприємствам тощо.
Цей комплекс потрібний для життєдіяльності населення, він визначає ступінь упорядкування і комфорту будинків.

Ці методичні вказівки написані відповідно до програми вивчення дисципліни "Санітарно-технічне обладнання будинків".

Вони необхідні для вивчення санітарно-технічних систем, що включають інженерне обладнання будинків різного призначення і окремих об'єктів.

У вказівках подані теоретичні й практичні рекомендації, потрібні для вирішення відповідних інженерних задач, складання цих систем і вибору необхідного устаткування.

Застосунок, застосовна програма, прикладна програма (англ. application, application software; пол. aplikacja; рос. приложение, прикладная программа) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.
Склада́ння (ви́робу) - технологічний процес утворення з'єднань складових виробу (поєднання, координування і фіксація деталей у вузли, а вузлів у готовий виріб).
Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.
Життєдіяльність - сукупність процесів, які відбуваються у живому організмі, слугують підтримці в ньому життя та є проявами життя. Для життєдіяльності характерний обмін речовин.
Тео́рія (від грец. θεωρία - розгляд, дослідження) - сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційноі моделі. Теорією стає гіпотеза, що має відтворюване підтвердження явищ та механізмів і дозволяє спостерігачу прогнозувати наслідки дій чи зміни стану об'єкта спостережень.

Подання навчального матеріалу, його структура і зміст мають на меті навчити студентів самостійній інженерній діяльності в області внутрішніх санітарно-технічних систем будинків.

Для полегшення виконання курсового проекту наведений необхідний додатковий матеріал.


1. Внутрішній водопровід
Внутрішній водопровід подає воду від зовнішньої водопровідної мережі до всіх водорозбірних точок, що знаходяться в будинку.
Водогі́н або водопровід - комплекс споруд, що включає водозабір, водопровідні насосні станції, станцію очищення води або водопідготовки, водопровідну мережу і резервуари для забезпечення споживачів водою певної якості.
Як і зовнішні, внутрішні водопроводи поділяють на господарсько-питні, виробничі й внутрішні.

Господарсько-питні водопроводи у жилих, громадських і виробничих будинках призначаються для пиття, умивання, прання, промивання унітазів, миття полів та інших господарських потреб.

Виробничі водопроводи споруджують на підприємствах для постачання водою промислових агрегатів, охолоджуючих машин та інших технологічних процесів.

Підприє́мство - самостійний суб'єкт господарювання, зареєстрований компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.
Техноло́гія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος; грец. τεχνη - майстерність, техніка; грец. λογος - (тут) передавати) - наука («корпус знань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреб людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці).
Громада (лат. politia політія - община) - форма соціальної (колективної) організації людей, місцева спільнота, місцева організація та частина суспільства; характерна майже для всіх народів. Іноді - натовп дружніх людей.
Промисло́вість - технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.
Технологі́чний проце́с - це впорядкована послідовність взаємопов'язаних дій та операцій, що виконуються над початковими даними до отримання необхідного результату.
Вимоги до якості виробничої води можуть бути різними. Тому є можливість улаштувати кілька виробничих водопроводів.
Можливість - це дія, що може відбутися або ні (можливо, приїду, а, можливо, і ні). Можливість можна забезпечити чи покладатись на «авось» та якось буде. Альтернатива дає шанс, але не гарантує без відповідних дій забезпечення результату і адекватності та конструктиву діяльності.

1.1. Система водопостачання у будинках

Система водопостачання у будинках - це комплекс водорозбірних пристроїв і обладнання, яке забезпечує водою з міського водопроводу всіх споживачів у потрібній кількості з необхідним напором.

Система об’єднує: ввід, водомірний вузол, внутрішньої мережі труб (магістральні труби, стояки, підводки до санітарних приборів), водорозбірної;

Кількість - в Арістотелівській логіці друга з 10 категорій (класів, розрядів, які спрощують процес розумового визначення будь-якої речі), побічна обставина матеріальних речей , за допомогою якої вони поширюються в просторі, вимірюються якоюсь математичною нормою і здатні бути поділеними на окремі частини.
Спожива́ч - фізична особа, яка купує, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, або виконанням обов'язків найманого працівника.
При́стрій (англ. device, appliance, нім. Vorrichtung f, Einrichtung f) - обладнання, конструктивно завершена технічна система, що має певне функціональне призначення і за допомогою якої виконується яка-небудь робота або спрощується, полегшується певний процес.
Санітар́ія - сукупність практичних заходів, спрямованих на оздоровлення оточення людини. Санітар́ія впроваджує у життя вимоги та норми, що їх обґрунтовує гігієна. Відповідно до галузі діяльності, санітар́ію поділяють на промислову, сільську, житлову, комунальну, харчову, військову та шкільну.
запірної та регулювальної арматури, а також залежно від конкретних місцевих умов насосні установки, водонапірні баки або інше обладнання (рис. 1.1).

Рис. 1.1 - Основні елементи внутрішнього водопроводу.

1 – приєднання до міського водопроводу; 2 – ввід водопроводу; 3 – водолічильник; 4 – установки для підвищення напору; 5 – пристрій для вирівнювання тиску в мережі; 6 – водонагрівачі; 7 – пристрій для регулювання температури; 8 – магістральна і розподільча мережі холодної води; 9 – трубопроводи гарячої води; 10 – циркуляційні трубопроводи гарячої води; 11 – водорозбірна і запірна арматура;

Підвищення (елевація) - кутова висота об'єкта спостереження (земного предмета, літального апарату, небесного світила тощо) над істинним горизонтом. Підвищення спільно з азимутом служить для визначення напрямку на об'єкт.
Запі́рна армату́ра (рос. запорная арматура, англ. valving fittings, valve accessories, stop valves; нім. Absperrarmatur f, Verschlussarmatur f) - пристрої для керування потоками матеріалів (природних газів, нафти тощо) в трубопроводах, котлах, агрегатах, резервуарах та інших технічних апаратах.
12 – пожежні крани; 13 – пожежний стояк; 14 – циркуляційний насос; 15 – поливочний водопровід.

Залежно від призначення будинку проектують такі водопровідні системи: господарсько-питна й протипожежна; виробнича й об'єднана.

Систему протипожежного водопроводу в будинках, які мають господарсько-питний, або виробничий водопровід, треба об'єднувати з однією з них [1,п.4.5]. Необхідність обладнання житлових і громадських будинків, а також допоміжних і виробничих будівель визначається відповідно до табл. 1, 2 [1].

Необхідність - система зв'язків і відносин, що зумовлює зміну, поступальний рух, розвиток у жорстко визначеному напрямку з жорстко визначеними результатами. Іншими словами, необхідність - це такий зв'язок, що обов'язково призводить до певної події.

1.2. Схема водопостачання будинку

Схема водопостачання – це система, тісно зв'язана з місцевими умовами, напорами і витратами води в зовнішньому і внутрішньому водопроводах.

У практиці проектування внутрішніх водопроводів у будинках приймають різні схеми, що пояснюється різними місцевими умовами будівництва. Більш істотною є класифікація схем водопостачання будинків, які відрізняються обладнанням, що використовується. Виходячи з цього, у житлових і громадських будинках приймають такі схеми:

проста (без насосної установки);

з насосними установками;

з напірними баками;

з насосними установками і напірними баками;

гідропневматичними резервуарами;

запасними резервуарами;

зонні (рис. 1.2.,1.3).

Основними критеріями при виборі тієї чи іншої схеми є співвідношення напорів у внутрішньому й зовнішньому водопроводах, а також режим водопостачання в будинку.

Крите́рій (від лат. critērium, яке зводиться до грец. χριτήριον - здатність розрізнення; засіб судження, мірило, пов'язаного з грец. χρινω - розділяю, розрізняю) - мірило, вимоги, випробування для визначення або оцінки людини, предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації.

Проста схема використовується у житлових і громадських будинках при достатньому напорі в міському водопроводі, а схеми з насосними установками - при його нестачі. У висотних будинках (16 і більше поверхів) передбачають зонну схему, що викликано необхідністю забезпечити потрібний гідростатичний напір у трубопроводах і арматурі нижніх поверхів будинку. Схему з вирівнювальними баками використовують у будинках комунально-побутового призначення (лазні, пральні). Коли тиск у зовнішньому водопроводі менше 0,05МПа (0,5 кгс/см2), у будинку застосовують схему з запасними резервуарами.

Остаточне рішення про вибір схеми приймають після гідравлічних розрахунків усієї системи з урахуванням технічних характеристик зовнішнього водопроводу.

Гідравліка (грец. hydraulikys - водяний, від hydor - вода і aulos - трубка), (рос.гидравлика, англ. hydraulics, нім. Hydraulik f) - наука, яка вивчає закони рівноваги і руху рідин, а також способи застосування цих законів для розв'язання конкретних технічних завдань.

Рис. 1.2 - Система без допоміжних пристроїв для підвищення напору (а), з водонапірним баком (б), з підвищувальними насосами (в), з напірно-запасними баками і допоміжними насосами (г) і гідропневматичними установками (д):

1 – ввід водопроводу; 2 – водолічильник; 3 – магістральний водопровід; 4 – розподільчий трубопровід; 5 – поквартирна мережа; 6 – водорозбірна арматура; 7 – зворотний клапан; 8 – стояк; 9 – розподільчий трубопровід з бака; 10 – трубопровід, змінного напрямку; 11 – водонапірний бак; 12 – відцентровий насос;

Зворо́тний кла́пан (англ. check valve, clack valve, non-return valve, one-way valve) - спрямівний гідроапарат (пневмоапарат), призначений для перепускання робочого середовища тільки в одному напрямку та запирання у зворотному напрямку.
Насос відцентровий (рос. насос центробежный; англ. centrifugal pump; нім. Zentrifugalpumpe f, Kreiselpumpe f, Schleuderpumpe f) - підклас динамічних поглинаючих турбомашин осесимметричної роботи .. Відцентрові насоси використовуються для транспортування рідин шляхом перетворення кінетичної енергії обертання в гідродинамічну енергію потоку рідини.
гідропневматичні установки

Рис. 1.

Пневматика (від грец. πνεῦμα - дихання, подих, дух) - розділ фізики, що вивчає рівновагу і рух газів, а також, інженерної механіки, присвячений механізмам і пристроям що використовують перепад тиску газу для своєї роботи.
3 - Послідовна (а) і паралельна (б) схеми зонних водопроводів у будинках:

1 – відцентровий насос; 2 – напірно-запасний бак 2-ї зони; 3 – насос 3-ї зони;

4 – напірно-запасний бак 3-ї зони



1.3 Ввід водопроводу

Ввід водопроводу - це трубопровід, який з`єднує внутрішній водопровід із зовнішнім (міським).

Підключення ввідних труб до труб міського водопроводу треба виконувати в оглядовому колодязі, під прямим кутом ( за допомогою трійника), з встановленням засувки або вентиля (при діаметрі ввідних труб 40 мм і менше).

Діáметр кола - найдовша хорда. За величиною діаметр дорівнює двом радіусам.
Прямий кут - кут величиною 90° (π/2) (що відповідає чверті повного оберту). Його можна визначити як кут, добуток якого на два дорівнює половині повного оберту, тобто 180°. Синус прямого кута дорівнює 1, косинус - 0.

У будинках з тупиковою схемою водопровідної мережі, які мають не більше 12 пожежних кранів, проектують один ввід.

У будинках з кільцевою схемою мережі, в яких перерва у водопостачанні не допускається, слід проектувати два вводи і більше.

Перетинання труб вводу зі стінами підвалу будинку у сухих ґрунтах виконують із зазором 200 мм між будівельними конструкціями і стінкою труби, із закладкою отвору водогазонепроникними матеріалами, а в мокрих ґрунтах застосовують сальники.

Будіве́льні констру́кції (англ. building structure, structural unit) - основні конструктивні елементи будівлі або споруди, що виконують тримальні, загороджувальні або сумісні функції.
Глибина закладання труб вводу дорівнює глибині закладання зовнішньої водопровідної мережі. Труби вводу укладають з нахилом 0,003 – 0,005 у бік зовнішньої мережі.

При наявності двох вводів і більше бажано приєднувати їх до різних ділянок зовнішнього водоводу, на зовнішньому водоводі між вводами передбачають засувку.

Відстань по горизонталі між вводами господарсько-питного водопроводу і випуски каналізації і водотоків повинна бути не менше 1,5 м при діаметрах труб вводу до 200 мм і не менше 3,0 при більших діаметрах.

Водоті́к - водний об'єкт, який характеризується постійним або тимчасовим рухом (потоком) води в руслі в напрямку загального ухилу (річка, струмок, канал).
Горизонталь, ізогіпса (англ. contour lines, horizontal, isohyps, нім. Höhenkurve f, Horizontale f; рос. горизонталь, изогипса; від дав.-гр. ισος - равний і дав.-гр. ὕψος - висота) - лінія на плані (карті), яка з'єднує точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою.
При перетині труб вводу з трубами каналізації по вертикалі відстань між ними має бути не менше 0,4 м.
Ві́дстань або ві́ддаль між двома точками простору - довжина уявного відрізка прямої, що сполучає ці точки.

Якщо ввід розташований нижче труб каналізації, відстань між ними не менше 0,5 м, а труби вводу розташовують у футлярі ( сталева труба більшого діаметру ).

Для вводів рекомендують такі труби: при діаметрах 25 – 40 мм - сталеві ( у системах господарсько-питних оцинковані); при більших діаметрах - чавунні розтрубні.

Діаметри труб вводу визначають при гідравлічних розрахунках водопровідної мережі будинку.
1.4 Пристрої для вимірювання кількості води

Для вимірювання кількості й витрати води у будинках використовують лічильники, які розташовують після вводу.

Ви́трати води́ (стік) - кількість води, яка протікає за одиницю часу через поперечний переріз водотоку, наприклад, через живий переріз річки.
При закритій системі теплопостачання будинку лічильники розташовують тільки на системах холодного водопостачання.
Теплопоста́чання (постачання теплової енергії) - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Конструктивно лічильники води бувають: крильчасті водоміри (ДЕСТ) і турбінні (ДЕСТ) для холодної та гарячої води. Лічильники для вимірювання витрати води: холодної - з температурою до 40°С, гарячої – до 90°С.

Крильчасті лічильники (типу ВКОС, УВК) діаметром умовного проходу від 15 до 40 мм монтують на горизонтальних і вертикальних ділянках трубопроводів.

Турбі́на (фр. turbine, від лат. turbo - вихор, обертання з великою швидкістю) - двигун з обертальним рухом робочого органу - ротора та безперервним робочим процесом, який перетворює механічну роботу кінетичної або внутрішньої енергії робочого тіла (пари, газу, рідини), що підводиться до нього.
Трубопро́від - штучна споруда, призначена для транспортування газу або рідини, а також інших твердих речовин у вигляді суспензії під дією різниці тиску у різних перетинах.
Вони вимірюють витрати води в жилих будинках і окремих помешканнях.

Турбінні лічильники (типу ВТ, УВВ, СТВ) діаметром умовного проходу від 50 мм і вище можуть монтуватися на горизонтальних, вертикальних і похилених ділянках трубопроводів. Вони вимірюють витрати води на підприємствах, насосних станціях та інших об`єктах з великими витратами води (див. Додаток 1).

Тип і діаметр умовного проходу лічильника води (в мм) вибирають після гідравлічного розрахунку водопровідної мережі, виходячи із середньої витрати gh2, м3/г, що перевищує експлуатаційну, і приймають за табл. 4 [1 ].

Лічильник з прийнятим діаметром треба перевірити на прохід максимальної секундної витрати g (gtot, gc, gh), л/с, при якому втрати напору розраховують за формулою

, (1.1)

де s – гідравлічний опір лічильника, приймають за табл. 4 [1].

Гідравлічний опір (гідродинамічний опір) (рос. гидравлическое сопротивление; англ. hydraulic resistance, pressure (friction) losses; нім. hydraulischer Widerstand m) - сили тертя, які виникають в рідині при її русі й спричиняють втрати напору (тиску) або опір руху тіла з боку оточуючої його рідини.

Вони не повинні перевищувати: 2,5 м – у крильчастих, 1,0 м – у турбінних лічильниках.

Якщо втрати напору в лічильниках будуть менше 25 % дозволених, то необхідно перевірити можливість монтування лічильника меншого калібру, щоб він міг ураховувати невеликі витрати води в системі.

Лічильники води розташовують у водомірних вузлах, розташованих у підвальних опалюваних приміщеннях (після вводу).

Примі́щення - частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.
З кожної сторони лічильника передбачають прямі ділянки трубопроводу довжиною не менше 8 і 3 діаметрів труби (відповідно до і після лічильника), вентилі й засувки. Між лічильником і другим (за рухом води) вентилем (засувкою) встановлюють спускний кран. Коли ввід до будинку один, біля лічильника монтують обвідну лінію з вентилем, опломбованим у закритому положенні.


  1   2   3   4



  • "Санітарно-технічне обладнання будинків
  • 1.1. Система водопостачання у будинках
  • 1.2. Схема водопостачання будинку
  • 1.4 Пристрої для вимірювання кількості води