Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



МОДЕЛЬ ІНТЕГРАЦІЇ ВНЗ ТА ВИРОБНИЦТВА У МІЖНАРОДНОМУ АСПЕКТІ

МОДЕЛЬ ІНТЕГРАЦІЇ ВНЗ ТА ВИРОБНИЦТВА У МІЖНАРОДНОМУ АСПЕКТІ




Сторінка100/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   96   97   98   99   100   101   102   103   ...   144

МОДЕЛЬ ІНТЕГРАЦІЇ ВНЗ ТА ВИРОБНИЦТВА У МІЖНАРОДНОМУ АСПЕКТІ


Осауленко І. А., к.т.н., доцент,

Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, igrek0s@rambler.ru
В сучасних умовах питання підвищення технологічного рівня вітчизняної економіки мають непересічне значення з огляду на необхідність якнайшвидшого подолання наслідків кризи та невідворотність глобалізаційних процесів. Серед найбільш нагальних проблем підвищення інвестиційної привабливості підприємств, скорочення термінів практичного впровадження інновацій, покращення якості підготовки фахівців, особливо для наукомістких галузей.

У свою чергу, вищі навчальні заклади, які здійснюють підготовку за інженерно-технічними напрямками, стикаються зі значними труднощами через застарілу матеріально-технічну базу та недостатність безпосередніх зв’язків із промисловістю. Поряд із цим, вітчизняну систему освіти очікують структурні зміни, пов’язані з адаптацією до європейських освітніх стандартів.

Виходячи із зазначених обставин, можна передбачити, що у найближчому майбутньому набудуть чітких обрисів наступні тенденції. По-перше, посилення вимог до практичної спрямованості освіти, її зв’язку із майбутнім робочим місцем випускника ВНЗ. Очевидно, при цьому повинне суттєво зрости значення організації виробничої практики під час навчального процесу. По-друге, збільшення кількості молодих людей, які, здобувши базову вищу освіту, виявлять бажання продовжити навчання за кордоном. Певні преференції можуть отримати ті вітчизняні заклади освіти, які скористаються цим процесом для встановлення зв’язків із європейськими партнерами.

Загалом модель інтеграції може розглядатись у вигляді взаємодії у чотирикутнику вітчизняне підприємство – вітчизняний університет – іноземний університет – закордонна фірма. Як зовнішній чинник моделі виступають європейські інституції, які надають допомогу в пошуку партнерів та фінансують деякі значущі для Європейського Союзу проекти. Серед пріоритетних напрямків екологія, транспорт, космос, нові матеріали, енергетика. На жаль, мало представлені машинобудування та електроніка. Крім того, якщо у країнах Євросоюзу представники науки та промисловості беруть участь у відповідних проектах (зокрема, у Сьомій рамковій програмі) у рівній пропорції, то частка залучення українських підприємств поки що дуже незначна [1]. Як наслідок, вітчизняні університети переважно мають змогу здійснювати лише теоретичні дослідження, відповідно, не отримуючи того фінансового результату, який могли б мати у випадку промислової реалізації своїх розробок.

Серед відомих організаційних форм міжнародної інтеграції окреслену вище модель можна охарактеризувати як міжнародний стратегічний альянс, який являє собою відносно тривалу в часі міжорганізаційну угоду зі співробітництва, передбачає спільне використання ресурсів та/або структур управління кількох незалежних організацій для спільного вирішення завдань, пов’язаних із метою діяльності кожного з учасників, може ґрунтуватись на формальній чи неформальній домовленості [2]. Для формалізації стосунків усередині такого альянсу необхідно чітко визначити функції кожного з учасників, ресурси, якими він володіє, та чинники, що визначають критерії ефективності його діяльності. Також потрібно з’ясувати можливі протиріччя серед учасників альянсу та механізми пошуку компромісу. Зокрема, вітчизняна та зарубіжна фірми можуть конкурувати на певних сегментах ринку, натомість виникає можливість використати досвід партнера для покращення якості продукції або виходу на треті ринки. Напевне, найбільша ефективність буде досягнута у випадку, коли учасники альянсу володіють технологіями, що доповнюють одна одну. З іншого боку, вітчизняні освіта й виробництво втрачатимуть частину перспективних фахівців, які матимуть можливість професійно реалізуватись за кордоном. Як компенсацію цих втрат можна розглядати отримання сучасного устаткування, доступ до інформації про найсучашніші світові технології, покращення іміджу вітчизняних університетів, стимулювання вітчизняних корпорацій до інноваційної діяльності та покращення умов праці.

Очевидно, що реалізація конкретних заходів (підпроектів) у моделі повинна бути чітко прописана в розрізі календарних термінів виконання робіт, матеріальних, фінансових, інформаційних, людських потоків між учасниками, контрольних точок та відповідальності сторін. У той же час, під час реалізації таких міжнародних проектів неминуче виникатимуть додаткові труднощі, пов’язані з відмінностями у законодавстві, митними бар’єрами, ментальними особливостями тощо. Для кращого урахування вказаних особливостей та повнішого використання організаційного потенціалу доцільно застосовувати новітні методології управління проектами, зокрема, моделі класу «рушійні сили – опір» [3].

Література

1. «Українці повинні брати участь не в сотні, а в тисячах спільних проектів» // Євробюлетень – 2010. – №11. – С. 10–11.

2. Международный менеджмент / под ред. С. Э. Пивоварова, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. – СПб: Питер, 2001. – 576 с.

3. Бушуєв С. Д. Методології управління проектами на моделях класу «рушійні сили – опір» / С. Д. Бушуєв, Р. Ф. Ярошенко // Управління розвитком складних систем. – 2010. – С. 11–14.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНОГО КНИГОВИДАВНИЦТВА


Охріменко А.О., студентка

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, taski357@mail.ru



Поширення глобалізаційних процесів на видавничу галузь України набуло особливих негативних рис, які повязані, в першу чергу, з поширенням російського імпорту. Видавці зазначають, що нині на одну книжку українського видавництва припадає дев’ять іноземних. Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, спираючись на опосередковані дані щодо об'єму поставок в Україну російської книги, накопичені за 18 останніх років, констатує, що серед усіх книг, які протягом року надходять на український ринок (з України, Росії та інших країн) 13% – україномовні, 87% – російською мовою (на 7% більше, ніж у 2005 р.). В абсолютних показниках це 19 млн. та 125 млн. примірників відповідно. Не краща ситуація в сегменті інших друкованих видань, включаючи репродукції, гравюри та фотографії. Так якщо експорт продукції цього асортиментного ряду з України у третьому кварталі 2010 р. склав близько 359 тис. USD, то імпорт - понад 3 млн. 800 тис.USD., або майже у 10 разів перевищив експорт [1]. Приблизно 70% імпортованої книжкової продукції ввозиться без оплати мита і податків. Отже висновок невтішний - українське книговидавництво та поліграфія є неконкурентоздатними як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Звичайно, що знову можна підняти питання про негативний вплив кризи на видавничу діяльність. Так впродовж кризових 2008-2009 рр. видавництвами з державною формою власності у 2008 р. випущено - 365 друк.од., у 2009 р. - 403 друк.од.; видавництва іншої форми власності: у 2008 р. - 1416 друк.од., у 2009 р. - 1 589 друк.од.; видавничі організації: з державною формою власності у 2008р. - 2 445 друк. од., у 2009 р. - 2 950 друк.од.; з іншими формами власності у 2008р. - 4 723 друк. од., у 2009р. - 5 581 друк.од [3].

За даними Держкомстату України, кінцевий фінансовий результат діяльності видавничих структур упродовж 2005–2009 рр. характеризувався зменшенням величини отриманого чистого прибутку та одночасним зростанням збитків, а сумарний кінцевий результат у 2007–2009 рр. усіх підприємств був негативним.

Упродовж декількох останніх років кількість книгарень і книжкових яток постійно зменшується, ще в 1990 р. - 4 тис., а в 2009 р. - 600[2]. Або 1 – на 76,3 тис. населення. Для порівняння - у Франції один книжковий магазин припадає на 20 тис. жителів країни, у ФРН одна книгарня - на 15 тис., у Польщі і Данії - на 12 тис., Норвегії - на 10,5 тис., Нідерландах – на 10 тис., Фінляндії - на 7 тис., Австрії один книжковий магазин - на 4 тис. жителів країни.

Основними факторами, що негативно впливають на розвиток видавничо-поліграфічної галузі є такі: низький рівень платоспроможності населення невідповідність потенціалу поліграфічних підприємств потребам ринку друкарської продукції; залежність від імпорту матеріалів і устаткування; загальне зменшення інтересу до читання; низька інвестиційна активність видавничо-поліграфічних структур; високий рівень витрат на підготовку та виготовлення вітчизняної видавничої продукції; обмежений асортимент україномовних видань на внутрішньому книжковому ринку; нерозвинутість вітчизняного сегменту мережі Iнтернет з продажу книжкової продукції тощо.

За даними Книжкової палати України, станом на 15.02.2010 р. до установи надійшло 22 491 назва книжок і брошур, виданих загальним тиражем 48 514,4 тис. пр., що становить у порівнянні з аналогічним періодом минулого року за назвами 93,6 %, за тиражами - 83,4 %, у тому числі українською мовою видано 14 797 назв або 65,8 % від загальної кількості назв книг, тиражем 27 527 тис. пр., або 56,7 % від загального тиражу. У порівнянні з аналогічними даними 2008 року спостерігається зменшення темпів випуску видань на 1549 друк. од., тиражів на 9643,7 тис. Українською мовою за назвами випущено менше на 1620 друк. од., тиражі знизились на 5079,1 тис. пр.

У вересні 2008 р. прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні" , згідно з яким до 1 січня 2015 р. звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру. Також звільняються від сплати мита товари, які не виробляються в Україні і ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні. Проте надані преференції не стали стимулюючим фактором у розвитку книговидання. Можливо справа у низькому рівні культури книгочитання?

1.Микитів О. Сучасний стан і системні засади функціонування видавничої справи України в умовах глобалізації та кризи // О. Микитів /Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації.–2010.-№2.-C.112.

2.Афонін О. Проблеми, що хвилюють українських видавців і книгорозповсюджувачів [Електронний ресурс] / О.В. Афонін. – Режим доступу: http://uabooks.info/ua/experts/?pid=3310

3.Афонін О. Динаміка змін у видавничій сфері в умовах кризи у січні-лютому 2009 року // Вісник книжкової палати. – №3. – 2009. – С.4-5.

4.Рішення № 13/57 від 29.11.2007 “Про стан книгорозповсюдження в Україні та проект Концепції відновлення всеукраїнської книготорговельної мережі” [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.uapravo.net/data2008/base15/ukr15052.htm

Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Інформація про роботодавців Одеси (перелік відсортований за розміром штату співробітників у місті) Компанія Проекти і технології
2015 -> Оголошення про тендер (rfq) Номер rfq: ucbi-062-с дата оголошення: 13 листопада 2015 Кінцевий термін подання: 20 листопада 2015 Опис: Постачання it обладнання для зони митного оформлення в Одесі
2015 -> О. К. Юдін, директор Інституту комп’ютерних інформаційних технологій, д-р техн наук, професор
2015 -> Програма юних користувачів персонального комп’ютера основний рівень пояснювальна записка
2015 -> Назва послуги
2015 -> Комп’ютери та комп’ютерні технології напрям підготовки 100102 Процеси, машини та обладнання
2015 -> Ласкаво просимо до електронного кабінету платника податків!
2015 -> Інсталяція мережевої версії Інсталяція серверу Firebird 3
2015 -> Узгоджено затверджую
2015 -> Тов «Науково-виробниче підприємство «енглер» едрпоу 36938941, іпн 369389426588
1   ...   96   97   98   99   100   101   102   103   ...   144



  • КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНОГО КНИГОВИДАВНИЦТВА