Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка102/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   98   99   100   101   102   103   104   105   ...   144

СТРАТЕГІЇ ПОЖВАВЛЕННЯ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ В МАШИНОБУДІВНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Пархоменко О.І, студент НТУУ "КПИ", ФММ, гр. УС–71


Існують дві стратегії для пожвавлення трансферу технологій в машинобудівній галузі України та комплексному переоснащенні галузі. Перша стратегія полягає у придбанні ліцензій і ноу-хау на відомі технології, виду продукції і торгової марки великих закордонних компаній. Переваги такого підходу відпрацьовані на практиці технології, що відповідає світовим стандартам, контроль якості, значні маркетингові переваги, можливості для створення спільних підприємств за принципом стратегічних технологічних альянсів, перспективи отримання додаткових кредитів на технологічне переоснащення. Недоліки цього підходу в тому, що у більшості випадків підприємство вимушене продавати продукцію лише на національному ринку, оскільки купує традиційну технологію, освоєну зарубіжними фірмами.

Друга стратегія полягає у використання власного науково-технічного потенціалу. Проте цей шлях значно складніший, адже пов'язаний із наступними ризиками: ризик того, що інноваційний продукт не вийде на ринок – більше 80%; додаткові інвестиції складуть більше 90% від вартості придбаного результату НДДКР (традиційно вартість НДР у промисловій технології становить близько 5%); доведення результатів НДДКР до ринкового застосування потребує додаткового, іноді досить тривалого часу, протягом якого може кардинальним чином змінитися ринкова ситуація.

На нашу думку, перша стратегія має більші переваги, оскільки спирається на власний науковий потенціал і дозволяє отримувати надприбутки за рахунок унікальності технології на світовому ринку. Стратегія розвитку трансферу технологій має бути спрямована на політичну, економічну і технологічну незалежність та базуватися на підтримці вітчизняного виробника. Проте для її практичної реалізації необхідно розв’язати низку фінансових та організаційно-управлінських бар'єрів, які перешкоджають в існуючих організаційно-економічних умовах успішно втілювати необхідні стратегічні заходи. Зважаючи на деякі складнощі щодо швидкого їх вирішення у короткостроковій перспективі, не варто відкидати й альтернативну стратегію –– трансфер зарубіжних технологій.

Реалізація стратегії розвитку трансферу технологій у машинобудівному комплексі України повинна здійснювати через виконання низки завдань, згрупованих за такими напрямами:

– підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості машинобудівного комплексу;

– розвитку внутрішнього ринку;

– збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємких галузей виробництва, зменшення залежності економіки України від імпорту;

– технологічне переобладнання і структурна перебудова машинобудівного комплексу з метою нарощування випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому і внутрішньому ринках;

– удосконалення структури машинобудівного комплексу;

– зростання кадрового потенціалу, сприяння створенню в економіці достатньої кількості робочих місць, у тому числі для випускників навчальних закладів, фахівців, які внаслідок економічної кризи втратили свої робочі місця у виробництві, науці, освіті тощо, а також для спеціалістів, які звільняються із Збройних Сил, відродження творчої діяльності винахідників і раціоналізаторів виробництва;

– створення ефективних механізмів збереження, ефективного використання та розвитку національного науково-технологічного потенціалу;

– органічне включення інноваційних факторів до процесу соціально–економічного розвитку держави, збереження довкілля та ефективного використання природних ресурсів.

Для досягнення цілей обраної стратегії, розвитку трансферу технологій, та удосконалення існуючих механізмів стимулювання трансферу технологій, у машинобудівній галузі України, ми пропонуємо провести комплекс заходів, які можна розділити за сферою дії. Для прогресу енергетичного та  гірничо-металургійного комплексу потрібна продукція важкого, транспортного, енергетичного та електротехнічного машинобудування. Необхідне створення власного потенціалу атомного машинобудування. В Україні необхідно технологічно реорганізувати повний комплекс всіх складових машинобудівного виробництва від заготівельного, агрегатного, метрологічного, металообробного, верстатоінструментального до автоматизованого, роботизованого  сучасного механоскладального. На основі результатів сучасних досліджень у галузі ливарного виробництва, можливо, побудувати нові ливарні комплекси з використанням заощадливих технологій  виготовлення  високоякісного литва з чорних та кольорових металів для потреб сільгосптехніки,  автомобілебудування та інше.


КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ АВІАЦІЙНИХ ПОСЛУГ



Петровська С.В., к.е.н., доцент, Національний авіаційний університет, mirnau@mail.ru

Василенко В.А., аспірант, Національний авіаційний університет, mirnau@mail.ru
На сьогоднішній день основними проблемами авіапромислового комплексу є: криза внутрішнього ринку цивільної авіаційної техніки, пов’язана з відсутністю в авіаційних компаній необхідних коштів для відновлення парку експлуатованих повітряних суден; відсутність в авіапромисловому комплексі власних фінансових ресурсів, необхідних для його розвитку; нерозвиненість кредитних механізмів фінансування виробництва і постачання (продажів), а також реалізації фінансового лізингу сучасної авіаційної техніки; відсутність стимулів для вітчизняних та іноземних фінансових структур до вкладення інвестицій в авіаційно-будівельну промисловість на умовах, близьких до умов одержання фінансових ресурсів іноземними виробниками авіаційної техніки; падіння інтелектуального потенціалу науково-дослідних інститутів, конструкторських бюро і підприємств, що виробляють серійну продукцію, переривання процесу зміни поколінь авіаційних учених, інженерів, техніків і висококваліфікованих робітників; посилення конкуренції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку з боку закордонних авіапромислових компаній; боротьба за права власності і відсутність контролю за підприємствами й організаціями авіаційної промисловості, яка особливо загострилася останнім часом.

Тобто, глобальні процеси, що відбулися в економіці не змогли обійти сферу авіаційних послуг. На міжнародному ринку авіаперевезень з'явилися нові види авіакомпаній - низько бюджетні. Крім того, збільшилася кількість поглинань, різних союзів та альянсів. Авіакомпанії у своїй бізнес-моделі почали використовувати елементи різних бізнес-моделей. Утворилася змішана бізнес-модель, авіаперевізники отримали можливість збільшити вибір послуг, для своїх клієнтів. Основні авіаційні послуги представлені в різних напрямах: пасажирські та вантажні авіаперевезення; послуги бізнес авіації (бізнес чартер – замовлення літака, продаж та менеджмент літаків, лізинг авіаційної техніки, авіаційний консалтинг, індивідуальні послуги); моніторинг, патрулювання територій, кіно-, фото-, відеозйомка, реклама; навчання, ремонт, консультації по авіаційному направленню та ін.

На формування гострого конкурентного середовища ринку авіаційних послуг впливають такі фактори [1]:

  • єдині стандарти ІАТА, що передбачають єдині мінімальні стандарти обслуговування клієнтів і безпеки авіаційних перевезень;

  • обслуговування клієнтів через єдині системи бронювання (регіональні відмінності, які зумовлюють регіональну конкуренцію);

  • високий рівень наукових і прикладних розробок авіаційної галузі;

  • низька рентабельність авіаційних послуг, що надаються;

  • наявність великої кількості співробітників або сучасних дорогих систем обліку та аналізу;

  • жорстка прив'язка в ціновій політиці до компанії конкурентів або додаткові програми лояльності, які спричиняють скорочення витрат за рахунок ефекту масштабу на тривалу перспективу та ін.

У сукупності перераховані фактори, одночасно, зумовлюють високий рівень конкуренції на світовому ринку авіаційних послуг, що є поясненням стрімкої тенденції злиттів і поглинань даної галузі сфери послуг.

Отже, створення альянсів, альянсових угод між авіакомпаніями, дозволило нормалізувати критичну ситуацію на ринку авіаційних послуг, що склалася у зв'язку з високою конкуренцією і глибокою кризою авіаційної галузі в провідних країнах світу. Ділова авіація має безсумнівні переваги в порівнянні з іншими видами авіаперевезень. Її використання дозволяє економити час за рахунок можливості оперативного зміни графіка польоту, здійснення безпосадочного перельоту в потрібну територіальну точку, використовуючи при цьому невеликі аеродроми в населених пунктах, в які із-за своєї низької комерційної ефективності рейсові маршрути виконуються з великими інтервалами, або взагалі не виконуються. Літаки ділової авіації надають можливість виконання продуктивної роботи під час польоту, оскільки відсутні дратівливі чинники, властиві звичайному офісу, а борт літака в своїй комплектації має офісне і комп'ютерне обладнання. Ділова авіація гарантує інформаційну захищеність і можливість проведення конфіденційних зустрічей і переговорів, а так само максимальну особисту безпеку.ПрослушатьНа латиницеСловарь - Открыть словарную статью

Література:

1) Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського / Електронний фонд / Зб. наук. праць: Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності, 2010 р. Пивоносов М.Ю. Исследование современных тенденций развития мирового рынка авиационных услуг [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tpaeiv/2010_2/16.pdf

1   ...   98   99   100   101   102   103   104   105   ...   144



  • КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ АВІАЦІЙНИХ ПОСЛУГ