Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



ПЕРСПЕКТИВИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА КРАЇНАМИ АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОГО РЕГІОНУ

ПЕРСПЕКТИВИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА КРАЇНАМИ АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОГО РЕГІОНУ




Сторінка113/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   109   110   111   112   113   114   115   116   ...   144

ПЕРСПЕКТИВИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА КРАЇНАМИ АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОГО РЕГІОНУ


Хваль Ю.О., студентка гр. УЕ-81

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, julia_987@ukr.net

Сьогодні Азіатсько-Тихоокеанський регіон впевнено утримує позиції значного центру розвитку світової економіки. В цьому регіоні проживає більша частина людства, виробляється близько 60% загального обсягу товарної продукції світу, створюється половина світових інвестицій. З кожним роком збільшується економічна сила таких країн, як Японія, Китай, Республіка Корея, Сінгапур та ін.. Країни АТР є провідними лідерами НТП, мають розвинутий ринок високотехнологічної продукції та інформації. Проте наукові розробки України на ньому не представлені. Саме тому і набуває актуальності проблема співпраці України з АТР для посилення та нарощення вітчизняного виробництва через розвиток наукової техніки та технологій в усіх сферах економіки.

На даному етапі вже було здійснено певні кроки у вирішенні цієї задачі. Важливу роль у наданні допомоги по подоланню наслідків аварії на ЧАЕС відіграє Японія. Останнім часом активно розвивається співпраця з цією країною в аерокосмічній галузі. Існують значні можливості налагодження економічних зв’язків з Республікою Кореєю у сфері розробки приладів по вимірюванню радіоактивності для забезпечення радіаційного контролю на АЕС. У місті Харкові в Інституті монокристалів відкрито спільну українсько-південнокорейську дослідницьку лабораторію. Це допоможе пришвидшити створення нових наукових розробок в цій сфері. Крім цього, можлива сумісна робота між країнами і в таких галузях, як авіація, ядерна безпека, матеріалознавство тощо [3]. Існують значні можливості розвитку науково-технічного співробітництва України з Китаєм. Останні зацікавлені у розробці нових проектів спільно з такими науковими установами, як Інститут електрозварювання ім. Є. Патона НАН України, Київський інститут будівництва та архітектури, Інститут надтвердих металів НАН України з метою обміну досвідом та досягненнями. Результатом було створення першого українсько-китайського технопарку в провінції Шаньдун. Це стало кроком до розвитку та налагодження трансферу наукових розробок, сумісної роботи для проектами, розширення зв’язків між ринками різних країн. Іранський напрям співпраці, який ще називають «новим азимутом» української зовнішньоекономічної політики, направлений на створення в Ірані власної літакобудівної галузі через сприяння з боку України, що створює для останньої широкі можливості для розширення зв’язків з країнами Близького і Середнього Сходу [4]. Можливий розвиток наукового співробітництва з менш розвинутими країни АТР, зокрема з В’єтнамом. Обидві країни мають суттєві екологічні проблеми, тому було б доцільно налагодити сумісну роботу над єдиним проектом, спрямованим на вирішення даної задачі. Також перспективною є участь України у відновленні проекту із спорудження космодрому на півдні В’єтнаму. Це, в свою чергу, забезпечить розвиток власних українських аерокосмічних технологій та пришвидшить розвиток транснаціональних зв’язків [1,2].

Таким чином, важливим завданням України на даному етапі розвитку залишається її інтеграція в систему міжнародного поділу праці, включаючи АТР. Перешкодою може стати переважно сировинна орієнтація експорту України до високорозвинутих країн. Тому суттєвого значення набуває необхідність впровадження нових технологій та механізмів для подальшого розвитку вітчизняної економіки. Особливо важливим залишається питання створення інвестиційно привабливого клімату в Україні, що є необхідною умовою для налагодження співпраці з іншими країнами, зокрема з АТР. Крім цього, для успішної сумісної роботи з даним регіоном Україні необхідно завершити процес переходу до ринкової економіки, здійснити реструктуризацію основних виробничих фондів, впровадити механізми захисту вітчизняного виробника, постійно поліпшувати якість та знижувати собівартість і ціни на продукцію власного виробництва для зростання її конкурентоспроможності. Отже, враховуючи здійснення таких заходів, налагодження співпраці в науково-технічній сфері з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону забезпечить для України значний приплив інвестицій на розвиток діяльності вітчизняних підприємств, авіа- та суднобудівної промисловості, освоєння космосу, подолання негативних наслідків від екологічного лиха на ЧАЕС та створить потужне підґрунтя для обміну досвідом та науковими розробками між даними країнами, що буде стимулювати їх потужний та невпинний розвиток.

Література:

1. Соколенко С. I. Глобалізація і економіка України. – К. : Логос, 2008. - 568 с.

2. Степанова Т. Н., Беляцкий С. Д. Становление рыночного хозяйства в новых индустриальных странах. – К.: УкрИНТЭИ, 2007. - 36 с.

3. Україна 2010: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку / Монографія Національного інституту стратегічних досліджень - К.: НІСД, 2009. - 384 с.: іл.

4. Чекаленко Л.Д.Зовнішня політика України: підручник / Л. Д. Чекаленко. - К. : Либідь, 2006. - 712 с.


ЗБИТКИ ДЛЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, ЩО ЗАВДАЮТЬСЯ ПРОМИСЛОВИМ КОМПЛЕКСОМ: МЕТОДОЛОГІЧНІ Й МЕТОДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИМІРУ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Хлобистов Є.В., д.е.н., проф.,

ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» , м.Київ.

ievgen.khlobystov@ukr.net
Нині існують декілька підходів до оцінки екологічних втрат. Перший спирається на екологічні видатки (платежі, збори) та фіксується державною статистикою. Другий ґрунтується на визначенні питомих збитків від впливу на навколишнє середовище з урахуванням офіційно зафіксованих масштабів екодеструктивної діяльності (викидів, скидів, обсягів порушення природних екосистем тощо). Доречно зазначити, що під збитком, що завдається реципієнтам навколишнього середовища, на загал розуміють витрати суспільства, пов’язані зі зміною навколишнього середовища внаслідок його забруднення. Збиток суспільству від забруднення навколишнього середовища позначається на діяльності окремих об’єктів, що опиняються під його впливом: населення; об’єкти житлово-комунального та промислового комплексів; сільськогосподарські угіддя; водні ресурси; лісові ресурси. Третій оперує гіпотетичними показниками і визначає повні обсяги екологічного впливу, зокрема ті, що не відбиваються державним моніторингом та статистичною звітністю, а також несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, які впливатимуть на величину втрат. Четвертий оперує визначенням втраченої вигоди, тобто базується на вартісному вимірі втрачених можливостей щодо отримання додаткового прибутку, які уможливили б кошти, вкладені до продуктивних секторів економіки.

Екологічний збиток можна визначити по деталізованих елементах впливу та збільшено — по сферах впливу. Деталізований розрахунок базується на даних об’єкта-аналога, фактичних статистичних матеріалах, експертних оцінках. При укрупненому розрахунку визначають три групи сфер впливу (атмосфера, вода, земля), по яких наявні державні та галузеві оцінки питомого впливу. Під відшкодуванням екологічного збитку розуміється відшкодування витрат, пов’язаних з розробкою та реалізацією заходів з мінімізації шкоди, що заподіяна негативним впливом, переважно антропогенного походження, на об’єкти природного середовища. Таке відшкодування здійснюється відповідно до чинного законодавства юридичними та фізичними особами, винними у шкоді чи порушенні цілісності об’єктів природного середовища.

Деякі фахівці (напр., О.Ф. Балацький, Є.В. Лапін, Е.В. Гірусов та ін.). використовують термін «економічний збиток» відносно вартісної оцінки антропогенних навантажень на навколишнє середовище. Однак, на нашу думку, вживання терміну «економічний збиток» є не досить коректним, адже «збиток» вже відноситься до категоріального апарату економічних досліджень, тому при виокремленні екологічної складової визначення збитку від господарської діяльності більш доцільно вживати термін «екологічний збиток».

Відносно джерела забруднення, пропонується розділяти збиток на зовнішній, втілений та внутрішній [1, с. 237]. Під зовнішнім збитком розуміється збиток, що завдається підприємством-забруднювачем суміжним економічним суб’єктам. Під втіленим збитком розуміється збиток, що завдається підприємству внаслідок забруднення навколишнього середовища суміжними економічними суб’єктами. Під внутрішнім збитком розуміється збиток, що завдається підприємству внаслідок забруднення навколишнього середовища.

Одним з поширених методів дослідження переваг та уподобань стосовно екологічних товарів та послуг (послуги з охорони навколишнього середовища, ощадливого природокористування та товари, що в процесі всього виробництва, споживання та утилізації не завдають значної — для поточного розвитку продуктивних сил — шкоди навколишньому середовищу) є метод гіпотетичних ринків, що визначає готовність споживача сплачувати екосистемні послуги (у формі послуги чи товару) або приймати компенсацію за втрату певних екосистемних послуг внаслідок господарювання [2; 3].

В Україні на сьогодні розроблена методологічна основа для створення методичного забезпечення проведення оцінки соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій (НС) техногенного і природного характеру в країні та можливо визначити необхідний перелік показників для їх обрахунку, крім того, проведені дослідження дозволяють запропонувати методичні підходи до економічної оцінки запобіжних заходів за видами загроз. Ці підходи базуватимуться на визначенні збитків від наслідків НС для основних видів господарської діяльності, здоров’я людини, стану природних екосистем та об’єктів природно-заповідного фонду, а також втрати від тимчасового припинення постачання електроенергії, іншого ресурсного забезпечення життєдіяльності.

Література:

1. Лапин Е. В. Оценка экономического потенциала предприятия / Е. В. Лапин. — Сумы : Университетская книга, 2004. — 359

2. Жарова Л. В. Екологічне підприємництво та екологізація підприємництва: теорія, організація, управління / Л. В. Жарова, Є.Ю.Какутич, Є. В. Хлобистов ; за ред. акад. НАН України Б. М. Данилишина. – Суми : Університетська книга, 2009. – 240 с.

3. Волошин С.М. Соціально-економічний аналіз надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру / Волошин С.М., Жарова Л.В., Хлобистов Є.В., Чебанов А.О.; за ред. д.е.н., проф. Хлобистова Є.В. – Сімферополь: СОНАТ, 2010. – 258с.



Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Інформація про роботодавців Одеси (перелік відсортований за розміром штату співробітників у місті) Компанія Проекти і технології
2015 -> Оголошення про тендер (rfq) Номер rfq: ucbi-062-с дата оголошення: 13 листопада 2015 Кінцевий термін подання: 20 листопада 2015 Опис: Постачання it обладнання для зони митного оформлення в Одесі
2015 -> О. К. Юдін, директор Інституту комп’ютерних інформаційних технологій, д-р техн наук, професор
2015 -> Програма юних користувачів персонального комп’ютера основний рівень пояснювальна записка
2015 -> Назва послуги
2015 -> Комп’ютери та комп’ютерні технології напрям підготовки 100102 Процеси, машини та обладнання
2015 -> Ласкаво просимо до електронного кабінету платника податків!
2015 -> Інсталяція мережевої версії Інсталяція серверу Firebird 3
2015 -> Узгоджено затверджую
2015 -> Тов «Науково-виробниче підприємство «енглер» едрпоу 36938941, іпн 369389426588
1   ...   109   110   111   112   113   114   115   116   ...   144