Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка115/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   111   112   113   114   115   116   117   118   ...   144

ПРАВОВА ОСНОВА МІЖДЕРЖАВНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В ГАЛУЗІ БОРОТЬБИ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ

Черняк Г.М.,Київський національний університет імені Тараса Шевченка


Останнім часом перелік злочинів міжнародного характеру поповнюється. Держави співпрацюють у запобіганні таких діянь і покаранні за їх вчинення. Важливо втілювати в життя вже прийняті міжнародно-правові норми в цій галузі та проводити імплементацію основних положень таких міжнародно-правових документів у вітчизняне законодавство України. Крім того, подальша інтеграція України у європейське та світове співтовариство потребує приведення законодавства нашої країни у відповідність з існуючими міжнародними нормами та вимагає урахування досвіду розвинених країн у боротьбі зі злочинністю [1].

Поняття міжнародного злочину та злочину міжнародного характеру дозволяє визнати такими лише ті діяння, які є найбільш небезпечними для міжнародних відносин. Вперше перелік таких злочинів було запропоновано Статутом Нюрнберзького Міжнародного воєнного трибуналу 1945 року.

На думку О.В. Узунової, правову основу здійснення міжнародної правової допомоги під час розслідування злочинів складають:1)міжнародні міждержавні договори (двосторонні та багатосторонні):пакти, конвенції, договори, угоди; 2) міжвідомчі договори (угоди); 3) міжурядові угоди з окремих питань, що стосуються взаємодії держав у боротьбі зі злочинністю [2].

До міжнародно-правових основ співробітництва у діяльності з розслідування злочинів відносяться міжнародні договори та міжнародні угоди України. Перш за все, діяльність із розкриття та розслідування злочинів зачіпає сферу прав і свобод людини. За таких умов правовою основою будуть провідні міжнародно-правові документи договірного та недоговірного характеру, які закріплюють міжнародні стандарти прав та свобод людини. Це Загальна декларація прав людини від 10 грудня1948 року, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від16 грудня 1966 року, Конвенція проти катувань та інших жорстоких,нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10грудня 1984 року та інші. Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього 1948 року віднесла до категорії міжнародних злочинів також геноцид. Цим поняттям визначалися дії, вчинені із наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Конвенція передбачала розгляд кримінальної справ про геноцид компетентним судом тієї держави, на території якої був учинений злочин, а також можливість створення Міжнародного кримінального суду із відповідною юрисдикцією для розгляду конкретної справи.

У 60-х роках ХХ століття активно обговорювалось питання про розгляд екоциду і біоциду як окремих міжнародних злочинів. Використання засобів негативного впливу на навколишнє середовище засуджується багатьма міжнародними політико-правовими документами. Серед них можна назвати Протокол про заборону застосування на війні ядушливих, отруйних та інших подібних газів і бактеріологічних засобів 1925 року, Додатковий протокол І до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року та ін.

Статут Міжнародного кримінального суду, що був прийнятий дипломатичною конференцією повноважних представників держав під егідою ООН у липні 1998 року, до міжнародних злочинів відніс геноцид, злочини проти людства, воєнні злочини і агресію.

Нині в Україні діє близько тридцяти двосторонніх договорів про правову допомогу у кримінальних справах із країнами як ближнього,так і далекого зарубіжжя. Такі договори укладені із Російською Федерацією, Республікою Білорусь, Республікою Грузія, Естонською Республікою, Латвійською Республікою, Республікою Польща,Канадою, Сполученими Штатами Америки, Республікою Куба,Федеративною Республікою Бразилія та іншими. Існує ряд міжнародних документів – багатосторонніх договорів,які комплексно регулюють боротьбу з певними видами злочинних діянь. Такими є Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами 1950 року, Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970 року,Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників1979 року, Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року, Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року та багато інших.

Таким чином, існує досить розгалужений масив нормативного регулювання співробітництва держав при розслідуванні злочинів. Він складається як з норм національного законодавства, так і з міжнародно-правових актів, що здобули визнання Україною і перебувають на шляху втілення в життя.

Література:

1. Дзюба Ю.П. Питання міжнародного співробітництва у сфері боротьби зі злочинністю // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. Вип. 17 – Х.: Вид-во «Кроссроуд», 2009.

2. Узунова О.В. Міжнародно-правові договори України як джерела кримінально-процесуального права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеняканд. юрид. наук : спец. 12.00.09 "кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза" \ О.В. Узунова. – Київ, 2008.

ТЕХНОЛОГІЧНА СИНГУЛЯРНІСТЬ В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ: НОВІ СПОСОБИ АБСТРАГУВАННЯ

Чужиков В.І., д.е.н., проф.,



ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», chuzhikov.viktor@mail.ru
Перехід людства до шостого технологічного укладу передбачає стрімкий розвиток цілого ряду технологій, які відносяться до: нанокомплекса (наносистемна техніка, нанометрологія, наногетерогенні системи, нанопорошки, наноматеріали, нанофотоніка); біокомплекса (генна інженерія, клітинні технології); інформатики (скануючі системи). Природно, що така трансформація вже найближчим часом викличе зміну людської сутності, а відтак й суттєву трансформацію конкуруючих зараз парадигм «Homo economicus» та «Homo sociologicus». За прогнозами окремих науковців нові назви парадигм, які упродовж наступних десяти років будуть затверджуватися у суспільстві матимуть швидше за все нові назви, а відтак й нові механізми впливу, які німецький журнал «Шпігель», не без гумору, сформулював таким чином: «Homo informaticus», «Homo allergicus», «Homo stressicus». Втім у такому підході до індикації майбутньої моделі суспільства міститься чимало елементів реального життя, пов’язаного з переходом держав-лідерів упродовж 20-х – 30-х років ХХІ ст. до так званої технологічної сингулярності, під якою слід розуміти такий гіпераксельрований розвиток глобальної економіки в основі якого лежить штучний інтелект із завданням максимізації корисності дій. З огляду на це цілком зрозумілою виглядає потреба у визначенні того парадигмального вакууму, в якому перебувають соціально-економічні науки. Як і раніше доволі гостро стоїть питання: до чого слід рухатись? Американські дослідники Jackson P., Nexon D. (2009), передбачають, що дві основні сучасні течії, які відомі під назвою реалізм та лібералізм вже найближчим часом зазнають певних трансформацій, перетворившись чи в реалістичний конструктивізм, чи в ліберальний конструктивізм. При цьому обидві методологічної течії мають дати відповідь щонайменше на два питання:

  • чи може влада бути «прирученою» (чи є майбутнє у подальшій інституалізації суспільства)?

  • чи може вважатися анархія параметричною константою (чи стане краще від скасування правил ведення бізнесу)?

На нашу думку визначити майбутнє розвитку людства без урахування технологічної складової у цих двох теоріях є просто неможливим. Саме на це звертає увагу американський математик і астроном Venor Vinge, відмітивши ще у 2005-му році цікаву закономірність, що пов’язана із подвоєнням пам’яті комп’ютерів, яке у 80-х роках відбувалося упродовж 10-15 років, та вже на поч. ХХІ ст. для цього треба було лише 9 місяців. В.Віндж переконаний, що упродовж 20-х – 30-х років цього століття таке подвоєння може відбуватися щоденно, внаслідок чого буде створено штучний інтелект з непередбачуваними наслідками його діяльності, адже за таких умов основна методологічна революція має відбутися насамперед в економічній науці, яка повністю втратить свій апарат через те, що мусить працювати з безмежними (нескінченими) величинами, до чого не готова жодна з економічних дисциплін (важко собі уявити як на це має відреагувати, приміром, бухгалтерський облік та аудит, економіка підприємства тощо).

Американський дослідник Дені Едер (Deni Eder) глибоко переконаний, що етап технологічної сингулярності має настати вже у 2016-2018 р.р., натомість вже зараз в Єврокомісії вважають що це станеться не раніше 2030-го року. Тим не менше потребує значних змін система оцінювання і, головне, моделювання тих економічних процесів, що вирують у глобальному господарстві, зокрема:



  • змістовна інтерпретація нових категорій «глобальний попит» та «глобальна пропозиція»;

  • якнайшвидший перехід до принципово іншої методології «неоекономіксу»;

  • розробки фундаментальних основ віртуальної економіки, де основними діячами стають куратори мереж.

Література:

1. Vernor V. The Coming technological Singularity, 1993 [Режим доступу] accelerating.org/articles/comingtechsingularity.html

2. Доповідь комісії з економічної політики Конгресу США (2007) [Режим доступу] http://www.hause/gov/jec/publications/1101nanotechnology_03-22-07.pdf

3. Eder Dani What is singularity // Neurotine [Режим доступу] http://www.brainmeta.com/forum/index.pdf/shoutopic=1967


1   ...   111   112   113   114   115   116   117   118   ...   144



  • ТЕХНОЛОГІЧНА СИНГУЛЯРНІСТЬ В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ: НОВІ СПОСОБИ АБСТРАГУВАННЯ