Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ у глобальну економіку ЧЕРЕЗ НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ у глобальну економіку ЧЕРЕЗ НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО




Сторінка118/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   114   115   116   117   118   119   120   121   ...   144

ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ у глобальну економіку ЧЕРЕЗ НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Яресько Р. С., студентка, ФММ

Національно технічний університет України «Київський політехнічний інститут», renata_yaresko@ukr.net
Сьогоденний світовий економічний простір має досить широку межу свого існування, яке охоплює майже всі країни земної кулі. Кожна з країн займає відповідну нішу приймаючи активну участь в світових економічних процесах, відповідно до Міжнародного поділу праці (МПП), також утворюючи між собою певні інтеграційні союзи, спільноти та організації. З кожним роком розширюються напрями та сфери діяльності даних угрупувань від економічної підтримки країн, що розвиваються до спільних економічних науково-технічних проектів.

Відповідно до такої ситуації на світовій арені ― Україні, як одному із суб’єктів глобалізаційного процесу, необхідно брати активну участь у МПП та світових економічних процесах, задля підвищення рейтингу і конкурентоспроможності країни та забезпечення більш широкого доступу до науково-технічних розробок та проектів, також для забезпечення надійних партнерів та інвесторів.

Україна не може лишатися осторонь всіх світових тенденцій та операцій, оскільки вона приєднається до ізольованих країн, котрі не в змозі брати участь в світових процесах. Таким чином через таку ізоляцію всі фінансові потоки будуть проходити повз неї і наслідком такої ситуації стане бідність, «деградація» країни і жодних перспектив, та розділення країни між світовими лідерами як сировинного придатка.

Рівень розвитку конкурентоспроможності характеризується рівнем науково-технічного розвитку, який забезпечує швидку та широку передачу ноу-хау в різні сфери економіки для створення конкурентних переваг. Але постає проблема в тому, що дана діяльність, тобто науково-дослідні та дослідно-конструкторські робити (НДДКР), є досить затратною, оскільки потребує великих фінансових витрат, дорогого устаткування та обладнання науково-дослідних лабораторій чи затрати на їх будівництво, також оплата висококваліфікованої робочої сили.

В даному випадку відіграють важливу роль науково-технічні зв’язки та іноземні інвестиції. Тому необхідно в першу чергу обрати стратегію інтеграції до глобальної системи науково-технічного співробітництва; по друге розробити певний механізм залучення як України в даній системі, так і залучення інвестицій для НДДКР в Україні. За даними Державного комітету статистики на протязі 2009 року обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт всього становив 8653,7 млн. грн.. (у фактичних цінах), загальні витрати становили 7949,9 млн. грн.. Отже, затрати досить високі, а фінансування відбувається або за рахунок власних коштів дослідних організацій, що становили 5169,4 млн. грн.. та за рахунок іноземних інвестицій ― 1512,9 млн. грн.., а також інші джерела. [1]

Лише 10,7% підприємств України впровадили інновації за звітний 2009 рік, а це досить низький показник. Тому необхідно розробляти нові шляхи у впровадженні інновацій на підприємствах та залучення підприємств до спільних наукових розробок, можливість створення технопарків на території підприємств на компенсаційних умовах.

Розвиток міжнародних зв’язків може відбуватися як і на рівні держав, так і на рівні комерційних установ. В першому випадку НДДКР фінансуються за рахунок певної країни чи країн-партнерів, в другому випадку фінансування відбувається за рахунок коштів приватних структур однієї чи декількох країн. В загальному дане співробітництво носить одну ціль ― досягнення та максимізація спільних інтересів, які привели до спільного співробітництва.

Отже, для підвищення конкурентоспроможності країни необхідно починати з підвищення рівня науково-технічного розвитку, в першу чергу з взаємної співпраці між промислово-виробничими підприємствами та технопарками в середині країни, по друге необхідно розширювати та диверсифікувати міжнародні науково-технічні зв’язки, оскільки це обумовлено значними затратами на наукову діяльність.

Також для України необхідно обрати пріоритетні стратегії та напрями науково-технічної інтеграції, оскільки обмін науково-технічною інформаціє набуває все нової форми та характеру. Слід ефективно використовувати зміни в світі та підлаштовуватися під них для поширення інтеграції в світ, що зменшить науково-технічну відсталість країни від інших, оскільки Україна має потенціал, який лише необхідно направити в необхідне «русло».

Дані зміни та пріоритетні напрями допоможуть Україні зайняти місце і прийняти активну участь в науково-технічній сфері та досягти максимальних результатів від багатостороннього співробітництва з іншими суб’єктами міжнародного науково-технічного співробітництва.

Література:

1. Державний комітет статистики [Електронний ресурс] : Статистична інформація : Наукова та науково-технічна діяльність (1990-2009 рр.). ― Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/



СЕКЦІЯ 5. СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

ФОРМУВАННЯ КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ БАНКІВ
Андрос С.В., к е.н., доцент Університет банківської справи Національного банку України, м. Київ

e-mail:andros.sv@ukr.net


Кредитно-інвестиційна стратегія являє собою комплекс заходів банку щодо підвищення прибутковості кредитних установ і зниження кредитного ризику. При її формуванні банк враховує макроекономічні (загальний стан економіки країни, грошово-кредитна політика НБУ, фінансова політика уряду); галузеві/регіональні (стан економіки в регіонах і галузях, що обслуговуються банком, склад клієнтів та потреба їх у кредиті, наявність банків-конкурентів); внутрішньобанківські (величина власних коштів банку, структура пасивів, кваліфікація персоналу) фактори. Процентна стратегія є важливою складовою кредитно-інвестиційної стратегії. Величина процентних ставок за кредитами залежить від низки факторів: рівень інфляції в країні (для гривневих кредитів); ставка рефінансування НБУ, що відіграє роль офіційної «ціни грошей» на кредитному ринку; середня процентна ставка за міжбанківським кредитом; середня процентна ставка банку за депозитами; структура кредитних ресурсів банку, тобто чим вище частка «дорогих» ресурсів у пасивах банку, тим дорожче видається кредит; попит на кредит, що пов'язаний з можливістю інвесторів здійснювати вкладення в реальний сектор економіки, з рівнем прибутковості інших способів інвестицій (вкладень у валюту, цінні папери); призначення та умови позики, ступінь ризику. Шляхами мінімізації кредитних ризиків є диверсифікація позичкового портфеля; попередній аналіз кредитоспроможності та платоспроможності позичальника; використання методів забезпечення повернення кредиту (застави, гарантій); формування резервів для покриття можливих втрат за позиками. Зниження кредитного ризику є одним із основних завдань управління кредитним портфелем банку.

Кредитний ризик можна передбачити на основі методики «ліквідаційного періоду», згідно з якою кожна позика чи модель кредитування обумовлюється конкретним часовим інтервалом, що збігається або з терміном боргового зобов'язання, або з часом, необхідним для остаточного розрахунку за ним. В іншому випадку може бути обраний єдиний часовий горизонт за всіма видами активів (один чи п'ять років). У моделюванні кредитних ризиків використовуються різні підходи, наприклад парадигма дефолту і парадигма ринкової переоцінки. Відповідно до парадигми дефолту, кредитні втрати мають міце в разі, коли позичальник не виконує зобов'язань протягом планового тимчасового горизонту. У разі дефолту позичальника кредитні втрати є різницею між потенційними втратами при невиконанні зобов'язань за позикою (сума заборгованості на момент дефолту) і поточною вартістю майбутнього чистого відшкодування (платежі позичальника мінус витрати на забезпечення відшкодування).

Першочерговим завданням банків при розробці кредитно-інвестиційної стратегії є чітке розуміння глобальних тенденцій суспільного розвитку і своєї ролі (місії) в цьому розвитку. На основі сформульованої місії розробляються концепції розвитку банку. У ході розробки концепції розвитку банку беруть до уваги: історичний досвід банку, який з урахуванням специфіки поточного моменту допомагає знаходити оптимальні рішення для вирішення певних проблем; економічний стан промисловості, який може бути сприятливим/несприятливим для банківської системи; маркетинг банківських послуг, який дозволяє сконцентрувати зусилля на перспективних напрямках розвитку банку; державна стратегія, в результаті якої може бути надана суттєва підтримка банку (наприклад, матеріальна – шляхом участі держави в статутному капіталі або надання пільгових кредитів; нематеріальна у вигляді гудвілу).

Іншим фактором кредитно-інвестиційної стратегії банку є механізм управління ставкою відсотка. При встановленні рівня ставки відсотка важливу роль відіграє облік різних ризиків (неповернення кредиту, процентного). Важливим ризиком є інфляційний, який поділяється на ризик очікуваної інфляції і ризик несподіваної інфляції (власне процентний ризик). Загальновідомо, що неточна оцінка параметрів веде до втрат доходу (до альтернативних збитків), які можуть виникнути у кредитора (позикодавця) та в кредитуємого (позичальника). При цьому одна зі сторін завжди отримує додатковий дохід, що дорівнює сумі недоотриманого прибутку партнера за такою кредитною операцією. Оскільки банк постійно перебуває в ситуації кредитора (на ринку кредитів) та кредитованого (на ринку депозитів), правильне призначення ставки відсотка є необхідною умовою беззбиткової його діяльності. При переоцінці ускладнюється процес кредитування і зростає ризик неповернення кредиту, що зумовлює зниження прибутковості банку. На ринку депозитів банк є суб'єктом кредитування. Ситуація відсвічується дзеркально: при недооцінки фактора в депозитній ставці банк отримує прибуток, при переоцінці – збиток.

Виходячи з оцінки факторів кредитування можна констатувати, що недооцінка величини інфляції в кредитній ставці відсотка, подібно переоцінці її в депозитній ставці, незадовільно впливає на діяльність банку. Визначаючи плату за кредит, банк враховує низку факторів, а саме: ринок кредитних ресурсів, особливості кредитної угоди, ступень ризику, термін кредитування, спосіб надання позики, забезпеченість його повернення. Визначення оптимальної кредитно-інвестиційної стратегії представляє собою складне багатопланове завдання, вирішення якого лежить у площині використання сучасних концепцій аналізу банківської діяльності та застосуванні ефективного інструментарію.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Інформація про роботодавців Одеси (перелік відсортований за розміром штату співробітників у місті) Компанія Проекти і технології
2015 -> Оголошення про тендер (rfq) Номер rfq: ucbi-062-с дата оголошення: 13 листопада 2015 Кінцевий термін подання: 20 листопада 2015 Опис: Постачання it обладнання для зони митного оформлення в Одесі
2015 -> О. К. Юдін, директор Інституту комп’ютерних інформаційних технологій, д-р техн наук, професор
2015 -> Програма юних користувачів персонального комп’ютера основний рівень пояснювальна записка
2015 -> Назва послуги
2015 -> Комп’ютери та комп’ютерні технології напрям підготовки 100102 Процеси, машини та обладнання
2015 -> Ласкаво просимо до електронного кабінету платника податків!
2015 -> Інсталяція мережевої версії Інсталяція серверу Firebird 3
2015 -> Узгоджено затверджую
2015 -> Тов «Науково-виробниче підприємство «енглер» едрпоу 36938941, іпн 369389426588
1   ...   114   115   116   117   118   119   120   121   ...   144