Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка123/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   119   120   121   122   123   124   125   126   ...   144

ПІДХОДИ ДО ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ


Жадан І.І., ФММ, УЕ-81

Національний технічний університет України „КПІ”, calmm@ukr.net


Загальновідомо, що ефективне реформування економіки будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури неможливі без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо. Це фундаментальні основи для забезпечення конкурентоспроможності національного товаровиробництва, без чого не може бути й успішної інтеграції нашої країни в Європейське співтовариство. Складні відтворювальні процеси відбуваються виключно на базі інвестування. Чим воно активніше, тим швидші темпи відтворення і ефективних ринкових перетворень.

Вже це одне зумовлює підвищення вимог до якості прийнятих інвестиційних рішень, їх обґрунтованості як на стратегічному, так і на тактичному рівні, при поточному внутрішньофірмовому плануванні реальних інвестицій. Процес підготовки прийняття будь-яких рішень, включаючи інвестиційні, ґрунтується на виборі кращої альтернативи з числа можливих. У внутрішньофірмовому інвестиційному менеджменті відзначаються дві ситуації альтернативного вибору:

- попередня, підготовча, не жорстко пов'язана з врахуванням фінансових обмежень;

- операціональна, що передбачає обов'язкове врахування таких обмежень.

Підготовча ситуація характерна для початкового відбору до фінансування при ранжуванні проектів, спрямованих на досягнення однієї і тієї ж мети, з порівнянням об'єктів аналогічного функціонального призначення. Але прийнятний й інший напрямок - порівняння об'єктів різного функціонального призначення. операціональна - можлива при поточному відборі проектів в інвестиційну програму в єдиному прояві. Кожна з названих ситуацій має своє власне інструментальне забезпечення, але воно недостатньо розвинене і поки що не вживається широко.

При обґрунтуванні багатокритеріального вибору в обох проявах першої ситуації можуть бути використані наступні методи:

на основі згортки приватних критеріальних показників порівнюваних проектів в узагальнюючий шляхом побудови площинної діаграми, на променях якої відображаються значення названих показників порівнюваних проектів;

те саме з використанням вагових коефіцієнтів, отриманих експертним шляхом , зокрема, на основі методів кваліметрії або аналізу ієрархій;

згорткою приватних критеріальних показників за допомогою Д-функції бажаності / корисності Є.К. Харрінгтона - Е.М. Менчера;

те ж за допомогою спрощеного аналога так званої генеральної визначальної таблиці (ГОТ) В.Г. Гмошинського.

Порівняння переваг зазначених методів показало, що побудова площинної діаграми, що знайшла найбільше застосування в статистиці, характеризується найменшими трудомісткістю і схильністю до суб'єктивного фактору. Цей метод найбільшою мірою здатний враховувати індивідуальні переваги інвестора, який виступає при використанні методу як експерт.

Для відбору проектів в річну інвестиційну програму фірми з урахуванням обмеження за загальним обсягом фінансування у світовій практиці використовується так звана крива інвестиційних можливостей підприємства (КІВП, графік Хіршлейфера).

Недоліком цього методу в його відомій постановці є однокритеріальність. Як показник, що ранжує, при побудові графіка використовується значення внутрішньої норми прибутковості проекту.

Аналізуючи вищевикладене, більш доцільним може бути застосування модифікованого варіанту побудови КІВП з використанням критерію показника, що ранжує, отриманого в результаті згортки приватних критеріїв у першій з розглянутих ситуацій. Між тим ординати такої кривої, як і у відомому варіанті її побудови, обчислюються на основі показника внутрішньої норми прибутковості.

У зв'язку з цим загальний вигляд модифікованої КІВП дещо відмінний від відомого. Крива в цьому випадку менш плавна, але не менш працездатна.

Отже, викладене дозволяє вважати, що підготовка прийняття інвестиційних рішень в обох з розглянутих ситуаціях може таким чином бути методично забезпечена.

Література:

1. Гліненко Л.К., Смердов А.А., Вибойщик О.М. Моделювання евристичних задач проектування: Монографія. – Львів: ПП "Телемаркет, 1997. – 222 с.

2. Бланк И.А. Управление инвестициями предприятия. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2003.

3. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. – М.: Финансы и статистика, 1999.

4. Тарасюк Г.М. Управління проектами: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К.: Каравела, 2004.

ПРОБЛЕМАТИКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

Ігнатенко Г.В., студентка 3 курсу факультету міжнародних економічних відносин

Київський Національний Авіаційний Університет Інститут міжнародних відносин, njuny@mail.ru
Дослідження проблем інвестиційної діяльності України є актуальним, тому що інвестиції зачіпають основи господарської діяльності, впливаючи на процес економічного зростання. Керівництво держави націлено проводить політику покращення соціально-економічного становища, шляхом залучення в економіку прямих іноземних інвестицій (ППІ), зменшення корумпованості державних органів, вдосконалення нормативно-правової бази, активно розробляються проекти, щодо міжнародного співробітництва саме в сфері інвестицій. Тому необхідно орієнтуватись в сучасному становищі інвестиційного клімату України, знати проблеми та шляхи його покращення.

За останні два роки сфера іноземних капіталовкладень в українську економіку істотно змінилася: якщо раніше найбільш привабливими в реальному секторі було будівництво і житлова нерухомість, то тепер максимум інтересу викликають індустріальні проекти, альтернативну енергетику (виробництво напівфабрикатів для сонячних батарей, заводи з виробництва біоетанолу та брикетів твердого палива), підприємства хімічної, металургійної та машинобудівних галузей. Важливим фактором стала швидка окупність проектів (інвестиції, від цих галузей, повинні повернутися в найближчі п'ять років). Банки - ще одна приваблива сфера, однак більш пріоритетним є інвестування у відомі фінансові організації з меншими доходами, але і з меншими ризиками.

Головними інвесторами в економіку України є такі держави Кіпр - 22,5%, Німеччина - 16,5%, Нідерланди - 9,6%, Російська Федерація - 7,0%, Австрія - 6,3% (Держкомітету статистики за третій квартал 2010 року). Держави СНД інвестували в українську економіку не більше $ 100 млн. - це приблизно 10% від загального обсягу капіталовкладень у 2010 році.

Головними державами, в які інвестує Україна є Кіпр - 92,8%, Російська Федерація – 2,4%, Латвія – 1,1%, Польща – 0,7%, Грузія і Казахстан – по 0,4%.

Притік ПІІ в економіку нашої держави зростає, але повільними темпами. ПІІ склали 42511,9 млн. дол. США (Держкомітету статистики третього кварталу 2010 рік). Це на 0,1% (3920 млн. дол. США) більше, ніж за відповідний період минулого року.

Владі України необхідно звернути більше уваги на такі бар’єри, що заважають залученню ПІІ в державну економіку і вирішити такі проблеми для вдосконалення інвестиційного клімату.



  1. високий рівень корупції (134-е місце в світі);

  2. відсутність порядку державної реєстрації іноземних інвестицій у вигляді валютних цінностей;

  3. недостатні обсяги довгострокового кредитування вітчизняної економіки;

  4. вузький спектр сфер інвестування по галузям для середніх інвесторів;

  5. складність адміністрування податків.

Для покращення інвестиційної діяльності України та збільшення притоку ПІІ в національну економіку необхідно реалізувати такі заходи:

  1. удосконалити нормативно - правову систему;

  2. підвищити дієздатність механізмів, що забезпечують сприятливий інвестиційний клімат;

  3. підвищити конкурентоспроможність вітчизняної економіки;

  4. розробити нові проекти з розширенням вибору сфер інвестування;

  5. впровадити електронний документообіг, що надасть можливість подолати корупцію.

Отже, фактом є те, що обсяги інвестування в економіку України зростають порівняно з 2009 роком, але повільними темпами, тому що малорозвиненими є механізми залучення інвестицій. Щоб покращити інвестиційне середовище України необхідно вживати заходів, що вже були висвітлені. Вищезгадані економічні показники свідчать про позитивний рух міжнародної інвестиційної діяльності України. Залучення ПІІ в економіку є позитивним явищем для швидкого розвитку економіки, інтенсифікації виробництва, модернізації технічного забезпечення, розвитку міжнародних економічних зв’язків, тому вдосконалення міжнародної інвестиційної діяльності держави є пріоритетним.

Література:

1.Інвестиційний клімат в Україні // Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України – 2010. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/category.

2.Офіційний сайт глобальної коаліції проти корупції, дані за 2010 рік – “Transparency International” - http://www.transparency.org/policy_research/surveys_indices/cpi/2010/results.

3.Офіційний Інтернет сайт - ТОВ «Экономические Новости» - http://economic-ua.com/Economy_of_Ukraine/24302.

1   ...   119   120   121   122   123   124   125   126   ...   144



  • ПРОБЛЕМАТИКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ