Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка130/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   126   127   128   129   130   131   132   133   ...   144

ІНВЕСТИЦІЇ В РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ: ВИКЛИК СЬОГОДЕННЯ

Ляшенко І.О., аспірант,

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, irina_lyashenko@i.ua
Необхідність ощадливого використання ресурсів в Україні вже давно є загальновідомим фактом. Зростання цін на газ (в 2011 році вартість кожної тисячі кубометрів блакитного палива обійдеться на $11 більше ніж в 2010), світове подорожчання нафти, а також заплановані владою нововведення - акциз на пальне та мито на ввезення нафтопродуктів - тяжким тягарем впадуть на плечі на кінцевих споживачів товарів та послуг через автоматичне зростання вартості транспортної складової. Тож, чи не прийшов час нарешті почати заощаджувати ресурси? [1]

Україна має значну ступінь зношеності основних фондів (близько 80%), особливо в промисловому та теплогенеруючому секторах. Так, за підсумками перевірок здійснених Державною інспекцією з енергозбереження в 2009 році на 2 тисячах підприємствах виявлено неефективне використання палива й енергоносіїв в обсязі 530 тис. т умовного палива на суму більш ніж 348 млн. грн. Вищезазначені факти свідчать про значний потенціал енергоефективності підприємств в Україні, а також про необхідність залучення значних інвестицій для оновлення та модернізації виробничих потужностей.

Здійснення ресурсозберігаючих проектів в Україні, особливо в посткризовий час, є досить витратним через відсутність достатнього обсягу власних коштів для їх реалізації. Тому принципово важливим є пошук надійних джерел фінансування. [2]

Серед основних джерел фінансування екологічних проектів в світовій практиці відомі: міжнародні організації, спеціалізовані інвестиційні фонди, банківські установи, національні та місцеві програми, приватні інвестори. Розглянемо їх особливості детальніше :



  1. Фінансування міжнародними організаціями здійснюється зазвичай на комерційних умовах, що передбачає можливість залучення до кількох десятків млн. євро або доларів, можлива пайова участь в капіталі, структурне фінансування тощо (МБРР, ЄБРР). Характеризуються складною та тривалою процедурою залучення.

  2. Спеціалізовані інвестиційні фонди фінансують від невеликих до потребуючих значних коштів проектів. Від реалізації подібних проектів часто очікують високу рентабельність.

  3. Банківські установи надають кредити надійним позичальникам під порівняно високі відсотки. Багато уваги приділяється забезпеченню кредиту, аніж екологічному ефекту, що може бути отриманий.

  4. Національні та місцеві програми надаються на тендерних умовах у формі грантів або кредитів від кількох тисяч доларів до кількох мільйонів. Зазвичай мають зобов’язання стосовно кола учасників, постачальників товарів та послуг, необхідності співробітництва тощо.

  5. Приватні інвестори – зацікавлені фізичні особи, що можуть інвестувати близько 2 млн. доларів, спрямовані на невеликі часто високорентабельні проекти, що передбачають швидку окупність інвестицій. [3]

Що ж стосується України, то залучення інвестицій для здійснення ресурсозберігаючих проектів є проблематичним, як і залучення інвестицій в Україну в цілому. Звісно, інвестиції в ресурсозбереження – це розкіш, тому переважна більшість подібних проектів здійснюється за рахунок міжнародних, національних та місцевих програм, які при цьому також зтикаються з «фільтром» економічних та нормативно-правових перешкод, що не дозволяють їх втілити.

Проте лиха без добра не буває. Нещодавня фінансово-економічна криза та значне подорожчання енергоносіїв, що відбулося з 2006 року призупинили екстенсивний розвиток підприємств і змусили усвідомити необхідність та ефективність ресурсозбереження не лише як невід’ємної складової їх конкурентоспроможності, а й невід’ємного фактору виживання в сучасних ринкових умовах. [4]

Література:

1. Что подорожает в 2011 году? / [Електронний ресурс] / М.Варшавская // Известия в Украине. – 2011. – Режим доступу до журн.: http://izvestia.com.ua/ru/article/1232

2. Матеріали науково-практичної конференції [«Політика енергозбереження: досвід Норвегії»], (Київ, 2 листопада 2010 р.), - К., 2010. - 96 ст.

3. Финансирование экологических проектов / [Електронний ресурс] / Д.Мустафаева // Инвестгазета. – 2010. – Режим доступу до журн.: http://www.credit-rating.ua/ru/analytics/review/12562/

4. Дешеві енергоресурси – головний ворог енергоефективності в Україні / [Електронний ресурс] / О.Гнатів // Kyivpost. – 2010. – Режим доступу до журн.: http://www.kyivpost.ua/business/article/deshevi-energoresursi---golovnij-vorog-energoefektivnosti-v-ukrayini.html

ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ У СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК

Лопушняк Юлія, ФММ, УС-72

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, your_life18@ukr.net
На сьогодні характерною ознакою розвитку світової економічної системи є посилення впливу фінансової глобалізації на світові фінансові ринки (СФР). У зв’язку з цим, метою даної роботи є аналіз розвитку фінансового ринку України в контексті його інтеграції до СФР. За оцінками аналітиків, „потужність” міжнародних ринків характеризується такими середніми показниками: річний експорт товарів сягає 5 трлн. дол, експорт послуг – 1,2 трлн. дол, прямі інвестиції – 300 млрд. дол, портфельні інвестиції – 412 млрд. дол на рік. Обсяг міжнародної торгівлі деривативами становить близько 2 трлн. дол за день [1].

Аналізуючи світові фінансові ринки, треба відмітити, що головними елементами інституційної структури СФР є: міжнародні фінансові інститути; світові фінансові центри; глобальні фінансові гравці: транснаціональні банки (ТНБ), хедж-фонди, міжнародні страхові та перестрахувальні компанії; світові клуби кредиторів – Паризький та Лондонський; офшорні фінансові центри; регіональні валютні союзи.

Ставши 16 травня 2008 року офіційним членом СОТ, Україна приєдналася до світового господарства і за рахунок активного входження іноземних фінансових, страхових та інших компаній на фінансовий ринок України, ринок фінансових послуг стає активним учасником світового ринку.

Внаслідок припливу іноземного капіталу вітчизняний ринок страхових послуг є конкурентоспроможним на зазначеному сегменті світового ринку послуг, без якого подальший розвиток іноземних страхових компаній є неможливим. Якщо у більшості західних країн можливості для розвитку страхових компаній є практично вичерпаними, так як застрахованими є до 90 % ризиків, то в Україні застрахованими є менше ніж 10 % ризиків. Станом на початок 2010 р. в Україні працює 107 страхових компаній з іноземним капіталом. За прогнозами, іноземним компаніям в Україні буде належати 50–70 % страхового ринку, подібно до інших країн Східної Європи. [1, 2, 3].

На світовому фондовому ринку спостерігається тенденція до поступового зростання обсягів емісій корпоративних облігацій. Якщо порівняти динаміки акцій та облігацій підприємств України, то можна помітити значне зростання обсягу випуску облігацій порівняно з випуском акцій. Тому недостатня активність торгів акціями й облігаціями промислових корпорацій свідчить про те, що фондовий ринок України ще не набув належного розвитку [3, 4].

Лише формування нового інституційного середовища для функціонування промислових корпорацій у вигляді норм цивільного і господарського законодавства, що забезпечить належний захист прав акціонерів; адекватної й доступної фінансової інформації; високого рівня відповідальності фінансових посередників і керівництва корпорацій перед інвесторами, створить передумови для вирішення проблем розвитку й функціонування фінансового ринку України в контексті забезпечення інвестиційної привабливості для вітчизняних та іноземних інвесторів як засобу інтеграції держави до світового фінансового ринку [4].

Серед сегментів ринку ділових послуг найбільш активно в Україні розвивається ринок оціночних послуг, так як спостерігається тенденція купівлі іноземними фінансовими інститутами українських банків, які з приходом іноземного власника працюють за світовими стандартами і використовують послуги незалежних оцінщиків. Інший напрям ділових послуг, що отримав найбільший розвиток в Україні і свідчить про включення держави до відповідних сегментів світового ринку, – діяльність міжнародних хедж-фондів, які інвестували у фондовий ринок України майже 6 млрд. дол [1,3].

Отже, на мою думку, в сучасних умовах для розвитку національного фінансового ринку необхідно здійснювати збалансовану фінансову політику та державну підтримку його інтеграції до світового фінансового ринку. У зв’язку з цим найважливішим завданням держави є дослідження тенденцій на фінансових ринках світу та створення умов для входження України у світовий фінансовий ринок.


Література:

1. Концепція фінансової безпеки України (проект 2009 рік). – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua.

2. Концепція розвитку страхового ринку України до 2010 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. № 369-р. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/748.html.

3. Стратегія розвитку фінансового сектору України до 2015 року (проект). – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/748.html.

4. Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України, схвалена Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 року № 342/95-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. – № 33. – Ст. 257.

1   ...   126   127   128   129   130   131   132   133   ...   144



  • ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ У СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК