Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КРИЗИ

ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КРИЗИ




Сторінка16/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   144

ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КРИЗИ

Мусієнко О.О., студентка 3 курсу, групи УС-81

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”,

mysya_ua@gala.net


Використання та розвиток нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (НВДЕ) є актуальною темою сьогодення, адже до середини століття традиційні джерела енергії вичерпуються. За розрахунками австралійських вчених, нафта на планеті закінчиться через 30 років, вугілля - через 102, а газ – через 32 роки [4]. Для створення світової структури по використанню і забезпеченню відновлюваної енергії до 2030 року необхідно 100 трлн. дол. і площа в розмірі 2% земної поверхні. Але така схема це утопія, адже вона не враховує політичні, економічні та соціальні фактори, що стоять на шляху такого розвитку.

Збільшення виробництва енергії за допомогою НВДЕ в Україні є одним з пріоритетних напрямів зменшення вартості енергії, підвищення рівня енергобезпеки країни та скорочення антропогенного впливу енергетики на довкілля. До того ж, розвиток НВДЕ призведе до прискорення інтеграції України в європейську спільноту, адже використання таких джерел є значною перевагою щодо збереження і покращення стану навколишнього середовища, а також результатом впровадження НВДЕ буде збільшення рівня енергобезпеки Європи в цілому.

Але на жаль, реальні перспективи розвитку НВДЕ на території України, не зважаючи на її потенціал в цій галузі, мають низку проблем, що потребують вирішення. Серед основних з них є значна обмеженість коштів на створення і розвиток технологій з виробництва технічних засобів для використання енергії НВДЕ, недостатня державна підтримка щодо створення об’єктів для використання НВДЕ, а також недостатнє інвестування [1].

В Україні найбільш перспективними серед напрямів НВДЕ є біомаса, вітрова енергія, геотермальна енергія та енергія малих річок [1]. Найшвидше в країні розвивається біоенергетика. Очікується, що енергетика такого виду буде здатна заміщувати 9,2 млн. т. у. п. викопних палив, зокрема, за рахунок використання відходів сільськогосподарського виробництва. Взагалі можливий річний енергетичний потенціал України у сфері НВДЕ складатиме приблизно 79 млн. т. у. п. Серед них до економічно можливого відноситься 57,7 млн. т. у. п., в тому числі до нетрадиційних – 22,2 млн. т. у. п., а до відновлюваних – 35,5 млн. т. у. п. [3].

По оцінкам експертів департаменту енергетики США з 12 трлн. ватт, необхідних для задоволення сьогоденних енергетичних потреб планети, близько 37% забезпечує нафта, 21% - вугілля, 25% - газ, 9% - ядерна енергетика, і лише 8% - НВДЕ. Частка НВДЕ в енергетичному балансі України на 2010 рік складає 7,1% (6,3% - позабалансові джерела енергії і 0,8% - відновлювані) [2].

Для того, щоб в Україні зменшилась залежність від традиційних джерел енергії, необхідно збільшити приток інвестицій для будівництва нових станцій, що будуть використовувати НВДЕ. Це є найбільш перспективний напрямок дії, адже продуктивність таких станцій вища, ніж при використанні нафти і вугілля. Що не лише може забезпечити потреби промисловості та освітити планету, але й дозволить перевести на електричну роботу транспорт та опалення. Це є вигідним тому, що електроенергія утилізується на 30% ефективніше того ж бензину [4].

Для створення необхідних умов ефективного розвитку НВДЕ необхідно: збільшення кількості коштів на науково – технічні розробки в цій галузі, встановлення норм питомих витрат енергоносіїв у порядку, визначеному законодавством, підвищення відповідальності за порушення у сфері енергозбереження і підвищення іміджу країни, як надійного та перспективного партнера.

У планах України до 2030 року збільшити виробництво електроенергії з використанням ВДЕ до 2,1 млрд. КВт, почати стрімко розвивати новітні технології, які вже існують, серед них: виробництво вітрової енергії, пряме спалювання відходів деревини та виробництва сільськогосподарських культур, виробництво низько потенційної теплової енергії сонячними тепловими установками тощо, а також розроблення нових проектів, щодо використання НВДЕ в Україні. При підрахунках все це можливо лише при інвестуванні 80 млрд. грн., а останнє, в свою чергу, пов’язано з роботою структур влади [3].

Література:

1. Білодід В.Д., Павлюченко Т.В., Білодід Г.О. Аналіз можливостей розвитку геотермальної енергетики // Науково-прикладний журнал. – К.: №1, 2006, с.71-76.

2. Газета „Экономические известия”, №27, середа, 4 червня 2010, стр. 31.

3. Енергетична стратегія України на період до 2030 року (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. №145-р). – режим доступу - http://mpe.kmu.gov.ua/.

4. Газета „Корреспондент”, №47 (435), п’ятниця, 10 грудня 2010, стр. 54.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ


Новицький В.Є., чл.-кореспондент НАН України д.е.н., професор,

Інститут світової економіки і міжнародних економічних відносин НАН України


Необхідними умовами ефективної інноваційної політики є комплексність та глибина підходу. Це означає формування не тільки багатоаспектного механізму сприяння розвитку науки й технологій, єдиної інформаційної системи всередині країни, але й самого соціуму інформаційної доби, який готовий сприймати інновації та розвивається передусім на їх основі з урахуванням циклічності інноваційного процесу, його ризикованості, непевності в плані результатів та інших особливостей. В цьому зв'язку варто розширити контекст проблеми вироблення адекватної інноваційної стратегії за рахунок залучення відомостей щодо відповідного міжнародного досвіду.

Інноваційна державна стратегія в Японії виражено видозмінювалася у відповідності до кон'юнктури та нагальних конкурентних завдань. Причому, як відзначається експертами, ще на самому старті реформ, у 1957 р. на базі Японського агентства по промисловій науці і технологіях з метою аналізу технічних статей, опублікованих в зарубіжних наукових виданнях було створено впливовий інститут – Японський інформаційний центр науки і технологій, в якому було зайнято близько 8 тисяч чоловік, 5 тисяч з яких були вченими й фахівцями. І у такий спосіб щорічно цей центр опрацьовував близько 11 тисяч журналів, з них 7 тисяч зарубіжних видань, близько 15 тисяч наукових звітів, 500 звітів наукових конференцій і більш ніж 50 тисяч патентів, результатом чого була підготовка більше 50 тисяч щорічних резюме й оглядів, а інформація Центру, поширювалася між різними національними компаніями, науковими установами, університетами у форматах бібліографії, тематичних досліджень, доступу до комп'ютерних даних он-лайн, інших інформаційних форматах [1].

Сучасні та апробовані міжнародною практикою методи незалежного, фондового фінансування було адаптовано в діяльності Державного фонду природничих наук Китаю. Враховуючи китайську державницьку специфіку, цілком зрозумілою є націленість на реалізацію саме державної політики і курсу на розвиток науки й техніки, ефективне використання державних асигнувань для підтримки фундаментальних і прикладних досліджень. За останні 10 років Комітет використав близько 6,6 млрд. юанів державних асигнувань для фінансування 52 тис. наукових тем і приблизно 60 тис. учених і техперсоналу, які провадять ці фундаментальні дослідження [2].

Цікавими для України з точки зору власних завдань розвитку є процеси активізації дослідницької діяльності в області фундаментальних досліджень, а також природничих і гуманітарних дисциплін, що проводиться вузами. Налагоджуються містки співпраці з дослідницькими центрами та галузевими відомствами з метою становлення чіткої системи вузи — наукові дослідження — виробництво. Китайськими фахівцями відзначається, що завдяки такій успішній формі вузи сталі головними консультантами середніх і малих промислових підприємств в освоєнні випуску наукоємкої технічної продукції.

Прикладом нестандартних підходів, які вирішено впроваджувати в ЄС, є програма EURYI (European Young Investigator) Awards у рамках стратегії зі створення висококваліфікованого нового покоління, забезпечуючи привабливі умови для отримання знань та роботи молодих учених. Іншим перспективним проектом є організація т.зв. Європейської ради досліджень (European Research Council) з метою не тільки підготовки кадрів, але і створення дослідницької бази, диверсифікації можливостей організації досліджень в ЄС.

Взагалі, європейський досвід, який навіть у наведених прикладах містить різноманітні та різнорівневі механізми та інструменти інноваційної політики, не дає підстав казати про створення реальних передумов для інноваційних проривів, які б дійсно динамізували загальноєвропейську економіку. Зберігається значний розрив між загальноблоковими та національними регулятивними інститутами, постановка планів (навіть таких амбітних, як згадана мета перетворення у стислі терміни Євросоюзу на найдинамічніший науковий центр) інколи не характеризується реалізмом.

Незаперечним висновком з наявного міжнародного досвіду є те, що інноваційна економіка та економіка бідних – поняття несумісні. Несумісними є і дві популярні ідеї, які на сьогодні становлять ідеологію вітчизняного економічного розвитку та до яких апелюють у випадках, коли хтось хоче «сподобатися» як фахівець або політик: ідея вільного ринку та ідея інноваційної політики в державі. Насправді ж між цими ідеями немає достатньо ефективного функціонального зв'язку.

У цьому зв'язку відзначимо те, чого, на наш погляд, бракує в Україні і що є в успішних країнах: це – момент ефективної єдності трьох проблемних сфер – інноваційної політики, макрорегулювання та інституціональної стратегії. І саме цей момент ефективної єдності необхідно знайти і в нас.

1.Бойко И. Технологическая политика: имитационный сценарий (опыт восточноазиатских стран) [Електронный ресурс] / Бойко И. // Информационно-маркетинговый центр инвестиций.­ Режим доступа: http://www.investments.com.ua/media/technoparks/tekhno-1/.

2.Оптимизм с оговорками [Електронный ресурс] // Компаньон online. – 11 октября 2006, среда. – Режим доступа: http://www.companion.ua/Articles/Content/?Id=11588&Callback=5.



Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Інформація про роботодавців Одеси (перелік відсортований за розміром штату співробітників у місті) Компанія Проекти і технології
2015 -> Оголошення про тендер (rfq) Номер rfq: ucbi-062-с дата оголошення: 13 листопада 2015 Кінцевий термін подання: 20 листопада 2015 Опис: Постачання it обладнання для зони митного оформлення в Одесі
2015 -> О. К. Юдін, директор Інституту комп’ютерних інформаційних технологій, д-р техн наук, професор
2015 -> Програма юних користувачів персонального комп’ютера основний рівень пояснювальна записка
2015 -> Назва послуги
2015 -> Комп’ютери та комп’ютерні технології напрям підготовки 100102 Процеси, машини та обладнання
2015 -> Ласкаво просимо до електронного кабінету платника податків!
2015 -> Інсталяція мережевої версії Інсталяція серверу Firebird 3
2015 -> Узгоджено затверджую
2015 -> Тов «Науково-виробниче підприємство «енглер» едрпоу 36938941, іпн 369389426588
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   144



  • МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ