Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка19/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   144

СОЦІАЛЬЛЬНА СТАБІЛЬНІСТЬ ЯК ГЛОБАЛЬНА МЕТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ З ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Потапенко В. Г.

Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України potapenko@ukr.net
Інноваційна тематика є досить популярною серед вітчизняних та зарубіжних науковців. Втім відповідно до мети дослідження нас цікавить наукові студії стосовно еволюції до зміни економічних парадигм якими плідно займався Ф.Бродель [1], П.Герст [2], Е.Тофлер [3], П.Кругман [4] та інші провідні вчені світу. Стосовно сучасних тенденцій розвитку економічного процесу в Україні можна відзначити роботи Е.Лібанової [5] стосовно людського та Л. Гринів, М.Багрова, природного капіталу. Дослідження базується на статистичних матеріалах ООН стосовно сталого розвитку, та використовує визначення з економічного глосарію Всесвітнього банку.

Одним із сучасних процесів практики економічної діяльності є наростання обсягів інноваційної складової господарства, особливо у розвинутих країнах та тих, що інтенсивно розвиваються. Інноваційна економіка максимально використовує інтелектуальний потенціал та нові технології, зокрема, сприяє швидкому обертанню і заміні капіталів, формує нові ринки, трансформує організаційну структуру господарства, що в цілому сприяє зростанню ефективності.

Іншою складовою економічного життя є суцільна глобалізація всіх соціально-економічних процесів, що ґрунтується на використанні сучасних інформаційних технологій та пріоритетів уніфікації в галузі технології, культури мови, моди, стилю життя, якості промислових товарів тощо.

Третім важливим глобальним соціально економічним процесом є ускладнення доступу до природних ресурсів та порушення природніх умов життєдіяльності населення. Це призводить до певного дефіцити і подорожання природних умов та ресурсів, а деякими дослідниками розглядається як наростання глобальної екологічної та ресурсної кризи.

Економічна ефективність, навіть на основі інновацій є метою діяльності підприємств та, можливо, їх власників, але ні в якому разі не може може бути сама собою метою для людства. Звичайно – це людський розвиток, який включає в себе багато компонентів таких як фізичне та психічне здоров’я, можливості соціальної та творчої реалізації, соціальна справедливість, освіта та продуктивна зайнятись, екологічна безпеки тощо.

Процес розвитку інноваційної економіки сприяв формуванню та збільшення відносної вартості людського капіталу у національному багатстві розвинутих країн. Саме ця пропорція відносної місткості людського капіталу і індикатором розвитку економіки держави. Тому завдання економіки України всіляко підвищувати інноваційні технології в тому числі для формування людського капіталу.

Процес екологізації економіки є наступним етапом глобального розвитку. З одного боку за свою мету він має цілі людського розвитку, а з іншого боку є його складовою. Процеси екологізації економіки, в відбуваються, головним чином, шляхом інноваційної економічної діяльності і мають не меті соціальну стабільність та людський розвиток.

Екологізація економіки приводить до інтерналізації вартості природних умов та ресурсів до природного капіталу. Все це призводить до зростання вартості національного багатства країн, що застосовують інноваційну економіку та є основним напрямком розвитку людства.


Література:

1. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV-XVIII ст./ Фернан Бродель. Ігри обміну (пер. з фр.) – К.:Основи, 1997. – Т.2. – 585с.

2. Герст П. Сумніви в глобалізації Міжнародна економіка і можливості керування. / П.Герст, Г.Томсон, пер. з англ. - К : «К.І.С.», 2002.- 306с.

3. Тоффлер Э. Третья волна./ Э. Тоффлер - М. : АСТ, 2004. - 784 с.

4. Krugman P. Building a Green Economy./ Paul Krugman // The New York Times - April 7, 2010. – P. 3-4.

5. Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір: монографія / Ред.: Е.М. Лібанова; Ін-т демографії та соц. дослідж. НАН України, Прогр. розв. ООН в Україні. — К., 2008. — 316 c.


ВЗАЄМОЗВЯЗОК ІННОВАЦІЙНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В СЬОГОДЕННІ УКРАЇНИ

Руденко Г. В., студентка ІV курсу

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана
Науково-технічні досягнення та інновації на всіх стадіях життєвого циклу продукту є визначальним фактором прискорення економічної динаміки, найбільш адекватним сучасному стану розвитку світової економіки. Саме інноваційні процеси лежать в основі сучасних моделей розвитку провідних економік світу. Інноваційний тип економічного розвитку дедалі більше стає тим фундаментом, який визначає економічну міць країни та її перспективи на світовому ринку. Останнім часом Україна не відновила втрачений в силу різних причин процес тісної взаємодії науки і виробництва, який базується на всебічному використанні науково-виробничого потенціалу держави, можливостях запровадження на підприємствах винаходів науковців та сучасних технологій, системі підготовки професійних кадрів.

Цей зв’язок формується у своєрідне замкнене коло: інноваційний розвиток впливає на рівень економічного розвитку країни, її конкурентоспроможність у світі. Рівень конкурентоспроможності прямо чи опосередковано впливає на рівень соціальної стабільності та добробут населення. А соціальне становище населення в свою чергу впливає на бажання і мотивацію цього ж населення до науково-дослідної роботи, використання свого інтелектуального потенціалу. І це прямо впливає на рівень інноваційного розвитку держави. Цей же ланцюжок можна побудувати і в зворотному напрямку.

На початку 2011 р. Всесвітній економічний форум (ВЕФ) презентував щорічний звіт про конкурентоспроможність 134-ох країн. Для цього використовується методологія ВЕФ – індекс глобальної конкурентоспроможності (ІГК). ІГК увібрав у себе 12 складових конкурентоспроможності: державні та приватні інституції, інфраструктуру, макроекономічну стабільність, охорону здоров'я, підсилювачі ефективності, вищу освіту й професійну підготовку, ефективність ринку товарів, ефективність ринку праці, рівень розвитку фінансового ринку, оснащення новітніми технологіями, розмір ринку, фактори інновацій та розвитку, рівень розвитку бізнесу та інновації.

У 2010 році Україна згідно ІГК значно втратила в рейтингу ВЕФ, посівши серед 134-ьох країн світу 89-е місце. У 2009 році ми займали 82 позицію, у 2008 – 72. Для контрасту – у 1992 році Україні належало 9-те місце. По усіх дванадцяти складових ІГК, окрім "Охорони здоров'я", показники України в 2010 р. погіршилися. Кожен 6-й українець хоче виїхати за кордон назавжди. Проте, розглядаючи детальну оцінку складової «Інновації», Україна має достатній потенціал інноваційного розвитку, але не використовує його. Здатність до інновацій займає 37 позицію, та за якістю інноваційних установ, витратами на дослідження і розробки, рівнем співробітництва між університетами Україна поступається більш ніж 60-ьом країнам.

Чому нація з потужним інтелектуальним потенціалом опиняється позаду Руанди і Гамбії за рівнем інноваційного розвитку? Яка ланка з ланцюжка "соціальна стабільність - інноваційний розвиток - конкурентоспроможність" є найслабшою?

Головною причиною є слабкість державної політики в науково-технологічній та інноваційній сферах, зокрема недоліки у визначенні державних пріоритетів і вкрай незадовільна ситуація з їх реалізацією.

Основна проблема криється у захисті прав інтелектуальної власності. Насправді, інновації розвиваються, існують, але реєструються не в Україні, а за кордоном, через те, що захист прав інтелектуальної власності в Україні надзвичайно слабкий. Вченим не вигідно працювати в Україні. З цих причин ми потрапляємо у список малорозвинених країн, у той час як український потенціал реалізує величезну кількість проектів по всій Європі і світу. Значна кількість спеціалістів – носіїв інноваційного потенціалу – не знайшла собі гідного місця в Україні і сьогодні працюють або у тіньовому секторі, або на західні компанії.

На мою думку, успішний інноваційний розвиток має починатися з поєднання інтересів влади, бізнесу і науковими інституціями. Держава може виділити гроші, організувати наукове співтовариство, спрогнозувати розвиток, допомогти збудувати пріоритети діяльності науковців. Освоєння грошей, вихід на ринок – це справа бізнесу. А науково-дослідна, винахідницька робота – в руках і головах науковців, яким поки що в нашій країні важко реалізуватися. Якби грошові кошти, які пішли на порятунок банківської системи під час кризи, були направлені на стимулювання інноваційної активності, сьогодні була б зовсім інша ситуація. В Україні активно може фінансуватися псевдо-інноваційна діяльність, що є лише "чорною дірою" для інвестицій і прямою дорогою як до економічної, так і екологічної катастрофи. В країнах же з більш успішною інноваційною діяльністю, винаходи покращують життя людей, дають можливості вченим реалізовувати свої ідеї, населенню отримувати нові робочі місця, при цьому ще й покращувати екологічну ситуацію.


1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   144



  • ВЗАЄМОЗВЯЗОК ІННОВАЦІЙНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В СЬОГОДЕННІ УКРАЇНИ