Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка20/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   144

СУЧАСНИЙ СТАН РИНКУ НАНОТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

Сергієва Ю. О.

Національний Технічний Університет України „Київський Політехнічний Інститут”, JiuliaS@mail.ru
Актуальність обраної теми полягає у тому, що ринок нанотехнологій насьогодні посідає одне з провідних місць та є інвестиційно-привабливим. Це ринок майбутнього. Провівши наукове дослідження ринку нанотехнологій можна зробити висновок, що 2004 рік став
поворотною точкою в розвитку нанотехнологій.  Першою країною, що оцінила можливості нової науки і виробила довгострокову стратегію розвитку в цьому напрямку, стала США, де в лютому 2000 року було оголошенопро Національну нанотехнологічноу iнiцiативу, що представляє собою велику науково-технічну програму. Вже в наступному, 2001, уряд США запланував виділити на нанотехнологічні дослідження близько 500 мільйонів доларів (приріст у 1,8 разів). У звіті Консультативного
комітету з науки і технологій при президентові США записано: «США не можуть дозволити собі опинитися на другому місці у цій області. Країна, яка буде лідирувати в області розробки і застосування нанотехнологій, буде мати величезну перевагу в економічній і військовій сферах протягом багатьох десятиліть». Тому у 2004 році бюджетне фінансування Національної нанотехнологічної ініціативи збільшилося, у порівнянні з 2000 роком, в 2,5 рази і досягло 889,0 млн. доларів, а на чотири роки, з 2005 до 2009, планується виділити ще 3,7 млрд доларів.
Обсяг інвестицій в проект National Nanotechnology Initiative уряду США вдвічі перевищив максимальний розмір коштів для проекту з дослідження геному людини (Human Genome Project). Починаючи з 2000 року, на нього з американського бюджету було витрачено $ 3,16 млрд.

Підвищений інтерес правлячих кіл до нанотехнологій характерний не тільки для США. За


даними Lux Research, понад половини грошей на дослідження, пов'язані з нанотехнологіями, виділяється якраз урядами Японії та країн ЄС (у 2004 році - $ 4,6 млрд, всього - $ 8,6 млрд).  Втім, аналітики вважають, що в наступному році велика частина коштів буде надаватися корпораціями. До слова, в Північній Америці вже в даний час компанії інвестують в
нанотехнології більше, ніж урядові організації - $ 1,7 проти $ 1,6 млрд. В Азії дане співвідношення становить $ 1,4 проти $ 1,6 млрд, а в Європі - $ 650 млн. проти $ 1,3 млрд.

Японія також посідає провідне місце на даному ринку. За розрахунками експертів, обсяг ринку товарів і послуг тільки усередині Японії складе 270 мільярдів доларів у найближчі 10 років.

В останні роки в лідери нанотехнологій стрімко виходить Китай. У п'ятирічному плані на
2001 - 2005 роки китайський уряд виділив на становлення нанонауки 300 млн доларів США.

Україна – країна, яка має усі можливості розвитку ринку нанотехнологій.  Проблемою для України є те, що дослідження, які проводяться в цьому напрямку в рамках академічних інститутів, частково вузів, входять окремими розділами в галузеві програми, як правило, не завершуються практичним впровадженням результатів. Аналіз проблематики нанотехнологій не дозволяє реально оцінити скільки коштів виділяється державою на їх розвиток. При цьому сотні висококласних працівників змушені працювати за кордоном. Відсутність державної програми, чіткої цільової установи на промислове впровадження розробок, неготовність галузей до сприйняття досягнень нанотехнології - все це є наслідком відсутності державної політики в цьому стратегічно важливому напрямку. Вже сьогодні Україна здатна посідати перше місце в світі за такими напрямками: суперкондесатори, синтез порошків, біоімплантанти, біомаркери, аморфні матеріали. Зробивши ці напрями пріоритетними Україна зможе суттєво розширити високотехнологічний сектор економіки.

Розвиток нанотехнологій потребує великої кількості інвестицій. Якщо Україна зможе до 2012 року зайняти 1% світового ринку нанотехнологій, це дасть змогу отримати прибуток близько 200 млн. доларів, але для цього потрібно спочатку інвестувати близько 83 млн. доларів. Для цього 29 жовтня 2009 року Кабінетом Міністрів була затверджена програма на 2010-2014 роки «Нанотехнології і наноматеріали», розмір фінансування якої складає 1,847 млрд. грн. Найактивнішими проектами є: «Біонаносистеми та біонаноматеріали, штучна біомінералізація наноматеріалів, застосування наноматеріалів в біології та медицині» та «Діагностика та моделювання наносистем».

Основних шляхами підвищення конкурентоспроможності галузі нанотехнологій України є такі:

- збільшення фінансової та правої підтримки з боку держави;

- залучення приватного та іноземного капіталу;

- співробітництво з провідними науково-дослідними установами світу;

- правовий захист інтелектуальної власності.


ПРОБЛЕМАТИКА ІННОВАЦІЙНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЦІ УКРАЇНИ


Серебренніков Б. С., к.е.н., доцент,

НТУУ "КПІ", каф. міжнародної економіки, bs.serebrennikov@gmail.com


1. Більшість соціально-економічних систем різних рівнів (підприємство, галузь, кластер, регіон, країна) характеризуються процесами простого або розширеного відтворення, або деградації. Однією з головних передумов забезпечення ефективного розширеного відтворення на сучасному етапі (особливо останнє десятиліття) та в довгостроковій перспективі є системна інноваційна діяльність. В електроенергетиці інновації мають носити передусім техніко-технологічний характер й спрямовуватись на забезпечення: а) структурної оптимізації, підвищення ефективності, екологізації виробництва електроенергії (ЕЕ) та використання обмежених традиційних енергоресурсів; б) розвиток нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії; в) раціоналізацію енергоспоживання. Разом з тим, запорукою здійснення масштабних техніко-технологічних інновацій є інновації економіко-організаційного типу на електроенергетичному ринку, пов’язані з процесами лібералізації енергоринку України, удосконаленням правового регулювання діяльності енергетичних підприємств, необхідністю використання сучасних фінансових технологій та інструментів залучення інвестицій тощо.

2. Однією з головних проблем електроенергетики України є вкрай високий рівень зносу основних фондів енергогенеруючих (ЕГП) та передавальних підприємств (ЕПП). Існуюча тенденція спричиняє негативні технічні, соціально-економічні та екологічні ефекти: збільшення імовірності виникнення аварійних ситуацій та техногенних катастроф; зменшення надійності енергопостачання споживачів; зростання загальної та питомої собівартості, цін на ЕЕ через перевитрати паливно-енергетичних ресурсів; підвищення рівня забруднення навколишнього природного середовища тощо. На загальнодержавному рівні загострюються проблеми енергетичної, економічної та екологічної безпеки. Однією з головних причин зазначених процесів є низький інвестиційний потенціал ЕГП та ЕПП відносно необхідного обсягу капіталовкладень у техніко-технологічне оновлення.

3. Модернізація основних фондів ЕГП та ЕПП може проводитись такими основними шляхами: 1) використання власної інноваційної системи з метою розробки нових технологій та виробництва енергетичного обладнання через створення замкнутих виробничих циклів; 2) імпорт технологічних знань (трансферт технологій) та розвиток власного виробництва; 3) імпорт готового енергетичного обладнання; 4) міжнародне науково-технічне співробітництво та виробнича кооперація з можливістю створення спільних підприємств; 5) комбінація з наведених шляхів. З позицій стратегічного розвитку найбільш пріоритетним є перший варіант. Разом з тим, очевидно, що Україна поступово втрачає інноваційний потенціал і має проблеми із забезпеченням сталого та достатнього фінансування його розвитку. Тому за цих умов необхідно шукати оптимальні форми міжнародного співробітництва, спрямовані на інноваційні перетворення в електроенергетиці України. Зокрема, перспективними можуть бути науково-технічне співробітництво та виробнича кооперація з Росією.

4. Альтернативними напрямами інвестиційного забезпечення інновацій в електроенергетиці можуть бути зовнішні та внутрішні джерела ЕГП та ЕПП. До зовнішніх відносимо: а) кредити банків та фінансових установ, в т.ч. міжнародних (ЄБРР, МБРР, ТАСІS); б) емісія корпоративних облігацій; в) ІРО; г) лізинг обладнання; д) державний та місцевий бюджети. До внутрішніх: а) амортизаційні фонди; б) прибуток. Порівняльна економічна оцінка деяких з наведених джерел та обґрунтування доцільності їх використання енергетичними підприємствами здійснена в [1].

5. Незалежно від обсягу, джерела, форми здійснення інноваційних інвестицій в електроенергетику, слід планувати конкретні інструменти забезпечення їх окупності. Можна виокремити два принципових шляхи повернення капіталовкладень: 1) їх врахування в собівартості та ціні ЕЕ; 2) компенсація через бюджетні асигнування. При цьому треба відзначити факт застосування "соціального", а не ринкового ціноутворення в електроенергетиці України протягом останніх 20-ти років, коли ціни на ЕЕ, особливо для населення, є нижчими за собівартість. Цю тенденцію можна дослідити шляхом ретроспективного зіставлення річних індексів споживчих цін, цін промислової продукції та цін на ЕЕ. В такій ситуації не може нормально функціонувати відтворювальний механізм та істотно знижується інвестиційна привабливість галузі. Крім того, хронічно занижені ціни на ЕЕ консервують проблему низької енергоефективності національної економіки в силу виникнення у споживачів ефекту довгострокового звикання до низьких цін (подібно до цін на природний газ до 2004 р.) та штучної, економічно необґрунтованої підтримки на цій основі цінової конкурентоспроможності продукції, а відтак, відсутності стимулів до підвищення енергоефективності. На наш погляд вирішувати зазначені проблеми можна лише системно: а) створюючи економічні передумови, стимули для інноваційно-інвестиційного розвитку електроенергетики, б) використовуючи сучасні фінансові технології залучення інвестицій та в) розвиваючи відповідну інноваційну та виробничу інфраструктуру.

Література:

1. Серебренніков Б.С., Ніколайчук Є.А. Оцінка варіантів залучення зовнішнього фінансування в енергетику України // Наука молода: Збірн. наук. праць мол. вчених. – Тернопіль: ТНЕУ, 2008. – №10. – С. 115-121.

1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   144



  • ПРОБЛЕМАТИКА ІННОВАЦІЙНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЦІ УКРАЇНИ