Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка29/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   144

ПРОБЛЕМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ФАРМАЦЕВТИЧНУ ГАЛУЗЬ УКРАЇНИ

Буцик Н.С.,студентка ФММ, гр. УС-92,

Національний технічний університет України „ Київський політехнічний інститут ” natalia.butsik@gmail.com
В сучасних умовах світової економічної кризи проблема інвестицій постає особливо гостро, оскільки без інвестиційної підтримки не можливий розвиток жодної з галузей народного господарства, а тим паче фармацевтичної галузі, яка потребує використання складних процесів і технологій виробництва з високими вимогами до показників якості виробленої продукції. Тому однією з центральних проблем розвитку фармацевтичної галузі України є пошук оптимальних джерел інвестування для забезпечення достатнього розвитку.

Дуже ускладнює процес залучення інвестиційних ресурсів у фармацевтичне виробництво те, що саме для нього характерний тривалий період окупності інвестицій.

Наразі, в Україні діє понад 100 законів й інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність, серед них Закони України “Про інвестиційну діяльність", зокрема інвестиційна діяльність за участю іноземного капіталу регулюється Законом України: “Про режим іноземного інвестування”. У законі України “Про інвестиційну діяльність” зафіксовані державні гарантії прав інвесторів. Тобто такі гарантії, які насамперед передбачають стабільність умов діяльності інвесторів незалежно від змін у законодавстві протягом десяти років, та відшкодування збитків, нанесених інвестору державними організаціями. Саме цей закон є основою для інвестиційної діяльності в Україні [2].

Але, на жаль, на даний момент інвестиційна політика в Україні ведеться не на належному рівні і не виконує своєї головної функції, а саме: створення сприятливого інвестиційного клімату, тобто таких політичних, правових та економічних умов, які б захистили інвестора від інвестиційних ризиків та сприяли інвестиційній діяльності як вітчизняних, так і іноземних інвесторів.

Щодо інвестиційного клімату України, то його можна назвати несприятливим, що головним чином викликано такими факторами як [1]:

– відсутність достатньої інформаційної бази для інвесторів про сприятливі проекти, в які можна вкладати кошти;

– нестабільна політична ситуація, яка склалася в Україні;

– нестабільність курсу національної валюти;

– недосконала фінансово-кредитна система;

– відсутність дієвої системи страхування і перестрахування інвестиційних ризиків;

– високі податкові збори.

Звичайно несприятливість загального інвестиційного клімату України негативно відбивається і на інвестиційній привабливості фармацевтичної галузі.

На сьогоднішній день для комплексного вирішення вищезазначених проблем потрібні конкретні дії, які були б спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату в Україні загалом і інвестиційної привабливості фармацевтичної галузі зокрема.

В Україні фармацевтична галузь може стати привабливою для інвесторів, якщо будуть створені необхідні умови. І як основні серед них можна виділити такі [3]:

– надання державних гарантій із врахуванням інвестиційних ризиків;

– розробка та запровадження концепцій по відношенню до інвестицій в фармацевтичну галузь;

– прийняття законодавчих актів відносно інвестицій і підприємницької діяльності фармацевтичної галузі;

– здійснення контролю за процесами іноземного інвестування в фармацевтичну галузь;

– надання іноземним інвесторам підтримки, в тому числі інформаційної, технічної та інших видів.

Важливо також зазначити, що у країні, в якій вітчизняний інвестор практично не вкладає кошти в розвиток фармацевтичного виробництва, не буде працювати й іноземний інвестор.

Таким чином на сучасному етапі важливе значення має державна підтримка реалізації інвестиційних проектів розвитку фармацевтичної галузі.

Література:



  1. Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства Охорони Здоров`я України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.diklz.gov.ua/news/golova-derzhlikinspektsii-priednannya-ukraini-do-sistemi-pics-posluzhit-spravi-zmitsnennya-zdor;

  2. Д. В. Карамишев, Ю.О.Лєонова, Державне регулювання інвестиційних процесів у фармацевтичній галузі України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2009-2/doc/2/02.pdf;

  3. К. С. Солонінко, Міжнародна економіка ,Навчальний посібник , [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/economics/soloninko_me/part11/1104.htm.

КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Вілінська І.А., Головне міжрегіональне управління статистики у м. Києві, lapkina-irina@ukr.net

Прихода М.О., гр. УІ-91 НТУУ «КПІ»
Перехід до ринкових відносин призвів до корінних змін у структурі економіки, формах власності, технічній базі та організації виробництва. Проведені реформи не надали суспільно-економічному розвитку Україні інноваційного характеру, тобто не відбувся інноваційний процес як «створення, освоєння і поширення тих техніко-економічних ідей, практичне застосування яких призводить до отримання певного суспільно-економічного ефекту [1]. Так звані роки «реформування» потребували технологічної перебудови виробництва та активізації інноваційної діяльності безпосередньо на рівні підприємства як генератора інноваційних процесів.

Відомо, що у процесі функціонування підприємства задіяні фінансові, матеріальні, інформаційні та людські ресурси. У більшості випадків слово «ресурси» використовується як синонім поняттю «потенціал». У свою чергу, «потенціал» трактується як сукупність усіх наявних засобів, можливостей, які можуть бути використані у будь-якій галузі, сфері за певних умов та обставин для досягнення певної мети [2]. На нашу думку, потенціал є мірою можливостей підприємства у формуванні та досягненні цілі у відповідний час на основі раціонального використовувати ресурсів. Таке трактування близьке до визначення кадрового потенціалу, що характеризується сукупністю можливості людини, які можуть бути активізовані на підприємстві за належних умов. Між тим, кадровий потенціал в умовах інтелектуалізації отримує мотив для самозростання, що сприяє активізації інноваційної діяльності.

Функціонування підприємства потребує ритмічного та безперервного виробничого процесу, наявності ресурсів, висококваліфікованих працівників, які схильні до інноваційної праці, творчої участі та раціоналізації у виробництві як своєї діяльності, так і всього підприємства в цілому. Потреба в кваліфікованих кадрах у ринкових умовах відповідає реальному попиту на кадри визначених професій та високого рівня кваліфікації, які здатні забезпечити успіх у конкурентній боротьбі. Керування кадровим потенціалом стає об’єктивно необхідним у забезпеченні правильного добору та раціонального розставлення кадрів на підприємстві, оцінки їх фахових, кваліфікаційних і ділових якостей. Кадровий потенціал стає стратегічним та необхідним елементом активізації інноваційної діяльності на підприємстві.

Інноваційна діяльність як процес постійного оновлення різних сторін діяльності, що включає у себе не тільки технічні і технологічні зміни, але й зміни у сфері управління процесом нових знань. Зокрема, система підготовки управлінських кадрів повинна передбачати реалізацію принципу навчання протягом всього періоду трудової діяльності, щоб постійно відповідати новим знанням та моделям інноваційного управління – інноваційного менеджменту. Формами такої підготовки і перепідготовки мають стати: стажування, участь у конференціях, виставках, «круглих столах», семінарах відповідної тематики тощо.

У сучасному виробництві недостатньо враховується роль потенціалу кадрів, який вагоміший, ніж гроші та технології. Виходячи із принципу вільного вибору працівниками професії, виду зайнятості, реалізації його права на працю та рівноправних форм власності на засоби виробництва у ринкових умовах доцільно удосконалювати механізм кадрового забезпечення. Конкретними цілями цього механізму є створення умов праці, задоволення потреб у навчанні, забезпечення підприємства робочою силою необхідної кваліфікації, професії, оскільки кадри відіграють значну роль у активізації інноваційної діяльності. Система кадрового забезпечення підприємства повинна спрямовуватися на використання кадрів, як в умовах функціонування підприємства, так і інноваційного розвитку, що збільшить економічний та соціальний ефект.
Література

1.Чухрай Н., Патора Р. Товарна інноваційна політика: управління інноваціями на підприємстві: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 398 с.

2. Новий тлумачний словник української мови: в трьох томах. – Т. 3. – К.: Аконіт,1999. – 630 с.

1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   144



  • КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА