Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка33/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   144

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА РОЛЬ ДЕРЖАВИ В РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Згуровський О.М., аспірант кафедри міжнародної економіки,

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”
Прихід нового століття і тисячоліття відкриває перед світовою цивілізацією нові неосяжні і захоплюючі горизонти на шляху її розвитку. Поява нових технологій, подальше пізнання і підкорення космосу, інші досягнення матеріальної культури, які можуть зараз лише вражати людську уяву, завтра стануть реальністю. Водночас початок нової епохи несе населенню Землі нові виклики і загрози, такі як розширення міжетнічних і міжконфесійних протистоянь, наростання природних, техногенних і гуманітарних катастроф, загострення енергетичних і екологічних проблем. Очевидно, що людство, зіткнувшися з проблемами глобального значення, з одного боку, знаходиться в стані розгубленості і шоку, а з іншого — дедалі більше усвідомлює необхідність появи нової парадигми організації земної цивілізації і її подальшого розвитку.

Глобалізація, згідно з [1], являє собою розширення, поглиблення та прискорення взаємозв’язків у світовому просторі в усіх аспектах сучасного людського життя. Вона втілює ідею інтегрованості країн у світове співтовариство та їх спільного розвитку. Захоплюючи широке коло сфер діяльності людини, від культури до злочинності, від фінансів до духовності, глобалізація викликає безліч дискусій та суперечок.

Найбільш виразною ознакою прийдешньої епохи є стрімке наростання процесів світової глобалізації. Ставлення до цього явища у представників різних груп населення з різних країн і регіонів планети — неоднозначне, нерідко полярно протилежне. Аналізуючи ці суперечності, доводиться стверджувати, що на даному етапі існує величезний інтерес до явища глобалізації і в той же час ще не досягнуто глибокого розуміння його сутності, повного усвідомлення позитивних і негативних його рис. Незважаючи на те, що вивчення процесів глобалізації активно проводять найвідоміші дослідні центри світу, такі як Колумбійський університет (США), Європейський інститут технологічних досліджень майбутнього (IPTS – Institute of Prospective Technological Studies, Севілія, Іспанія) та інші інституції, стає очевидним, що відповіді на ці запитання – попереду.

Разом з тим для країн, що стали на шлях ринкового розвитку і незалежно від їх волі чи бажання швидко втягуються в процеси глобалізації, надзвичайно важливим є розуміння нових явищ. Це потрібно для того, щоб побудувати менш помилкову і більш ефективну стратегію поведінки в процесі невідворотного входження в систему нового світового порядку. Зрозуміло, що до таких країн належить і Україна.

Окремо аналізуючи Україну вкажемо на її особливості в контексті глобалізаційних процесів. Країна має потужний людський капітал - 46 мільйонне, високоосвічене населення (за даними ООН, індекс освіченості в Україні дорівнює 0,94). ЇЇ географічне положення і ресурсний потенціал дають великі можливості в економічній і культурній кооперації як з Росією, так і з країнами Центральної і Західної Європи. Вона розташована на берегах Чорного і Азовського морів, має високо родючу землю для сільськогосподарських застосувань, потужну газотранспортну мережу. В транзитному відношенні вона уявляє собою сучасний “Великий шовковий шлях” для енергетичного, культурного і товарного обміну між Сходом і Заходом. Стратегічно важливо для України підтримувати стабільність цього коридору. Його дестабілізація на початку 2009 року, у зв’язку з призупиненням транзиту газу, призвела майже до 40%-го падіння української економіки, багатомільярдних втрат для економік Росії і країн Західної Європи. За методикою KOF в до кризовий період Україна обіймала 42 позицію в рейтингу глобалізації. Аналізуючи роль держави в розвитку міжнародного співробітництва, бачимо, що вона має дуже високий рівень корупції, низький рівень боротьби із злочинністю, наростаючу нерівність між найбіднішими і найбагатшими прошарками населення, високу державну нестабільність, що ускладнює її подальшу інтеграцію в глобальний економічний і культурний простір.

Україна як держава відчула вплив глобалізації вже з перших років незалежності, коли її економіка і суспільна сфера стали відкритими для світу. Нові явища принесли країні нові можливості та перспективи. Розширювався доступ до культурних, інтелектуальних і технологічних здобутків світового співтовариства. Твори світового кінематографу, літератури, музики дуже швидко стали звичним оточенням кожної людини. Ще вчора такі престижні і дорогі речі, як автомобілі, комп’ютери, Інтернет, системи комунікації з зовнішнім світом, мобільний зв’язок, тощо стали невід’ємними засобами використання сучасної людина, що зробили її значно функціональнішою і продуктивнішою. Стає все простіше зв'язуватися з людьми в будь яких куточках світу, швидше діставатися до іншого місця, або отримувати свіжі новини одразу після настання тієї чи іншої події.

Але Україна також відчуває на собі усі суперечності глобалізації. З одного боку її шанси скористатися перевагами глобалізації зростають, але з іншого, вона стає відкритішою для нових загроз. Вразливість України до них значно зросла з початком глобальної економічної кризи. До цих загроз Україна, як молода держава, не підготовлена і, в більшості випадків, від них не захищена.

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Коваленко О.В., к.е.н. доцент,Ємельянов В.К., Коломієць С.В., Одинець А .

Магістри НАУ
Ключові фактори успіху (або конкурентні переваги) - це характерний для певної галузі перелік чинників, які приносять їй переваги перед іншими галузями (наприклад, у боротьбі за інвестиції за рахунок більшої прибутковості або швидкості обороту капіталу), а також одному підприємству галузі над іншими. Ці фактори не є постійними, вони змінюються залежно від особливостей галузі; сегментів ринку, які обслуговуються, а також часу і етапу «життєвого циклу» галузі та підприємства.

Ключові фактори успіху базуються на науково-технічному рівні виробництва та продукту; рівні маркетингу; рівні менеджменту; організаційно-технічному рівні виробничих процесів; фінансово-економічному рівні підприємства; рівні персоналу тощо.

Ключові фактори успіху формують конкурентоспроможність об'єкту досліджень: товару, виробництва, підприємства, галузі, держави тощо.

Параметри конкурентоспроможності - це найбільш часті кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні.

Конкурентоспроможність підприємства залежить від об'єкта порівняння, а також від факторів, які застосовуються для оцінки конкурентоспроможності. Не можна говорити про абсолютну конкурентоспроможність підприємства: воно може бути «номером один» у своїй галузі в національній економіці і бути неконкурентоспроможним на міжнародних ринках.

Таким чином, можна зазначити фактори, що визначають конкурентоспроможність потенціалу підприємства:

- Розміри сегмента ринку (ринків), який обслуговує підприємство, можливості завоювання нових ринків;

- Рівень розвитку marketing-mix (в тому числі реклами);

- Рівень продажу та вартість розподілу;

- Наявність стратегій завоювання та зростання потенціалу ринку;

- Система ціноутворення та еластичність цін щодо попиту / пропозиції;

- Структура, кількість, прибутковість і конкурентоспроможність виробленої продукції (у тому числі аналіз і прогноз фаз «життєвого циклу» для різних продуктів з метою їхнього балансу);

- Рівень прихильності (лояльності) споживачів до виробленої продукції, концентрація споживачів та їхні основні потреби;

- Якість та конкурентоспроможність продукції;

- Аналіз і прогноз необхідних змін до споживаної продукції (рівень необхідних змін та пов'язані з ними витрати);

- Наявність можливостей зміни постачальників;

- Витрати на дослідження ринку, розподіл і просування товарів.

Традиційно конкурентоспроможність трактується як зумовлене економічними, соціальними та політичними факторами стійке становище країни або її продуцента на внутрішньому і зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки конкурентоспроможність також може бути визначена як здатність країни (підприємства) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках "третіх країн".

Література:

1.Спіріна М. «Механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємства» // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. – 2005. - № 1. – С. 33.

2.Грозна В.В. «Підвищення конкурентноспроможності економіки України як передумова співробітництва з ЕС» // Актуальні проблеми Економіки. – 2003. - №11. – С.130.

3.Хамініч С.Ю. «Конкурентоспроможність національної економіки: Особливості, пріоритети та проблеми» // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №4. - С.20.


1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   144



  • ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ