Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка38/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   144

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ФАКТОРІВ РОЗВИТКУ НАУКОМІСТКИХ ПІДПРИЄМСТВ

В УМОВА ГЛОБАЛІЗАЦІЇ


Оліфіренко Л.Д., к.т.н., доцент, Бреус О.С., магістр з менеджменту

Чернігівський державний технологічний університет, stu­_management@ukr.net


Створення методів оцінки перспективності інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства, які відповідають сучасним світовим тенденціям в галузі, можливо лише за умови послідовного здійснення аналізу етапів соціально-економічного процесу, спираючись саме на ті фактори, за якими ця перспективність буде визначатись. Групування факторів внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування галузі (підприємств) дозволяє визначити достатність рівня концентрації матеріальних, технічних, фінансових та інтелектуальних ресурсів щодо реалізації державних технологічних пріоритетів. Придання керованості процесам досягається на основі прогнозних оцінок перспективності інноваційно-інвестиційного розвитку галузей економіки та обґрунтованості управлінських рішень.

Проаналізувавши основні галузеві дослідження за різними складовими, можна систематизувати основні показники, домінуючи тренди та такі, які мають передумови стати домінуючими, визначити рівень інноваційно-інвестиційної привабливості та перспективності тієї чи іншої галузі, або підприємства задля удосконалення механізмів державного регулювання розвитку національної економіки. Виходячи з цього аналізу, визначені чотири основні групи факторів.



І. Фактори інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства. Інноваційно-інвестиційний потенціал враховує обсяг ринку та дефіцитності продукції, забезпеченості підприємства та його інфраструктури факторами виробництва, інвестиціями, матеріальними та трудовими ресурсами. Інноваційно-інвестиційний тренд в галузі визначають саме ця група факторів, які в свою чергу, залежать від співвідношення декількох вагомих часткових показників, а саме:

  1. сировинний потенціал підприємства;

  2. трудовий потенціал підприємства;

  3. виробничий потенціал підприємства;

  4. фінансовий потенціал підприємства;

  5. інноваційний потенціал розвитку.

ІІ. Фактори інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства. Інноваційно-інвестиційний напрям розвитку підприємства враховує основні макроекономічні показники середовища функціонування підприємства.

  1. інституціональний потенціал розвитку;

  2. ринковий попит та споживчий потенціал.

  3. інфраструктурний потенціал розвитку;

  4. ризики розвитку підприємства (законодавчі, політичні, соціальні, економічні, екологічні).

ІІІ. Фактори інноваційно-інвестиційної активності реалізації потенціалу. Враховує передумови покращення інвестиційного клімату до залучення довгострокових інвестицій.

  1. концентрація інвестиційних та виробничих ресурсів підприємства;

  2. система управління інвестиціями;

  3. інтеграція виробничої діяльності;

  4. забезпечення безпеки життєдіяльності людини.

IV. Фактори науково-технічного прогресу (НТП). Креативним імпульсом виступає людський потенціал у поєднанні з інтелектуальними, знаннєвими, інформаційними ресурсами та досвідом.

  1. розвиненість наукової інфраструктури;

  2. динаміка реалізації інноваційно-інвестиційних проектів і програм та їх інтернаціоналізація;

  3. інноваційно-інвестиційна активність (ініціативність щодо пошуку рішень);

  4. забезпечення екологізації ресурсів та економічної безпеки країни;

  5. ризики НТП.

Отже, фактори, які чинять більш потужний вплив та змінюються частіше, обумовлюють інноваційно-інвестиційну привабливість галузі (підприємства), мають високу динаміку та цілеспрямованість щодо реалізації процесів розвитку, тобто управляють, мають суб’єктний характер. Одночасно, інша група факторів, швидкість реакції яких на зміни менша, ніж у попередніх, що обумовлюється результатами попередніх рішень, тобто якими управляються, мають об’єктний характер. Перспективність інноваційно-інвестиційного розвитку наукомісткого виробничого підприємства обумовлюють групи факторів суб’єктного та об’єктного характеру, які визначають – прямо або опосередковано – особливості розвитку галузі (підприємств) та формують його інноваційно-інвестиційну привабливість.

Таким чином, у системі управління економіки країни факторами, що, на нашу думку, формують тенденції розвитку у світовому вимірі, є саме ті, які впливають на визначення державних пріоритетів у сфері наукомістких виробництв. Тому особливої уваги потребує трансформація механізмів державного регулювання та їх адаптованості до інтеграції інноваційно-інвестиційних процесів у мовах глобалізації.


РОЛЬ ДЕРЖАВИ В РЕГУЛЮВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Очеретяна В.В., гр. УС-71

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, vika_kpi@ukr.net
Економічний розвиток будь-якої країни значною мірою обумовлений рівнем інвестиційної діяльності, саме тому для активного залучення іноземних інвестицій вкрай необхідна суттєва підтримка держави. У світовій практиці за рівнем та формами підтримки інвестиційної діяльності з боку держави прийнято виділяти державні стратегії: активного втручання, децентралізованого регулювання та змішані стратегії. При цьому використовуються специфічні методи державного забезпечення інвестиційної діяльності: методи створення інвестиційного клімату, а також методи стимулювання попиту і пропозиції на інвестиції. Умовно вплив держави на інвестиційну діяльність можна поділити на опосередкований (прямий) та непрямий, до першого слід віднести: державне кредитування, державні позики, роздержавлення і приватизацію, податкове регулювання, амортизаційну політику, державний лізинг, ліцензування і квотування, антимонопольні заходи, стандартизацію та ін. Засоби непрямого впливу держава реалізує через свої інституції як учасник інвестиційного процесу.

Функції держави у сфері інвестицій реалізуються через представництва різних органів або безпосередньо через розподіл конкурентних коштів. Держава реалізує свої функції щодо регулювання інвестиційного процесу, формуючи та запроваджуючи інвестиційну політику, яка є частиною економічної політики держави, визначає обсяг, структуру та напрям вкладення інвестицій, зростання основного капіталу та їхнє відновлення на основі досягнення науки і техніки.

Держава за допомогою методів економічного регулювання повинна цілеспрямовано впливати не тільки на формування внутрішніх та приплив зовнішніх інвестицій, а й створити умови для їх спрямування у реальний сектор економіки, формувати в Україні сприятливе інвестиційне середовище, яке сьогодні, нажаль, знаходиться під негативним впливом різного роду факторів, які в свою чергу лише заважають притоку інвестицій до України (див. Рис.1) .

Рис. 1. Вплив факторів, що заважають притоку інвестицій та розвитку бізнесу в Україні [1, c. 199]


Аналізуючи всі наведені на рис.1 фактори слід зазначити, що роль держави є дуже вагомою як в регулюванні інвестицій, так і в створенні зовнішніх ефектів, адже детальний аналіз теоретичних засад та практичного досвіду методів державної підтримки інвестиційної діяльності показує, що основне завдання держави – не тільки фінансова допомога. Воно є значно ширше й полягає у створенні найбільш сприятливого економічного середовища, в якому здійснюється інвестиційний розвиток суб’єктів господарювання. Перед державою стоїть завдання щодо удосконалення механізму підтримки організацій та підприємств, так ефективного управління цим механізмом. Рішення цих проблем неможливо без розробок нових теоретичних положень, інструментарію оцінки та методичного забезпечення аналізу ефективності функціонування державного механізму підтримки підприємств з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду.

Література

1. Николайчук О. Інвестиційна привабливість України крізь призму міжнародних рейтингів / О. Николайчук // Міжнародний збірник наукових праць. – 2010. – №3(15). – С. 197 – 200.

1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   144



  • РОЛЬ ДЕРЖАВИ В РЕГУЛЮВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ