Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка4/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   144

ТЕЛЕМЕДИЦИНА ЯК НАПРЯМ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

Галаченко М.О.,

студентка, НТУУ «КПІ »m.galachenko@gmail.com
Здоров’я населення України знаходиться на критично низькому рівні. Показники смертності у 2-4 рази перевищують аналогічні показники країн Європейського Союзу, а темпи поглиблення демографічної кризи загрожують національній безпеці України.

Стан здоров’я населення України має пряму залежність від рівня фінансування системи охорони здоров’я, але за останні 15 років цей рівень не підіймався вище 3,4% від ВВП, при мінімальній потребі у 5% і зазначених у законодавстві України 10% [1].

Сучасний стан системи охорони здоров’я потребує невідкладних заходів щодо реформування та впровадження нових технологій у процес надання медичної допомоги. Одним із яскравих прикладів економії витрат на інтеграції інформаційних технологій у процес надання медичної допомоги є використання телемедицини. Цей напрямок вже давно і активно розбудовується у багатьох країнах світу, зокрема, у наших найближчих сусідів — країнах Західної Європи та СНД.

По своїй суті, телемедицина є системою медичної допомоги, за допомогою якої, з використанням спеціалізованого обладнання та каналів зв’язку, здійснюється дистанційна діагностика та консультування хворих.

Використання телемедицини дозволить знизити витрати як пацієнтів, так і бюджету на консультації у державних поліклінічних закладах шляхом раціонального використання людських та матеріальних ресурсів галузі, зокрема:


  • витрати на використання паперових носіїв інформації;

  • витрати на організацію консультацій та допомоги в спеціалізованих медзакладах населенню

віддалених регіонів та в сільській місцевості;

  • кількість персоналу лікувально-профілактичних закладів;

  • витрати на підготовку та підвищення кваліфікації медичних фахівців;

  • вартість медичного обслуговування за рахунок скорочення часу на медичні послуги;

  • терміни втрати працездатності, що означатиме зниження соціальних виплат та обсягів невиготовленої продукції через відсутність на робочому місці.

У 2010 році компанією «МТС Україна», за підтримки Міністерства Охорони Здоров’я України та за участі Представництва ООН в Україні був реалізований проект «Мобільна медицина» загальним обсягом інвестицій 1 млн грн. За допомогою створеної телемедичної мережі вже проводиться консультування хворих у Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України. Проведено телемости з колегами із Німеччини, під час яких у режимі реального часу транслювалися оперативні втручання на серці. Наступним кроком такої співпраці стало підключення Інституту до створеної телемедичної мережі та встановлення там спеціального обладнання для телемедичних консультацій [2].

Задля подальшого розвитку напрямку телемедицини в Україні необхідно:



  • розширити телекомунікаційну інфраструктуру спеціалізованих телекомунікаційних операторів, провайдерів телемедичних послуг, консультантів та клієнтів у загальному інформаційному просторі;

  • забезпечити лікарняні та амбулаторно-поліклінічні закладів телемедичним обладнанням (Мінімальна комплектація робочої телемедичної станції складає 15 тис. грн., окреме телемедичне приладдя коштує від 10 тис грн., вартість відео студії від 15 тис дол. [3]);

  • поглиблювати міжнародні відносини у сфері телемедицини;

  • покращити інвестиційну привабливість галузі для приватного сектору, зокрема шляхом зниження ставки податку на благодійність (на даний момент складає 25%).

Література:

1. Кіцак Ю.Г. Фінансування охорони здоров’я та медичне страхування в Україні. /Буковинська державна фінансова академія [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://esemi.org.ua/uk/news/46-telemedicine-in-ukraine.html

2.Олександр Устінов. В Україні закладені основи національної телемедичної мережі / Український медичний часопис. №4(78)VII-VIII 2010 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.umj.com.ua/article/3702/v-ukraini-zakladeni-osnovi-nacionalnoi-telemedichnoi-merezhi

3. А.В.Владзимирський. Телемедицина: міфи та реальність / Офіційний сайт Другої Міжнародної Конференції «Телемедицина: Міфи та реальність» [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://telemed.net.ua/uploads/file/Myths & Reality_Vladzymyrskyy.pdf

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ РИЗИКАМИ


Германчук А.В., студент групи УС-62м,

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, germanchuka@gmail.com


Як доводить історичний досвід теорії практики господарювання, поняття "ризик" є складним багатофакторним явищем. В економічному розумінні поняття "ризик" означає втрати (збитки), імовірність яких пов'язана з наявністю невизначеності (нестачі або недостовірності інформації), а також зиск і прибуток, отримати які можливо лише завдяки діям, пов'язаним із ризиком. Негативні наслідки рішень, прийнятих і виконуваних без урахування ризику, можуть виявитись досить болісними. Потрібне свідоме, виважене ставлення до ризику, постійне врахування його в щоденній практиці й особливо під час розроблення стратегії підприємства та відповідному плануванні.

Достовірнішу і повнішу сутність економічного розвитку підприємства розкривають за допомогою інноваційної функції ризику, яка діє як стимулятор пошуку нетрадиційних рішень проблем підприємцями. Більшість підприємств, компаній досягають успіху, стають конкурентоспроможними завдяки ризикованій інноваційній діяльності яка приводить до більш ефективного виробництва, від якого виграють і підприємці, і споживачі, і суспільство загалом.[1]

Поняття ризику практично охоплює всі напрями діяльності суб'єктів господарювання. Є тісний зв'язок між поняттям ризику, невизначеністю і ймовірністю. В основі ризику лежить ймовірна природа ринкової діяльності та невизначеність ситуації під час її здійснення. Поняття "ризик" і "невизначеність" не тотожні, а можливість несприятливої події не варто зводити до одного показника – ймовірності. Потрібно враховувати й інші критерії, зокрема величину відхилення від прогнозованого значення, математичне очікування, коефіцієнт варіації.

Інноваційна діяльність як об’єкт дослідження ризику має ряд особливостей. Головна з них обумовлена значною відмінністю результатів реалізації, що затруднює їх кількісну оцінку. Тому при аналізі інноваційних ризиків необхідно переходити до побудови складних моделей до пошуку і детального опису факторів ризику і розробці заходів по зниженню кожного з них. Оцінка ступеня ризику - один з етапів аналізу ризиків. Вона полягає в якісній або кількісній оцінці можливих втрат (збитків) і можливості їхнього виникнення. Якісна оцінка ризику проводиться переважно експертними методами в умовах невизначеності й використовується при порівнянні обмеженого числа альтернатив прийнятих рішень.

До числа основних завдань управління ризиками в інноваційній діяльності належать:


  1. прогнозування прояви негативних факторів, що впливають на динаміку інноваційного процесу;

  2. оцінка впливу негативних факторів на інноваційну діяльність і на результати впровадження нововведень;

  3. розробка методів зниження ризиків інноваційних проектів;

  4. створення системи управління ризиками в інноваційній діяльності.

Слід відзначити, що в Україні управління ризиком інноваційних заходів для вітчизняних підприємств є відносно новим процесом. Аналіз сучасної економічної літератури дає підставу констатувати, що сьогодні у вітчизняній і зарубіжній теорії і практиці немає єдиного підходу до управління інноваційним ризиком. 

На сьогоднішній день у авторів в області даної проблематики немає єдиної точки зору не тільки щодо того, якою є оптимальна класифікаційна система інноваційних ризиків, але і чи повинна ця класифікація розроблятися як самостійна система, або базою для неї може служити загальна, універсальна класифікація ризиків, розроблена до специфіки діяльності економічного суб'єкта. [2]

Таким чином, інноваційний ризик є складною, багатокомпонентною дефініцією і є сукупністю ризиків, що поєднують в собі елементи, пов'язані конкретно з даним інноваційним проектом, що реалізовується в середовищі конкретного економічного суб'єкта і традиційних складових, характерних для стандартних бізнес-процесів. На сьогодні в управлінні інноваційними ризиками найбільш актуальним питанням є розробка, створення та практичне використання універсальної класифікації інноваційних ризиків. Це дасть змогу змінити відношення до інноваційних ризиків в цілому, відокремити особливості інноваційних ризиків від інших та знайти найбільш ефективні шляхи їх зменшення.
Література:

1. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення // Економіст. –

2005. – № 6. – С. 28-32.

2. Сайт всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених «Сучасний стан і проблеми інвестиційного розвитку» - Режим доступу: http://masters.donntu.edu.ua/2009/fem/belovolova/ library/tez1.htm. – Назва з екрану.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   144



  • ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ РИЗИКАМИ