Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка44/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   144

УКРАЇНА В ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБЄДНАННЯХ З КРАЇНАМИ СНД

Чекмарьов Л.К.

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”
Одним з найважливіших питань сьогодні для України є визначення і обрання правильного напряму для розвитку міжнародного співробітництва. На даний момент Україна рухається до світового господарства двома шляхами: через СНД та ЄС. Хоча керівництво наголошує на пріоритетному напрямку – входження до ЄС, зараз Україна більше співпрацює з країнами СНД.

Сучасна система економічної співпраці з іноземними країнами утворилася за рахунок галузево – виробничої спеціалізації та товарообміні, а також географічній структурі партнерства. З моменту створення СНД відбулися великі зміни у поглядах саме на Співдружність. З 1991 року відносини між країнами втратили характер внутрішньо - господарських зв’язків і будуються на основі міждержавних відносин, спираючись при цьому на умови світової торгівлі. Економічні зв’язки побудовані на дотриманні суверенітету держав та відкритості для загальносвітових господарських процесів.

У важливості цього економічного союзу, для України, годі й сумніватися. Навіть зараз вже після 20 років незалежності, економіки колишніх радянських держав, є дещо пов’язаними та насамперед, більшість залежними, в особливості Україна, від російських нафтогазових постачань. У середньостроковому, й очевидно, довгостроковому періодах, Росія залишиться основним партнером України. Тому й відповідно країни – учасниці СНД відіграватимуть визначальну роль у зовнішньоекономічних зв’язках України.

Проте і на даний час в СНД не сформульовано чіткої економічної стратегії, враховуючи загальні цілі та стан країн – учасниць. Реальна ситуація не відповідає задекларованим пропозиціям, щодо міжнародної співпраці у довгостроковому періоді. Частота самітів на яких обговорюються основні проблеми співдружності – є аперіодичним. Вже дуже давно лунають заяви про можливе створення “Зони вільної торгівлі”. Можливість підписання цієї угоди буде вже навесні наступного року. З позитивного боку, можна сказати, що м’ясо – молочні війни між Україною та Росією можуть піти в історію, так як право накладати вето Росією буде скасовано. З іншого боку зона вільної торгівлі може перешкодити розвитку торгівлі між Україною та ЄС. З заяв керівництва країни, виплило, що поки піти на цей крок ми не можемо. Аналізуючи на останні показники товарообігу між Україною та країнами СНД, можна констатувати, що вони зросли на 30%[1].

Окрім визначених проблем між країнами СНД, можна зазначити основні причини появи цих проблем: порушення двосторонніх угод та введення ввізних мит, значні відмінності в законодавчих базах та вже раніше вказана, не визначена економічна стратегія розвитку організації. Розвиток СНД блокують й внутрішні протиріччя: несумісність економічних інтересів, неузгодженість позицій та не знаходження спільних рішень у базових питаннях, а також відсутність механізмів вирішення цих протиріч.

Тож в цілому, на даний момент часу СНД перетворилося формально на організацію пострадянських країн, навіть при досить активним організаційним зусиллям країн – ініціаторів об’єднання “Зони вільної торгівлі”. Виходячи з цих позицій можна зазначити, що вихід СНД на новий якісний рівень, на прикладі ЄС, унеможливлюється рядом проблем, таких як: відсутність однорідного рівня базових технологій, конкурентоспроможної продукції за межами співдружності та політичною, й економічною нестабільністю. Процес реформування СНД може піти шляхом всебільшої передачі урядам повноважень національних урядів. Хоча такий розвиток подій сприймається негативно деякою частиною учасників, існує ймовірність віддалення цих країн від СНД й в подальшому вихід з співдружності. У разі неможливості створення координуючого органу, який би займався визначенням спільної політики для країн, Співдружність буде мати лише діалоговий характер організації, а не політичний, що може вплинути на розвиток міждержавних відносин всіх країн – учасниць. Тим більше, що для України на сьогоднішній день є дуже важливим розвиток міжнародного співробітництва у Євразійському напрямі.

Таким чином з огляду на ситуацію, яка склалася в СНД, можна сказати, що на даний момент пожвавлення відносин між країнами годі й чекати. Багаторазове перенесення зустрічей лідерів країн, недосягнення консенсусу в окремих справах – свідчить про байдужість до майбутнього Співдружності. Майбутнє організації можна вбачати лиш за умови вироблення нової концепції багатостороннього економічного співробітництва. Економічне співробітництво, насамперед, потрібно будувати на засадах субрегіональних систем, тобто співробітництва країн в сферах, які є економічно доцільними та вигідними у багатосторонньому напрямі, або хоча б двосторонньому. Для якісно нових змін, потрібно шукати шляхи вдосконалення партнерства між країнами та взяття курсу на розвиток взаємовигідних відносин між країнами, логічним напрямом існування самої Співдружності.

1.Купчишин О. Співробітництво – з СНД, інтеграція з Європою // Політика і час. – 2008. – N7. – С. 13


ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Шеверда М. Ю.

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, maxsheva@ukr.net
Як показує світова практика, вільні економічні зони (ВЕЗ) відіграють важливу роль у розвитку економіки багатьох держав. Позитивний вплив їх функціонування можна прослідкувати на прикладі Китаю. Тут сьогодні працює велика кількість ВЕЗ, особливо в портових містах. Завдяки цьому в Китай залучаються значні обсяги іноземних інвестицій

У даний час на території України діє 6 вільних економічних зон. Діяльність ВЕЗ ре­гулюється Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон". Але обсяги іноземних інвестицій, які в них залучаються, іноді навіть не перевищують розмірів податкових пільг, що надаються інвесторам. Привертає увагу декілька чинників, дія яких зумовлює по­вільні темпи розвитку ВЕЗ. По-перше, вже звичним стало ставлення до Украї­ни як до країни з досить нестабільним законодавством та нераціональною податковою системою, що занадто повільно реформується. Окрім того, негатив­ний імідж України, який створюється світовими засобами масової інформації, теж не сприяє залученню іноземних інвестицій у ВЕЗ.

Інший чинник - цe відносно невеликий вік більшості ВЕЗ. Необхідною умовою ефективного функціонування ВЕЗ у будь-якій країні є інфраструктура відповідного рівня (як виробнича, так і соціальна). Для створення такої інфра­структури потрібен час та інвестиції. Роботи з вдосконалення інфраструктури вже проводяться в багатьох зонах, проте, з огляду на сучасний стан економіки України, рівень її розвитку досягне необхідного світового рівня тільки тоді, коли до цієї діяльності будуть залучені великі приватні інвестори (як українсь­кі, так і зарубіжні). Це, у свою чергу вимагатиме вирішення питання власності на землю.

Слід також звернути увагу на те, що ВЕЗ у світі створювалися поступово і досвід, кадри, механізми взаємодії, напрацьовані в одних зонах, використову­ватися потім в інших. На жаль, темпи та масштаби створення ВЕЗ в Україні знаходилися під тиском регіонів з метою досягнення якнайскорішого економічного зростання.

Ще однією проблемою є недосконалість правового регулювання відносин у сфері економіки, зокрема шодо ВЕЗ, створює загрозу національним інтересам і національній без­пеці України, зменшує та зупиняє приплив іноземних інвестицій. Невиконання державою зобов'язань шодо фінансування розвитку інфра­структури ВЕЗ змушує інвесторів непередбачено відволікати власні кошти на ці цілі, що зменшує інвестиційну привабливість зон, а в умовах існування кількох ВЕЗ із практично однаковими режимами спонукає їх до інвес­тування в інші зони [1].

Тому державою повинен бути запроваджений ряд заходів для залучення іноземних інвесторів у ВЕЗ. Взагалі ж "правила гри" повинні бути максимально прості і прозорі як для національних, так і для іноземних інвесторів. Розгляд інвестиційних проектів має бути пов'язаний зі стратегією розвитку регіону. Ця стратегія мусить, наскільки це не суперечить національ­ним інтересам, бути належним чином доведена до потенційного інвестора, ба­жано з використанням сучасних засобів інформації, зокрема шляхом створен­ня Інтернет-сторінки відповідної ВЕЗ, продубльованої іноземною мовою (краще кількома). Позитивним моментом можна вважати надання інвесторам гарантій на випадок припинення функціонування зони.

Слід законодавчо й організаційно створити умови залучення інвестицій для інноваційних проектів, у тому числі через надання пільг і преференцій в існуючих ВЕЗ. Це створить умови для економічного прориву України. У зв'яз­ку з цим необхідно звернути увагу на спрямування інвестицій у реалізацію інноваційних проектів як основного чинника досягнення мети створення ВЕЗ.

Важливо також, на підставі проведення постійного моніторингу стану ви­конання проектів, що реалізуються у ВЕЗ, оперативно впливати на їх покра­шення, зокрема щодо забезпечення експортної орієнтації суб'єктів господа­рювання, створення нових робочих місць тощо.

Необхідно активізувати діяльність ВЕЗ, створених з метою вироблення і практичної перевір­ки в регіонах організаційного механізму інвестування економічних реформ під керівництвом і контролем державних владних структур. На державному рівні створити необхідну інфраструктуру та належний механізм страхування цих інвестицій [2].

Отже, в Україні створено певні умови ефективного залучення інвестицій у ВЕЗ, однак є ще низка проблем, які необхідно вирішувати, застосовуючи сучасний організаційно-економічний механізм залучення прямих іноземних інвестицій в Україну.

Література:

1. Літвінчук І. А. Правове становище офшорних і вільних економічних зон / Літвінчук І. А. — К.: КНТ, 2006. — 296 с.

2. Сіваченко І. Ю. Вільні економічні зони / Сіваченко І. Ю. — К.: Дакор, 2005. — 476с.

1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   144



  • ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ