Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка51/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   ...   144

ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Гергель М.Ю., студентка гр. УС-92,

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, Mashyta258@mail.ru
На шляху побудови в Україні ринкової економіки однією з найактуальніших проблем залишається стан наукових здобутків в країні та їх технологічне застосування.

На сьогодні інноваційна активність нашої держави вкрай низька. Внесок нових технологій в економічне зростання України становить 0,7 %, у той час як у Європі – від 60 до 90% приросту ВВП. Серед причин занепаду наукового сектору можна виділити наступні:

1.Недовершена нормативно-правова система регулювання і стимулювання інноваційної діяльності, нерозвиненість системи захисту інтелектуальної власності.

2.Недостатній рівень фінансування наукових досліджень та інновацій з боку держави.

Витрати на науку в 2010 році складають всього 0,43 % ВВП - це найнижчий показник в Україні за останнє десятиліття і найнижчий показник серед усіх європейських країн [1]. Для порівняння: майже 90% усіх науково-технічних робіт, здійснюваних в Європі та США фінансуються переважно за рахунок коштів з державного бюджету та цільових фондів стимулювання розвитку науки, високих технологій та виробництва нової продукції [2].

3.Низький рівень інноваційної діяльності підприємств України. Кількість інноваційно-активних підприємств за останні п’ятнадцять років скоротилася з 25% до 10%. Частка інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції впала до 4,8% [3].

4.Закриття багатьох конструкторських організацій, дослідних заводів, проектнопошукових, науково-дослідних відділів на промислових підприємствах. Як результат чисельність працівників наукових організацій постійно зменшується.

5.«Відтік умів». Тисячі дослідників і фахівців, вихідців з України, працюють у наукових центрах

Європи та США. За роки незалежності держави кількість винахідників зменшилася в понад 20 разів.

6.Нерозвиненість інноваційної інфраструктури: інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, інноваційних кластерів та технопарків. Саме вони сприяють розвитку трансферу технологій, визначають підходи до підтримки інноваційного підприємництва, забезпечують реалізацію кластерного підходу до розвитку інноваційного бізнесу.

7.Слабкий рівень співпраці з міжнародними науковими організаціями.

8.Відсутність національної інноваційної системи.

Негативні тенденції зниження інноваційної активності підприємств разом зі скороченням наукового сектору стримують процеси економічного зростання та ставлять під загрозу подальший прогресивний розвиток нашої держави. Виходячи з сьогоднішніх реалій, можна стверджувати, що необхідність участі держави в побудові інноваційної моделі розвитку економіки України виросла в десятки разів.

Існує декілька шляхів подолання вищезазначених проблем. По-перше, треба значно збільшити фінансування наукової діяльності. По-друге, впровадити новітні технологічні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених. Це надасть поштовх для розвитку в Україні як високотехнологічних, так і інших галузей економіки. По-третє, потрібно припинити відплив наукових кадрів з країни, а також сприяти поверненню науковців в Україну. В нашій державі в найближчий час має бути розроблена програма дій по поверненню представників вітчизняної наукової еліти з-за кордону. Для цього необхідно створити необхідні умови для наукової діяльності та покращити фінансову забезпеченість вчених. По-четверте, потрібно вдосконалити механізми страхування і компенсації можливих ризиків інноваційної діяльності, оскільки інноваційна діяльність традиційно пов’язана з високим рівнем ризику, і за статистикою лише 10% впроваджуваних розробок мають комерційний успіх. Оскільки створення ринку інновацій суттєво гальмується відсутністю цілісної інформаційно-консалтингової мережі, необхідно забезпечити функціонування регіональної мережі інноваційного консалтингу. Це дозволить сформувати цілісну систему інформаційного забезпечення розвитку інноваційної діяльності. Наприклад, можливе створення центрів юридичних консультацій з питань захисту прав інтелектуальної власності тощо.

Отже, для досягнення високого рівня розвитку Україна повинна зробити ривок у розвитку науки, техніки, а також інноваційної політики. Вирішення існуючих проблем прискорить процес виходу країни з кризи та забезпечить економічне зростання.

Література:

1.«Новинар» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://novynar.com.ua/tech/115381

2.Підвищення ролі регіонів у випуску високотехнологічної та інноваційної продукції: міжнародний досвід [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/november08/5.htm

3.Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dknii.gov.ua

ОРГАНИЗАЦИОННЫЕ АСПЕКТЫ ФОРМИРОВАНИЯ И РАЗВИТИЯ РЕГИОНАЛЬНЫХ ОТРАСЛЕЙ КЛАСТЕРОВ

Гречкина Н.Е. ст.преподаватель

ГОУ ВПО Волжский государственный инженерно-педагогический университет, Россия, keo@vgipu.nnov.ru
В последнее время, в экономической литературе много говорится о необходимости использования кластерного подхода как фактора обеспечения конкурентных преимуществ хозяйствующих субъектов, отраслей, региональной и национальной экономик. Существует множество проектов кластерных структур, есть успешные примеры их развития в отечественной практике управления регионами. Однако организационные аспекты интеграции компаний в единый региональный отраслевой кластер, по мнению автора недостаточно проработаны.

В частности на практике, используют различные мотивирующие инструменты для вхождения предприятий в кластер: согласование требований головных сборочных заводов к своим поставщикам; снижение затрат за счет эффекта масштаба; эффективность при интеграции инновационной деятельности предприятий кластера; совместное использование информационных баз данных; повышение инвестиционной привлекательности компаний; использование ко-брендинга.

Все мероприятия по созданию кластера можно условно разделить на 4 группы: организационные, правовые, экономические и коммуникационные.

К организационным мероприятиям можно отнести: создание специального органа на региональном уровне управления при одном из министерств по реализации в области кластерной концепции; привлечение финансово-экономических институтов, обеспечивающих заинтересованность частных инвестиций в компании кластера; делегирование функций исполнительным органам власти (прежде всего отраслевым министерствам) по координации деятельности кластеров; развитие независимых организаций, осуществляющих экспертизу проектов и управленческий консалтинг.

Мероприятия правового характера связаны с законодательными и нормативными актами на федеральном и муниципальном уровнях. Их основная задача сформировать благоприятные для инвестиций экономические факторы.

Экономические мероприятия связаны со следующими направлениями деятельности: развитие стимулов инвестиционной деятельности для обеспечения стабильности инвестору и снижения рисков; государственные инвестиции в проекты связанные с формированием и развитием инфраструктуры кластера. Например, для привлечения инвесторов в проекты развития инфраструктуры, реализуемые в рамках кластера, областное правительство может применять такие стимулирующие меры, как субсидии или прямое возмещение инвестору доходности.

Коммуникационные мероприятия должны создавать благоприятное отношение целевых инвесторов, потенциальных сотрудников компаний кластера и общества в целом при развитии новых кластерных образований.

Создание кластеров представляется возможным на основе отраслевых бизнес - ассоциаций при поддержке соответствующих министерств. В такой структуре должны быть проектные группы по поддержки проектов в рамках кластера и звенья, связанные с функциональными областями управления. Важной отличительной чертой кластера в общей модели производственно-кооперационных и иных взаимодействий субъектов хозяйствования является фактор инновационной ориентированности. В связи с этим, важной задачей при формировании и развитие кластера является вовлечение в бизнес-процесс научно-исследовательских центров, профильных университетов, венчурных фондов с целью эффективной коммерциализации инновационных разработок; управление развитием персонала (организация и поддержка отраслевых центров повышения квалификации, проведение стажировок, обмен узкоспециализированными сотрудниками, разрешение трудовых конфликтов в кластере); управление финансами (обеспечение привлечения инвестиций в предприятия кластера, подготовка инвестиционных проектов, распределение прибылей между участниками производственных объединений); управление маркетинговой деятельностью (проведение маркетинговых исследований и предоставление выводов для участников кластера, формирование определенного отношения среди целевых групп к кластерному образованию); логистика (формирование единого логистического окна, обеспечения экономичности складирования и транспортировки сырья, материалов, полуфабрикатов и готовой продукции).

На основе созданной отраслевой ассоциации начинается реальное формирование кластера. Выделяются и реализуются инвестиции, налаживаются цепочки вертикальной интеграции и вступают в силу региональные законы и указы, мотивирующие деятельность кластерной структуры.

Литература:

1. Англичанинов В.В. Развитие промышленных комплексов на основе кластерных образований [Текст]: монография/В.В.Англичанинов;ННГАСУ-Н.Новгород: ННГАСУ,2009.-332с.

2. Третьяк В.П. Кластеры предприятий. 2-е изд., доп. и перераб. Иркутск, 2006. -220 с.


1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   ...   144



  • ОРГАНИЗАЦИОННЫЕ АСПЕКТЫ ФОРМИРОВАНИЯ И РАЗВИТИЯ РЕГИОНАЛЬНЫХ ОТРАСЛЕЙ КЛАСТЕРОВ