Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка53/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   ...   144

ПІДХОДИ І ПРИНЦИПИ МОДЕЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ КЛАСТЕРІВ


Жигалкевич Ж.М., ст.викл.каф. менеджменту

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, zhygalkevych@mail.ru


Процес кластеризації взаємодіючих підприємств є одним із способів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних продуктів і зумовлює якісну сторону всіх подальших стадій організації, управління виробничою діяльністю та пов'язаних з ним суміжних сфер. Однак методологія формування кластерних утворень в умовах перехідної економіки України залишається недостатньо розробленою. Зокрема, системно-структурний підхід до формування кластерів на засадах взаємодії виробництв знаходиться на стадії активізації вивчення. Особливу актуальність набуває розробка наукових основ моделювання інноваційно-технологічних кластерів з урахуванням найбільш характерних зв’язків взаємодіючих підприємств і організацій.

Інноваційно-технологічні кластери (далі ІТК) організаційні форми науково-виробничих систем, які реалізуються на умовах партнерства і спільного використання наукового, освітнього, виробничого, ресурсного, інфраструктурного потенціалу, залучення адміністративних і фінансових ресурсів з метою освоєння нових технологій та підвищення конкурентоспроможності продукції. Їхня перевага результат синтезу двох найважливіших елементів промислової стратегії: модернізації технології виробництва на засадах нових знань та договірних зобов'язань щодо забезпечення виробництва конкретного інноваційного продукту або надання певного виду послуг забезпечуючи синергічний ефект.

Виявлення закономірностей і визначення принципів формування первинної стадії ІТК з використанням моделювання. Це побудова і вивчення моделей реально існуючих предметів і явищ, а також взаємодії та взаємозв’язку компонентів об'єкта. Модель (в математиці та економіці) — логічний або математичний опис компонентів і функцій, що відображають істотні властивості модельованого об'єкта або процесу (зазвичай розглядаються як системи чи елементи системи). Модель використовується як умовний образ об'єкта, сконструйований для спрощення при його дослідженні [1, с.204]. 



Для розробки моделі кластера будь-якого виду доцільно скористатися поняттям логіко-структурного моделювання (у логіці модель виступає, крім усього іншого, як засіб конкретизації, наочного уявлення абстрактного [2, с.361]; структурна модель як спосіб виявлення відносин між зовнішніми умовами, внутрішніми параметрами сприяє розкриттю певних рис об'єкта. На основі системно-структурного підходу упорядковується структура системи — організація зв'язків і відносин між її підсистемами та елементами, а також власне склад цих підсистем і елементів, кожному з яких зазвичай відповідає певна функція [1, с.350]). У процесі моделювання інформація про кластероутворюючі підприємства систематизується і переноситься на його логіко-структурну модель, яку можна представити в графічному вигляді. Складена таким чином модель збагачує інформаційні знання про інтерес сторін структури кластера і його виробничі зв'язки.

Економічна сутність кластеризації проявляється у встановленні довгострокових погоджених взаємовідносин між господарюючими суб’єктами та взаємному зближенні інтересів і цілей. Для ІТК ця сутність постає у формі встановлення організаційно-економічних зв’язків. Такі зв’язки необхідні для досягнення корпоративних цілей та оптимального синергічного ефекту від здійснення процесів кластеризації. Сукупність показників, що характеризують стан організаційно-економічних зв’язків, становлять основу моделі системного опису ІТК, яка має вид матриці.

Ще одним з найважливіших сучасних методів вивчення та вдосконалення кластерних моделей є метод з використанням економіко-математичного моделювання. Стає можливою розробка узагальненої моделі створення та розвитку ІТК - с, яку можна подати [3, с. 8]:

, (1)

де Fc – створення ІТК; Dc розвиток ІТК; Emax – синергічні ефекти від інтеграції елементів.

Запропонований підхід логіко-структурного аналізу кластерних утворень базується на системі взаємопов’язаних кількісних показників. З їх допомогою здійснюються характеристики кожного фактора та дається оцінка їх сукупного впливу на розвиток кластеризації підприємств.

Література:

1. Лопатников Л.И. Экономико-математический словарь: словарь современной экономической науки. — 5-е изд. пер. и доп. — М. : Дело — 2003. — 520 с. — ISBN: 5-7749-0275-7.

2. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. 2-е изд. пер. и доп. — М.: Наука — 1975. — 756 с.

3. Кизим М.О. Механізми організації, стійкого функціонування і розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем: Автореф. дис. док. екон. наук: 08.06.02 [Електрон. ресурс] / Кизим М.О. Національна металургійна академія України.

Національна металургійна академія України, нині НМетАУ, раніше ДМетІ (Дніпропетровський металургійний інститут) - вищий навчальний заклад у місті Дніпрі.

— Днепропетровськ, 2001. — укp.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Загорулько В.М.,д.е.н., професор, Скидоненко Н.В. к.е.н.,доцент

Національний авіаційний університет,kovalenko_ov@ukr.net
На сучасному етапі інтелектуальний потенціал підприємства стає основою його ефективного розвитку і одним з основних чинників конкурентоспроможності. Сьогодні на інвестиційному ринку конкурентоспроможним може бути лише підприємство, головним принципом якого

Процеси ускладнення систем управління організаціями і виробничими відносинами обумовлюють необхідність аналізу інтелектуального капіталу підприємства та його компонентів. Стали дуже актуальними питання оцінки та вдосконалення управління компонентами інтелектуального капіталу, які не враховуються в бухгалтерському балансі, але є ключовими факторами конкурентоздатності і дають значний економічний ефект.

Треба відзначити, що в останні роки тема використання, управління та оцінки інтелектуальної власності і нематеріальних активів все більш цікавить вітчизняних та зарубіжних практиків і науковців. Серед них С.В. Валдайцев, А.Н. Козирев, В.Л. Макаров, О.В. Новосельцев, С.А. Смірнов, М.А. Федотов, Д. Фрідман, Р. Швайс та ін. В той же час, недостатньо уваги приділяється саме інтелектуальним інвестиціям як вкладенню в розвиток інтелектуального потенціалу підприємств.

В ході написання роботи використовувалась низка методів наукових досліджень: системного аналізу і синтезу (для розгляду теоретико-методичних аспектів порівняльного аналізу і стратегічного планування); статистичного, порівняльного аналізу (для комплексного дослідження кількісних і якісних характеристик інтелектуального потенціалу), бальних оцінок (для оцінки творчого потенціалу підприємств) тощо.

В Сучасному економічному словнику надається таке визначення понятттю «інтелектуальні інвестиції» - це вклад капіталу у підготовку фахівців, передачу ноу-хау, наукові розробки і т.д. [2]. Ще одне трактування цього поняття дає нам бібліотека Воєводіна: «Інтелектуальні інвестиції - вкладення коштів у підготовку фахівців, наукові розробки, патенти, ліцензії, ноу-хау, запозичення досвіду» [3]. Є і таке тлумачення поняття: інтелектуальні інвестиції - це вклад в творчий потенціал суспільства, об’єкти інтелектуальної власності, що походять від авторського права, права на промислові зразки і корисні моделі [4]. При цьому, можна бачити, що більшість існуючих понять є доволі вузькими та не враховують відповідних положень сучасного законодавства. Більш доцільним є представлення інтелектуальних інвестицій з урахуванням сутнісних ознак інвестицій взагалі, що визначені законом України «Про інвестиційну діяльність», і специфічних рис категорії «інтелектуальний капітал», що може виступати в процесі інтелектуального інвестування або предметом або об’єктом вкладень. Таким чином, інтелектуальні інвестиції можуть бути визначені як вкладення інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку або соціального ефекту шляхом нарощення інтелектуального потенціалу суб’єкта підприємництва.

Однією з основних теоретичних проблем в економіці є відсутність відповідних методик, які підтверджують ефективність вкладення інтелектуальних інвестицій. Труднощі в розробці відповідних методик обумовлені складністю кількісного виразу прояву процесу формування і використання інтелектуального капіталу. В той же час, посилення темпів науково-технічного прогресу, усвідомлення багатьма суб’єктами підприємництва важливості і необхідності використовувати інтелектуальний капітал у власній діяльності обумовлюють необхідність розробки відповідних методик.


Література:

1. Япония. Справочник. Ч. 2. – М., 1992

2. Райзберг Б.А., Современный экономический словарь/ Б.А.Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцев — 2-е изд., испр. М.: ИНФРА-М, 1999. 479 с.;

3. Библиотека Воеводина _ Економічна енциклопедія [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://enbv.narod.ru/text/Econom/encyclo/str/E-339.html

4. Міжнародні інвестиції [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://referat.repetitor.ua

1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   ...   144



  • ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ