Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка63/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   59   60   61   62   63   64   65   66   ...   144

ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

РЕГІОНАЛЬНОЮ ІННОВАЦІЙНОЮ СИСТЕМОЮ

Плішка Т.П., к.е.н., доцент.



Хмельницький університет управління та права, plishka@email.ua
Ефективність механізмів державного управління регіональною інноваційною системою в сучасних умовах в Вінницькій, Хмельницькій та Тернопільській областях можна оцінити на основі комплексного соціологічного дослідження з соціально-економічних проблем та бізнес-клімату на Поділлі [1, С.141-158]. Респонденти показали високий рівень поінформованості щодо наявності в регіоні інноваційно-інвестиційних проектів, які можуть бути реалізовані з допомогою чи без допомоги держави. Серед них без допомоги держави впроваджувались: нові технології та техніка на спільних з іноземцями підприємствах, мережа гіпермаркетів «Епіцентр», мережа магазинів з продукцією від виробника (хліб, цукор, м'ясо, молоко, крупи, особливо гречка та макарони), нове виробництво напоїв «Оболонь», реконструкція та впровадження нового обладнання на ВАТ «Подільський цемент», нові технології виробництва ПЕТ-преформи для пластикових пляшок у ТОВ «Хекро ПЕТ ЛТД», нове виробництво меблів з цінних порід дерева у ТОВ «Далланс», нова продукція ЗАТ «Славутський комбінат «Будфарфор», нова технологія виробництва цвяхів у ТОВ «Нейл». З допомогою держави відбуваються такі проекти: добудова 3-го та 4-го блоків Хмельницької АЄС, закупівля та встановлення нового медичного обладнання, закупівля нових сучасних ліків для лікування пандемічного грипу, будівництво нових стадіонів, автобанів та сучасних доріг до «Євро-2012», розвиток літакобудування, сільськогосподарсього машинобудування (комбайни, трактори), туристичного бізнесу, особливо в м. Камянець-Подільському. На думку представників громадських організацій підвищена інноваційна активність властива також для спільних підприємств за участю іноземного капіталу. Державний капітал спрямовується, як правило, на реалізацію великомасштабних проектів, які перебувають на контролі держави та становлять особливу цінність для її розвитку. Загалом респондентами відмічено, що реалізація інноваційно- інвестиційних проектів без допомоги держави відбувається, перш за все, у високорентабельні галузі економіки, які характеризуються швидкою окупністю вкладеного капіталу. У соціально-орієнтовані сфери економічного життя, де високий рівень інвестиційних потреб, проте низька рентабельність та повільний обіг залучених ресурсів, вкладаються спонсорські кошти та реалізуються інвестиційно-інноваційні проекти з допомогою держави. За словами опитаних, кожен з учасників інвестиційного ринку повинен сприяти активізації інноваційно-інвестиційних процесів в регіоні. Переважна більшість опитаних (40 %) відмітили, що першочергову роль при формуванні кошика інвестиційних потреб відіграють державні та місцеві органи влади. Владні інституції визначають стратегічні напрями інвестиційно-інноваційного розвитку на рівні кожного з регіонів та країни загалом, створюють інституційне забезпечення для реформ у сфері залучення інвестицій, сприяють розвитку інфраструктури на ринку інвестиційно-інноваційної продукції. На думку респондентів, важливе значення для покращення роботи підприємств, на яких вони працюють, відіграє використання енергозберігаючих технологій – 22 %, нового програмного забезпечення – 22 %, інноваційних методів навчання співробітників – 20 %, створення потужних розробників інноваційної продукції – 20 % та модифікація комп’ютерної служби – 16 %. Для покращення державного регулювання інноваційно-інвестиційних процесів в регіоні потрібно підготувати спільно з експертами, науковцями, представниками органів державної влади та бізнесу план дій щодо забезпечення сприятливого інвестиційного клімату у межах проголошених пріоритетів соціально-економічного розвитку; розробити регіональні плани підвищення інвестиційної привабливості областей з урахуванням особливостей їх поточних рейтингів інвестиційної привабливості, забезпечити державний моніторинг їх виконання; поширити реалізацію облдержадміністраціями навчальних програм серед підприємців з підготовки інвестиційних пропозицій, складання інвестиційних бізнес-планів, юридичного супроводу інноваційно-інвестиційних проектів та управління ними; передбачити механізми надання державою послуг щодо підвищення кваліфікації та атестації фахівців у сфері інвестиційної діяльності; розширити спектр заходів конкурентної політики; посилити відповідальність представників органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування за вчинення корупційних та інших дискримінаційних дій щодо інвесторів; поширити практику укладання прозорих угод між інвесторами та владою щодо взаємних зобов’язань у сфері конкурентної поведінки бізнесу та конкурентної політики держави на певних ринках на визначений середньо- і довгостроковий період часу; сформувати довгострокову програму державного та змішаного інвестування в розвиток телекомунікаційної, транспортної та енергетичної інфраструктури; звільнення від оподаткування прибутку, який реінвестується підприємствами в інноваційні технології.

1. Бізнес-клімат на Поділлі: соціологічні дослідження / М.П. Войнаренко, Т.П.Плішка, Л.А. Рибчинська, М.В. Хоменко; пер.на англ.мову С.М.Кустовського, К.О.Захарчук. – Хмельницький: ХНУ, 2010. – 158 с.


ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Полтавець К.В., студентка групи УС-61 ФММ, Науковий керівник: Стеченко Д.М.

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, donnkie@gmail.com
Характерною рисою сучасного етапу розвитку є перехід національної економіки на інноваційну модель. Інноваційно-орієнтований розвиток вітчизняної економіки потребує технологічних перетворень насамперед у наукомістких галузях. Досвід країн-технологічних лідерів засвідчує необхідність зростання частки високотехнологічної продукції та послуг у ВВП. У той же час, саме низькотехнологічні товари займають 48% у структурі імпорту України, середньо технологічні – 27% і лише 16% припадає на високотехнологічну продукцію [1, с. 206]. Це свідчить про те, що в Україні ще не сформовано внутрішній ринок високих технологій.

Відомо, що Україна отримала у спадок від радянської господарської системи досить потужний науково-дослідний потенціал у галузі машинобудування. Так, у 1990 р. діяло понад 120 науково-дослідних, проектних, технологічних та інших інститутів, 92 конструкторсько-техно­логічних організацій машинобудівного профілю та 268 підрозділів у складі виробничих об'єднань й наукових підрозділів [2, с. 123]. Нині у структурі машинобудівної галузі понад 200 організацій виконують наукові та науково-технічні роботи. Чисельність наукових кадрів, які залучені до цієї діяльності, становить більш, ніж 50 тис. осіб. В той же час витрати на фінансування інноваційної діяльності в Україні не перевищують 1% від ВВП, тоді як згідно світового досвіду, для інноваційної моделі розвитку економіки цей показник має становити понад 2% ВВП [3, с. 12].

Внаслідок проведеного аналізу, виділено фактори, які пливають на результативність стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. До них віднесено:


  • обсяг і структуру кадрового потенціалу підприємств;

  • обсяг фінансових ресурсів, які можуть бути використанні для фінансування інноваційної діяльності;

  • діюче законодавство, зокрема податкове;

  • рівень розвитку ринкової інфраструктури;

  • рівень економіко-правової і соціально-політичної стабільності в країні, регіоні.

В Україні для інноваційного зростання економіки необхідно повною мірою використовувати досвід зарубіжних країн в цій сфер. З цією метою необхідно використати всі ринкові і державні важелі впливу на розробку організаційно-економічних механізмів регулювання інноваційного розвитку машинобудування. Пріоритетні напрямки розвитку машинобудівної галузі України можна об'єднати в такі основні групи:

− розширення виробництва машинобудівної продукції для внутрішнього ринку при одночасному підвищенні її якості та скороченні асортиментів імпортованої продукції;

− збільшення обсягів грошових надходжень від експорту машинобудівної продукції завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу та поставок на зовнішні ринки товарів з високим рівнем технологічної переробки, а також освоєння нових ринків збуту;

− залучення інвестицій для створення замкнутих циклів виробництва, розвиток венчурних механізмів освоєння нововведень;

− розробка нових технологій виробництва продукції за рахунок широкомасштабного техніко-технологічного переоснащення;

− вибіркова закупівля технологій і ліцензій для освоєння виробництва нової машинобудівної продукції з високим рівнем надійності, високої якості та низьких витрат усіх видів ресурсів при експлуатації;



  • реалізація спеціальних цільових програм на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях, надання податкові пільги, що були б спрямовані на стимулювання інноваційного розвитку;

Отже, для підвищення конкурентоспроможності й підвищення експортного потенціалу України мають стати комплексне переоснащення виробництва на засадах випереджаючого розвитку машинобудівної галузі, реалізація енергозберігаючих і інноваційних моделей розвитку економіки та нарощування випуску високотехнологічної, наукомісткої продукції.

Література:

1. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика/ За ред. Федулової І. - К.: "Основа", 2005. - 552с.

2. Інноваційна стратегія українських реформ [Текст] : монографія / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць. А.К. Кінах, В.П. Семиноженко. - К. : Знання України, 2002. - 336 с.

3. Князь О. В. Оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств: автореф. дис. канд. екон. наук. 08.00.04 / Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Л., 2008. - 24 с.

1   ...   59   60   61   62   63   64   65   66   ...   144



  • ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ